КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 752/18664/22 Головуючий у суді першої інстанції - Колдіна О.О.

Номер провадження № 22-ц/824/4042/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Сукач О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Конюшком Денисом Борисовичем , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ТзДВ «СГ «Оберіг», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, який мотивувала тим, що 01 листопада 2021 року о 08 год. 25 хв., ОСОБА_1 на перехресті вул. К.Осьмака та вул. К.Маркса в м. Києві, керуючи транспортним засобом Ауді д.н.з. НОМЕР_1 , не виконавши вимоги правил дорожнього руху, спричинила зіткнення транспортного засобу з належним ОСОБА_3 транспортним засобом Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням третьої особи ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Позивач вказувала, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 355 549,76 грн, при цьому ринкова вартість пошкодженого автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди становить 449 916,65 грн, а після настання ДТП вартість автомобіля складає 94 366,89 грн.

Незважаючи на те, що Дарницьким районним судом м. Києва відповідно до постанови від 14 січня 2022 року було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в зв`язку з невірною кваліфікацією дій останньої працівниками патрульної поліції, її вина у настанні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується висновком експертизи № 75/22 від 12 липня 2022 року, згідно з яким дії відповідача не відповідали вимогам п.16.11 та п.33 ПДР України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням автомобілів.

ОСОБА_3 також вказувала, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ТзДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-202226911 з лімітом відповідальності страховика 130 000 грн та франшизою 2 500 грн.

Так, позивач звернулась із заявою до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, однак листом від 09 листопада 2021 року їй було відмовлено у виплаті, в зв`язку з не підтвердженням вини та/або цивільно-правової відповідальності особи, яка керувала транспортним засобом, забезпеченим в ТзДВ «СГ «Оберіг».

Посилаючись на те, що вина відповідачки ОСОБА_1 підтверджується висновком експерта, у позові ОСОБА_3 просила суд стягнути з ТзДВ «СГ «Оберіг» страхове відшкодування в розмірі 127 500 грн, а з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 228 049,76 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, а також розподілити судові витрати у справі.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ТзДВ «СГ «Оберіг» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 127 500 грн, судовий збір в сумі 1276,70 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 5 100 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 228 049,76 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, витрати на складання звіту в розмірі 4 500 грн, витрати на проведення автотехнічної експертизи в сумі 9 000 грн, судовий збір в розмірі 2 277,55 грн, витрати на правничу допомогу 9 900 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - Конюшко Д.Б. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 січня 2022 року провадження у справі №753/22768/21 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху закрито за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Такого висновку суд дійшов, у тому числі, на підставі Висновку експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження № 35328/21-52 від 14 грудня 2021 року, який складений КНДІСЕ в межах розгляду справи №753/22768/21 та відповідно до якого наявна обопільна вина водіїв обох транспортних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відтак, вказаний висновок підтверджує наявність обопільної вини обох учасників ДТП, що у свою чергу обмежує вимоги позивача про відшкодування шкоди у частці, що становить 50% або одну другу від завданих йому збитків або ж до 167 774,88 грн (355 549,76 грн / 2).

Натомість, виконаний на замовлення позивача Висновок експерта № 75/22 від 12 липня 2022 року був виконаний вже після розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому без врахування Висновку № 35328/21-52 від 14 грудня 2021 року, достовірність даних якого була попередньо вже встановлена судом.

Що стосується задоволених судом на підставі Актуалізованого звіту 07/20.11.21 від 04 листопада 2022 року вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 228 049,76 грн, як різниці між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням, апелянт вказує, що для визначення остаточної суми відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу недостатньо звіту про оцінку вартості майна, а необхідно також враховувати фактичні витрати, понесені потерпілою особою для відновлення свого майна, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків. В даній справі позивач не довела понесених нею витрат на відновлення її автомобіля, встановленими відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, необхідної для відновлювального ремонту автомобіля.

Крім того, апелянт вважає Актуалізований звіт 07/20.11.21 від 04 листопада 2022 року неналежним доказом, оскільки він не є висновком експерта, відповідно до чинного законодавства, в ньому не зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, його проведено особою, яка не є суб`єктом судово-експертної діяльності, а саме йдеться мова про те, що до вказаного дослідження не були додані жодні документи, шо підтверджували б експертний рівень та кваліфікацію оцінювача.

Представник апелянта Конюшко Д.Б. вказує, що законом передбачено, що саме на страховика покладається обов`язок з оцінки матеріального збитку завданого потерпілій особі, у тому ж разі якщо потерпілий вимушений був самостійно провести таку оцінку, то йому вказані витрати мають бути відшкодовані саме за рахунок страховика, тобто - ТзДВ «СГ «Оберіг», проте, суд не врахував цього при ухваленні рішення.

Враховуючи викладене, представник апелянта просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 повністю відхилити.

05 березня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_3 - адвоката Гіндрюка Т.С. та вказано, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається незгода апелянта із рішенням суду через неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, тоді як доводи апелянта зводяться до переоціни доказів, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Наголошує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд виходив з того, що працівниками поліції невірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 , а суд позбавлений можливості вийти за межі розгляду обставин, зазначених в протоколі і за відсутності доказів порушення саме п.10.1 ПДР України закрив провадження відносно ОСОБА_1 , разом з тим, судом у постанові встановлено порушення нею п. 16.11 ПДР.

Крім того, звертає увагу, що у разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди, зазначена обставина підлягає встановленню у ході розгляду цивільної справи. Не притягнення особи до адміністративної відповідальності з будь-яких причин за порушення ПДР не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Винність особи у вчиненні ДТП, завданні шкоди у цивільній справі повинна бути доведена у загальному порядку.

Саме тому вина ОСОБА_1 у ДТП від 01 листопада 2021 року підлягала встановленню у даній справі на загальних підставах й позивач доводив вину на підставі висновку експерта № 75/22 від 22 від 12 липня 2022 року, складеного за результатами проведення автотехнічної експертизи за замовленням позивача.

Зазначає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що наданий ОСОБА_1 висновок експерта за результатами проведення авто технічного дослідження № 35328/21-52 від 14 грудня 2021 року не є належним та достовірним доказом в розумінні ст.ст.76, 79 ЦПК України, оскільки як вбачається зі змісту даного висновку на дослідження експерта був наданий флешнакопичувач, висновок не містить переліку документів та даних, які містились на даному накопичувачі і були предметом експертного дослідження, а отже суд позбавлений можливості прийти до висновку щодо можливості повноти дослідження всіх обставин даної дорожньо-транспортної пригоди та наявності всіх необхідних вихідних даних за обставинами ДТП.

Посилається також і на те, що позиція відповідача - змінилась у суді апеляційної інстанції, оскільки у суді першої інстанції вона взагалі заперечувала свою вину та намагалась довести свою невинуватість.

Позивач вважає безпідставними заперечення скаржника на розмір відновлювального ремонту та посилання на відсутність відомостей про експертний рівень та кваліфікацію суб`єкта оціночної діяльності, яким підготовлено актуалізований звіт про оцінку вартості матеріального збитку, оскільки із Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності №214/2022 від 27 травня 2022 року зі строком дії до 27 травня 2025 року вбачається наявність у ОСОБА_5 кваліфікації з оцінки колісних транспортних засобів.

Крім того, відповідно до публічної інформації ОСОБА_5 включено до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності інформацію про суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Судом першої інстанції вірно визначено, що судові витрати, в тому числі витрати на визначення вартості матеріального збитку підлягають розподілу між сторонами з врахуванням розміру заявлених ( до відповідача-1 34%, до відповідача-2 66%) та задоволених вимог (до відповідача-1 задоволено 100%, до відповідача-2 задоволено 91,9%), а заперечення скаржника в частині витрат з оцінки матеріального збитку є необґрунтованими та не свідчать про неправильний розподіл судом першої інстанції судових витрат.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 - Богуцький І.О. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволення позову із мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у справі ОСОБА_3 - адвокат Гіндрюк Т.С. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, оскільки доводи, на які посилається апелянт, не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.

Представник ТзДВ «СГ «Оберіг», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи ( а.с. 53,58, 70 т.2) до суду апеляційної інстанції не з`явився. Заяв про відкладення розгляду справи із поважних причин не подавав.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутність представника ТзДВ «СГ «Оберіг» .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_3 - адвоката Гіндрюка Т.С. та відповідача у справі ОСОБА_1 , адвоката Богуцького І.О., дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 01 листопада 2021 року о 08 год. 25 хв, на перехресті вул. К.Осьмака та вул. К.Маркса в м. Києві, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ауді державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Фольксваген державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Власником транспортного засобу Фольксваген державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року за результатами розгляду адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження в справі закрито на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Як встановлено в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення працівниками патрульної поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було зазначено, що ОСОБА_1 при керуванні транспортним засобом не дотрималась п.п.10.1, 8.33 ПДР України.

В ході проведення автотехнічної експертизи було встановлено недотримання ОСОБА_1 вимог п.16.11 ПДР, днак при розгляді справи суд позбавлений можливості був вийти за межі розгляду обставин, зазначених в протоколі і за відсутності доказів порушення п.10.1 ПДР України закрив провадження відносно ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на замовлення останньої була проведена автотехнічна експертиза, згідно висновку якого за № 35328/21-52 від 14 грудня 2021 року було встановлено, що дії водія ОСОБА_1 за досліджених обставин не відповідали вимогам п.16.11 ПДР і дана невідповідність знаходилась в причинному зв`язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди. Також було встановлено, що дії водія автомобіля «Фольксваген» за умови руху останнього перед ДТП зі швидкістю 50 км/год не відповідали вимогам п.12.3 ПДР і дана невідповідність знаходилась в причинному зв`язку зі скоєнням ДТП.

Згідно висновку експерта № 75/22, складеного за результатами проведення автотехнічної експертизи за замовленням ОСОБА_3 для його використання при розгляді цивільної справи для подання до Голосіївського районного суду м.Києва за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, пояснення водія автомобіля Ауді, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 стосовно того, що перед зіткненням її автомобіль на перехресті повертав праворуч є технічно не спроможними і в даній дорожній обстановці їй необхідно було діяти у відповідності з вимогами п.п.16.11 та 33 (дорожній знак 2.1) ПДР України. В даній дорожній обстановці водію автомобіля «Фольксваген» державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_4 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п.12.3 ПДР України. Також експерт прийшов до висновку, що в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Ауді державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 16.11 та 33 (дорожній знак 2.1) ПДР України і дана невідповідність знаходилась в причинному зв`язку зі скоєнням ДТП, а в діях водія автомобіля Фольксваген державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 будь-яких невідповідностей ПДР не вбачається.

Суд перевіряючи надані сторонами докази на їх належність та допустимість зазначив, що висновок експерта за результатами проведення авто технічного дослідження № 35328/21-52 від 14 грудня 2021 року не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 76, 79 ЦПК України, оскільки як вбачається зі змісту даного висновку на дослідження експерта був наданий флешнакопичувач, висновок не містить переліку документів та даних, які містились на даному накопичувачі і були предметом експертного дослідження, а отже суд позбавлений можливості прийти до висновку щодо можливості повноти дослідження всіх обставин даної дорожньо-транспортної пригоди та наявності всіх необхідних вихідних даних за обставинами ДТП.

Натомість висновок експерта № 75/22 містить перелік вихідних даних, на підставі яких проводилось експертне дослідження, експертом були враховані пояснення учасників ДТП, схема дорожньо-транспортної пригоди, досліджені фотосвітлини з місця пригоди, з огляду на що даний висновок є належним доказом на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню у даному спорі.

Тому суд дійшов висновку, що саме невідповідність дій водія ОСОБА_1 . Правилам дорожнього руху при керуванні транспортним засобом Ауді державний номерний знак НОМЕР_1 перебували у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Фольксваген державний номерний знак НОМЕР_2 , а отже остання згідно положень ст.ст. 1187, 1188 ЦПК України повинна нести цивільно-правову відповідальність за наслідки ДТП.

Також судом першої інстанції при розгляді даної справи було встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника джерела підвищеної небезпеки Ауді державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-202226911 з лімітом відповідальності страховика 130 000 гривень та франшизою 2 500 гривень.

Позивач звернулась із заявою до ТДВ «СГ «Оберіг» про виплату страхового відшкодування, однак листом від 09 листопада 2021 року їй було відмовлено у виплаті, в зв`язку з не підтвердженням вини та/або цивільно-правової відповідальності особи, яка керувала транспортним засобом, забезпеченим в ТДВ «СК «Оберіг».

Тобто, в ході розгляду даної справи встановлена наявність підстав для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 , яка керувала забезпеченим транспортним засобом Ауді державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вирішуючи спір у частині визнання розміру покладення цивільної відповідальності по відшкодуванню позивачу матеріальної шкоди, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 355 549,76 грн, при цьому ринкова вартість пошкодженого автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди становить 449 916,65 грн, а після настання ДТП вартість автомобіля складає 94 366,89 грн, що підтверджується Актуалізованим звітом 07/20.11.21 від 04 листопада 2022 року складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 . Приймаючи вказаний Звіт суд послався на те, що зазначений доказ є належним, оскільки містить інформацію, що підлягає доказуванню у даній справі, отриманий відповідно до вимог чинного законодавства, звіт складений належним суб`єктом оціночної діяльності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції виснував, що вимоги позивача щодо стягнення з ТДВ «Страхова група «Оберіг» страхового відшкодування в розмірі 127 500 грн, а з відповідача ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 228049,76 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Визнав частково обґрунтованими суд першої інстанції і вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, зазначивши, що вказана вимога відповідає нормам ст. 23, 1167 ЦК України та підтверджена відповідними доказами, оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачка була позбавлена можливості використовувати власний автомобіль для потреб своїх та сім`ї, це ускладнювало організацію відпочинку. Позивач проживає з мамою та двома сестрами-інвалідами, яких вона забезпечує необхідними засобами для пересування.

Обґрунтованими та доведеними суд визнав і вимоги позивача про розподіл між відповідачами понесених нею судових витрат та задовольнив вказані вимоги пропорційно до задоволених вимог позивачки.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідає з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Щодо вирішення позову до страхової компанії по суті спору, то апеляційний суд керується наступним.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( надалі Закон № 1961-IV).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18.

Відповідно до статей 1166, 1187, 1188 ЦК України, з урахуванням установлених у цій справі обставин, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 26 Закону України від 07 березня 1996 року№ 85/96-ВР «Про страхування» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 6 частини першої статті 991 ЦК України страховик має право відмовити у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема за наявності інших підстав, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У вказаній справі вбачається, що 09 листопада 2021 року ТзВД «СГ «Оберіг» своїм листом повідомила позивачку про відсутність підстав для проведення страхової виплати оскільки нею не подано страховику документа на підтвердження вини ОСОБА_1 як власника застрахованого КТЗ ( а.с. 49 т.1) .

Суд першої інстанції, вирішуючи спір в даній справі за позовом ОСОБА_3 до ТзВД «СГ «Оберіг» дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний випадок є страховим і у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 127 500 грн, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника джерела підвищеної небезпеки Ауді державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-202226911 з лімітом відповідальності страховика 130 000 гривень та франшизою 2 500 гривень, що не заперечувалося страховиком та підтверджується доказами у справі ( а.с. 50, 51 т.1)

Рішення суду першої інстанції страховиком не оспорюється.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, поданої представником ОСОБА_1 , адвокатом Конюшко Д.Б., в частині неправомірності покладення відповідальності по відшкодування шкоди на ОСОБА_1 , колегія суддів враховує наступні норми матеріального права та обставини вказаної справи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так, дослідивши матеріали справи, а також оцінивши пояснення учасників справи при апеляційному розгляді справи в частині дотримання судом першої інстанції норм процесуального законодавства та норм матеріального права щодо встановлення вини відповідачки ОСОБА_1 у вчинені вказаної ДТП та щодо визнання розміру заподіяної позивачці шкоди, колегія суддів виходить із наступного.

Так, суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір в межах вимог ст. 77,78,80 ЦПК України оцінив надані сторонами висновки: висновок автотехнічної експертизи № 35328/21-52 від 14.12.2021 року, яка була проведена на замовлення ОСОБА_1 (а.с. 115-17 т.1), та висновку експерта № 75/22, від 12 липня 2022 року складеного за результатами проведення автотехнічної експертизи за замовленням ОСОБА_3 ( а.с.41-47 т.1) та обґрунтовано дійшов висновку про визнання висновку експерта № 75/22 належним та допустимим доказом у вказаній справі, оскільки даний висновок був підготовлений експертом для подання до Голосіївського районного суду міста Києва, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384,385 КК України ( а.с. 41 зв.б.), тобто вказаний висновок складений у відповідності до вимог ст. 106 ч.5 ЦПК України та правомірно прийнятий судом. Разом із тим, висновок автотехнічної експертизи № 35328/21-52 від 14 грудня 2021 року таких даних не містить.

Також суд першої інстанції обґрунтовано виходив при оцінці вказаних доказів із того, що висновок експерта за результатами проведення авто технічного дослідження № 35328/21-52 від 14 грудня 2021 року не є належним та достовірним доказом в розумінні ст.ст.76, 79 ЦПК України, оскільки як вбачається зі змісту даного висновку на дослідження експерта був наданий флешнакопичувач, висновок не містить переліку документів та даних, які містились на даному накопичувачі і були предметом експертного дослідження, а отже суд позбавлений можливості прийти до висновку щодо можливості повноти дослідження всіх обставин даної дорожньо-транспортної пригоди та наявності всіх необхідних вихідних даних за обставинами ДТП.

Натомість висновок експерта № 75/22 містить перелік вихідних даних, на підставі яких проводилось експертне дослідження, експертом були враховані пояснення учасників ДТП, схема дорожньо-транспортної пригоди, досліджені фотосвітлини з місця пригоди, з огляду на що даний висновок є належним доказом на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню у даному спорі.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме невідповідність дій водія ОСОБА_1 . Правилам дорожнього руху при керуванні транспортним засобом Ауді державний номерний знак НОМЕР_1 перебували у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Фольксваген державний номерний знак НОМЕР_2 , а отже остання згідно положень ст.ст.1187, 1188 ЦПК України повинна нести цивільно-правову відповідальність за наслідки ДТП.

Обґрунтовано на думку колегія суддів судом першої інстанції визначено і суму заподіяної ОСОБА_7 матеріальної шкоди виходячи із наданого позивачем Актуалізованого Звіту №07/20.11.21, складеного 04 листопада 2022 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 .

Так, відповідно до вказаного звіту ринкова вартість належного позивачці автомобіля VOLKSWAGENPassat, 2013 року випуску ДНЗ НОМЕР_2 становить 449 916,65 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 792 228,51 грн, ринкова вартість автомобіля після пошкоджень складає 94 366,89 грн ( а.с. 14 т.1).

Визначаючи шкоду, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки ОСОБА_1 на користь позивачки суд правомірно врахував, що розмір шкоди, який судом стягнуто із страховика становить 127 500 грн, та визначив дану шкода в сумі 228 049,76 грн, що відповідно до положень ст. 1194 ЦК України є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) ( 449916,65 - 94366,89) - 127500).

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Конюшком Денисом Борисовичем , залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови викладено 14 червня 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв