Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/13/24

Єдиний унікальний №733/1110/21

Рішення

Іменем України

05 лютого 2024 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді - Вовченка А.В.,

при секретарі Мошенець Л.М.,

за участю сторін:

представника відповідача в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи- Міністерства оборони України- Падалки Р.М.- в режимі відео конференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ічня за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини № НОМЕР_1 , треті особи: Міністерство оборони України та в/ч НОМЕР_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вибухів боєприпасів на території 6-го арсеналу Міністерства оборони України (в/ч НОМЕР_1 )

встановив:

Позивачка ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Зибінська Г.В, , звернулася до суду з позовом до відповідача - військової частини НОМЕР_1 , треті особи : Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_2 , про стягнення матеріальної шкоди в сумі 136656,00 грн., моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. та судових втрат.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що їй на праві власності належить будинок в АДРЕСА_1 09.10.2018 року на території складів 6-го арсеналу (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) АДРЕСА_1 почалась пожежа, яка призвела до детонування частини боєприпасів та подальших вибухів боєприпасів. Зазначена подія відповідно до вимог постанови Кабінету міністрів України від 24.03.2004 року № 368 класифікована як надзвичайна ситуація техногенного характеру регіонального рівня.

Відповідно до акту обстеження технічного стану від 19.03.2019 року були зафіксовані пошкодження будинку. Згідно локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 та зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва від 03.04.2019 року, затвердженого рішенням №200 виконавчого комітету Ічнянської міської ради на проведення аварійно відновлюваних робіт по житловому будинку у приватному секторі за адресою: АДРЕСА_1 (КЕКВ 3131) необхідні кошти в розмірі 136365,00 грн. Крім того, позивачка зазначає, що їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 20000 грн. та просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 .

Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 у поданому відзиві та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та зазначила , що вплив непереборної сили, яку неможливо було відвернути посадовими особами частини, і яка стала причиною виникнення пожежі та спричинила подальше детонування боєприпасів, є обставиною, що звільняє від відповідальності військову частину НОМЕР_1 за шкоду спричинену джерелом

підвищеноїнебезпеки.Обов`язковою умовоюдля відшкодуванняматеріальних збитків,завданих джереломпідвищеної небезпекипід час вибухівна складібоєприпасів вм.Ічня єдоведення позивачкою факту приналежності відповідачукожного збоєприпасів,внаслідок вибуху якихймовірно заподіянознищення (пошкодження)конкретного майна,яка належитьпозивачці. Крім того зазначає, що на даний час за фактом пожежі Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження №42018270320000021 від 09.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст.113 КК України (диверсія), а тому не встановлений причино-наслідковий зв`язок між порушенням посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вимог керівних документів в обладнанні складу та виникненням пожежі з подальшим детонуванням боєприпасів, не встановлені обставини виникнення самої пожежі на складі боєприпасів. Відшкодування позивачці збитків внаслідок пожежі, заподіяною вибухами боєприпасів має бути здійснене за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету. Окрім того позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження завданої моральної шкоди з якого можливо було визначити характер та тривалість страждань , істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Третя особа - Міністерство оборони України у письмових поясненнях та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та зазначив, що володільцем джерела підвищеної небезпеки боєприпасів , які зберігалися та вибухнули на території військової частини НОМЕР_1 , є військова частина, тому в силу ст.1187 ЦК України відповідальність повинна нести військова частина. Міністерство оборони у розумінні ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України на час виникнення надзвичайної події джерелом підвищеної небезпеки на підставі речового права не володіло та шкоди позивачу в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки не завдавало. Доказів, які б доводили причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та шкодою у матеріалах справи відсутні. Рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради №200 від 03.04.2019 року з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка виникла 09.10.2018 року на території військової частини НОМЕР_1 та проведення аварійно-відновлюваних робіт із залученням бюджетних коштів затверджено кошторис вартості об`єкта будівництва в сумі 136565,00 грн. Зазначене вище доводить, що в/частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем по справі, а позивачкою не вірно обрано спосіб захисту порушеного права. Юридична особа (військова частина) також не може нести моральну шкоду за дії чи бездіяльність іншої особи (органів місцевого самоврядування).

Ухвалою суду від 17.01.2022 року залучено як 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військову частину НОМЕР_2 . В поясненнях на позовну заяву, наданих суду, третя особа зазначає, що за приписами ст.3 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається КМУ. В свою чергу згідно п.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Оскільки військова частина № НОМЕР_3 є окремою юридичною особою зі своїм ідентифікаційним кодом 08642979 і дислокується на своїх фондах вважає недоцільним залучення військової частини НОМЕР_2 в якості третьої особи . В клопотанні від 31.01.2024 року представник просить виключити із складу третіх осіб військову частину НОМЕР_2 , оскільки в/частина НОМЕР_1 є окремою юридичною особою зі своїм ідентифікаційним кодом 08642979 і з 01 березня 2023

року її знято з фінансового забезпечення в/частини НОМЕР_2 та включено в/частину НОМЕР_1 до мережі розпорядників коштів міністерства оборони України з присвоєнням коду розпорядника бюджетних коштів 50153/0147773 також вона дислокується на своїх фондах.

Позивачка та її представник - адвокат Зибінська Г.В. надіслала до суду заяву в якій просить розглянути справу без їх участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в/ч НОМЕР_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник 3-ї особи - Міністерства оборони України в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторонами не оспорюється, що 09.10.2018 року на території військової частини НОМЕР_1 відбулися вибухи боєприпасів та сталася пожежа.

Позивачці на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 72,8 кв.м , житловою площею 24,2 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.9).

Згідно акту обстеження б/н від 15.12.2018 року технічного стану основних будівельних конструкцій за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок надзвичайної події, що сталася 09.10.2018 року на складах в/частини НОМЕР_1 зафіксували нижченаведені пошкодження: вибиті вікна, пошкоджена покрівля , тріщини на стінах всередині будинку, пошкоджені вхідні двері, внаслідок чого виникла необхідність проведення аварійно відновлюваних робіт, перелік яких зазначено в дефектному акті (а.с.16-17).

До акту також додано фото пошкодженого будинку ззовні та зсередини.

Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості проведення аварійно відновлюваних робіт по житловому будинку у приватному секторі за адресою: АДРЕСА_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради №200 від 03 квітня 2019 року вартість завданих збитків складає 136565,00 грн.

Вказаний зведений кошторис відповідачем не спростований , клопотань щодо призначення по даній справі експертизи сторони не заявляли.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.

Виходячи з наведеного з урахуванням зазначених письмових доказів, відсутності їх спростування, суд вважає доведеною спричинення матеріальної шкоди позивачу, внаслідок вибухів бойових припасів, що призвело до пошкодження будинку позивача.

Відповідачем надані позивачкою докази не спростовані, тому судом враховуються при визначені вартості матеріальної шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність позивачкою вартості спричиненої вибухами боєприпасів матеріальної шкоди в розмірі 136656,00 грн.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша

техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі також - ЗСУ).

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України Про Збройні Сили України майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до статті 5 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.

Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) є самостійною (окремою) юридичною особою, зареєстрована у встановленому законом порядку.

Що стосується клопотання в/частини НОМЕР_2 в якій представник просить виключити із складу третіх осіб військову частину НОМЕР_2 , то суд зазначає , що ЦПК України така процедура не передбачена.

Оскільки, володільцем джерела підвищеної небезпеки є військова частина НОМЕР_1 , а не Міністерство оборони України, то шкода підлягає відшкодуванню саме військовою частиною.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи зазначених органів під час здійснення ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання їхніх рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, тобто така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою та службовою особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Отже, шкода підлягає стягненню безпосередньо з Військової частини НОМЕР_1 .

Посилання відповідачів на те, що винні у вибухах боєприпасів не встановлені тому вимоги є передчасними, судом не приймається оскільки за положеннями ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи. Тобто у разі встановлення винних осіб у вибухах боєприпасів, Військова частини НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися до них із регресними вимогами.

Доказів наявності вибухів та пожежі внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого - суду не надано.

За змістом статті 23 ЦК України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру

внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Враховуючи характер подій, виниклих у військовій частині, які є суспільно небезпечними, вимог справедливості та розумності, обставин по справи, глибини моральних страждань суд вважає необхідним стягнути з військової частини НОМЕР_5 (п`ять тисяч) 00 грн. на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати суд стягує відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13,77-81, 89, 106, 110, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Зибінська Галина Вікторівна, до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа - Міністерство оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, б.6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- військова частина НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_3 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 136656, 00 коп. , моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч) , судовий збір в сумі 3636,56 грн., а всього 145 292,56 грн. (сто сорок п`ять тисяч двісті дев`яносто дві гривні 56 копійок) шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Повний текстрішення виготовлений 05лютого 2024року.

Суддя А. В. Вовченко