Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
14 червня 2024 року Справа № 280/4368/24 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Богатинського Б.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Приморська виправна колонія №145» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи «Приморська виправна колонія №145» (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправними дії Державної установи «Приморська виправна колонія №145» щодо відмови провести перерахунок та виплату з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення не проведення перерахунку та виплатити одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум.
Зобов`язати Державну установу «Приморська виправна колонія №145» перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії Державної установи «Приморська виправна колонія №145» щодо відмови в оформленні та надсиланні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 складених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов`язати Державну установу «Приморська виправна колонія №145» оформити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нові грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 складені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з моменту її призначення.
Позовну заяву подав представник позивача адвокатВоронкова О.І., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1177029 від 13.05.2024.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 20 травня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03.06.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Відповідач враховуючи, що позивач отримав повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільнені, у день звільнення 10.02.2023, тобто 10.05.2023 сплинув тримісячний строк, протягом якого позивач мав право звернутися до суду за захистом порушених прав щодо незгоди з розміром грошового забезпечення та інших виплат, отриманих при звільнені, просить суд позовну заяву в частині визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити та виплати перерахунок грошового забезпечення, належного йому при звільненні, залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 05 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху в частині позовних вимог про перерахунок та виплату з 01.01.2022, з 01.01.2023 грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, що стосується нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 10.02.2023. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про перерахунок та виплату з 01.01.2022, з 01.01.2023 грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, що стосується нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 10.02.2023.
Витребувано у Державної установи «Приморська виправна колонія №145» належним чином засвідчені докази (за наявності) на підтвердження того, що позивач 10.02.2023 у день звільнення, отримав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, та був обізнаний про розмір прожиткового мінімуму, що застосований відповідачем при розрахунку грошового забезпечення у спірному періоді.
Відповідач на виконання ухвали суду зазначив, що позивача повідомлено про суми нараховані та виплачені йому при звільненні, у грошовому атестаті № 1 зазначено всі види грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені ОСОБА_1 станом на 10.02.2023, у т.ч. посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячні премії, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби. Інформація про розмір прожиткового мінімуму є загальновідомою інформацією, тому відсутні будь-які фактори які б унеможливлювали усвідомлення позивачем розміру отриманої заробітної плати та яким чином здійснюється розрахунок.
На виконання ухвали позивачем 11.06.2024 надана до суду заява про усунення недоліків, у якій позивач повідомляє, що заява позивача про перерахунок грошового забезпечення, оформлення та подання до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновлених грошового атестата та довідки про додаткові види грошового забезпечення, а також виплати перерахованих сум грошового забезпечення при звільненні станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 датована 01.09.2023, що означає термін, коли позивач дізнався про своє порушене право після консультації зі своїм адвокатом. Відповідь на вищезазначену заяву позивача надана 16.04.2024 і лише після отримання її позивачем виник спір щодо відмови в перерахунку грошового забезпечення, оформлення та подання до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновлених грошового атестата та довідки про додаткові види грошового забезпечення, а також виплати перерахованих сум грошового забезпечення при звільненні станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023. Позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до суду та продовжити розгляд справи №280/4368/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Приморська виправна колонія №145» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Вирішуючи подану заяву суд виходить з наступного.
відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Враховуючи гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та від 18.01.2024 у справі № 240/5105/23.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, право на звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення:
враховуючи положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-ІХ), до 18.07.2022 не обмежене будь-яким строком;
відповідно до частини першою статті 233 КЗпП України (в чинній редакції згідно із Законом № 2352-ІХ) з 19.07.2022 обмежене тримісячним строком, водночас вказаний строк не підлягає застосуванню до 30.06.2023, так як він продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
З наведеного слідує, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 10.02.2023 подані з порушенням тримісячного строку звернення до адміністративного суду, який обраховується з 30.06.2023, дня закінчення карантину та відповідно відновлення дії частини першої статті 233 КЗпП України.
Разом з тим, суд враховує, що позивач звернувся з заявою про перерахунок грошового забезпечення ще 01.09.2023, однак відповідь на цю заяву датована відповідачем 16.04.2024, після чого позивач у травні 2024 року звернувся до суду за захистом своїх прав.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не доведено та у справі відсутні докази, що саме 10.02.2023 у день звільнення, позивач був обізнаний про розмір прожиткового мінімуму, що застосований відповідачем при розрахунку грошового забезпечення.
З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви N 17160/06 та N 35548/06; п. 33).
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey N 22277/93).
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на викладені приписи КАС України, проаналізувавши у сукупності наведені у заяві доводи, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне визнати причину пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною та поновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Відтак, заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись 122, 123, 241-243, 248 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Державної установи «Приморська виправна колонія №145» про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Визнати поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Приморська виправна колонія №145» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про перерахунок та виплату з 01.01.2022, з 01.01.2023 грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, що стосується нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 10.02.2023 та поновити позивачу пропущений строк звернення до суду.
Продовжити розгляд справи №280/4368/24.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Б.В. Богатинський
