ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 754/5228/22

провадження № 61-12418св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва»,

третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_2,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року у складі судді Грегуля О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Березовенка Р. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва», третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_2, про визнання незаконним наказу про переведення, його скасування, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у липні 2022 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 29 квітня 2022 року № 177-К «По особовому складу» «Про переведення», яким її переведено з посади начальника відділу кадрової роботи на посаду інспектора відділу кадрової роботи Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» (далі - КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва»);

- поновити її на роботі на посаді начальника відділу кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва»;

-стягнути з відповідача на її користь різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 03 травня 2022 року до 28 листопада 2022 року в розмірі 67 531,91 грн;

- стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з 2001 року працює в сфері охорони здоров`я Дніпровського району міста Києва, а з 2011 року - в Центральній районній поліклініці Дніпровського району міста Києва, яку в 2012 році було реорганізовано в КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва».

У період з 26 вересня 2019 року до 30 квітня 2022 року вона працювала на посаді начальника відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва», а 29 квітня 2022 року наказом директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_2 № 177-К «По особовому складу» «Про переведення» її з 02 травня 2022 року переведено з посади начальника відділу з кадрової роботи на 1,0 посади інспектора відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» з оплатою праці, визначеною колективним договором.

Вважає вищевказаний наказ таким, що грубо порушує норми трудового законодавства, а також її права як працівника, оскільки наказ видано без жодних фактичних підстав, які є необхідними передумовами для її застосування.

Однією з підстав для її переведення на нижчу посаду в наказі зазначено доповідну записку начальника адміністративно-господарської служби ОСОБА_3 від 18 квітня 2022 року, в якій вказано, що починаючи з 24 квітня 2022 року вона не вийшла на роботу та не повідомила про своє місцезнаходження, однак це була неділя (Великдень) і починаючи з 25 квітня 2022 року працювала на роботі відповідно до встановленого трудового розпорядку.

Розмір виплаченої їй заробітної плати за травень-червень 2022 року є значно нижчим ніж її середня заробітна плата за попередньою роботою, що є грубим порушенням її прав, у зв`язку з чим з відповідача має бути стягнута різниця в заробітку за час виконання позивачем нижчеоплачуваної роботи внаслідок незаконного переведення.

Також незаконними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка виражається в погіршенні стану здоров`я, моральних стражданнях, перебуванні в стані нервового напруження, розпачу, зневіри, хвилювання, необхідності витрачати сили на доведеність незаконності дій відповідача, що вимагає додаткових зусиль для організації життя.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 28 листопада 2022 року відмовив у задоволенні позову.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач не позбавлена права на працю та з роботи не звільнена, а переведення із займаної посади на іншу посаду з оплатою праці, визначеною колективним договором в умовах воєнного стану, є правомірним.

Київський апеляційний суд постановою від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що рішення керівництва КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» про об`єднання відділу документообігу та діловодства та відділу з кадрових питань було прийнято з міркувань необхідності належної організації роботи закладу в умовах воєнного стану, тому вимоги позивача про поновлення її на посаді начальника відділу кадрової роботи, з огляду на обставини справи та її відсутність після зміни штатної структури підприємства, є необґрунтованими; не підлягають до задоволенню й похідні вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, оскільки відсутні порушення роботодавцем умов праці.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

Від ОСОБА_1 у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 235/3148/17-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 520/211/16-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.

Також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Суди першої та апеляційної інстанцій повинні були надати правову оцінку наявності чи відсутності її порушеного права з огляду на застосоване до неї роботодавцем переведення - чи були для цього законні підстави; чи додержано роботодавцем встановлений законом порядок; чи зазнало її право на працю на посаді начальника відділу кадрів, на яку вона погодилася, протиправного впливу з боку роботодавця.

Суди фактично самоусунулися від з`ясування усіх вищевказаних обставин; відповідачем не доведено законності своїх дій щодо наявності будь-яких підстав (фактичних чи юридичних) для її переведення на іншу посаду та не додержано порядку такого переведення, встановленого нормами чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Також суди не звернули уваги на те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» переведення працівника на іншу роботу у період дії воєнного стану можливе виключно лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. Зазначених обставин суд першої інстанції не встановив, тому її переведення, згоди на яке вона не давала, є незаконним.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» у жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що позивач до початку війни займала посаду керівника відділу кадрів, а на початку повномасштабного вторгнення (24 лютого 2022 року) на робоче місце не з`явилася та на зв`язок не виходила.

Позивач була ознайомлена із наказом про її переведення на іншу посаду, жодних зауважень не висловила, більш того, особисто зробила запис до своєї трудової книжки про переведення на нову посаду та приступила до виконання посадових обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у період воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП України та інших Законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України з 24 лютого 2022 року КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва», як заклад охорони здоров`я, не припиняло своєї роботи та працювало в екстремальних умовах. Позивач з 24 лютого до 22 квітня 2022 року на робочому місці була відсутня, її посадові обов`язки виконували інші особи.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 08 вересня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Деснянського районного суду міста Києва.

Справа № 754/5228/22 надійшла до Верховного Суду 03 жовтня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 11 квітня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Наказом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» від 27 грудня 2019 року № 270 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу кадрів КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва», який з 04 січня 2022 року перейменовано на відділ з кадрової роботи.

У період з 24 лютого до 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника відділу кадрів медичного закладу, робота якого у період дії воєнного стану не була зупинена, була відсутня на робочому місці й не виконувала посадові обов`язки. У подальшому тривалий час не інформувала адміністрацію про місцезнаходження й лише 25 березня 2022 року повідомила про місцеперебування й за наслідками встановлених обставин було відкориговано табель обліку робочого часу.

Зазначене свідчить про те, що відбулося самовільне відсторонення позивача від виконання своїх посадових обов`язків, посада якої належить до професійної групи «Керівники», що призвело до виникнення ускладнень в кадровій роботі підприємства.

Також судами встановлено, що за лютий 2022 року у КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» не було опрацьовано заяви про відпустки працівників підприємства, а також графіки роботи працівників та табелі обліку робочого часу, що спричинило несприятливі наслідки для закладу, а також постійно виникали проблеми з виконанням розпоряджень Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації та Міністерства охорони здоров`я України.

Аналогічна ситуація почала складатися в питаннях кадрової роботи і в березні 2022 року.

У подальшому питання роботи кадрів було покладено на начальника адміністративно-господарської служби ОСОБА_3 .

Згідно з доповідною, складеною 11 квітня 2022 року начальником адміністративно-господарської служби ОСОБА_3 на ім`я директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» про стан діяльності адміністративно-господарської служби підприємства в умовах збройної агресії, службою не вдалося належним чином виконати обов`язки у зв`язку з відсутністю всього складу відділу з кадрових питань починаючи з 25 лютого 2022 року, що призвело до кадрової аварії - програмні комплекси, в яких працюють інспектори з кадрів та бухгалтерія, не містять актуальної інформації з кадрових питань, що може негативно вплинути на роботу закладу та допущення помилок під час нарахування та виплати заробітної плати працівникам, їх розрахунку при звільненні. До програмного комплексу «Медичні кадри» з 25 лютого 2022 року жодних записів не було внесено у зв`язку з чим закладом може бути надана до контролюючих органів не точна інформація, що стосується працівників закладу.

Згідно з наказом Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації від 24 лютого 2022 року № 121/1 «Про створення оперативного штабу» керівникам закладів охорони здоров`я наказано, зокрема забезпечити безперебійність роботи підпорядкованих закладів в цілодобовому режимі в умовах воєнного стану.

На виконання вказаного наказу протоколом доручень від 28 лютого 2022 року, напрацьованим на нараді у директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва», необхідно було забезпечити роботу підпорядкованих підрозділів згідно з встановленим режимом роботи та надати графіки роботи на період з 28 лютого 2022 року до 04 березня 2022 року при зміні режиму роботи працівників надавати коригувальні графіки; надати пропозиції щодо персонального складу працівників щодо порядку надання медичної допомоги (дистанційно, амбулаторно). Також керівникам структурних підрозділів щодня до 10-00 год надавати на електронну пошту закладу списки працівників, які вийшли на роботу.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 березня 2022 року № 414 «Про облік та табелювання медичних працівників, які надають медичну допомогу поза основним місцем роботи в період воєнного стану на території України» надано рекомендації щодо організації роботи медичного закладу в умовах воєнного стану й установлену інформацію щотижня передавати до Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації.

Наказом від 28 лютого 2022 року № 68 директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» «Про особливий режим роботи закладу в умовах воєнного стану», затверджено списки працівників, які тимчасово виконують посадові обов`язки дистанційно згідно з додатком № 1, серед яких прізвище ОСОБА_1 відсутнє, а також прийнято інші рішення, серед яких пунктом 4 передбачено, що на період, зазначений у пункті 1 даного наказу (з 01 березня до 11 березня 2022 року) покладено обов`язки начальника відділу з кадрової роботи на начальника адміністративно-господарської служби на ОСОБА_3 .

Наказом директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» від 14 березня 2022 року № 78 внесено зміни до наказу від 28 лютого 2022 року № 68, яким встановлено на період з 01 березня до 31 березня 2022 року особливий графік роботи закладу охорони здоров`я; працівників, які не мають можливості дістатися на робочі місця вважати такими, що знаходяться у вимушеному простої та встановлено оплату праці в цей період, а також оновлено список осіб, що працюють дистанційно, серед яких позивач відсутня.

Крім того, з метою налагодження роботи відділів КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_3 , як безпосереднім начальником ОСОБА_1 , було складено 18 квітня 2022 року доповідну, в якій запропоновано об`єднати відділ з кадрових питань та відділ документообігу і діловодства, призначити начальником новоствореного відділу ОСОБА_4 , яка частково виконувала обов`язки позивача під час її відсутності.

Наказом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» від 27 квітня 2022 року № 96 «Про затвердження штатної структури адміністративно-господарської служби КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва»» у зв`язку із самовідстороненням в умовах дії правового режиму воєнного стану відділом з кадрової роботи в повному складі від виконання завдань та обов`язків, передбачених Положенням про відділ з кадрової роботи, затвердженим наказом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» № 1 від 04 січня 2022 року та фактичним припиненням функціонування відділу, викликане неналежним виконанням обов`язків начальником відділу з кадрової роботи ОСОБА_1 , беручи до уваги доповідну начальника адміністративно-господарської служби ОСОБА_3 та з метою організації ефективної роботи підприємства в частині кадрової роботи, керуючись статтею 64 ГК України, пунктами 3.9, 5.3.- 5.5 Статуту підприємства, Законом України «Про організацію трудових відносин в мовах воєнного стану», затверджено штатну структуру адміністративно-господарської служби КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва».

27 квітня 2022 року нова штатна структура адміністративно-господарської служби відповідача була затверджена і погоджена з Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, згідно з якою займана ОСОБА_1 посада ліквідована. Вказана штатна структура вводиться в дію з 01 травня 2022 року.

Того ж дня, доповідною начальника адміністративно-господарської служби ОСОБА_3 запропоновано директору КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_2 перевести ОСОБА_1 із займаної посади на 1,0 посади інспектора з кадрів.

Згідно з листом від 29 квітня 2022 року № 6 Первинної профспілкової організації КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» остання вказала, що якщо адміністрація закладу вважає за доцільне замість звільнення працівника, перевести такого працівника на іншу посаду, що не протипоказана працівникові за станом здоров`я, тим більше що, у зв`язку із веденням бойових дій на території міста Києва в закладі зупинилась робота відділу з кадрових питань, слід терміново виправити наслідки, як для самого підприємства, так і для працівників, в частині належного обліку стажу роботи, наявних відпусток, у зв`язку з чим не вбачає протиправних дій адміністрації КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» щодо переведення начальника відділу з кадрової роботи ОСОБА_1 на посаду інспектора з кадрів.

Наказом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» від 29 квітня 2022 року № 177-К переведено начальника відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_1 з 02 травня 2022 року із займаної посади на 1,0 посади інспектора відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» з оплатою праці, визначеною колективним договором. З указаним наказом позивач ознайомилася 03 травня 2022 року та заперечень не висловила.

Листом від 08 червня 2022 року № 103-Т- 3324,3324/1-2024 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила ОСОБА_1 , що не вбачає порушень вимог трудового законодавства при введенні в дію структури та штатної чисельності КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва», а також зміни істотних умов праці в частині переведення на нижчу посаду; після ознайомлення 03 травня 2022 року з наказом № 177 від 29 квітня 2022 року ОСОБА_1 заперечень щодо переведення не надала, а в умовах воєнного стану зміна істотних умов праці, зокрема переведення на нижчу посаду допускається у разі продовження роботи за тією ж спеціальністю чи кваліфікацією і не потребує завчасного повідомлення працівника за два місяці.

Після підписання штатної структури адміністративно-господарської служби КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» її було передано на погодження до органу управління, оскільки відповідно до пункту 3.9 Статуту КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис. Структуру та штатний розпис підприємства затверджує його директор за погодженням з уповноваженим органом Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Погоджену штатну структуру адміністративно-господарської служби КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» було повернуто від органу управління.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої 43 Конституції України використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Статтею 31 КЗпП України встановлено, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, аналіз частини третьої статті 32 КЗпП України свідчить, що істотними умовами праці є, зокрема: система та розміри оплати праці; пільги та компенсації, передбачені колективним договором, локальними актами або чинним законодавством; режим роботи (дистанційна, надомна робота, гнучкий режим тощо); встановлення або скасування неповного робочого часу (неповного робочого дня чи неповного робочого тижня); зміна робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності; суміщення професій; зміну розрядів і найменування посад; зміну посадових обов`язків; зміна строку трудового договору. Цей перелік не є вичерпним.

Істотними можуть вважатися й інші умови праці, як свідчить судова практика, це зокрема зменшення педагогічного навантаження, введення контрактної форми трудового договору, зміна посадових обов`язків працівника при продовженні роботи на тій самій посаді тощо.

Зазначені зміни можуть застосовуватися до окремого працівника, відділу або до всього підприємства.

24 лютого 2022 року в Україні на підставі Указу Президента України № 64/2022, введено військовий стан.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15 березня 2022 року, який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон України № 2136-IX).

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України № 2136-IX у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих Законом № 2136.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2136-IX (в редакції закону, який був чинний на момент переведення працівника) у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Згідно з частиною першою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статтею 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» частина друга статті 3 Закону № 2136-IX була змінена: У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Зазначене свідчить про те, що у період з 24 березня 2022 року (набрання чинності Закону України № 2136-IX від 15 березня 2022 року) до 19 липня 2022 року (набрання чинності Закону України № 2352-ІХ від 01 липня 2022 року) з причин, передбачених статтею 3 Закону № 2136 роботодавець мав право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди: 1) лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій; 2) інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Законодавство про працю не визначає перелік обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, задля переведення працівника на іншу роботу без його згоди, роботодавець самостійно оцінює обставини та добирає аргументи, що мали місце на конкретному підприємстві, в установі, організації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 обіймала посаду начальника відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва».

Відповідно до Статуту КНП «Консультативно-діагностичний центр» Дніпровського району м. Києва», затвердженого розпорядженням Дніпровської районної в місті державної адміністрації від 14 квітня 2021 року № 263 (у редакції, затвердженій розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 жовтня 2021 року № 853) (далі - Статут) підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на збереження та зміцнення здоров`я населення та досягнення інших соціальних результатів без мети одержання прибутку (пункт 1.6).

Аналіз змісту посадової інструкції начальника відділу з кадрової роботи свідчить, що зазначена посада належить до професійної групи «Керівники», який, зокрема організує своєчасне оформлення приймання, переведення і звільнення працівника згідно з трудовим законодавством, положеннями, інструкціями і наказами керівника підприємства, облік особового складу, видавання довідок про теперішню і минулу трудову діяльність працюючих, збереження і заповнення трудових книжок та ведення встановленої документації з кадрів, а також підготовку матеріалів для рекомендації працівників до заохочень та винагород (пункт 9). Організує табельний облік, складання і виконання графіків відпусток, контроль за станом трудової дисципліни в підрозділах підприємства і додержанням працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку, розробляє заходи щодо поліпшення трудової дисципліни, зниження витрат робочого часу, контролює їх виконання.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала про те, що з початком війни в Україні - з 24 лютого 2022 року вона знаходилась за місцем проживання в Київській області та не мала можливості виїхати з передмістя Києва до столиці у зв`язку з тим, що в`їзд до міста Києва для цивільних осіб було повністю перекрито.

Згідно з наказом департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації від 24 лютого 2022 року № 121/1 керівникам закладів охорони здоров`я наказано забезпечити безперебійність роботи підпорядкованих закладів в цілодобовому режимі в умовах воєнного стану.

На виконання наказу департаменту, протоколом доручень від 28 лютого 2022 року, напрацьованих на нараді у директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва», необхідно було забезпечити роботу підпорядкованих підрозділів згідно з встановленим режимом роботи та надати графіки роботи на період 28 лютого 2022 року - 04 березня 2022 року при зміні режиму роботи працівників надавати коригувальні графіки; надати пропозиції щодо персонального складу працівників щодо порядку надання медичної допомоги (дистанційно, амбулаторно). Також керівникам структурних підрозділі щодня до 10 год 00 хв надавати на електронну пошту закладу списки працівників, які вийшли на роботу.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 березня 2022 року № 414 «Про облік та табелювання медичних працівників, які надають медичну допомогу поза основним місцем роботи в період воєнного стану на території України» надано рекомендації щодо організації роботи медичного закладу в умовах воєнного стану й установлену інформацію щотижня передавати до Департаменту охорони здоров`я КМДА.

Наказом директора КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва «Про особливий режим роботи закладу в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 68 затверджено списки працівників, які тимчасово виконують посадові обов`язки дистанційно, згідно з додатком № 1, серед яких прізвище ОСОБА_1 відсутнє. Також прийнято інші рішення, зокрема передбачено, що на період, зазначений у пункті 1 цього наказу (з 01 березня 2022 року до 11 березня 2022 року) покладено обов`язки начальника відділу з кадрової роботи на начальника адміністративно-господарської служби ОСОБА_3 (яка за наявними у матеріалах справи фотокопій документів працювала дистанційно).

Наказом відповідача від 14 березня 2022 року № 78 внесено зміни до наказу від 28 лютого 2022 року № 68 та встановлено особливий графік роботи з 01 березня 2022 року до 31 березня 2022 року, згідно з пунктом 5 якого працівників, які не мають можливості дістатися на робочі місця вважати таким, що знаходяться у вимушеному простої та встановлено оплату праці в цей період, а також оновлено список осіб, що працюють дистанційно.

Наказом відповідача від 29 квітня 2022 року № 177-К переведено начальника відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_1 із займаної посади з 02 травня 2022 року на 1,0 посади інспектора відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» з оплатою праці, визначеною колективним договором. З указаним наказом позивач ознайомилася 03 травня 2022 року.

Отже суди попередніх інстанцій не з'ясували чи відповідає наказ відповідача від 29 квітня 2022 року № 177-к про переведення ОСОБА_1 за своїм змістом меті переведення, обумовленої частиною першою статті 3 Закону

№ 2136-IX, оскільки таке переведення позивача здійснено у зв`язку з неефективною роботою відділу з кадрової роботи в умовах правового режиму воєнного стану та не виконання відділом завдань та обов`язків, передбачених Положенням про відділ з кадрової роботи, затвердженого наказом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» від 04 січня 2022 року, відповідно до штатної структури адміністративно-господарської служби підприємства, затвердженої наказом КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» № 96 від 27 квітня 2022 року.

Також як суд першої інстанції, так і апеляційний суд під час розгляду справи не врахували, що переведення працівника, яке здійснюється відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2136-IX має низку ознак: 1) має тимчасовий характер (тобто в межах цієї норми обмежується в часі дією воєнного стану); 2) оплата праці за виконану роботу не може бути зменшена, а має виплачуватись у розмірі не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що таке переведення, для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, не може здійснюватися лише щодо одного працівника, а має стосуватись усіх працівників підприємства чи структурного підрозділу; організаційні зміни на підприємстві не повинні стосуватись трудової функції працівника, тобто роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою, обумовлені трудовим договором. Забороняється зміна умов праці внаслідок суб`єктивного ставлення до працівника; неефективна робота, невиконання завдань та обов`язків працівника має ознаки дисциплінарного проступку, за який нормами КЗпП України передбачено дисциплінарну відповідальність.

Також поза увагою судів залишилося те, що фактичною причиною переведення позивача на іншу посаду був дисциплінарний проступок, який зумовив неналежне впорядкування кадрового обліку під час воєнного стану, а переведення було проведене для уникнення в подальшому аналогійних ситуацій, що суперечить імперативній нормі статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

При цьому під порушенням трудової дисципліни розуміється невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Відповідно до статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28 лютого 2024 року у справі № 299/2637/21 (провадження № 61-10779св22), від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18).

Отже, організаційні зміни на підприємстві не повинні стосуватись трудової функції працівника, тобто виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою, обумовленої трудовим договором.

Переведення працівника відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2136-IX для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, не може здійснюватися лише щодо одного працівника, а має стосуватись усіх працівників підприємства чи структурного підрозділу, є тимчасовим (обмежується в часі дією воєнного стану), оплата праці за виконану роботу виплачується у розмірі не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою (посадою).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Суди на порушення статей 12, 89, 263 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не з`ясували належно фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не перевірили доводів позивача й не надали належної правової оцінки поданим ним доказам.

Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що на підставі положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко Судді: А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік