ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 червня 2024 року

м. Харків

справа № 642/4103/23

провадження № 22-ц/818/2111/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач Приватне виробничо-комерційна фірма «Аміга»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» до ОСОБА_1 про захист прав інтелектуальної власності та відшкодування моральної шкоди, -

за апеляційною скаргою Приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 березня 2024 року, постановлене суддею Бородіною О.В.

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року Приватне виробничо-комерційна фірма «Аміга» звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати дії ОСОБА_1 протиправними та заборонити рекламувати, розповсюдження та продавати рецепти технічних умов сухих сумішей для хлібобулочних та кондитерських виробі ТУ У 10.6-30655767-003:2016 тa начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016, які належать на праві інтелектуальної власності Приватній виробничій-комерційній фірмі «Аміга» (код ЄДРПОУ 30655767), та стягнути із ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 370 000.00 грн. на користь Приватної виробничої-комерційної фірми «Аміга», а також понесені судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Приватне виробничо-комерційної фірми «Аміга» просить рішення скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, суд приймаючи відзив на позовну заяву не звернув уваги на те, що в прохальній частині не містилось клопотання про його поновлення а отже відзив не відповідав вимогам ст. ст. 126,127 ЦПК України. При допиті свідка адвокатом відповідача здійснювався тиск, свідок отримував погрози. Суд не застосував норми матеріального права, в частині віднесення «Технічних умов» до об`єктів авторського права викладених у постановах Вищого господарського суду України. Матеріалами справи доводиться порушення відповідачкою прав інтелектуальної власності, що призвело до порушення особистих немайнових прав позивача. Відповідачка внесла до свого телефону клієнтів позивача та пропонувала їм свої послуги, надавала рекомендації.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що жодних доказів спричинення ОСОБА_1 збитків позивачу матеріали справи не містять. Посилання позивача на аркуші паперу, на яких нібито містяться рецепти сумішей для хлібобулочних та кондитерських виробів ТУ У 10.6-30655767-003:2016 та начинки для харчової продукції ТУ У 10.6-30655767-004:2016, правового значення не мають. Доказів, що перелік написаних продуктів є вказаними рецептами, та відповідають вказаним технічним умовам виготовлення, позивачем не надано.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Розглядом справи встановлено, що 25 лютого 2013 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду технолога ПВКФ «Аміга».

Наказом від 20 жовтня 2022 року №25 ОСОБА_1 звільнено з посади технолога за власним бажанням.

Згідно видів економічної діяльності ПВКФ «Аміга» здійснює діяльність у сфері: 46.90- неспеціалізована оптова торгівля (основний), 10.30- інші види перероблення та консервування фруктів і овочів, 10.61-виробництво продуктів борошномельного - круп?яної промисловості, 1082- виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів.

25 лютого 2013 року відповідно до наказу N? 3 ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , прийнято на посаду технолога ПВКФ «Аміга».

Відповідно до наказу від 20 жовтня 2022 року N? 25 ОСОБА_1 звільнено з посади технолога ПВКФ «Аміга» на підставі ст. 38 КЗпП України. Підстава звільнення, заява на звільнення за власним бажанням ОСОБА_1

22 вересня 2022 року Державним підприємством Тернопільський науково-центр стандартизації метрології та сертифікації, ідентифікаційний код 02568319 перевірено на відповідність законодавству України, начинки для харчової продукції та технічні умови ТУ У 10.6-30655767-004:2016, які внесено до бази даних USM 099 «Технічні умови України» без обмеження терміну чинності.

Вказані технічні умови начинки для харчової продукції розроблено головним технологом ПВКФ «Аміга» ОСОБА_1 , та затвердженні 12 вересня 2022 року директором ПВКФ «Аміга» ОСОБА_2 .

Вписано до книги обліку за N? 02568377 та N? 001974 в ДП «Тернопільстандартметрологія».

23 вересня 2022 року Державним підприємством Тернопільський науково-виробний центр стандартизації метрології та сертифікації, ідентифікаційний код 02568319 перевірено на відповідність законодавству України, суміші сухі для хлібобулочних та кондитерських виробів щодо технічних умов ТУ У 10.6-30655767-003:2016, які внесено до бази даних USM 099 «Технічні умови України» без обмеження терміну чинності.

Вказані технічні умови суміші сухі для хлібобулочних та кондитерських виробів, розроблено головним технологом ПВКФ «Аміга» ОСОБА_1 , та затверджені 12 вересня 2022 року директором ПВКФ «Аміга» ОСОБА_2 . Вписано до книги обліку за N? 02568377 та N? 001975 ДП «Тернопільстандартметрологія».

В ПВКФ «Аміга» було створено робочу групу у месенджері «VIBER» з учасниками, які є клієнтами ПВКФ «Аміга». Групу було створено з метою оповіщення клієнтів із пропозиціями та рекламою продукції, а також опублікуванню нової виготовленої продукції фірми та інших цікавих комерційних пропозицій для клієнтів.

Група налічувала 201-го учасника, тобто вказана кількість учасників групи, це є клієнти ПВКФ «Аміга».

Звертаючись до суду із позовом, позивач наголошував, що що в травні 2023 року директору Приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» ОСОБА_2 в телефонному режимі надійшло повідомлення від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про те, що до нього звернулась колишній технолог ПВКФ «Аміга», ОСОБА_1 та запропонувала ОСОБА_3 купити у неї 10 позицій за 10 000.00 (десять) тисяч доларів США, рецепти технічних умов начинки для харчової промисловості.

На підтвердження вказаного, позивач зазначив, що ОСОБА_1 власноручно написала на аркуші паперу рецептуру начинки та рецептуру для виготовлення сухих сумішей відповідно до технічних умов, які є власністю ПВКФ «Аміга», а також список необхідної сировини для виготовленні сухих сумішей. В подальшому на підтвердження факту продажі рецептів технічних умов, надала письмову пропозицію із зазначенням вартості 10 000.00 доларів США. Крім того, написала номер банківської картки Приват банку N? НОМЕР_2 для перерахунку коштів за надання рецептури.

Крім того написала номер банківських карт, на які необхідно перевести кошти, за наданий список сировини для виготовлення сухих сумішей, карта N? НОМЕР_3 - ОСОБА_4 та карта N? НОМЕР_4 «Монобанк» - ОСОБА_5 .

На що ОСОБА_3 відповів ОСОБА_1 , що купить один рецепт технічних умов для начинки, якщо все сподобається, то він їй зателефонує і вони в подальшому будуть співпрацювати в цьому напрямку. Заплатив їй за один рецепт технічних умов для начинки 1000.00 (одна тисяча) доларів США.

Ознайомившись із рецептом технічних умов ОСОБА_3 , зателефонував дирекгору ПВКФ «Аміга» ОСОБА_2 та повідомив, що рецепти технічних умов, які йому пропонувала та продала одну із запропонованих позицій ОСОБА_1 , належить на праві власності ПВКФ «Аміга», так як ОСОБА_3 , тривалий час обізнаний продукцією, яку виробляє та поставляє ПВКФ «Аміга».

ОСОБА_3 відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань, здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів та тістечок не тривалого зберігання (основний) та КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Крім того між ПВКФ «Аміга» та ФОП « ОСОБА_3 » на протязі тривалого часу здійснюється фінансового господарська діяльність, яка передує виробництву хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів.

Позивач посилається на те, що в подальшому також було встановлено, що ОСОБА_1 в месенджері «VIBER» створила групу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в якій розмістила свою фотографію, як адміністратора групи в приміщенні магазину, яке належить ПКВФ «Аміга» за адресою вулиця Холодногірська,2а, Базар «Сказка ».

В зазначену групу включила клієнтів ПВКФ «Аміга» і повідомила в групі: (мова оригіналу) «Уважаемые поставщики сырья можете выставлять ссылки на свои сайты и давать рекомендации по своему сырью. У кого нет такой возможносты пишите мне в личку, я сделаю это за Вас».

«Уважаемые производители! Тех которых очень волнует, вопрос, на кого я работаю!!! И имею я ли отношения к форме Амига! РАБОТАЮ НА СЕБЯ, ОТНОШЕНИЯ К КАКОЙ НИБУДЬ ФИРМЕ (а особенно к А.....е) НЕ ИМЕЮ. (Слава Богу)!!!!!

Кріт мого на правах реклами в групі опубліковано оголошення : «Здраствуйте! Надоели некачественные начинки и наполнители, цены уже не пугают, а злят, мы поможем Вам:

1. Запуск производства начинок (гелевые, гомогенезированые, на основе пюре и без, на пектине, куски, молочка, макковая, ириска).

2. Подбор обородуания.

Помощь в приобритнении чана, для варки начинок.

4. Подбор и обучения персонала.

5. Подбор и тестирования сырья.

6. Предоставления всех рецептур.

Запуск производства под ключ, звоните НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ».

Позивач вказує, що такими діями ОСОБА_1 порушила права інтелектуальної власності позивача, тобто її дії визнаються, як вчинення особою дій, які порушують особисті немайнові права суб?єкта права інтелектуальної власності та їх майнові права, що виразилися у продажі рецепту технічних умов начинки для харчової продукції ТУ У 10.6 -30655767- 004:2016, та рецепту технічних умов, сухі суміші для хлібобулочних та кондитерських виробів, які внесені до бази даних «Технічних умов України» USM 099.

Зазначені технічні умови перевірені на відповідність законодавству України Державним підприємством «Тернопільський науково-виробний центр стандартизації метрології та сертифікації» та внесені до книги обліку від 22 вересня 2022 року за N? 001974 та N? 001975. Власником зазначених рецептів начинки для харчової продукції та сухих сумішів для хлібобулочних та кондитерських виробів є ПВКФ «Аміга».

Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки стаття 22 ЦК України).

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із частиною першою статті 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Відповідно до статті 1Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно статті 21Закону України "Про інформацію" інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Частиною першою статті 505 ЦК України визначено, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (частина друга статті 505 ЦК України).

Відповідно до статті 17Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв`язку з виконанням відповідних обов`язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб`єкту господарювання.

У Постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 910/1759/19 зазначено, що визначення ''комерційна таємниця'' включає в себе тільки відомості та інформацію, яка не є легкодоступною для певних категорій осіб. Дані ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними. Конфіденційність комерційної таємниці полягає в тому, що інформація, яка становить комерційну таємницю, в цілому чи в певній формі та сукупності її складових має бути невідомою та не бути легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів, які б свідчили про порушення відповідачкою прав ПВКФ «Аміга» суду не надано.

Посилання на використання інтелектуальної власності запатентованої ПВКФ «Аміга» матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги, що на листах паперу є їх рецепти не доводять факту вчинення напису саме відповідачкою та безпосередній продаж цих рецептів саме нею.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права., а відтак, відповідно до ст. 375 ЦПК України, відсутні підстави для його зміни або скасування.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Аміга» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 березня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення складено 19 червня 2024 року.