465/2049/24

2-о/465/145/24

У Х В А Л А

судового засідання

18.06.2024 року м. Львова

Франківського районного суду м. Львова у складі:

головуючої судді - Мартьянової С.М.

з участю секретаря судового засідання - Козьмук Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

встановив:

До Франківського районного суду м. Львова звернувся ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення постійного догляду.

В обґрунтування заяви вказує, що заявник, є єдиним сином ОСОБА_2 . Мама заявника не перебуває ані в зареєстрованому, ані у фактичному шлюбі з 1985 р. ЇЇ батьки та всі брати померли. Заявник проживає разом зі своєю матір`ю, заявник та його мати ведуть спільний побут. Заявник, як працююча особа, забезпечую її потребу в продуктах харчування, сплаті всіх комунальних послуг, побутових потребах, допомозі у фізичному пересуванні, оскільки його мати має значні проблеми із здоров`ям.

Розлади здоров`я мами заявника підтверджуються відповідними медичними висновками. Так, зокрема, вона страждає на діабет, ниркову недостатність, гіпертонію та двобічний деформуючий гонартроз.

На початку поточного року стан її здоров`я значно погіршився, аж до необхідності лягти на стаціонарне лікування в КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи, в результаті чого їй видали заключення Лікарсько-консультативної комісії вказаного закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді. Тепер моя мама потребує постійної моєї присутності поряд та майбутнього протезування яке можуть здійснити як в Україні так і за кордоном. Для отримання акту встановлення факту здійснення догляду мною за мамою відповідно до Порядку видачі Акту встановлення факту здійснення догляду на території Львівської міської територіальної громади (затвердженого Рішенням ЛМР № 1285) ми звертались до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, але отримали відмову в наданні документів, обґрунтовуючи це тим, що ми з мамою і так є родичами першого ступеня спорідненості і для виїзду за кордон, у випадку якщо я вестиму їх на лікування туди, Акту встановлення факту здійснення догляду не потрібно (достатньо висновку ЛКК та свідоцтва про народження). Але державна прикордонна служба іншої думки з цього приводу. Тому єдиним виходом в нас залишився суд, який виходячи із наданих документів може встановити факт того, що я здійснюю постійний догляд за своєю мамою, за для того щоб залишатись поряд з нею за будь яких обставин, оскільки сама вона не здатна до самообслуговування. У моєї мами відсутні інші особи серед родичів першого ступеня прямої спорідненості, які можуть здійснювати постійний догляд за нею, окрім мене, особи що здійснює такий постійний догляд.

Заявнику необхідно встановити факт постійного догляду за мамою оскільки від встановлення даного факту залежить виникнення в нього прав та обов`язків, встановлених законами «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про соціальні послуги». Крім того, встановлення даного факту має юридичне значення для особи похилого віку, яка потребує стороннього догляду.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без руху.

Надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали.

26.03.2024 року через систему «Електронний суд» від заявника надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої заявник вказав заінтересовану особу Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, а також усунув інші недоліки встановлені ухвалою суду від 25.03.2024 року.

Ухвалою суду від 27.03.2024 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Розгляд справи визначено проводити в порядку окремого провадження. Призначено судове засідання.

15.05.2024 року через систему «Електронний суд» від заінтересованої особи надійшли пояснення по справі, в яких зазначено, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Загальні положення щодо отримання та надання соціальних послуг, зокрема і постійного догляду, врегульовані Законом України «Про соціальні послуги». Цим Законом визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

Порядок отримання акта встановлення здійснення догляду регулюється Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Зокрема у цих Правилах зазначено, що акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.

Таким чином, враховуючи, що законом визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просить встановити заявник, заява ОСОБА_1 не підлягає судовому розгляду.

В постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23 (провадження № 61-18182св23), обставини яких є подібними, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що факт постійного догляду встановлюється у позасудовому порядку.

Окрім того, особливістю розгляду питань зі встановлення фактів, що мають юридичне значення, є : - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови. Порядок отримання акту встановлення факту здійснення догляду врегульовано спеціальним нормативно-правовим актом, а саме Порядком видачі Акту встановлення факту здійснення догляду на території Львівської міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.12.2022 №1285 та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Враховуючи, що між ОСОБА_1 та Франківським відділом соціального захисту виник спір, пов`язаний з видачею Акту встановлення факту здійснення догляду , не пов`язаного з будь якими цивільними правами та обов`язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

22.05.2024 року через систему «Електронний суд» від заявника надійшли додаткові пояснення, в яких він посилався на наступне.

Так, Заінтересована особа зазначила, що ознайомившись із Заявою про встановлення факту, що має юридичне значення поданою Заявником до суду, дійшла висновку, що останній хоче підтвердити факт здійснення постійного стороннього догляду з метою виїзду за кордон. Але Заінтересована особа сплутала мету звернення Заявника до суду та мету звернення Заявника, перед цим, до Заінтересованої особи. Дійсно, перед подачею Заяви до суду, Заявник звертався до Заінтересованої особи із заявою про видачу Акту встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_2 в рамках єдиного передбаченого для такого випадку нормативного акту, а саме - Порядку видачі Акту встановлення факту здійснення догляду на території Львівської міської територіальної громади (затвердженого Рішенням ЛМР № 1285), який передбачає надання такого акту лише для виїзду за кордон. Після правомірної відмови Заінтересованої особи в наданні такого акту, Заявник змушений був звернутись до суду із Заявою про встановлення факту догляду за ОСОБА_2 для підтвердження його у державних органах. У Заяві вказано (абзац 5) : «що від встановлення даного факту залежить виникнення в Заявника прав та обов`язків, встановлених законами «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про соціальні послуги». Крім того, встановлення даного факту має юридичне значення для особи похилого віку, яка потребує стороннього догляду ( ОСОБА_2 ).» З відповіді на Ухвалу суду про залишення без руху (абзац 3), також вбачається, що «встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 . Заявником, останньому потрібно для можливості підтвердження такого догляду у державних органах».

Заінтересована особа стверджує, що між нею та Заявником є спір пов`язаний із видачею Акту встановлення факту здійснення догляду, роблячи це для ототожнення даного факту із спором про право. Відомо, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом (постанова КГС ВС у справі № 922/1174/20).

Як вбачається із обставин об`єктивної реальності ОСОБА_1 не звертався до суду чи іншого правоохоронного органу із будь якою заявою, в якій би Заінтересована особа була або відповідачем або заінтересованою особою (за ініціативою Заявника). У Заявника немає жодної суперечки із Заінтересованою особою, зокрема, за фактом порушення його прав. Заявником не оспорено жодної дії Заінтересованої особи.

Все що існувало між Заінтересованою особою та Заявником, це правовідносини щодо звернення останнього із заявою про видачу Акту встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_2 та відмови в цьому Заінтересованою особою. Приймаючи рішення про відмову в наданні Акту, Заінтересована особа діяла абсолютно правомірно та в рамках правового поля. Але оскільки нормами чинного законодавства передбачено, що Акт встановлення факту здійснення постійного догляду за особою похилого віку, що його потребує видається лише в рамках Порядку видачі Акту встановлення факту здійснення догляду на території Львівської міської територіальної громади (затвердженого Рішенням ЛМР № 1285), тобто лише з метою виїзду за кордон, то Заявнику нічого не залишалось, як спершу використати позасудовий спосіб отримання документу про підтвердження факту здійснення догляду вищевказаним шляхом. Тож, у зв`язку із відсутністю іншого способу отримання документу, що підтверджує лише факт догляду Заявником за ОСОБА_2 та правомірною відмовою в його наданні Заінтересованою особою, єдиним законним способом підтвердити факт здійснення догляду за ОСОБА_2 у Заявника залишився судовий порядок встановлення факту що має юридичне значення.

Сторони в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Від заявника в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, свою заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Від ОСОБА_2 в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, заяву ОСОБА_1 підтримала та просила встановити факт, що має юридичне значення, про те, що він здійснює постійний догляд за нею.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження /загального або спрощеного; 3) окремого провадження.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31.03.1995 №5 „Про судову практику в спорах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст.315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту, що має юридичне значення, про який просить заявник у своїй заяві нормами ні частини першої ні частини другої ст. 315 ЦПК України не передбачено.

Відповідно до п.п.10, 15 ч.1 ст.1 Закону України „Про соціальні послуги" отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги. Складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно. Чинниками, що зумовлюють складні життєві обставини, зокрема, визнається похилий вік особи, часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті, невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування.

Пунктом шостим частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України „Про соціальні послуги" надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 6 статті 13 вищезазначеного Закону для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Абзацами 1, 2 ч. 7 ст.13 Закону України „Про соціальні послуги" встановлено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Зі змісту ст.15 вказаного Закону вбачається, що відомості про осіб, що отримують та надають соціальні послуги, в тому числі не на професійній основі, вносяться до реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг

Частиною 4 ст.19 цього Закону встановлено, що порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Згідно з п.25 Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №587 (далі - Порядок) для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Перелік документів для призначення соціальних послуг встановлено п.28 вищевказаного порядку.

Згідно з пунктом 38 Порядку рішення про надання соціальних послуг разом з інформацією про особу/сім`ю (призначені виплати та державну допомогу, встановлення статусу внутрішньо переміщеної особи, особи з інвалідністю тощо) також надсилається надавачу (надавачам) у паперовій та/або електронній формі не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для невідкладного надання соціальних послуг структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону, може надати право надавачам соціальних послуг державної/комунальної власності приймати рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) (консультування, надання притулку, догляд, підтримане проживання, короткотермінове проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо) особам/сім`ям, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг екстрено (кризово) приймається невідкладно, не пізніше однієї доби з моменту одержання відповідної заяви, звернення, повідомлення. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг не пізніше трьох робочих днів після його прийняття видається або надсилається заявнику. У рішенні про надання соціальних послуг обов`язково зазначаються результати оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах та надавач соціальних послуг. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим. Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений Постановою КМ України від 27 січня 2021 року № 99.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Для підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю вдома особа має бути включена до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Саме такого висновку дійшов ВС у постанові від 05 червня 2024 року справа № 283/1199/23.

Таким чином, порядок встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду, визначений відповідним законодавством, законом визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою похилого віку, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.

Отже, посилання заявника на те, що нормами чинного законодавства передбачено, що Акт встановлення факту здійснення постійного догляду за особою похилого віку, що його потребує видається лише в рамках Порядку видачі Акту встановлення факту здійснення догляду на території Львівської міської територіальної громади (затвердженого Рішенням ЛМР № 1285), тобто лише з метою виїзду за кордон є помилковим.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.03.2018 в справі №800/559/17, від 03.04.2018 в справі №9901/152/18 та від 30.05.2018 в справі №9901/497/18 зазначила, що поняття „спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що провадження в справі слід закрити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 255, 260, 315 ЦПК України, суд -

постановив:

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мартьянова С.М.