ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 р. Справа № 520/35714/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 03.01.24 у справі №520/35714/23

за позовом ОСОБА_1

до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в якій просив суд:

- визнати протиправну бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яка полягає у тому, що листом № 175/3862/22/29393/2023 від 06 грудня 2023 року надана недостовірна та неповна інформація на запит ОСОБА_1 від 01.12.2023 року;

- зобов`язати Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області надати повну та достовірну інформацію на його запит від 01 грудня 2023 року.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області листом №175/3862/22/29393/2023 від 06 грудня 2023 року надав недостовірну та неповну інформацію на його запит від 01.12.2023 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 року (справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження) позов залишено без задоволення.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 року у даній справі та ухвалити нове рішення про визнання протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яка полягає у тому, що листом №175/3862/22/29393/2023 від 06 грудня 2023 року надана недостовірна та неповна інформація на запит ОСОБА_1 від 01.12.2023 року та зобов`язання Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області надати повну та достовірну інформацію на його запит від 01 грудня 2023 року. Окрім того, ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції розглянути справу за його відсутністю.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року у справі №520/35714/23 не відповідає положенням Конституції України, діючому законодавству та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції виклав суперечливі висновки, що у спірних правовідносинах за складеним заявником зверненням від 01.12.2023 суб`єкт владних повноважень - Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не мав обов`язку надання відповіді ані у порядку Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР "Про звернення громадян", ані у порядку Закону України від 01.06.2010р. №2997-VІ "Про захист персональних даних", ані у порядку Закону України від 13.01.2011р. №2939-VІ "Про доступ до публічної інформації", а відтак - об`єктивно не міг вдатись до вчинення бездіяльності. Посилається, зокрема на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2019 у справі №342/158/17, від 18.06.2020 у справі №819/1566/16, від 23.10.2019 у справі №0840/3112/18. Окрім того, посилається на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в певних його рішеннях в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що в даному випадку згідно п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України є підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.

На підставі приписів ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачем до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області було подано звернення у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 01.12.2023.

У вказаному зверненні заявник, посилаючись одночасно на ст.32 Конституції України, Закони України "Про звернення громадян", "Про захист персональних даних", "Про доступ до публічної інформації" просив: надати інформацію, чому в порушення вимог п.3.4 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 долучені до матеріалів цивільної справи №175/3862/22 та скеровані до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз зразки підпису відповідача, які надані представником відповідача адвокатом Остапенко С. Ю., тобто заінтересованою особою?; надати інформацію, чому в переліку документів, що надіслані до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, відсутні протоколи вилучення експериментальних та вільних зразків підпису у відповідача ОСОБА_3 .?; надати інформацію, чому суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіна С.Г. відмовляється відкликати від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз зразки підпису відповідача, які надані представником відповідача адвокатом Остапенко С.Ю. та виконати вимоги п.3.4 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5)?

Відповідь на вказане звернення було надано листом Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.12.2023р. №175/3862/22/29393/2023 на №ЕП-11260 від 04.12.2023 за підписом судді ОСОБА_4 .

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яка полягає у тому, що листом №175/3862/22/29393/2023 від 06 грудня 2023 року надана недостовірна та неповна інформація на його запит від 01.12.2023 року, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.

Приймаючи рішення про залишення без задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності вчинення Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області протиправної бездіяльності щодо надання листом №175/3862/22/29393/2023 від 06 грудня 2023 року недостовірної та неповної інформація на запит позивача від 01.12.2023 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів зазначає, що приписами статті 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Зазначені суспільні відносини також унормовані та деталізовані Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі по тексту - Закон №393/96-ВР), Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-ХІI (далі по тексту - Закон №2657-ХІІ), Законом України від 13.01.2011 №2939-VІ "Про доступ до публічної інформації" (далі по тексту - Закон №2939-VI).

Закон №393/96-В регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст.1 Закону №393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Приписами ст.3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ст.5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Водночас, згідно ст.12 Закону №393/96 дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".

Відповідно до ст.15 Закону №393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст.19 Закону України №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст.20 Закону України №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Колегія суддів зазначає, що розділом 6 "Висновок експерта" Глави 5 "Докази та доказування" Цивільного процесуального кодексу України унормовано питання призначення і проведення експертизи в цивільній справі.

Як встановлено з матеріалів даної справи, позивачем до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області було подано звернення у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 01.12.2023.

У вказаному зверненні заявник, посилаючись одночасно на ст.32 Конституції України, Закони України "Про звернення громадян", "Про захист персональних даних", "Про доступ до публічної інформації" просив: надати інформацію чому в порушення вимог п.3.4 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5) суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 долучені до матеріалів цивільної справи №175/3862/22 та скеровані до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз зразки підпису відповідача, які надані представником відповідача адвокатом Остапенко С.Ю., тобто заінтересованою особою?; надати інформацію, чому в переліку документів, що надіслані до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, відсутні протоколи вилучення експериментальних та вільних зразків підпису у відповідача ОСОБА_3 .?; надати інформацію, чому суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіна С.Г. відмовляється відкликати від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз зразки підпису відповідача, які надані представником відповідача адвокатом Остапенко С. Ю. та виконати вимоги п.3.4 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5)?

Відповідь на вказане звернення було надано листом Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 №175/3862/22/29393/2023 на №ЕП-11260 від 04.12.2023 (за підписом судді Світлани Юдіної).

Колегія суддів, досліджуючи зміст та вимоги, які заявлені у вищенаведеному зверненні позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 01.12.2023, зазначає, що останнє стосується виключно питань призначення та проведення експертизи в межах цивільної справи №175/3862/22, яка знаходиться в провадженні суду першої інстанції (судді) (Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області).

Відтак, звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 01.12.2023 не підлягало вирішенню у відповідності до приписів Закону №393/96-ВР, оскільки вже згадана вище норма ст.12 Закону №393/96-ВР вказує про те, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений цивільно-процесуальним законодавством.

Відтак, слід дійти висновку, що права позивача згідно приписів Закону №393/96-ВР не є порушеними.

Окрім того, щодо посилання позивача у поданому зверненні до відповідача на норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", то колегія суддів зазначає наступне.

Так, Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі по тексту - Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст.3 Закону України №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 5 Закону України №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

У розумінні ч.1 ст.1 Закону України №2657-ХІІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже, публічною інформацією є вже існуюча річ матеріального світу - інформація, котра фізично знаходиться у володінні особи, у відання якої передано повноваження з приводу виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Статтею 20 Закону України №2657-ХІІ визначається, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Разом з тим, в контексті спірних правовідносин у даній справі, колегія суддів звертає увагу, що питання, які були порушені у зверненні позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 01.12.2023, не стосуються управлінської діяльності Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області як суб`єкта владних повноважень - розпорядника публічної інформації поза межами процедур відправлення правосуддя, а навпаки стосуються саме відправлення правосуддя конкретним суддею суду першої інстанції (Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області) у межах конкретної цивільної справи.

Відтак, звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датовано 01.12.2023, не підлягало вирішенню у відповідності до приписів Закону України №2657-ХІІ.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що права позивача згідно приписів Закону України № 2657-ХІІ не є порушеними.

Окрім того, щодо посилання позивача у поданому зверненні до відповідача на норми Закону України "Про захист персональних даних" від 1 червня 2010 року №2297-VI (далі по тексту - Закон №2297-VI), то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.1 Закон №2297-VI цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

З огляду на мету призначення вказаного Закону та об`єкти захисту, визначені у ст.5 Закону №2297-VI відомості про судові справи (у тому числі прийняття судом процесуального рішення щодо проведення експертизи, тощо) не підпадають під дію вказаного Закону.

Відтак, слід дійти висновку, що права позивача згідно приписів Закон №2297-VI не є порушеними, а звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датовано 01.12.2023, не підлягало вирішенню у відповідності до приписів вказаного Закону.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з відповідними висновками суду першої інстанції щодо того, що звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 01.12.2023, не підлягало вирішенню (розгляду) та наданні відповіді відповідачем ані у порядку Закону №393/96-ВР, ані у порядку Закону №2939-VІ, ані у порядку Закону №2997-VІ, а відтак слід дійти висновку про те, що необґрунтованими є заявлені вимоги позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у тому, що листом №175/3862/22/29393/2023 від 06 грудня 2023 року надана недостовірна та неповна інформація на запит ОСОБА_1 від 01.12.2023 року.

При цьому, як вже зазначалося вище, колегія суддів зазначає, що звернення позивача у формі запиту на отримання інформації, яке датоване 01.12.2023, стосується виключно питань призначення та проведення експертизи в межах судової справи, яка знаходиться в провадженні суду (судді) першої інстанції.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції виклав суперечливі Конституції України, діючому законодавству та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод висновки, що у спірних правовідносинах за складеним заявником зверненням від 01.12.2023 суб`єкт владних повноважень - Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не мав обов`язку надання відповіді ані у порядку Закону №393/96-ВР, ані у порядку Закону №2997-VІ, ані у порядку Закону №2939-VІ "Про доступ до публічної інформації", є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2019 у справі №342/158/17, від 18.06.2020 у справі №819/1566/16, від 23.10.2019 у справі №0840/3112/18, то колегія суддів, досліджуючи зміст останніх, зауважує, що вони не впливають на вирішення даної справи.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому, незважаючи на те, що наведеною вище нормою КАС України визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність, як в даному випадку, своєї бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, передбаченого ч.1 ст.77 КАС України, довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Всупереч наведеному вище, позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем у даній справі вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, без задоволення.

Стосовно посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені у певних рішеннях цього суду, то колегія суддів їх враховує, проте зазначає, що дане судове рішення (постанова) їм не суперечить.

Окрім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 у справі №520/35714/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський