При цьому, за твердженням заявника, приватним виконавцем Колечко Д.М. було порушено встановлену заборону вчиняти будь-які дії та заходи, направлені на реалізацію будь-яким способом, звернення стягнення, призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів) з реалізації, оформлення, переоформлення права власності на судно суховантажний теплохід «Mamba B», ІМО №9189706, рік побудови 1998, до набуття чинності рішенням по справі за позовом компанії TINKA SHIPPING S.A. про визнання права власності на судно суховантажний теплохід «Mamba B», ІМО № 9189706, рік побудови 1998 та зняття арешту, відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 у справі №916/5383/23.

Заявник зауважив, що станом на дату звернення до суду із заявою про забезпечення цієї морської вимоги, суховантажний теплохід Mystic Mariner ((інша назва ТINKA (попередня назва Mamba B)), ІМО №9189706, тимчасовий прапор Коморських островів, знаходиться в акваторії порту Рені.

В свою чергу ПП ЛАРУС ШИППІНГ просило суд першої інстанції, у разі задоволення заяви про забезпечення позову, застосувати до Компанії TINKA SHIPPING S.A. зустрічне забезпечення у розмірі 7 395 697,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 у справі №916/1955/24 (суддя Погребна К.Ф.) частково задоволено заяву Компанії TINKA SHIPPING S.A. про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі №916/1955/24. Накладено арешт на суховантажний теплохід Mystic Mariner ((інша назва ТINKA (попередня назва Mamba B)), ІМО № 9189706, рік побудови 1998, тимчасовий прапор Коморських островів. В решті заяви відмовлено.

У задоволенні заборони капітану морського порту Рені, Ренійської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України оформлювати і надавати дозвіл на вихід вказаного судна з акваторії морського порту Рені відмовлено.

Аргументуючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив із встановлення ним обставин, які свідчать про виникнення у заявника Компанії TINKA SHІPPING S.A. права морської вимоги до ПП ЛАРУС ШИППІНГ, з урахуванням чого та з огляду на підстави та предмет майбутнього позову, з яким має намір звернутись до суду заявник, зокрема: витребування майна з незаконного володіння, господарський суд дійшов висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, зробить неможливим відновлення порушеного права Компанії TINKA SHІPPING S.A. При цьому, такий спосіб захисту як арешт є співрозмірним, обґрунтованим та базується на морській вимогі.

Поряд з цим, місцевий господарський суд зазначив, що вимоги заявника про забезпечення позову шляхом заборони капітану Порта оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна з акваторії морського порту Рені не підлягають задоволенню, з огляду на незабезпеченість доказами які б свідчили про намір здійснення дій щодо виходу судна з акваторії морського порту Рені, враховуючи що судно з 2017 знаходиться без експлуатації та здійснення будь яких-рейсів.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство ЛАРУС ШИППІНГ звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 у справі №916/1955/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю Компанії TINKA SHIPPING S.A. у задоволенні заяви про забезпечення позову у порядку п. 9 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України. Також апелянт просить суд апеляційної інстанції стягнути з Компанії TINKA SHIPPING S.A. на користь Приватного підприємства ЛАРУС ШИППІНГ судові витрати.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме статей 75, 76, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України; судом не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, на які посилався відповідач у свої письмових запереченнях; помилково застосовано норми матеріального права, а саме норми Кодексу торговельного мореплавства України.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться, зокрема до:

- відсутності існування у Компанії TINKA SHIPPING S.A. морської вимоги до ПП ЛАРУС ШИППІНГ, оскільки вимоги позивача фактично зводяться до його незгоди з діями приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., пов`язаними з примусовим виконанням наказу №916/1686/19 виданому 01.09.2020 Господарським судом Одеської області у виконавчому проваджені №64598543, а саме: передачею рухомого майна іноземної компанії BYO LTD морського судна Mamba B, ІМО №9189706 стягувачу - ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» у рахунок погашення боргу. Таким чином, на переконання апелянта, заявником фактично оскаржуються дії приватного виконавця з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 №916/1686/19;

- заявником не подано до господарського суду належних доказів щодо підтвердження наявності у нього права власності на морське судно ТINKA (попередня назва Mamba B), ІМО №9189706; купча (акт передачі права власності на судно) від 03.07.2017, на яку посилається позивач, як доказ була досліджена судами в численних інших судових провадженнях і судами було встановлено фіктивний характер цього документу;

- судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України, оскільки норми Глави 4 «Арешт суден», що містяться у Розділі ІІ КТМ України, не можуть застосовуватися до іноземних суден, що ходять не під прапором України з огляду на те, що відповідно до пункту 1 ст. 14 КТМ «Колізійні норми», норми Розділу ІІ Кодексу (до якого входять як статті 20, так і норми про арешт судна), застосовуються тільки до суден, зареєстрованих в Україні (Вказану правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах: від 06.10.2022 у справі №916/369/22 та від 29.08.2023 у справі №916/631/23);

- заявником до заяви про забезпечення не надано доказів, які підтверджують вказаний розмір морської вимоги 7 395 697,00 грн., оскільки посилання позивача на відомості з веб-сторінки ДП «СЕТАМ» та постанови приватного виконавця Колечка Д.М. від 15.12.2024 про зняття арешту з реалізованого майна у виконавчому провадженні №64598543, не є належними доказами у розумінні ч. 3 ст. 74, ст. 76 Господарського процесуального кодексу України;

- заявником та судом першої інстанції не наведено обставин про те, що ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» вчиняються дії, які можуть призвести до утруднення виконання рішення суду, в разі невжиття таких заходів.

Більш детально доводи ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ЛАРУС ШИППІНГ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 у справі №916/1955/24 та призначено її розгляд на 12 червня 2024 року об 11:30 год. Встановлено Компанії TINKA SHIPPING S.A. строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

03.06.2024 від Компанії TINKA SHIPPING S.A. до суду апеляційної надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованою та просить залишити апеляційну скаргу Приватного підприємства ЛАРУС ШИППІНГ без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з огляду на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог процесуального закону і підстави для її скасування відсутні.

При цьому, Компанія TINKA SHIPPING S.A. у відзиві зазначає, що позиція апелянта полягає у твердженні про відсутність морської вимоги у заявника, оскільки всі інші доводи зводяться до незгоди із законним рішенням суду та питань, які повинні здійснюватися під час розгляду справи по-суті.

З огляду на вказане, позивач звертає увагу на позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 18.10.2019 у справі №915/1301/19, згідно з якою обґрунтування заявником належним чином необхідності забезпечення позову по морській вимозі, не є обов`язковою умовою для задоволення відповідної заяви в силу п. 3 ч. 3 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник вказує, що станом на даний час судно «Mamba B», з ІМО номером 9189706 та роком побудови 1998 належить компанії TINKA SHIPPING S.A., яка придбала 03.07.2017 вказане судно у Компанії BYO LTD на підставі купчої. У грудні 2022 заявнику стало відомо про майбутню реалізацію на електронних торгах суховантажного теплоходу «Mamba B» (ІМО №9189706) в об`єднаному виконавчому провадженні №69962380, боржником в якому є компанія BYO LTD. Однак, вказане судно належить Компанії TINKA SHІPPING S.A. на праві власності, а отже реалізація на електронних торгах такого майна є порушенням права власності позивача у даній справі. Тому Компанія TINKA SHІPPING S.A. звернулась до суду, в результаті чого ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 у справі №916/3638/22, а в подальшому ухвалою цього суду від 14.12.2023 у справі №916/5383/23 було вжито заходи забезпечення позову до його подання, зокрема, шляхом зупинення реалізації на електронних торгах судна «Mamba B» (ІМО №9189706) та заборони продавцю приватному виконавцю Колечку Дмитру Миколайовичу вчиняти будь-які дії та заходи, направлені на реалізацію спірного судна будь-яким способом. Однак, приватний виконавець Колечко Д.М., всупереч забороні вчиняти будь-які дії та заходи, направлені на реалізацію будь-яким способом, звернення стягнення, призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів) з реалізації, оформлення, переоформлення права власності на судно суховантажний теплохід «Mamba B» (ІМО №9189706) до набуття чинності рішенням по справі за позовом Компанії TINKA SHIPPING S.A. про визнання права власності на вказане судно, передав майно одному із стягувачів ПП «ЛАРУС ШИППІНГ». Згодом Компанії TINKA SHІPPING S.A. стало відомо, що станом на 23.04.2024 судно за номером ІМО 9189706 знаходиться в акваторії порту Рені, має назву «Mystic Mariner» та прапор Union of Comoros, а з 27.02.2024 ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» є володільцем судна «Mystic Mariner» (ІМО 9189706) на підставі свідоцтва тимчасової реєстрації судна під прапором Коморських островів. Враховуючи вказане, ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» є відповідно особою, відповідальною за морською вимогою.

При цьому, заявник вказує, що у своєї заяві про застосування заходів забезпечення позову він враховував пункт «О» ч. 1 ст. 1 Брюссельської конвенції, відповідно до якого морська вимога це вимога, яка виникає зі спорів, що стосуються права власності на морське судно. На пункт «Р» щодо спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації, про який зазначає апелянт, позивач у своїй заяві не посилався.

Також позивач вважає, що посилання апелянта на те, що фактично всі доводи заявника зводяться до оскарження дій приватного виконавця є безпідставними, оскільки, для оскарження дій державних або приватних виконавців, передбачена інша процедура, а натомість право користування, володіння та розпорядження судном про арешт якого просив заявник порушене саме через той факт, що апелянт незаконно володіє спірним судном.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, в судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.2024 о 13:30 год.

18.06.2024 до початку судового засідання від Компанії TINKA SHIPPING S.A. надійшли додаткові пояснення у справі щодо морської вимоги.

В судовому засіданні, яке відбулось 18.06.2024, представники сторін, виклавши свої правові позиції просили суд апеляційної інстанції: від ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» - задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 у справі №916/1955/24 та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову до його подання; від Компанії TINKA SHIPPING S.A. залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали оскарження ухвали, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

За положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, у травні 2024 Компанія TINKA SHIPPING S.A. звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до Приватного підприємства ЛАРУС ШИППІНГ, в обґрунтування якої послалась на існування у заявника морської вимоги до відповідача стосовно судна Mystic Mariner ((інша назва ТINKA (попередня назва Mamba B)), ІМО №9189706, рік побудови 1998, тимчасовий прапор Коморських островів.

Морська вимога вимога, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів:

a) збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб;

b) загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов`язані з його експлуатацією;

c) рятування судна або вантажу;

d) договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше;

e) договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше;

f) втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном;

g) загальної аварії;

h) морської позики;

i) буксирування;

j) лоцманства;

k) поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються;

l) будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів;

m) заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу;

n) витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника;

o) спорів, що стосуються права власності на морське судно;

p) спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації;

q) іпотеки або морської застави будь-якого судна (п.1 ч. 1 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна, учиненої в Брюсселі 10.05.1952, до якої Україна приєдналась 07.09.2011 та яка набула чинності для України 16.05.2012).

Позивач зазначає, що вказане судно належить йому на праві власності, юридичною підставою для набуття Компанією TINKA SHIPPING S.A. права власності на вказане судно є купча (акт передачі права власності на судно) від 03.07.2017, за якою продавцем спірного судна є Компанія BYO LTD.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2023 Компанія TINKA SHIPPING S.A. додатково зверталась до турецького нотаріуса, а саме Шостої нотаріальної контори Бешікташ у Стамбулі (тобто нотаріальної контори, яка реєструвала нотаріальний правочин) з метою отримання підтвердження щодо належного нотаріального засвідчення правочину угоди купівлі-продажу судна TINKA (попередня назва «Mamba B»), ІМО №9189706.

На купчі від 03.07.2017 було проставлено апостиль відповідно до Гаазької Конвенції 1961, №24371 від 12.07.2017 та у подальшому, після додаткового підтвердження та проставлення нотаріальної печатки та підпису нотаріуса 28.08.2023, було проставлено апостиль відповідно до Гаазької Конвенції 1961 № 94624 від 28.08.2023.

Назву з Mamba B на нову - TINKA та національність прапору з Панамського прапору на прапор Республіки Молдова було змінено, про що свідчить інформація з відкритих джерел, зокрема бази даних суден Еквазіс/Equasis та підтверджено свідоцтвом з державного реєстру суден Панами про виключення з реєстру суден Панами та тимчасовим свідоцтвом про право плавання спірного судна під прапором республіки Молдова.

За твердженням заявника, в грудні 2022, йому стало відомо що 28.12.2022 відбудеться електронний аукціон з примусового продажу майна суховантажного теплоходу Mamba B, ІМО №9189706, за реєстраційним номером лота: 520147 у об`єднаному виконавчому провадженні №69962380, боржником в якому є компанія BYO LTD.

Однак, як вказує заявник, вказане судно належить TINKA SHІPPING S.A. на праві власності, а отже реалізація на електронних торгах такого майна свідчила про порушення права власності Компанії TINKA SHIPPING S.A., у зв`язку з чим остання звернулась до суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 у справі № 916/3638/22 було вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення реалізації на електронних торгах судна Mamba B (ІМО №9189706), рік побудови 1998, заборонено продавцю приватному виконавцю Колечку Дмитру Миколайовичу вчиняти будь-які дії та заходи, направлені на реалізацію будь-яким способом, звернення стягнення, призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів), оформлення, переоформлення права власності на спірне судно та заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно або рухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме або рухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме або рухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо судна Mamba B (ІМО №9189706).

Згодом, Компанія TINKA SHІPPING S.A. звернулась до суду із відповідним позовом про визнання права власності на судно TINKA (попередня назва «Mamba B»). З процесуальних підстав, позовну заяву TINKA SHІPPING S.A. у справі № 916/3638/22 було залишено без розгляду.

13.12.2023 Компанія TINKA SHIPPING S.A. звернулась до Господарського суду Одеської області з заявою (вх.№4-79/23 від 14.12.2023) відносно осіб, що можуть набути статус учасника справи (відповідачів) Приватного підприємства ЛАРУС ШИППІНГ, Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-РЕНІ та Ренійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про забезпечення позову (до його подання), за змістом якої просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити реалізацію на електронних торгах Державного підприємства СЕТАМ судна, суховантажного теплоходу Mamba B (ІМО №9189706), реєстраційний номер лота: 537791 (уцінено лот 521540) до набуття чинності рішенням по справі за позовом Компанії TINKA SHIPPING S.A. про визнання права власності на судно суховантажний теплохід Mamba B (ІМО №9189706) та зняття арешту; заборонити продавцю - приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитру Миколайовичу вчиняти будь-які дії та заходи, направлені на реалізацію будь-яким способом, звернення стягнення, призначення та проведення прилюдних торгів (аукціонів) з реалізації, оформлення, переоформлення права власності на судно Mamba B (ІМО №9189706) до набуття чинності рішенням по справі; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно або рухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме або рухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме або рухоме майно вчиняти будь які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо судна суховантажний теплохід Mamba B (ІМО №9189706) до набуття чинності рішенням по справі за позовом компанії TINKA SHIPPING S.A. про визнання права власності на судно суховантажний теплохід Mamba B (ІМО №9189706) та зняття арешту.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 у справі №916/5383/23 було вжито заходи забезпечення позову за заявою Компанії TINKA SHIPPING S.A. (4-79/23 від 14.12.2023) про забезпечення позову (до його подання).

Ухвалою від 12.03.2024 у справі №916/5631/23 було відкрито провадження за позовною заявою компанії TINKA SHIPPING S.A. яка в подальшому, ухвалою від 25.04.2024 провадження у справі № 916/5631/23 було закрито.

Однак, саме в рамках справи №916/5631/23 заявник отримав від ПП ЛАРУС ШИППІНГ відомості та копії документів, відповідно до яких було встановлено, що всі виконавчі дії в рамках виконавчих проваджень, на які посилається в позовній заяві позивач, зокрема: зведене виконавче провадження за №69962380, до складу якого входять виконавчі провадження №69962458, №69962333, у тому числі - провадження №64598543, де стягувачем було ПП ЛАРУС ШИППІНГ закінчені, всі електроні торги, які були відкриті на підставі зведеного виконавчого провадження за №69962380, до складу якого входили виконавчі провадження №69962458, №69962333, №64598543, з продажу судна Mamba B (ІМО №9189706), були закінчені до звернення позивача до господарського суду та на теперішній час більше не проводяться, всі арешти та інші заходи примусового виконання, на які посилається позивач у позовній заяві були припинені та скасовані до звернення позивача до господарського суду.

Заявник вказує, що з отриманих відомостей було встановлено, що приватний виконавець Колечко Д.М., всупереч вищезазначеним заборонам, відповідно до ухвал Господарського суду Одеської області від 27.12.2022 у справі №916/3638/22 та від 14.12.2023 у справі №916/5383/23, продовжував проводити торги та передав майно одному із стягувачів ПП ЛАРУС ШИППІНГ. Окрім того, у рамках справи №916/5631/23 компанія ТОВ АГРО-РЕНІ надала копію постанови від 15.12.2024 про зняття арешту з реалізованого майна у виконавчому провадженні №64598543.

23.04.2024, від Капітана морського порту Ізмаїл надійшла відповідь за №14-06-01/1/67 на адвокатський запит від 18.04.2024, з якої вбачається що станом на 23.04.2024 судно за номером ІМО 9189706 знаходиться в акваторії порту Рені; судно за номером ІМО 9189706 має назву Mystic Mariner, судно за номером ІМО 9189706 має прапор Union of Comoros; щодо власника судна за номером ІМО 9189706 капітан порту має у розпорядженні зокрема: копію листа ПП ЛАРУС ШИППІНГ вих. № 11-3/03 від 11.03.2024, відповідно до якого з 27.02.2024 ПП ЛАРУС ШИППІНГ є володільцем судна Mystic Mariner, ІМО 9189706 на підставі свідоцтва тимчасової реєстрації судна під прапором Коморських островів.

Таким чином, за твердженням позивача, ПП ЛАРУС ШИППІНГ з 27.02.2024 є володільцем судна Mystic Mariner (ІМО 9189706) на підставі свідоцтва тимчасової реєстрації судна під прапором Коморських островів, проте таке володіння судном є недобросовісним.

У зв`язку з наведеним вище, Компанії TINKA SHIPPING S.A. має намір звернутись до суду із позовною заявою з метою визнання за Компанією TINKA SHIPPING S.A. права власності на судно Mystic Mariner (інша назва ТINKA / Mamba B), ІМО № 9189706 та витребування відповідного майна із незаконного володіння ПП ЛАРУС ШИППІНГ.

Водночас, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення за майбутнім позовом Компанії TINKA SHIPPING S.A. про визнання права власності на судно Mystic Mariner (інша назва ТINKA / Mamba B), ІМО №9189706 та витребування відповідного майна із незаконного володіння та призведе до реальної неможливості судового захисту порушеного права власності Компанії TINKA SHIPPING S.A., у зв`язку з чим, заявник подав до суду відповідну заяву щодо накладення арешту на суховантажний теплохід Mystic Mariner ((інша назва ТINKA (попередня назва Mamba B)), ІМО №9189706 та заборонити капітану морського порту Рені, Ренійської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України оформлювати і надавати дозвіл на вихід вказаного судна з акваторії морського порту Рені.

За положеннями п. 9 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.

Як зазначалось вище, на час подання заяви про забезпечення позову судно Mystic Mariner ((інша назва ТINKA (попередня назва Mamba B)), ІМО №9189706 знаходиться в акваторії порту Рені, що підтверджується відповіддю Капітана морського порту Ізмаїл від 23.04.2024 року.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна.

В цій частині колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.10.2019 року у справі №915/1301/19, за якою обґрунтування заявником належним чином необхідності забезпечення позову не є обов`язковою умовою для задоволення відповідної заяви в силу п. 3 ч. 3 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України (вказана позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 29.08.2023 у справі №916/631/23).

Отже, аргументи апелянта про те, що заявником та судом першої інстанції не наведено обставин щодо необхідності вжити відповідні заходи забезпечення позову колегією суддів до уваги не беруться.

Як правильно вказав суд першої інстанції, порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №3702-VI від 07.09.2011 та яка набула чинності для України 16.05.2012 (далі - Конвенція 1952 року), а також главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України Арешт суден.

Відповідно до Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ про арешт на морські судна" від 20.12.2011 №4190-VI та "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" від 07.09.2011 №3702-VI з 16 травня 2012 до господарського процесу України був запроваджений процесуальний інститут арешту судна для забезпечення морської вимоги.

Ці зміни було розроблено та внесено до діючого законодавства України з метою його приведення у відповідність до ст. 4 Міжнародно конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року.

Завданням національного законодавства країни-учасниці Конвенції про арешт 1952 року є: забезпечення можливості своєчасного арешту судна; захист інтересів судновласника від зловживання правом на арешт шляхом вимоги від заявника внесення забезпечення для покриття можливих збитків; можливість судновласника звільнити судно з-під арешту шляхом надання грошового забезпечення позову (за виключенням випадків оскарження права власності на само судно); встановлення розумного строку, в продовж якого заявник повинен надати докази про початок розгляду його морської вимоги компетентним судом.

При розгляді справ про арешт морських суден судові органи керуються положеннями Конвенції 1952 року, але процесуальні норми передбачені процесуальними кодексами.

Будучи специфічним інститутом матеріального морського права, арешт морських суден розглядається в Україні за процесуальними вимогами забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Конвенції 1952 року, арешт означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.

У відповідності до ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги, що цілком узгоджується з положеннями ст. 2 Конвенції 1952 року.

Виходячи з наведеного, судно може бути арештоване тільки за морськими вимогами, вичерпний перелік яких наведено в ст. 1 Конвенції 1952 року, але не за будь-якою іншою вимогою.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, Компанія TINKA SHIPPING S.A. має намір звернутись до суду із позовною заявою щодо витребування судна Mystic Mariner (інша назва ТINKA / Mamba B), ІМО № 9189706 із незаконного (за твердженням позивача) володіння ПП ЛАРУС ШИППІНГ.

Тобто, відповідна заява позивача обґрунтована наявністю у нього морської вимоги, переліченої у підпункті «о» ч. 1 ст. 1 Конвенції 1952 року, а саме: вимоги, що виникла на підставі спору, що стосуються права власності на морське судно, що спростовує аргументи відповідача щодо відсутності існування у Компанії TINKA SHIPPING S.A. морської вимоги до ПП ЛАРУС ШИППІНГ.

Посилання апелянта на відсутність між позивачем і відповідачем у даній справі спору про право на власності на спірне судно, як між співвласниками в розумінні ст. 1 Конвенції 1952 року (підпункт «p» ч. 1 ст. 1 Конвенції 1952 року) судовою колегією відхиляються з огляду на те, що морська вимога у даній справі заявлена на підставі іншого підпункту Конвенції 1952 року.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта про те, що вимоги позивача фактично зводяться до оскарження останнім дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.09.2020 №916/1686/19, оскільки для такого оскарження встановлена інша процедура звернення до суду.

Водночас, як зазначалось вище, обґрунтування заявником належним чином необхідності забезпечення позову по морській вимозі, не є обов`язковою умовою для задоволення відповідної заяви в силу п. 3 ч. 3 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, а питання обґрунтованості майбутніх позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У своїй заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви Компанія TINKA SHIPPING S.A. стверджує, що розмір морської вимоги становить 7 395 697,00 грн., яка є вартістю спірного судна за результатами проведених публічних торгів, яким нібито незаконно володіє та користується ПП ЛАРУС ШИППІНГ. Вказана вартість судна відповідачем не спростовується.

Статтею 4 Конвенції 1952 року визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.

Згідно зі ст. 6 Конвенції 1952 року усі питання щодо відповідальності позивача за збитки, заподіяні внаслідок арешту судна, або за витрати, пов`язані із наданням застави або іншого виду забезпечення з метою звільнення судна або запобігання його арешту, будуть вирішуватися за правом Договірної Держави, у межах юрисдикції якої був здійснений арешт чи було подано клопотання щодо його здійснення (ч. 1).

Процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в ст. 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення (ч. 2 ст. 6 Конвенції 1952 року).

Положеннями ч. 2 ст. 8 Конвенції 1952 року вказано, що судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.

Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту (ч. 2 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначалось вище, на час подання заяви судно Mystic Mariner ((інша назва ТINKA (попередня назва Mamba B)), ІМО №9189706, прапор Коморських островів, знаходиться в акваторії порту Рені, що вказує на належне визначення заявником підсудності - Господарський суду Одеської області.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Тому, надавши оцінку наведеним заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтуванням та доказам, наданим на її підтвердження, урахувавши наведені положення законодавства, місцевий господарський суд, правильно зазначив, що враховуючи підстави і предмет майбутнього позову, з якими має намір звернутись до суду Компанія TINKA SHIPPING S.A., а саме: визнання права власності на майно та витребування майна з незаконного володіння, у даному випадку встановленою є обставина виникнення у заявника права морської вимоги до ПП ЛАРУС ШИППІНГ та, відповідно, доведеною наявність підстав для задоволення заяви Компанії TINKA SHIPPING S.A. про забезпечення позову шляхом арешту морського судна, спір про право власності на яке буде предметом майбутнього позову.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вжиті заходи забезпечення позову не призводять до зупинення господарської діяльності відповідача та не є порушенням майнових прав відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому, відсутні підстави для скасування оскарженої ухвали і задоволення апеляційної скарги.

Щодо апеляційних доводів про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України, які у цій справі не підлягали застосуванню, оскільки судно Mystic Mariner ((інша назва ТINKA (попередня назва Mamba B)), ІМО №9189706, прапор Коморських островів, є іноземним судном, у розумінні КТМ України, судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, орми Глави 4 "Арешт суден", що містяться у Розділі ІІ КТМ України, не можуть застосовуватися до іноземних суден, що ходять не під прапором України, оскільки відповідно до п. 1 ст. 14 Кодексу торговельного мореплавства України "Колізійні норми", норми Розділу ІІ Кодексу (до якого входять норми про арешт судна), застосовуються тільки до суден, зареєстрованих в Україні.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 06.10.2022 у справі №916/369/22 та від 29.08.2023 у справі №916/631/23.

Відтак, вимоги ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України у даному випадку не підлягали застосуванню судом першої інстанції.

Однак, апеляційна колегія зауважує, що дане порушення не вплинуло на правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту судна Mystic Mariner ((інша назва ТINKA (попередня назва Mamba B)), ІМО №9189706, прапор Коморських островів, відповідно до норм Конвенції 1952 року.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції підтримано Верховним Судом у постановах від 29.08.2023 у справі №916/631/23 та від 07.11.2023 у справі №916/2613/23.

У цьому контексті апеляційний суд наголошує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

В той же час, колегія суддів вказує, що решта доводів апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не можуть слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки вони зводяться до незгоди із правомірним рішенням суду та питань, які повинні здійснюватися під час розгляду справи по-суті.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 у справі №916/1955/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства ЛАРУС ШИППІНГ без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати апелянту не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.05.2024 у справі №916/1955/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 19.06.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяПринцевська Н.М.