ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року справа №200/6038/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2023 року у справі № 200/6038/23 (головуючий І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльністі, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (у зв`язку з недійсністю паспорту громадянина України у формі книжечки НОМЕР_1 , виданого Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській області 17.11.1999) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (у зв`язку з недійсністю паспорт громадянина України у формі книжечки НОМЕР_1 , виданого Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській області 17.11.1999) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про позивачку до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР та без надання згоди на обробку персональних даних.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року позов задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови у оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язано Головне управління державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про позивачку до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР та без надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову через неповне з`ясування обставин.

Апелянт вважає, що судом не враховано, що ані Положенням № 2503-ХІІ (на яке посилається Позивач), ані Тимчасовим порядком не передбачено надання копії паспорту, що підлягає обміну. ОСОБА_2 до територіального підрозділу ГУ ДМС у Донецькій області не зверталася та відповідно відмови у наданні вищевказаної адміністративної послуги не отримувала. У відповіді ГУ ДМС у Донецькій області (вих. №К-134/6/1401- 23/1401.2.4/4450-23 від 01 вересня 2023 року) було чітко вказано про необхідність звернення до територіального підрозділу ДМС України

Апелянт просив суд врахувати позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.04.2020 у справі № 200/2694/19-а, в якій суд зауважує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами.

Апелянт посилався на те, що:

- дії ГУ ДМС у Донецькій області щодо роз`яснення вимог діючого законодавства України з посиланням на вищевказані нормативно-правові акти є цілком законні та у повній мірі відповідають приписам нормативно-правових актів, що регламентують порядок оформлення та видачу паспорта громадянина України у будь-якому вигляді;

- судом першої інстанції не було надано оцінку наданим позивачем документам для отримання паспорту громадянина України, зразка 1994 року;

- судом першої інстанції не враховано, що паспорт серії НОМЕР_2 на ім`я позивача оформлений територіальним підрозділом ДМС Ровенським МВ УМВС України в Луганській області, який припинив діяльність у грудні 2014 року у зв`язку з чим необхідно додатково подати всі наявні документи у тому числі документи, що містять фотозображення;

- позивач особисто не звертався до територіального підрозділу ДМС, що передбачено Тимчасовим Порядком;

- відповідь ГУ ДМС у Донецькій області містила посилання на необхідність звернення до територіального підрозділу ДМС з приводу оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року з необхідними документами.

Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити у її задоволенні.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач 06.07.2021 року звернулась до Слов`янського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області із заявою про вклеювання фото по досягненню 45-річного віку на підставі пп.12,18 Положення «Про паспорт громадянина України».

Листом Слов`янського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 07.07.2021 року ОСОБА_2 надана відповідь, відповідно до якої для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку до паспорта громадянина України зразка 1994 року після спливу тридцятиденного строку, можливо за умови подання оригіналів документів, передбачених розділом V Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, у числі яких є заява про вклеювання фотокартки, паспорт, дві фотокартки, із зображенням, яке відповідає досягнутому віку та відповідне рішення суду.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача звернувся до суду з позовом, за результатами розгляду якого Донецьким окружним адміністративним судом 14 березня 2023 року прийнято рішення у справі № 200/9244/21, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо відмови у вклеюванні фотографічної картки у віці 45 років у паспорт у формі книжечки серії НОМЕР_2 виданий 17.11.1999 року Ровенським МВ УМВС України в Луганській області, зобов`язання вклеїти фотографічну картку у віці 45 років у паспорт у формі книжечки серії НОМЕР_2 виданий 17.11.1999 року Ровенським МВ УМВС України в Луганській області було відмовлено.

Позивач 30.08.2023 року направила на поштову та електронну адресу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяву щодо оформлення паспорта громадянина України від 29.08.2023 року.

До зазначеної заяви позивачем були надані наступні документи: заява за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, копія паспорту, який підлягає обміну, дві фотокартки розміром 35х45мм, докази направлення заяви.

Листом № К-134/6/1401-23/1401.2.4/4450-23 від 01.09.2023 року Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області повідомило позивача, що оформлення та видача паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки на ім`я ОСОБА_2 можливо в разі подання рішення суду, яке набрало законної сили, та документів, зазначених в пункті 2 розділу ІV Тимчасового порядку.

Згідно ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

За ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

За ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Листом-відмовою відповідача від 01.09.2023 року повідомлено позивача, що оформлення та видача паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки можливо в разі подання рішення суду, яке набрало законної сили, та документів, зазначених в пункті 2 розділу ІV Тимчасового порядку.

Згідно п.п. 1, 2, 3, 8, 10 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO, Doc. N 9303). Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

За ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 року (далі - Закон № 5492-VI), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, у тому числі паспорт громадянина України (…).

Згідно ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки вперше регламентується наступними нормативно-правовими актами.

За п. 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35x45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, також затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 745 (далі Порядок № 302).

Згідно п.6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі: зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; закінчення строку дії паспорта; непридатності паспорта для подальшого використання; якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

За п. 1 розділу IV Тимчасового порядку оформлення, обміну і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 року № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, який набрав чинності 21.06.2019 року (далі - Тимчасовий порядок), обмін паспорта здійснюється в разі: зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Отже, для осіб, які бажають отримати паспорт книжку зразка 1994 року з 07.06.2019 року встановлено додаткову обов`язкову вимогу - надання рішення суду про зобов`язання органу ДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

Крім того, за бажанням особа може обміняти паспорт-книжечку зразка 1994 року на паспорт в формі ID картки, однак законодавчо не передбачено обмін паспорту в формі ID картки на паспорт-книжечку зразка 1994 року.

Суд зазначає, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, вбачається, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження нагальній суспільній потребі, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі GropperaAG and Others v. Switzerland від 28 березня 1990 року).

Отже, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Згідно ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Х`ю Джордан проти Великої Британії сформулював таку позицію. Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу.

Враховуючи викладене, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 6 червня 2019 року затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-XII.

Цим Тимчасовим порядком визначений порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Отже, у випадку наявності у особи рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати цій особі паспорта громадянина України зразка 1994 року, орган ДМС зобов`язаний видати такий паспорт.

Щодо посилань відповідача на необхідність надання при оформленні паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, то такі є необґрунтовані, оскільки рішенню суду має передувати порушення прав особи, яка до нього звертається; водночас прийняття такого рішення суду є наслідком розгляду цієї справи.

Отже, відмова відповідача в оформленні ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.

Щодо вимоги позивача оформити паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року без передачі будь-яких даних про позивачку до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР та без надання згоди на обробку персональних даних, суд враховує наступне.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 4 Закону № 5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За ч.ч. 1, 2, 3, 6 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Відмова заявнику у внесенні інформації до Реєстру, у тому числі у виправленні, поновленні та анулюванні внесеної інформації, може бути оскаржена в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону № 5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

За ст. 3 Закону № 5492-VI біометричні дані - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук).

За ч. 7 ст. 21 Закону № 5492-VI до паспорта громадянина України вносяться у тому числі: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

За ст. 2 Закону № 2297-VI згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Згідно ч. 1 , п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону № 2297-VI особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними. Суб`єкт персональних даних має право відкликати згоду на обробку персональних даних.

За ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 15 № 2297-VI персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 784 затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі - Порядок №784).

За п. 31 Порядку № 784 доступ до інформації, що міститься в Реєстрі, в установленому порядку здійснюється уповноваженими суб`єктами після відповідної авторизації із збереженням інформації про особу, яка здійснила такий доступ, введені запити, витяги, час, дату, підстави для зміни, перегляду, передачі та видалення або знищення персональних даних та іншої технологічної інформації.

Враховуючи викладене доводи відповідача про те, що висновки зразкової справи, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи суд вважає помилковими, оскільки ненадання згоди на обробку персональних даних так як і відкликання такої згоди, право на яке надано позивачу п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону № 2297-VI, мають на меті невнесення/видалення персональних даних до/з відповідних автоматизованих баз обробки інформації, реєстрів тощо, у тому числі Єдиного державного демографічного реєстру, тобто відсутність такої інформації в цих автоматизованих базах даних.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних данних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи та, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими.

Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Ці висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17.

За п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними дій Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови у оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; зобов`язання Головне управління державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про позивачку до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР та без надання згоди на обробку персональних даних.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта на врахування позиції Верховного Суду, викладену в постанові від 28.04.2020 у справі № 200/2694/19-а, оскільки обставини у справах відрізняються, не є тотожними, тому що у справі, яка розглядається, позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою про оформлення та видачу паспорта громадяннина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2023 року у справі № 200/6038/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльністі, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 17 червня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв