ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 р. Справа № 520/24/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, по справі № 520/24/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 по справі №520/24/23 скасовано.

Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

23.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, в якій просив:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до 5 травня 2022 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі №520/24/23 протиправною;

- постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та невиконанню постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі № 520/24/23 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити його заяву в порядку ст. 383 КАС України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2024 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 по справі № 520/24/23 скасовано та адміністративну справу № 520/24/23 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.10.2023, поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити його заяву в порядку ст. 383 КАС України.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідачем не виконано рішення суду, що і стало підставою звернення позивача із заявою в порядку ст. 383 КАС України та знаходить своє підтвердження у листі відповідача від 10.10.2023 №2000-0203-8/143104, який наявний в матеріалах судової справи. В оскаржуваній ухвалі суд фактично переклав свої повноваження щодо здійснення контролю за виконанням рішення суду на державного виконавця, що не відповідає вимогам законності, а тому відповідач не виконав рішення суду, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності, вчиненої суб?єктом владних повноважень

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, а також, відсутність клопотань від сторін справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України по справі № 520/24/23 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не ухилявся щодо свого обов`язку виконати рішення суду і в листі від 10.10.2023 року зазначив, що для виконання рішення суду необхідні певні умови.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, але з інших мотивів та підстав, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч. 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до положень пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Верховним Судом у постанові від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а сформовано правову позицію відповідно до якої звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 виклала правову позицію, відповідно до якої звертає увагу, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.

Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31.05.2024 у справі №340/3208/22.

Колегія суддів зазначає, що позивачем при звернені із вказаною заявою не надано до суду доказів на підтвердження вчинення дій, направлених на примусове виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі № 520/24/23, зокрема не надано інформації щодо відкриття виконавчого провадження з приводу її примусового виконання та відомостей про день пред`явлення вказаної постанови до виконання.

Крім того, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 02.01.2024 року було відкрито виконавче провадження ВП №73698641 по виконанню рішення по справі № 520/24/23.

Між тим, на час звернення позивача до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України (23.10.2023 року), виконавче провадження не було відкрито.

Враховуючи те, що позивачем не наведено відомостей щодо ходу виконавчого провадження з приводу примусового виконання вказаної постанови та на час звернення до суду виконавче провадження взагалі не було відкрито та позивачем не надано доказів, що ним було вичерпано усі можливі механізми виконання судового рішення на стадії примусового виконання рішення суду, колегія суддів дійшла до висновку, що на даний час підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України по справі № 520/24/23 - відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 520/24/23 підлягає зміні в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 520/24/23 - змінити в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій