ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024м. ХарківСправа № 922/527/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Українська дидактика" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 89, прим. 1А; адреса для листування: 03035, м. Київ, а/с 110); до 1. Приватного підприємства "Укрдидактика" (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112) , 2. Приватного підприємства "Укрдидактик" (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112); 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські-ІТ-Ресурси» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112). про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні діїза участю представників:

позивача - Мусатенко В.С.;

відповідачів - не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науковий центр «Українська дидактика» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів про:

- зобов`язання ПП «Укрдидактик» припинити порушення авторських прав позивача шляхом видалення з контенту вебсайту, що розміщується за адресою: https://ukrdidactic.com.ua/ об`єктів авторського права, права на які належать позивачу;

- зобов`язання ПП «Укрдидактик» припинити порушення прав на комерційне найменування та торговельну марку «УКРДИДАК» шляхом видалення з назви доменного імені/вебсайту, що розміщується за адресою: https://ukrdidactic.com.ua/ та найменування юридичної особи ПП «Укрдидактик» комерційного найменування та торговельної марки «УКРДИДАК», права на яку належать позивачу, протягом 1 (одного) місяця з дати набрання законної сили судовим рішенням;

- зобов`язання ПП «Укрдидактика» припинити порушення прав на комерційне найменування та торговельну марку «УКРДИДАК» шляхом видалення з найменування юридичної особи комерційного найменування та торговельної марки «УКРДИДАК», права на яку належать позивачу, протягом 1 (одного) місяця з дати набрання законної сили судовим рішенням;

- стягнення з ПП «Укрдидактик» на користь ТОВ «Науковий центр «Українська дидактика» компенсації (разового грошового стягнення) у розмірі 536 800,00 грн.;

- стягнення з ПП «Укрдидактика» на користь ТОВ «Науковий центр «Українська дидактика» компенсації (разового грошове стягнення) у розмірі 13 420,00 грн.;

- стягнення з ПП «Укрдидактик» на користь ТОВ «Науковий центр «Українська дидактика» моральної компенсації у розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.05.2023 зі справи № 922/527/23 (суддя Ємельянова О.О.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про зобов`язання ПП «Укрдидактик» та ПП «Укрдидактика» припинити порушення права позивача на комерційне найменування, а також в частині розподілу судових витрат. Ухвалено у скасованій частині нове рішення про задоволення позову: зобов`язано ПП «Укрдидактик» припинити порушення права позивача на комерційне найменування «УКРДИДАК» шляхом видалення з назви доменного імені/вебсайту, що розміщується за адресою: https://ukrdidactic.com.ua/ та найменування юридичної особи ПП «Укрдидактик» комерційного найменування «УКРДИДАК» протягом 1 (одного) місяця з дати набрання законної сили судовим рішенням; зобов`язано ПП «Укрдидактика» припинити порушення права позивача на комерційне найменування «УКРДИДАК» шляхом видалення з найменування юридичної особи комерційного найменування «УКРДИДАК» протягом 1 (одного) місяця з дати набрання законної сили судовим рішенням. Здійснено розподіл судових витрат, у тому числі, відмовлено в задоволенні заяви позивача про солідарне стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додаткове рішення суду першої інстанції скасовано, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції віднесено на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00грн. задоволено частково: стягнуто з кожного з відповідачів на користь позивача по 833,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 17.05.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 зі справи № 922/527/23 скасовано в частині вимог про припинення порушення авторських прав на об`єкти авторського права, стягнення компенсації та моральної шкоди, завданої порушенням авторського права та в частині розподілу судових витрат. Справу № 922/527/23 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 зі справи № 922/527/23 залишено без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023, для розгляду справи № 922/527/23 визначено суддю Аюпову Р.М.

Ухвалою суду від 27.12.2023 призначено справу № 922/527/23 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.02.2024 о 15:00 год.

Ухвалою від 01.02.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 27 березня 2024 року.

Ухвалою господарського суду від 14.03.2024 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські-ІТ-Ресурси» співвідповідачем у справі № 922/527/23.

15.04.2024 позивачем надано до суду заяву про зміну предмету позову (вх. 10009), в якій просить суд:

1. Зобов`язати солідарно - Приватне Підприємство «Укрдидактик» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ: 42366394) та Товариство з обмеженою відповідальністю Українські-ІТ-Ресурси» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ: 43465325) припинити порушення авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий Центр «Українська Дидактика», шляхом видалення з контенту веб-сайту, що розміщується за адресою: https://ukrdidactic.com.ua/, об`єктів авторського права, права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Науковий Центр «Українська Дидактика» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, код ЄДРПОУ: 37479822).

2. Стягнути з Приватного Підприємства «Укрдидактик» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ: 42366394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий центр «Українська дидактика» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, код ЄДРПОУ: 37479822, НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) компенсацію (разове грошове стягнення) у розмірі 536 800, 00 грн.

3. Стягнути з Приватного Підприємства «Укрдидактика» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код 42367288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий центр «Українська дидактика» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, код ЄДРПОУ: 37479822, НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) компенсацію (разове грошове стягнення) у розмірі 13 420, 00 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Укрдидактик» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ: 42366394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий центр «Українська дидактика» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, код ЄДРПОУ: 37479822, НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) моральну компенсацію у розмірі 50 000, 00 грн.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Укрдидактик» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ: 42366394) сплачений судовий збір у розмірі 17 055, 30 грн за подання позовної заяви.

6. Стягнути з Приватного підприємства «Укрдидактик» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ: 42366394) сплачений судовий у розмірі 25 582, 95 грн за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Приватного підприємства «Укрдидактик» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ: 42366394) сплачений судовий у розмірі 34 110, 60 грн за подання касаційної скарги.

8. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Укрдидактик» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ: 42366394) та Приватного Підприємства «Укрдидактика» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код 42367288) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 112 160, 00 грн.

9. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Укрдидактик» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ: 42366394) та Приватного Підприємства «Укрдидактика» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код 42367288) судові витрати на проведення висновку експертного дослідження Державного науково-дослідного експертнокриміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № ЕД-19-22/5392-КТ від 04.08.2022 на суму 3 624, 64 грн.

10. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Укрдидактик» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ: 42366394) та Приватного Підприємства «Укрдидактика» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 179-Б, кв. 112, код 42367288) судові витрати на проведення маркетингового дослідження ГО «Українська асоціація маркетингу» згідно договору № 2420 від 12.08.2020, вартістю 21 600, 00 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову та розгляд справи продовжено з урахуванням цієї заяви.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

Згідно ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який неодноразово було продовжено та наразі військовий стані в Україні триває.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормамист. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннямист. 2 ГПК України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням нормЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

Враховуючи наведене та з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, і з метою запобігання загрози життю, здоров`ю та безпеці сторін в умовах воєнної агресії проти України, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 195 ГПК України.

У судовому засіданні 05.06.2024 представниця позивача позов підтримала, наполягала на його задоволенні.

Представники відповідачів у судове засіданні 05.06.2024 не з`явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду даного спору повідомлені належним чином.

Відповідачі правом на участь у розгляді даного спору не скористались, відзив на позов не надали. В обгрунтування заперечень стосовно заявлених позовних вимог, ПП "Укрдидактик" надано до суду додаткові докази (вх. № 5485), які були досліджені в процесі розгляду даного спору та долучені до матеріалів справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутня в судовому засіданні представниця позивача погодилася з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.06.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Українська дидактика" було створено 18.01.2011. Підприємство займається виробництвом та продажем товарів науково - шкільної тематики.

Також зазначає, що з 2014 року займається розробкою нових приладів та обладнання для проведення експериментів, розробкою українських дидактичних матеріалів, які поєднують розробки позивача з досягненнями науки та техніки, з урахуванням саме специфіки викладання матеріалу в школах та вузах України, та які будуть відповідати концепції реформи освіти, яка була започаткована в 2018 року Міністерством освіти України. Позивач виробляє більш ніж 1 000 найменувань продукції, які проходить усі необхідні та передбачені чинним законодавством перевірки якості товару, та рекомендовані для використання МОН України. Позивач є учасником усіх профільних виставок, що проводять у сфері освіти. Засновник та керівник позивача є ОСОБА_1 , яка є також одним із засновників та керівників Асоціації "Виробники та постачальники засобів навчання і навчального обладнання", та є партнером найбільших і найдосвідченіших світових виробників засобів навчання. Також позивач зазначає, що останній здобув визнання серед фахівців в сфері освіти, та неодноразово ставав переможцем в тендерних закупівлях. Продаж продукції позивач здійснює через авторизованого партнера Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Європейська дидактика", яка є активним учасником тендерних закупівель за державні кошти, реалізуючи продукцію виробництва позивача. При цьому, власник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Українська дидактика" ОСОБА_1 має об`єкти інтелектуальної власності, а саме:

- торгівельну марку "УКРДИДАК" - свідоцтво на торгівельну марку № 282403, очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва - 19.10.2028 року;

- торгівельну марку "УКРАЇНСЬКА ДИДАКТИКА" - свідоцтво на торгівельну марку " 282404, очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва - 19.10.2028 року;

- комбінований знак для товарі та послуг "EURODIDAC" зареєстрований у вигляді EDeurodidac, свідоцтво на знак для товарів і послуг № 268695, очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва 07.02.2028 року.

Позивачем 02.03.2020 було отримало лист № б/н від Приватного підприємства "Електровимірювач", яке є споживачем товарів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Українська дидактика", у якому було повідомлено, що на вебсайті з доменним ім`ям "https://ukrdidactic.com.ua" ним було здійснено замовлення товару, а саме - "Комплекту для навчань грамоти/письма (на магнітній основі), проте, під час оформлення замовлення виявилось, що постійна знижка на товар не діє та доставка замовлення відбувається з м. Харкова та від імені ПП "Укрдидактик", у зв`язку із чим, Приватне підприємство "Електровимірювач" просило повідомити, чи є ПП "Укрдидактик" відповідач 1 офіційним представником / дистриб`ютором або іншим уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Українська дидактика".

З даного листа позивачу стало відомо про існування юридичної особи зі схожим з позивачем найменуванням ПП "Укрдидактик" та здійснення однакової з позивачем діяльності на ринку з навчального обладнання, а саме було виявлено, що відповідач 1 - ПП "Укрдидактик" неправомірно використовує без дозволу (згоди) комерційне (фірмове) найменування "УКРДИДАКТИК", яке схоже на скорочене комерційне (фірмове) найменування позивача "УКРДИДАК", яке позивач раніше на 8 років почало використовувати у своїй господарській діяльності, та знаку для товарів та послуг найменування УКРДИДАК, що може призвести до змішування з діяльністю позивача.

Також позивач зазначає, що існує компанія відповідач 2 - ПП "Укрдидактика", власником та директором компаній відповідача 1 та відповідача 2 є громадянин України Порохняч Ігор Анатолійович.

За твердженнями позивача, Громадською організацією "Українська Асоціація Маркетингу" було проведено маркетингове дослідження, щодо асоціативного сприйняття у пересічних споживачів / носіїв мови схожості комерційного (фірмового) найменування позивача (ТОВ "УКРДИДАК") із найменуванням відповідача 1 та відповідача 2, та було складено експертний висновок від 16.09.2020 року, відповідно до якого представлені на онлайн ринку товари і / або послуги суб`єктів господарювання, офіційно зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі - ТОВ "УКРДИДАК" (2011 рік заснування) та ПП "УКРДИДАКТИК" (2017 рік заснування) за критерієм зв`язаності товарів і / або послуг відповідно до Міжнародної класифікації товарі і послуг мають суттєву схожість. Отже, потенційні споживачі / носії мови змішують (не розрізняють) товари підприємств під вказаними комерційними (фірмовими) найменуваннями і вважають їх ідентичними, що може призвести до плутанини з точки зору споживача / контрагента та викликати змішування діяльності суб`єктів господарювання; - комерційне (фірмове) найменування позивача (ТОВ "УКРДИДАК") та комерційне (фірмове) найменування ПП "УКРДИДАКТИК" а асоціативному сприйняття пересічних споживачів / пересічних носів мови виступають як істотно подібні, тобто такі, що мають схожість за ознаками фонетичної (точність звучання, не дивлячись на різницю в написанні), семантичної (співпадіння ключових елементів словосполучення "українська дидактика" у назвах обох підприємств) та асоціативної подібності. Асоціативна тотожність комерційного (фірмового) найменування означає, що ТОВ "УКРДИДАК" та ПП "УКРДИДАКТИК" сприймаються споживачами і / або контрагентами як "одне й те саме"; - унаслідок тотожності у сприйнятті споживачів комерційних (фірмових) найменувань відбувається змішування діяльності суб`єктів господарювання ТОВ "УКРДИДАК" та ПП "УКРДИДАКТИК". Отже комерційне (фірмове) найменування не може бути використане як засіб індивідуалізації на ринку, що створює можливість введення в оману споживачів і / або контрагентів, викликає репутаційні ризики для ТОВ "УКРДИДАК".

Вищевказане у експертному висновку на думку позивача, свідчить про те, що комерційне (фірмове) найменування відповідача "УКРДИДАКТИК" є схожим зі скороченим комерційним (фірмовим) найменуванням "УКРДИДАК", а додавання відповідачем 1 до комерційного (фірмового) найменування закінчення "_ТИК" у найменування "УКРДИДАКТИК" з урахуванням здійсненнями діяльності на одному товарному ринку - ринку навчального обладнання не призводить до розрізнення вказаних юридичних осіб.

Також позивач зазначає, що оформлення та назви продукції на сайті відповідача 1 https://ukrdidactic.com.ua/, є схожими до ступеня змішування з оформленням та назвою продукції позивача, в деяких випадках на сайті відповідача https://ukrdidactic.com.ua/, використані без дозволу фото продукції позивача з відповідними захисними позначеннями сайту позивача https://ukrdidac.com.ua, що створюють у потенційного покупця уявлення, що на сайті відповідача пропонується до продажу та представлені навчальні матеріали, які виробляються позивачем.

За твердженнями позивача, під час вивчення веб-сайту відповідача з доменним іменем https://ukrdidactic.com.ua, було виявлено рекламування та пропозиція до продажу товарів, зокрема навчального обладнання, аналогічного товарам позивача, зокрема: Гербарій "Дикорослі рослини", Гербарій "Культурні рослини", Гербарій "Лікарські рослини", є схожими із зображеннями аналогічних товарів позивача зображення комплект для навчань грамоти/письма (на магнітній основі), набір наочно - дидактичних матеріалів з іноземних мов (англійська) магн., Гербарій "Рослини природних зон України", набір "Склад числа (від 1 до 100), магнітно - маркерний планшет, комплект дидактичного приладдя (методика Дьенеша), Демонстраційний набір цифр і знаків на магнітах, набір з математики роздатковий, набір моделей геометричних тіл з розгорткою, набір геометричних моделей, набір геометричних тіл лабораторний, набір лабораторний з природознавства (досліди з рослинами), колекція різноманітність листків. Зазначені рекламні матеріали з зображеннями товарів позивача, розміщені на сайті відповідача із доменним іменем https://ukrdidactic.com.ua є схожими із рекламними матеріалами та зображеннями товарів, які позивач використовує при рекламування та просуванні своєї продукції, зокрема, на веб-сайті з доменним іменем https://ukrdidac.com.ua, та окремі зображення товарів скопійовані з веб-сайту позивача з доменним іменем https://ukrdidac.com.ua, що підтверджується захисними написами на цих зображеннях.

Вищевикладені порушення були зафіксовані 02.03.2020 листом ПрАТ "Електровимірювач", скаргою ФОП Загребельної Є.О. від 19.05.2020 стосовно невідповідності якості товарів позивача, відповідно до якої ФОП Загребельної Є.О. отримавши замовлення з веб-сайту відповідача 1, за яке було сплачені кошти відповідачу 2, ФОП Загребельної Є.О. виявила, що товари якісно та візуально не відповідають товарам, зображення яких розміщено на веб-сайті відповідача 1 "ukrdidactic.com.ua", та не відповідають тим товарам, що вона бачила на виставках, де було представлено товари вироблені позивачем. При цьому, позивач отримавши від ФОП Загребельної Є.О. товари отримані від відповідача 2, замовлені з сайту відповідача 1 виявлено, що надані товари не відповідають фото зображенням товару представленому на веб-сайті відповідача 1, оскільки на зображеннях представлені товари позивача, які були взяті з веб-сайту позивача, але позивач не надавав дозволу на використання зазначених зображень товару та не продавав вказаний товар відповідачу 1 та відповідачу 2.

У зв`язку із чим, на думку позивача, сукупність дій відповідача 1 та відповідача 2 щодо використання схожої назви, зображення товарів заявника під час реалізації та рекламуванні власних товарів призводить до того, що споживач може сплутати товари відповідача 1 з товарами позивача.

Також позивач посилається на те, що працівниками Третього відділу досліджень і розслідувань Харківського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України складено протоколи від 02.06.2020 щодо товарів комплект для навчання грамоти / письма (на магнітній основі), набір наочно - дидактичних матеріалів з іноземних мов (англійська) магн., колекція гербарій "Дикорослі рослини", колекція гербарій "Культурні рослини", Колекція гербарій "Лікарські рослини", Колекція гербарій "Рослини природних зон України", набір "Склад числа" (від 1 до 100) та 03.06.2020 року щодо товарів магнітно - маркерний планшет, комплект дидактичного приладдя (методика Дьенеша), Демонстраційний набір цифр і знаків на магнітах, Набір з математики роздатковий, Набір моделей геометричних фігур тіл з розгорткою, Набір геометричних моделей, Набір геометричних тіл лабораторний, Набір лабораторний з природознавства (досліди з рослинами), Колекція Різноманітність листків.

Вищевикладене на думку позивача свідчить про те, що відповідач 1 при розміщенні на своєму веб-сайті рекламних матеріалів щодо товарів, а саме: комплект для навчання грамоти / письма (на магнітній основі), набір наочно - дидактичних матеріалів з іноземних мов (англійська) магн., колекція гербарій "Дикорослі рослини", колекція гербарій "Культурні рослини", Колекція гербарій "Лікарські рослини", Колекція гербарій "Рослини природних зон України", набір "Склад числа" (від 1 до 100) та 03.06.2020 року щодо товарів магнітно - маркерний планшет, комплект дидактичного приладдя (методика Дьенеша), Демонстраційний набір цифр і знаків на магнітах, Набір з математики роздатковий, Набір моделей геометричних фігур тіл з розгорткою, Набір геометричних моделей, Набір геометричних тіл лабораторний, Набір лабораторний з природознавства (досліди з рослинами), Колекція Різноманітність листків використовував рекламні матеріали (фото зображення) товарів позивача, а саме зображення товарів позивача, оскільки позивачем раніше використовувались у своїй господарській діяльності рекламних матеріалів зображення товарів на веб-сайті з доменним іменем "ukrdidac.com.ua", та безпосередньо позивач створив фото, які в подальшому використані для створення рекламних матеріалів на сайті позивача, та посилається на скріншот щодо архівної інформації розміщеної на веб-сайті "http://web.archive.org стосовно сайту http://ukrdidactic.com.ua" з 18.01.2011 по 28.01.2022.

Крім того, позивач зазначає, що при реалізація продукції через веб-сайт "ukrdidactic.com.ua", відповідач 1 та відповідач 2 приймав участь у процедурах публічних закупівель. Відповідно до інформації, яка міститься в електронній системі публічних закупівель "Prozorro", протягом 2018 -2022 років відповідач 1 та відповідач 2 приймали участь у більше ніж 600 закупівлях, предметом яких були дидактичні матеріали, навчальне обладнання, засоби навчання тощо. При цьому використовував рекламні матеріали у вигляді зображень товарів позивача та схожих на них, що призводить до змішування діяльності позивача та відповідача 1.

Позивачем 30.04.2020 до Антимонопольного комітету України було направлено заяву про порушення передбачене статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" стосовно дій відповідача 1 та відповідача 2.

10.01.2023 позивач отримав рішення Тимчасової Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 23.12.2022 по справі № 62-р/тк № 3/20-98-20, яким визнано відповідача винним в порушенні законодавства про захист від недобросовісної конкуренції передбаченою статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Проте, відповідач 1 та відповідач 2 не припинив порушувати права інтелектуальної власності позивача, та продовжують розміщати на власному сайті фото зображення товарів позивача.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Направляючи справу № 922/527/23 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 зазначив що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову у частині позовних вимог, фактично виходили з недоведеності позивачем обставин порушення права власності позивача на торговельну марку, тим самим помилково ототожнивши власника прав на торговельну марку із суб`єктом авторського права на твір.

Верховний Суд зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Отже, з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення у зазначеній частині, з огляду на обставини, які входять до предмета доказування у вирішенні спору в частині захисту авторського права, судам, насамперед, належало встановити:

- яких саме об`єктів авторського права стосується спір;

- чи належать об`єкти авторського права, щодо яких виник спір, до службових творів (службового твору) та правові наслідки для роботодавця такої належності/неналежності (у редакції тих законодавчих приписів, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин);

- чи є позивач суб`єктом авторського права по відношенню до спірних об`єктів, зокрема, чи належать позивачу майнові авторські права на спірні об`єкти авторського права (чи доведено позивачем наявність таких прав належними та допустимими доказами) та/або право на використання таких об`єктів авторського права (включно з правом на судовий захист), з урахуванням наведених вище законодавчих приписів (у редакції, чинній на момент виникнення такого права);

- чи порушені такі права кожним з відповідачів та у який спосіб;

- чи існують підстави для стягнення з кожного з відповідачів заявленої компенсації (разового грошового стягнення), у якому саме розмірі, з огляду на обставини встановленого порушення (якщо останнє має місце) а також для відшкодування відповідачем-1 моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права згідно з приписами статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині вимог про припинення порушення авторських прав на об`єкти авторського права, стягнення компенсації та моральної шкоди, завданої порушенням авторського права та в частині розподілу судових витрат з направленням справи № 922/527/23 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 05.12.2023, господарський суд виходить з наступного.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з Достатність доказів на нову Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у справі № 922/527/23 зазначав про те, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 18.03.2020 зі справи № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2023 зі справи № 910/16093/18 дійшов таких висновків: За змістом ст. 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обставин справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Позивач, як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).

Постановою Верховного Суду від 05.12.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 17.05.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 зі справи № 922/527/23 скасовано в частині вимог про припинення порушення авторських прав на об`єкти авторського права, стягнення компенсації та моральної шкоди, завданої порушенням авторського права та в частині розподілу судових витрат. Справу № 922/527/23 у цій частині направлено новий розгляд до суду першої інстанції.

За змістом ст. 435, 440, 441, 443 ЦК України, ст. 7, 15, 31- 33 Закону України "Про авторське право та суміжні права" право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право.

З огляду на приписи ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди, компенсації (ст. 614, 1166 ЦК України).

Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права у редакції, чинній станом на 04.11.2018).

До об`єктів авторського права належать, зокрема, фотографічні твори (ст. 8 Закону України Про авторське право і суміжні права у наведеній редакції).

Відповідно до ст. 7 названого Закону (у вказаній редакції) суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у ч. 1 ст. 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Ст. 435 ЦК України визначає, що первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

За змістом ст. 1 названого Закону (у наведеній редакції) службовий твір це твір, створений автором у порядку виконання службових обов`язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту).

Відповідно до ст. 16 Закону України Про авторське право і суміжні права (у редакції, чинній станом на 04.11.2018) авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Ст. 55 Закону України Про авторське право і суміжні права (у редакції Закону, чинного на момент звернення позивача з позовом до суду) врегульовано питання, зокрема, цивільно-правовий захист авторського права.

Судом встановлено, що позивач набув виключні майнові права інтелектуальної власності на фотографічні твори, визначені договором про передачу прав інтелектуальної власності від 01.03.2011 та додатками до останнього, що містять характеристики творів за формою та змістом.

Відповідно актів приймання передачі, автор - ОСОБА_1 передала свої майнові права на створені нею дизайн макет зовнішнього вигляду коробки та оформлення та спосіб наповнення (формування) та фотографічний твір (фотозображення) наступних творів об`єктів авторського права: 1. Додаток 1 до договору гербарій «Рослини природних зон України»; 2. Додаток 2 до договору гербарій «Культурні рослини»; 3. Додаток 3 до договору гербарій «Лікарськіі рослини»; 4. Додаток 4 до договору гербарій «Дикорослі рослини»; 5. Додаток 5 до договору гербарій «Різноманітність листів»; 6. Додаток 6 до договору «Набір геометричних моделей»; 7. Додаток 128 до договору «Модель «Циклон та антициклон»; 8. Додаток 182 до договору «Демонстраційний набір цифр і знаків на магнітах»; 9. Додаток 209 до договору «Комплект навчально-наочних засобів для навчання грамоти/письма (на магнітах)»; 10. Додаток 219 до договору «Садовий інструмент (по догляду за рослинами)»; 11. Додаток 250 до договору «Набір «Склад числа» (від 1 до 100)»; 12. Додаток 270 до договору «Набір наочно-дидактичних матеріалів з іноземних мов (англійська)»; 13. Додаток 300 до договору «Набір геометричних тіл лабораторний»; 14. Додаток 350 до договору «Набір моделей геометричних тіл з розгорткою»; 15. Додаток 360 до договору «НАБІР ЛАБОРАТОРНИЙ З ПРИРОДОЗНАВСТВА (ДОСЛІДИ З РОСЛИНАМИ)»; 16. Додаток 366 до договору «Математичний планшет (7 х 7, пластик)»; 17. Додаток 368 до договору «Набір з математики роздатковий»; 18. Додаток 390 до договору «Магнітно-маркерний планшет»; 19. Додаток 402 до договору «Комплект дидактичного приладдя (методика Дьенеша)».

Вказаний правочин станом на час фіксації порушення був чинними, недійсним не визнавався.

До предмета доказування у даній справі, з урахуванням висновків, викладених у Постанові ВС у даній справі, належить факт неправомірного використання відповідачем об`єктів авторського права фотографічних творів ( фотозображення).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» службовий твір - твір, створений працівником у зв`язку з виконанням обов`язків за трудовим договором (контрактом). Виходячи з визначення, службовий твір повинен бути створений в результаті виконання службового завдання або на умовах передбачених трудовим договором (контрактом). Твір не буде вважатись службовим, якщо виходить за межі трудових функцій автора або при відсутності поставленого завдання.

Відповідно до ч. 2 ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об`єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу договору про передачу прав інтелектуальної власності на використання творів від 01.03.2011 вбачається, що автор - ОСОБА_1 передала свої майнові права на створені нею дизайн макет зовнішнього вигляду коробки та оформлення та спосіб наповнення (формування) та фотографічний твір (фотозображення) об`єкти авторського позивачеві, зазначивши в тексті договору, як службовий твір.

Натомість, оскільки вона його створила не у зв`язку з виконанням обов`язків за трудовим договором (контрактом), то фактично вона передала майнові права, як фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права у редакції, чинній станом на 04.11.2018).

Водночас, зазначення в договорі визначення «службовий твір» фактично не впливає на зміст та суть договору в цілому.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що відповідач - ПП «УКРДИДАКТИК» неправомірно використовує без дозволу (згоди) позивача (ТОВ «УКРДИДАК») позначення «ukrdidactic» у доменному імені вебсайту «ukrdidactic.com.ua», схожого з позначенням «ukrdidac» у доменному іменем вебсайту ТОВ «УКРДИДАК» - «ukrdidac.com.ua», яке ТОВ «УКРДИДАК» раніше на 8 років почало використовувати у своїй господарській діяльності, що призводить до змішування з діяльністю ТОВ «УКРДИДАК». 5 Сайт Відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») https://ukrdidactic.com.ua, було створено 02.10.2019.

Згідно листа ТОВ «Хостінг Україна» № 2735 від 26.06.2020 реєстрація доменного імені ukrdidactic.com.ua для хостингу сайту ukrdidactic.com.ua було зроблено на ім`я відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК»). Вебсайт http://www.ukrdidac.com.ua/, який було створено 21.02.2007 та 2011 року було передано ТОВ «УКРДИДАК». Крім того, оформлення та назви продукції на сайті відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») - https://ukrdidactic.com.ua/, є схожими до ступеня змішування з оформленням та назвою продукції позивача, в деяких випадках на сайті відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») - https://ukrdidactic.com.ua/, використані без дозволу фото продукції позивача з відповідними захисними позначеннями сайту позивача http://www.ukrdidac.com.ua, що створюють у потенційного покупця уявлення, що на сайті відповідача пропонуються до продажу та представлені навчальні матеріали, які виробляються позивачем - ТОВ «УКРДИДАК».

Під час вивчення позивачем вебсайту відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») з доменним іменем «ukrdidactic.com.ua», було виявлено рекламування та пропозиція до продажу товарів, з використанням фотозображень товару позивача - об`єктів авторського права, за захистом, яких і звернувся позивач, зокрема: Гербарій «Дикорослі рослини»; Гербарій «Культурні рослини»; Гербарій «Лікарські рослини» є схожими із зображеннями аналогічних товарів Позивача зображення товарів Комплект для навчань грамоти/письма (на магнітній основі); Набір дидактичних матеріалів з іноземних мов (англійська) магн; Гербарій «Рослини природних зон України»; Набір «Склад числа» (від 1 до 100); Магнітно-маркерний планшет; Комплект дидактичного приладдя (методика Дьенеша); Демонстраційний набір цифр і знаків на магнітах; Набір з математики роздатковий; Набір моделей геометричних тіл з розгорткою; Набір геометричних моделей; Набір геометричних тіл лабораторний; Набір лабораторний з природознавства (досліди з рослинами); Колекція Різноманітність листків. Зазначені рекламні матеріали з зображенням товарів позивача, розміщені на вебсайті відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») із доменним іменем «ukrdidactic.com.ua» є схожими із рекламними матеріалами з зображеннями товарів, які позивач використовує при рекламуванні та просуванні своєї продукції, зокрема, на вебсайті з доменним іменем «ukrdidac.com.ua», та окремі зображення товарів скопійовані з вебсайту позивача з доменним іменем «ukrdidac.com.ua», що підтверджується захисними написами на цих зображеннях. Неправомірне використання без дозволу (згоди) позивача на вебсайті з доменним іменем «ukrdidactic.com.ua» рекламних матеріалів у вигляді зображення товарів фото товару, та зображення товару, що схожі на ті, які позивач, раніше почав використовувати у своїй господарській діяльності, зокрема на своєму вебсайті з доменним іменем «ukrdidac.com.ua», що призвело до змішування з діяльністю позивача, оскільки Відповідач 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») використовує фотозображення, що є об`єктом авторського права з сайту позивача.

Позивач, отримавши від ФОП Загребельна Є.О. товари, які остання отримала від відповідача 2 (ПП «УКРДИДАКТИКА»), з сайту відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК»), виявив, що надані товари, зокрема: «Комплект для навчань грамоти/письма (на магнітній основі)», «Набір наочно-дидактичних матеріалів з іноземних мов (англійська)», «Склад числа (від 1 до 100)», що були придбані на веб-сайті відповідача «ukrdidactic.com.ua», не відповідають фото зображенням товару представленому на вебсайті відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК»), оскільки на зображеннях представлені товари позивача, які були взяті з вебсайту позивача без його дозволу на використання зазначених зображень вказаного товару.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») не спростовано факт порушення авторських прав на рекламне зображення (фото) товару, рекламні матеріали у вигляді зображення товарів, фото продукцію, фотографію позивача, які були створені Тарасевич Т.В. та передані позивачеві за договором про передачу прав інтелектуальної власності від 01.03.2011 шляхом використання відповідачем 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») належних позивачеві об`єктів авторського права на сайті https://ukrdidactic.com.ua без його дозволу, як правовласника.

Згідно з довідкою ТОВ «Хостінг Україна» від 26.02.2024 року (вх. № 5485 від 28.02.2024) послуга хостингу для сайту ukrdidactic.com.ua до червня 2020 надавалась на підставі реєстрації споживача послуг на веб-сайті Відповідачу 1 (ПП «УКРДИДАКТИК»), а з червня 2020 - компанії ТОВ «УКРАЇНСЬКІ-ІТ-РЕСУРСИ» (відповідач 3).

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачами 1 та 3 авторських прав позивача на фотографічні твори шляхом розміщення їх веб-сайті ukrdidactic.com.ua, а отже вимоги щодо припинення порушення авторських прав позивача шляхом видалення з контенту веб-сайту, що розміщується за адресою: https:// ukrdidactic.com.ua/, об`єктів авторського права, права на які належать ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВИЙ ЦЕНТР «УКРАЇНСЬКА ДИДАКТИКА» підлягають задоволенню.

Ст. 47 ГПК України передбачено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки. Розрахунок стягнення компенсації.

П. 3 ч. 4 ст. 55 Закону України Про авторське право і суміжні права (у редакції Закону, чинного на момент звернення позивача з позовом до суду) передбачено, стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.

Позивач, вважає, що справедливим буде стягнення компенсації (разового грошового стягнення) з відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2684, 00 грн (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01. 2023) *200= 536 800, 00 гривень.

Розглянувши дану вимогу, суд зазначає наступне.

Використання чужого твору без дозволу правоволодільця, якщо такі дії не підпадають під передбачені законом випадки вільного використання творів, навіть, якщо відсутній склад деліктного зобов`язання, є порушенням майнового авторського права (протиправна дія).

Згідно з параграфом (1) (c) статті VII.3:101 DCFR, використання чужого майна є однією з підстав збагачення (DCFR, С. 1523).

Поняття майна охоплює зокрема права на інтелектуальну власність, як ті, що можуть передаватись, так і ті, на використання яких іншій особі може бути надана ліцензія (див. Assets capable of use, DCFR, С. 1529).

Директива 2004/48/ЄС (як і Угода про асоціацію) виділяє лише мінімальні стандарти захисту прав інтелектуальної власності і не забороняє забезпечувати більш високий рівень охорони (рішення CJEU по справі C-481/14). Право країнам на більш високий рівень охорони надається також відповідно до ст. 19 Бернської конвенції та ст. 1 Угоди ТРІПС. Так само можна зробити висновок, що положення цих міжнародних договорів прямо не забороняють використовувати «штрафну» компенсацію (фіксованого діапазону сум) у національному законодавстві. Однак в будь-якому випадку відповідно до ч. 2. ст. 3 Директиви 2004/48/ЄС (ч. 2 ст. 230 Угоди про асоціацію) компенсація, як і будь-який інший спосіб захисту авторських прав, «має бути ефективною, співмірною і стримувальною та має застосовуватись таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній торгівлі та забезпечити захист від зловживань».

Стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права і (або) суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір.

При визначенні компенсації слід враховувати:

оцінну компенсація (пряме зобов`язання України в рамках виконання положень Угоди про асоціацію)

запобіжники:

розмір компенсації має бути ефективним, співмірним і стримувальним, спрямовуватись на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача;

під час визначення розміру компенсації судом враховуються тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема, з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форма, а також інші об`єктивні обставини.

Виключно для суб`єктів авторського права і суміжних прав надана можливість обирати, який саме підхід щодо компенсації вимагати: штрафний чи оцінний.

Суб`єкти авторського права можуть на свій розсуд обрати:(1) оціночну компенсацію у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (ПМПО); або(2) штрафну компенсацію фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання твору, з приводу якого виник спір.

Особи, передбачені у пунктах 2-5 ч. 1 ст. 55 Закону України Про авторське право і суміжні права (у редакції Закону, чинного на момент звернення позивача з позовом до суду) (ст. 55), мають право лише на штрафну компенсацію (п.4 ч.3 ст. 55).

Такими особами є: (1) ліцензіати, якім надано виключну ліцензію (п. 2 ч.1 ст. 55); (2) особи, які мають право на отримання частки винагороди за використання твору (п. 2 ч. 1 ст. 55); (3) організації колективного управління (п. 3 та п.4 ч. 1 ст. 55); (4) особи, яким належить право особливого роду (sui generis) (п.5 ч.1 ст. 55).

Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача (п.4 ч.3 ст. 55).

При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини (п. 4 ч. 3 ст. 55).

Отже, розмір компенсації має бути співрозмірним наслідкам порушення права (майнова шкода, збитки). Розмір компенсації має спрямовуватися на відновлення порушених прав.

Вимога співрозмірності компенсації наслідкам порушення права, а також вимога спрямованості компенсації на відновлення порушених прав, означає, що для визначення судом розміру компенсації, суду необхідно буде встановити розмір втрат позивача від порушення його прав відповідачем аби відновити порушені права.

У випадку вибору позивачем оціночної компенсації, позивачу окрім належності йому авторського права та факту протиправного використання відповідачем об`єкту авторського права, необхідно буде обґрунтувати співрозмірність суми оціночної компенсації наслідкам порушення його права.

Ознаки компенсації: 1) протиправне використання об`єктів авторського права відповідачем; 2) вина порушника; 3) наявність втрат від порушення права; 4) співрозмірність розміру компенсації втратам, що завдані порушенням права; 5) для суб`єктів авторського права можливість альтернативи між оціночною компенсацією або штрафною компенсацією) для осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої статті 55 лише штрафна компенсація; 6) розмір оціночної компенсації від 2 до 200 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 6-1) розмір штрафної компенсації фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання твору, з приводу якого виник спір.

У випадку використання твору без дозволу правоволодільця, якщо такі дії не підпадають під передбачені законом випадки вільного використання творів, особи, зазначені в ч. 1 ст. 55 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" (у редакції Закону, чинного на момент звернення позивача з позовом до суду), можуть звертатися за захистом до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про: (1) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права, включаючи упущену вигоду, або (2) стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або (3) стягнення компенсації (п. 6 ч. 2 ст.55).

Суд має право постановити рішення, зокрема про:(1) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права (п.2 ч.3 ст. 55); (2) стягнення з порушника авторського права доходу, отриманого внаслідок порушення (п.3 ч.3 ст. 55); (3) стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу (п. 4 ч. 3 ст. 55).

Розмір компенсації має бути співрозмірним наслідкам порушення права. Це означає, що для визначення розміру компенсації, суду необхідно буде встановити розмір втрат позивача від порушення його прав відповідачем. Якщо суду не вдасться встановити розмір (хоча б орієнтовний) втрат позивача, буде відсутньою база для визначення розміру компенсації.

Ще однією умовою для компенсації, є вина порушника.

Відтак, якщо відповідач доведе, що в його діях не було вини, суд не зможе стягнути з нього компенсацію.

Отже, компенсація у чинному ЗУ "Про авторське право і суміжні права" має деліктні риси співрозмірність наслідкам порушення авторського права та наявність вини.

Вимоги співрозмірності наслідкам порушення авторського права та наявності вини порушника стосуються як оціночної (від 2 до 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), так і штрафної компенсації.

Враховуючи те, що позивачем не надано розрахунку та не доведено співрозмірність максимальної компенсації наслідкам порушеного права, з урахуванням справедливості та розумності (ст. 3 ЦК України), суд вважає, що справедлива сума компенсації, що підлягає стягненню з відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») на користь позивача складає 268 400, 00 грн.

Щодо стягнення з відповідача 1 (ПП«УКРДИДАКТИК») на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, суд зазначає таке.

Постановою ВС у даній справі встановлено, що стосовно посилання скаржника на постанови Пленуму Верховного Суду України, то чинне законодавство вказує на необхідність врахування судами правових висновків, які містяться у постановах Верховного Суду. На висновки, викладені у постановах Пленуму Верховного Суду України, зокрема й від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи та від 27.03.1992 № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, цей припис не поширюється.

ЦК України у п. 9 ч. 2 ст. 16 передбачено, що одним із судових способів захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб .

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розглянувши справу № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), ВП ВС у постанові від 1 вересня 2020 року зробила такий висновок щодо застосування норм права: «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Ст. 55 Закону України «Про авторське право та суміжні права» встановлено, що суд має право постановити рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права та/або суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування.

Отже, враховуючи характер правопорушення, ступень вини відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») та те, що позивачем не надано до суду жодного розрахунку спричинених йому моральних переживань, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що справедлива сума компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК») на користь позивача складає 25 000, 00 грн.

Щодо вимог до відповідача 2 (ПП «УКРДИДАКТИКА»), суд зазначає наступне.

Звертаючись з даним позовом, позивач вважає, що оскільки відповідач 2 (ПП «УКРДИДАКТИКА») є компанією, через яку фактично здійснюється продаж товарів з сайту відповідача 1 (ПП «УКРДИДАКТИК»), а отже, за його доводами, порушує належні йому об`єкти авторського права на сайті https://ukrdidactic.com.ua, без його дозволу як правовласника.

Судом встановлено, що рішенням Тимчасової Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 23.12.2022 по справі № 62-р/тк № 3/20-98-20 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та стягнення штрафу", визнано відповідача - ПП «УКРДИДАКТИК» винним в порушенні законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченою ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Натомість, суд зазначає, що такі дії відповідача 2 (ПП «УКРДИДАКТИКА») кваліфікуються, як порушення не авторських прав, а конкуренційного законодавства.

А отже, у вимогах, відносно до відповідача 2 (ПП «УКРДИДАКТИКА») слід відмовити.

Суд при вирішенні спору керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки часткове скасування судового рішення зумовлює перерозподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Вимогами ст.129 ГПК України передбачений порядок розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору, за змістом якого у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Оскільки позивачем заявлено декілька позовних вимог, що мають майновий та немайновий характер, суд, на підставі ст. 129 ГПК України, здійснює розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 112 160, 00 грн.

Дослідивши клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги, позивачем надано до суду:

- договір про надання правової допомоги від 20.03.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Українська дидактика" та адвокатом Мусатенко В.С.;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги на адвоката Мусатенко В.С., виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Науковий центр "Українська дидактика";

- додаток № 6/2024 до договору про надання про надання правової допомоги від 20.03.2020;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2024 до договору про надання правової допомоги від 20.03.2020 на суму 112 160, 00 грн;

- рахунок на оплату на суму 112 160, 00 грн від 20.03.2024.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Крім того, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено також правову позицію, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 112 160, 00 грн підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Суд зауважує, що відповідачами, відповідно до приписів ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволено частково, а тому й витрати на професійну правову допомогу позивача мають бути відшкодовані йому за рахунок першого відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України), в сумі 54 599, 49 грн.

Також, до складу інших витрат, що пов`язані з розгляд справи, позивачем, зокрема включено витрати, пов`язані із витребуванням та забезпеченням доказів, а саме:

оплата проведення висновку експертного дослідження Державного науково дослідного експертно криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №ЕД- 19-22/5392- КТ від 04.08.2022 на суму 3 624, 64 грн.

оплата проведення маркетингового дослідження ГО «Українська асоціація маркетингу» вартістю 21600, 00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вищезазначені судові витрати є доведеними, законодавчо обґрунтованими та враховуючи часткове задоволення позову, покладаються на першого відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Також на першого відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання позову.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 30.03.2021 у справі № 911/2390/18, від 19.01.2023 у справі № 500/2632/19 зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, судом здійснюється розподіл понесених позивачем судових витрат при зверненні до суду з апеляційною та касаційною скаргами.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції віднести на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Таким чином на першого відповідача покладаються сплачений судовий збір у розмірі 8 052, 00 грн за подання апеляційної скарги та сплачений судовий збір у розмірі 10 736, 00 грн за подання касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 2, 46, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Зобов`язати Приватне підприємство «УКРДИДАКТИК» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, буд. 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ 42366394) та Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ-ІТ-РЕСУРСИ» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, буд. 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ 43465325) припинити порушення авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВИЙ ЦЕНТР «УКРАЇНСЬКА ДИДАКТИКА» шляхом видалення з контенту веб-сайту, що розміщується за адресою: https://ukrdidactic.com.ua/, об`єктів авторського права, права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «НАУКОВИЙ ЦЕНТР «УКРАЇНСЬКА ДИДАКТИКА» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, код ЄДРПОУ: 37479822).

Стягнути з Приватного Підприємства «УКРДИДАКТИК» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, буд. 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ 42366394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВИЙ ЦЕНТР «УКРАЇНСЬКА ДИДАКТИКА» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, код ЄДРПОУ: 37479822, НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) компенсацію (разове грошове стягнення) у розмірі 268 400, 00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «УКРДИДАКТИК» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, буд. 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ 42366394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВИЙ ЦЕНТР «УКРАЇНСЬКА ДИДАКТИКА» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, код ЄДРПОУ: 37479822, НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) моральну шкоду у розмірі 25 000, 00 грн.

Стягнути з Приватного Підприємства «УКРДИДАКТИК» (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, буд. 179-Б, кв. 112, код ЄДРПОУ 42366394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВИЙ ЦЕНТР «УКРАЇНСЬКА ДИДАКТИКА» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 89, приміщення 1 А, код ЄДРПОУ: 37479822, НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) сплачений судовий збір у розмірі 8 301, 88 грн за подання позовної заяви; судовий збір у розмірі 8 052, 00 грн за подання апеляційної скарги; сплачений судовий збір у розмірі 10 736, 00 грн за подання касаційної скарги; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 54 599, 49 грн; судові витрати на проведення висновку експертного дослідження Державного науково дослідного експертно криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № ЕД-19-22/5392-КТ від 04.08.2022 на суму 1 764, 47 грн; судові витрати на проведення маркетингового дослідження ГО «Українська асоціація маркетингу» згідно договору № 2420 від 12.08.2020, вартістю 10 514, 88 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою http://court.gov.ua/.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 17.06.2024.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/527/23