ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/31991/23

Провадження № 22-ц/4820/1021/24

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

розглянув без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2024 року, суддя Заворотна О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

№6-В по вул. Інститутській у м. Хмельницькому «Оселя», про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави,

встановив:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСББ «Оселя» про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 та засновником ОСББ АДРЕСА_2 .

На рахунок ОСББ «Оселя» нею було здійснено платежі на загальну суму 1600 грн. за користування паркомісцем.

Однак, в подальшому від інших співвласників вона дізналася, що рішення загальних зборів про встановлення плати за паркомісця не приймалось і така оплата для неї не була обов`язковою.

Враховуючи, що ОСББ №6-В по вулиці Інститутській у м. Хмельницькому «Оселя» отримало від неї 1600 грн. за відсутності рішення загальних зборів співвласників, тобто без правової підстави, і відмовило їй у добровільному поверненні цих коштів чи зарахуванні отриманих від позивача коштів в сумі 1600 грн. в оплату внеску на утримання будинку, позивачка просила стягнути з відповідача вказані кошти як безпідставно отримані, а також судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог щодо безпідставності набуття відповідачем грошових коштів в контексті статті 1212 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що судом належним чином не надано оцінки долученому до справи оголошенню відповідача про те, що рішенням зборів співвласників від 23.03.2021 року затверджено оплату за стоянку автомобілів з розрахунку 100 грн. на місяць. Відповідач визнав, що підстав для отримання коштів з оплати за стоянку автомобіля не було, оскільки відповідного тарифу відповідачем не було встановлено. Позивач не сплачувала кошти в сумі 1600 грн. на утримання будинку, натомість виявивши що оплата за паркомісце здійснена нею була безпідставною, звернулася до відповідача із проханням повернути відповідні кошти або зарахувати їх як оплату внеску на утримання будинку, в чому їй було відмовлено.

Розгляд справи судом проведено без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 . На рахунок ОСББ «Оселя» НОМЕР_1 із призначенням платежу ОСОБА_1 Оселя, ОСББ (оплата за паркомісце) АДРЕСА_4 , нею було здійснено платежі: 29.11.2021 року 1000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією 0.0.2359809648.1 від 29.11.2021 року; 26.04.2022 року 200 грн., платіжна інструкція 0.0.22527553070.1 від 26.04.2022 року, 21.07.2022 року перераховано грошові кошти у розмірі 400 грн. (а.с. 6-8, 71).

В серпні 2023 року позивач звернулася до відповідача з письмовою претензією про зарахування коштів, які були безпідставно отримані ОСББ «Оселя» на рахунок із зазначенням «оплата за паркомісце».

У відповіді на адвокатський запит листом №б/н від 22.09.2023 року ОСББ «Оселя» повідомлено, що загальними зборами від 04.02.2023 року рішення по питанню схем і сплати за паркомісце прийнято не було, саме тому подальші платежі співвласників, які надходили на рахунок «парковка», перераховувалися на утримання будинку (квартплату), про що були повідомлені всі співвласники та мешканці будинку. Будь-які інші рішення з цього приводу не приймалися (а.с. 9).

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем житлово-комунальних послуг є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно із частиною 1 статті 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» №2866-ІІІ (далі Закон №2866-ІІІ), цей Закон, зокрема, регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до статті 15 Закону №2866-ІІІ до обов`язків співвласника належать обов`язки щодо своєчасної і в повному обсязі сплати належних внесків і платежів.

Статтею 18 Закону №2866-ІІІ передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку зобов`язане: забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан неподільного та загального майна, що належить членам Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; забезпечувати виконання вимог статуту об`єднання; виконувати свої договірні зобов`язання; забезпечувати дотримання інтересів усіх членів об`єднання, асоціації при встановленні умов і порядку володіння, користування розпорядження спільною власністю, розподілі між членами об`єднання, асоціації витрат на експлуатацію та ремонт неподільного та загального майна; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є співвласником будинку АДРЕСА_5 , відтак зобов`язана здійснювати платежі на його утримання.

Позивачем в суді не надано доказів на підтвердження того, що станом на день звернення до суду за її особовим рахунком існувала переплата коштів щодо сплати внесків із утримання будинку АДРЕСА_5 .

Саме по собі перерахування коштів ОСОБА_1 із призначенням платежу «оплата за паркомісце» за відсутності ухваленого рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Оселя» про необхідність сплати таких платежів не може бути визнано правовою підставою для повернення відповідних коштів з огляду на те, що гроші, згідно з інформацією відповідача, було зараховано в якості оплати ОСОБА_1 послуг по утриманню будинку, чого позивачем спростовано не було.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова