ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

Справа № 9901/506/21

Провадження № 11-125заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Проценко Р. А.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Саввіна С. С.,

розглянувши в судовому засіданні справу № 9901/506/21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачки - Вища рада правосуддя, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Президента України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2023 (судді Чиркін С. М. , Берназюк Я. О., Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Кравчук В. М.),

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивачка) у грудні 2021 року звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України, у якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо невидання указу про призначення її ( ОСОБА_1 ) на посаду судді Господарського суду міста Києва за поданням Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення судді на посаду;

- зобов`язати Президента України видати указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва за поданням ВРП від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення судді на посаду.

2. На обґрунтування позову зазначила, що ВРП 31.08.2021 прийняла рішення № 1900/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва», однак упродовж тридцяти днів після надходження до Офісу Президента України (далі - Офіс) подання ВРП глава держави не видав указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді, не виконавши вимог статті 128 Конституції України, статті 80 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Водночас норма статті 80 Закону № 1402-VIII є імперативною та не передбачає жодних підстав для відстрочення виконання Президентом України повноважень щодо видання відповідного указу (у тому числі щодо звернення з приводу проведення перевірки компетентними органами стосовно судді за наявності для цього підстав).

3. Згідно з доводами позивачки встановлений статтею 80 Закону № 1402-VIII строк у тридцять днів є достатнім, прийнятним, обов`язковим і розумним, оскільки у процедурі добору кандидатів на посаду судді Президент України не наділений повноваженнями оцінювати здатність кандидата бути суддею, а лише, як випливає зі змісту норм зазначеного Закону, зобов`язаний зафіксувати результати добору на посаду судді шляхом видання відповідного індивідуального акта - указу про призначення на посаду судді згідно з поданням ВРП. Та обставина, що Президент України, який за Конституцією України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, має значне робоче навантаження, не впливає на можливість видати указ про призначення кандидата на посаду судді, не скасовує та/або не відтерміновує виконання Президентом України визначених законом повноважень щодо своєчасного формування суддівського корпусу.

4. На думку позивачки, оскільки з дня надходження подання ВРП про її призначення на посаду судді до Офісу минуло більше року, для підготовки проєкту та прийняття указу було достатньо часу, про що опосередковано свідчать укази про призначення інших суддів, стосовно яких подання про призначення на посаду ВРП прийняла та направила до Офісу одночасно або пізніше подання щодо неї.

5. Посилаючись на те, що у Президента України немає законних підстав не видати указ про призначення її на посаду судді Господарського суду міста Києва, ОСОБА_1 вважає бездіяльність Президента України щодо призначення її на посаду судді протиправною.

Обставини справи

6. Указом Президента України від 23.05.2013 № 302/2013 ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Господарського суду Луганської області на строк п`ять років, а Указом Президента України від 06.09.2013 № 503/2013 була переведена з посади судді Господарського суду Луганської області на посаду судді Господарського суду міста Києва.

7.23.05.2018 строк повноважень судді ОСОБА_1 закінчився.

8. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) від 01.02.2018 № 8/зп-18 було призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1

9.04.07.2019 ВККС (у складі колегії членів ВККС) прийняла рішення № 573/ко-19, яким за результатами проведеного кваліфікаційного оцінювання визнала суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді.

10.31.08.2021 ВРП ухвалила рішення № 1900/0/15-21 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва» (далі - рішення № 1900/0/15-21).

11. У цьому рішенні, зокрема, зроблено посилання на факт визнання рішенням ВККС від 04.07.2019 № 573/ко-19 судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді; згадано про висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики і зазначено, що наведені у висновку Громадської ради доброчесності відомості були предметом розгляду колегії ВККС, яка дала їм належну оцінку в межах процедури кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 . Як свідчить зміст рішення № 1900/0/15-21, ВРП зробила власну оцінку обставин, пов`язаних із кандидатурою судді ОСОБА_1 , у тому числі й тих, які наведені у висновку Громадської ради доброчесності, та дійшла висновку про відсутність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності чи професійної етики, інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з її призначенням на посаду судді.

12. На підставі статті 131, підпунктів 2, 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу XII Закону № 1402-VIII, підпункту 3 пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», керуючись статтями 3, 30, 34, 36, 37, абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), ВРП вирішила внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва.

13.07.09.2021 ВРП за результатами ухваленого рішення № 1900/0/15-21 внесено (направлено) Президентові України подання № 83/0/12-21 про призначення судді на посаду (супровідний лист від 07.09.2021 № 26018/0/9-21).

14.23.11.2021 адвокат позивачки звернувся з адвокатськими запитом до ВРП, у якому просив надати інформацію:

1) коли ВРП направила до Офісу подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва (із зазначенням дати та номера реєстрації вихідної кореспонденції);

2) у випадку наявності відомостей щодо факту та дати отримання Офісом вказаного подання надати інформацію щодо вказаних обставин.

15.23.11.2021 адвокат позивачки звернувся з адвокатським запитом до Офісу, у якому просив надати інформацію:

1) коли до Офісу надійшло подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва (із зазначенням дати та номера реєстрації вхідної кореспонденції);

2) яка причина порушення строків видання указу Президентом України про призначення на посаду судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 (надати належне обґрунтування та документи, що підтверджують такі обставини);

3) у які строки планується видання Президентом України указу про призначення на посаду судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 .

16. Від ВРП надійшла відповідь від 26.11.2021 за № 28505/0/9-21, у якій адвоката позивачки повідомлено, що подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва 07.09.2021 направлено до Офісу.

17. Подання ВРП надійшло до Офісу 09.09.2021, що засвідчено листом заступника Керівника Офісу від 30.11.2021 № 45-01/2500 (а. с. 58, т. 1).

18. ОСОБА_1 вважає бездіяльність Президента України щодо невидання указу про її призначення на посаду судді Господарського суду міста Києва протиправною, посилаючись на те, що станом на 09.12.2021 (дата її звернення до суду з позовом) подання ВРП щодо її призначення на цю посаду розглянуто не було.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

19. Рішенням Касаційного адміністративного суду від 20.07.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Президента України відповідно до статті 80 Закону № 1402-VIII розглянути подання ВРП від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

20. За висновком суду першої інстанції, Президент України упродовж тридцяти днів (до 09.10.2021) на виконання вимог статей 106, 128 Конституції України мав розглянути подання ВРП від 07.09.2021 № 83/0/12-21 та видати указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва.

21. Водночас суд першої інстанції виснував, що невидання указу про призначення ОСОБА_1 на посаду судді зумовлене об`єктивними обставинами і не може свідчити про протиправність бездіяльності Президента України. Суд врахував доводи відповідача, які (як виснував суд) узгоджуються із загальновідомими фактами, що повномасштабна війна, розв`язана росією, яка супроводжується частковим захопленням суверенної території України, численними ракетними атаками, протиправними діями, направленими на фізичне знищення керівництва України, вимагає реалізації постійних заходів безпеки особисто щодо Президента України, що значною мірою обмежує його можливості фізично перебувати на робочому місці та ускладнює реалізацію його повноважень. В умовах діючого воєнного стану, введеного з 05 год 30 хв 24.02.2022, Президент України надає першочергове значення питанням оборони держави, безпеки громадян України, що впливає на обсяг обов`язків глави держави та на пріоритетність прийняття ним рішень.

22. Разом з тим, ураховуючи конституційно визначений обов`язок участі Президента України у формуванні судової влади, а також суспільне значення належного її формування, суд зобов`язав Президента України розглянути подання ВРП від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва, визнавши, що це є ефективним способом захисту її права.

Короткий зміст апеляційних скарг

23. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 20.07.2023, в якій просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення її позову повністю.

24.Позивачка посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема частини другої статті 80 Закону № 1402-VIII (незастосування закону, який підлягав застосуванню, та неправильне тлумачення матеріального права); порушення норм процесуального права - частини другої статті 2, частини першої статті 5, частини другої статті 9, частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), як-от: вихід за межі позовних вимог із застосуванням способу захисту, який позивачка не заявляла та який не є ефективним; неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими.

25.Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою (не надав оцінки) її доводи та докази щодо вибірковості прийняття Президентом України указів про призначення судді на посаду з порушенням хронологічного порядку стосовно дати надходження подань ВРП у період до введення воєнного стану та щодо підписання указів у період після введення воєнного стану, які не стосуються питань оборони держави, захисту, державного суверенітету та територіальної цілісності України, тоді як ці докази (як стверджує позивачка) спростовують доводи представника відповідача про об`єктивну неможливість підписання указу щодо її призначення на посаду судді.

26.Доводить, що Законом № 1402-VIII не передбачено проведення Президентом України жодної процедури розгляду, перевірки подання ВРП, а єдиний установлений частиною другою статті 80 цього Закону обов`язок відповідача - це видати указ про призначення на посаду судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання ВРП. У відповідача як суб`єкта владних повноважень немає права діяти на власний розсуд після надходження подання ВРП, а єдина форма поведінки, яка встановлена законом, передбачає виключно видання указу (шляхом його підписання). Законом № 1402-VIII не передбачено розгляду подання відповідачем як певного етапу процедури видання указу.

27. На переконання позивачки, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, застосувавши спосіб захисту, про який вона не просила та який не є ефективним у цьому спорі, оскільки з огляду на суть порушеного права та відповідно до частини четвертої статті 245 КАС ефективним способом захисту є саме визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, тобто зобов`язання видати указ, а не розглянути подання, і саме в такий спосіб суд повинен був захистити її права.

28. Офіс, який відповідно до Указу Президента України від 30.04.2020 № 162/2020 «Про забезпечення самопредставництва Президента України та створених ним допоміжних органів і служб у судах України» здійснює самопредставництво Президента України в судах, також подав апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 20.07.2023, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (пункту 4 частини першої статті 5, пункту 4 частини другої статті 245 КАС) у частині зобов`язання Президента України розглянути подання ВРП від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді, просить скасувати це рішення у відповідній частині та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

29.Обґрунтовуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, Офіс зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте зробив взаємовиключні висновки, а саме: дійшовши правильного висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку Президента України, суд одночасно зобов`язав Президента України розглянути подання ВРП від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду, тобто усунути порушення, факт якого не був установлений. Офіс указує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію є наслідком, спрямованим на припинення, усунення порушення, і не може застосовуватись без установлення факту такого порушення (у цьому спорі - протиправної бездіяльності).

Позиція інших учасників справи

30. Офіс у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що вони не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду в рішенні від 20.07.2023 щодо підстав для відмови в задоволенні відповідної частини позовних вимог, законності та обґрунтованості цього рішення.

31.19.09.2023 ВРП подала відзив на апеляційні скарги, в якому зазначила, що на виконання вимог чинного законодавства, а також у межах наданих повноважень ВРП було внесено Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва, яке супровідним листом від 07.09.2021 № 26018/0/9-21 було направлене в Офіс. Висловлюючись щодо застосування норм статті 80 Закону № 1402-VIII, ВРП зазначає, що у Президента України в разі внесення ВРП подання про призначення особи на посаду судді виникає обов`язок видати указ про призначення судді на посаду. Будь-які факти, обставини щодо кандидата на посаду судді, що були або стали відомі після надходження відповідного подання, не можуть бути перешкодою для виконання цього обов`язку.

32. ВРП просить урахувати доводи, викладені у відзиві, й розглянути справу без участі представника ВРП.

33.02.11.2023 ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду заяву, в якій просить на підставі частини шостої статті 245 КАС установити строк виконання рішення у справі № 9901/506/21 протягом 10 днів з дати набрання ним законної сили.

Рух апеляційних скарг

34. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 31.08.2023 та від 05.09.2023 відкрила апеляційні провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Президента України відповідно на рішення Касаційного адміністративного суду від 20.07.2023, а ухвалою від 14.09.2023 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 05.10.2023.

35.05.10.2023 розгляд справи був відкладений до 12.10.2023.

36. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12.10.2023 призначила справу № 9901/506/21 до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

37. Згідно із частиною першою статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

38. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Конституційним поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову не вичерпується увесь принцип поділу влади. Так, статтею 102 Конституції України встановлено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

40.Повноваження Президента України визначені, зокрема, статтею 106 Конституції України.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України (частина третя статті 106 Конституції України).

41. До конституційних повноважень Президента України належить також призначення на посаду судді. Згідно із частинами першою, другою статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП у порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

42. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України і не можуть бути розширені та/або обмежені законом або іншим нормативно-правовим актом (до прикладу, рішення від 10.04.2003 № 7-рп/2003 [справа про гарантії діяльності народного депутата України]; від 07.04.2004 № 9-рп/2004 (справа про Координаційний комітет); від 16.05.2007 № 1-рп/2007 (справа про звільнення судді з адміністративної посади); від 11.12.2007 № 12-рп/2007 (справа про порядок припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України); від 26.02.2009 № 6-рп/2009 (щодо звільнення з посади Голови НБУ)].

43. Повноваження ВРП щодо внесення подання про призначення суддів визначені статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону № 1798-VIII.

44. Порядок призначення на посаду судді встановлено статтею 80 Закону № 1402-VIII.

45. Відповідно до частини першої статті 80 Закону № 1402-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання ВРП, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.

Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.

Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання ВРП (частина друга цієї статті).

46. За частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

47. Оцінка поведінки суб`єкта владних повноважень за критерієм правомірності судом при вирішенні адміністративного позову, безумовно, повинна ґрунтуватися насамперед на конституційному положенні про законність діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

48. Спірним питанням у цій справі насамперед є встановлення наявності або відсутності бездіяльності Президента України у процедурі призначення позивачки на посаду.

49. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

50. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

51. Самі по собі строки, встановлені правовою нормою для прийняття зобов`язаним суб`єктом рішення (вчинення певної дії / дій), поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, сукупністю фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набуває (може набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Така правова позиція була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № П/9901/137/18 (№ 800/426/17), від 27.02.2020 у справі № 800/304/17, а також у постанові Верховного Суду України від 13.06.2017 у справі № 12-1393а17.

52. Суд першої інстанції встановив (і це відповідає доказам у справі), що ОСОБА_1 пройшла передбачені Законом № 1402-VIII стадії призначення на посаду судді, а саме: рішенням ВККС від 04.07.2019 № 573/ко-19 позивачку визнано такою, що відповідає займаній нею посаді судді Господарського суду міста Києва; рішенням № 1900/0/15-21 ВРП ухвалила внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва; 07.09.2021, реалізуючи рішення № 1900/0/15-21, ВРП внесла Президентові України подання про призначення судді (позивачки) на посаду за № 83/0/12-21. Це подання 08.09.2021 було направлено до Офісу й отримано 09.09.2021.

53. З 09.09.2021 і дотепер Президент України зазначене подання ВРП не розглянув.

54. Зміст частини першої статті 80 Закону № 1402-VIII указує, що «підстави та межі» призначення на посаду судді встановлюються поданням ВРП.

55. Отже, вирішення питання щодо призначення суддів належить до виключної дискреції ВРП, а Президент України, реалізуючи ініціативу останньої, видає обов`язковий до виконання указ про призначення судді. Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду.

56. Відповідно до статті 80 Закону № 1402-VIII у разі надходження до Президента України будь-яких звернень щодо особи [кандидата], стосовно якої від ВРП надійшло подання про призначення її на посаду судді, Президент України порушує перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки викладених у таких зверненнях фактів.

57. Слідуючи вимозі статті 128 Конституції України та частині другій статті 80 Закону № 1402-VIII, Президент України має відреагувати на подання ВРП протягом тридцяти днів. Цей строк є гарантійним як у сенсі забезпечення формування корпусу суддів і реалізації ВРП відповідних дискреційних повноважень для цього, так і для захисту права особи, яка взяла участь у доборі на зайняття посади судді. Тому для розгляду Президентом України подання ВРП строк у 30 днів є достатнім, прийнятним, обов`язковим і розумним.

58. Установлення такого строку покликане забезпечити дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) інтересами, які полягають у формуванні суддівського корпусу і виражені конституційно визначеним обов`язком участі Президента України у формуванні судової влади, та приватними інтересами позивачки і розглядається (з`ясовується) в контексті оцінки бездіяльності Президента України щодо розгляду подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді як протиправної.

59. Представник відповідача доводить відсутність бездіяльності Президента України з огляду на неможливість видання указу внаслідок щільного графіка Президента України, який пов`язаний із відбиттям збройної агресії росії, що зумовлене об`єктивними обставинами і не може свідчити про протиправність бездіяльності Президента України на час ухвалення рішення у справі.

60. Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введений воєнний стан у зв`язку зі збройним нападом росії, який триває і тепер.

61. Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

62. У силу норми частини третьої статті 78 КАС ці обставини як загальновідомі не потребують доказування. За таких обставин сама собою є зрозумілою важлива роль Президента України як глави держави та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, виняткова завантаженість Президента України у зв`язку з об`єктивною необхідністю активної участі в зовнішніх та внутрішніх відносинах, направлених на посилення обороноздатності держави, захисту державного суверенітету, забезпечення діяльності державних інституцій в умовах війни задля перемоги.

63. Суд першої інстанції, надаючи оцінку бездіяльності Президента України щодо нерозгляду подання ВРП про призначення позивачки на посаду судді, не встановив ознак її протиправності. Суд врахував доводи Офісу, які узгоджуються із загальновідомими фактами, що в умовах війни Президент України приділяє першочергову увагу розгляду питань, пов`язаних з обороною держави, забезпеченням безпеки громадян, що впливає на обсяг обов`язків глави держави та визначення пріоритетності прийняття рішення.

64. Водночас, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою (не надав оцінки) її доводи щодо неприйняття Президентом України указу про її призначення на посаду судді у строк, установлений статтею 80 Закону № 1402-VIII, до 24.02.2022, тобто до введення воєнного стану, у зв`язку з повномаштабним збройним нападом росії.

65. Разом з тим представник відповідача доводить відсутність бездіяльності Президента України з огляду на неможливість видання указу внаслідок щільного графіка Президента України, який пов`язаний із відбиттям збройної агресії росії.

66. Оцінюючи зазначені доводи, Велика Палата Верховного Суду погоджується, що повномасштабна військова агресія, яка супроводжується частковим захопленням суверенної території України, численними ракетними атаками, протиправними діями, направленими на фізичне знищення керівництва України, створює для Президента України виняткову завантаженість щодо реалізації ним своїх повноважень, проте наголошує, що строк з 09.09.2021 по 24.02.2022 був достатнім і розумним для розгляду подання ВРП від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва відповідно до вимог статі 80 Закону № 1402-VIII.

67. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність бездіяльності Президента України щодо нерозгляду подання ВРП від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва у строк, встановлений статтею 80 Закону № 1402-VIII.

68. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнає, що Президентом України допущено бездіяльність, яка полягає у нерозгляді подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва у строк більше ніж 30 днів з дня внесення подання ВРП.

69. Разом з тим, на переконання позивачки, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, застосувавши спосіб захисту, про який вона не просила та який не є ефективним у цьому спорі, оскільки з огляду на суть порушеного права та відповідно до частини четвертої статті 245 КАС ефективним способом захисту є саме визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, тобто зобов`язання видати указ, а не розглянути подання, і саме в такий спосіб суд повинен був захистити її права.

70. При оцінці способу захисту за критерієм ефективності слід виходити з того, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати приписам законодавства.

71. За приписами частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

72. Оскільки метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС.

73. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

74. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (заява № 11901/02, пункт 77) зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

75. З урахуванням наведеного «ефективний засіб правового захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не приводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації на практиці, не відповідає розглядуваній нормі міжнародного договору.

76. Як було зазначено, відповідно до частини першої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП у порядку, встановленому законом.

77. Порядок призначення судді на посаду установлений статтею 80 Закону № 1402-VIII, згідно з якою Президент України видає указ про призначення судді.

78. Разом з тим повноваження Президента України стосовно видання указів належать до виключної компетенції його як глави держави.

79. Отже, згідно з положеннями Конституції України та КАС щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

80. Суд не втручається та не може втручатися в конституційні повноваження щодо видання указів відповідачем, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані йому Конституцією України.

81. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що наведені повноваження Президента України щодо видання указу про призначення на посаду судді конституційними повноваженнями та належать до виключної компетенції його як глави держави.

82. Виходячи з принципу розподілу влад втручання судової влади в реалізацію главою держави своїх повноважень обмежене законом.

83. Ураховуючи конституційно визначений обов`язок участі Президента України у формуванні судової влади, а також суспільне значення належного формування цієї влади, з огляду на вимоги частини другої статті 9 КАС Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції правильно визначив спосіб захисту прав позивачки шляхом зобов`язання Президента України відповідно до статті 80 Закону № 1402-VIII розглянути подання ВРП від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення позивачки на посаду судді.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

84.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

85. Згідно із частиною першою статті 317 КАС суд апеляційної інстанції повністю скасовує судове рішення першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

86. Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2023 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог з прийняттям у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо нерозгляду подання ВРП від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва.

87.Приписами частини шостої статті 245 КАС визначено, що у випадках, визначених у частинах третій -п`ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.

88. ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду заяву, в якій просить на підставі частини шостої статті 245 КАС установити строк виконання рішення у справі № 9901/506/21 - протягом 10 днів з дати набрання ним законної сили.

89. Оскільки відповідно до частини першої статті 325 КАС постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, а згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення строку виконання рішення у справі № 9901/506/21.

90. Таким чином, заява ОСОБА_1 про встановлення строку виконання рішення у справі № 9901/506/21 протягом 10 днів з дати набрання законної сили не підлягає задоволенню.

Судові витрати

91. Згідно із частиною першою статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

92.Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позову у цій справі складає 908,00 грн, за подання апеляційної скарги - 1 362,00 грн.

93. За подання позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 908,00 грн, що відповідає розміру судового збору, передбаченого Законом України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, за подання апеляційної скарги - 1 610,40 грн, тобто у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір».

94. Оскільки суд першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Президента України судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією № 77476 (дата здійснення операції: 07.12.2021), підстав для зміни розподілу судових витрат на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції немає.

95. Понесені позивачкою судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 1 362,00 грн. Та обставина, що позивачка сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір», не впливає на розподіл судових витрат між сторонами, а може бути підставою для повернення надміру сплаченого судового збору відповідно до норм зазначеного Закону.

Керуючись статтями 242, 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Президента України залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 9901/506/21 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо не розгляду подання Вищої ради правосуддя від 07.09.2021 № 83/0/12-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 9901/506/21 залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Президента України (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11) судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 362,00 грн (одна тисяча триста шістдесят дві гривні).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідачка Є. А. Усенко

Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко Ю. Л. Власов І. А. Воробйова М. І. Гриців Ж. М. Єленіна І. В. Желєзний В. В. Король О. В. КривендаМ. В. Мазур С. Ю. Мартєв К. М. Пільков С. О. Погрібний О. В. Ступак І. В. Ткач О. С. Ткачук Н. В. ШевцоваВідповідно до частини третьої статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України постанову оформила суддя Шевцова Н. В.