УХВАЛА

м. Вінниця

18 червня 2024 р.Справа № 120/7916/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , подану до суду до подання позовної заяви, в справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2024 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі заявник, позивач, ОСОБА_1 ) про забезпечення позову, подана представником заявника - адвокатом Грабарем Сергієм Анатолійовичем до суду до подання позовної заяви, за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( далі - відповідач 2), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії.

У поданій заяві представник заявника просить:

забезпечити позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 , її посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або/до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

Обгрунтовуючи подану заяву, представник заявника зазначає, що позивач має намір звернутись до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій відповідачів та забов`язання вчинити дії, а саме визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо вручення ОСОБА_1 мобілізаційного розпорядження, постановки його на військовий облік та зняття з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , видачі йому військового квитка, визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 на військову службу в ВЧ НОМЕР_1 , скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.05.2024 року №128 в частині зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .

Також, представник заявника зазначає, що позов обґрунтовано тим, що позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому на момент виникнення спірних правовідносин було повних 22 роки, який перебував на момент вчинення протиправних дій відповідачами на військовому обліку в

ІНФОРМАЦІЯ_7 (задекларована та фактична адреса проживання позивача АДРЕСА_1 ), було незаконно поставлено на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 та в подальшому направлено на військову службу в ВЧ НОМЕР_1 . Дані дії, на думку представника позивача, відбулись всупереч вимогам законодавства, зокрема вимогам ст.19 Конституції України, ст.ст.1, 2, 22, ч.5 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст.33, 37, 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", пунктам 1, 2, 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, п.1 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів,

затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Представник позивача зазначає, що 07.05.2024 ОСОБА_2 на блок-посту в с. Кельменці Дністровського району Чернівецької області працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 був примусово затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де цього ж дня він пройшов ВЛК та йому виписано мобілізаційне розпорядження, в результаті чого одразу ж відправлено у ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби. Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 15.05.2024 року та витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_8 від 16.05.2024 року на адвокатський запит ОСОБА_1 09.06.2023 року був взятий на облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13.06 був визнаний обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби в ДШВ, плавскладі, морській піхоті в зв`язку із захворюванням очей. Відповідно до тимчасового посвідчення, яке було вилучено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 підлягає повторному медичному огляду 13.06.2028 року. До теперішнього часу ОСОБА_1 не проходив військову службу, про що зазначено також в оскаржуваному наказі командира ВЧ НОМЕР_1 та згідно з відміткою у військовому квитку.

Представник заявника вказує, що відповідно до ч.5 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою. Відповідно ж до п.24 ст.23 зазначеного Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Згідно з вимогами Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" призов осіб за мобілізацією можливий лише за умови досягнення ними 25-річного віку, а також дані дії можуть бути вчинені тими ТЦК, на обліку яких перебуває особа.

Також представник зазначає, що причиною подання заяви про забезпечення позову стало те, що позивача може бути переміщено до іншої військової частини та/або в зону бойових дій, що значно збільшує шанс летальних наслідків (смерті) позивача, а у випадку настання таких обставин відновлення порушених прав позивача стане неможливим. Відповідно до п. 4, ч. 1, ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць. Якщо розглядати факт перебування позивача в ВЧ НОМЕР_4 в якості курсанта, який проходить відповідне навчання, то необхідно зауважити, що невдовзі воно закінчиться і тоді військова частина може здійснити заходи щодо переміщення позивача в іншу військову частину, до іншого збройного формування, навіть відправити його до зони бойових дій.

Також представник заявника вважає, що наявні очевидні ознаки протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_4 та порушення прав, свобод або інтересів позивача. Згідно з частиною 1 статті 15 Закону №2232-ХІ1 на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Відповідно до ст.18-1 Закону України «Про військовий обов"язок і військову службу» (діючої на момент виникнення спірних правовідносин), під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Представник зазначає, що в силу даного Закону позивача можливо було призвати лише після досягнення ним 25-річного віку або ж проходження військової служби останнім можливе лише за його згодою в результаті укладення відповідного військового контракту.

Також представник заявника зазначає, що будь-яке забезпечення позову адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв`язку із вчиненням відповідачем дій по мобілізації. Забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов`язків позивача до розгляду справи по суті, оскільки відносно останнього може бути прийняте рішення про переміщення до військової частини, в тому числі в зону бойових дій, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та значно ускладнить виконання рішення суду.

Розглядаючи подану заяву, суд виходить з того, що згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами частин 2, 3 ст. 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

В даному випадку суд не вбачає підстав для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення заяви до розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Отже, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) (виключено); 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів ч. 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.

Тобто необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з тим суд акцентує увагу на тому, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. В той же час, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Згідно з приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справі "Мікалефф проти Мальти" визнав можливість застосування ст. 6 Конвенції до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Відповідно до прохальної частини заяви представник заявника просить забезпечити позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 , її посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або/до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

В той же час мотивуючи заяву про забезпечення позову представник заявника зазначає, що предметом майбутнього позову в адміністративній справі буде:

визнання протиправними дій відповідачів та забов`язання вчинити дії, а саме визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо вручення ОСОБА_1 мобілізаційного розпорядження, постановки його на військовий облік та зняття з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , видачі йому військового квитка, визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 на військову службу в ВЧ НОМЕР_1 , скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.05.2024 року №128 в частині зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .

Суд зауважує, що частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Також суд звертає увагу, що згідно з п. 5 ч.3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

А відповідно до п.10. ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Таким чином, забезпечення позову у спосіб, який просить заявник, шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 , її посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або/до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у цій справі, не є співмірним із предметом позову ( оскарження ), який може бути заявлений у майбутній позовній заяві, оскільки в заяві про забезпечення позову представником заявника не сформульовано чітко зміст майбутніх позовних вимог, а забезпечення позову у визначений представником заявника спосіб перешкоджатиме відповідачу - ВЧ НОМЕР_1 здійснювати покладені на нього завдання, пов`язані із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану та суперечитиме нормам п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України.

В той же час, суд зауважує, що оцінка правомірності прийняття командиром ВЧ НОМЕР_1 наказу від 07.05.2024 року №128 в частині зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 може бути надана судом саме за наслідком розгляду справи по суті, якщо відповідні позовні вимоги будуть заявлені позивачем.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 року у справі №826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Крім того, представник позивача обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову та необхідність вжиття відповідних заходів зазначає, що позивача може бути переміщено до іншої військової частини та/або в зону бойових дій, що значно збільшує шанс летальних наслідків (смерті) позивача, а у випадку настання таких обставин відновлення порушених прав позивача стане неможливим.

Щодо вказаних доводів суд зауважує, що відповідно до п. 4. ч. 1. ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Відповідно до наданих заявником матеріалів, 13.06.2023 ОСОБА_1 пройшов ВЛК та був визнаний обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби в ДШВ, плавскладі, морській піхоті.

В той же час доказів щодо визнання в подальшому заявника ОСОБА_1 придатним до військової служби представником заявника не надано.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п. 20.3 глави 20 розділу II Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 ( зі змінами та доповненнями, в редакції від 04.05.2024 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) "Придатний", зокрема до військової служби; до військової служби за контрактом; до служби у військовому резерві; до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення; до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони; тощо

Відтак, суду не надано доказів, що позивач може бути направлений для проходження військової служби саме в зону бойових дій, а не буде проходити службу в частинах або підрозділах забезпечення; ТЦК і СП; установах, організаціях, навчальних закладах.

Підсумовуючи, суд зазначає, що захід забезпечення позову про який просить представник заявника за вищенаведених обставин може змінити обсяг прав та обов`язків учасників справи, може мати негативні наслідки для інших осіб та фактично не узгоджується з тими позовними вимогами, з якими заявник має намір в подальшому звернутися до суду з адміністративним позовом.

Водночас, жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що за наведених у заяві про забезпечення позову мотивів, відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 , її посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або/до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

Відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до подачі позовної заяви.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна