Справа № 203/90/24

Провадження № 2/0203/606/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

за участю представника позивача адвоката Осипова С.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

08 січня 2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2 з позовом до Дніпровської міської ради, Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_6 1932 р.н. отримав ордер на вселення до квартири АДРЕСА_1 ). Разом з батьком до вказаної квартири вселився позивач. Батько позивача звертався до органу приватизації Дніпровської міської ради з метою приватизації цієї квартири, проте йому було роз`яснено, що приватизація можлива лише за умови надання ордера на вселення до неї. ОСОБА_6 звернувся до Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради за для одержання копії корінця ордеру від 05 червня 1987 року №2052 на вселення до квартири АДРЕСА_1 , проте відповіддю від 17 червня 2016 р. №К-56 йому було повідомлено, що вищезазначений ордер не видавався. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Позивач надалі проживає в цій квартири та має намір її приватизувати, проте позбавлений такої можливості через відсутність у нього ордеру на вселення до неї його батька з родиною. З наведених підстав ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право на приватизацію жилої квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідачів передати цю квартиру у власність позивача без подання оригіналу ордеру про надання житлового приміщення (а.с.а.с.1 9).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 січня 2024 року було відкрито провадження у справі та відповідно до норм ст.ст.11, 19, 274ЦПКУкраїни призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. .22).

Справа розглядалась Кіровським районним судом міста Дніпропетровська на підставі ч.1 ст. 30 ЦПК України за виключною підсудністю, оскільки спірна квартира знаходиться в Центральному районі м. Дніпра.

В підготовче засідання 31 січня 2024 року з`явився представник позивача, відповідачі в підготовче засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному засіданні було ухвалено задовольнити клопотання представника позивача, долучити додаткові докази до матеріалів справи, продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкласти розгляд справи на 19 лютого 2024 року для повторного виклику відповідачів (а.с.39)

06 лютого 2024 року від представника відповідача Центральної адміністрації Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву. В своєму відзиві Центральна районна адміністрація Дніпровської міської ради зазначала, що вона наразі не здійснює повноважень органу приватизації житлового фонду, в її повному господарському віданні чи оперативному управлінні житловий фонд не перебуває, всі матеріали особових справ щодо громадян, які перебувають на квартирному обліку та документи щодо ведення квартирного обліку були передані до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, вирішення питань, порушених в позовній заяві ОСОБА_2 не відноситься до компетенції Центральної адміністрації Дніпровської міської ради. У зв`язку з наведеним Центральна адміністрація Дніпровської міської ради просила відмовити в задоволенні пред`явлених до неї позовних вимог (а.с. а.с. 42 44).

В підготовче засідання 19 лютого 2024 року з`явились представник позивача та представник відповідача Дніпровської міської ради, інші сторони по справі в підготовче засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному засіданні було ухвалено долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи, задовольнити клопотання про виклик свідків, задовольнити клопотання представника позивача та відкласти розгляд справи на 11 березня 2024 року (а.с. а.с. 63 64).

21 лютого 2024 року від представника відповідача Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву. В своєму відзиві відповідач з посиланням на Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян вказував, що позивачем не виконані всі вимоги для приватизації спірної квартири, не надано доказів звернення до органів приватизації з відповідною заявою та одержання відповіді про відмову в приватизації житла, не надано доказів родинних відносин з померлим ОСОБА_6 . У зв`язку з цим представник Дніпровської міської ради просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. а.с. 70 73).

В підготовче засідання 11 березня 2024 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 22 березня2024року (а.с.84).

В підготовче засідання 22 березня 2024 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з цим та надходженням від представника позивача клопотання про відкладення, розгляд справи було відкладено на 15 квітня 2024 року (а.с.92).

В підготовче засідання 15 квітня 2024 року з`явились представник позивача та представник відповідача Дніпровської міської ради, інші сторони по справі в підготовче засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В даному засіданні було ухвалено прийняти уточнену позовну заяву, залучити відповідачів та третю особу без самостійних вимог до участі у справі та відкласти розгляд справи на 30 квітня 2024 року (а.с.а.с. 153 154).

В уточненій позовній заяві позивач ОСОБА_2 посилався на обставини, зазначені в первісній позовній заяві. Крім того, він зазначав, що в ході підготовчого провадження у цивільній справі №203/90/24 стало відомо, що в спірній квартирі зареєстровані колишня дружина позивача та їх спільні дорослі діти, які фактично не проживають, втратили право користування відповідним житловим приміщенням, а отже і право на його приватизацію. У зв`язку з викладеним, позивач просив визнати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користуванням квартирою АДРЕСА_1 , визнати за позивачем право на приватизацію зазначеної квартири та зобов`язати відповідачів Дніпровську міську раду та Центральну адміністрацію Дніпровської міської ради передати цю квартиру у власність позивача без подання оригіналу ордеру про надання житлового приміщення (а.с. а.с. 96 110).

Відповідно до ч.1 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У зв`язку з цим судом було задоволено клопотання представника позивача, подане на стадії підготовчого провадження (а.с. а.с. 112 116), та залучено до участі в цивільній справі №203/90/24 в якості співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с. 153 на зв.дія 19).

Також, за клопотання представника позивача судом було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с. а.с. 117 119, 153 на зв.дія 19), оскільки вирішення позовних вимог про визнання співвідповідачів фізичних осіб такими, що втратили право користування житлом, може впливати на обов`язки цього органу.

В підготовче засідання 30 квітня 2024 року з`явились представник позивача та представник відповідача Дніпровської міської ради, інші сторони по справі в підготовче засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Сторони по справі вважали за можливе призначити справу до судового розгляду.

30 квітня 2024 р. через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якій він вказав, що визнає позовні вимоги в повному обсязі, підтверджує викладені в уточненій позовній заяві обставини. Відповідач ОСОБА_4 в своєму відзиві підтвердив, що виїхав з квартири АДРЕСА_1 ще в 2010 році та з цього часу проживає окремо зі своєю цивільною дружиною. Його мати та колишня дружина позивача відповідачка ОСОБА_3 виїхала зі вказаної квартири після розірвання шлюбу та переїхала до своєї матері в м.Житомир. Сестра відповідача ОСОБА_4 відповідачка ОСОБА_7 не проживає у спірній квартирі з 2011 року (а.с. а.с. 167 168).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 квітня 2024 р. було закрито підготовче провадження у цивільній справі №203/90/24 та призначено її до розгляду в засіданні 20 травня 2024 року (а.с. а.с. 164, 175,176).

В судове засідання 20 травня 2024 р. з`явились позивач та його представник, представник відповідача Дніпровської міської ради та свідки. У зв`язку з неявкою інших відповідачів розгляд справи по суті було відкладено на 31 травня 2024 року.

На підставі ч. 8 ст.223 ЦПК України в судовому засіданні 20 травня 2024 року було допитано свідків, які з`явились до суду.

В судовому засіданні 20 травня 2024 р. свідок ОСОБА_8 повідомила, що є нинішньою дружиною позивача, вони в зареєстрованому шлюбі з 2018 року, а спільно проживали та вели спільне господарство трохи раніше. Станом на 2018 рік в квартирі АДРЕСА_1 колишня дружинапозивача тадіти позивачавже непроживали,їх речейв квартирітакож небуло.Зараз вквартирі робитьсяремонт,тому свідокз позивачемспільно проживаютьв їїквартирі. ОСОБА_8 повідомила,що непретендує научасть вприватизації вказаноїквартири івважає,що такеправо маєбути реалізованепозивачем.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що проживає в кв. АДРЕСА_2 (раніше АДРЕСА_3 ) з 1990 року, знає позивача, який живе у цьому ж будинку, раніше з позивачем ОСОБА_2 проживала дружина ОСОБА_10 та їх двоє дітей, але вони всі роз`їхалися. З дружиною ОСОБА_10 позивач розлучився. Зараз позивач робить в цій квартирі ремонт. Свідок ОСОБА_9 пояснив, що чотири з половиною роки був на війні (спочатку в АТО потім під час повномасштабної агресії), але колишня дружина позивача та їх спільні діти ще до того часу перестали проживати в квартирі позивача.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що є сусідкою позивача, проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 2007 року і з цього часу знає позивача. Раніше він жив з дружиною ОСОБА_10 , потім вони розлучились і вона тривалий час (точно більше п`яти років, але можливо і більше) не живе в квартирі позивача. Зараз ОСОБА_2 має іншу дружину з якою вони більше року роблять ремонт у спірній квартирі. Ім`я нової дружини ОСОБА_12 . Раніше в квартирі було прописано 6 осіб. Донька позивача вийшла заміж і також зараз не живе в цій квартирі.

В судове засідання 31 травня 2024 р. з`явились представник позивача та представник відповідача Дніпровської міської ради. Інші учасники справи до суду не з`явились, про причини неявки не повідомили, повідомлялись про час і місце розгляду справи належним чином. В судовому засіданні 31 травня 2024 року розгляд справи було завершено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, зазначених в позовній заяві та уточненій позовній заяві, повідомив суд, що звертався до органу приватизації, проте вже на стадії консультування з питань прийняття документів для приватизації житла позивачу повідомили про неможливість приватизації квартири без надання ордеру на вселення в житлове приміщення.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог до Дніпровської міської ради з мотивів, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

19 травня 1987 року виконавчим комітетом Кіровської районної Ради народних депутатів м.Дніпропетровська прийнято розпорядження №110-р «Про дозвіл на обмін житлової площі» дозволено ОСОБА_6 обміняти 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_5 ) житловою площею 27,9 кв.м. на 2 квартири: 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_6 житловою площею 11,2 кв.м. та 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ) житловою площею 15,6 кв.м. (а.с. 127).

При цьому написання прізвища ОСОБА_6 в розпорядженні від 19 травня 1987 року №110-р, який зазначений російською мовою як « ОСОБА_13 », не спростовує вказані обставини, оскільки відповідно до матеріалів цивільної справи саме ОСОБА_6 та інші члени його сім`ї дійсно проживали за вказаною адресою.

Позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_6 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 49447860 від 12жовтня2017року, відповідно до якого ОСОБА_2 1966 р.н. є спадкоємцем першого ступеня спорідненості після смерті ОСОБА_6 , 1932 р.н., що в даному випадку є можливим лише у родинних відносинах між батьком та сином (а.с. 129).

ОСОБА_2 був прописаний за адресою: АДРЕСА_7 з 02 липня 1987 року, що підтверджується відміткою в його паспорті (а.с.16) та залишається зареєстрованим за цією адресою на час розгляду цивільної справи (а.с. 17).

05 березня 1988 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_14 1965 р.н. було укладено шлюб, який зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відмітками в паспортах позивача серії НОМЕР_1 та паспорту відповідачки ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , копії яких долучене до матеріалів цивільної справи (а.с. а.с. 16, 134).

Відповідачка ОСОБА_3 була прописана за адресою: АДРЕСА_7 з 02 вересня 1988 року, що підтверджується відміткою в її паспорті (а.с.134) та залишається зареєстрованою за цією адресою на час розгляду цивільної справи (а.с. 156).

Від шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. а.с. 105, 135, 139, 158, 167 на зв. 168).

Відповідач ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 з 01 лютого 2005 року, що підтверджується відміткою в його паспорті серії НОМЕР_3 (а.с.138) та залишається зареєстрованим за цією адресою на час розгляду цивільної справи (а.с. 157).

Відповідачка ОСОБА_16 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 з 12 жовтня 2006 року, що підтверджується відміткою в її паспорті серії НОМЕР_4 (а.с.134) та залишається зареєстрованою за цією адресою на час розгляду цивільної справи (а.с.158).

11 квітня 2007 року шлюб між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №71 (а.с. 142).

16 липня 2011 року ОСОБА_16 вступила в шлюб, у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_17 », що підтверджується відміткою в її паспорті (а.с. 141).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 1932 року народження помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 09 березня 2017 року Чечелівським районним у місті Дніпро відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №470 (а.с. 20).

07 грудня 2018 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_18 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1728 (а.с. 143).

Судом встановлено та підтверджується заявами по суті спору (позовною заявою ОСОБА_2 та відзивом відповідача ОСОБА_2 ), показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не проживають в квартирі АДРЕСА_1 більше п`яти років.

Відповідно до ст.379 ЦК України житлом фізичноїособи єжитловий будинок,квартира,інше жилеприміщення,призначені тапридатні дляпостійного аботимчасового проживанняв них.

Згідно до ч.1 ст.382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до ст.64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно ч.1 ст.71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до норми ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до ст.72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що фактично відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не проживають за адресою: АДРЕСА_7 , понад шість місяців, зважаючи на відсутність передбачених законом підстав для визнання за ними права на збереження зазначеного житла понад шестимісячний строк, а також відсутність доказів бронювання цього житла за цими відповідачами, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання цих відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, підлягають задоволенню.

При вирішенні питань щодо права позивача на приватизацію квартири АДРЕСА_1 суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи ордер на жиле приміщення (обмінний) у батька позивача не зберігся, тому він звернувся з заявою про видачу копії ордера до виконавчого комітету Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради але йому було повідомлено, що вказаний ордер райрадою не надавався (а.с. 19).

Водночас, згідно відповіді Управління архівної справи Дніпровської міської ради від 12березня 2024 року №3/3-205 виконавчим комітетом Кіровської районної Ради народних депутатів м.Дніпропетровська 19 травня1987 року дійсно було прийнято розпорядження №110-р «Про дозвіл на обмін житлової площі», на підставі якого батько позивача зі своєю родиною вселився до зазначеної квартири.

Позивач має намір здійснити своє право на приватизацію спірної квартири.

Устатті 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини першоїстатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно достатті 345 ЦК Українифізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третійстатті 9 ЖК Українивизначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначеніЗаконом України від 19 червня 1992 року N 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно із частиною одинадцятоюстатті 8 цього Законуспори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно зістаттею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно достатті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 5статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передбачено, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до частини 5статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до положень частини 1статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до пункту третьогостатті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з пунктом десятимстатті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірну квартиру позивача не розповсюджується.

Згідно із ч. 4ст. 9 ЖК Україниніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змістуЗакону України «Про приватизацію державного житлового фонду»у поєднанні з нормами статей1,6,9,61 ЖК України,ст. 29 ЦК, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбаченіст. 64 ЖК Україниправа користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Аналогічну норму місить пункт 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженогонаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Умовою для проведення приватизації житла є обов`язкове постійне проживання осіб у житлі, яке підлягає приватизації.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім`ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім`ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Відповідно до пункту 10 частини першоїстатті 15 Житлового кодексу України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За змістомстатті 58 ЖК, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 69, 70, 72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженихпостановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Відповідно достатті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5статті 2 цього Закону.

Відповідно до пункту 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відтак, для здійснення приватизації займаної позивачем квартири згідно пункту 18 Положення № 396 до органу приватизації слід подати ордер про надання житлової площі.

Враховуючи те, що у позивача оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у нього виникли перешкоди у реалізації свого права на приватизацію житла.

Відповідно достатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 345 ЦК Українизакріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначеніЗаконом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до пункту другогостатті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Відповідно до пункту 10статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2статті 2 цього Закону.

Враховуючи, що позивач на законних підставах зареєстрований та постійно проживає у вказаній квартирі, відмова в приватизації займаного ним житла з причин відсутності оригіналу ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує його право на приватизацію, а він змушений був звернутися до суду з відповідним позовом.

Крім того, відповідно достатті 651 ЖК України, наймачі жилих приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду можуть придбати займані ними приміщення у власність.

Згідно зістаттею 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цьогоЗакону.

Суд встановив, що позивач вселений у квартиру на законних підставах як член сім`ї наймача (свого батька), який в свою чергу вселився до спірної квартири на підставі розпорядження виконкому місцевої райради про дозвіл на обмін житлового приміщення, незаконність проживання позивача ніким не спростована та не заперечувалась, а відсутність ордеру позбавляє його можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири та враховуючи, що у нього є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який надати не має можливості по незалежним від нього обставинам.

Відповідно достатті 59 ЖК України, ордер на спірну квартиру не був визнаний в судовому порядку недійсним, відповідачі не спростували факту, що ордер дійсно видавався, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання органу приватизацію розглянути заяву позивача про приватизацію спірної квартири без надання оригіналу ордеру, є доведеними законними, обґрунтованими, а відтак підлягає задоволенню. У зв`язку з цим, підлягають також задоволенню позовні вимоги про визнання за позивачем права на приватизацію спірної квартири.

Разом з тим, не можуть бути задоволені вимоги про зобов`язання відповідачів Дніпровської міської ради та Центральної адміністрації Дніпровської міської ради передати у власність позивача квартиру АДРЕСА_1 , оскільки така передача можлива лише за умови його звернення до органу приватизації з належним комплектом документів, а тому наразі вирішення такої вимог є передчасним. Натомість, предметом цивільної справи, яка розглядається судом, в частині вимог про право позивача на приватизацію спірної квартири, є саме можливість реалізації ним такого права без подання до органу приватизації ордеру на вселення до житлового приміщення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.328, 345, 379, 382 ЦК України, ст.ст. 1,6,9,15, 59, 61, 64, 651, 71, 72 Житлового кодексу України, ст.ст.1, 2, 5, 8Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст.12, 76-77, 141, 263-265, 280, 287 288, 435 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ;РНОКПП НОМЕР_8 ,адреса: АДРЕСА_7 ) право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Дніпровську міськураду (кодЄДРПОУ 26510514;адреса:м.Дніпро,просп.ДмитраЯворницького,буд.75) через уповноважені нею органи з питань приватизації житлових приміщень розглянути заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ;РНОКПП НОМЕР_8 ,адреса: АДРЕСА_7 ) про приватизацію квартири АДРЕСА_1 без надання оригіналу ордеру про надання житлової площі.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 10.06.2024 р.

Суддя С.В.Єдаменко