СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/5083/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,

при секретарі судового засідання : Погребняк А.М.,

за участі представників сторін:

від відповідача , не прибув ,

від позивача, Старов В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, за вх. №674 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "26" лютого 2024 р. (повний текст складено 07.03.2024, суддя Буракова А.М. ) у справі № 922/5083/23

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків,

до Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради, Харківська область,

про стягнення 632098,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради , згідно якої просила суд стягнути з відповідача на користь держави на р/р UA128999980333119331000020645, отримувач ГУК Люботинської міської ТГ Харківської області, банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37874947, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", в розмірі 632098,08 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області, код ЄДРПОУ 37999518, р/р UA 938201720343120003000081164, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, судовий збір в розмірі 9482,00грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5083/23 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням , Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулася до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції без урахування усіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права. Зокрема посилається, що судом першої інстанції не було враховано положення п.1.5.4. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, яку затверджено наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при комітеті України з питань геології та використання надр за № 23 від 04.02.2000 р. Зазначеним пунктом Інструкції передбачено, що водозабір підземних вод може складатися з одної або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів). Наполягає, що 8 свердловин є єдиним водозабіром, а тому висновок суду першої інстанції є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 р. апеляційну скаргу позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.24 у справі №922/5083/23 залишено без руху.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 р. у справі №922/5083/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області, за вх. №674 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2024 р. у справі №922/5083/23, встановлено учасникам справи строк до 29.04.2024 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали справи №922/5083/23 з Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 р. розгляд справи призначено на 22.05.2024 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.05.2024 р. приймали участь представники позивача та відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення. У судовому засіданні було оголошено перерву до 03.06.2024 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.06.2024 р оголошено перерву до 10.06.2024 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.06.2024 р. приймав участь представник заявника апеляційної скарги. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представників.

Згідно до приписів частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого у статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю-доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін які приймали участь у судових засіданнях , перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області на виконання листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/1-21/17626-21 від 17.08.2021, на виконання доручення Прем`єр-міністра України № 39200/1/1-21 від 07.09.2021, доручення Державної екологічної інспекції України № 159 від 14.09.2021, припису Державної екологічної інспекції України № 185/03-13 від 24.12.2020, керуючись ст. ст. 4, 6, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної інспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля країни 07.04.2020 за №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, відповідно до наказу від 22.09.2021 за № 889/12-01 та направлення від 22.09.2021 за № 889/12-01/04-04, в термін з 23, 28 вересня 2021 року проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності законодавства: про оцінку впливу на довкілля, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів Водопровідно-каналізаційним комунальним управлінням Люботинської міської ради.

Перевіркою було встановлено, що на балансі відповідача знаходяться 8 артезіанських свердловин. На перевірку надано дозвіл на спеціальне водокористування від 12.03.2018 року № 222/ХР/49д-18, виданий Державним агентством водних ресурсів України, терміном дії до 12.12.2022 року, в якому вказано, що мета водокористування - питні і санітарно- гігієнічні та виробничі потреби, передача води для потреб населення та вторинних водокористувачів, скид зворотних (стічних) вод до водного об`єкту. Також, дозволом встановлені умови спеціального водокористування, а саме п. 6 встановлено, - відповідно до ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та ст. 19 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання суб`єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами, з урахуванням особливостей передбачених ст. 23 Кодексу України про надра. Вищевказаним дозволом на спеціальне водокористування встановлений ліміт забору води з підземних джерел - 3385,161 м3/добу або 1187,235 тис. м3/рік. Також, на перевірку надано звіт про використання води 2-ТП - водгосп за 2020 рік, відповідно до якого відповідачем забрано з підземних джерел 483,2 тис.м3 підземної води, відповідно 1,324 тис.м3 на добу. Спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні джерела) відповідачем не отриманий. В ході перевірки встановлено, що відповідачем здійснюється самовільне користування надрами (підземні води), а саме - забір води з артсвердловин (підземні джерела) здійснюється без спеціального дозволу на користування надрами.

За результатами перевірки господарської діяльності відповідача, Державною екологічною інспекцією у Харківській області складено акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 889/12-01/04-04 від 28.09.2021.

Даний акт начальником Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради було підписано та отримано з зауваженнями.

04.10.2021 Державною екологічною інспекцією у Харківській області було складено припис № 54/04-04 щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства. Даний припис було отримано начальником Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради та ним було зазначено у приписі, що він з ним не згоден.

24.07.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 59 (вих. №3363-04-04 від 19.07.2023) із пропозицією добровільного відшкодування матеріальних збитків заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні вода), а саме - забір води з артсвердловин (підземні джерела) без спеціального дозволу на користування надрами за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 року, що є порушенням ст. 19 Кодексу України про надра, чим заподіяно державі матеріальний збиток у розмірі 632098,08 грн.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку матеріальний збиток не було сплачено, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи нижче викладене

Згідно з приписами частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Частинами 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

В свою чергу, в преамбулі Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» вказано, що наведений Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

Статтею 15 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що господарська діяльність у сфері питного водопостачання включає: централізоване питне водопостачання міст, інших населених пунктів; питне водопостачання за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних); виробництво фасованої питної води; питне водопостачання за допомогою індивідуальних та колективних установок (пристроїв) підготовки питної води.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі визначених документів, зокрема, дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

Статтею 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» унормовано, що підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Згідно до приписів статті 19 Кодексу України «Про надра» право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами. Користування надрами здійснюється без надання спеціального дозволу на користування надрами у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 23 Кодексу України «Про надра» встановлює, що землевласники і землекористувачі в межах земельних ділянок, які перебувають у їх власності або користуванні, мають право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, не пов`язаних із відчуженням видобутих корисних копалин, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 метрів кубічних на добу.

Згідно до приписів статті 1 Водного кодексу України: водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта; ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об`єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

Таким чином, враховуючи положення статті 1 Водного кодексу України, кожна із артезіанських свердловин, з яких відповідач здійснює видобування води, є спорудою для забору води з підземного водного об`єкта, відповідно є водозабором.

Як убачається з матеріалів справи, згідно дозволу на спеціальне водокористування №222/ХР/49-д-18 від 12.03.2018, наданого Водопровідно-каналізаційному управлінню Люботинської міської ради Державним агентством водних ресурсів України, з терміном дії з 12.03.2018 до 12.12.2022 щодо 8 свердловин ліміт забору води було встановлено на термін дії дозволу на спеціальне водокористування: з підземних джерел (окремо для кожного річкового басейну): 3385,161 м3/добу; 1187,235 тис.м3/рік.

У п. 6 "Умови спеціального водокористування" дозволу № 222/ХР/49-д-18 від 12.03.2018 зазначалося, що відповідно до статті 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання та статті 10 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання суб`єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами з урахуванням особливостей, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.

В позовній заяві позивач зазначає, що за добу Водопровідно-каналізаційним комунальним управлінням Люботинської міської ради було зібрано з підземних джерел 1,324 тис.м3 підземної води на добу.

Як убачається зі звіту 2-ТП за 2020 рік Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради з усіх водозаборів зібрано з підземних джерел 483,2 тис.м3 підземної води. Обсяг в звіті зазначений по підприємству за всі водозабори, а не по кожному водозабору.

З довідки Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради № 16 від 19.01.2024 про кількість добутої води за 12 місяців 2020 року вбачається, що загальна кількість добутої відповідачем води за рік з сьомі свердловин складала 483,20 тис.м3.

Докази того, що відповідачем було допущено перевищення обсягу видобування підземних вод по кожній із свердловин понад 300 куб.м. на добу, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, судова колегія також приходить до висновку, що відповідачем не було допущено перевищення обсягу видобування підземних вод по жодній із свердловин понад 300 куб. м. на добу, а відтак відповідачу не потрібно спеціального дозволу на користування надрами ( підземними водами). Крім того, відповідачем також не було перевищено лімітів забору води згідно наявного на той час дозволу на спеціальне користування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування і стягнення з відповідача шкоди у розмірі 632098,08 грн, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на те, що усі вісім свердловин є єдиним водозабіром згідно до п.1.5.4. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, яка затверджена наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при комітеті України з питань геології та використання надр за № 23 від 04.02.2000р.

У пункті 1.5.4 Інструкції заначено, що водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта. Водозабір підземних вод може складатися з одної або групи

компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів,

каптажів).

Матеріали справи не містять доказів, що усі вісім свердловин компактно розміщені, а тому є єдиними водозабіром в розумінні п.1.5.4. Інструкції.

Згідно наявній в матеріалах справи Довідки кількості добутої вода за 12 місяців 2020 року ( а.с.92 т.с.1) убачається, що свердловини розташовані за різними адресами, зокрема:

- сведловина № 3/13, № 1 та №2 розташовані за адресою вул. Курортна,19.

- свердловина № 511 розташована за адресою вул. Підгірна,

- сведловина № 5182 розташована за адресою вул. Каманіна,

- свердловина № 3027 розташована за адресою вул. Рабінова, 7а,

- свердловина № 546 за адресою вул. Локомотивна, 1к.

З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги про те, що усі вісім свердловин є єдиними водозабіром, не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

В даному випадку судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків, на рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/5083/23 від 26.02.2024 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5083/23 від 26.02.2024 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.06.24.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов