ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. справа № 300/8023/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення 8898-8509/Г-02/8-0900/23 від 20.09.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів військової служби з 01.08.1986 до 31.08.1986, з 20.06.1991 до 23.06.1991, з 01.01.2017 до 13.06.2023; зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди військової служби з 01.08.1986 до 31.08.1986, з 20.06.1991 до 23.06.1991, з 01.01.2017 до 13.06.2023 та здійснити відповідний перерахунок пенсії.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що йому призначена пенсія з 14.06.2023. До страхового стажу позивача зараховано період навчання у вищому військовому навчальному закладі з 01.09.1986 по 19.06.1991, хоча у довідці про проходження військової служби №60/11/2-186 від 13.06.2023 вказано, що він був курсантом Київського вищого інженерного училища зв`язку з 01.08.1986 по 23.06.1991. Також пенсійним органом протиправно не зараховано до стажу роботи позивача період проходження військової служби з 01.01.2017 по 13.06.2023. Позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування вказаних періодів до його стажу, однак пенсійний орган протиправно відмовив у задоволенні прохання позивача. Зазначає, що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів є одним із видів військової служби. Стверджує, що за період його військової служби з 01.07.2000 по 31.05.2023 страхові внески були сплачені роботодавцем, що підтверджується довідками №117-124 від 13.06.2023. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що 14.06.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону №1058. Вказана заява розглядалася на етапі призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Заява позивача від 25.08.2023 не є заявою встановленого зразка про призначення пенсії, як це передбачено статтею 44 Закону №1058, а тому подана позивачем заява є довільної форми (звернення). Вважає, що відносини, які склалися між сторонами у цій справі, унормовані положеннями Закону України «Про звернення громадян» і позивачу була надана відповідь листом від 20.09.2023. Стверджує, що законодавство колишнього СРСР та законодавство України прирівнює до проходження дійсної строкової служби період навчання у військових навчальних закладах. Строкова військова служба має обмежений строк, який станом на час вступу позивача до навчального закладу становив 2 роки. Позивачу зараховано до страхового стажу період з 01.07.2000 по 31.12.2016 на підставі наданих довідок. Надалі змін до Закону №1058 не внесено. Оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків щодо позивача, тому до страхового стажу не враховано період служби з 01.01.2017 по 31.05.2023. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.31).

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві. Також зазначає, що позивач просить зарахувати навчання у Київському вищому військовому інженерному училищі зв`язку як військову службу, а не строкову військову службу (а.с.77).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 14.06.2023 призначена пенсія за віком відповідно до статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.88).

Страховий стаж позивача становить 31 рік 1 місяць 20 днів.

25.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до страхового стажу період навчання в Київському вищому інженерному училищі зв`язку з 01.08.1986 по 23.06.1991 і період проходження військової служби з 01.01.2017 по 13.06.2023 та здійснити відповідний перерахунок (а.с.18).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 20.09.2023 №8898-8509/Г-02/8-0900/23 повідомило позивача про те, що у наданій довідці від 13.06.2023 №60/11/2-186 не зазначено підстави зарахування та відрахування з навчального закладу, а також період навчання. Довідка видана не навчальним закладом, а за місцем проходження служби. Тому період навчання враховано до страхового стажу згідно диплому НОМЕР_1 . В індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків, починаючи з липня 2000 року. Тому до страхового стажу не враховано період служби з 01.01.2017 по 31.05.2023 (а.с.20).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини 1 і 2 даної статті).

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі також Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.

Підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №1058-IV).

Приписами частини 1статті 15 Закону №1058-IVпередбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною 2статті 20 Закону №1058-IVобчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами 4 - 6, 9, 10статті 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Частиною 1 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

З метою забезпечення обліку застрахованих осіб в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування в Україні діє система персоніфікованого обліку та Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі також - Закон №2464-VI) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до абзацу 4 частини п`ятої статті 21 Закону №1058-IV персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Таким чином, обов`язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця.

Вказане кореспондується також з нормами ч. 2 ст. 20 Закону №2464-VI відповідно до яких персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

В свою чергу Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані: надавати на безоплатній основі інформацію з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру податковим органам, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, органам праці та соціального захисту, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, у порядку, визначеному Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; 2) забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; 3) здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; 4) надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру (ч. 1 ст. 14-1 Закону №2464-VI).

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону №2464-VI зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (надалі також Постанова №10-1).

Відповідно до п. 4 розділу І Постанови №10-1 реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Згідно із п. 1 розділу ІІ Постанови №10-1 реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронний цифровий підпис», «;Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Нормами п. 2 розділу ІІ Постанови №10-1 визначено, що у Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування із:

- звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу;

- системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- електронних пенсійних справ;

- системи обліку сплати страхових внесків;

- фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням;

- реєстру страхувальників Державного реєстру;

- центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;

- звернень громадян до органів Пенсійного фонду України;

Постановою Пенсійного фонду №8-1 від 27.03.2018 були внесені зміни до Постанови №10-1, зокрема, в частині, що стосується даних облікової картки Реєстру застрахованих осіб, змін та уточнень до них.

Так, відповідно до п. 2 розділу ІV Постанови №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме:

- персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;

- відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно із п. 3 розділу ІV Постанови №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, нормами Постанови №10-1 передбачений порядок внесення інформації щодо застрахованих осіб до Реєстру застрахованих осіб, а також документи/відомості, на відставі яких формується відповідна інформація.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №770 затверджено Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським (надалі також Порядок №770).

Так, відповідно до п. 3 Порядку №770 відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами №8 ДР і №1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами №8 ДР і №1 ДФ за період, за який подано інформацію.

Згідно із п. 4 Порядку №770 у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення, або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів, до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.

Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки:

- за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року - не пізніше ніж 1 грудня 2019 року;

- за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року - не пізніше ніж 1 травня 2020 року;

- за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 року;

- за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2015 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 року;

- за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.

Звіт подається у вигляді електронного документа (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису).

У разі неможливості подання звіту у вигляді електронного документа він подається на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника або уповноваженого органу та скріплений печаткою (за наявності) (подається страхувальником або уповноваженим органом разом із звітом в електронній формі на електронних носіях інформації) (п. 5 Порядку №770).

В свою чергу нормами п.п. 9, 10 Порядку №770 на територіальний орган Пенсійного фонду України покладено повноваження щодо звіряння звіту, поданого відповідно до цього Порядку, з поданими страхувальником або уповноваженим органом раніше відомостями щодо кількості осіб і сум грошового забезпечення. А у разі виявлення недостовірних або помилкових відомостей, поданих та/або накопичених в електронних базах даних реєстру застрахованих осіб, не пізніше ніж через два робочі дні орган Пенсійного фонду України повідомляє страхувальнику або уповноваженому органу про виявлення розбіжностей.

Згідно положень п. 14 Порядку №770 відповідальним за правильність заповнення звітності та достовірність даних є страхувальник або уповноважений орган.

Порядок подання, обліку та оброблення відсутніх у реєстрі застрахованих осіб персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, відомості про яких становлять інформацію з обмеженим доступом, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики, Міноборони, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, МВС, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони (п. 15 Порядку №770).

Однак, правлінням Пенсійного фонду України не затверджено порядку подання, обліку та оброблення відсутніх у реєстрі застрахованих осіб персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, відомості про яких становлять інформацію з обмеженим доступом.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок внесення відомостей про застрахованих осіб до Реєстру страхувальників, суд дійшов висновку, що такий обов`язок та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних є саме страхувальник або уповноважений орган.

При цьому, невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 в справі №199/1852/15-а, від 27.02.2019 в справі №638/5795/17, від 31.10.2019 у справі №683/1814/16-а, від 23.03.2020 в справі №535/1031/16-а та від 26.03.2020 в справі №299/3616/16-а, від 02.08.2022 в справі № 560/4616/20.

Відповідачем надано суду довідку про відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу ( ОСОБА_1 ) в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.108).

Водночас, позивачем до заяви про призначення пенсії від 14.06.2023 було надано пенсійному органу довідку Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 13.06.2023 №122 про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в УСБУ в Івано-Франківській області з 01.01.2015 по 31.12.2017 та у період служби йому нараховано суми грошового зобов`язання та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії. Зазначено, що довідка видана на підставі особових рахунків військовослужбовців НОМЕР_2 та №238. Вказана довідка містить відомості про сплату страхових внесків, зокрема, за січень грудень 2017 року в загальному розмірі 149068,46 грн. (а.с.97).

Також, позивачем було надано пенсійному органу довідку Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 13.06.2023 №123 про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески в якій зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в УСБУ в Івано-Франківській області з 01.01.2018 по 31.12.2020 та у період служби йому нараховано суми грошового зобов`язання та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії. Зазначено, що довідка видана на підставі особових рахунків військовослужбовців НОМЕР_3 та №284. Вказана довідка містить відомості про сплату страхових внесків за 2018 рік в загальному розмірі 195045,86 грн., за 2019 рік - 227336,70 грн., за 2020 рік 269564,57 грн. (а.с.98).

За змістом довідки Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 13.06.2023 №124 про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в УСБУ в Івано-Франківській області з 01.01.2021 по 31.12.2023 та у період служби йому нараховано суми грошового зобов`язання та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії. Зазначено, що довідка видана на підставі особових рахунків військовослужбовців НОМЕР_4 та №194. Вказана довідка містить відомості про сплату страхових за 2021 рік в загальному розмірі 319912,50 грн., за 2022 рік - 350116,05 грн., за січень травень 2023 року 157385,70 грн. (а.с.99).

Тож, беручи до уваги висновки Верховного Суду, які суд враховує в силу ч.5 ст. 242 КАС України, а також ту обставину, що між сторонами відсутній спір щодо факту перебування позивача на службі в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області в період з 01.01.2017 по 31.05.2023, суд вважає, що відсутність в довідках від 13.06.2023 №122, 123 та №124 і реєстрі застрахованих осіб чіткої інформації про сплату страхових внесків стосовно позивача не може мати наслідком позбавлення позивача права на зарахування такого періоду його діяльності до страхового стажу.

Отже, незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області з 01.01.2017 по 31.05.2023, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.

Щодо позовної вимоги позивача про зарахування до страхового стажу роботи періоду проходження військової служби саме по 13.06.2023 то суд зазначає, що довідка №124 від 13.06.2023, видана Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області, містить відомості про сплату страхових внесків роботодавцем позивача щомісячно та включно по травень 2023 року. Відомості про нарахування грошового забезпечення позивачу в червні 2023 року відсутні. Відтак, позовні вимоги щодо зарахування до страхового стажу роботи періоду проходження військової служби саме по 13.06.2023 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди військової служби з 01.08.1986 до 31.08.1986, з 20.06.1991 до 23.06.1991, суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку стажу роботи позивача до його страхового стажу роботи зараховано період навчання з 01.09.1985 по 23.06.1986, з 01.09.1986 по 19.06.1991.

За змістом диплому серії НОМЕР_1 від 19.06.1991 позивач у 1986 році вступив до Київського вищого військового інженерного двічі Червонопрапорного училища зв`язку імені М.І.Калініна та в 1991 році закінчив повний курс названого училища за спеціальністю «автоматизовані системи управління». Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 19.06.1991 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «інженера електронної техніки» (а.с.105).

У листі від 20.09.2023 №8898-8509/Г-02/8-0900/23 пенсійний орган зазначив про те, що у наданій довідці від 13.06.2023 №60/11/2-186 не вказано підстави зарахування та відрахування з навчального закладу, а також період навчання. Довідка видана не навчальним закладом, а за місцем проходження служби. Тому період навчання враховано до страхового стажу згідно диплому НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення"до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі також - Порядок №637) період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань затверджено № 162 від 20.06.1974, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

У період навчання позивача діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, підпунктами «з», «и», «к» пункту 109 якого було передбачено, що до загального стажу роботи зараховується також навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; навчання, зокрема, у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах, а також служба в складі Збройних Сил СРСР та у війську.

Статтею 5 Закону СРСР від 12.10.1967 "Про загальний військовий обов`язок" (у редакції, що діяла на час навчання позивача у вищому навчальному закладі) визначено, що військова служба складається з дійсної військової служби та служби у запасі Збройних Сил СРСР.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону СРСР від 12.10.1967 "Про загальний військовий обов`язок" громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, перебувають на дійсній військовій службі та називаються курсантами. На них поширюються обов`язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби.

За змістом статті 13 Закону СРСР від 12.10.1967 "Про загальний військовий обов`язок" строк дійсної військової служби для солдатів і сержантів Радянської Армії, берегових частин та авіації Військово-Морського Флоту становить 2 роки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюєЗакон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі також - Закон №2232-XII).

За змістомчастини 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ(в редакції станом на час спірних правовідносин) встановлено вичерпний перелік видів військової служби, до яких відноситься: військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Положеннями ч. 1ст. 24 Закону №2232-ХІІ передбачено, щопочатком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Згідно з положеннями абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Таким чином, в силу приписів статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 8 Порядку №637 період навчання, зокрема, в училищах, зараховується до страхового стажу роботи та підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. При відсутності у дипломі особи відомостей щодо часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умові, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.

Як встановлено судом, пенсійний орган зарахував до страхового стажу роботи позивача період навчання у Київському вищому військовому інженерному двічі Червонопрапорному училищі зв`язку імені М.І.Калініна з 01.09.1986 по 19.06.1991 згідно диплому серії НОМЕР_1 від 19.06.1991.

В матеріалах справи наявна довідка Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 13.06.2023 №60/2-186, в якій зазначено про те, що з 01.08.1986 по 23.06.1991 позивач був курсантом Київського вищого інженерного училища зв`язку імені Калініна. Також зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу в Службі безпеки України з 23.06.1991 по теперішній час (а.с.11).

Суд звертає увагу, що довідка від 13.06.2023 №№60/11/2-186 видана Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області без зазначення документів на підставі яких вона видана, зокрема, щодо навчання позивача у період саме з 01.08.1986 по 23.06.1991, а не так як вказано у дипломі серії НОМЕР_1 від 19.06.1991.

Варто зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року №490 було створено Київській військовий інститут управління і зв`язку на базі Київського вищого військового двічі Червонопрапорного інженерного училища зв`язку ім. М.І. Калініна і Київського вищого інженерного радіотехнічного училища ППО імені маршала авіації О. І. Покришкіна.

Станом на час звернення позивача до пенсійного органу та до суду Київській військовий інститут управління і зв`язку носить назву Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.

Отже, оскільки позивач не підтвердив факт свого навчання у Київському вищому військовому двічі Червонопрапорному інженерному училищі зв`язку ім. М.І. Калініна саме у період з 01.08.1986 по 23.06.1991, пенсійний орган правомірно не врахував вказаний період до його страхового стажу.

Водночас, суд зауважує, що негативні наслідки для позивача пов`язані виключно з відсутністю необхідних додаткових підтверджуючих документів періоду навчання позивача у Київському вищому військовому двічі Червонопрапорному інженерному училищі зв`язку ім. М.І. Калініна.

Також суд зауважує, що позивач 25.08.2023 звертався до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати період навчання з 01.08.1986 по 23.06.1991 до страхового стажу. Позивач не просив зарахувати вказаний період навчання до періоду проходження військової служби. В прохальній частині позову позивач просить зарахувати період проходження військової служби з 01.08.1986 по 31.08.1986 та з 20.06.1991 по 23.06.1991 до страхового стажу. При цьому, у відповіді на відзив позивач стверджує, що просить зарахувати період навчання як військову службу, однак, правом зміни позовних вимог позивач не скористався.

Пенсійний орган зарахував період навчання позивача у Київському вищому військовому двічі Червонопрапорному інженерному училищі зв`язку ім. М.І. Калініна з 01.09.1986 по 19.06.1991 згідно диплому серії НОМЕР_1 від 19.06.1991.

Підставою відмови у зарахуванні періодів навчання з 01.08.1986 по 31.08.1986 та з 20.06.1991 по 23.06.1991 стало те, що в наданій довідці від 13.06.2023 №№60/11/2-186 не зазначено підстави зарахування та відрахування з навчального закладу, а також період навчання.

Крім того, за змістом довідки від 13.06.2023 №№60/11/2-186, на врахуванні якої наполягає позивач, ОСОБА_1 з 23.06.1991 проходить військову службу у Службі безпеки України саме з 23.06.1991. Жодних доказів щодо зарахування періоду навчання у вказаному училищі до вислуги років роботодавцем позивача матеріали справи не містять.

Таким чином, в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Суд вважає необгрунтованими доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що позивач із заявою, форма якої визначена Порядком №22-1 не звертався, з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі також - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачено форму заяви про призначення/ перерахунок пенсії.

Заява ОСОБА_1 від 25.08.2023 складена у довільній формі (а.с.18).

Суд вказує на те, що зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявника та містить відомості, передбачені затвердженою Порядком №22-1 формо.

Висвітлюючи питання, яким повинен бути зміст заяви для призначення/ перерахунку пенсії, Верховний Суд, у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17, висловив позицію, що заява про призначення/перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі відповідає вимогам Порядку №22-1.

Так, у цій справі Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Суд касаційної інстанції зауважив, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Наведена позиція Верховного Суду дає підстави не погодитися з доводами відповідача, що подана в неналежній формі заява перешкоджає пенсійному органу в прийнятті рішення про проведення або про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

Суд також зазначає, що відповідь відповідача не містить вказівки на те, що заява позивача подана невстановленого зразка та з її змісту неможливо оцінити намір заявника, що перешкоджає її розгляду у встановленому порядку. Про відсутність у заяві будь-яких даних для проведення перерахунку пенсії, орган пенсійного фонду не вказав. Невідповідність заяви встановленій Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 25.11.2005 № 22-1 формі не може мати наслідком позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Про відсутність будь-яких необхідних документів, які не були додані до заяви, відповідач також не зазначав. Більше того, відповідачем не повернуто вказану заяву у зв`язку з неналежним її оформленням.

Суд звертає увагу, що лист - відповідь пенсійного органу за №8898-8509/Г-02/8-0900/23 від 20.09.2023 не є рішенням про відмову у перерахунку пенсії та зарахуванні стажу в розумінні Порядку №22-1, відтак в задоволенні позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №8898-8509/Г-02/8-0900/23 від 20.09.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів військової служби з 01.08.1986 до 31.08.1986, з 20.06.1991 до 23.06.1991, з 01.01.2017 до 13.06.2023, слід відмовити.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, у розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист зі сторони держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Стосовно прохання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Зі змісту частин 1 та 2статті 382 Кодексу адміністративного судочинства Українислідує, що суд наділений повноваженням встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, який здійснюється судом шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Зазначені процесуальні дії є диспозитивним повноваженням суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Проаналізувавши наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, так як судом не встановлено обставин відмови зі сторони відповідача у добровільному виконанні судового рішення, чи зволікання у його виконанні, після набрання ним законної сили. Відтак, суд не вбачає необхідності у встановленні судового контрою на цій стадії судового провадження.

В зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду проходження служби в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області з 01.01.2017 по 31.05.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 14.06.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), зарахувавши до страхового стажу період проходження служби в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області з 01.01.2017 по 31.05.2023, з врахуванням проведених платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.