Справа № 420/6394/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» (вул. Зрошувальна, буд. 2, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 32769087) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 25.01.2024 р. № UA500370/2023/000004/2;

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000022.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 січня 2024 р. ТОВ «ГУДВІЛ» через свого представника ФОП ОСОБА_1 , для здійснення митного оформлення товару поставленого на виконання умов контракту № 08-PL від 28.09.2022 року, подав до Митниці митну декларацію ІМ 40 АА, якій було присвоєно № 24UA500370000577U3.

Позивач отримав від митного органу в електронному вигляді декілька повідомлень, одним з яких, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ митниця зобов`язала протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У відповідь на зазначене повідомлення 25.01.2024 р. представником позивача були направлені додаткові документи та лист пояснення щодо сумнівів митного органу при проходженні митного контролю. Проте, повідомленням митного органу від 25.01.2024 було відмовлено у митному оформлені та надіслано рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач не погоджується з правомірністю прийнятих відповідачем рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та зазначає, що ним для митного оформлення товару надано Відповідачу належні та допустимі докази на підтвердження визначеної ціни товару, в яких не містяться розбіжності, а Відповідачем, в своїх вимогах, не було конкретизовано документи, які необхідно надати для обчислення вартості товару і в рішенні не надано належного обґрунтування, що призвело до прийняття протиправних рішень та застосування другорядного методу визначення митної вартості товару. Позивач вважає що рішення про коригування митної вартості товару від 25.01.2024 р. № UA500370/2024/000004/2, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000022 є протиправними та необґрунтованими, а тому звернувся до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано з Одеської митниці, належним чином засвідчені копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000004/2 від 25.01.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000022.

19.03.2024 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов разом з документами на виконання ухвалу суду від 04.03.2024 року. Згідно відзиву, відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500370000577U3 від 23.01.2024, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «ГУДВІЛ». Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500370000577U3 від 23.01.2024 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності ознаки підробки та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Як зазначив відповідач, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, не спростовані наявні розбіжності у документах та листом №4 від 25.01.2024 повідомлено, що більше документів надаватись не буде (відсутні, не має можливості).

Отже, як зазначає відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500370000577U3 від 23.01.2024 містилися розбіжності, ознаки підробки не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Як зазначив відповідач, у відношенні товарів застосували резервний метод.

На переконання відповідача, у рішенні про коригування митної вартості №UA500370/2024/000004/2 від 25.01.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Відтак, відповідач робить висновок, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500370/2024/000004/2 від 25.01.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000022 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ГУДВІЛ».

19.03.2024 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.03.2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач не погоджується з аргументами, викладеними у відзиві Одеської митниці, та відхиляє їх з мотивів, наведених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.03.2024 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому Одеська митниця просить відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ГУДВІЛ» у повному обсязі та обґрунтовує свою позицію з посиланням на твердження, що вже були наведені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.05.2024 року призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.05.2024 року об 11 годині 40 хвилин.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по суті на 28.05.2024 року об 11 годині 50 хвилин.

28.05.2024 року від представника позивача надійшла заява про продовження розгляду справи без його участі в порядку письмового провадження.

У судове засідання, призначене на 28.05.2024 року об 11 годині 50 хвилин, учасники справи не з`явились, про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином та своєчасно.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, беручи до уваги заяву представника позивача від 28.05.2024 року та у зв`язку з відсутністю потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 28.05.2024 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

У ході здійснення господарської діяльності Позивача між ТОВ «ГУДВІЛ» (Покупець) та «МЕТТАХ» (Продавець) 28.09.2022 року було укладено контракт на поставку № 08-PL, відповідно до предмету якого Продавець поставляє в Україну металопрокат в асортименті.

Відповідно до п. 2.1. Контракту, Продавець поставляє Покупцю Товар в асортименті, кількості та одиницях виміру, технічними характеристиками та ціною, зазначених у Специфікації та Рахунку (Інвойсі).

Продавець поставляє товар на умовах, що зазначені у Специфікаціях та Рахунку (Інвойсі), відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року. Відповідальність за навантаження і її якість несе Продавець (п. 3.1. Контракту). Пунктом 3.2. Контракту визначено, що місце поставки вказується в Рахунку (Інвойсі) та Специфікації.

Відповідно до п. 4.1. Контракту, ціна кожної партії товару, вказується Продавцем в Рахунку (Інвойсі) та (або) Специфікації, яка є невід`ємною частиною Контракту.

Вартість пакування та витрат Продавця з завантаження товару на наданий транспортний засіб, входять у вартість товару. Порядок розподілу транспортних витрат визначається сторонами у Специфікації, виходячи із погоджених сторонами умов поставки (п.4.3. Контракту).

24.10.2022 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Контракту, відповідно до якої, у зв`язку з проведеними реєстраційними діями щодо зміни найменування та місцезнаходження юридичної особи Продавця, були внесені зміни щодо реквізитів Продавця. Зокрема, відомості про продавця, визначені в преамбулі Контракту викладено в наступній редакції: «VARTIS ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ».

12.12.2022 року Сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Контракту, якої внесено зміни щодо банківських реквізитів ТОВ «ГУДВІЛ».

30.01.2023 року сторонами укладено додаткову угоду № 4 до Контракту, якою внесено зміни, зокрема пункт 5.1. Контракту викладено у наступній редакції: «Покупець здійснює оплату товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця у строки та порядку погоджені Сторонами у Специфікації. Оплата Товару здійснюється у Євро або доларах США. Валюта платежу визначається Сторонами у Специфікації до Договору».

20.12.2023 року сторонами укладено додаткову угоду № 10, якою продовжено строк дії Контракту № 08- PL від 28.09.2022 року до 31 грудня 2024 року.

07.12.2023 року сторонами було укладено Специфікацію №10, в якій визначено ціну за одиницю товару в залежності від розміру товару у сумі 720 доларів США, 735 доларів США та 800 доларів США, загальною вартістю товару у розмірі 933308,15 доларів США.

Сторони визначили у Специфікації № 10 умови поставки та оплати, а саме: умови поставки FOB порт Коджаелі (Kocaeli), Туреччина. Покупець зобов`язаний здійснити 100% оплати протягом 20 банківських днів після отримання Покупцем Товару.

До Специфікації № 10 від 07.12.2023 року сторони склали та підписали Проформу-Інвойс № 4/12/2023 від 12.12.2023 року.

Як зазначив позивач в позовній заяві, вантажовідправником товару, який є предметом поставки за Контрактом № 08-PL від 28.09.2022 року є ArcelorMittal RZK CELIK Servis Merkezi San. Ve Tic. A.S. (Туреччина) (далі - Вантажовідправник).

Суд встановив, що між ТОВ «VARTIS» (Польща) (Покупець) та ArcelorMittal RZK CELIK Servis Merkezi San. Ve Tic. A.S (Вантажовідправник, Постачальник) було укладено комерційний інвойс № IHR2024000000034 від 08.01.2024 року щодо поставки металопрокату в асортименті на загальну суму 920 122,25 доларів США. У комерційному інвойсі №IHR2024000000034 від 08.01.2024 Покупцем зазначений ТОВ «VARTIS» (Польща), вантажоодержувачем зазначений ТОВ «ГУДВІЛ» (Україна). Умови поставки зазначено - FOB порт Коджаелі (Kocaeli )

За договором фрахтування вантажу від 02.01.2024 року, перевізником, що забезпечував переміщення товаруза контрактом № 08-PL від 28.09.2022 року є ERIDANA D.O.O., замовником за цим договором є ТОВ «ГУДВІЛ».

Платіжною інструкцією № 1 від 15.01.2024 року підтверджується здійснення позивачем оплати за послуги фрахту у сумі 55 114,40 доларів США на підставі Інвойсу №2024/01/12-03 від 12.01.2024.

Крім того, Позивач застрахував вантаж, що підтверджується Страховим сертифікатом № 6 від 12.01.2024 року, рахунком № 300234753.23_06 від 12.01.2024 року, платіжною інструкцією № 59 від 15.01.2024 про оплату суми страхової премії у розмірі 78 666,73 грн. без ПДВ.

ТОВ «VARTIS» (Польща), Продавець за контрактом № 08-PL від 28.09.2022 року, надав Позивачу на підставі Специфікації № 10 від 07.12.2023 року Проформу-Інвойс №4/12/2023 від 12.12.2023 року, комерційний інвойс № FS/1/01/2024 від 15.01.2024 на поставку двотаврової балки різного розміру у кількості 1 252,60 тон з ціною за одиницю товару в залежності від розміру товару у сумі 720 доларів США, 735 доларів США та 800 доларів США, загальною вартістю товару у розмірі 926385,25 (дев`ятсот двадцять шість тисяч триста вісімдесят п`ять) доларів США.

З метою митного оформлення імпортованого товару 23.01.2024 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 24UA500370000577U3 на Вироби з чорних металів загально-цивільного призначення.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.01.2024 року;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 4/12/2023 від 12.12.2023 року;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № FS/1/01/2024 від 15.01.2024 року;

- Коносамент (Bill of lading) №1 від 12.01.2024 року;

- Вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) б/н від 12.01.2024 року;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № A1398231 від 15.01.2024 року;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № А1398232 від 15.01.2024 року;

- Некласифікований комерційний документ № IHR2024000000034 від 08.01.2024 року;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №1 від 15.01.2024 року;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2024/01/12-03 від 12.01.2024 року;

- Документ, що підтверджує вартість страхування №300234753.23_06 від 12.01.2024 року;

- Документ, що підтверджує вартість страхування № 59 від 15.01.2024 року;

- Страховий поліс № 6 від 12.01.2024 року;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 08-PL від 28.09.2022 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №1 від 24.10.2022 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №10 від 20.12.2023 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №3 від 12.12.2022 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №4 від 30.01.2023 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №9 від 22.09.2023 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №10 від 07.12.2023 року;

- Договір про надання послуг митного брокера № 2024-04 від 05.01.2024 року;

- Договір (контракт) про перевезення б/н 02.01.2024 року;

- Сертифікат випробовувань №003- 23.01.2024 року;

- Сертифікат випробовувань №0054 08.01.2024 року;

- Сертифікат випробовувань №2023 14.11.2023 року;

- Сертифікат випробовувань №2023 14.11.2023 року;

- Сертифікат випробовувань №2023 20.11.2023 року;

- Сертифікат випробовувань №2023 28.11.2023 року;

- Сертифікат випробовувань №2023 29.11.2023 року;

- Сертифікат випробовувань №2023 18.12.2023 року;

- Сертифікат випробовувань №2024 04.01.2024 року;

- Сертифікат випробовувань №3434 29.12.2023 року;

- Копія митної декларації країни відправлення №24410500EX00001496 від 08.01.2024 року.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

1) у поданих до митного оформлення документах містяться різні дані щодо оплати товару, так у інвойсі від 08.01.2024 № IHR2024000000034 передбачені умови оплати 100% оплата, проте у посиланні у проформі-інвойсі від 12.12.2023 № nr 4/12/2023 на специфікацію №10 від 07.12.2023 міститься інформація щодо 20 банківських днів після отримання товару покупцем, але будь-яких документів щодо оплати за товар не надано;

2) також, інвойс від 15.01.2024 №nr FS/1/01/2024 не містить умов поставки, що суперечить пункту 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракт) від 28.09.2022 № 08-РL, даний контракт , до того ж, містить не підписані сторінки. Умови поставки зазначені у коносаменті від 12.01.2024 №1 відрізняються від тих, які зазначені у мд. У наданому інвойсі від 08.01.2024 № IHR2024000000034 реквізити зовнішньоекономічного контракту відсутні, що не дає змогу впевнитися, що даний документ відносяться до даної поставки товару та до зовнішньоекономічного договору (контракт) від 28.09.2022 № 08-PL;

3) декларація країни відправлення № 24410500EX00001496 від 08.01.2024 містить посилання на іншу фактуру, яка не надана до митного оформлення;

4) надано додаткову угода № 9 від 22.09.2023 в якій зазначено про специфікацію № 8 від 05.09.2023, однак, під час митного оформлення не надано зазначену специфікацію, а також не надана додаткова угода №3 та договір про перевезення, які зазначені у гр. 44 мд.;

5) печатка фірми та підпис відрізняється за змістом у проформі № nr 4/12/2023 та інвойсі № nr FS/1/01/2024. До того ж, прослідковується можливий існуючий взаємозв`язок, який може вплинути на вартість товару між VARTIS SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA та METTAX SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, не спростовані наявні розбіжності у документах та листом №4 від 25.01.2024 повідомлено, що більше документів надаватись не буде (відсутні, не має можливості).

Як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

25.01.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000004/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів з урахуванням виробника товару та обсягу партії у максимально наближений час є більшим і становить: по товару № 2 - 0.8115 дол. США/кг (МД від 23.11.2023 № UA500370/2023/009978); по товару № 3 - 1.0645 дол. США/кг. (МД від 17.05.2023 № 23UA100320012111U8).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 25.01.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000022.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, та у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, митниця в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказує, що у поданих до митного оформлення документах містяться різні дані щодо оплати товару, так у інвойсі від 08.01.2024 № IHR2024000000034 передбачені умови оплати 100% оплата, проте у посиланні у проформі-інвойсі від 12.12.2023 № nr 4/12/2023 на специфікацію №10 від 07.12.2023 міститься інформація щодо 20 банківських днів після отримання товару покупцем, але будь-яких документів щодо оплати за товар не надано

Як вже було встановлено судом, комерційний інвойс № IHR2024000000034 від 08.01.2024 року щодо поставки металопрокату в асортименті на загальну суму 920 122,25 доларів США було укладено між ТОВ «VARTIS» та ArcelorMittal RZK CELIK Servis Merkezi San. Ve Tic. A.S. Тобто, у зазначеному інвойсі визначені умови оплати саме між ArcelorMittal RZK CELIK (Постачальник) та ТОВ «VARTIS» (Покупець).

Між тим, відносини між Позивачем та постачальником ТОВ «VARTIS» (Польща) виникли на підставі контракту № 8-PL від 28.09.2022 року і товар, що був пред`явлений до митного оформлення, поставлявся в межах саме цього контракту, а отже і умови оплати визначаються відповідно до контракту № 8-PL від 28.09.2022 року.

Крім того, у документах виставлених на виконання контракту № 8-PL від 28.09.2022 року з метою поставки товару, зокрема в Специфікації № 10 від 07.12.2023 року, передбачено поставку на умовах оплати з відстрочення платежу, а саме: оплата повинна бути здійсненна протягом 20 банківських дня з дати отримання товару.

Отже, враховуючи, що умови поставки між ArcelorMittal RZK CELIK (Туреччина) та ТОВ «VARTIS» (Польща) не можуть впливати на визначення митної вартості товару, суд не приймає до увагу дані зауваження митного органу.

Більш того, порядок оплати товарів між сторонами не впливає на митну вартість товару, а є однією із умов договору, яку сторони погодили одна з одною. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Також відповідач вказує, що інвойс від 15.01.2024 №nr FS/1/01/2024 не містить умов поставки, що суперечить пункту 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракт) від 28.09.2022 № 08-PL, даний контракт, до того ж, містить не підписані сторінки. Умови поставки зазначені у коносаменті від 12.01.2024 №1 відрізняються від тих, які зазначені у мд. У наданому інвойсі від 08.01.2024 № IHR2024000000034 реквізити зовнішньоекономічного контракту відсутні, що не дає змогу впевнитися, що даний документ відносяться до даної поставки товару та до зовнішньоекономічного договору (контракт) від 28.09.2022 № 08-PL.

Відповідно до положень п. 3.2. Контракту № 08-PL, місце поставки вказується в Рахунку (Інвойсі) та Специфікації. Таким чином, не зазначення в інвойсі від 15.01.2024 №nr FS/1/01/2024 умов поставки не суперечить умовам Контракту.

Крім того, відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Також відповідно до частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Отже, нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку сторін за правочином вчинення дій щодо проставляння підписів на кожній сторінці договору, який містить більше ніж одну сторінку.

Разом з тим, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 8-PL від 28.09.2022 року у розділі 12: Юридичні адреси, поштові та банківські реквізити містить підписи уповноважених осіб, що скріплені печатками юридичних осіб, що не дає сумнівів про дійсну наявність господарських правовідносин між сторонами.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відсутність на всіх аркушах зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8-PL від 28.09.2022 року підписів покупця та продавця, не свідчить про недійсність такого договору, оскільки сторонами не встановлено обов`язковості скріплення печаткою та підписом кожної його сторінки.

Також суд приймає до уваги твердження позивача, щодо зауважень митниці стосовно Коносаменту. Так, в коносаменті №1 від 12.01.2024 року зазначений порт навантаження DILISKELESI, в митній декларації вказано умови поставки та географічний пункт доставки товарів (FOB KOCAELI) згідно Специфікації № 10 від 07.12.2023 року, до контракту № 8-PL від 28.09.2022 року. Однак, це не є помилкою адже DILISKELESI є одним із районів округу KOCAELI.

Щодо відсутності у наданому інвойсі від 08.01.2024 року № IHR2024000000034 реквізитів зовнішньоекономічного контракту 28.09.2022 року № 08-PL. Як вже було зазначено судом, зазначений інвойс наданий ArcelorMittal RZK CELIK (Туреччина) ТОВ «VARTIS» (Польща), відповідно до якого ТОВ «VARTIS» (Польща) є покупцем, а Позивач вантажотримувачем і відповідно він не стосується взаємовідносин Позивача та ТОВ «VARTIS» (Польща), адже їх правовідносини врегульовані зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 28.09.2022 року № 08-PL.

Митний орган в оскаржуваному рішенні зазначив, що декларація країни відправлення № 24410500EX00001496 від 08.01.2024 містить посилання на іншу фактуру, яка не надана до митного оформлення. Між тим, суд враховує, що електронний інвойс e-FATURA №IHR2024000000034 та №INR2024000000081 подавався Вантажовідправником ArcelorMittal RZK CELIK (Туреччина) при митному оформлені товару. Вказаний номер формується на підставі внутрішнього діловодства компанії, та є однаковим для інвойсу, однак при прийманні документів до оформлення турецькою митницею в системі єдиного вікна (TPS) їй присвоюється новий унікальний номер, і саме він дублюється у експортній митній декларації.

Разом з цим, 25.01.2024 року, уповноважений представник Позивача у відповідь на повідомлення митниці надав додатково до митного оформлення: e-FATURA № IHR2024000000081 від 12.01.2024 року та e-FATURA № IHR2024000000034 від 08.01.2024 року.

Однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення митниця визначила те, що надано додаткову угоду № 9 від 22.09.2023, в якій зазначено про специфікацію № 8 від 05.09.2023, однак, під час митного оформлення не надано зазначену специфікацію, а також не надана додаткова угода №3 та договір про перевезення, які зазначені у гр. 44 мд.

Між тим, листом від 25.01.2024 року уповноважена особа надала пояснення, що під час оформлення митної декларації помилково було вказано додаткову угоду № 9 від 22.09.2023 року та специфікацію № 8 від 05.09.23 року, проте цей документ не стосується поставки даної партії, але є невід`ємною частиною контракту № 8-PL від 28.09.2022 року.

Щодо тверджень митниці, що печатка фірми та підпис відрізняється за змістом у проформі № nr 4/12/2023 та інвойсі № nr FS/1/01/2024, суд зазначає, що зміст печаток на проформі № nr 4/12/2023 та інвойсі № nr FS/1/01/2024 є ідентичними одна одній. Окрім цього, подані позивачем до митного оформлення проформа № nr 4/12/2023 та інвойс № nr FS/1/01/2024 містять всі необхідні реквізити, підписи та печатки відповідальних осіб. Інформація в зазначених документах кореспондується між собою та з інформацією зазначеною у поданому інвойсі, митній декларації.

Додатково до зазначеного слід вказати, що дані обставини не є такими, що впливають на числові значення складових митної вартості товарів, а тому не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.

Щодо можливого існуючого взаємозв`язку, про який зазначає митний орган в оскаржуваному рішенні і який на думку відповідача може вплинути на вартість товару між VARTIS SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA та METTAX SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, суд повторно наголошує, що Додатковою угодою № 1 від 24.10.2022 року до Контракту № 8-PL від 28.09.2022 року, у зв`язку з проведеними реєстраційними діями щодо зміни найменування та місцезнаходження юридичної особи Продавця, були внесені зміни щодо реквізитів Продавця. Зокрема, відомості про продавця, визначені в преамбулі Контракту викладено в наступній редакції: «VARTIS ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ», замість «METTAX ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ». Тобто VARTIS SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA та METTAX SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA це одне й теж саме товариство, а отже доводи митниці є дефективними і судом до уваги не приймаються.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «ГУДВІЛ» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів за МД №24UA500370000577U3, до суду відповідачем не надано.

На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «ГУДВІЛ», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості №UA500370/2024/000004/2 від 25.01.2024 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000022 та рішення про коригування митної вартості № UA500370/2024/000004/2 від 25.01.2024 року, у зв`язку з чим вони належать до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 6982,22 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 6982,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» (вул. Зрошувальна, буд. 2, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 32769087) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 25.01.2024 року № UA500370/2023/000004/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.01.2024 року № UA500370/2024/000022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ» (вул. Зрошувальна, буд. 2, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 32769087) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6982,22 грн. (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дві грн. 22 коп.)

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук