ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14 червня 2024 рокуСправа №: 695/4466/23

Номер провадження 3/695/111/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2024 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно допротоколу проадміністративне правопорушеннясерії ААД№ 229091від 06.11.2023водій ОСОБА_1 17 серпня 2023 року о 21 годині 45 хвилин на а/д Н16 Черкаси-Золотоноша-Сміла-Умань, 10 км керував транспортним засобом DAEWOO LANOS, державний номерний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп"яніння, а саме: дуже розширені зениці ока, які не реагують на світло, підвищена жвавість. Огляд на стан наркотичного сп"яніння проводився у встановленому законом порядку в ЧОНД, висновок №525, діагноз: стан сп"яніння внаслідок вживання амфетаміну, метадону.

Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні водій ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що 17 серпня 2023 року зранку на автомобілі DAEWOO LANOS, який йому не належить він їздив у м.Чигирин у справах. Увечері він разом з дружиною повернувся та поїхав у бік Чапаєвки, оскільки потрібно було повернути автомобіль. Його зупинили працівники поліці та сказали йому, що у нього не горить підсвітка номерного знаку. Він на місці усунув це порушення. Після цього працівники поліції сказали йому, що у нього є ознаки наркотичного сп"яніння та запропонували поїхати на медичний огляд у диспансер. Він відповів, що стомлений, але погодився пройти медичний огляд. У диспансері він здів сечу, пробірку при ньому опечатали. Після цього працівники поліції відвезли його у Чапаєвку до автомобіля. Раніше він був засуджений за ст.309 КК України, але 17 серпня 2023 року він не вживав наркотичні засоби, у зв"язку з чим не визнає свою вину.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що 17 серпня 2023 року він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували на чергуванні у квадраті 1.11 на 16 км автодороги Н-16. Вони побачили автомобіль Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками пошкодженої підсвітки. Вони зупинили автомобіль, за кермом перебував ОСОБА_1 , вони йому повідомили причину зупинки, ОСОБА_1 полагодив підсвітку на місці. Під час спілкування з водієм автомобіля ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки наркотичного сп"яніння, а саме: розширені зениці, вони світили ліхтариком, але вони не реагували на світло, підвищена жвавість, водій був дуже рухливий. Вони запропонували водію пройти огляд на стан наркотичного сп"яніння та поїхали у диспансер. ОСОБА_1 погодився, але сказав, що не залишить свою дружину у автомобілі. Він викликав свого товариша та відправив з ним свою дружину. Після цього вони поїхали у диспансер у м.Черкаси. У диспансері провели огляд ОСОБА_1 та сказали, що висновок буде через 1-1,5 місяця. Через деякий час вони отримали висновок №525 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.08.2023 року, згідно якого у ОСОБА_1 був виявлений стан сп"яніння внаслідок вживання амфетаміну, метадону. Він направив ОСОБА_1 повідомлення про запрошення до Управління патрульної поліції в Черкаській області для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Він пересвідчився, що ОСОБА_1 особисто отримав зазначене повідомлення, але до Управління патрульної поліції не прибув. Стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 17 серпня 2023 року він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували на чергуванні у квадраті 1.11 на 16 км автодороги Н-16. Вони побачили автомобіль Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками пошкодженої підсвітки. Вони зупинили автомобіль, за кермом перебував ОСОБА_1 , вони йому повідомили причину зупинки, ОСОБА_1 полагодив під світку на місці. Під час спілкування з водієм автомобіля ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки наркотичного сп"яніння, а саме: розширені зениці. Він особисто світив ліхтариком, але вони не реагували на світло. Вони запропонували водію пройти огляд на стан наркотичного сп"яніння та поїхати у диспансер. ОСОБА_1 погодився, після цього вони поїхали у диспансер у м.Черкаси. У диспансері провели огляд ОСОБА_1 та сказали, що висновок буде через 1-1,5 місяця.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що 17 серпня 2023 року він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на чергуванні у квадраті 1.11 на 16 км автодороги Н-16. Вони побачили автомобіль Ланос, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками пошкодженої підсвітки. Вони зупинили автомобіль, за кермом перебував ОСОБА_1 , вони йому повідомили причину зупинки, ОСОБА_1 полагодив під світку на місці. Під час спілкування з водієм автомобіля ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки наркотичного сп"яніння, а саме: розширені зениці, вони світили ліхтариком, але вони не реагували на світло. Вони запропонували водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та поїхати у диспансер. ОСОБА_1 погодився, після цього вони поїхали у диспансер у м.Черкаси.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила що влітку 2023 року воні їхали з чоловіком, по дорозі їх зупинили працівники поліції, які сказали, що повезуть ОСОБА_1 на огляд у м.Черкаси, оскільки у нього зениці очей не реагували на світло.

У судове засідання 14.06.2024 року ОСОБА_1 не з"явився з невідомих суду причин.

Згідно зі ст.268 КУпАП, яка не передбачає обов`язкової участі особи при розгляді справи за ст.130 ч.1 КУпАП, враховуючи, що ОСОБА_1 реалізував свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП, а саме у попередніх судових засіданнях надавав пояснення, заявляв клопотання про виклик свідків, в його присутності були досліджені всі матеріали справи, оглянутий відеозапис, а також з урахуванням принципу судочинства, зазначеного в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне закінчити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбаченіст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Згідно з вимогамист. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасого затримання транспортного засобу, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов"язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.

Згідно з вимогами ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Також, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно вимогст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху,статтею 53 цього Законупередбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 2.9 "а" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306 заборонено водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об"єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4ст. 266 КУпАПогляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Крім того, згідно ст.266 ч.5 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкції), затвердженої наказом МВС України та МОЗ України за №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп"яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі-поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп"яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до вимог п.п.6,7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп"яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведенного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладу охорони здоров"я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов"язки водіїв транспортних засобів.

Згідно з п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 учасники дорожнього руху зобов"язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємо ввічливими.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Також, згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному під відеозапис та/або у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

-протоколом проадміністративне правопорушеннясерії ААД№ 229091від 06.11.2023,згідно якого водій ОСОБА_1 17серпня 2023року о21годині 45хвилин наа/дН16Черкаси-Золотоноша-Сміла-Умань,10км керувавтранспортним засобомDAEWOOLANOS,державний номернийномерний знак НОМЕР_1 ,з явнимиознаками наркотичногосп"яніння,а саме:дуже розширенізениці ока, якіне реагуютьна світло,підвищена жвавість. Оглядна станнаркотичного сп"янінняпроводився увстановленому закономпорядку вЧОНД,висновок №525,діагноз:стан сп"яніннявнаслідок вживання амфетаміну,метадону. Суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;

- повідомленням про запрошення до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції від 24.10.2023 року №10714/41/24/02-2023, згідно якого ОСОБА_1 з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, який неможливо було скласти на місці вчинення правопорушення, а його складання є обов"язковим був викликаний на 06.11.2023 року до Управління патрульної поліції в Черкаській області для оформлення адміністративних матеріалів за ст.130 ч.1 КУпАП, яке ОСОБА_1 отримав особисто;

- рапортом інспектора взводу 2 РОВО УПП в Черкаській області Деряженка С.В.. згідно якого 17.08.2023 року заступили на добове чергування по охороні громадського порядку в екіпажі Агат-501 разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_3 . Патрулювання виконували на службовому автомобілі Renault Duster 1036. Під час патрулювання на автодорозі Н16 Черкаси-Золотоноша-Сміла-Умань 16 км було зупинено автомобіль DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 о 21 годині 45 хвилин з явними ознаками несправності автомобіля, а саме не працювала підсвітка номерного знаку, що було виправлено на місці. Водієм транспортного засобу виявився громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_2 . Під час спілкування у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп"яніння, а саме: дуже розширені зениці, які не реагують на світло, підвищена жвавість. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп"яніння в установленому законом порядку в Черкаському обласному наркологічному диспансері, на що він погодився. Виснговок №525 17.08.2023 р. о 23 годині 00 хвилин Діагноз: стан сп"яніння внаслідок вживання амфетаміну, метадону. ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про запрошення до УПП в Черкаській області з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП на 06.11.2023 року о 09 годині 00 хвилин. Повідомлення отримано особисто 31.10.2023 року. 06.11.2023 о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_1 до УПП для складання адміністративних матеріалів не з"явився та вчасно не повідомив про причини неявки. 06.11.2023 року о 09 годині 43 хвилини на водія ОСОБА_1 складено протокол ААД №229092 за ст.130 ч.1 КУпАП. Відеофіксація на б.к. 472882. та б.к. 472497, 472494;

- висновком №525 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.08.2023 року, згідно якого у ОСОБА_1 встановлено діагноз: стан сп"яніння внаслідок вживання амфетаміну, мета дону.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме бодікамери DSG-082 - (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію пропорядок зберігання, видачі, приймання, використання нагруднихвідеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції тадоступ довідеозаписів зних»,затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відеофіксації, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозаписів судом встановлено, що поліцейські неодноразово вказували ОСОБА_1 на наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та пропонували пройти відповідний огляд, на що ОСОБА_1 погодився.

Крім того, згідно переглянутих відеозаписів, ОСОБА_1 жодного разу не заперечував керування автомобілем у стані наркотичного сп"яніння.

Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об"єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимогст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушенняПравил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 "а"ПДРУкраїни, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1КУпАП.

Під час огляду відеозаписів було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення не подав. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ним зі складеним відносно нього протоколом.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності.

Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте, заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції, а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 229092 від 06.11.2023 року відносно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогамст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Огляд на стан наркотичного сп`яніння водія ОСОБА_1 проведено відповідно до вимогст. 266 КУпАПта Інструкції, про що складено необхідні документи.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимогст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушенняПравил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 "а"ПДРУкраїни, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1КУпАП.

Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.130 ч. 1 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом, оскільки ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього рухуУкраїни, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння.

Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , як такі, що виключають його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та розцінює їх як намагання уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, яке грунтується на власній інтерпретації подій, але не доведено у судовому засіданні жодним доказом, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими під час судового розгляду, узгодженими між собою, матеріалами справи, зокрема відеозаписом, висновком №525 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.08.2023 року, поясненнями свідків, та іншими матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні.

Аналізуючи докази по справі з точки зоруїх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час інкримінованих подій був особою, яка порушила п. 2.9 «а»Правил дорожнього руху.

Суд звертає увагу на те, що норми Закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Судом не встановлено порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи, зазначені під час розгляду даної справи з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина його доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».

Вст. 19 Закону України «Про міжнародні договори»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов"язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов"язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

При цьому, суд враховує особу порушника ОСОБА_1 , виходячи з того, що останній відповідно до довідки УПП в Черкаській області до адміністративної відповідальності заст. 130 КУпАПна протязі календарного року не притягався.

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що згідно ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суд не вбачає.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи та ступеню вини ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, щона ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією зазначеної статті КУпАП, є основним стягненням, а не додатковим.

При цьому, суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Так, внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього рухув майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Накладення адміністративного стягнення на у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2024 року складає 605,60 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Керуючись ст. ст. 9, 23, 30,40-1, 130, 245, 252, 256, 280, 283,284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАПта накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривен з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.

Суддя Бойко Н.В.