ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/18114/23

За позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до відповідача-1: Державної служби геології та надр України

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАССИВ ПЛЮС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "ЖИТОМИРВОДОКАНАЛ" Житомирської міської ради

про визнання недійсними результатів проведення електронного аукціону з продажу спеціального дозволу, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники:

від прокуратури - Сташенко В.В.;

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (далі - позивач) з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач-1, Держгеонадра), Товариства з обмеженою відповідальністю "МАССИВ ПЛЮС" (далі - відповідач-2, ТОВ "МАССИВ ПЛЮС") з вимогами про визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, спеціального дозволу на користування надрами.

Разом із позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову № 51-84-8496 ВИХ-23 від 21.11.2023; клопотання про залучення у розгляді справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору № 51-84-8490 ВИХ-23 від 21.11.2023; клопотання про витребування доказів № 51-84-8491 ВИХ-23 від 21.11.2023; клопотання про витребування доказів № 51-84-8492 ВИХ-23 від 21.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у задоволенні заяви Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову № 51-84-8496 ВИХ-23 від 21.11.2023 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18114/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18.12.2023 о 12:00 год, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "ЖИТОМИРВОДОКАНАЛ" Житомирської міської ради (далі - третя особа, КП "ЖИТОМИРВОДОКАНАЛ"), задоволено клопотання прокурора про витребування доказів, витребувано докази у відповідача-1 та третьої особи.

07.12.2023 в системі "Електронний суд" представником відповідача-1 сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява про виконання ухвали суду.

11.12.2023 через відділ діловодства суду від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшли заява на виконання вимог ухвали суду та клопотання про продовження процесуального строку.

14.12.2023 в системі "Електронний суд" представником відповідача-2 сформований та зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву, до якого додано клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі в частині вимог щодо визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами на підставі приписів п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

14.12.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

15.12.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання, призначене на 18.12.2023, представники прокуратури, позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з`явилися.

У підготовчому засіданні, призначеному на 18.12.2023, суд задовольнив частково клопотання про продовження процесуального строку, подане 11.12.2023 заступником керівника Житомирської окружної прокуратури, та продовжив строк для подачі нотаріально засвідченої копії перекладу українською мовою письмового доказу "Відсічне водосховище. Водогосподарський паспорт".

У підготовчому засіданні, призначеному на 18.12.2023, суд задовольнив клопотання про відкладення підготовчого засідання, подане 15.12.2023 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та встановив строк для подачі нотаріально засвідченої копії перекладу українською мовою письмового доказу "Реконструкція відсічної греблі в місті Житомирі ложе водосховища".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 05.02.24 о 10:40 год.

18.12.2023 представником відповідача-2 сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" (після судового засідання 18.12.2023) клопотання про відкладення розгляду справи.

18.12.2023 представником відповідача-2 сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, які зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 19.12.2023.

29.12.2023 представником відповідача-1 сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву.

03.01.2024 через відділ діловодства суду від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 29.11.2023, до якої додано нотаріально засвідчену копію перекладу українською мовою письмового доказу "Відсічне водосховище. Водогосподарський паспорт".

15.01.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, надійшла заява про направлення до суду нотаріально засвідченої копії перекладу українською мовою письмового доказу "Реконструкція відсічної греблі в місті Житомирі ложе водосховища".

У підготовчому засіданні, призначеному на 05.02.2024 представник відповідача-2 подав усне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 05.02.2024 оголошено перерву до 26.02.24 о 15:00 год.

19.02.2024 через відділ діловодства суду від Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

20.02.2024 через відділ діловодства суду від Київської міської прокуратури надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

21.02.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника відповідача-2 надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 заяву представника відповідача-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, постановлено проведення судових засідань у справі № 910/18114/23 здійснювати за участі представника відповідача-2 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

23.02.2024 через відділ діловодства суду від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшло клопотання про надання додаткових доказів.

26.02.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшло уточнення до клопотання про надання додаткових доказів та клопотання про долучення документів.

26.02.2024 через відділ діловодства суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача надійшли пояснення по справі.

26.02.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача надійшли пояснення по справі.

У підготовче засідання, призначене на 26.02.2024, з`явилися прокурор, представник відповідача-2 та вільний слухач. Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з`явились.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні 26.02.2024 судом оголошено перерву до 18.03.2024 о 11:40 год.

07.03.2024 через відділ діловодства суду від заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 заяву Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову № 51-84-8496 ВИХ-24 від 04.03.2024 задоволено повністю.

15.03.2024 в системі "Електронний суд" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача сформовано та 18.03.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про долучення доказів, а саме Проєкту встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг Відсічного водосховища на р. Тетерів Житомирської області.

У підготовче засідання, призначене на 18.03.2024, з`явився прокурор, представник відповідача-2 та вільний слухач. Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з`явились.

Суд долучив до матеріалів справи, подане третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача клопотання про долучення доказів з додатками.

В підготовчому засіданні, призначеному на 18.03.2024 представник відповідача-2 повідомив про те, що ним були подані заяви у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 22.04.24 о 14:40 год.

18.03.2024 представником відповідача-2 сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" (після судового засідання 18.03.2024) клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

27.03.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшли заперечення щодо клопотання відповідача-2 про долучення документів.

19.04.2024 представником відповідача-2 сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

22.04.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

22.04.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача-2 сформоване та зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 22.04.2024, з`явилися прокурор та вільні слухачі. Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з`явились.

У підготовчому засіданні 22.04.2024 суд розглянув та відхилив заперечення, подані прокурором, щодо клопотання відповідача-2 про долучення документів.

Суд розглянув та задовольнив клопотання, подані представником відповідача-2, про приєднання доказів до матеріалів справи та про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 22.04.2024 судом оголошено перерву до 20.05.2024 о 10:40 год.

01.05.2024 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури надійшло заперечення на клопотання представника відповідача-2 про долучення документів від 19.04.2024.

У підготовче засідання, призначене на 20.05.2024, з`явився прокурор, представник відповідача-2 та вільний слухач. Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з`явились.

Суд розглянув та відхилив заперечення Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури, подані 01.05.2024 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 20.05.2024, представник відповідача-2 звернувся до суду з усним клопотанням про витребування доказів та відкладення підготовчого засідання. Суд розглянув та відхилив клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.06.2024 о 11:40 год.

10.06.2024 в системі "Електронний суд" представником відповідача-2 сформоване та зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 10.06.2024, з`явився прокурор. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні, призначеному на 10.06.2024, суд розглянув та відхилив клопотання, подане представником відповідача-2, про відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 постановлено проведення судових засідань у справі № 910/18114/23 за участі представника відповідача-2 здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Протоколом судового засідання 10.06.2024 підтверджується, що представник відповідача-2 не вийшов на відеоконференцзв`язок у призначені дату та час судового засідання.

Також судом враховано, що ухвалою суду від 20.05.2024 явка учасників справи у судове засідання, призначене на 10.06.2024, визнана не обов`язковою.

Враховуючи наведені обставин, суд здійснював розгляд справи у судовому засіданні 10.06.2024 за відсутності позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (їх представників).

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 10.06.2024 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово прокурора.

Представник прокуратури підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Правова позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, викладена у поясненнях по справі, згідно яких третя особа повністю підтримує заявлений прокурором позов.

Правова позиція відповідча-1 викладена у відзиві на позовну заяву, згідно якого відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Правова позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву, згідно якого відповідач-2 заперечив проти позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.06.2024 здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

У судовому засіданні 10.06.2024 здійснювались судові дебати, у яких прокурор виступив з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.06.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (прокурор) в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби геології та надр України (відповідач-1, Держгеонадра), Товариства з обмеженою відповідальністю "МАССИВ ПЛЮС" (відповідач-2, ТОВ "МАССИВ ПЛЮС") з вимогами:

- визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Родовище Відсічне. Вартість геологічної інформації - 6 % ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах), відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 № 1075 "Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 836). Вартість пакету аукціонної документації - 10 575,11 грн (з ПДВ). Родовище Відсічне розташоване на відстані близько 100 м на схід від с. Перлявка Житомирського району Житомирської області. Вид корисної копалини: пісок. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування корисних копалин, 20 років, оформленого протоколом про результати аукціону від 05.09.2023 № SUE001-UA-20230816-66588;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску родовища Відсічне, яке знаходиться у Житомирському районі Житомирської області від 25.09.2023 № 2/3-23;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 31.10.2023 №6747, виданий Державною службою геології та надр України ТОВ "МАССИВ ПЛЮС".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначив, що Держгеонадра (відповідач-1) з порушенням вимог законодавства (ст. 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання") виставлено на продаж спеціальний дозвіл на користування надрами на ділянці, на якій заборонено видобуток корисних копалин, оскільки така ділянка знаходиться у І та II поясах зони санітарної охорони на об`єктах, що використовуються для забезпечення питних потреб населення, чим порушуються права Житомирської територіальної громади на питну воду та інтереси держави загалом. Встановлене порушення законодавства, на твердження прокурора, є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність укладеного з переможцем аукціону - ТОВ "МАССИВ ПЛЮС" (відповідачем-2) договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та наданого відповіачем-1 відповідачу-2 спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідач-1 (Держгеонадра) проти позову заперечив у повному обсязі, оскільки при проведенні електронного аукціону, укладенні на підставі його результатів договору купівлі-продажу спеціального дозволу та видачі спеціального дозволу на користування надрами Держгеонадра діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач-2 (ТОВ "МАССИВ ПЛЮС") проти позову заперечив у повному обсязі, зазначивши, що статтею 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено заборону видобування піску з водного об`єкта та проведення інших днопоглиблювальних робіт, не пов`язаних з будівництвом та експлуатацією водопровідних споруд, тоді як у спірному випадку видобування піску здійснюється з родовища, а не з водного об`єкта. Відповідач-2 звернув увагу, що прокурор не надав Робочий проєкт Реконструкція відсічної греблі в м. Житомирі. Ложе водосховища 1982 року, на який він посилається у позові. Твердження прокурора у позові про те, що родовище Відсічне розташоване на відстані понад 300 м від поверхневого водозабору, на думку відповідача-2, підтверджує дотримання санітарних зон водосховища. Останній стверджує, що родовище Відсічне розташоване в другій зоні, а тому пісок може видобуватися, жодних порушень при видачі спеціального дозволу не було. Відповідач-2 вважає, що прокурор не довів порушення інтересів держави, оскільки Закон України "Про питну воду і водопостачання" не забороняє, а лише обмежує видобуток піску, а також прокурор не довів порушення закону під час організації та проведення аукціону на продаж спеціального дозволу на користування надрами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (КП "ЖИТОМИРВОДОКАНАЛ"), повністю підтримала заявлений прокурором позов, оскільки спеціальний дозвіл на видобування надр (піску) з родовища Відсічне не міг бути виставлений на торги та проданий, так як наявні імперативні норми щодо заборони здійснення видобутку корисних копалин у І та ІІ поясах зони санітарної охорони на об`єктах, що використовуються для забезпечення питних потреб населення.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України встановлено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1).

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Прокурор обгрунтував наявність у нього підстав для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі в особі Житомирської міської ради з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 56 Стратегії національної безпеки України "Безпека людини - безпека країни", затвердженої Указом Президента України від 14.09.2020 № 392/2020, визначено, що екологічна безпека, зокрема безпека середовища життєдіяльності людини, - один із найвищих пріоритетів. Маємо створити умови для підтримання екологічної рівноваги на території України, модернізації комунальної інфраструктури, посилити охорону навколишнього природного середовища, упровадити новітні системи поводження з відходами і скоротити промислові викиди, забезпечити ефективне використання природних ресурсів, захищати ліси і водойми, розвивати заповідний фонд, запобігати виникненню негативних наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та усувати їх.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" державна політика у сфері питної води, питного водопостачання будується, поміж іншого, на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.

Держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води, питного водопостачання шляхом: забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обгрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання; здійснення заходів організаційного, науково-технічного, санітарно-епідеміологічного, природоохоронного, економічного, правового характеру щодо поліпшення якості питної води, розвитку питного водопостачання, охорони джерел і систем питного водопостачання, відновлення запасів питної води; задоволення потреб населення у питній воді шляхом пріоритетного розвитку систем централізованого питного водопостачання, створення резервних систем питного водопостачання (ст. 7 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Водночас, надання суб`єкту господарювання спецдозволу на видобування надр (піску) в межах першого поясу санітарної охорони водосховища Відсічне, яке використовується для задоволення питних потреб населення міста Житомир, в якому проживають понад 250 тисяч чоловік, створює загрозу у забезпеченні вказаних осіб питною водою неналежної якості, що може призвести до небезпечних наслідків у сфері епідеміологічного добробуту населення.

Вказане зумовило необхідність звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища та захисту прав громадян на безпечне середовище життєдіяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання належать, зокрема, здійснення контролю за якістю питної води, використанням та охороною джерел і систем питного водопостачання; встановлення зон санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання (абз. 9, 15 статті 13).

Відповідно до підпункту 5 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води.

Відповідно до підпункту 4 пункту "а" частини 1 статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Отже, органом, уповноваженим здійснювати захист прав громадян на питну воду у спірних правовідносинах, є Житомирська міська рада.

На виконання приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Житомирською окружною прокуратурою направлено на адресу Житомирської міської ради Повідомлення № 51-84-7669 ВИХ-23 від 20.10.2023 щодо порушення уповноваженим органом з надання дозволів на використання надр вимог чинного законодавства, яке регулює порядок використання водосховищ для питних потреб населення, внаслідок чого ТОВ "МАССИВ "ПЛЮС" безпідставно набуло право користування надрами родовища Відсічне. Житомирська окружна прокуратура просила повідомити, чи звертатиметься Житомирська міська рада до суду з відповідним позовом про визнання недійсними результатів спірного аукціону і укладеного за результатами цього аукціону договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами (а.с. 75-78 т. 1).

На вищенаведений лист Житомирської окружної прокуратури Житомирська міська рада листом №36/4188 від 30.10.2023 повідомила, що не заперечує проти подання прокуратурою позовної заяви до ТОВ "МАССИВ "ПЛЮС" про визнання недійсними результатів проведення аукціону, договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами (а.с. 79 т. 1). При цьому Житомирська міська рада не надала інформації про вжиття або намір вжиття відповідних заходів на захист порушених інтересів територіальної громади, не зазначила про наявність об`єктивних причин, які б перешкоджали зверненню нею до суду.

Станом на час звернення прокурора до суду (27.11.2023) Житомирська міська рада не звернулась з відповідним позовом до суду.

З огляду на наведене, прокурором дотримано порядку повідомлення компетентного органу про наявність підстав для представництва інтересів держави, надано достатній та розумний час для вжиття заходів для їх захисту.

Враховуючи не здійснення Житомирською міською радою своїх повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади та, відповідно, держави, прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Житомирської міської ради.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що при зверненні з даним позовом до суду Заступником керівника Житомирської окружної прокуратури було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах, протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як зазначалось, прокурор в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до Держгеонадра, ТОВ "МАССИВ ПЛЮС" з вимогами про визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, спеціального дозволу на користування надрами.

Частиною 1 статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Спір у даній справі підлягає розгляду судом господарської юрисдикції з огляду на таке.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Разом з тим таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до частини 4 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи державної влади, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 зазначеної статті).

Згідно із частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи наведені нормативні положення, не є публічно-правовим спір за участю суб`єкта владних повноважень та суб`єкта приватного права - юридичної особи, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного та адміністративного права.

При цьому помилковим буде застосування статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, через які виник спір.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.01.2019 у справі № 819/829/17 зазначено, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень, а спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру належать до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Судом враховано, що спірний електронний аукціон стосувався продажу речового права - права користування надрами.

Отже, правовідносини, що склалися між сторонами спірного договору купівлі-продажу, а саме організатором (суб`єктом владних повноважень) та учасником аукціону (суб`єктом господарювання), не містять ознак нерівності цих сторін, перебування їх у відносинах влади та підпорядкування. Враховуючи, що за результатами аукціону між відповідачами укладено договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, відповідно до умов якого ТОВ "МАССИВ ПЛЮС" набуто речове право користування ділянкою надр та передбачено сплату коштів, то такий договір слід віднести до цивільно-правової угоди, який не містить ознак адміністративного договору, визначеного статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, даний спір стосується приватноправових відносин.

Такі висновки суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 19.10.2021 у справі № 922/3322/20, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи ТОВ "МАССИВ ПЛЮС" про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог щодо визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами на підставі приписів п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим відповідне клопотання ТОВ "МАССИВ ПЛЮС" задоволенню не підлягає.

Щодо віднесення розгляду даної справи, відповідачем у якій є центральний орган виконавчої влади, до компетенції виключно Господарського суду міста Києва, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Водночас згідно з ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1174, Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади.

Відтак, відповідач-1 у даній справі є центральним органом виконавчої влади.

За висновками Верховного Суду, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи. У випадку виникнення конкуренції норм ч. 3 ст. 30 ГПК України та ч. 5 ст. 30 ГПК України під час визначення підсудності спору з приводу нерухомого майна, відповідачем у якому є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, судам слід керуватись ч. 5 ст. 30 ГПК України. Отже, Господарський суд міста Києва є єдиним судом до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, центральний орган виконавчої влади (постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17 та від 16.08.2019 у справі №916/142/19, від 04.02.2020 у справі № 914/240/18).

Отже, Господарський суд міста Києва є єдиним судом до виключної підсудності якого віднесено дану справу.

Суд по матеріалам справи установив такі обставини.

На підставі заяви ТОВ "МАССИВ ПЛЮС" № 10/04/2023 від 23.05.2023 (а.с. 18 т. 1) наказом Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) № 410 від 14.08.2023 (а.с. 16 т. 1) затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, згідно з додатком № 1 до цього наказу.

Відповідно до п. 9 Додатку 1 до наказу Держгеонадр № 410 від 14.08.2023 на аукціон (електронні торги) виставлено Родовище Відсічне, вид корисної копалини - пісок, вид користування - видобування, місце розташування - Житомирська область, Житомирський район (а.с. 16 т. 1 на звороті).

В електронній системі "ProZorrо.Продажі" (ttps://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20230816-66588/) було розміщені наступні дані про аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Родовище Відсічне. Вартість геологічної інформації - 6 % ціни спеціального дозволу на користування надрами, що визначається на аукціоні (електронних торгах), відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 № 1075 "Про затвердження Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 836). Вартість пакету аукціонної документації - 10 575,11 грн (з ПДВ). Родовище Відсічне розташоване на відстані близько 100 м на схід від с. Перлявка Житомирського району Житомирської області. Вид корисної копалини: пісок. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: видобування корисних копалин, 20 років.

Замовником електронного аукціону виступила Державна служба геології та надр України.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № SUE001-UA-20230816-66588 від 05.09.2023, аукціон відбувся та його переможцем визнано ТОВ "МАССИВ ПЛЮС" (а.с. 14-15 т. 1).

25.09.2023 між Держгеонадра, як продавцем, та ТОВ "МАССИВ ПЛЮС", як покупцем, укладено Договір № 2/3-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску родовища Відсічне, яке знаходиться у Житомирському районі Житомирської області (далі - Договір купівлі-продажу) (а.с. 30-21 т. 1).

31.10.2023 на підставі протоколу електронного аукціону № SUE001-UA-20230816-66588 від 05.09.2023 та Договору купівлі-продажу № 2/3-23 від 25.09.2023 Державна служба геології та надр України видала ТОВ "МАССИВ ПЛЮС" Спеціальний дозвіл на користування надрами № 6747 (далі - Спеціальний дозвіл), а саме на видобування корисних копалин (піску, придатного для благоустрою, рекультивації і планування) на ділянці - Родовище Відсічне, 100 м на схід від с. Перлявка, загальна площа 28,62 га, у тому числі: ділянка № 1 - 3,62 га; ділянка № 2 - 0,5 га; ділянка № 3 - 18,0 га; ділянка № 4 - 3,85 га; ділянка № 5 - 2,65 га (а.с. 73-74 т. 1).

Додатком до Спеціального дозволу є Угода № 6747 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 31.10.2023, додатком № 1 до наведеної Угоди є "Характеристика родовища Відсічне", а додатком № 2 - "Програма робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) піску родовища Відсічне" (а.с. 139-146 т. 1).

Предметом позову в даній справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Житомирської міської ради про визнання недійсними результатів проведення аукціону, договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами.

Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є невідповідність оспорюваного аукціону, правочину та спеціального дозволу на користування надрами правилам здійснення користування надрами, які встановлені Кодексом України про надра, та приписам статті 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", яка визначає обмеження господарської діяльності в зонах санітарної охорони.

Частиною 1 статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Статтею 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Положеннями частин 1, 2 статті 5 Кодексу України про надра установлено, що державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Стаття 14 Кодексу України про надра визначає види користування надрами. Частиною 1 цієї статті передбачено, що надра надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.

Згідно зі статтею 15 Кодексу України про надра, надра надаються у строкове платне користування. Спеціальний дозвіл на користування надрами надається на строк, визначений заявником, та становить, зокрема, від 3 до 20 років - зокрема, на видобування корисних копалин.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 7, 10 статті 16 Кодексу України про надра:

Спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів).

Надання спеціального дозволу на користування надрами здійснюється відповідним дозвільним органом: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а щодо ділянок надр, що містять корисні копалини місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Аукціон (електронні торги) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами проводиться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою дворівневої автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи, яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронній формі, які необхідні для проведення аукціону (електронних торгів), запобігання корупційним правопорушенням, та складається з бази даних системи аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, що надається як код з відкритим доступом та визначає функціональність системи. Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Спеціальний дозвіл на користування надрами за результатами аукціону (електронних торгів) надається відповідним дозвільним органом у порядку, визначеному цим Кодексом, переможцю аукціону (електронних торгів), який має право бути користувачем надр відповідно до частин першої - шостої статті 13 цього Кодексу.

Для ініціювання продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) заявник подає до відповідного дозвільного органу заяву та додаткові матеріали, що включають оглядову карту, ситуаційний план, каталог географічних координат кутових точок, програму робіт, а якщо ділянка надр вже підготовлена для виставлення на аукціон (електронні торги) та інформація про неї розміщена на офіційному веб-сайті дозвільного органу - лише заяву із зазначенням назви такої ділянки.

Частиною 1 статті 19 Кодексу України про надра установлено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Водночас, нормами чинного законодавства України передбачені обмеження у веденні діяльності на водних об`єктах, що використовуються для питних потреб населення.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою, визначає Закон України "Про питну воду та питне водопостачання".

За визначенням статті 1 наведеного Закону:

питна вода - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води;

джерело питного водопостачання - водний об`єкт, вода якого використовується для питного водопостачання після відповідної обробки або без неї;

питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання;

централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води;

споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Статтею 33 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що санітарній охороні у сфері питної води та питного водопостачання підлягають джерела та об`єкти централізованого питного водопостачання незалежно від їх типу, форми власності та підпорядкування з метою охорони та збереження природних властивостей води у місцях її забору, запобігання забрудненню, засміченню та передчасному виснаженню водних об`єктів, а також забезпечення безпеки виробництва, постачання і споживання питної води.

Статтею 93 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" зони санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу;

другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечення охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання.

Статтею 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено:

У межах зони санітарної охорони джерел питної води та об`єктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяльність обмежується.

Забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.

У межах першого поясу зони санітарної охорони забороняється:

скидання будь-яких стічних вод, а також купання, прання білизни, вилов риби, випасання, водопій худоби та інші види водокористування, що впливають на якість води;

перебування сторонніх осіб, розміщення житлових і громадських будівель, організація причалів плаваючих засобів, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення трубопроводів, видобування гравію чи піску, проведення днопоглиблювальних та інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов`язаних з експлуатацією, реконструкцією чи розширенням водопровідних споруд і мереж;

заготівля деревини в порядку рубок лісу головного користування.

У межах другого поясу зони санітарної охорони забороняється:

розміщення складів пально-мастильних матеріалів, пестицидів та мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, шламосховищ та інших об`єктів підвищеної небезпеки, що створюють небезпеку хімічного забруднення вод;

використання хімічних речовин без дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів;

розміщення кладовищ, скотомогильників, полів асенізації та фільтрації, зрошувальних систем, споруд підземної фільтрації, гноєсховищ, силосних траншей, тваринницьких і птахівничих підприємств та інших сільськогосподарських об`єктів, що створюють загрозу мікробного забруднення води, а також розміщення полігонів твердих відходів, біологічних та мулових ставків;

зберігання і застосування пестицидів та мінеральних добрив;

розорювання земель (крім ділянок для залуження і залісення), а також заняття садівництвом та городництвом;

осушення та використання перезволожених і заболочених земель у заплавах річок;

заготівля деревини в порядку рубок лісу головного користування;

видобування з водного об`єкта піску та проведення інших днопоглиблювальних робіт, не пов`язаних з будівництвом та експлуатацією водопровідних споруд;

влаштування літніх таборів для худоби та випасання її ближче ніж за 300 метрів від берега водного об`єкта;

закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизонти, підземне складування твердих відходів та розробка надр землі;

забруднення територій сміттям, гноєм, відходами промислового виробництва та іншими відходами.

Пунктами 1-2 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №2024 (далі - Правовий режим) передбачено, що з метою забезпечення охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО).

ЗСО водних об`єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання.

Залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі ЗСО та їх окремих поясів.

Згідно з п. 4 Правового режиму ЗСО поверхневих та підземних водних об`єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу;

другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.

Згідно з п. 6 Правового режиму, у межах першого поясу ЗСО:

для поверхневих джерел водопостачання забороняється, зокрема, перебування сторонніх осіб, розміщення житлових та громадських будівель, організація причалів плаваючих засобів, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення трубопроводів, видобування гравію чи піску, проведення днопоглиблювальних та інших будівельно- монтажних робіт, безпосередньо не пов`язаних з експлуатацією, реконструкцією чи розширенням водопровідних споруд та мереж; проведення головної рубки лісу.

Згідно з п. 7 Правового режиму, у межах другого поясу ЗСО:

для поверхневих джерел водопостачання забороняється, зокрема, здійснення видобутку з водного об`єкта піску та проведення інших днопоглиблювальних робіт, не пов`язаних з будівництвом та експлуатацією водопровідних споруд.

Як встановлено судом, Спеціальний дозвіл виданий ТОВ "МАССИВ ПЛЮС" на видобування корисних копалин (піску, придатного для благоустрою, рекультивації і планування) на ділянці - Родовище Відсічне, 100 м на схід від с. Перлявка, загальна площа 28,62 га, у тому числі: ділянка № 1 - 3,62 га; ділянка № 2 - 0,5 га; ділянка № 3 - 18,0 га; ділянка № 4 - 3,85 га; ділянка № 5 - 2,65 га.

Разом з тим, площа родовища Відсічне, Спеціальний дозвіл на користування яким отримало ТОВ "МАССИВ ПЛЮС", знаходиться на землях водного фонду у руслі р. Тетерів, на яких утворене водосховище Відсічне.

Родовище піску Відсічне розташоване на відстані близько 100 м на схід від с. Перлявка Житомирського району Житомирської області, в межах лівого (ділянка № 2) та правого (ділянки №№ 1, 3-5) берегів водосховища Відсічне на р. Тетерів, на відстані понад 300 м від поверхневого водозабору. Загальна протяжність водосховища складає 12 км, ширина коливається від 180 м до 1 км. Загальна конфігурація берегів в цілому складна, характеризується наявністю численних невеликих заток і виступів.

У геоморфологічному відношенні район родовища розташований у межах Житомирської моренно-зандрової рівнини, поверхня якої хвиляста із абсолютними відмітками від 160 до 250 м. Провідне місце у будові сучасної поверхні цієї території мають льодовикові та водно-льодовикові відклади. На лівому схилі долини р. Тетерів є лесові острови. Рельєф басейну р. Тетерів рівнинний. Заплава ріки добре розвинена, переважно двостороння. Ширина заплави у середній течії річки не перевищує 0,3-0,5 км.

Весь район із заходу на схід перетинає долина р. Тетерів, глибина якої сягає 4-5 м. У деяких місцях на річкових берегах відслонюються породи кристалічного фундаменту (на північ від с. Левків).

Корисна копалина на родовищі Відсічне представлена алювіальними пісками голоценового віку, згодом затопленими водами водосховища Відсічне на р. Тетерів. Поклад пісків має пластоподібну форму, залягає субгоризонтально, характеризується складною будовою з незакономірним розповсюдженням пісків різного зернового складу. Морфологія покладу залежить від рельєфу дна і підстилаючих відкладів. Піски залягають нижче рівня урізу води в р.Тетерів (+190,8 м) на глибинах від 0,0 до 6,7 м. Підошва покладу пісків залягає на глибині 6,2 м. Розкривні породи на родовищі відсутні. Підстеляючі породи представлені обводненими пісками потужністю до 3,5 м.

Корисною копалиною є обводнені піски кварцові дрібнозернисті, рідше тонкозернисті, сірого, світло-сірого, жовтувато-сірого кольору, що характеризуються потужністю від 0,5 до 6,1 м (середня 1,9 м).

Гідрогеологічні умови родовища Відсічне характеризуються тим, що воно знаходиться в умовах повного затоплення водами водосховища на р. Тетерів (а.с. 33-37 т. 1).

Водосховище Відсічне розташоване на р. Тетерів в Житомирському районі Житомирської області на землях колишньої Тетерівської, Корчацької, та Денишівської сільських рад. На його берегах розташовані населені пункти: Дениші, Корчак, Перлявка.

Гідровузол водосховища розташований на відстані 259 км від устя р. Тетерів. 1,5 км на південний захід від с. Тетерівка. Водосховище має протяжність біля 12,5 км і закінчується біля с. Дениші.

Річка Тетерів належить до басейну р. Дніпро і є її правим притоком першого порядку. Річка бере початок з джерел, які виходять на денну поверхню в балці, розташованій в 1 км північно-східніше с. Мазепинці, Вінницької області на висоті 302 м над рівнем моря. Басейн річки розташований у межах низинної рівнини Полісся і тільки верхів`я його знаходиться на схилах Придніпровської височини. Ріка протікає в межах Житомирської та області, по території Чуднівського, Романівського, Житомирського, Коростишівського, Радомишльського та Малинського районів.

Довжина річки від витоку до створу гідровузла 103,0 км, площа водозбору 1780 км2, лісистість - 20%, заболоченість - 5,7%, озерність

У підніжжя схилів зустрічаються джерела.

Падіння річки - 110,0 м, середньозважений похил - 1,24 м/км.

Норма стоку ріки складає 178 млн. м3; стік маловодних років забезпеченістю 75% та 95% відповідно складає 98,74 та 51,56 млн.м3.

Водосховище Відсічне було збудоване в 1970 році, в 1984 році була проведена реконструкція водосховища по проекту інституту "Укрдіпроводгосп".

Згідно Водогосподарського паспорту Відсічного водосховища (а.с. 2-45 т. 2) вбачається, що призначення водосховища - водопостачання м. Житомира.

КП "ЖИТОМИРВОДОКАНАЛ" використовує дане водосховище для забезпечення питних та господарських потреб жителів м. Житомира на підставі Дозволу на спеціальне водокористування №47/ЖТ/49д-22 від 24.05.2022 (а.с. 64-71 т. 1).

Згідно даного спецдозволу КП "ЖИТОМИРВОДОКАНАЛ" здійснює поверхневий водозабір з даного водосховища, яке є єдиним джерелом, з якого здійснюється водозабір для забезпечення водою жителів м. Житомира.

Отже, родовище Відсічне розташоване на водосховищі Відсічне, яке, у свою чергу, використовується для забезпечення водою жителів м. Житомира.

Згідно розділу 10 Робочого проєкту "Реконструкція відсічної греблі в місті Житомирі ложе водосховища", м. Житомир, 1982 (а.с. 50-77 т. 2) визначено, що водосховище призначене для постачання водою м. Житомир, у відповідності до СБНіП 11-31-74 проєктом передбачено створення зон санітарної охорони І та II поясу. Перший пояс санітарної охорони включає територію по берегам водосховища шириною 100 м, включаючи водну поверхню протягом 10 км вверх за течією потоку греблі до с. Дениші. На території першого поясу забороняються, зокрема, заходи, які погіршують якість води.

Другий пояс санітарної охорони джерела водопостачання в наступних кордонах - території розташовані по берегам р. Тетерів та її приток шириною від берегів по 3-5 км, включаючи всі населені пункти, що знаходяться вище по течії річки від місця водозабору.

Згідно Ситуаційного плану родовища Відсічне (а.с. 21 на звороті, 38 т. 1,а.с. 119 т. 2) вбачається, що видобуток піску планується з 5 ділянок, що розташовуються під водним плесом водосховища Відсічне, яке, в свою чергу, знаходиться в межах першого поясу санітарної охорони у межах якої заборонено видобування піску.

Відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені обставини.

Таким чином, здійснення діяльності з видобування піску родовища Відсічне суперечить ст. 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", нормами якої передбачено, що у межах першого поясу зони санітарної охорони забороняється видобування гравію чи піску, проведення днопоглиблювальних та інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов`язаних з експлуатацією, реконструкцією чи розширенням водопровідних споруд і мереж.

За встановлених обставин, спеціальний дозвіл на видобування надр (піску) з родовища Відсічне не міг бути виставлений на торги та проданий, так як наявні імперативні норми щодо заборони здійснення видобутку корисних копалин у І та ІІ поясах зони санітарної охорони на об`єктах, що використовуються для забезпечення питних потреб населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є, зокрема, додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов`язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Як встановлено судом, Держгеонадрами виставлено на продаж спеціальний дозвіл на користування надрами на ділянці, на якій заборонено видобуток корисних копалин, чим порушуються права територіальної громади м. Житомир на питну воду та інтереси держави загалом. Встановлені порушення законодавства є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність спеціального дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 за результатами аукціону, проведеного з порушенням вимог законодавства, суперечить актам цивільного законодавства (ст. 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"), а також інтересам держави і суспільства щодо забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості, надання пріоритетності питного водопостачання над іншими видами спецвикористання надр, а тому наявні підстави для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню повністю.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).