ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 990SCGC/1/23

Провадження № 11-193 сап 23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

представників:

скаржниці - адвоката Казарновського О. Л.,

Вищої ради правосуддя - Нарольської Т. С.

розглянула на судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вищої ради правосуддя від 05 грудня 2023 року № 1181/0/15-23 про відмову задовольнити клопотання про поновлення строків на оскарження рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

ВСТАНОВИЛА:

Зміст скарги на ухвалу Вищої ради правосуддя

1. 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду зі скаргою на ухвалу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада)від 05 грудня 2023 року № 1181/0/15-23, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП (далі - Третя ДП ВРП) від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 «Про притягнення судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. Свої вимоги заявниця мотивує тим, що оскаржуване рішення Ради є незаконним, необґрунтованим і таким, що не містить посилань на визначені законом підстави для відмови поновити пропущений строк на оскарження рішення дисциплінарного органу та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Стверджує, що строки на подання скарги на рішення Третьої ДП ВРП пропущені з поважних та незалежних від волі ОСОБА_1 причин.

Такими причинами є те, що рішення Третьої ДП ВРП дисциплінарний орган офіційно оприлюднив на сайті ВРП 23 червня 2021 року. Копія цього акта надіслана на адресу Приморського районного суду м. Одеси супровідним листом ВРП від 24 червня 2021 року № 20061/0/9-21 та отримана цим судом 30 червня 2021 року, а заявницею - лише 06 липня 2021 року - після виходу з відпустки. Скаргу вона подала 15 липня 2021 року, тобто з дотриманням 10-денного строку оскарження з моменту отримання рішення дисциплінарного органу ВРП.

14 червня 2021 року суд, в якому вона здійснює правосуддя, переадресував повідомлення про засідання Третьої ДП ВРП 16 червня 2021 року на адресу її місця проживання у зв`язку з її перебуванням у відпустці. Зазначене пересилання повернуте на адресу суду-відправника у зв`язку із закінченням установленого терміну зберігання 30 червня 2021 року. До цієї дати вона перебувала у відпустці за межами міста Одеси та об`єктивно не мала змоги отримати це поштове відправлення і дізнатись про дату засідання Третьої ДП ВРП.

Отже, останнім днем подання скарги на рішення Третьої ДП ВРП є 26 червня 2021 року. Вона подала скаргу 15 липня 2021 року і, таким чином, формально пропустила строк оскарження на 19 днів, але якщо зважити на неповідомлення її про дату засідання, отримання копії оскаржуваного рішення після виходу з відпустки, робоче навантаження та тривалість розгляду дисциплінарної справи, то така несвоєчасність подання скарги пов`язана з об`єктивними причинами.

З огляду на ці обставини вважає, що строк на оскарження рішення дисциплінарного органу ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.

3. Заявниця просить суд скасувати ухвалу ВРП від 05 грудня 2023 року № 1181/0/15-23, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення Третьої ДП ВРП від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 «Про притягнення судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Позиція ВРП щодо скарги ОСОБА_1 .

4. Представник ВРП надав відзив із запереченнями на доводи скарги. Вважає, що ухвала ВРП від 05 грудня 2023 року № 1181/0/15-23 є законною, обґрунтованою й мотивованою. Цей акт Рада ухвалила на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, підстав,передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII«Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), для скасування ухвали ВРП немає, а отже, немає і правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на ухвалу ВРП від 05 грудня 2023 року № 1181/0/15-23.

Фактичні обставини, встановлені судом

5. Рішенням Третьої ДП ВРП від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 суддю Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

6. 15 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ВРП зі скаргою на рішення Третьої ДП ВРП від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, яка містила клопотання про поновлення строку оскарження цього рішення.

7. Ухвалою ВРПвід 05 грудня 2023 року № 1181/0/15-23, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення Третьої ДП ВРП від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 «Про притягнення судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», відмовлено в задоволенні клопотання судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Третьої ДП ВРП від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21. Залишено без розгляду та повернуто судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 скаргу на рішення Третьої ДП ВРП від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Мотиви оскаржуваної ухвали ВРП

8. Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на рішення Третьої ДП ВРП та відмовляючи у поновленні пропущеного строку на оскарження рішення дисциплінарного органу, Рада керувалася тим, що ОСОБА_1 подала це письмове звернення після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 51 Закону № 1798-VIII, і підстав для визнання поважними причин пропуску строку на оскарження - немає.

ВРП зазначила, що за матеріалами дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 встановлено, що Третя ДП ВРП розгляд дисциплінарної справи щодо заявниці призначала тричі: 18 листопада, 02 грудня 2020 року та 16 червня 2021 року.

На засідання 18 листопада 2020 року суддя ОСОБА_1 не прибула, попередньо надіслала на адресу дисциплінарного органу заяву, у якій просила розглянути справу без неї. Пояснила, що не може з`явитися на засідання через завантаженість роботою. Просила взяти до уваги всі її письмові пояснення та закрити дисциплінарне провадження через відсутність підстав, зазначених у статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Напередодні засідання Третьої ДП ВРП, яке мало відбутися 02 грудня 2020 року, суддя надіслала заяву аналогічного змісту, до якої долучила письмові пояснення, довідку про навантаження, копії наказів про відпустки.

Листом від 04 червня 2021 року Третя ДП ВРП повідомила суддю ОСОБА_1 про наступне своє засідання, призначене на 16 червня 2021 року.

14 червня 2021 року на адресу Третьої ДП ВРП надійшов лист за підписом голови Приморського районного суду м. Одеси, у якому зазначалося, що суддя ОСОБА_1 перебуває в черговій щорічній відпустці до 30 червня 2021 року включно. Зазначене повідомлення дисциплінарного органу надіслано судді кур`єрською службою за місцем її проживання.

З наданих суддею ОСОБА_1 копій документів встановлено, що повідомлення про засідання дисциплінарного органу 16 червня 2021 року місцевий суд справді переадресував судді 14 червня 2021 року на адресу її місця проживання, яке, однак, повернуте на адресу суду у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, яке припало на 30 червня 2021 року.

ВРП вважала, що суддю ОСОБА_1 належним чином повідомили про час та місце розгляду справи, оскільки повідомлення про засідання Третьої ДП ВРП 16 червня 2021 року завчасно надсилалося і переадресовувалося як на адресу суду, так і за місцем проживання судді.

Також 16 червня 2021 року на офіційному вебсайті ВРП оприлюднені результати розгляду питань порядку денного засідання Третьої ДП ВРП. Оскаржуване рішення оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП 23 червня 2021 року, що підтверджується службовою запискою начальника управління організаційно-протокольного забезпечення діяльності ВРП від 22 липня 2021 року.

Долученою до матеріалів скарги судді копією супровідного листа ВРП від 24 червня 2021 року № 20061/0/9-21 підтверджується, що оскаржуване рішення Третьої ДП ВРП суд, у якому заявниця здійснює правосуддя, отримав 30 червня 2021 року, суддя ОСОБА_1 ніби-то ознайомилася з цим рішенням 06 липня 2021 року.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII, абзацу першого пункту 13.8 Регламенту Вищою ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент)(у редакції, чинній станом на 19 липня 2021 року), ВРП може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.

Пропущений строк на оскарження рішення Дисциплінарної палати може бути поновлений у разі наявності поважних причин такого пропуску (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що стали перешкодою для своєчасного вчинення відповідних дій. Дотримання строків оскарження рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. З огляду на викладені вимоги закону у клопотанні про поновлення строку на оскарження повинні бути наведені причини пропуску строку, які перешкодили своєчасно оскаржити рішення.

ВРП виходила з того, що твердження судді ОСОБА_1 про необхідність ведення відліку строку на оскарження рішення з моменту (дня) отримання копії рішення Третьої ДП ВРП, а не з моменту його ухвалення, як це встановлено частиною другою статті 51 Закону № 1798-VIII, є помилковими та не свідчать про поважність причин пропуску такого строку.

Рада зазначила, що до матеріалів скарги, яка містить клопотання судді ОСОБА_1, не додано будь-яких доказів, які свідчать про неможливість отримання нею та передання їй копії оскаржуваного рішення в день її надходження на адресу суду - 30 червня 2021 року (згідно зі штампом суду).

З наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей встановлено, що після виходу з відпустки суддя здійснювала розгляд справ, зокрема 1, 2 та 5 липня 2021 року, тобто вона фізично могла раніше ознайомитися з паперовим примірником рішення дисциплінарного органу.

Суддя ОСОБА_1 у клопотанні також не обґрунтовує причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті ВРП, доступ до інформації на якому є вільним, жодних обмежень щодо користування ним не встановлено.

Посилаючись на рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, Рада підсумувала, що питання поновлення строку на оскарження не є необмеженим, а наслідки пропущення строків звернення зі скаргою не є порушенням права на доступ до суду. З огляду на ці обставини Рада визнала причини пропуску строку для оскарження рішення її дисциплінарного органу безпідставними, у зв`язку із чим залишила без розгляду та повернула скаргу судді ОСОБА_1 .

Рух справи у Великій Палаті Верховного Суду

9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 лютого 2024 року відкрила провадження у справі, а ухвалою від 26 березня 2024 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 18 квітня 2024 року.

10. Під час судового засідання представниця відповідача висловилася проти задоволення скарги й навела міркування, які повторюють наведені у відзиві заперечення на скаргу судді ОСОБА_1

11. Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Нормативно-правове обґрунтування та застосовані висновки Європейського суду з прав людини

12. Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частина друга статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зобов`язують суд застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

13. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суди зобов`язані вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, у свою чергу, означає і врахування тлумачення Конвенції, яке надається ЄСПЛ, що є мінімальними стандартами демократичного суспільства.

14. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.

Положеннями статті 47 Закону № 1798-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою за участю судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу, та скаржника.

16. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини третьої якої скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

Дисциплінарні палати ВРП у такому провадженні є квазісудом, оскільки здійснюють розгляд скарги на дії судді та ухвалюють рішення на підставі балансу поданих доказів. Під час розгляду ВРП скарги на рішення її дисциплінарних палат по суті відбувається апеляційний перегляд.

ВРП під час розгляду дисциплінарної справи, у тому числі під час розгляду скарги на рішення дисциплінарного органу, встановлює всі питання факту та права, оцінює докази, у зв`язку із чим відповідно до пункту 90 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» у розумінні статті 6 Конвенції виконує функцію суду.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів, «дисциплінарний розгляд справи у кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку від 19 листопада 2002 року № 3 про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

ЄСПЛ у пункті 123 рішення у справі «Олександр Волков проти України» вказав, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що ухвалює рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскарженого рішення, спосіб, в який було ухвалене рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Щодо поновлення строків на оскарження рішення Дисциплінарної палати

17. Частиною шостою статті 34 Закону № 1798-VIII передбачено, що резолютивна частина рішення ВРП, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

Згідно із частиною десятою статті 50 Закону № 1798-VIII копія рішення Дисциплінарної палати у триденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. ВРП може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.

Згідно з абзацом другим пункту 13.7 Регламенту, якщо скарга подана з пропуском строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати і особа, яка її подала, порушує питання про поновлення цього строку, доповідач у висновку зазначає про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку.

Пунктом 13.8 Регламенту визначено, що ВРП більшістю її членів, які беруть участь у засіданні, може поновити особі, яка подала скаргу, строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.

На підставі пункту 5 частини шостої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати залишається без розгляду і повертається особі, яка її подала, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і ВРП такий строк не поновлено.

18. При вирішенні питання про поновлення строків для звернення до ВРП як квазісудового органу підлягають застосованою сформовані у практиці ЄСПЛ за статтею 6 Конвенції стандарти.

19. Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

20. ЄСПЛ у параграфах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

21. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (параграф 41).

22. У своїй практиці ЄСПЛ сформував підхід, відповідно до якого встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи [справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші].

23. Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права [справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)]; 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту [справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium)].

24. Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. Водночас забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.

25. Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

З аналізу практики ЄСПЛ можна дійти висновку, що поновлення строку на оскарження судового рішення (у нашій справі - на оскарження рішення Дисциплінарної палати як першої інстанції квазісудового органу) може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно забезпечення принципу правової визначеності у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) [справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)].

Оцінка доводів скарги на ухвалу ВРП

26. Велика Палата зауважує, що судовий контроль при оцінці рішень (дій, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень під час виконання ним дискреційних повноважень є обмеженим та за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки доцільності таких рішень (дій, бездіяльності). Водночас суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у рішенні суб`єкта владних повноважень висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити викладені в рішенні підстави його прийняття, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

27. У межах цієї справи підлягає вирішенню питання, чи належним чином оцінені доводи заявниці щодо наявності поважних причин для поновлення строку на звернення до ВРП зі скаргою на рішення її Дисциплінарної палати, у тому числі, чи оцінені такі доводи з урахуванням підходів, сформованих у практиці ЄСПЛ у питаннях поновлення строків.

28. За обставинами справи, до ухвалення рішення Третьою ДП ВРП розгляд дисциплінарної справи щодо судді Приморського районного суду м. ОдесиОСОБА_1 двічі відкладався (18 листопада та 02 грудня 2020 року).

29. Як установила ВРП, про що зазначено вище, листом від 04 червня 2021 року № 17816/0/9-21 дисциплінарний орган ВРП повідомив суддю ОСОБА_1 , що засідання з розгляду дисциплінарної скарги на її дії відбудеться 16 червня 2021 року о 10 годині за адресою: вул. Студентська, 12-А, м. Київ.

30. 14 червня 2021 року на адресу Третьої ДП ВРП надійшов лист за підписом голови Приморського районного суду м. Одеси, у якому зазначено, що суддя ОСОБА_1 перебуває в черговій щорічній відпустці до 30 червня 2021 року, зазначене повідомлення дисциплінарного органу надіслано судді кур`єрською службою за місцем її проживання.

31. Зі змісту наданих суддею ОСОБА_1 копій документів установлено, що повідомлення про засідання переадресовувалося судом 14 червня 2021 року листом № С-01к на адресу її місця проживання, яке, однак, не було вручене адресату, а було повернене на адресу суду у зв`язку із закінченням установленого терміну зберігання 30 червня 2021 року.

32. Також Рада повідомила заявницю про день, час і порядок денний засідання на своєму вебсайті. Таке повідомлення за інформацією начальника структурного підрозділу ВРП було розміщене на вебсайті ВРП 04 червня 2021 року.

33. З огляду на наведені обставини та положення частини п`ятої статті 48 Закону № 1798?VIII, за якими суддя вважається належним чином повідомленим, якщо повідомлення направлено на адресу його місця проживання чи перебування або на адресу суду, в якому такий суддя обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП, Велика Палата Верховного Суду констатує, що Третьою ДП ВРП вжито всіх передбачених законом заходів для повідомлення судді про засідання 16 червня 2021 року.

34. Також встановлено, що ОСОБА_1 не мала об`єктивної можливості ознайомитися з листом від 04 червня 2021 року № 17816/0/9-21, направленим на адресу суду, яким дисциплінарний орган ВРП повідомив про те, що засідання з розгляду дисциплінарної скарги на дії судді ОСОБА_1 відбудеться 16 червня 2021 року о 10 годині за адресою: вул. Студентська, 12-А, м. Київ, оскільки суддя перебувала у відпустці.

35. Факт перенаправлення судом листа від 04 червня 2021 року № 17816/0/9-21 на адресу місця проживання ОСОБА_1 сам по собі не свідчить про те, що остання ознайомилася з цим листом, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що лист повернутий адресанту (Приморському районному суду м. Одеси) 30 червня 2021 року у зв`язку із закінченням установленого терміну зберігання, що не підтверджує факт вручення відправленого документа, тобто в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували фактичне повідомлення заявниці про день засідання Дисциплінарної палати.

36. 16 червня 2021 року Третя ДП ВРП ухвалила рішення «Про притягнення судді Приморського районного суду м. ОдесиОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

37. Велика Палата Верховного Суду враховує, що ОСОБА_1 не брала участі в засіданні під час розгляду дисциплінарної справи Третьою ДП ВРП 16 червня 2021 року, відповідно, не була присутня під час оголошення резолютивної частини рішення.

38. Рішення Третьої ДП ВРП «Про притягнення судді Приморського районного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» від 16 червня 2021 року розміщене на офіційному вебсайті ВРП 23 червня 2021 року, а отримане судом, у якому заявниця обіймає посаду, 30 червня 2021 року.

39. 06 липня 2021 року заявниця ознайомилась з рішенням Третьої ДП ВРП «Про притягнення судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» від 16 червня 2021 року про що на супровідному листі поставила свій підпис.

40. 15 липня 2021 року ОСОБА_1 подала скаргу на рішення Дисциплінарної палати до ВРП, тобто з пропуском десятиденного строку, визначеного частиною другою статті 51 Закону № 1798-VIII, за змістом якої такий строк обчислюється з дня ухвалення рішення.

41. Законодавство, яке регулює порядок оскарження рішення ДП ВРП, передбачає можливість поновлення строку на оскарження у випадку, якщо ВРП дійде висновку про те, що він був пропущений з поважних причин (частина друга статті 51 Закону № 1798-VIII ). Закон не містить переліку обставин чи їх критеріїв, за якими такі обставини для поновлення строку можуть бути визнані поважними.

42. Можливість оскаржити рішення дисциплінарного органу по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому, що ВРП зобов`язана врахувати як орган, який відповідно до статті 1 Закону № 1798-VIII насамперед діє для забезпечення незалежності судової влади, у тому числі при вирішенні питання про поновлення строків на оскарження рішення дисциплінарного органу.

43. Проаналізувавши положення частини шостої статті 34, частини десятої статті 50 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що оприлюднення повного тексту ВРП на офіційному вебсайті не скасовує обов`язку ВРП вручити чи надіслати копію рішення Дисциплінарної палати судді у триденний строк з дня оголошення його резолютивної частини.

44. Отже, вручення рішення Дисциплінарної палати в той чи інший спосіб судді є процесуальним обов`язком ВРП. Відомості про вручення (доставлення) рішення Дисциплінарної палати судді повинні підтверджуватися належними доказами, зокрема розпискою про вручення, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

45. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження рішення Третьої ДП ВРП, ОСОБА_1 послалася на те, що з таким рішенням вона ознайомилася лише 06 липня 2021 року. Заявниця зазначила, що до 30 червня 2021 року вона перебувала у відпустці, а після виходу на роботу 01 липня 2021 року мала велике навантаження по роботі. Також заявниця звернула увагу на те, що оскаржуване рішення надійшло до суду 30 червня 2021 року, після чого його було зареєстровано канцелярією суду, передано голові суду та її ознайомлено із цим рішенням лише 06 липня 2021 року. Заявниця наголошувала, що не відповідає за строки документообігу в апараті суду. На підтвердження таких обставин суддя надала копію супровідного листа від 24 червня 2021 року з додатком - копією рішення Третьої ДП ВРП від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 на 12 арк., у якому зазначено про отримання нею цього документа 06 липня 2021 року.

46. З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що після виходу з відпустки суддя Приморського районного суду м. ОдесиОСОБА_1 01 липня 2021 року (четвер) ухвалила п`ять процесуальних рішень (1 постанову у справі про адміністративні правопорушення та 4 ухвали в межах кримінального провадження), 02 липня 2021 року (п`ятниця) - п`ять процесуальних рішень (1 постанову у справі про адміністративні правопорушення та 4 ухвали в межах кримінального провадження), 03, 04 липня 2021 року є вихідними днями та 05 липня 2021 року (понеділок) - три процесуальних рішення (ухвали в межах кримінального провадження). Отже, заявниця перебувала на роботі з 01 липня 2021 року та здійснювала правосуддя.

47. Наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією супровідного листа від 24 червня 2021 року з додатком - копією рішення Третьої ДП ВРП від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 на 12 арк., підтверджено, що оскаржуване рішення Третьої ДП ВРП після надходження до суду 30 червня 2021 року було передано ОСОБА_1 під підпис 06 липня 2021 року.

48. У цій справі саме ВРП на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного рішення в частині висновків про те, що заявниця мала можливість 30 червня 2021 року ознайомитись з оскаржуваним рішенням у паперовому вигляді, тобто в день його надходження до суду, повинна надавати докази. За відсутності таких доказів, цей факт не може вважатись доведеним.

49. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 , ознайомившись 06 липня 2021 року з рішенням Третьої ДП ВРП щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності, звернулася до ВРП зі скаргою на це рішення 15 липня 2021 року, тобто в межах десятиденного строку.

50. Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на рішення Третьої ДП ВРП від 16 червня 2021 року, ВРП не врахувала, що суддя ознайомилась зі змістом рішення від 16 червня 2021 року, ухваленого Третьою ДП ВРП щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності, 06 липня 2021 року, тому саме із цієї дати мала об`єктивну можливість вчинити дії з метоюоскарження такого рішення до ВРП.

51. Виходячи з того, що наявними у матеріалах справи доказами не спростовано факту ознайомлення заявниці з оскаржуваним рішенням Третьої ДП ВРП 06 липня 2021 року, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, ухвалюючи рішення про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати, ВРП не врахувала критеріїв, сформованих у практиці ЄСПЛ у питаннях поновлення строків.

52. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП про те, що відлік строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати розпочинається з моменту ухвалення рішення, а не з моменту його отримання суддею, оскільки іншого тлумачення норма частини другої статті 51 Закону № 1798?VIII не передбачає.

53. У цій справі при вирішенні питання про поновлення строку на оскарження підлягали врахуванню такі обставини: заявниця не була присутня 16 червня 2021 року на засіданні Дисциплінарної палати під час проголошення рішення; оскаржуване рішення відправлене на адресу суду 24 червня 2021 року; суд, у якому працює заявниця, отримав копію рішення 30 червня 2021 року, в день її перебування у відпустці; час документообігу в суді; суддя має першочерговий обов`язок здійснювати правосуддя перед іншими обов`язками; невеликий проміжок часу (10 днів) з дня ознайомлення заявниці з текстом рішення Третьої ДП ВРП та подання скарги до ВРП.

54. Наведені обставини як такі, що мали місце з огляду на надані заявницею докази та на які остання посилалась, обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку на оскарження, підлягали оцінці ВРП з урахуванням висновків ЄСПЛ про те, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на оскарження (доступ до суду) у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

55. Той факт, що заявниця звернулася до ВРП зі скаргою на рішення Дисциплінарної палати після ознайомлення з ним у межах десятиденного строку, свідчить про добросовісну поведінку заявниці та вжиття заходів для оскарження рішення в розумні строки.

56. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суворе застосування строку без урахування зазначених обставин є непропорційним щодо мети - забезпечення правової визначеності, що по своїй суті може бути оцінено як таке, що суперечить суті права на оскарження та створює формальні перешкоди для використання заявницею доступних засобів правового захисту.

57. Посилання ВРП в оскаржуваній ухвалі від 05 грудня 2023 року на те, що «до матеріалів скарги, яка містить клопотання судді ОСОБА_1, не додано будь-яких доказів, які свідчать про неможливість отримання нею та передання їй копії оскаржуваного рішення в день її надходження на адресу суду (30 червня 2021 року)», Велика Палата Верховного Суду не може оцінити як обґрунтоване, оскільки за неспростованими у справі обставинами в цей день (30 червня 2021 року) заявниця перебувала у відпустці. ВРП як в оскаржуваній ухвалі, так і у своїх запереченнях на скаргу не пояснює, на чому ґрунтується такий висновок, що суддя фактично могла раніше ознайомитися з паперовим примірником рішення дисциплінарного органу.

58. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом подібних висновків оскаржуваної ухвали ВРП фактично покладає на заявницю обов`язок довести обставини, які фактично, за її твердженням, не існували, що суперечить загальним засадам доказування.

59. Посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що суддя ОСОБА_1 у клопотанні не обґрунтовує причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті ВРП, доступ до інформації на якому є вільним і жодних обмежень щодо користування яким не встановлено, не можуть бути самодостатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання про поновлення строків на оскарження рішення дисциплінарного органу з огляду на мотиви, викладені вище.

60. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ухвала ВРП від 05 грудня 2023 року № 1181/0/15-23 не відповідає критеріям вмотивованості.

Висновки за результатами розгляду скарги

У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали ВРП від 05 грудня 2023 року № 1181/0/15-23 про відмову задовольнити клопотання про поновлення строків на оскарження рішення її ТретьоїДП від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Керуючись статтями 243, 266, 344, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вищої ради правосуддя від 05 грудня 2023 року № 1181/0/15-23 задовольнити.

Ухвалу Вищої ради правосуддя від 05 грудня 2023 року № 1181/0/15-23 про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строків на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати від 16 червня 2021 року № 1374/3дп/15-21 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

О. Л. Булейко К. М. Пільков

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

Ж. М. Єленіна О. В. Ступак

І. В. Желєзний І. В. Ткач

Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук

В. В. Король Є. А. Усенко

О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

Повний текст постанови на підставі частини третьої статті 355 КАС України оформила суддя О. В. Ступак