ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 р.Справа № 440/12856/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

представників сторін: позивача - Рудницької А.В., відповідача - Ясиновської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 22.02.24 року по справі № 440/12856/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОРЦЕНТР"

до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області

про визнання незаконними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькорцентр» (далі ТОВ «Алькорцентр», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, а саме:

- рішення № 144 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 145 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 146 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 147 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 148 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 149 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 150 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 151 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 152 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн.;

- рішення № 153 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 154 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 155 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 156 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 157 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 158 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 159 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 160 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 161 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 162 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 163 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 164 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 165 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 166 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 167 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 168 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 169 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 170 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 171 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 172 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 173 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 174 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 175 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 176 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 177 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 178 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 179 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 180 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 181 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 182 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 183 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 184 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 185 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 186 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 187 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 188 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 189 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 190 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 191 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 192 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 193 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 194 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 195 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 196 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 197 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 198 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 199 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 200 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 201 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 202 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 203 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 204 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 205 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 206 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 207 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 208 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 209 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 210 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 211 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 212 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 213 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 214 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 215 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 216 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 217 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 218 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 219 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 220 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 221 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 222 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 223 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 224 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 225 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 226 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 227 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 228 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 229 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 230 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 231 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн;

- рішення № 232 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн;

- рішення № 233 від 08.08.2023 про накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн.

Стягнути з Відповідача понесені судові витрати в розмірі 2 684,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 30000 грн.

Позовні вимоги вмотивовані протиправністю спірних рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 08.08.2023 № № 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, з огляду на порушення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області при їх прийнятті певної послідовності дій органу державного нагляду, встановленої положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877-V), за відсутності підстав та при недотриманні процедури проведення перевірки, не направленні ТОВ «Алькорцентр» припису про усунення порушень, що в свою чергу не відповідає вимогам Закону № 270/96-ВР та «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 (далі Порядок № 693).

Звертає увагу суду, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13 березня 2022 року № 303 (далі Постанова № 303) взагалі припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Також стверджує, що всупереч вимогам ст. 61 Конституції України рішеннями Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 08 серпня 2023 за № 145, 147, 149, 151,153,155, 157, 159, 161, 163, 165,167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185,187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219,221, 223, 225, 227, 228, 231, 233 позивача двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме порушення, що полягає у ненаданні документів стосовно вартості реклами.

На переконання позивача у спірних правовідносинах відсутній сам факт допущення ним порушення ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі Закон № 270/96ВР), так як рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 18.10.2017 № 1112 та від 14.09.2018 № 1176 ТОВ «Алькорцентр» продовжено терміни дозволів на розміщення зовнішньої реклами, строк дії яких, на час прийняття рішень ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу не закінчився, а дозвільний орган, який видав документ дозвільного характеру, до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру не звертався.

Отже, розміщення зовнішньої реклами ТОВ «Алькорцентр» здійснено згідно з чинним законодавством України, а відтак накладення на ТОВ «Алькорцентр» штрафу на загальну суму 228735,00 грн за спірними рішеннями є незаконним та безпідставним.

Повідомив суд про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, який складається зі сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу, згідно договору про надання правничої допомоги від 21 серпня 2023 року у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень), що включає в себе: вартість правничої допомоги, пов`язаної з підготовкою позову (консультація, опрацювання документів, які стали підставою для звернення до суду 44 рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, законодавчої бази, судової практики зі спірного питання, консультація) та складання позовної заяви).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 по справі № 440/12856/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОРЦЕНТР" (вул. Шевченка, 16/5, офіс 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ 37528556) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, 36020; код ЄДРПОУ 40358617) про визнання незаконними та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 08.08.2023 № № 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОРЦЕНТР" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4578,52 грн. (чотири тисячі п`ятсот сімдесят всім гривень 52 копійки) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн. (десять тисяч гривень).

Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року по справі № 440/12856/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькорцентр».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач згідно з положеннями Закону № 270/96-ВР та Порядку № 693 наділений функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення Закону № 270/96-ВР, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2023 у справі № 160/3479/22, від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 23.12.2022 у справі № 240/401/19, від 23.12.2022 у справі №640/19933/21, від 01.02.2023 у справі № 260/2284/21, від 01.05.2023 у справі № 520/17777/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18.

Переконував, що здійснення контролю щодо захисту прав споживачів реклами не є заходом державного контролю господарської діяльності позивача у розумінні Закону № 877-V та не має затвердженої та уніфікованої форми акту по контролю за дотриманням законодавства про рекламу.

Крім того, вважає, що рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 14.09.2018 № 1176 «Про продовження терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Кременчуці», яким продовжено термін дії відповідних дозволів ТОВ «Алькорцентр», прийнято з порушенням вимог Закону № 270/96-ВР, оскільки з 26.07.2018 статтю 8 Закону № 270/96-ВР доповнено новою частиною, відповідно до якої розміщення реклами та/або рекламних засобів на підтримуючих, опорних та інших елементах контактної мережі, на засобах та обладнанні (у тому числі опорах) зовнішнього освітлення забороняється. Більше того, термін дії дозволів на розміщення реклами продовжено на 5 років та їх строк дії сплив у 2022 році, однак комплекси соціальної та комерційної реклами в подальшому не були демонтовані позивачем.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 по справі № 440/12856/23 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування відзиву наполягав на протиправності оскаржуваних рішень відповідача з мотивів, викладених у позовній заяві. Крім того, звернув увагу на наявну в матеріалах справи відповідь Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 02.10.2023, з якої вбачається, що по закінченню дії дозвільних документів, наданих ТОВ «Алькорцентр», рекламні засоби були демонтовані, при цьому більшість з них була демонтована ще в 2022 році, водночас, відповідач наклав штрафи на відсутні та демонтовані рекламні засоби, надавши в якості доказу викопіювання з Google мапи, які були здійсненні в інший проміжок часу та періоду.

Представник позивача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, посилаючись на доводи, які були відображені у позові та відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні просила задовольнити вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОРЦЕНТР" зареєстроване юридичною особою, одним з видів діяльності якого є: 73.11 "рекламні агентства".

На підставі рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 18.10.2017 № 1112, від 14.09.2018 № 1176 ТОВ "АЛЬКОРЦЕНТР" видані дозволи на розміщення комплексу соціальної та комерційної реклами № № 0811-50, 0811-47, 0611-12, 0611-10, 0611-15, 0611-07, 0611-16, 0611-21, 0611-22, 0611-25, 0611-20, 0611-26, 0611-34, 0611-31, 0611-30, 0611-35, 0611-37, 0611-42, 0611-45, 0611-41, 0611-44, 0611-18, 0611-29, 0511-110, 0611-19, 0611-08, 0511-112, 0511-93, 0511-103, 0811-51, 0611-23, 1211-53, 1211-52, 0811-54, 0811-55, 0811-53, 0811-49, 0811-52, 0811-48.

08.08.2023 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області були складені протоколи засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу.

Під час розгляду справ встановлено, що 28.06.2023 на адресу ТОВ "АЛЬКОРЦЕНТР" направлено письмову вимогу № 01-27/07.2/2812 про надання інформації та копій документів.

14.07.2023 на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області надійшла відповідь № 14-07/23к, відповідно до якої повідомлено, що згідно з Законом № 877-V відсутні підстави для виконання вимоги.

18.07.2023 відповідно до протоколів про порушення законодавства про рекламу зафіксовані порушення законодавства про рекламу, а саме: розміщення рекламного засобу на опорі лінії електропередачі та зовнішнього освітлення.

08.08.2023 на підставі матеріалів справ та протоколів засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області прийняті рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №№ 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233.

Позивач не погодився із прийнятими рішеннями про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності спірних рішень, оскільки відповідачем при їх прийнятті не доведено дотримання вищезазначених вимог Закону № 877-V. За висновком суду, заходи відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог Закону № 877-V, а не Порядку № 693, так як останній регулює порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, а не відносини у сфері державного нагляду (контролю).

Крім того, судом взято до уваги, що 13.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 303, відповідно до пункту 1 якої припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів наявності рішення центрального органу виконавчої влади та не повідомлено обставин щодо наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави у розумінні пункту 2 Постанови № 303, суд вважав проведений Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області контрольний захід неправомірним, а оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 10000,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок різного тлумачення підстав застосування у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу приписів Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор;

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 за № 667 (далі - Положення), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційног

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Положення до основних завдань Держпродспоживслужби віднесено, зокрема, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами.

За змістом пункту 2 Положення Держпродспоживслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

На виконання підпункту 8 пункту 6 Положення Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що заходи державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства про рекламу Держпродспоживслужба має здійснювати відповідно до закону.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом № 877-V.

Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Згідно з частинами 1 статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Водночас Закон № 877-V у статті 2 передбачає коло правовідносин, на які його дія не поширюється.

Перелік наглядових та контрольних правовідносин, на які не поширюється дія Закону № 877-V, є вичерпним та не містить обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Водночас Закон № 270/96-ВР не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, а визначає засади рекламної діяльності, а саме, відносини, що виникають в процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Також Закон № 270/96-ВР не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.

Колегія суддів вважає, що діяльність відповідача з контролю за дотриманням позивачем законодавства про рекламу і виявлені відповідачем в процесі цієї діяльності порушення є формою державного нагляду (контролю), а відповідач є державним органом, який підпадає під сферу дії та зобов`язаний дотримуватися приписів вищезазначеного Закону.

З аналізу вищевикладеного випливає, що на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу, що здійснюються Держпродспоживслужбою та її територіальними органами, зокрема, Головним управлінням Держспоживслужби в Полтавській області, поширюється дія Закону № 877-V.

Колегія суддів зауважує, що Порядок № 693 лише визначає механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб`єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку), однак саму процедуру проведення такого державного контролю не встановлює та відповідно не врегульовує порядку здійснення заходів державного нагляду (контролю). А відтак, застосування відповідачем у спірних правовідносинах Порядку № 693 не виключає обов`язку відповідача дотримуватися при цьому вимог Закону № 877-V.

З огляду на вищевикладене, посилання апелянта на нерозповсюдження норм Закону № 877-V на спірні правовідносини є хибними та такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про врахування при вирішенні спору правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, предметом спору в якій було питання правомірності рішення Держспоживінспекції України від 21.09.2015 за № 0005 про накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону України "Про рекламу". У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону № 270/96-ВР поширюється, зокрема, Закон № 877-V.

Зважаючи на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог Закону № 877-V.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Нормами частини 1 статті 6 Закону № 877-V встановлено підстави для здійснення позапланових заходів.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) (частина 3 статті 6 Закону № 877-V).

На виконання частин 1 та 2 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (частина 6 статті 7 Закону № 877-V).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на підставі спірних рішень відбулося всупереч вищенаведеним нормам Закону № 877-V. Зокрема, за відсутності наказу (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області не пред`явили представнику позивача перед початком здійснення заходу посвідчення (направлення), яке повинно містити передбачену законом інформацію, у тому числі підстави для здійснення заходу, та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу. Такий захід проведений за відсутності уповноваженої позивачем особи. За результатами заходу не складено акту з використанням його уніфікованої форми.

Вказане підтверджується, як не оформленням контролюючим органом розпорядчих документів на здійснення контролю у цій сфері, так і відсутністю матеріалів відповідної перевірки.

Отже, встановлені обставини, які не спростовані відповідачем, свідчать про те, що у спірних правовідносинах відповідачем проведено захід державного контролю (нагляду) без достатніх для цього правових підстав та без дотримання процедури, визначеної Законом № 877-V.

Колегія суддів вважає неприйнятними посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі Постанова № 303), як на підставу для звільнення відповідача на час дії воєнного стану від обов`язку дотримання вимог Закону № 877-V в частині проведення заходів держаного контролю за додержанням законодавства про рекламу, оскільки ані положеннями Закону № 877-V ані іншими нормативно-правовими актами не надано права відповідачу не враховувати вищевказані норми права.

Крім того, пунктом 2 Постанови № 303 визначено, що протягом періоду воєнного стану здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в окремих сферах, зокрема за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, можливе виключно на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було вчинено жодних належних дій з урахуванням актуального законодавства з метою здійснення позапланового заходу держаного контролю за додержанням законодавства про рекламу стосовно позивача, вчинення яких дозволило б відповідачу провести позапланову перевірку відповідно до діючого законодавства.

У свою чергу, невиконання або порушення вимог Закону № 877-V при призначені та проведенні заходу державного контролю (нагляду) призводить до визнання такого заходу незаконним та відсутності правових наслідків такого, оскільки такий захід державного контролю не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такого заходу контролю.

Колегією суддів встановлено, що приймаючи спірні рішення про накладення штрафів відповідач послався на розміщення позивачем рекламних засобів на опорах лінії електропередачі та зовнішнього освітлення, що забороняється та є порушенням частини 7 статті 8 Закону № 270/96-ВР, а враховуючи, те що вартість реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону № 270/96-ВР неможливо встановити, також було констатовано порушення частини 7 статті 27 Закону № 270/96-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону № 270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Порядок розміщення зовнішньої реклами регулюється Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, які затверджено Постановою КМ України від 29.12.2003 за № 2067 (далі - Правила). Пунктом 24 Правил визначено, що виданий у встановленому законодавством порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконанням робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу. Відповідно до пункту 3 Правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у недотриманні вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту.

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону № 270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Виходячи зі змісту частини 7 статті 27 Закону № 270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Як вбачається з відповіді Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 02.10.2023 № 01-36/10902, яка наявна в матеріалах справи (том 3 а.с. 85-86), відповідно до пп. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» строки дії діючих документів дозвільного характеру (дозволів на розміщення комплексу соціальної та комерційної реклами від 24.09.2018 № 0811-50, № 0811-47, №0811-51, № 1211-53, № 1211-52, № 0811-54, № 0811-55, № 0811-54, № 0811-55, № 0811-53, №0811-49, № 0811-52, № 0811-48 та від 23.10.2017 № 0611-12, № 0611-10, № 0611-15, № 0611-07, № 0611-16, № 0611-21, № 0611-22, № 0611-25, № 0611-20, № 0611-26, № 0611-34, № 0611-31, № 0611-30, № 0611-35, № 0611-37, № 0611-42, № 0611-45, № 0611-41, № 0611-44, № 0611-18, № 0611-29, № 0511-110, № 0611-19, № 0611-08, № 0511-112, № 0511-93, № 0511-103, які видані ТОВ «Алькорцентр» на підставі рішень Виконавчого комітету Кремечуцької міської ради від 21.08.2017, та строк дії яких продовжено на п`ять років згідно з рішеннями Виконавчого комітету Кремечуцької міської ради від 18.10.2017 № 1112 та від 14.09.2018 № 1176), автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.

Також у вказаній відповіді зазначено, що ТОВ «Алькорцентр» власними силами та засобами було проведено демонтаж всіх рекламних засобів в останній день дії дозволів на розміщення реклами відповідно 17.10.2022 та 13.09.2023.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, повинні тлумачитися на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Так, на підтвердження вчинених позивачем порушень, відповідачем надано до суду фотознімки розміщених комплексів соціальної та комерційної реклами, водночас з вказаних знімків неможливо встановити ані дату їх створення, ані адресної прив`язки зображених на них об`єктів зовнішньої реклами, що не дозволяє їх прийняти в якості належних доказів у розумінні приписів КАС України при розгляді даної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що факти порушення позивачем частини 7 статті 8 та частини 7 статті 27 Закону № 270/96-ВР не підтверджено належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 08.08.2023 № № 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233 є протиправними, що зумовлює їх скасування.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому застосовує до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17.

Водночас постанови від 28.11.2023 у справі № 160/3479/22, від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 23.12.2022 у справі № 240/401/19, від 23.12.2022 у справі №640/19933/21, від 01.02.2023 у справі № 260/2284/21, від 01.05.2023 у справі № 520/17777/21, на які послався відповідач в апеляційній скарзі також не можуть бути взятими до уваги, оскільки ухвалені вони за інших правовідносин ніж у справі, що розглядається. Так, у вищенаведених спорах позивачем виступав суб`єкт владних повноважень в особі різних територіальних підрозділів Держпродспоживсужби України та заявляв вимоги про стягнення штрафів з суб`єктів господарської діяльності за вчинені порушення законодавства про рекламу, які належним чином підтверджені. Водночас в межах даної справи розглядається питання правомірності рішень відповідача про накладення штрафів на позивача, а не їх стягнення на користь держави.

Щодо вимог в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з ч.6 ст.135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегією суддів встановлено, що професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Рудницькою Аллою Вікторівною (далі - адвокат, Рудницька А.В.).

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано зокрема копії договору про надання правової допомоги, укладеного 21.08.2023 між адвокатом та позивачем (том. 1, а.с.154, далі - Договір), ордеру на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Алькорцентр» серії ВІ № 1148965 від 29.08.2023, складеного на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 21.08.2023 (далі ордер) (том 1, а.с. 155 зворот) та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2236 (том 1, а.с. 155).

Згідно з п.п.1.1 Договору замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з питань надання правової допомоги, консультацій і роз`яснень з оскарження дій Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області

За надання юридичних послуг замовник сплачує виконавцю грошову винагороду, на умовах, передбачених цим договором (п.п. 1.2 Договору).

За змістом п.п. 2.1 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, що стосуються забезпечення підприємницької діяльності замовнику, в тому числі:

- консультування замовника з питань діючого цивільного, господарського ,податкового та іншого законодавства;

- складання позовних заяв, різного роду документів, скарг, відзивів, претензій, пояснень, інших процесуальних документів;

- представництво інтересів замовника в органах судової влади, в інших державних та недержавних органах та установах при розгляді правових питань;

- інші послуги юридичного характеру.

Відповідно до п. 3.1 Договору правова допомога (гонорар) визначається за домовленістю сторін та є конфіденційною інформацією.

Як вбачається зі змісту п.п. 4.1 Договору загальна його вартість складає 30000 грн (тридцять тисяч гривень), яка складається з:

- вартості послуг по наданню усних консультацій і роз`яснень з правових питань, щодо оскарження протиправних дій Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області у розмірі 1500 грн;

- вивчення нормативної бази та судової практики по спірним питанням 3500 грн;

- вартості послуг по збору та підготовці позовних матеріалів, складання позовної заяви за позовом клієнта до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення від 08.08.2023 Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області у кількості 44 шт 25000 грн.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм ч.ч. 4-6 ст.134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Колегією суддів встановлено, що відповідач, заперечуючи проти задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, у відзиві на позовну заяву, який подавався до суду першої інстанції, зазначав, що відшкодування адвокатських витрат на правничу допомогу має здійснюватися з урахуванням критеріїв їх реальності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 наполягав, що витрати на дорогу у даній справі у загальному розмірі не є неминучими, так як статтею 195 КАС України передбачена можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається будь-яких заперечень щодо стягнутої судом першої інстанції з відповідача суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, позивач надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена адвокату.

При цьому, загальна вартість наданих юридичних послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги у справі про визнання про визнання протиправними рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області становила 30000,00 грн.

Зменшуючи розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з 30000,00 грн до 10000,00 грн, суд першої інстанції виходив з обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг та значенню справи для сторони.

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені наступні документи: позовна заява та заява про стягнення додаткових витрат.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 по справі № 440/12856/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді В.Б. Русанова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 18.06.2024 року