ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024м. ДніпроСправа № 904/386/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в редакції позивача

Представники:

Від позивача: Жежель С.С., посвідчення №544, самопредставництво, Тарасюк Олексій Леонідович, посвідчення № 886, самопредставництво

Від відповідача: Страх Євгеній Олегович, ордер № 1242833 від 07.03.2024

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Кам`янська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1210400000:03:035:0146, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, 351-Б, загальною площею 0,4254 га, для розміщення будівлі з підпіллям адміністративно-побутового корпусу (об`єкт незавершеного будівництва) в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані бездоговірним користуванням Відповідачем земельною ділянкою, що належить Позивачу.

31.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів про наявність Електронного кабінету.

Ухвалою від 05.02.2024 судом було залишено позовну заяву без руху.

08.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви суд, ухвалою від 12.02.2024, прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 05.03.2024.

В судовому засіданні 05.03.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 05.03.2024 судом відкладено підготовче засідання на 02.04.2024.

07.03.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 12.03.2024 у задоволенні заяви представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

02.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді Назаренко Н.Г. у відпустці з 01.04.2024 по 12.04.2024, підготовче засідання по справі № 904/386/24 за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в редакції позивача, не відбулося.

09.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

11.04.2024 від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій він просить поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву, поданого до суду 09.04.2024.

Відповідач посилається на припинення діяльності відповідача як власника річкового порту "Демос" через повномасштабну військову агресію російської федерації проти України, зупинення судноплавства, річкових та морських перевезень, руйнації дамби Каховської ГЕС та як наслідок зникнення Каховського водосховища та обміління русла ріки.

Відповідач зазначає про звільнення усіх працівників, окрім директора, який фактично знаходиться у Вінницькій області.

Відповідач стверджує, що для необхідності пошуку документів та переписки між відповідачем та позивачем стосовно укладення договорів оренди землі за 2023 рік, а також необхідності технічного відновлення інформації на сервері щодо поштового листування за минулий рік директору необхідно було прибути до м. Кривий Ріг та знайти відповідного спеціаліста.

Відповідач вказує, що наведене унеможливило подати відзив на позовну заяву та додані до нього документи у встановлений судом строк.

Ухвалою від 15.04.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, по 11.05.2024 включно. Призначено підготовче засідання на 07.05.2024.

17.04.2024 від Відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

17.04.2024 від Позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на приєднання відзиву.

На думку позивача, у заяві про поновлення строку відповідач наводить технічні причини неподання відзиву, які не можуть свідчити про непереборність обставин, що зашкодили вчасно подати відзив.

Позивач зазначає, що відповідач був повідомлений про існування позову судом засобами поштового зв`язку наприкінці лютого та зареєстрував електронний кабінет 07.03.2024.

Позивач звертає увагу, що відповідно до ордеру відповідач уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Страхом Є.О. ще 07.03.2024. Адвокат Страх Є.О. також має зареєстрований електронний кабінет з 23.05.2022.

Ухвалою від 22.04.2024 у задоволенні заяви Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

07.05.2024 позивач в підготовчому засідання підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 07.05.2024 задоволено клопотання відповідача та поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 27.05.2024.

24.05.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про відкладення(перенесення) розгляду справи. У зв`язку з тим, що представник Кам`янської міської ради не зможе з`явитись доприміщення суду у зв`язку із зайнятістю представника Кам`янської міської ради в інших судових засіданнях, а саме:

-судове засідання по справі № 208/7255/16-к, яке призначене на 27.05.2024 на 09:00, у Заводському районному суді м. Дніпродзержинська;

- судове засідання по справі № 207/6215/23, яке призначене на 27.05.2024 на 11:00, у Баглійському районному суді м. Дніпродзержинська;

В судовому засіданні 27.05.2024 Позивач свого представника не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив , пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 27.05.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.06.2024.

06.06.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.

10.06.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

10.06.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення ст.. 208 ЗК України, користуючись земельною ділянкою, кадастровий номер № 1210400000:03:035:0146 за адресою: вул.. Широка, 351-Б, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, загальною площею 0,4254 га, для розміщення будівлі з підпіллям адміністративно-побутового корпусу (об`єкт незавершеного будівництва), не уклав з позивачем договір оренди земельної ділянки, не вчинив дій щодо реєстрації права користування нею та не сплачує відповідну орендну плату.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про проти позову заперечив, зазначив, що дійсно проекти договорів оренди землі за адресами: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 351 А, 351 Б, 351В, 353А Товариством були отримані, проте, ознайомившись з останніми директор Товариства повідомив Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо своїх заперечень та у зв`язку з чим вже 17 липня 2023 року на електронну адресу Кам`янської міської ради (miskrada@kam.gov.ua) було відправлено лист зі своїми запереченнями та пропозиціями щодо такої істотної умови договору як розмір оренди та інших умов запропонованих проектів договорів, на який жодної офіційної відповіді Товариство не отримало.

Тобто, відповідач не погодився з наданим проектом договору й обгрунтував чому, у своїх запереченнях запропонував інший розмір оренди та інші умови, таким чином надав власну пропозицію.

Відповідач вказав, що нерухоме майно, яке було придбано ТОВ «ДНФ» являється річковим портом «ДЕМОС» з облаштованою причальною стінкою, однак який через повномасштабну військову агресію Російської Федерації проти України, в тому числі через зупинення судноплавства, річкових та морських перевезень, руйнації дамби Каховської ГЕС та як наслідок зникнення Каховського водосховища та обміління русла ріки з 24 лютого 2022 року повністю не використовується та не функціонує з незалежних від Товариства причин, через неможливість функціонування Товариства з нього звільнилися всі працівники (окрім директора), а тому з огляду на вищевикладене Товариство отримавши проект договору категорично не погодилося з запропонованим розміром орендної плати.

Відповідач вважає, що, враховуючи приписи статті 120 ЗК України та Закону України «Про оренду землі», не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відповідач вважає, що позивачем у поданий проект договору оренди земельної ділянки включені положення, які не є обов`язковими в силу законодавства, не містяться в Типовому договорі оренди земельної ділянки та ставлять позивача, як орендодавця у більш привілейоване становище порівняно з орендарем, що також з огляду на принцип свободи договору, справедливості та розумності не влаштовує ТОВ «ДНФ».

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, Рішенням Дніпродзержинської міської ради № 1122-56/VІ від 31.10.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" надано в користування на умовах оренди земельну ділянку за адресою вулиця Широка, 351-Б, загальною площею 0,4254 га для розміщення будівлі з підпіллям адміністративно-побутового корпусу (об`єкт незавершеного будівництва).

На підставі зазначеного рішення, 05.01..2015 між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) та ТОВ "КИ.МОД" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №13014, відповідно до умов якого орендареві передано в строкове платне користування строком до 31.10.2024 земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146.

Вказана земельна ділянка була передана орендодавцем орендарю 05.01.2015, на підтвердження чого було складено та підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки від 05.01.2015 (а.с.32).

У подальшому, 17.02.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі № 13014 від 05.01.2015.

Як свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 16.09.2020 право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м.Дніпродзержинськ, вулиця Широка, № 351-Б, перейшло від ТОВ "КИ.МОД" до ТОВ "ДНФ".

Крім того, 16.06.2023 Кам`янською міською радою прийнято рішення № 1122-35/VIIІ "Про вилучення з користування земельних ділянок у ТОВ "КИ.МОД" та передачі в користування на умовах оренди земельних ділянок ТОВ "ДНФ", яким, зокрема, вирішено: 1) вилучити з користування, у зв`язку з відчуженням нерухомого майна, у Товариства з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД", зокрема, земельну ділянку за адресою: м. Кам`янське, вулиця Широка, 351-Б, кадастровий номер 1210400000:03:035:0146, загальною площею 0,4254 га, надану для розміщення будівлі з підпіллям адміністративно-побутового корпусу (об`єкт незавершеного будівництва); 2) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ДНФ" в користування на умовах оренди строком до 30.06.2033, зокрема, земельну ділянку за адресою: м. Кам`янське, вулиця Широка, 351-Б, кадастровий номер 1210400000:03:035:0146, загальною площею 0,4254 га, надану для розміщення будівлі з підпіллям адміністративно-побутового корпусу (об`єкт незавершеного будівництва).

Як убачається зі змісту позовної заяви, у визначений рішенням № 1122-35/VIIІ від 16.06.2023 строк, відповідач договір з міською радою не уклав, у зв`язку з чим, листом №09-08/990 від 28.06.2023 позивач направив на адресу відповідача для узгодження та підписання, зокрема, проєкт договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1210400000:03:035:0146, який останній не підписав, що і стало причиною звернення позивача до суду з вимогою про визнання відповідного договору укладеним в редакції Кам`янської міської ради.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, правовими підставами зміни договору є істотне порушення договору другою стороною, а також інші випадки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

У частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Згідно з висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України), особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент переходу до відповідача права власності на нерухоме майно - 16.09.2020), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України у вказаній редакції, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі №913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Враховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі №907/132/19.

Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов`язковим.

Подібний правовий висновок щодо застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема заміна орендаря у договорі оренди, у судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору), викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, а також у постанові від 26.08.2021 у справі № 910/12464/20.

В даному аспекті судом засвідчується, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (стаття 36 та частина 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Відповідно до положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря.

При цьому суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

З урахуванням наведеного, зважаючи на чинність договору оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 була надана в оренду попередньому її користувачу (попередньому власнику нерухомого майна), та, відповідно, чинність цього договору для відповідача, як нового власника нерухомого майна, суд не вбачає правових підстав для визнання укладеним ще одного договору оренди тієї самої земельної ділянки.

Твердження позивача, що відповідно до умов пункту 12.3. договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015, останній припинив свою дію в зв`язку з продажем будівель та споруд, що розташовані на орендованій земельній ділянці, суд вважає безпідставними, адже в контексті імперативних положень частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", наведений пункт договору слід розуміти таким чином, що в разі продажу розташованих на орендованій ділянці об`єктів нерухомості, договір оренди припиняється не в цілому, а лише в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Так само, для чинності договору оренди № 13014 від 05.01.2015 не має значення і рішення Кам`янської міської ради № 1122-35/VIIІ від 16.06.2023, адже відчуження нерухомого майна, яке розміщено на орендованій земельній ділянці, не є підставою для припинення права оренди землі, тим більше підставою для вилучення земельної ділянки, яке можливо виключно в порядку, передбаченому статтею 147 Земельного кодексу України.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки вістуні, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в редакції позивача - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.06.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко