РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2024 року м. Рівне№460/3650/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини з врахуванням індексації грошового забезпечення та зобов`язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з врахуванням індексації грошового забезпечення.

Ухвалою від 09.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/3650/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з позовною заявою вимоги ґрунтуються на тому, що при звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідачами протиправно не проведено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з відзивами на позовну заяву, обидва відповідачі позовних вимог не визнають. В обґрунтування заперечень покликається на те, що правова норма п.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка визначає право на одноразову грошову допомогу в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, пов`язує звільнення з військової служби з наявністю сімейних обставин чи інших причин, які перелічені у постанові Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, якою затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу. Серед передбачених у цій постанові підстав, немає такої підстави, через яку звільнено позивача. Дослідженими у справі доказами судом встановлено таке

З липня 2016 року по 09 червня 2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Військова частина НОМЕР_2 здійснює виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , виконує рішення судів, щодо зобов`язань військової частини НОМЕР_1 фінансового характеру.

Наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 05.06.2023 №282-РС ОСОБА_1 звільнений у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) відповідно пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2023 №163 військовослужбовця військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_1 начальника радіостанції Р-142Н взводу зв`язку польового вузла зв`язку звільненого наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 05.06.2023 року № 282-РС у запас, з 09 червня 2023 року виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

Цим же наказом констатовано, що вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України становить: календарна 11 років 08 місяців 24 дні; пільгова - 3 роки 02 місяці 28 днів; загальна - 14 років 11 місяців 22 дні.

Також ведено виплатити: грошову компенсацію за 28 (двадцять вісім) діб невикористаної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за 15 (п`ятнадцять) діб не використаної відпустки за 2023 рік, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 513% від посадового окладу по 09.06.2023, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 98 (дев`яносто вісім) діб за 2017 - 2023 роки, передбачену пунктом 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Інших виплати не визначено (а.с.15).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі №460/17818/23, що набрало законної сили 29.01.2024, військову частину НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року (https://reestr.court.gov.ua/Review/114232143).

В лютому 2024 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з клопотанням про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення (а.с.16).

На вказане звернення в березні 2024 року надала відповідь Військова частина НОМЕР_2 , вказавши про відсутність підстав виплати одноразової грошової допомоги під час військового стану військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом та звільнені через сімейні обставини чи інші поважні причини (а.с.17).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача з військової служби, тобто на час виникнення відповідних правовідносин), звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону №2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

1) у мирний час;

2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації);

3) з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)(пп.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону).

Абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (у відповідній редакції) передбачено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу затверджено постановою Кабінет Міністрів України №413 від 12.06.2013, що зі змінами діє по сьогоднішній день.

Частина п`ята статті 26 Закону №2232-XII розрізняє (виокремлює, групує) такі умови (обставини) для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом: у мирний час (пункт 1 частини п`ятої); під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) (пункт 2 частини п`ятої); під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (пункт 3 частини п`ятої).

Оскільки, для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону №2232-XII чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду чи мирного часу, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв`язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.

Для оцінювання дій, рішень чи бездіяльності відповідачів через призму дотримання вимог абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII цей аспект важливий, адже застосування приписів цієї статті вимагає наявності (сукупності) відповідних юридичних фактів. У контексті цієї справи це передбачає не тільки існування у військовослужбовця вислуги 10 років і більше на час звільнення зі служби, але також наявності сімейних обставин або інших поважних причини, перелік яких визначається Постановою № 413.

Цією Постановою (у відповідній редакції) визначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:

виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);

укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;

хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;

неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);

довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

Однак, як вбачається із наказу №163 від 09.06.2023, звільнення позивача відбулося з інших нормативних підстав, а саме за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), а головне - під час дії воєнного стану, що не охоплювалося сферою застосування абзацу другого частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час звільнення позивача).

Покликання позивача на те, що звільнення за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII підпадає під дію абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII є необґрунтованою. Передусім варто зауважити, що текстуальний виклад тих норм статті 26 Закону №2232-XII , які передбачають можливість звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, є бланкетним, адже в них подається посилання на підзаконний нормативний акт Кабінету Міністрів України, в якому мають бути визначені ті умови, причини, або обставини, за яких військовослужбовець може реалізувати своє право на звільнення зі служби.

Зокрема, підстава для звільнення зі служби, про яку йде мова, передбачена: у підпункті «в» пункту 3 частини другої, у підпункті «ґ» пункту 1 частини п`ятої статті 26 та у підпункті «ґ» пункту 1 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII. Однак, звільнення з цих підстав з військової служби не пов`язується з особливим періодом та/або воєнним станом, що має сенс при зіставленні цих підстави з датою ухвалення Постанови №413, а також редакцією абзацу

другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача).

Інша ситуація з підставами для звільнення з військової служби через «сімейні обставини або інші поважні причини», які передбачені, зокрема, у підпункті «г» пункту 1, підпункті «г» пункту 2 частини четвертої, у підпункті «ґ» пункту 2, підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої та у підпункті «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII і які якраз стосуються особливого періоду та воєнного стану. Текстуальне тлумачення цих нормативних підстав свідчить на користь того, що «сімейні обставини або інші поважні причини», які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені безпосередньо у тексті Закону.

За наведеного, підстав для застосування Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, які затверджені Постановою №413, як, власне, («бланкетної») умови для звільнення зі служби (зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, а звідси і для застосування абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII в цілях виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, яка якраз пов`язувалася з підставами, визначеними у Постанові №413.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2024 року по справі № 140/1143/23.

В силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведену вище правову позицію суд констатує, що позивач не має права на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII (у відповідній редакції), в тому числі з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Таким чином, відповідач діяв правомірно, відмовивши позивачу у виплаті вказаної допомоги.

Такий висновок є підставою для відмови в задоволенні позову.

Судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 в позові до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини з врахуванням індексації грошового забезпечення та про зобов`язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з врахуванням індексації грошового забезпечення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 18 червня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Н.В. Друзенко