ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5080/24 Справа № 213/1868/20 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ - ПРОМСЕРВІС»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бутко Олександр Олександрович, та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 березня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бутко О.О., звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ - ПРОМСЕРВІС» (далі - ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС»), про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

Позовна заява мотивована тим, що 24 травня 2019 року, під час виконання трудових обов`язків з ремонту локомотива в цеху Інгулецької філії № 2 ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС», отримав термічні опіки її чоловік ОСОБА_3 , від яких помер, перебуваючи в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно з Актом форми Н-1/П від 25 лютого 2020 року, причинами нещасного випадку, що призвели до смерті ОСОБА_3 , були визнані: порушення технологічного процесу, невиконання посадових обов`язків, незадовільний технічний стан обладнання, недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки, які допустили посадові особи ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС».

Загибеллю чоловіка і батька їхньої спільної дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожному з них завдано моральної шкоди, вони втратили найближчу рідну людину, перенесли глибоке нервове потрясіння та моральні страждання, які тривають до теперішнього часу. Після смерті чоловіка позивачки та батька її сина, суттєво погіршився матеріальний стан сім`ї, оскільки заробіток чоловіка був основним джерелом доходу. Позивачка змушена самостійно організовувати своє життя, виховувати та утримувати їх спільного сина та дочку, яку народила ще до укладення шлюбу з померлим. Нездатність у повній мірі задовольнити потреби у забезпеченні дітей нормальним життям, харчуванням, одягом, завдає позивачці додаткових моральних страждань. Син, який втратив батька, дуже сумує за ним, оскільки за життя вони були дуже близькі, а тепер дитина позбавлена батьківського піклування, що у певній мірі відображається на його психічному стані, адже він заздрить іншим дітям, які проживають з батьками, що періодично викликає у сина переживання з цього приводу.

Позивачка вважає, що моральні страждання, які вони з сином пережили у день смерті чоловіка і батька, і які переживають до теперішнього часу, завдані з вини відповідача, на підприємстві якого й стався нещасний випадок.

Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, просила суд: стягнути з відповідача на свою користь 605 600,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, і у розмірі 605 600,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві її малолітньому синові, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка на виробництві, 250 000 грн. 00 коп., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві батька її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 250 000 грн. 00 коп., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 5000 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бутко О.О., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04 січня 2024 року, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та неповнолітнього ОСОБА_2 та принципу розумності, виваженості і справедливості.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, судом неповно та не всебічно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи. Позивачка втратила близьку людину, з яким мала намір прожити все життя. Звістка про загибель чоловіка призвела до глибокого нервового потрясіння та моральних страждань, які тривають до теперішнього часу. Внаслідок смерті чоловіка, суттєво погіршився матеріальний стан позивачки, оскільки заробіток чоловіка був основним джерелом доходу їх сім`ї. Після смерті чоловіка позивачка змушена самостійно виховувати та утримувати їх спільного неповнолітнього сина та неповнолітню дочку, яку народила до шлюбу із загиблим, що вимагає від неї додаткових зусиль на організацію її життя та побуду.

Водночас, моральної шкоди завдано і її неповнолітньому сину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який втратив батька. Дитина позбавлена батьківського піклування, що у певній мірі відображається на його психічному стані.

Смерть ОСОБА_3 (чоловіка та батька) є незворотною втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивачки та їх спільного неповнолітнього сина будуть тривати і на далі, що свідчить про їх безстроковість.

Неможливість відновлення прав позивачки, а також тривалість моральних страждань, є кваліфікуючими ознаками цих правовідносин, наявність яких впливає на визначення судом розміру моральної шкоди.

Рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди не відповідає принципам єдності сталої судової практики під час розгляду аналогічних справ.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «МЕТІНВЕСТ - ПРОМСЕРВІС» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 05 березня 2024 року відповідачем була подана заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 12 березня 2024 року, у режимі відеоконференції. З огляду на норми ст. 258 ЦПК України та п. 50 Глави 3 розділу 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, затвердженого Вищою радою правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року, набуло чинності 05 жовтня 2021 року, суд першої інстанції мав постановити ухвалу за результатами розгляду заяви відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чого останнім зроблено не було.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що суд першої інстанції під час проведення судового засідання 12 березня 2024 року здійснив запрошення/виклик представника відповідача на його участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, також, відсутні докази того, що під час запрошення/виклику представника відповідача на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми з інтернет зв`язком, що, у свою чергу, призвело до неможливості з`єднання суду з представником відповідача.

Відповідач вважає, що залишення без розгляду заяви ТОВ «МЕТІНВЕСТ - ПРОМСЕРВІС» про його участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, не повідомлення вчасно останнього про розгляд справи без застосування відеоконференції за результатами розгляду заяви, фактично призвело до порушення порядку належного повідомлення про місце судового засідання, оскільки скаржник мав правомірні сподівання, що він зможе прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Крім того, сума моральної шкоди, яка стягнута судом першої інстанції є завищеною, та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості, та без урахування інших обставин справи, що мають значення при визначенні судом розміру моральної шкоди.

Судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано те, що відповідно до Акту за формою Н-1/П від 05.05.2023 року встановлено, що нещасний випадок стався також з вини самого загиблого, який безпосередньо порушив вимоги Інструкції з охорони праці та те, що підприємство на час воєнного положення є збитковим.

Також, ТОВ «МЕТІНВЕСТ - ПРОМСЕРВІС» зазначає, що стягнення моральної шкоди має відбуватися з утриманням податку з суми відшкодування моральної шкоди. Зокрема, вказує, що положеннями Податкового кодексу України врегулювано питання оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, а тому визначення розміру моральної шкоди без утримання податків є незаконним, що підтверджується індивідуальною податковою консультацію ДПС України від 03 вересня 2021 року за № 3302/ІПК/99-00-04-03-03-06.

Учасники справи правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвоката Бутка О.О., який підтримав доводи апеляційної скарги позивачки, просив її задовольнити, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ - ПРОМСЕРВІС», просив залишити її без задоволення, як необґрунтовану, представника відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ - ПРОМСЕРВІС» - Савєльєву Т.Д., яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ - ПРОМСЕРВІС», просила її задовольнити, та заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивачки та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бутко О.О., підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1167, 1168 ЦК України та виходив з того, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві під час його роботи на ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС», тому його дружині - позивачці у справі ОСОБА_1 та неповнолітньому сину ОСОБА_2 має бути відшкодовано моральну шкоду, пов`язану із втратою близької людини.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив того, що сам факт смерті ОСОБА_3 беззаперечно свідчить про те, що його дружина та неповнолітній син відчувають від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Останні втратили близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення їх нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати по 250 000,00 грн., оскільки заявлена у позові сума не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачці ОСОБА_1 та неповнолітньому сину ОСОБА_2 шкоди.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності представника ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС», без належного повідомлення про результати розгляду поданої ним заяви про участь у судовому засіданні, призначеному на 12 березня 2024 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та програмного забезпечення "EasyCon".

Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов`язковою.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Згідно п. 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, за наявності в суді технічної можливості, учасник справи у порядку, встановленому процесуальним законом, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Отже, відповідно до ст. 258 ЦПК України та п. 50 Глави 3 розділу 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, затвердженого Вищою радою правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року, набуло чинності 05 жовтня 2021 року, за результатами розгляду заяви учасника справи про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, суд першої інстанції мав постановити відповідну ухвалу та повідомити про це учасника справи, який подав цю заяву.

Колегією суддів встановлено, що 05 березня 2024 року через систему «Електронний суд» направлено клопотання про участь представника ТзОВ «Метівест-Промсервіс» - Савельєвої Т.Д., у судовому засіданні, призначеному о 12:00 год 12 березня 2024 року, яке зареєстровано відповідальним працівником канцелярії суду 06 березня 2024 року за Вх.№ 4381.

12 березня 2024 року відповідно до протоколу судового засідання, підписаним секретарем судового засідання Іриною Куропятник, розгляд справи проведено відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України (а.с.36). При цьому, протокол судового засідання не містить відомостей про те, що представника відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» запрошено до участі у судовому засіданні у відеоконференції поза межами приміщення суду та останній не вийшов на зв`язок.

Також, в матеріалах цивільної справи відсутні докази повідомлення відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» про розгляд справи без застосування відеоконференції за результатами розгляду заяви, що фактично призвело до порушення порядку належного повідомлення учасника справи про місце судового засідання, зокрема, щодо обов`язкової явки у приміщення суду.

Колегія суддів наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи цивільного судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Колегія суддів вважає, що у зв`язку з тим, що судом першої інстанції не розглянуто заяву відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» про його участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, не повідомлено вчасно останнього про розгляд справи без застосуванням відеоконференції за результатом розгляду цього клопотання, фактично призвело до порушення порядку належного повідомлення про місце судового засідання, оскільки відповідач мав правомірні сподівання, що він зможе прийняти участь у судовому засіданні режимі відеоконференції поза межами приміщення суду

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі № 904/5816/20.

За таких обставин, колегія суддів погоджується, із доводами апеляційної скарги про те, що 12 березня 2024 року суд першої інстанції не розглянув заяву ТОВ «Метівест-Промсервіс» про участь у розгляді справи у режим відеоконференції, ухвалив рішення по справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, за відсутністю сторін, не розглянувши заяву відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, чим порушив вимоги статті 212 ЦПК України та принцип рівності сторін, що є берузмовною підставою для скасування рішення суду.

Викладене в апеляційній скарзі клопотання відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області не може бути задоволено, оскільки, згідно зі ст.. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями для направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 24 квітня 2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який є батьком її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Чоловік позивачки та батько неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 44-х років.

Згідно з Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24.05.2019 в ТзОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» за формою Н-1/П від 20.02.2019, затвердженим 25.02.2019 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, основною причиною нещасного випадку є: організаційна - порушення технологічного процесу; супутніми: організаційна - невиконання посадових обов`язків, зокрема порушено п.2.5, 2.9 посадової інструкції 981 № 7 майстра дільниці з ремонту локомотивів цеху Інгулецької філії № 2 ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС»; п.2.2 посадової інструкції 981 № 6 начальника дільниці з ремонту локомотивів; технічні - незадовільний технічний стан обладнання, недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки. Як зазначено у висновку комісії, нещасний випадок, що стався з в.о. майстра ОСОБА_3 , пов`язаний з виробництвом. Особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці за вказаний нещасний випадок є слюсар з ремонту рухомого складу ОСОБА_5 , виконуючий обов`язки майстра дільниці з ремонту локомотивів ОСОБА_3 , виконуючий обов`язки начальника дільниці з ремонту локомотивів ОСОБА_6 , начальник цеху ОСОБА_7 та директор філії ОСОБА_8 , які порушили свої посадові інструкції.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі № 160/13527/20 було задоволено позовні вимоги ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в частині призначення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 24 травня 2019 року в ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» з в.о. майстра ОСОБА_3 та слюсарем з ремонту рухомого складу ОСОБА_9 , протиправною. Зобов`язано ГУ Держпраці у Дніпропетровській області призначити повторне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 року вказане рішення залишено без змін.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року у справі № 160/13527/20, було проведено повторне розслідування нещасного випадку і спеціальною комісією складено Акт за формою Н-1/П від 05.05.2023 року, згідно з яким нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3 24.05.2019 року, пов`язаний з виробництвом.

Згідно з Актом від 05.05.2023 року, причиною нещасного випадку є невиконання вимог Інструкції з охорони праці, невиконання посадових обов`язків.

Відповідач ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» зазначений акт не оспорив.

Статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

При цьому, положеннями ст. 43, ч.1 ст. 46 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Сам факт смерті ОСОБА_3 беззаперечно свідчить про те, що його дружина та син відчувають від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Позивачка ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 втратили близьку, чоловіка і батька, людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення їх нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивачці та її неповнолітньому сину завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням її нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом.

Колегією суддів встановлений причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та заподіянням позивачці та її неповнолітньому сину моральної шкоди. Колегія суддів вважає, що відповідач мав створити загиблому ОСОБА_3 та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим.

Бездіяльність відповідача полягає в тому, що ним не були забезпечені безпечні умови праці, які призвели до смерті чоловіка позивачки та батька її дитини, внаслідок чого відбулась втрата їхніх життєвих зв`язків з рідною людиною.

Нещасний випадок, внаслідок якого помер чоловік позивачки ОСОБА_1 , заподіяв моральні страждання, як позивачці так й їхньому неповнолітньому сину, що спричинили погіршення душевного та психічного стану кожного з них, призвели до зміни звичайного способу їхнього життя, спричинили негативні наслідки морального характеру через те, що позивачка ОСОБА_1 була позбавлена турботи, любові з близькою людиною, можливості спілкування з ним, отримання матеріальної і моральної підтримки. Відсутність батька у неповнолітньої дитини, який на момент смерті був ще малолітнім, усвідомлення того, що ця втрата є непоправною, відчуття самотності, туги, хвилювання призводять до моральних страждань і переживань.

Тому суд вважає, що відповідач, як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду.

Факт смерті чоловіка позивачки та батька її сина, беззаперечно свідчить про те, що вони обидва відчувають від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже, суд вважає, що факт моральних страждань позивачки є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Так, рішенням від 27.07.2004 по справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Отже, суд враховує вищезазначені обставини, обсяг фізичних та моральних страждань позивачки ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , їх інтенсивність, тривалість наслідків, що наступили, і, враховуючи, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає співмірною моральним стражданням позивачки ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , суму моральної шкоди у розмірі по 250 000 грн. кожному.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» про стягнення моральної шкоди з утриманням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, то вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 та зазначено про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПрАТ «ЦГЗК» зверталося з даного питання до Державної податкової служби України, яка в індивідуальній податковій консультації від 03 вересня 2021 року роз?яснила, що у випадку, коли за рішенням суду сума відшкодування моральної шкоди, спричиненої життю та здоров?ю, більша, аніж 4-х кратний мінімальний розмірі заробітної плати, то це є доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором (т.2 а.с.29-30).

Так, порядок надання індивідуальних податкових консультацій регламентовано розділом 3 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Разом із тим, податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою службою України надано ПрАТ «ЦГЗК» податкову консультацію щодо оподаткування податком на доходи з фізичних осіб та військовим збором суми моральної шкоди, яка виплачується за рішенням суду, що не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки, у даному випадку, як вже зазначено вище, спір стосується про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Крім того, слід зазначити, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і не є обов?язковою для суду, та в самому тексті податкової консультації зазначено, що, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 250 000,00 грн кожному окремо, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд

апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення,звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб,які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бутко Олександр Олександрович, - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» - задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на

користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка на виробництві, 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві батька її неповнолітнього сина ОСОБА_2 . 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 червня 2024 року.

Головуючий:

Судді: