Справа № 752/24791/23

Провадження №: 2-з/752/178/24

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

17.06.2024 Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Митрофаанової А.О., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі № 752/24791/23 за позовом

ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства «Агентство по рефінансуванню житлових кредитів»

про стягнення заробітної плати згідно контракту та інших належних сум при звільненні

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі -позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Приватного акціонерного товариства «Агентство по рефінансуванню житлових кредитів» (далі - відповідач), адреса: 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, в якій позивач просить суд з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 3 954 735,91 грн, з яких: 271 095,24 грн - частина заробітної плати за липень 2023 року, 1 338 640,67 грн - компенсація за невикористані дні відпустки, 335 000,00 - вихідна допомога при звільненні та 2 010 000,00 грн - середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за 6 місяців у відповідності до статті 177 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2023 року для розгляду цивільної справи № 752/24791/23 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Машкевич К.В.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останній наданий строк для усунення недоліків.

На адресу суду 15 грудня 2023 року надійшла заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15 грудня 2023 року від 15 грудня 2023 року для розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову у сцивільній праві № 752/24791/23 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Машкевич К.В.

Згідно розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2023 року № 1236 у зв`язку з перебуванням судді Машкевич К.В. у відпустці, заява про вжиття заходів забезпечення позову передана на повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2023 року для розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі № 752/24791/23 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Чередніченко Н.П.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі № 752/24791/23 повернута заявникові.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лященко Аліна Михайлівна, задоволена частково, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року про повернення заяви про забезпечення позову скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29 травня 2024 року для розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі № 752/24791/23 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Так, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом

- заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються припинення (в тому числі ліквідації) юридичної особи - Приватного акціонерного товариства «Агентство по рефінансуванню житлових кредитів» (Україна, 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 3804022842510) до розгляду справи по суті (набрання законної сили рішення по даній справі);

- накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «Агентство по рефінансуванню житлових кредитів» (Україна, 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 38040228), які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» (Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ банку 00032129, МФО банку 300465) в межах ціни позову, а саме 3 954 735,91 грн до розгляду справи по суті (набрання законної сили рішення по даній справі).

В обгрунтування поданої заяви представник позивача послалась на існування ризиків, які свідчать про неможливість виконання рішення суду за умови невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій щодо припинення юридичної особи відповідача, зокрема, представник позивача вказала, що існують такі ризики: відповідач перебуває в процесі припинення (добровільна ліквідація) з травня 2023 року; припинення товариства відбувається шляхом ліквідації без правонаступників, що, на думку представника позивача, свідчить, що у разі припинення відповідача, виконати рішення та стягнути грошові кошти по невиплаченій заробітній платі за липень 2023 року, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку буде неможливим; до 05 липня 2023 року було надано час для заявлення кредиторських вимог, у відповідь на заяву свідомо та умисно заперечувались кредиторські вимоги; добровільна ліквідація передбачає собою прийняття відповідного рішення засновниками та внесення відповідних змін до реєстру (по своїй суті), що призводить до ймовірного можливого нехтування майновими правами кредитора ОСОБА_1 по невиплаченій заробітній платі, інших невиплачених сум та можливе припинення відповідача, так і не виплативши заробітну плату в повному обсязі; відповідач не проводить господарської діяльності та провів інвентаризацію майна товариства для подальшого продажу цього майна через аукціон «СЕТАМ».

На думку представника позивача такі заходи не перешкоджають діяльності товариства та не порушують права інших осіб, а лише запроваджують тимчасові обмеження, які унеможливлюють прийняття рішень та внесення змін до державного реєстру, безпосередньо пов`язаних із предметом спору.

Стосовно підстав застосування накладення арешту на грошові кошти відповідача у Акціонерному товаристві «Ощадбанк», представник позивача вказала, що ціна позову є значною не тільки для позивача, але й для пересічного громадянина, оскільки становить станом на 14 грудня 2023 року більше 590 мінімальних заробітних плат або 1 527 прожиткових мінімумів громадян, тому, на переконання представника позивача, накладення арешту на банківський рахунок відповідача є необхідним та відповідає критерію співмірності, також послалась на існування спору про право, враховуючи перебування підприємства в стані припинення, заявлення вимог кредиторів до 05 липня 2023 року, строк вже настав для пред`явлення вимог, відповідно почнеться погашення відповідних кредиторських вимог, при цьому, заробітна плата є першочерговою до стягнення/погашення, а у випадку задоволення кредиторських вимог, рішення суду про стягнення невиплаченої заробітної плати буде ймовірно неможливим (у зв`язку з відсутністю коштів чи їх недостатністю).

Розглянувши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Згідно частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Наведене в сукупності свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Саме такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.

За змістом наведених вище приписів, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказала на те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Судом встановдено, що предметом позову є стягнення частини заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Запропонований позивачем захід забезпечення (пункт 4 частини першої статті 150 ЦПК України) у вигляді заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються припинення (в тому числі ліквідації) юридичної особи - Приватного акціонерного товариства «Агентство по рефінансуванню житлових кредитів» (Україна, 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 3804022842510) до розгляду справи по суті (набрання законної сили рішення по даній справі) не є таким, що безпосередньо забезпечить виконання рішення суду, а також не є забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, яким у даній справі є стягнення частини заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також вказаний захід не можна віднести до заходу щодо охорони матеріально-правових інтересів саме позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Стосовно накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на банківському рахунку в Акціонерному товаристві «Ощадбанк», суд дійшов висновку, що запропонований позивачем захід забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, він не є таким, що направлений на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення заявлених позовних вимог і на охорону матеріально-правових інтересів саме позивача.

Суд не вважає, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, які розміщені на банківському рахунку в Акціонерному товаристві «Ощадбанк», є саме тим заходом забезпечення позову, який, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

При цьому слід зазначити, що на теперішній час вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги, що не може впливати на результат розгляду справи по суті позову.

Наведене в сукупності свідчить, що обґрунтованість вимог позивача про забезпечення позову та, що такий спосіб забезпечення позову не є співмірним і не забезпечить виконання рішення суду в майбутньому.

Керуючись статтями 150, 151, 153, 157, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лященко Аліни Михайлівни про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 261 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини одиннадцятої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 352-355 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.О. Митрофанова