Справа № 761/17590/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8523/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Карапетяна Армена Рафіковича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Юзькової О.Л., у цивільній справі № 761/17590/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Зазначала, що з 02 листопада 2007 року між нею та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. Станом на день подачі позову питання про розірвання шлюбу вирішується в Вишгородському районному суд Київської області, разом з ОСОБА_1 вони не проживають та не ведуть спільне господарство. За час спільного життя ними було набуто у спільну власність транспортний засіб «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , який 18 січня 2020 року зареєстрований за ОСОБА_1 та перебуває у його користуванні. В добровільному порядку відповідач не виявляє бажання поділити спільне мано. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просить поділити спільне майно подружжя, а саме автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, залишивши автомобіль в користуванні ОСОБА_1 та стягнути з останнього на її користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості транспортного засобу в сумі 266 100,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Поділено спільне майно подружжя автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, об`єм двигуна 1968, колір білий, зареєстрований 18 січня 2020 року за ОСОБА_1 залишивши автомобіль у власності ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, об`єм двигуна 1968, колір білий у розмірі 266 100,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 661,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Карапетян А.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції було помилкового не визнано поважними причини пропуску строку для подачі відзиву на позовну заяву та не враховано його, як і не враховано додані до нього докази по справі. Вказує, що визначаючи вартість автомобіля в розмірі 532 200,00 грн. ОСОБА_2 посилалася на інформаційно-консультативну довідку, в якій інформація щодо вартості транспортного засобу визначена без дослідження самого транспортного засобу та ґрунтується на вартості аналогічних транспортних засобів з сайту auto.ria.com. Тобто в довідці зазначена вартість майна станом на 03 серпня 2022 року, а не дійсна ринкова вартість. Невідповідність визначеної стороною позивача вартості транспортного засобу його реальній ринковій вартості підтверджується звітом про проведення незалежної оцінки з визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу від 03 серпня 2023 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля становить 358 609,00 грн. Крім того, поділ автомобіля є неможливим без згоди відповідача на викуп у позивачки її частки у спільному майні подружжя та без внесення ним на депозитний рахунок суду відповідної суми. Звертає увагу на те, що правовідносини, в яких ОСОБА_2 просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а припинити своє право на часту в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості цієї частки. Відтак, ОСОБА_2 обрано неналежний спосіб захисту своїх прав щодо отримання компенсації за майно, придбане подружжям.

В судовому засіданні адвокат Карапетян А.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

ОСОБА_2 та її представник адвокат Негода К.О. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 490 (т.1, а.с. 10).

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2022 року шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованих транспортних засобів, належних користувачам за підписом начальника ТСЦ № 8041 (на правах відділу, м. Київ) РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, 31 жовтня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, об`єм двигуна 1968, колір білий.

ОСОБА_1 не заперечувалась та обставина що спірний автомобіль було придбано на підставі договору № 7296/20/014184 від 18 січня 2020 року, акту огляду №7296/20/014184 від 18 січня 2020 року, договору комісії № 7296/20/014184 від 18 січня 2020 року в період шлюбу.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_2 , поділивши автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , залишивши його у власності ОСОБА_1 та стягнувши з останнього на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини вказаного автомобіля у розмірі 266 100,00 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до змісту вказаних норм у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.

Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.ст. 77-78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов`язком (ст. 12, 81 ЦПК України).

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно, набуте ними за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто; житло, набуте ними за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Так, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про поділ неподільного майна, яким є спірний транспортний засіб, шляхом стягнення з відповідача компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якої саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі №210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19).

Зважаючи на вищенаведене, спосіб захисту який обрала позивачка ОСОБА_2 відповідає вимогам чинного законодавства.

ОСОБА_1 не спростовував те, що спірний транспортний засіб є спільним майном подружжя.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про неправильне визначення розміру компенсації позивачці 1/2 частини вартості автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , та не надання належних доказів вартості спірного автомобіля, є необґрунтованими.

ОСОБА_2 на підтвердження вартості автомобіля надано інформаційно-консультативну довідку фахівця оціночної компанії ТОВ «Галтекс Плюс» (сертифікат СОД № 613/19, виданий ФДМУ 01.08.2019 р.), відповідно до якого станом на 03 серпня 2022 року ринкова вартість об`єкта дослідження на території України, а саме колісного транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , тип пасажирський, 2015 року випуску, об`єм двигуна - 1968, власником якого згідно Витягу з єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованих транспортних засобів, належних користувачів є ОСОБА_1 - складає 532 200,00 грн.

Представник відповідача вказував, що згідно звіту про проведення незалежної оцінки з визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_3 03 серпня 2023 року, ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 358 609,00 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи зазначений Звіт, на який посилається сторона відповідача, подано разом з відзивом на позов. Проте, зважаючи, що відзив було подано з порушенням положень ч. 7 ст. 178 ЦПК України та за відсутності поважності причин пропуску процесуального строку на подачу відзиву, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року в його поновленні було відмовлено. ОСОБА_1 та його представник не скористались правом на апеляційне оскарження вищенаведеної ухвали суду.

За таких обставин, суд першої інстанції на виконання вимог п.п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, якими визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснив відповідачу з метою сприяння реалізації його прав можливість заявлення клопотань, зокрема, про призначення відповідної експертизи та його вирішення у порядку встановленому ЦПК України з урахуванням думки всіх учасників процесу.

Разом з тим, клопотання про призначення судової експертизи ОСОБА_1 не заявляв.

За положеннями ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 83 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе не брати до уваги посилання представника відповідача на Звіт про проведення незалежної оцінки з визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інших доказів, які б спростовували визначену позивачкою вартість транспортного засобу, ОСОБА_1 суду не надав.

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Карапетяна Армена Рафіковича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 14 червня 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді