Номер провадження 1-кс/754/1758/24

Справа № 754/8374/24

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , в порядку ст. 303 ч.1 п. 10 КПК України на повідомлення про підозру від 19.01.2024 та повідомлення про нову підозру від 30.03.2024 в рамках кримінального провадження №12023105030000275 від 17.03.2023,

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,

сторона захисту: підозрюваний ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва, 11.06.2024, надійшла скарга захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 19.01.2024 та повідомлення про нову підозру від 30.03.2024 в кримінальному провадженні №12023105030000275 від 17.03.2023. Просили скасувати повідомлення слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 (далі слідчий ОСОБА_6 ) від 19.01.2024 про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.28 ч.2, ст.252 ч.2 КК України та скасувати повідомлення слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 30.03.2024 про нову підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 28 ч.2, 252 ч.2 КК України, погоджені керівником Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12023105030000275 від 17.03.2023 та зобов`язати прокурора керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12023105030000275 від 17.03.2023 за підозрою ОСОБА_4 від 19.01.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.28 ч.2, ст.252 ч.2 КК України та за новою підозрою ОСОБА_4 від 30.03.2024 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 28 ч.2, 252 ч.2 КК України, вчинити дії спрямовані на виключення з ЄРДР відомостей про повідомлення ОСОБА_4 про підозру від 19.01.2024 та відомостей про повідомлення від 30.03.2024 про нову підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 28 ч.2, 252 ч.2 КК України у кримінальному провадженні №12023105030000275 від 17.03.2023.

Скаргу мотивує тим, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 та повідомлення про нову підозру у кримінальному провадженні №12023105030000275 від 17.03.2023 є незаконним та необґрунтованим, як таких, що не відповідають вимогам ст.ст. 276, 277 КПК України.

Так, повідомлення про підозру від 19.01.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 252 ч.2 КК, є неконкретним та очевидно необґрунтованим. Зокрема, слідчий повідомляючи про підозру ОСОБА_4 від 19.01.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 252 ч.2 КК України, в порушення вимог ст.276 КПК України не повідомив ОСОБА_4 про права підозрюваного, які передбачені ст.42 КПК України, та не роз`яснив ОСОБА_4 права підозрюваного, які передбачені ст.42 КПК України, та вручив ОСОБА_4 пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, зміст яких не відповідає повному обсягу прав та обов`язків підозрюваного визначених ст.42 КПК України.

В повідомленні про підозру ОСОБА_4 від 19.01.2024 на сторінці - 4 зазначено, що згідно з вимогами ст. 42 КПК України, саме ОСОБА_8 , а не ОСОБА_4 роз`яснено права підозрюваного під час проведення досудового розслідування.

Сторона захисту вважає, що слідчий ОСОБА_6 не роз`яснив ОСОБА_4 зміст загальних засад кримінального провадження, серед яких, ст.17 КПК України - презумцію невинуватості та забезпечення доведеності вини; ст. 18 КПК України - свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; ст.20 КПК України - забезпечення права на захист; ст.24 КПК України - забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Щодо порушення слідчим ОСОБА_6 порядку повідомлення про нову підозру ОСОБА_4 від 30.03.2024 захисник зазначає що була порушена належна та обов`язкова правова процедура з порушенням вимог ст.ст. 2, 20 ч.2, 42, 276, 277, 278 КПК України, неуповноважена службова особа (слідчий ОСОБА_9 ) повідомив про нову підозру ОСОБА_4 , роз`яснив ОСОБА_4 процесуальні права ( ОСОБА_8 ) що не відповідають змісту та обсягу прав підозрюваного відповідно до вимог ст. 42 КПК України та вручив ОСОБА_4 пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, які не відповідають змісту та обсягу прав і обов`язків підозрюваного відповідно до вимог ст.42 КПК України.

Крім цього, з оскаржуваного повідомлення про нову підозру ОСОБА_4 від 30.03.2024, зауважує на невідповідність змісту та обсягу прав підозрюваного, ( ОСОБА_8 ) передбачених ст.42 КПК України (сторінки - 8, 9 повідомлення про нову підозру від 30.03.2024).

Посилається на те, що на слідчого покладено обов`язок роз`яснити права підозрюваного, слідчий у повідомленні про нову підозру зазначив права підозрюваного на свій розсуд, що не відповідають змісту та повному обсягу прав підозрюваного визначених ст. 42 КПК України.

Повідомлення ОСОБА_4 про підозру від 19.01.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 252 ч. 2 КК України та повідомлення ОСОБА_4 про нову підозру від 30.03.2024 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 28 ч.2, 252 ч.2 КК України, є необґрунтованим, а стислий виклад обставин кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 не відповідає фактичним обставинам, та не містить наявних достатніх доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 28 ч.2, 252 ч.2 КК України.

Зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 19.01.2024 та про нову підозру від 30.03.2024 не відповідають вимогам ст.ст. 2, 276, 277, 278 та 279 КПК України.

Обставини викладені слідчим у повідомленні про підозру від 19.01.2024 та у повідомленні про нову підозру ОСОБА_4 від 30.03.2024 не підтверджуються, та не містить наявних достатніх доказів, відповідно до ст.ст. 276 ч.1 п.3, ч. 1, 277 КПК України, для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 28 ч.2, 252 ч.2 КК України, не відповідають дійсності і суперечать фактичним обставинам, які відбувались в умовах воєнного стану та наступу бойовиків РФ на територію Київської області та міста Києва з 24.02.2022.

Вважає, що слідчому ОСОБА_6 достовірно відомі причини, мета та обставини за яких виникла необхідність в передислокації плавучої насосної станції «РОСА - 300» на територію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:201:0030 - на якій розміщенні три нитки магістральних водоводів Д=1400 мм, а також високовольтна повітряна лінія 110 кВ, що знаходяться на балансі ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», а також наявні мережі, які належать ДТЕК «Київські Електромережі».

Також в розпорядженні слідчого ОСОБА_6 в матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023105030000275 наявні документи, серед яких і документи з грифом ДСК, які вилучались органами досудового розслідування у ПрАТ «АК«Київводоканал» та містять докази, відомості та інформацію, що вказують на відсутність в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_8 події та складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 28 ч.2, 252 ч.2 КК України.

Стосовно реалізації проекту «Передислокація плавучої насосної станції «Роса- 300» ПрАТ «АК «Київводоканал» (далі - Проект).

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в У країні» від 24.02.2022 № 2102 - IX, та з метою впровадження додаткових заходів щодо мінімізації ризиків з водозабезпечення киян питною водою, у травні 2022 року ПрАТ «АК «Київводоканал» (далі - Товариство) отримано розпорядження Київської міської військової адміністрації від 13.05.2022 №1-ДСК «Про передислокацію плавучої насосної станції «Роса-300» ПрАТ «АК «Київводоканал» (далі - Розпорядження) яким Товариство визначено замовником з виконання робіт з передислокації плавучої насосної станції «Роса-300» та визначено місце передислокації, а саме затока річки Десенка (проспект Романа Шухевича).

У судовому засіданні захисник та підозрюваний скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені в ній факти та обставини. Просили скаргу задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вказавши, що повідомлення про підозру від 19.01.2024 та повідомлення про нову підозру від 30.03.2024 є законними та обґрунтованими.

Вислухавши доводи сторони захисту, заперечення прокурора, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження №12023105030000275 від 17.03.2023 в частині доказів на які послалась сторони кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Зі змісту ст. 277 КПК України вбачається, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

Судом встановлено, що Деснянським УП ГУНП в м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023105030000275 від 17.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 28 ч.2, 252 ч.2 КК України.

У зазначеному кримінальному провадженні 19.01.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 252 ч.2 КК України, а 30.03.2024 - про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 ч.2 КК України.

Орган досудового розслідування зазначає, що своїми умисними діями, що виразились у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 364 ч. 2 КК України, та своїми умисними діями, які виразились в умисному пошкодженні об`єкту природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст.ст. 28 ч. 3, 252 ч. 2 КК України.

В рамках виконання Розпорядження, Товариством розроблено та затверджено (розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 09.09.2022 № 8-ДСК «Про затвердження робочого проекту «Передислокація плавучої насосної станції «Роса- 300» ПрАТ «АК «Київводоканал») відповідну проектну документацію пройдено експертизу кошторисної частини проектної документації та розпочато виконання будівельних робіт.

Враховуючи, що ПНС «Роса-300» є об`єктом критичної інфраструктури із забезпечення міста Києва питною водою, з метою запобігання поширенню інформації щодо місця її базування, всі документи по Проекту віднесено до категорії з грифом «Для службового користування».

Усі роботи в рамках Проекту виконувались у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 569 «Про затвердження Порядку передислокації плавучої насосної станції «Роса-300» ПрАТ «АК «Київводоканал» (далі - Постанова). Враховуючи терміновість та соціальну значимість даного заходу, згаданою Постановою спрощено порядок розробки проектної документації та звільнено від необхідності отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт.

Згідно п. 2 Порядку, затвердженого Постановою, він є обов`язковим до застосування Київською міською військовою адміністрацією, іншими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності під час провадження діяльності, пов`язаної з передислокацією в умовах воєнного стану плавучої насосної станції «Роса-300» ПрАТ «АК «Київводоканал».

Згідно п. 4 Порядку, роботи, зокрема проектні, з передислокації об`єкта проводяться на підставі відповідного розпорядження Київської міської військової адміністрації.

Згідно п. 6 Порядку, затвердженого Постановою, основними вихідними даними для проектування об`єкта є:

-завдання на проектування;

-технічні умови, які надаються замовнику у триденний строк з дня реєстрації відповідної заяви.

-Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта не надаються.

Згідно п. 9 Порядку, затвердженого Постановою, проектна документація на об`єкт розробляється в одну стадію відповідно до державних будівельних норм ДБН А.2.2- 3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» в обсязі, необхідному для прийняття рішення про її затвердження, і містить такі розділи: загальна пояснювальна записка;

-схема генерального плану та основні архітектурно-планувальні рішення; зовнішні мережі водопостачання; зовнішні мережі електропостачання; зовнішні мережі зв`язку;

-автоматика та диспетчеризація інженерних систем; охоронна та пожежна сигналізація; організація робіт;

-зведений кошторисний розрахунок.

Згідно п. 10 Порядку, затвердженого Постановою, обов`язковій експертизі підлягає лише кошторисна частина проектної документації на об`єкт.

Згідно п.11 Порядку, затвердженого Постановою, Проектна документація затверджується Київською міською військовою адміністрацією.

Згідно п. 12 Порядку, затвердженого Постановою, роботи з передислокації об`єкта не потребують оформлення права на проведення будівельних та підготовчих робіт.

Підготовчі роботи з передислокації об`єкта можуть проводитись одночасно з розробленням проектної документації.

Твердження у повідомленнях про підозру та нову підозру ОСОБА_4 що йому було достовірно відомо про належність території, вибраної для розміщення плавучої насосної станції «Роса-300» до природно-заповідного фонду, не відповідають дійсності, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах Витягу щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов провадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об`єктів нерухомості, в т.ч. викопіювання із містобудівної документації від 26.01.2016 (далі - Витяг).

Даний Витяг було включено до складу проектної документації «Передислокація плавучої насосної станції «Роса-300» ПрАТ «АК «Київводоканал». Відповідно до умовних позначень Витягу згадана територія не відносилась до об`єктів природно- заповідного фонду. Тому, ОСОБА_4 не було відомо про належність території до природно-заповідного фонду.

Більше того, з метою отримання інформації щодо статусу та власників земельних ділянок в місці можливого базування плавучої насосної станції «Роса-300» Товариство листом від 25.04.2022 №04/ДСК, зверталось до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання чергових кадастрових планів по зазначеній території. В отриманих від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), листом від 28.04.2022 №5702-1, робочих матеріалах даних міського земельного кадастру, про належність території до природно-заповідного фонду не повідомлялось.

З матеріалів досудового розслідування вбачається, що рішення про місце передислокації та підключення плавучої насосної станції «Роса-300» ОСОБА_4 не приймав та до його компетенції це не входило, ОСОБА_4 лише виконував розпорядчі документи, які йому було доведено, і серед отриманих в процесі проектування вихідних даних, таких документів, щодо належності земельної ділянки до об`єкту ПЗФ не було.

Відповідно до наданих робочих матеріалів даних міського земельного кадастру, земельні ділянки у місці можливого базування та підключення плавучої насосної станції «Роса-300» обліковувались за АТ «Росичі» та ВАТ «Гідромеханізація», правовстановлюючих документів по даним земельним ділянкам оформлено не було.

ОСОБА_4 не було відомо, про факт прийняття рішення Київської міської ради від 28.07.2020 №97/9176 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Деснянські луки», оскільки про це також не повідомлялось у відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Також Благодійною організацією «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» за період з прийняття рішення Київської міської ради і до дня розгляду скарги не розроблено Положення про заказник « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не оформлено охоронне зобов`язання та й в цілому не забезпечено охорону заказника.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник, який на даний момент не розроблений.

Жодних дій, передбачених ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» ПрАТ «АК «Київводоканал» порушено не було, оскільки вибрана ділянка була вільна від рослинності і використовувалась місцевим населенням як пляж, де розводили відкриті вогнища.

Доказів в підтвердження того, що ОСОБА_4 було відомо про факт формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:201:0030 не здобуто, оскільки межі земельної ділянки на сьогодні не затверджені та не винесені в натуру, оскільки Київською міською радою не затверджено розроблену Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 62:201 в межах вулиці Деснянської, вулиці Оноре де Бальзака, проспекту Романа Шухевича та р. Десенка (Чорторий) у Деснянському районі м. Києва. Крім того, на період розробки проектної документації публічна кадастрова карта була закрита для загального доступу у зв`язку з оголошеним воєнним станом.

Матеріали досудового розслідування не містять наявні достатні докази, в розумінні вимог п.3, ч.1, ст.276, 277 КПК України для повідомлення про підозру від 19.01.2024 та повідомлення про нову підозру ОСОБА_4 від 30.01.2024. У повідомленнях зазначаються слідчим протирічиві обставини, а не фактичні обставини.

Слідчий зазначає про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої юридичної особи, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби умисно приховали факти належності земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:201:0030 до заказника місцевого значення «Деснянські луки» від посадових осіб ПП «Водоліт», з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, також слідчий вказує, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_8 реалізовали єдиний злочинний умисел направлений на умисне пошкодження території об`єкту природно-заповідного фонду, всупереч ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», із залученням генпідрядника ПП «Водоліт».

Крім того, ОСОБА_4 не приймав рішення про місце передислокації та підключення плавучої насосної станції «Роса-300» та до його компетенції це не входило. ОСОБА_4 виконував розпорядчі документи, які йому було доведено, і серед отриманих в процесі проектування вихідних даних, таких документів, щодо належності земельної ділянки до об`єкту ПЗФ не було.

Також ОСОБА_4 перебуваючи на посаді директора управління капітального будівництва ПрАТ «АК «Київводоканал» листом від 16.11.2022 №54/ДСК інформував Деснянське УП ГУНП у м. Києві, та листом від 16.11.2022 №53/ДСК Управління патрульної поліції в м. Києві щодо початку виконання будівельних робіт по проекту.

Проектні рішення по проекту «Передислокація плавучої насосної станції «Роса-300» ПрАТ «АК «Київводоканал» носять тимчасовий характер (проектом не передбачено будівництво капітальних будівель), а роботи виконувались в межах санітарно-захисної смуги існуючих водоводів (побудованих на даній території у 60-х роках минулого сторіччя) та направлені виключно на забезпечення населення міста Києва резервним джерелом водопостачання, до прийняття відповідного рішення щодо повернення плавучої насосної станції «Роса-300» на місце її постійної дислокації, після скасування воєнного стану в Україні.

Щодо тверджень, що проектна документація ні з ким не погоджувалась, то відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - проектна документація на будівництво об`єктів та зміни до неї не потребують погодження державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ та організацій, отримання будь-яких інших погоджень, узгоджень, висновків (у тому числі рішень архітектурно-містобудівної ради) тощо, не передбачених цим Законом. Відмова в отриманні визначених цим Законом адміністративних послуг з підстав відсутності таких погоджень, узгоджень, висновків (у тому числі рішень архітектурно-містобудівної ради) тощо не допускається.

Відповідно до ст. 84 ч.1 КПК України - доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023105030000275 відсутні докази, які обґрунтовано є достатніми для повідомлення ОСОБА_4 про підозру від 19.01.2024 та повідомлення нової підозри від 30.03.2024 в умисному пошкодженні об`єкту природно-заповідного фонду, та у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Відповідно до вимог ст. 276 ч.1 п.3 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про обґрунтованість повідомлення про підозру, суд виходить з того, що з огляду на положення закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини з цього приводу.

Так, у п.175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначається наступне: «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

Обґрунтованість підозри передбачає, що об`єктивно існують дані про причетність особи до вчинення правопорушення. До таких даних відносяться показання, документи, речові докази, висновки експертів, тощо. Саме наявність відповідних фактичних даних є необхідною для обґрунтованого повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин». Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).

Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

В той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276 КПК). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п.1 ч.1 ст.276 КПК). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.

Слід констатувати, що КПК не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте положення п.3 ч.1 ст.276 та п.10 ч.1 ст.303 КПК в їх системному зв`язку вказують на те, що можливість оскарження повідомлення про підозру пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не з будь-якими іншими.

Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатньої обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення саме вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони захисту, що у змісті повідомлення про підозру відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як це передбачає п.6 ч.1 ст. 277 КПК України. Матеріали кримінального провадження не містять безсумнівної системи належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б вказували на можливу наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи, та яка б виключала сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення вчинене саме підозрюваною особою.

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого).

Відповідно до ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. Тобто, підставами для зміни та доповнення підозри виступають нові перевірені й достатньо обґрунтовані докази.

Зміна раніше повідомленої підозри полягає у висуненні нової підозри, не пов`язаної одним злочинним задумом з раніше повідомленою підозрою, у вчиненні кримінального правопорушення з до цього невідомими фактичними обставинами та іншою юридичною кваліфікацією; доповненні попередньої підозри новими епізодами кримінального правопорушення, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею (частиною статті) кримінального закону; уточненні фактичного змісту підозри (час, місце, наслідки тощо); виключенні з раніше повідомленої підозри епізодів протиправної діяльності, які не знайшли підтвердження в ході розслідування; уточненні (зміні) юридичної кваліфікації раніше повідомленої підозри, тобто в кінцевому рахунку зміна раніше повідомленої підозри може здійснюватись шляхом внесення коректив як у фактичну сторону розслідуваного кримінального правопорушення, так і в юридичну оцінку вчиненого.

Логіка припису ст. 279 КПК України передбачає, що у разі виникнення підстав для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри або про нову підозру слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені ст. 278 КПК України, свідчить про те, що слідчий, прокурор має скласти нове повідомлення про підозру, зазначивши в ньому, з - поміж іншого, про скасування раніше врученого повідомлення про підозру. Повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри вручається підозрюваному в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 278 КПК України, і невідкладно, але не пізніше наступного дня вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

За викладених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , в порядку ст. 303 ч.1 п. 10 КПК України на повідомлення про підозру від 19.01.2024 та повідомлення про нову підозру від 30.03.2024 в рамках кримінального провадження №12023105030000275 від 17.03.2023 підлягає частковому задоволенню

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги скарги захисника про зобов`язання прокурора керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12023105030000275 від 17.03.2023 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у вказаному кримінальному провадженні про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 19.01.2024, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 252 ч.2 КК України та відомостей про повідомлення від 30.03.2024 про нову підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 28 ч.2, 252 ч.2 КК України.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу II Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 року № 298, - особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та стосовно якої прийнято, зокрема, рішення, передбачене п. 1-1 ч. 2 ст. 307 КПК України (скасування повідомлення про підозру), виключається із загальної кількості облікованих осіб у кримінальному провадженні.

Хоча, факт прийняття слідчим суддею рішення про скасування повідомлення про підозру і є передумовою виключення особи із загальної кількості облікованих осіб у кримінальному провадженні, однак вимога про зобов`язання слідчого (прокурора) виконати приписи пункту 2 глави 5 розділу II Положення про ЄРДР виходить за межі розгляду скарги на повідомлення про підозру, а приписи статті 307 КПК України не передбачають повноважень слідчого судді прийняти рішення щодо зобов`язання слідчого (прокурора) вчинити дії, про які просить захисник у скарзі.

Враховуючи вище викладе, слідчий суддя прийшов до висновку, що в частині вимоги захисника про зобов`язання прокурора керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 вчинити дії спрямовані на виключення з ЄРДР відомостей щодо повідомлення про підозри, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в :

скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , в порядку ст. 303 ч.1 п. 10 КПК України на повідомлення про підозру від 19.01.2024 та повідомлення про нову підозру від 30.03.2024 в рамках кримінального провадження №12023105030000275 від 17.03.2023 - задовольнити частково.

Скасувати повідомлення про підозру від 19 січня 2024 року ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 252 ч.2 КК України в рамках кримінального провадження №12023105030000275 від 17.03.2023.

Скасувати повідомлення про нову підозру від 30 березня 2024 року ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 28 ч.2, 252 ч.2 КК України в рамках кримінального провадження №12023105030000275 від 17.03.2023.

В іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена, безпосередньо, до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 18.06.2024 о 17:30 год.

Суддя: ОСОБА_1