П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33529/23

Категорія:106000000Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Час і місце ухвалення: 15:58 год., м. Одеса

Дата складання повного тексту: 16.02.2024 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

при секретарі Чоран А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, третя особа: військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі в/ч) НОМЕР_1 , Міністерства оборони (далі МО) України, третя особа: в/ч НОМЕР_2 , про:

-визнання протиправними та скасування п.п.4, 28, 29 та 30 наказу в/ч НОМЕР_1 від 18 жовтня 2023 року №1036 "Про результати проведення службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" в частині, що стосується майора ОСОБА_1 ;

-зобов`язання МО України провести службове розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям, що перебували у підпорядкуванні майора ОСОБА_1 , який обіймав посаду командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 , додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 (далі Постанова №168) за період вересень, жовтень 2022 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що в період з 23 червня 2022 року по 09 березня 2023 року перебував на посаді командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 , згідно Наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 червня 2022 року №159, наразі проходить службу у в/ч НОМЕР_2 . 18 серпня 2023 року на підставі Наказу командира в/ч НОМЕР_1 №1479 призначено службове розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у 2022-2023 р.р., За результатами проведеного службового розслідування 18 жовтня 2023 року командиром в/ч НОМЕР_1 затверджено Акт службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, згідно якого встановлено наявність винних дій позивача у формі непрямого умислу. Позивач вважав, що комісією не враховано усіх обставин, прийнято суб`єктивне рішення, надано неналежну оцінку діям позивача, не враховано та не долучено доказів, які надавались позивачем, та, як наслідок, хибно встановлено одноосібну винуватість позивача. Оспорюваний наказ в частині встановлення вини в діях ОСОБА_1 прийнято на підставі хибних висновків, без врахування повного та об`єктивного вивчення матеріалів службового розслідування, з посиланнями на нормативно-правові акти, які не були чинними на момент вчинення порушення. Крім того, оспорюваний наказ створив наслідки, за яких права та інтереси позивача можуть бути порушені, оскільки він є підставою для прийняття наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.

Відповідачі позов не визнали, вказуючи, що в ході проведення вибіркової перевірки законності виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, виявлено, що у порушення вимог п.п.2, 8 Телеграми МО України від 25 березня 2022 року №248/1298 та п.7 Окремого доручення МО України від 23 червня 2022 року №912/3/29 і п.10 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), до наказів командира в/ч НОМЕР_1 на виплату винагороди (в розмірі 100 000 грн.) у 2022-2023 роках включалися періоди, коли військовослужбовці не виконували бойові (спеціальні) завдання та не були задіяні у інших заходах, а знаходилися на лікуванні (не пов`язаного з отриманням поранень), або перебування у відпустці для лікування не після тяжкого поранення (а у відпустках для лікування після легкого поранення) за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Під час службового розслідування встановлено, що наведені порушення завдали державі збитків, та стали можливими внаслідок відсутності контролю, зокрема й з боку позивача, що призвело до неналежного обліку особового складу у підпорядкованому йому батальйоні морської піхоти, та як наслідок до безпідставної виплати (переплати) грошового забезпечення (додаткової винагороди) окремим військовослужбовцям батальйону морської піхоти, вина яких не встановлена. Також, позивачем у рапортах зазначено те, що він бере повну матеріальну відповідальність за достовірність зазначених у його рапорті даних, рапорти скріплені особистим підписом позивача із зазначенням дати складання, відповідним порядковим номером та резолюцією командира в/ч.

Згідно п.4. розділу VІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 (далі Порядок №608), позивач у разі незгоди з результатами службового розслідування мав право подати скаргу старшому командиру або звернутися до суду, однак, ОСОБА_1 не звертався зі скаргою на результати службового розслідування до вище стоячого командування. При цьому, МО України жодних прав позивача не порушено, а тому відсутні підстави для зобов`язання вказаного органу провести службове розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям.

Також МО України зазначало, що в ході проведення службового розслідування знайшов своє підтвердження факт безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, встановлений під час проведення аудиту, що підтверджуються в тому числі й рапортами позивача, за результатом дослідження яких, встановлено ряд порушень, які викладені у розділі 3 акту службового розслідування та документально підтверджуються матеріалами, доданими до нього. Вищезазначені порушення стали можливими внаслідок відсутності контролю з боку позивача, що призвело до неналежного стану обліку особового складу у підпорядкованому батальйоні морської піхоти. Залишок по заборгованості за переплату додаткової винагороди у батальйоні морської піхоти, який очолював позивач, на момент завершення службового розслідування склала 310 052,58 грн., жодних заходів щодо відшкодування завданих державі збитків позивач не вживав.

Справу розглянуто, судом першої інстанції, за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви до в/ч НОМЕР_1 , МО України, третя особа: в/ч НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

-суд першої інстанції залишив поза увагою, що командири підпорядкованих підрозділів (рот, взводів, батарей, тощо), як відповідальні особи за ведення обліку особового складу на своєму рівні формували рапорти на ім`я ОСОБА_1 як командира БМП на додаткову винагороду на 30 000 грн та 100 000 грн, в яких вказували що беруть на себе повну матеріальну відповідальність за достовірність зазначених у цьому рапорті даних. Вказані рапорти приймались начальником штабу ОСОБА_2 . Після отримання вказаних рапортів начальник штабу за своїми службовими обов`язками повинен був перевірити достовірність викладених в них даних, після чого ним формувався проект загального рапорту батальйону та в електронному вигляді передавався до стройової частини для подальшої перевірки та узгодження. Після його перевірки стройовою частиною, загальний рапорт по батальйону морської піхоти повертався до штабу батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 з зауваженнями або без зауважень, для його підписання командиром батальйону морської піхоти. Начальник штабу отримавши перевірений стройовою частиною проект загального рапорту по батальйону, передавав його на підпис ОСОБА_1 ;

-апелянт звертає увагу, що функціональні обов`язки командира батальйону полягають саме в забезпеченні бойової та мобілізаційної готовності батальйону та успішному виконанню бойових завдань, забезпеченні збереження озброєння, боєприпасів та загальних представницьких функціях. В свою чергу саме на начальника штабу покладено обов`язок здійснення адміністративно-господарської діяльності, яка полягає в тому числі в веденні обліку особового складу батальйону. Однак, ці положення не було враховано під час службового розслідування. Та взагалі, застосовано положення Наказу МО України №280 від 15 вересня 2022 року (далі Наказ №280), який на час подання рапортів ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2022 року ще не набрав чинності. Вказаний Наказ набрав чинності лише 25 листопада 2022 року, а відтак висновок, що ОСОБА_3 порушив вимоги Наказу №280 не відповідають дійсності;

-під час судового розгляду, позивач доповідав суду, яким саме чином відбувалось формування рапорту за вересень 2022 року. Зокрема, ним було повідомлено, що в період його складання він перебував на виконанні бойового завдання по звільненню населеного пункту Давидів Брід на Херсонщині, який було звільнено ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, в цей проміжок часу ОСОБА_1 фізично не міг перевірити рапорт на більш ніж 800 осіб, у зв`язку з чим в повній мірі довірився інформації, яку в нього вніс начальник штабу (який є відповідальною особою за ведення належного обліку особового складу);

- ОСОБА_1 ще у травні 2022 року було відібрано рапорти у військовослужбовців, в тому числі тих, що вказані у Акті, в яких останні надавали свою згоду та зобов`язувались повернути надмірно отримані кошти, у разі настання такого випадку. А також з підстав того, що у рапортах підпорядкованих підрозділів відповідальні особи також зобов`язувались взяти на себе повну матеріальну відповідальність;

-апелянт наголошує, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що нормативно-правовими актами не встановлено чіткого строку у який до особи доводиться інформація про здійснення службового розслідування. Однак, такий висновок нівелює забезпечені законодавцем права осіб у відношенні яких проводиться службове розслідування, в яких зокрема вказано, що особа має право надавати свої пояснення, докази на спростування, та вживати заходів по усуненню або упередженню порушень. Відповідно, для вчинення дій скерованих на свій захист повинен бути забезпечений достатній час, якого не було надано перевіряючим;

-станом на вересень та жовтень 2022 року до Порядку №260 не було включено розділ XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", який у Акті та Наказі враховується, як такий що порушено ОСОБА_1 .

У відзиві в/ч НОМЕР_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є вірним, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні 14 травня 2024 року доводи учасників справи, та враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності ст. 311 КАС України ухвалила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 червня 2022 року №159 призначений наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 20 червня 2022 року №202 на посаду командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 , з 23 червня 2022 року посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 березня 2023 року №68 позивач, призначений наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 лютого 2023 року №63 на посаду начальника відділу підготовки в/ч НОМЕР_2 , з 09 березня 2023 року справи та посаду командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 здав та направлений для подальшого проходження контрактної військової служби до в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).

На підставі звернення старшого слідчого ТУ ДБР у м. Миколаїв від 13 грудня 2022 року №16-04-21097-22 у період з 20 червня 2023 року по 01 вересня 2023 року, відповідно п.12 розд.VI Зведеного плану діяльності з внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України на 2023-2025 роки, затвердженого Міністром оборони України 28 грудня 2022 року Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведений аудит окремих питань діяльності в/ч НОМЕР_1 . Під час проведення аудиту досліджено відповідність та обґрунтованість управлінських рішень командуванням в/ч НОМЕР_1 щодо порядку нарахування та виплати додаткової винагороди (у збільшеному розмірі до 100 000 грн) за період з лютого по квітень 2022 року військовослужбовцям батальйону морської піхоти та танкового батальйону. Також, внутрішній аудит щодо використання бюджетних коштів на виплату додаткової винагороди (100 000 грн), проведено вибірково за період з 24 лютого 2022 року по 10 липня 2023 року у всіх підрозділах в/ч НОМЕР_1 .

На підставі вимоги начальника відділу аудиту державних підприємств територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України полковника ОСОБА_4 від 17 серпня 2023 року та вимог ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371, наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18 серпня 2023 року №1479 "Про призначення службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у 2022-2023 роках", наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 21 вересня 2023 року №1736 "Про продовження терміну проведення службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у 2022-2023 роках", начальником логістики заступником командира в/ч НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_5 , проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що призвели до переплати державних коштів, ступеня вини посадових осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною виявлених порушень, притягнення винних до відповідальності та відшкодування завданих державі збитків, а також запобігання виникнення подібних фактів у подальшому.

За результатами проведеного службового розслідування 18 жовтня 2023 року командиром в/ч НОМЕР_1 затверджено Акт службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Згідно останнього, службовим розслідуванням встановлено наступні факти порушень позивача, які призвели до безпідставної виплати (переплати) грошового забезпечення (додаткової винагороди) окремим військовослужбовцям батальйону морської піхоти, зокрема:

-відповідно до рапорту командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року №15540 матрос ОСОБА_6 був включений у Додаток 3 (про виплату додаткової винагороди за вересень 2022 у розмірі 100 тис. грн.), як військовослужбовець, який був поранений у вересні 2022 року, в той час, коли згідно довідки ВЛК ВМКЦ та довідки про обставини травми від 31 грудня 2022 року №182/6141 він отримав травму 20 серпня 2022 року та був виписаний зі стаціонарного лікування у медичному закладі 26 серпня 2022 року. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05 жовтня 2022 року №975 оголошено про виплату додаткової винагороди за вересень 2022 матросу ОСОБА_6 в підвищеному розмірі. У зв`язку з тим, що військовослужбовець ОСОБА_6 не отримував тяжкого поранення і не перебував у вересні 2022 року на стаціонарному лікуванні у військовому (цивільному) лікувальному закладі, то виплата йому додаткової винагороди за вересень 2022 у розмірі 100 тис. грн. не була передбачена. Це порушення призвело до (переплати) безпідставного нарахування додаткової винагороди за серпень, вересень 2022 року в розмірі: серпень 6 днів (13548,39 грн.); вересень 30 днів (70 000 грн.). Згідно довідки - розрахунку за фактом переплати додаткової грошової винагороди, затвердженої Постановою №168 стало відомо, що матросу ОСОБА_6 надлишково перераховані кошти на суму 82 295,16 грн., які так і не повернуто на рахунок в/ч НОМЕР_1 . Вина військовослужбовця у здійсненні йому переплати додаткової грошової винагороди не встановлена;

-згідно рапорту командира 1 батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року №15540 молодшому лейтенанту ОСОБА_7 визначено виплатити додаткової винагороди за вересень 2022 в розмірі 100 000 грн. (пропорційно дням) і відповідно до цього рапорту наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 жовтня 2022 року №975 оголошено про виплату додаткової винагороди за вересень 2022 року у підвищеному розмірі; за жовтень у період з 01 жовтня 2022 року по 15 жовтня 2022 року виплачено винагороду з розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно дням перебування у відпустці. Відповідно до вимог п.7 Окремого доручення №912/3/29, у зв`язку з тим, що військовослужбовець ОСОБА_7 не отримував тяжкого поранення (згідно Довідки ВЛК травма ступінь важкості травми легкий, згідно наказу МОЗ України від 04 липня 2007 року №370) і не перебував на лікуванні після тяжкого поранення, а також не перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК, то виплата йому додаткової винагороди за час перебування у відпустці у зв`язку з хворобою з 14 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року в розмірі 100 000 грн. не передбачена. Це порушення призвело до (переплати) безпідставного нарахування додаткової винагороди за вересень 2022 року в розмірі: 17 днів (39 666,67 грн.). Згідно довідки розрахунку за фактом переплати додаткової грошової винагороди (затвердженої Постановою №168) стало відомо, що лейтенанту ОСОБА_7 надлишково перераховані кошти на суму 39 071,67 грн, які не повернуто на рахунок в/ч НОМЕР_1 . Вина військовослужбовця у здійсненні йому переплати додаткової грошової винагороди не встановлена;

-згідно рапортів командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року №15541 та від 05 листопада 2022 року №18629, капітану ОСОБА_8 визначено виплату додаткової винагороди за вересень 2022 та жовтень 2022 року в розмірі 100 000 грн. (пропорційно дням) і відповідно до цього наказами командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 жовтня 2022 року №974 та від 05 листопада 2022 року №1150 оголошено про виплату додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року в підвищеному розмірі. Відповідно до вимог пункту 7 Окремого доручення МО України від 23 червня 2022 року №912/3/29, у зв`язку з тим, що військовослужбовець ОСОБА_8 не отримував тяжкого поранення (Згідно Довідки ВЛК важкість травми - травма легка, згідно наказу МОЗ №370 від 04 липня 2007 року) і не перебував на лікуванні після тяжкого поранення, а також не перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК, то виплата підвищеної додаткової винагороди за час перебування у відпустці у зв`язку з хворобою з 20 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року та з 01 жовтня 2022 року по 18 жовтня 2022 року в розмірі 100 000 грн. не передбачена. Це порушення призвело до (переплати) безпідставного нарахування додаткової винагороди за вересень, жовтень 2022 року в розмірі: вересень 11 днів (25 666,67 грн.); жовтень 18 днів (40 645,16 грн.). З довідки розрахунку за фактом переплати додаткової грошової винагороди (затвердженої Постановою №168) стало відомо, що капітану ОСОБА_8 надлишково перераховані кошти на суму 65 317,15 грн., які не повернуто на рахунок військової частини НОМЕР_1 . Вина військовослужбовця у здійсненні йому переплати додаткової грошової винагороди не встановлена;

-згідно рапорту командира 1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року №15540 старшому матросу ОСОБА_9 визначено виплату додаткової винагороди за вересень 2022 року в розмірі 100 000 грн. (пропорційно дням) і відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 жовтня 2022 року №975 оголошено про виплату додаткової винагороди за вересень 2022 року в підвищеному розмірі. Відповідно до вимог п.7 Окремого доручення МО України від 23 червня 2022 року №912/3/29, у зв`язку з тим, що військовослужбовець ОСОБА_9 не отримував тяжкого поранення за висновком ВЛК і не перебував на лікуванні після тяжкого поранення та не виконував бойові (спеціальні) завдання, підвищена виплата військовослужбовцю додаткової винагороди в період з 20 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року в розмірі 100 000 грн. не передбачена. Це порушення призвело до (переплати) безпідставної виплати додаткової винагороди за вересень 2022 року в розмірі: вересень 11 днів (25 666,67 грн.). З довідки розрахунку за фактом переплати додаткової грошової винагороди (затвердженої Постановою №168) стало відомо, що старшому матросу ОСОБА_9 надлишково перераховані кошти на суму 25 281,67 грн., які не повернуто на рахунок в/ч НОМЕР_1 . Вина військовослужбовця у здійсненні йому переплати додаткової грошової винагороди не встановлена;

-згідно рапорту командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року №15540 матросу ОСОБА_10 визначено виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. та відповідно до цього рапорту наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 жовтня 2022 року №975 оголошено про виплату додаткової винагороди за вересень 2022 року у підвищеному розмірі. Відповідно до вимог п.7 Окремого доручення МО України від 23 червня 2022 року №912/3/29 у зв`язку з тим, що військовослужбовець ОСОБА_10 не отримував тяжкого поранення та не перебував на лікуванні після тяжкого поранення, а також не перебував у відпустці для лікуванні після тяжкого поранення за висновком ВЛК, підвищена виплата йому додаткової винагороди у період з 27 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року в розмірі 100 000 грн. не передбачена. Це порушення призвело до (переплати) безпідставної виплати додаткової винагороди за вересень 2022 року в розмірі: вересень 4 дні (9 333,33 грн.) Згідно довідки-розрахунку за фактом переплати додаткової грошової винагороди (затвердженої ПКМУ №168 від 28 грудня 2022 року) стало відомо, що матросу ОСОБА_10 надлишково перераховані кошти на суму 9 193,33 грн. Згідно виписки з рахунку військової частини НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України за 24 серпня 2023 року матрос ОСОБА_10 повернув надлишково перераховані кошти в розмірі 9 193,33 грн. Вина військовослужбовця у здійсненні йому переплати додаткової грошової винагороди не встановлена;

-згідно рапортів: командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 05 жовтня 2022 року вх.№ НОМЕР_3 та заступника командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_11 від 05 грудня 2022 року вх.№22969 старшому лейтенанту ОСОБА_12 визначено виплату додаткової винагороди за вересень, жовтень 2022 в розмірі 100 000 грн. (пропорційно дням) і відповідно до наказів командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 жовтня 2022 року №275 і від 05 грудня 2022 року №1276 оголошено про виплату додаткової винагороди за вересень, жовтень 2022 року у підвищеному розмірі. Відповідно до вимог п.7 Окремого доручення МО України від 23 червня 2022 року №912/3/29 у зв`язку з тим, що військовослужбовець ОСОБА_12 не отримував тяжкого поранення (згідно Довідки ВЛК ступінь важкості травми травма легкого ступеню, згідно наказу МОЗ України №370 від 04 липня 2007 року) і не перебував на лікуванні після тяжкого поранення, а також не перебував у відпустці для лікуванні після тяжкого поранення за висновком ВЛК, підвищена виплата додаткової винагороди у період з 28 вересня 2022 року по 26 жовтня 2022 року в розмірі 100 000 грн. не передбачена. Це порушення призвело до (переплати) безпідставного нарахування додаткової винагороди за вересень, жовтень 2022 року в розмірі: вересень 3 дні (6 999,99 грн.); жовтень 26 днів (58 709,68 грн.). Згідно довідки-розрахунку за фактом переплати додаткової грошової винагороди (затвердженої Постановою №168) стало відомо, що старшому лейтенанту ОСОБА_12 надлишково перераховані кошти на суму 6 895 грн., які не повернуто на рахунок в/ч НОМЕР_1 , які були нараховані та виплачені на підставі рапорту майора ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року вх.№15540. Згідно виписки з рахунку в/ч НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України надлишково перераховані кошти старшому лейтенанту ОСОБА_12 на суму 57 829,03 грн повернуто на рахунок в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_11 , відповідно до рапорту якого від 05 грудня 2022 року вх.№22969 були нараховані та виплачені зазначені грошові кошти. Вина військовослужбовця у здійсненні йому переплати додаткової грошової винагороди не встановлена;

-згідно рапорту командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 від 05 листопада 2022 року №18628 старшому сержанту ОСОБА_13 визначено до виплати додаткову винагороду за жовтень 2022 року в розмірі 100 000 грн. і відповідно до зазначеного рапорту, наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 листопада 2022 року №1151 оголошено про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди за жовтень 2022 року у підвищеному розмірі. Відповідно до вимог п.7 Окремого доручення МО України від 23 червня 2022 року №912/3/29, у зв`язку з тим, що військовослужбовець ОСОБА_13 не отримував тяжкого поранення (згідно Довідки ВЛК Ступінь важкості травми - легка травма, згідно наказу МОЗ України №370 від 04 липня 2007 року) і не перебував на лікуванні після тяжкого поранення, а також не перебував у відпустці для лікуванні після тяжкого поранення за висновком ВЛК, підвищена виплата додаткової винагороди за час перебування у відпустці у зв`язку із хворобою з 12 жовтня 2022 року по 10 листопада 2022 року в розмірі 100 000 грн. не передбачена. Зазначене порушення призвело до (переплати) безпідставного нарахування додаткової винагороди за жовтень 2022 року в розмірі: жовтень 20 днів (45 161,29 грн.). Згідно довідки розрахунку за фактом переплати додаткової грошової винагороди (затвердженої Постановою №168) стало відомо, що старшому сержанту ОСОБА_13 надлишково перераховані кошти на суму 44 483,87 грн., які не повернуто на рахунок в/ч НОМЕР_1 . Вина військовослужбовця у здійсненні йому переплати додаткової грошової винагороди не встановлена;

-згідно рапорту командира батальйону морської піхоти майора ОСОБА_1 від 05 листопада 2022 року №18628 матросу ОСОБА_14 визначено виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року в розмірі 100 000 грн. і відповідно до даного рапорту наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05 листопада 2022 року №1151 оголошено про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди за жовтень 2022 року у підвищеному розмірі. Відповідно до вимог п.7 Окремого доручення МО України від 23 червня 2022 року №912/3/29, у зв`язку з тим, що військовослужбовець ОСОБА_14 не отримував тяжкого поранення (згідно Довідки ВЛК травма легкого ступеню) і не перебував на лікуванні після тяжкого поранення, а також не перебував у відпустці для лікуванні після тяжкого поранення за висновком ВЛК, підвищена виплата військовослужбовцю додаткової винагороди за час проходження ВЛК і перебування у відпустці у зв`язку з хворобою з 11 жовтня 2022 року по 11 листопада 2022 року в розмірі 100 000 грн. не передбачена. Це порушення призвело до (переплати) безпідставної виплати додаткової винагороди за жовтень 2022 року в розмірі: жовтень 21 день (47 419,35 грн.) Згідно довідки-розрахунку за фактом переплати додаткової грошової винагороди (затвердженої Постановою №168) стало відомо, що матросу ОСОБА_14 надлишково перераховані кошти на суму 46 708,06 грн., які не повернуто на рахунок в/ч НОМЕР_1 . Вина військовослужбовця у здійсненні йому переплати додаткової грошової винагороди не встановлена;

Також, аудиторським (вибірковим) дослідженням виплат грошового забезпечення військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 встановлено, що в порушення вимог п.5 Розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення №260, окремим військовослужбовцям частини, які вживали алкогольні напої на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного сп`яніння, оголошувалося наказами про виплату та виплачувалася премія за місяці у яких здійснено такі порушення, в той час, як вона виплаті не підлягала. Це порушення призвело до безпідставної виплати премії 1 військовослужбовцю батальйону морської піхоти, який очолював позивач на момент безпідставного нарахування і виплати премії військовослужбовцю за місяць, у якому ним було вчинено військове адміністративне правопорушення: матрос ОСОБА_15 , навідник 2 роти морської піхоти 1 батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 вживав алкогольні напої 05 червня 2022 року на території військової частини. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 19 червня 2022 року №235 оголошено про позбавлення премії за червень 2022 в повному обсязі за місяць вживання спиртних напоїв. У свою чергу, наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15 червня 2022 року №151 оголошено про виплату премії матросу ОСОБА_15 за 2022 рік в повному розмірі під направлені його до нового місця служби (до в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ). Це призвело до переплати премії: за червень 2022р. на суму 4 328,70 грн. Згідно виписки з рахунку військової частини НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України матрос ОСОБА_15 повернув надлишково перераховані кошти на рахунок в/ч НОМЕР_1 в розмірі 4 263,77 грн.

Як вбачається із акту службового розслідування обставинами та фактами, що призвели до вказаних порушень, стали особиста безвідповідальність та неналежне виконання службових обов`язків майором ОСОБА_1 під час перебування на посаді командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 , який діючи всупереч інтересам служби, нехтуючи вимогами статутів Збройних Сил України, порушив визначений порядок організації обліку особового складу в підпорядкованому підрозділі, що призвело до безпідставної переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям вказаного батальйону на загальну суму 310 052,58 грн.

18 жовтня 2023 року за результатами проведеного службового розслідування командиром в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) винесено наказ №1036 "Про результати проведення службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168". Згідно п.4 останнього, визнано таким, що мав місце факт місце порушення вимог ст.ст. 11, 16, 58, 59, 101 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", ст.ст. 1, 3, 4 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", п.б розд.І, п.16 розд.II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, що призвів до завдання збитків, з боку колишнього командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , однак, у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), згідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від №68 притягнення 09 березня 2023 року дисциплінарної відповідальності не є можливим. Також п.28-30 наказано помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 , під час проведення фінансової звітності слід врахувати, що мав місце факт добровільного погашення частини суми завданих збитків з вини майора ОСОБА_1 у розмірі 9 133,33 грн., залишок по заборгованості до військової частини складає 310 052,58 грн.; підготувати акт передачі дебіторської заборгованості до в/ч НОМЕР_2 на суму завданих з вини державі збитків у майора ОСОБА_1 у розмірі 310 052,58 грн., для вирішення питання про притягнення до матеріальної відповідальності, відповідно до вимог ст. 6, ч.2 ст. 11 розділу ІІІ Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі"; відповідно до п.3.18 Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2014 року №905, внести суму заподіяної шкоди до Книги обліку нестач та Книги обліку грошових стягнень та нарахувань в/ч НОМЕР_1 суму 408 666,05 грн. завданих збитків державі внаслідок протиправних дій на винних, зокрема, майора ОСОБА_1 суму завданих з його вини державі збитків у розмірі 310 052,58 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом від 18 жовтня 2023 року №1036 в частині, що стосується майора ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що за період вересень, жовтень 2022 року окремим військовослужбовцям батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 , що перебували у підпорядкуванні майора ОСОБА_1 безпідставно виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, чим завдано матеріальні збитки державі на загальну суму 310 052,58 грн.

Позивач, як особа, яка в рапортах від 05 жовтня 2022 року №15540 та від 05 листопада 2022 року №18628 взяла на себе повну матеріальну відповідальність за достовірність зазначених у рапортах даних, в останніх зазначив, що періоди безпосередньої участі зазначених у рапортах військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у вересні/жовтні 2022 року документально підтверджені бойовими наказами (розпорядженнями) та записами в журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні, тощо) батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 .

В наведеному суд першої інстанції вбачав вчинення позивачем дій всупереч інтересам служби, нехтування вимог статутів Збройних Сил України, порушення визначеного порядку організації обліку особового складу в підпорядкованому підрозділі, тобто неправомірних дій у формі непрямого умислу, що спричинили безпідставну переплату додаткової грошової винагороди військовослужбовцям вказаного батальйону на загальну суму 310 052,58 грн.

З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем доведено склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв`язку між його діями та заподіяною шкодою.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу в Україні" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, ст.ст.5, 6, 8, 11, 16, 58, 59, 102 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, ст.ст. 1, 4, 5, 26, 27 Дисциплінарного статуту, п.п.4, 5 ч.1 ст. 1, ч.ч.1, 2 ст. 3, ч.1 ст. 6, ст.ст.7, 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03 жовтня 2019 року №160-IX, абз.4 п.2 розділу І, п.п.1, 3 розділу ІІ, п.п.1, 3, 4 розділу ІІІ, п.п1, 2, 3 розділу IV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу в Україні" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі Статут).

Статтями 5, 6, 8 Загальних положень Статуту визначено, що внутрішня служба це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

За ст.ст. 11, 16 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 58, 59 Статуту визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Командир (начальник), серед іншого, зобов`язаний: знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Статтею 102 Статуту встановлено, що командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі Дисциплінарний статут).

Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачає, що військова дисципліна зобов`язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів І один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

За приписами ст.5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Пунктами 26, 27 Розділу 1 Частини І Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Відповідно ст.ст. 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Колегія суддів констатує, що позивач в період з 23 червня 2022 року по 09 вересня 2023 року перебував на посаді командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 , в тому відповідно до вимог вищенаведених правових норм був зобов`язаний бездоганно і неухильно додержуватись порядку і правил, виконувати обов`язки встановлені статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03 жовтня 2019 року №160-IX (далі Закон №160-IX) передбачає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Згідно п.4 ч.1 ст. 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно п.5 ч.1 ст. 1 Закону №160-ІХ прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст.9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Таким чином, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.

При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який в свою чергу пов`язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 25 березня 2020 року у справі №814/2281/16, від 25 червня 2020 року у справі №825/2405/18, від 11 червня 2020 року у справі №1540/4486/18, від 25 березня 2020 року у справі №825/1000/18, від 13 листопада 2019 року у справі №620/302/19, від 12 грудня 2018 року №813/2751/17.

Частиною 1 ст. 6 Закону №160-ІХ передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно ст. 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Статтею 8 Закону №160-ІХ визначено, що посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника)

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 визначено підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені.

Згідно абз.4 п.2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно п.1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Відповідно п.1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Згідно п.п.3, 4 цього ж розділу Порядку№608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов`язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.

У відповідності до п.п.1, 2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.

Згідно п.3 розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, за наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18 серпня 2023 року №1479 проведено службове розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у 2022-2023 роках.

Під час вказаного службового розслідування встановлено, серед іншого, безвідповідальність та неналежне виконання службових обов`язків майором ОСОБА_1 , який під час перебування на посаді командира батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 діяв всупереч інтересам служби, нехтував вимогами статутів Збройних Сил України, порушив визначений порядок організації обліку особового складу в підпорядкованому підрозділі, що призвело до безпідставної переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям вказаного батальйону на загальну суму 310 052,58 грн.

За наслідками вказаного службового розслідування Міністерством оборони України прийнято оскаржуваний наказ в/ч НОМЕР_1 від 18 жовтня 2023 року №1036 "Про результати проведення службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", за п.4 якого майора ОСОБА_1 визнано таким, що призвів до завдання збитків державі, однак у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), згідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 березня 2023 року №68, притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності не є можливим".

Факт вчинення вищезазначених порушень ОСОБА_1 не заперечує.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що його позбавили можливості повідомити військовослужбовців, яким було здійснено помилкове нарахування додаткової винагороди, про можливість добровільно повернути вказані кошти на рахунок в/ч, оскільки ще у травні 2022 року відібрано рапорти про згоду та зобов`язання військовослужбовців повернути надмірно отримані кошти.

Окрім того, приписами Порядку №608 не визначено строк, протягом якого військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має бути повідомленим уповноваженою особою про підстави проведення службового розслідування. Враховуючи, що позивача повідомлено про підстави проведення службового розслідування за наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18 серпня 2023 року №1479, він мав змогу надавати пояснення та подавати документи, які стосуються службового розслідування, таким чином колегія суддів не вбачає відповідних порушень відповідачів п.3 розділу IV Порядку №608.

Колегія суддів також враховує, що в матеріалах службового розслідування як належні докази наявні пояснення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 про обставини на підставі яких прийнято протиправні рішення про виплату їм додаткової винагороди.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що копії рапортів військовослужбовців про намір добровільно повернути надлишково перераховані кошти складені з порушенням норм Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі Інструкція №124), Статуту та Дисциплінарного статуту.

Так, загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням встановлені в Інструкції №124.

Згідно п.2.1.6 Інструкції №124 у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Відповідно п.3.9.3 Інструкції №124 документи реєструються лише один раз: вхідні у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створені у підрозділі у день підписання або затвердження. Для передачі зареєстрованого документа з одного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється.

Статтею 14 Статуту визначено, що військовослужбовець зі службових та особистих питань повинен звертатися до безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.

Відповідно положень ст. 111 Дисциплінарного статуту, заява, скарга з будь-яких службових питань подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.

Дослідивши вищевказані рапорти військовослужбовців про намір добровільно повернути надлишково перераховані кошти, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони, зокрема, не містять реєстраційного номера відповідно до номенклатури справ в/ч НОМЕР_1 , у деяких випадках не містять підпису посадових осіб, які їх підготували, резолюцій посадової особи в/ч, до якої адресовані такі звернення, клопотання щодо розгляду таких рапортів перед командиром в/ч НОМЕР_1 , як наслідок, відсутні резолюції командира в/ч, які б підтверджували факт розгляду зазначених рапортів в межах чинного законодавства.

З огляду на вищезазначені норми законодавства та досліджені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів вважає необґрунтованим довід ОСОБА_1 щодо протиправності дій відповідачів щодо не врахування та не долучення вищевказаних рапортів.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що п.28 оскаржуваного наказу в/ч НОМЕР_1 від 18 жовтня 2023 року №1036 зазначено: "помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 , під час проведення фінансової звітності слід врахувати, що мав місце факт добровільного погашення частини суми завданих збитків з вини майора ОСОБА_1 у розмірі 9 133,33 грн. (дев`ять тисяч триста три) гривні 33 копійки, залишок по заборгованості до військової частини складає 310 052,58 (триста десять тисяч п`ятдесят дві) гривні 58 копійок." (а.с.59 т.2).

Колегія суддів також акцентує увагу на сторінку 25 Акту службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою№168, з якої вбачається, що згідно виписки з рахунка Державної казначейської служби України за 24 серпня 2023 року матрос ОСОБА_15 повернув надлишково перераховані йому кошти на рахунок в/ч НОМЕР_1 в розмірі 4 263,77 грн.

Таким чином, приймаючи наказ в/ч НОМЕР_1 від 18 жовтня 2023 року №1036 відповідачами в період проведення службового розслідування враховано факт повернення у добровільному порядку вказаними військовослужбовцями надлишково перерахованих їм коштів.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим довід апелянта про те, що в період, який був предметом перевірки, у його підпорядкуванні знаходились начальник штабу заступник командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який за своїми службовими обов`язками повинен був перевірити достовірність даних, викладених в рапортах командирів підпорядкованих підрозділів (рот, взводів, батарей, тощо), як відповідальних осіб за ведення обліку особового складу на своєму рівні, й надалі сформувати проект загального рапорту та в електронному вигляді передати до стройової частини для подальшої перевірки та узгодження.

Апелянт переконаний в тому, що його функціональні обов`язки, як командира батальйону, полягали саме в забезпеченні бойової та мобілізаційної готовності батальйону та успішному виконанню бойових завдань, забезпеченні збереження озброєння, боєприпасів та загальних представницьких функціях. На думку апелянта саме на начальника штабу покладено обов`язок здійснення адміністративно-господарської діяльності, яка полягає в тому числі в веденні обліку особового складу батальйону.

Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168. Пунктом 5 вказаної Постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно п.1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно п.2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно п.17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23 червня 2022 року №912/з/29, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01 червня 2022 року.

Пунктом 2 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлюється виплата щомісячної додаткової винагороди (пропорційно з розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях та заходах);

30 000 гривень іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Згідно п.п.5, 6 Окремого доручення №912/з/29 виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) особовому складу військової частини; керівника вищого органу командирам військового управління (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначаються підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Організація і порядок обліку в мирний час і в особливий період осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, курсантів і працівників Збройних Сил України в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах і організаціях, на кораблях і в підрозділах; завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення; обов`язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу; порядок персонального обліку безповоротних втрат особового складу в особливий період; порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу і облікових документів на момент подання позивачем рапортів, які спричинили безпідставну виплату додаткової грошової винагороди, регламентувалась інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року №333 (далі Інструкція №333).

Відповідно п.1.6 розд.І Інструкції №333 організація і стан обліку особового складу у військових частинах і з`єднаннях покладаються на начальників штабів військових частин і з`єднань, які зобов`язані вище посадові особи зобов`язані: здійснювати контроль за станом обліку особового складу в підпорядкованих підрозділах, на кораблях, у військових навчальних закладах, військових частинах, з`єднаннях і органах військового управління і періодично особисто перевіряти укомплектованість військ; контролювати правильне відображення чисельності особового складу в облікових документах і своєчасне надання донесень про склад і чисельність військ; проводити заняття (збори) з посадовими особами, які безпосередньо ведуть облік особового складу: у військових частинах, з`єднаннях не менше двох разів на рік; в органах військового управління - один раз на рік; вживати заходів щодо вдосконалення системи обліку особового складу; проводити перевірки стану обліку особового складу під час перевірок військ, надаючи практичну допомогу та досягаючи якісного стану обліку особового складу; контролювати роботу спеціальних комісій для перевірки стану обліку особового складу; здійснювати контроль за забезпеченням бланками і книгами з обліку особового складу; вживати всіх заходів для збереження облікових документів, особливо в умовах бойових дій військ.

Приписами п.1.14 розд. ІІІ Інструкції №333 визначено, що персональний облік особового складу, який вибув зі строю через загибель (смерть), поранення, хворобу та з інших причин, у підрозділах військових частин ведеться в такому порядку, зокрема, у батальйоні (дивізіоні, ескадрильї) на підставі даних іменних списків особового складу, який вибув зі строю рот (батарей) і окремих підрозділів, про втрати особового складу, звірені з даними медичних підрозділів військової частини, складається загальний іменний список особового складу, який вибув зі строю, на особовий склад батальйону (дивізіону, ескадрильї), який разом із добовою відомістю щодня надається до штабу військової частини.

Пунктом 1.5. розділу І Інструкції №333 визначено, що при цьому, командири (керівники) зобов`язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (далі військові навчальні заклади), установ і організацій, кораблів і підрозділів і створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.

Поряд з цим, згідно п.1.3 Інструкції №124 відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник).

Командир (керівник) військової частини (установи) відповідає за збереження документів та інформації, яку вони містять, функціонування системи захисту документаційного фонду від незаконного доступу, втрату і несанкціоноване знищення документів, порушення правил користування документами.

За зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, що розробляються на виконання завдань, визначених у розпорядчих документах і дорученнях вищих органів військового управління, а також відповідей на запити і звернення народних депутатів України та депутатів місцевих рад, погодження проектів нормативно-правових актів відповідають заступники командира (керівника) військової частини (установи) згідно з розподілом службових обов`язків.

За зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні інших документів, а також організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах військової частини (установи) відповідають їх командири (керівники).

Персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції.

На підставі аналізу вище наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплата додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі військовослужбовця у таких діях та заходах у в/ч здійснюється саме на підставі наказів командирів (начальників) сформованих з урахуванням відомостей обліку особового складу, відображених у рапортах командирів відповідних структурних підрозділів в/ч.

Враховуючи наведене, колегія суддів наголошує, що згідно чинного на момент порушень законодавства, функціональні обов`язки ОСОБА_1 як командира батальйону полягали не лише в забезпеченні бойової та мобілізаційної готовності батальйону та успішному виконанню бойових завдань, забезпеченні збереження озброєння, боєприпасів та загальних представницьких функціях як вказує апелянт, а також й забезпеченні матеріальних засобів батальйону і законності їх витрачання, забезпеченні здійснення ефективного й належного обліку особового складу батальйону та достовірності змісту, якості підготовки та оформлення на належному рівні документів у ввіреному йому структурному підрозділі в/ч, в тому числі й рапортів для виплати додаткової винагороди.

Проте, апелянт, без досконального аналізу документації обліку особового складу батальйону, вчинив дії за наслідками яких за період вересень, жовтень 2022 року була безпідставно виплачена окремим військовослужбовцям батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 , що перебували у його підпорядкуванні, додаткова винагорода передбачена Постановою №168, чим завдав матеріальні збитки державі на загальну суму 310 052,58 грн.

Також, ОСОБА_1 , як особа, яка в рапортах від 05 жовтня 2022 року №15540 та від 05 листопада 2022 року №18628 взяла на себе повну матеріальну відповідальність за достовірність зазначених у рапортах даних, в останніх зазначив, що періоди безпосередньої участі військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у вересні/жовтні 2022 року документально підтверджені бойовими наказами (розпорядженнями) та записами в журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні, тощо) батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинено дії всупереч інтересам служби, з нехтуванням вимог статутів Збройних Сил України, з порушенням визначеного порядку організації обліку особового складу в підпорядкованому підрозділі, тобто неправомірних дій у формі непрямого умислу, що спричинили безпідставну переплату додаткової грошової винагороди військовослужбовцям вказаного батальйону на загальну суму 310 052,58 грн.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим доводів ОСОБА_1 про порушення принципу всебічності та об`єктивності під час проведення службового розслідування щодо не складення жодного висновку відносно начальника штабу ОСОБА_2 , оскільки останній не був уповноваженою особою на подання рапортів про виплату додаткової винагороди, забезпечення законності витрачання матеріальних засобів батальйону, та не ніс матеріальну відповідальність за достовірність відображеної у ньому інформації, а оцінка щодо правомірності його дій здійснена в акті про результати перевірки стану організації діяльності батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_1 вх.№7310/121 від 25 грудня 2022 року.

Щодо доводів апелянта про використання під час проведення службового розслідування уповноваженими особами положення Наказу Міністерства оборони України №280 від 15 вересня 2022 року, який на час подання рапортів ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2022 року ще не набрав чинності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно оскаржуваного наказу в/ч НОМЕР_1 від 18 жовтня 2023 року №1036 "Про результати проведення службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" в частині, що стосується майора ОСОБА_1 , мав місце факт порушення ним вимог ст.ст. 11, 16, 58, 59, 101 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", ст.ст. 1, 3, 4 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", а також п.6 розд.І та п.16 розд.II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280.

Тобто, окрім Наказу Міністерства оборони України №280 від 15 вересня 2022 року, ОСОБА_1 також допустив порушення інших норм законодавства, які були чинними.

До того ж, це не спростовує обов`язок позивача як командира батальйону та матеріально-відповідальної особи забезпечувати законність витрачання матеріальних засобів, ефективний й належний облік особового складу батальйону, а також здійснювати перевірку інформації, що відображена в документах (в даному випадку рапортах) за його підписом.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що допущені порушення не є такими, що мали вплив на висновки службового розслідування, позбавили позивача права приймати у ньому участь та надавати пояснення та докази на свою користь, а тому самі по собі не можуть бути підставою для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо проведення службового розслідування.

У відповідності до розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. У разі якщо службове розслідування проводилося органом Військової служби правопорядку, акт та матеріали службового розслідування передаються на розгляд відповідному командиру (начальнику) військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, для прийняття рішення.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.11 Закону №160-IX разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.

Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем доведено склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв`язку між його діями та заподіяною шкодою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачами вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчинених правопорушень, та дотримано в повній мірі положень законодавства, що мають значення для притягнення військовослужбовця до відповідальності, а відтак п.п.4, 28, 29 та 30 наказу в/ч НОМЕР_1 від 18 жовтня 2023 року №1036 "Про результати проведення службового розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 28 лютого 2022 року №168" в частині, що стосується майора ОСОБА_1 є законним та не підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 18 червня 2024 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.