ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2024Справа № 910/1562/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Рєпкіній Ю.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9)

до 1. Київської міської ради (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, будинок 25)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

Прокурор: Винник О.О.

Від відповідача 1: Пилипчук І.І.

Від відповідача 2: Подолін В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Перший заступник керівника Київської міської прокуратури з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА", в якому позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.09.2021 року № 2698/2739 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства на вул. Народного ополчення, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі міста Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5902 га кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) на вул. Народного ополчення, 25 (літ "Б") у Солом`янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 28.12.2021 року за № 1032;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" (03151, місто Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 25; ідентифікаційний код 42821787) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 0,5902 га (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) по вул. Народного ополчення, 25 в Солом`янському районі міста Києва у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, зокрема, на те, що спірна земельна ділянка площею 0,5902 га (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) виділена ТОВ "Логістік-ЮА" для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства без дотримання положень ст. ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України щодо необхідності передачі земельної ділянки виключно на конкурентних засадах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.03.2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 року і рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року у справі № 910/1562/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 року справу № 90/1562/22 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 року прийнято справу № 910/1562/22 до свого провадження, враховуючи приписи абз. 2 ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.06.2023 року.

Судом доведено до відома сторін, що через канцелярію суду 03.05.2023 року від представника відповідача 1 надійшли письмові пояснення №08/230-773 від 01.05.2023 року, з доказами направлення іншим учасникам справи, в яких Київська міська рада заперечує проти позовних вимог та зазначає, що ТОВ «Логістик-Юа» набувши право власності на будівлю, в порядку вимог земельного кодексу правомірно набув право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля та обґрунтовано отримав на підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради спірну земельну ділянку в оренду. Окрім цього, оскільки ТОВ "Логістік-ЮА" є власником нерухомого майна на спірній зазначеній земельній ділянці, а належна експлуатація та обслуговування ТП № 6507 як лінійного об`єкта енергетичної інфраструктури може бути забезпечене тільки за умови використання відповідачем 2 всієї земельної ділянки, а не лише тієї її частини, на якій знаходиться будівля трансформаторної літера «Б», доводи прокурора в частині неможливості відведення земельної ділянки без проведення земельних торгів є помилковими. Додатково відповідач 1 наголошує, що попередньому власнику нерухомого майна (ВАТ "АК "Укртранс") земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007 була надана для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства, а отже ТОВ «Логістик-ЮА» має право здійснювати в установленому законом порядку різні види будівельних робіт відповідно до цільового призначення землі та містобудівної документації. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду від прокурора 22.05.2023 року надійшли пояснення у справі №15/1-5201-21 від 19.05.2023 року, з доказами направлення іншим учасникам справи, за змістом яких останній зазначає, що оспорюваним рішенням Київської міської ради земельну ділянку надано товариству не для обслуговування та експлуатації нерухомого майна, а для будівництва, в той час як з урахуванням права власності на трансформаторну площею 60 кв.м відповідач 2 міг набути на неконкурентних засадах право користування земельною ділянкою лише для експлуатації та обслуговування цього об`єкта нерухомості на підставі ст. 134 Земельного кодексу України. Прокурор наголошує, що спірна земельна ділянка не надавалась в оренду як землі енергетики та з метою експлуатації та обслуговування об`єкту енергетики (трансформаторної). Пояснення також судом долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, через канцелярію суду 25.05.2023 року від представника відповідача 2 надійшли пояснення № 25/05/23-1 від 25.05.2023 року, з доказами направлення іншим учасникам справи, в яких ТОВ «Логістик -ЮА» зазначає, що товариством було придбано за результатами проведених електронних торгів нерухоме та рухоме майно, яке складає єдиний майновий комплекс Автомобільно - транспортного підприємства, що розташований на територіях земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0002 площею 2,4403 га та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007 площею 0, 5902 га, відповідно до відповідача перейшло право користування земельними ділянками, на яких таке майно знаходилося, в обсягах та на умовах, встановлених для ВАТ "АК "Укртранс". При цьому, на переконання відповідача 2, товариство має право здійснювати реконструкцію (розширення), реставрацію, капітальний ремонт або технічне переоснащення ТП № 6507 і зокрема будівлі трансформаторної літера "Б", а також 31.05.2023 року надійшло клопотання вих. № 31/05-23 від 31.05.2023 року про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з хворобою представника відповідача 2 та відсутності у даний момент іншої особи, що має повноваження представляти інтереси ТОВ "Логістік-ЮА". Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 910/1652/22 та призначено розгляд справи по суті на 13.07.2023 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.07.2023 року судом з метою вирішення питання про перехід в підготовче засідання та призначення експертизи протокольною ухвалою оголошено перерву до 19.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 року постановлено перейти зі стадії розгляду справи № 910/1562/22 по суті до стадії підготовчого засідання у справі, в зв`язку з необхідністю вирішення питання про призначення судової експертизи, клопотання відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" про призначення комплексної судової експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 910/1562/22 комплексну судову експертизу (експертизу з питань землеустрою, земельно - технічну експертизу та будівельно - технічну експертизу), проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі № 910/1562/22 зупинено на час проведення комплексної судової експертизи та отримання її результатів.

Разом з тим, через канцелярію суду 01.08.2023 року від Заступника керівника Київської міської прокуратури надійшла заява № 15/1-5201-21 від 31.07.2023 року про вжиття заходів забезпечення позову, в яких прокурор просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом: заборони до набрання рішенням законної сили Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістик-ЮА" (код ЄДРПОУ 42821787) та будь - яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,5902 га на вул. Святослава Хороброго 25 (літ "Б") (попередня назва вулиці: Народного ополчення) у Солом`янському районі м. Києва, вчиняти будь - які дії щодо проведення будівельних, вишукувальних робіт та будівництва на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) по вул. Святослава Хороброго, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі міста Києва, а також заборонити здійснювати будь - які дії із вказаною земельною ділянкою; заборони до набрання рішенням законної сили державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь - яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь - яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 на вул. Святослава Хороброго, 25 (літ. "Б") (попередня назва вулиці: Народного ополчення) у Солом`янському районі міста Києва. Заява разом з доданими до неї доказами сплати судового збору судом долучена за матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 року в задоволенні заяви Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі № 910/1562/22 відмовлено.

Так, супровідним листом № 910/1562/22/5022/2023 від 18.08.2023 року матеріали справи за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії направлено для проведення комплексної судової експертизи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Поряд із тим, на адресу Господарського суду міста Києва 25.08.2023 року надійшли ухвали від 23.08.2023 року Північного апеляційного господарського суду про витребування справи № 910/1562/23 у зв`язку з надходження апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 року про призначення комплексної судової експертизи і зупинення провадження та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 року про відмову в забезпеченні позову.

На виконання вищезазначених ухвал Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 року Господарським судом міста Києва 07.09.2023 року був скерований лист на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення матеріалів справи на адресу суду для направлення до Північного апеляційного господарського суду.

В подальшому, на адресу суду 29.09.2023 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист № 13941/15284-4-23/41 від 19.09.2023 року з матеріалами справи.

Супровідним листом № 910/1562/22/6068/2023 від 04.10.2023 року на виконання ухвал Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023, у зв`язку з надходженням апеляційних скарг від Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 року про призначення комплексної судової експертизи та на ухвалу від 04.08.2023 року про відмову в забезпеченні позову скеровано для розгляду господарську справу № 910/1562/22 за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідною Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/1562/22 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/1562/22 про призначення комплексної судової експертизи скасовано та справу №910/1562/22 направлено до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Також постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 року апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі №910/1562/22 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі №910/1562/22 про відмову в забезпеченні позову скасовано. Заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено повністю. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони до набрання рішенням у даній справі законної сили:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістик-ЮА" (код ЄДРПОУ 42821787) та будь - яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,5902 га на вул. Святослава Хороброго 25 (літ "Б") (попередня назва вулиці: Народного ополчення) у Солом`янському районі м. Києва, вчиняти будь - які дії щодо проведення будівельних, вишукувальних робіт та будівництва на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) по вул. Святослава Хороброго, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі міста Києва, а також заборонено здійснювати будь - які дії із вказаною земельною ділянкою;

- державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь - яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь - яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 на вул. Святослава Хороброго, 25 (літ. "Б") (попередня назва вулиці: Народного ополчення) у Солом`янському районі міста Києва.

Матеріали справи № 910/1562/22 повернуто 30.11.2023 року до Господарського суду міста Києва.

Водночас, суддя Селівон А.М. перебував з 05.12.2023 року по 29.12.2023 року включно на лікарняному.

Так, засобами електронного зв`язку до Господарського суду міста Києва 21.12.2023 року надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 року у справі №910/1562/22 за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Логістик-ЮА", а також витребувано матеріали справи № 910/1562/22 (з урахуванням п.п. 17.10 п. 17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України) з Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2024 року зупинено провадження у справі № 910/1562/22 за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії, до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 року у справі №910/1562/22 та зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/1562/22, надавши суду відповідні письмові докази.

Постановою від 19.01.2024 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 910/1562/22 в частині задоволення заяви заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь - які дії із земельною ділянкою до набрання рішенням у цій справі законної сили скасовано та залишено в цій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2023, в решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 910/1562/22 залишено без змін.

Матеріали справи № 910/1562/22 повернуто 25.01.2024 року до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року поновлено провадження у справі № 910/1562/22 та призначено розгляд справи по суті на 28.02.2024 року (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 року про виправлення описки).

Судом повідомлено, що через систему "Електронний суд" від відповідача 2 - ТОВ "Логістик ЮА" надійшли: 22.02.2024 року - клопотання б/н від 21.02.2024 року про долучення доказів до матеріалів справи та додаткові пояснення б/н від 21.02.2024 року, в яких товариство зазначає про необґрунтованість тверджень прокурора щодо передачі земельної ділянки площею 0,5902 га в оренду під нове будівництво, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради будівництво об`єктів автомобільно - транспортного підприємства вже було завершено, а будь - які дозвільні документи на нове будівництво ні відповідачу 2, ні попередньому власнику не надавались; 27.02.2023 року надійшло клопотання б/н від 27.02.2024 року про відкладення судового засідання.

Від прокурора через систему "Електронний суд" 28.02.2024 року надійшли заперечення б/н від 27.02.2024 року на клопотання відповідача 2 про долучення доказів та подання додаткових пояснень у справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 28.02.2024 року, з урахуванням вказівок та висновків Верховного Суду у даній справі, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи судом визнано доцільним та необхідним долучення поданих відповідачем 2 доказів та додаткових пояснень, у зв`язку з чим останні долучені до матеріалів справи. Окрім цього, у зв`язку з поданим представником відповідача 2 клопотанням про відкладення судового засідання, з метою забезпечення права відповідача 2 на професійну правничу допомогу та належне представництво інтересів у суді судом протокольною ухвалою оголошено перерву у до 13.03.2024 року.

Судом доведено до відома, що через канцелярію суду 29.02.2024 року від представника відповідача 2 надійшло клопотання № 3 від 28.02.2024 року про долучення доказів, а також через систему "Електронний суд" 04.03.2024 року - клопотання б/н від 01.03.2024 року про долучення письмових доказів.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 13.03.2024 року та 28.03.2024 року протокольними ухвалами оголошено перерви до 28.03.2024 року та до 03.04.2024 року відповідно.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 03.04.2024 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 року, з урахуванням перебування судді Селівона А.М. 08.04.2024 року у відпустці, судове засідання призначено на 17.04.2024 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами та прокурором на час розгляду справи 17.04.2024 року суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судові засідання з розгляду справи по суті 28.02.2024 року, 13.03.2024 року, 28.03.2024 року та 17.04.2024 року з`явились прокурор та представники відповідачів 1, 2.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 28.02.2024 року, 13.03.2024 року, 28.03.2024 року та 17.04.2024 року прокурор підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідачів 1, 2 в судових засіданнях з розгляду справи по суті 28.02.2024 року, 13.03.2024 року, 28.03.2024 року та 17.04.2024 року проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.04.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення прокурора та представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" про стягнення 122917 033,94грн. заборгованості за договором № 45/07 від 14.06.2007 року про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" умов договору щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за його користування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №910/1050/14 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 року, позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" на користь ПАТ "АКБ "Київ" 36 305 598,01 грн. строкової заборгованості за кредитом, 11 066 498,26 грн. - поточної заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті, 209 342,46 євро, 334 947,94 доларів США - поточної заборгованості за процентами за користування кредитом у іноземній валюті, 38 160 598,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 25551544,37 грн. - простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті, 209 342,48 євро, 334 947,96 доларів США - простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у іноземної валюті, 514781,65 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 374 317,23 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у національній валюті, 2 230,08 євро, 3 568,13 доларів США - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у іноземній валюті.

На примусове виконання рішення суду у справі № 910/1050/14 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ від 11.04.2014 року.

В подальшому, 21 серпня 2018 року в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №53668175 про стягнення коштів з ПАТ «Акціонерна компанія «Укртранс» Державним підприємством «СЕТАМ» були проведені електронні торги з реалізації предмету іпотеки - нерухомого майна, що належало боржнику (лот 287706), за результатами яких переможцем було визначене Товариство з обмеженою відповідальністю "Такт-Біз», яким, відповідно, було придбано комплекс будівель автомобільно-транспортного підприємства загальною площею 4211,60 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення 25, у складі: літери "А" (Виробничий корпус), літери "Б" Трансформаторна), літери "В" (АЗС), літера "Г" (Очисний комплекс), літера "Д" (КПП з діагностикою), надалі "Комплекс будівель автотранспортного підприємства", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями протоколу проведення електронних торгів № 366081 від 21.08.2018 року, акту державного виконавця про реалізацію майна від 07.12.2018 року № 536681 та свідоцтва про право власності від 21.12.2018 року.

Відповідно, право власності ТОВ «ТАКТ-БІЗ» на вказаний Комплекс будівель АТП було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2018 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАКТ-БІЗ» прийнято рішення про створення ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» та реалізуючи свої повноваження власника, передбачені частинами 1 та 2 ст. 319 ЦК України, ТОВ «ТАКТ-БІЗ» з метою формування статутного капіталу ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» як одноосібний учасник вказаного товариство прийняло рішення сформувати його статутний капітал за рахунок майнового вкладу (нерухомого майна), а саме зазначеного вище комплексу будівель автотранспортного підприємства площею 4 211,60 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 25 (літери А, Б, В, Г, Д), вартістю 30 400 000,00 грн.

Згідно протоколу № 26/02/2019 загальних зборів учасників ТОВ «ТАКТ-БІЗ» від 26.02.2019 року та рішення одноосібного учасника (засновника) ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» №1 від 08.02.2019 року за Актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2019 року ТОВ «ТАКТ-БІЗ» передано такий вклад до статутного капіталу ТОВ "Логістік-ЮА".

Відповідні відомості про реєстрацію права власності за ТОВ «Логістик-ЮА» на комплекс будівель автомобільно - транспортного підприємства загальною площею 4211,06 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1732608880000) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.03.2019 року, що підтверджується відповідним витягом від 12.03.2019 № 159195755.

При цьому, як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАКТ-БІЗ» належало 100% частки статутного капіталу ТОВ «ЛОГІСТІК- ЮА» та єдиним первісним джерелом майна відповідача 2 є майно, передане до його статутного капіталу ТОВ «ТАКТ-БІЗ».

Крім того, відповідно до акта про проведення в межах виконавчого провадження № 58403631 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 року у справі № 910/1050/14 електронних торгів від 21.06.2019 року ТОВ "Логістік-ЮА" було придбане майно в кількості 13 одиниць, зокрема, силові трансформатори потужності 630 квА., засоби обліку, електричні кабелі (прокладені в ТП6507, а також кабелі, що виходять з ТП6507 та прокладені до виробничого корпусу); тверде покриття, огорожа, в`їзні та пожежні ворота комплексу по вул. Народного ополчення, 25, розташовані на земельних ділянках кадастровий № 000000000:72:292:0002 та № 28000000000:72:240:0002 (яка є предметом даного позову).

Зокрема, відповідно до Акта приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. про проведення електронних торгів від 21.06.2019 року в ході примусового виконання наказу Господарського суду № 910/1050/14 від 11.04.2014 року (виконавче провадження ВП №58403631), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТІК-ЮА» придбало з електронних торгів, що були проведені ДП «СЕТАМ» (протокол №409988), майно в кількості 13 номенклатурних одиниць, яке належало ПАТ «АК «Укртранс» (лот 347837), а саме: силові трансформатори потужності 630 квА, засоби обліку, електричні кабелі, прокладені в ТП6507, а також кабелі, що виходять з ТП 6507 та прокладені до виробничого корпусу); тверде покриття, огорожа, в`їзні та пожежні ворота комплексу по вул. Народного ополчення, 25, розташовані на земельних ділянках кадастровий № 00000000:72:292:0007 та № 8000000000:72:240:0002; вулична водопровідна магістраль, до якої підключений комплекс по вул. Народного ополчення, 25, розташований на земельних ділянках кадастровий № 800000000:72:292:0007 та № 8000000000:72:240:0002; каналізація та водовідведення комплексу по вул. Народного ополчення, 25, розташований на земельних ділянках кадастровий № 800000000:72:292:0007 та № 8000000000:72:240:0002.

Також, за наслідками проведення ДП "Сетам" 23.05.2019 в межах виконавчого провадження № 58403631 трьох електронних аукціонів ТОВ "Логістік-ЮА" було придбано різноманітне технологічне і допоміжне обладнання, устаткування та інші основні виробничі засоби, що належали ПАТ «АК «Укртранс»: лот № 347814, лот №347761, лот №347813, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів про проведення електронних торгів від 21.06.2019 року.

Як зазначено відповідачем 2 в заявах по суті спору та не спростовано прокурором належними і допустимими доказами під час розгляду справи, все зазначене майно (основні виробничі засоби), що було придбане ТОВ "Логістік-ЮА" з електронних торгів у травні та червні 2019 року, технологічно і функціонально пов`язане з комплексом будівель автотранспортного підприємства та є його складовою частиною, розміщено в таких будівлях (крім твердого покриття території, огорожі, в`їзних та пожежних воріт) або до них підключене (зовнішні інженерні мережі), та є складовою частиною Комплексу будівель АТП, а також призначене для забезпечення діяльності автомобільно-транспортного підприємства. Окрім цього, зовнішні інженерні мережі (електромережа, вулична водопровідна магістраль, каналізація та водовідведення), до яких підключений комплекс будівель АТП по вул. Народного ополчення, 25, а також тверде покриття всієї території автомобільно- транспортного підприємства, розташовані на території земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:72:240:0002 та кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 (яка є предметом даного спору), що підтверджується матеріалами топографо-геодезичних вишукувань 2019 року - топопланом М 1:500.

При цьому, вся територія автомобільно-транспортного підприємства на вул. Народного ополчення та на перетині з вул. Медовою була огороджена ПАТ «АК «Укртранс» по зовнішнім межам земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:72:240:0002 та з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 єдиним парканом, що підтверджується змістом пункту 9 Акта про проведення електронних торгів від 21.06.2019 року (лот 347837), та саме в такому стані вказана огорожа була придбана ТОВ "Логістік-ЮА" з електронних торгів у 2019 році.

Тобто, наведене в сукупності свідчить про те, що за наслідками проведених ДП «СЕТАМ» електронних торгів було продано нерухоме та рухоме майно, яке складає єдиний майновий комплекс Автомобільно-транспортного підприємства, що розташований на територіях земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0002 площею 2,4403 га та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 площею 0,5902 га (яка є предметом даного спору).

Як свідчать матеріали справи, Комплекс будівель автотранспортного підприємства був збудований протягом 2004-2006 років як перша черга реалізації проекту «Будівництво автомобільно-транспортного підприємства ВАТ «АК «Укртранс» (в подальшому назву підприємства було змінено на «ПАТ» «АК «Укртранс») та прийнятий Державною приймальною комісією в експлуатацію 24.02.2007 року як об`єкт Будівництво автомобільно - транспортного підприємства ВАТ «АК «Укртранс», нове будівництво (перша черга), що підтверджується копією наявного в матеріалах справи Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 24.02.2007 року.

Окрім цього, реалізації проекту будівництва передувало отримання ВАТ "Державна акціонерна автомобільна компанія "Укртранс" (правопопередник ВАТ «Автомобільна компанія Укртранс») в постійне користування земельної ділянки площею 2,4403 га (в подальшому їй був присвоєний кадастровий номер 8000000000:72:240:0002) на вул. Народного ополчення у Солом`янському районі м. Києва на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16 березня 1998 року № 535 "Про надання відкритому акціонерному товариству "Державна акціонерна автомобільна компанія Укртранс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільного підприємства на вул. Народного ополчення у Залізничному районі", що було посвідчено державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 14 квітня 1998 року № 72-4-00012.

Як встановлено судом, зокрема, за змістом погодження Київського міського голови на розроблення проекту відведення земельної ділянки від 07.06.2005 року, ВАТ «Автомобільна компанія «УКРТРАНС» 08.11.2004 року звернулося з клопотанням № К-2992 щодо надання йому в оренду земельної ділянки, площею 0,727 га, яку в подальшому за клопотанням ВАТ «АК «УКРТРАНС» було зменшено до 0,5902 га (що відповідає спірній земельній ділянці з кадастровим номером 3000000000:72:292:0007), для будівництва та експлуатації АТП, додатково до раніше отриманої у постійне користування земельної ділянки площею 2,4403 га.

Як зазначено в листі ВАТ «АК «Укртранс» від 24.11.2005 року №389 «Про довідведення земельної ділянки на розі вулиць Народного ополчення та Медової у Солом`янському р-ні м. Києва», додаткова земельна ділянка буде використовуватися для будівництва інших об`єктів та інженерних мереж компанії, а саме прокладання підземних комунікацій водопроводу, електропостачання та телефонізації, а також організації зеленої зони відпочинку на місці несанкціонованого звалища.

На замовлення ВАТ «АК «Укртранс» у 2005 році проектною організацією ТОВ «Енергопромсервіс» був розроблений Робочий проект «Електропостачання АТП по вул. Народного ополчення в м. Києві» (відповідно до ДБН А. 2.2.-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», Додаток Е «Склад проекту (затверджувальної частини РП) на будівництво об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури, пункт 7), копія якого наявна в матеріалах справи та який є складовою частиною (розділом) проекту «Будівництво автомобільно - транспортного підприємства ВАТ «АК «Укртранс», згідно з яким та Технічним рішенням №14463 з робочого проекту електропостачання, виданим 18.11.2005 року АК «КИЇВЕНЕРГО» була збудована трансформаторна підстанція № 6507, до складу якої входила будівля трансформаторної літ. «Б».

З матеріалів проведених топографо-геодезичних вишукувань (витяг з Топоплану М1:500 2019 року та копія Топоплану М1:500 2020 року) вбачається, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007 розміщена будівля Трансформаторної, літера "Б" (ТП №6507), а також підключені до неї підземні електричні мережі (кабелі), за допомогою яких здійснюється електропостачання від ТП № 6507 до виробничого корпусу, літери "А", КПП з діагностикою, літера "Д", та АЗС, літери "В", що належать ТОВ "Логістік-ЮА", а також здійснюється передача електроенергії до сусіднього гаражного кооперативу та інших абонентів мікрорайону.

Згідно з вимогами пункту 8 Порядку прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №12343 (в редакції, чинній на момент прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Автомобільно-транспортного підприємства ВАТ «АК «Укртранс») робочою комісією здійснюється перевірка відповідності архітектурних і конструктивних рішень закінченого будівництвом об`єкта нормативам щодо технічного стану електричних, теплових та тепловикористувальних установок і мереж.

Отже, за результатами обстеження будівництва було складено Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом трансформаторної підстанції № 6507 в експлуатацію від 04.09.2006 року, затверджено розпорядженням Солом`янської РДА у м. Києві від 23.05.2007 року №912 та зареєстровано правлінням Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 12.06.2007 року Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом автомобільно-транспортного підприємства ВАТ «АК «Укртранс».

При цьому судом встановлено, що в акті державної приймальної комісії не міститься інформації про те, на якій саме земельній ділянці та з яким кадастровим номером розміщений збудований об`єкт та його окремі будівлі.

Рішенням Київської міської ради (IV сесія V скликання) від 24.05.2007 року № 539/1200 «Про передачу відкритому акціонерному товариству "Автомобільна компанія Укртранс" земельної ділянки площею 0,72 га для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства на перетині вул. Народного ополчення вул. Медової у Солом`янському районі м. Києва» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВАТ «АК «Укртранс» для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства та передано в оренду на 1 рік.

У 2008 році спірна земельна ділянка була сформована з площею, зменшеною на прохання ВАТ «АК «Укртранс» до 0,5902 га, з присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:72:292:0007 та на підставі рішення Київської міської ради № 539/1200 від 24.05.2007 року укладено 13.02.2008 року між Київською міською радою (орендодавець за договором) та ВАТ «АК «Укртранс» (орендар за договором) Договір оренди вказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. за реєстровим номером 605 та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів за № 72-6-00485 від 18.02.2008 року.

Згідно п. 2.1 вказаного договору оренди предметом є земельна ділянка: місце розташування - перетин вул. Народного ополчення вул. Медової у Солом`янському районі м. Києва, розміром 0,05902 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства, кадастровий номер 8000000000:72:292:0007.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний акт приймання - передачі земельної ділянки від 18.02.2008 року, згідно якого ВАТ «АК «Укртранс» прийнято в користування земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:292:0007, яка є предметом даного спору.

У зв`язку з набуттям у власність всього майна Автомобільно-транспортного підприємства ВАТ «АК «Укртранс» за адресою: вул. Народного ополчення, 25 у Солом`янському районі м. Києва, ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» як новий власник з метою оформлення права землекористування 23.04.2019 року звернулося до Київської міської ради із двома заявами про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0002 на вул. Народного ополчення та земельної ділянки площею 0,5902 га з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 на перетині вул. Народного ополчення та вул. Медової у постійне користування та оренду.

Окрім цього, як зазначено відповідачем 2, у зв`язку зі зміною власника (учасника) ТОВ «Логістик-ЮА» та його виконавчого органу, одноосібним учасником ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» гр. ОСОБА_1 23.12.2020 прийнято Рішення № 23-12-20/1, яким у зв`язку з розвитком та удосконаленням організації електрогосподарства підприємства, з Комплексу будівель автомобільно-транспортного підприємства, загальною площею 4211,6 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вулиця Народного ополчення, 25, складу якого входять наступні об`єкти: виробничий корпус (літера «А»), трансформаторна (літера «Б»), АЗС (літера «В»), очисний комплекс (літера «Г»), станція діагностики, дільниця № 1 (літера «Д»), станція діагностики, дільниця № 2 (літера «Е»), бензинова колонка №1, огорожа №2, ворота №3, що перебуває у власності ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА», виділити окремий об`єкт нерухомого майна, що знаходиться по вул. Народного ополчення, 25 в м. Києві: будівля трансформаторної з допоміжними приміщеннями (літера «Б») загальною площею 60 кв.м; комплекс будівель автомобільно-транспортного підприємства, залишити в наступному складі: виробничий корпус (літера «А»), АЗС (літера «В»), очисний комплекс (літера «Г»), станція діагностики, дільниця № 1 (літера «Д»), станція діагностики, дільниця № 2 (літера «Е»), бензинова колонка №1, огорожа №2, ворота №3 загальною площею 4151,6 кв.м.

Наразі, як зазначено у відзиві відповідача 2 та вбачається зі змісту рішення одноосібного учасника товариства № 23-12-20/1 від 23.12.2020 року, при прийнятті даного рішення власник ТОВ "Логістік-ЮА" виходив з того, що: будівля трансформаторної, літера "Б", разом із силовими трансформаторами потужності 630 квА (ТП 6507), засобами обліку, підземними електричними кабелями, прокладеними до ТП 6507 і від неї, розміщені на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007, в той час як всі інші будівлі автомобільно-транспортного підприємства розміщені на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0002; відповідно до підпункту 2 пункту 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в редакції, затвердженій постановою КМУ від 06.06.2018 № 484) до Державного реєстру прав мають вноситися відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований об`єкт будівництва (закінчений будівництвом об`єкт), тобто до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно мають бути окремо внесені відомості про земельну ділянку, на якій розміщена будівля під літерою "Б", і відомості про земельну ділянку, на якій розміщені всі інші будівлі автомобільно-транспортного підприємства.

Також відповідач 2 мав намір на базі виділеної в окремий об`єкт нерухомого майна будівлі під літерою "Б", разом з силовими трансформаторами (ТП 6507) потужності 630 квА, засобами обліку, підземними електричними кабелями, організувати окремий структурний підрозділ ТОВ "Логістік-ЮА" по обслуговуванню ТП 6507 та внутрішніх інженерних мереж автотранспортного підприємства (електрогосподарство).

Відповідно до п. 54. Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року №553, чинній на дату виділу об`єкту нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Так, 22.03.2021 ТОВ "Логістік-ЮА" було отримано висновок № 82/23 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, підготовано технічну документацію із землеустрою та в подальшому 29.03.2021 року право власності ТОВ "Логістік-ЮА" на комплекс будівель автотранспортного підприємства було перереєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, окремо на літеру "Б" та окремо на весь Комплекс будівель, за виключенням літ. "Б".

Як зазначено відповідачем 2 та вбачається за змістом технічної документації із землеустрою, що для експлуатації та обслуговування зазначених окремих об`єктів нерухомого майна використовуються різні земельні ділянки: площею 0,5902 га, з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007 - для літери "Б", площею 2,4403 га, з кадастровим номером 8000000000:72:240:0002 - для комплексу будівель у складі літер "А", "В", "Г", "Д".

З метою отримання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 в оренду відповідач звернувся до Київської міської ради із заявою від 07.07.2021 року про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007, з доданим до неї розробленим на замовлення ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» землевпорядною організацією ТОВ «ГЕО КОНСАЛТИНГ» «Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» для будівництва, експлуатації, та обслуговування автотранспортного підприємства на вул. Народного ополчення. 25 (літ. «Б») у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007), що підтверджується описом документів, що подаються до ЦНАП від 07.07.2021 та заявою ТОВ "Логістік-ЮА", зареєстрованою Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради 08.07.2021 року, реєстраційний номер 519143404.

Так, в розділі "Блок обмежень для земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007, колонка "Підстави" (аркуші 9-11 Технічної документації із землеустрою) розробником Технічної документації (ТОВ "ГЕО Консалтинг") були надані посилання на відповідні нормативно-правові акти, як на підстави для встановлення обмежень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007, в тому числі посилання на Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів та Державні будівельні норми, а саме ДБН Б. 2.2-12:2019 "Планування і забудова території", затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 104 від 26.04.2019 року.

Як свідчать матеріали справи, 23.09.2021 року рішенням Київської міської ради № 2698/2739 відповідно до статей 9, 83, 93, 116, 122, 123, 124, 186 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та заяву ТОВ "Логістік-ЮА" від 07.07.2021 року № 72054-005954643-031-03 передано ТОВ "Логістік-ЮА" в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5902 га (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства (код КВЦПЗ - 12.04, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) на вул. Народного ополчення, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 22.03.2021 року № 82/83, право власності на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2021 року, номер запису про право власності 41310293).

Окрім цього, вказаним рішенням Київська міська рада також затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Логістік-ЮА" для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства на вул. Народного ополчення, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - 12.04, заява ДЦ від 07.07.2021 № 72054-005954643-031-03, справа № 519143404).

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.02.2021 року, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:292:0007 відноситься до категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид використання земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

На виконання вказаного рішення Київської міської ради між Київською міською радою (орендодавець за договором, відповідач 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-ЮА» (орендар за договором, відповідач 2 у справі) 28.12.2021 року укладений відповідний Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) (далі - Договір оренди), згідно п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 2698/2739 від 23.09.2021 року передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку,визначену цим Договором, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства.

Об`єктом оренди згідно з п. 2.1 Договору оренди є земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:292:0007, місце розташування - вул. Народного ополчення, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі м. Києва, цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розмір (площа) - 0,5902 га.

Розділами 1-14 Договору оренди сторони узгодили предмет договору, об`єкт оренди, строк дії договору, орендну плату, умови використання земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, права та обов`язки сторін, страхування об`єкта оренди, зміну умов договору та припинення і поновлення договору, відповідальність сторін, суборенду земельної ділянки, прикінцеві положення тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За змістом частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 4 статті 284 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно п. 3.1 Договору оренди останній укладено строком на 5 років.

Вказаний Договір оренди підписаний представниками орендаря та орендодавця та засвідчений печатками сторін, а також 28.12.2021 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим № 1032.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.12.2021 року на підставі Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2021 року за ТОВ «Логістик-ЮА» було зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 0,5902 га кадастровий номер: 8000000000:72:292:0007.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як визначено частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатом аукціону.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Суд зазначає, що статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки визначено як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною другою статті 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземця та особам без громадянства, іноземних юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі, зареєстрованого відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до частини 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, а також здійснення контролю за використанням і охороною земель.

Аналіз норм Земельного кодексу України, а саме ст.ст. 93, 122- 123, та ст. 16 Закону України «Про оренду землі» свідчить, що обов`язковою передумовою укладання, зміни або розірвання договору оренди землі є волевиявлення органу місцевого самоврядування, представлене у формі відповідного рішення.

При цьому підставою набуття відповідного права є саме рішення ради, яке відповідно до ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України лише оформляється договором як документом, що посвідчує право на земельну ділянку.

Наразі, будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди щодо всіх істотних умов Договору оренди на час його підписання, в т.ч. як на виконання рішення Київської міської ради № 2698/2739 від 23.09.2021 року, з боку учасників договору відсутні.

Як встановлено судом, посилаючись на порушення інтересів територіальної громади як суб`єкта права власності на землі комунальної власності за наслідками укладення оспорюваного Договору оренди прокурор наголошує, що Київська міська рада, надаючи у вересні 2021 року в оренду земельну ділянку територіальної громади міста без проведення земельних торгів, повинна була врахувати, що при наданні у 2019 році товариству в оренду на 10 років земельної ділянки під обслуговування комплексу будівель автомобільно-транспортного підприємства площею 4 211,60 кв.м, в цей комплекс будівель увійшла також трансформаторна під літерою "Б" площею 60 кв.м, яка знаходиться на земельній ділянці площею 2,4403 га (кадастровий номер 8000000000:72:240:0002), а отже відповідачу 2 під одне і теж майно - трансформаторну підстанцію надано в оренду дві різні земельні ділянки (в 2019 році площею 2,4403 га під обслуговування комплексу будівель автомобільно-транспортного підприємства та в 2021 році площею 0,5092 га для нового будівництва), що суперечить принципам раціонального використання землі.

Також прокурор зазначає, що отримання відповідачем 2 земельної ділянки в розмірі, що в 98 разів перевищує площу належного йому нерухомого майна (трансформаторна підстанція № 6507 площею 60 кв.м), для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України, а також посилається на той факт, що право користування попереднім користувачем спірною земельною ділянкою на момент відчуження ТОВ «Логістик-ЮА» нерухомого майна не було оформлено належним чином, а відтак не могло перейти до нового власника на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України.

Отже, в позовній заяві прокурор зазначає, що ТОВ "Логістік-ЮА" вже отримало у 2019 році поза конкурсом земельну ділянку площею 2,4403 га у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, площею 4 211,60 кв.м., до складу якого входить трансформаторна підстанція площею 60 кв.м, відтак Київська міська рада, враховуючи наявність у ТОВ "Логістік-ЮА" одного й того самого майна (трансформаторної підстанції) надала вказаному товариству в оренду дві різні земельні ділянки (в 2019 році площею 2,4403 га під обслуговування комплексу будівель автомобільно-транспортного підприємства та в 2021 році площею 0,5092 га для нового будівництва).

Таким чином, як зазначено в позовній заяві, Київська міська рада при відведенні земельної ділянки площею 0,5902 га (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) повинна була керуватись положеннями ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України щодо необхідності передачі земельної ділянки виключно на конкурентних засадах, чого відповідно здійснено не було.

Також прокурор зазначає, що трансформаторна підстанція призначена для обслуговування комплексу будівель автомобільно-транспортного підприємства та становить одне ціле з ним, а тому згідно з приписами статті 186 ЦК України є приналежністю основної речі (будинку), має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності, а також наголошує, що Рішенням від 23.09.2021 року № 2698/2739 спірну земельну ділянку відведено відповідачу 2 для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства, а не з метою експлуатації та обслуговування об`єкту енергетики (трансформаторної), а тому вважає неправомірним виділення відповідачу 2 спірної земельної ділянки площею 0,5902 га для належної експлуатації об`єкта енергетики.

У зв`язку з викладеним прокурор вважає, що рішення Київської міської ради від 23.09.2021 року № 2698/2739 про надання в оренду ТОВ "Логістік-ЮА" земельної ділянки площею 0,5902 га на вул. Народного ополчення, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства прийнято в порушення вимог чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України а відтак має бути визнано незаконним та скасованим, Договір оренди визнано недійсним в судовому порядку та, відповідно, спірна земельна ділянка має бути повернута територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд констатує, що даний спір про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути територіальній громаді земельну ділянку у справі №910/1562/22 вже попередньо розглядався судом.

Так, постановою Верховного Суду від 21.03.2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 року і рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року у справі № 910/1562/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва як суду першої інстанції.

При цьому Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам прокурора про те, що спірна земельна ділянка відводилася відповідачу 2 для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства, категорія спірної земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВЦПЗ - 12.04, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства), у той час як відведення земельної ділянки в оренду як земель енергетики з метою експлуатації та обслуговування об`єкта енергетики (трансформаторної) (код КВЦПЗ 14) не було предметом Рішення від 23.09.2021 № 2698/2739.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Виходячи зі змісту п. 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Ненормативний (індивідуальний) правовий акт державного управління - це індивідуальний юридичний акт, який розв`язує конкретну управлінську справу, персонально визначає поведінку адресата, має державновладний характер, застосовується уповноваженим органом у встановленому порядку, одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Як зазначено в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Тобто, у зв`язку з прийняттям такого ненормативного акту виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (ч. 6 ст. 60 вказаного Закону).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі комунальної власності, Київська міська рада зобов`язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Територіальні громади у відповідності до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (статті 169 та 172 Цивільного кодексу України).

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України, визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 9, 10 ст. 59 Закону).

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Окрім цього суд наголошує, що згідно з принципом «належного урядування» ризик будь - якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

При цьому судом приймаються до уваги викладені у вказаному рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 висновки, згідно яких зі змісту частини другої ст. 144 Конституції України та частини десятої ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Отже, за загальним правилом, органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Орган місцевого самоврядування вправі за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Наразі, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Правовий аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що для визнання недійсним оскаржуваного рішення, господарському суду перш за все необхідно встановити порушення цивільних прав або інтересів позивача (у даному випадку держави щодо охорони земельних ресурсів) у зв`язку з його прийняттям та можливість розв`язати спір щодо майна.

Як встановлено судом, в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на виділення спірної земельної ділянки площею 0,5902 га (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) ТОВ "Логістік-ЮА" для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства без дотримання положень ст. ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України щодо необхідності передачі земельної ділянки виключно на конкурентних засадах, а також з недотриманням визначення цільового призначення такої ділянки.

Суд зазначає, що відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За частинами першою, другою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 ЦК України (тут і далі - в редакціях, чинних момент набуття відповідачем 2 у власність нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці).

Так, за частинами першою, другою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містить стаття 377 ЦК України, відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 921/158/18).

За приписами частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому слід зазначити, що спірна земельна ділянка не є вільною, адже, знаходиться під нежитловими приміщеннями, що перебувають у власності відповідача 2, який був зацікавлений в оформленні права користування земельною ділянкою шляхом укладання договору оренди.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на спірній земельній ділянці, переданій в оренду ТОВ "Логістік-ЮА" на підставі Рішення від 23.09.2021 року № 2698/2739, знаходиться нерухоме майно - трансформаторна підстанція № 6507, придбане ТОВ "Такт-Біз" на електронних торгах з реалізації майна ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та надалі передане до статутного капіталу ТОВ "Логістік-ЮА".

Наразі, вказана Трансформаторна підстанція № 6507 перебувала у складі комплексу будівель автотранспортного підприємства ВАТ "АК "Укртранс", придбаного ТОВ "Такт-Біз" на електронних торгах, під літерою "Б" та після виділення її в окремий об`єкт права власності відповідач 2 звернувся до Ради із заявою про передачу йому в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Як свідчать матеріали справи, Єдиний майновий комплекс АТП, отриманий відповідачем 2 у власність за результатами проведення ДП «СЕТАМ» чотирьох електронних торгів, фактично був розташований на території двох земельних ділянок: переважна його частина - на земельній ділянці площею 2,4403 га з кадастровим номером 8000000000:72:240:0002, інша частина - на земельній ділянці площею 0,5902 га з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007.

При цьому, як зазначено відповідачем 2, отримана згідно рішення Київської міської ради від 12.12.2019 №406/7979 земельна ділянка площею 2,4403 га з кадастровим номером 8000000000:72:240:0002 фактично дозволяла обслуговувати весь Комплекс будівель автомобільно-транспортного підприємства, за виключенням трансформаторної підстанції № 6507 та частини зовнішніх інженерних мереж (водопостачання, каналізація, теплотраса), у зв`язку з чим новим власником ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» прийнято рішення про виділ будівлі трансформаторної із складу Комплексу будівель автомобільно-транспортного підприємства та було зареєстровано право власності на цей об`єкт.

Приймаючи до уваги той факт, що електрогосподарство (трансформаторна підстанція №6507) та інші зовнішні інженерні мережі функціонально (технологічно) пов`язані зі всіма підрозділами автомобільно-транспортного підприємства та є складовими частинами єдиного майнового комплексу АТП, рішенням Київської міської ради від 23.09.2021 року №2698/2733 земельна ділянка площею 0,5902 га з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 була надана в оренду ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» з тим самим цільовим призначенням, що було й у попереднього землекористувача, а не для нового будівництва, як стверджує прокурор, зважаючи на попередній статус спірної земельної ділянки, наданої в користування ВАТ «АК «Укртранс» для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства, зокрема, для використання і обслуговування вже збудованої трансформаторної підстанції № 6507.

Наразі, необхідно враховувати той факт, що на момент надання спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «ЛОГІСТІК- ЮА» будівля трансформаторної (літ. «Б») вже була побудована та введена в експлуатацію, вказана земельна ділянка, за висновками суду, фактично використовується відповідачем 2 для експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства.

Так, спірна земельна ділянка була сформована в 2008 році виходячи з цільового призначення, господарських цілей та планів розвитку автомобільно - автотранспортного підприємства, задекларованих у листі ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» від 24.11.2005 року №389, та з урахуванням Проекту «Будівництво автомобільно-транспортного підприємства ВАТ «АК «Укртранс».

Матеріалами справи та наданими доказами підтверджується, що відповідач 2 - ТОВ «Логістик-ЮА» є власником нерухомого та рухомого майна, як створеного як під час реалізації проекту будівництва АТП, так і придбаного (створеного) ВАТ «АК «Укртранс» в подальшому, і таке майно складає єдиний майновий комплекс вказаного автомобільно-транспортного підприємства, відтак, суд погоджується з твердженнями відповідача 2 про те, що рішення власника ТОВ "Логістік-ЮА" про виділ будівлі під літерою "Б" в окремий об`єкт нерухомого майна не суперечить інтересам держави і суспільства, а також територіальної громади, мотивоване господарськими потребами та не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до розробленого у 2005 році ТОВ «Енергопромсервіс» Робочого проекту «Електропостачання АТП по вул. Народного ополчення в м. Києві» та Технічного рішення №14463 з робочого проекту електропостачання, виданого 18.11.2005 АК «КИЇВЕНЕРГО», передбачалася організація електропостачання об`єкта (АТП), що проектується, за допомогою двох трансформаторів потужністю 630 квА кожний, розміщених в будівлі трансформаторної, засобів обліку електроенергії, вхідних та вихідних кабелів, іншого електрообладнання. Зокрема, розділом 2 Робочого проекту було передбачено живлення трансформаторної підстанції по двопроменевій схемі через дві вхідні підземні кабельні лінії КЛ-10 кВ (заходять до будівлі трансформаторної), а живлення споживачів - через п`ять вихідних підземних кабелів лінії КЛ-0.4 кВ. (виходять з будівлі трансформаторної).

Вказаний об`єкт будівництва був прийнятий в експлуатацію державною технічною комісією 04 вересня 2006 року як змонтована Трансформаторна підстанція № 6507 потужністю 2х630кВА (вул. Народного ополчення, 25) для електропостачання АТП, що підтверджується Актом технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 04.09.2006 року.

Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимом споживання електричної та теплової енергії у м. Києві Міністерства палива та енергетики України 26.12.2006 розглянувши технічну документацію на Трансформаторну підстанцію № 6507 та здійснивши вибірковий огляд електроустановки, склала акт № 361/06 готовності електроустановки (ТП № 6507) до подачі напруги.

Факт введення закінченого будівництвом об`єкта - Трансформаторної підстанції № 6507в експлуатацію належним чином учасниками справи не заперечувався.

Пунктом 4.23. ДСТУ 3465-96 «Системи електропостачальні загального призначення. Терміни та визначення» визначено трансформаторну підстанцію (ТП) як електричну підстанцію, призначену для трансформування електричної енергії.

Так, ДСТУ 3429-96 «Електрична частина електростанції та електричної мережі. Терміни та визначення» виділяють окремі типи електричних підстанцій, зокрема: закрита підстанція - електрична підстанція, обладнання якої розміщене в будівлі (пункт 6.8 вказаного ДСТУ); прохідна підстанція - підстанція, яка живиться від лінії, чи ліній, що проходить, чи проходять, транзитом через територію підстанції (пункт 6.21 ДСТУ).

За визначенням статті 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» лінійний об`єкт енергетичної інфраструктури - комплекс об`єктів енергетичної інфраструктури, включаючи наземні, надземні та підземні об`єкти, пов`язані повітряними та кабельними лініями та призначені для передачі та розподілу електричної енергії, а також будівлі та споруди, площею до 200 квадратних метрів, у тому числі електричні підстанції, трансформаторні підстанції, розподільчі пункти та пристрої, споруди опорних конструкцій, допоміжне обладнання, зв`язані з ними єдиним технологічним процесом, які забезпечують безпечну та надійну експлуатацію, виробництво, передачу і розподіл електричної та теплової енергії.

В свою чергу, об`єкт енергетики визначений вказаною статтею як електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), лінійний об`єкт енергетичної інфраструктури, електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об`єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа, споруда альтернативної енергетики тощо; об`єкти передачі електричної енергії - це повітряні та кабельні лінії електропередачі, трансформаторні підстанції, розподільні пункти та пристрої.

За приписами з ч. 1 ст. 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знищення.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Отже, Трансформаторна підстанція № 6507 в цивільно-правовому розумінні є складною річчю, яка не обмежується лише будівлею трансформаторної (літ. «Б»), позаяк може функціонувати за своїм цільовим призначенням тільки у сукупній цілісності всіх її складових частин (речей): трансформатори, кабелі, засоби обліку електроенергії, будівля тощо.

Як встановлено за змістом п. 2.1. Договору на оперативно-технічне обслуговування №610/20 від 21.07.2006 року, укладеного між АК «Київенерго» та ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», та Акта обстеження ТП-6507, розташованого за адресою: вул. Медова, 3, до ТП № 6507 підключені дев`ять вхідних, вихідних підземних кабельних ліній автотранспортного підприємства загальною довжиною 1177,7 м (236 + 700,5 + 241,2), які пролягають у трьох траншеях загально довжиною 411,8 м.

Як вбачається з Топоплану М1:500 2019 року вказаний об`єкт передачі електричної енергії пролягає через територію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 площею 0,5902 га. Крім того, на вказаному Топоплані позначені інші зовнішні інженерні мережі: вулична водопровідна магістраль, каналізація та водовідведення, до яких підключений Комплекс будівель АТП, а також недобудована теплотраса та всі ці об`єкти розташовані на території спірної ділянки.

Враховуючі значну загальну довжину цих кабельних ліній, а також інших зовнішніх інженерних мереж, за висновками суду площа їх розміщення на вказаній земельній ділянці не може бути обмежена лише 60 кв.м, що дорівнює площі будівлі під літерою «Б», як необґрунтовано вважає прокурор.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, в т.ч. землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт ж).

Частиною 3 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини, що виникають при наданні та використанні земельних ділянок для розміщення об`єктів енергетики, встановлення та дотримання правового режиму земель спеціальних зон об`єктів енергетики, у тому числі на підставі договорів про встановлення земельних сервітутів на таких земельних ділянках, регулюються цим Кодексом, Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів».

Землі енергетики - земельні ділянки, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючих підприємств, об`єктів альтернативної енергетики, об`єктів передачі електричної та теплової енергії, виробничих об`єктів, необхідних для експлуатації об`єктів енергетики, в тому числі баз та пунктів.

Згідно ч. 1 ст. 112 Земельного кодексу України навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електрокомунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкіл суміжні землі та інші природні об`єкти створюються охоронні зони.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об`єктів і об`єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об`єктів енергетики, зокрема охоронні зони об`єктів енергетики.

При цьому спеціальні зони об`єктів енергетики встановлюються на землях всіх категорій (ч. 4 ст. 18 вказаного Закону), в тому числі на землях промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, до категорії яких згідно змісту з Витягу з державного земельного кадастру № НВ-8001261302021 від 15.02.2021 належить і земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007.

Поряд із цим, посилаючись на ДСТУ 3429-96 «Електрична частина електростанції та електричної мережі. Терміни та визначення», приписи статті 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», згідно якої лінійний об`єкт енергетичної інфраструктури визначений як комплекс об`єктів енергетичної інфраструктури, включаючи наземні, надземні та підземні об`єкти, пов`язані повітряними та кабельними лініями та призначені для передачі та розподілу електричної енергії, а також будівлі та споруди, площею до 200 квадратних метрів, у тому числі електричні підстанції, трансформаторні підстанції, розподільчі пункти та пристрої, споруди опорних конструкцій, допоміжне обладнання, зв`язані з ними єдиним технологічним процесом, які забезпечують безпечну та надійну експлуатацію, виробництво, передачу і розподіл електричної та теплової енергії, ТОВ «Логістик-ЮА» зазначає, що закінчений будівництвом та введений в експлуатацію у 2006 році об`єкт - ТП № 6507 має статус об`єкта енергетики, а у вузькому сенсі - статус лінійного об`єкта енергетичної інфраструктури та об`єкта передачі електричної енергії, і для її безпечної експлуатації з урахуванням всіх охоронних, санітарно - захисних та інших зон необхідна площа усієї спірної земельної ділянки (0,5902 га).

Враховуючи, що даний спір пов`язаний з обставинами відведення земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, в т.ч. трансформаторна підстанція, особливостями встановлення охоронних зон для розміщення таких об`єктів та інших охоронних і санітарно-захисних зон, відповідністю фактичного використання земельної ділянки вимогам документації із землеустрою, нормативно-технічним вимогам, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 року у справі № 910/1562/22 частково задоволено клопотання відповідача 2 та призначено комплексну судової експертизи, яка включає в себе експертизу з питань землеустрою, земельно - технічну експертизу та будівельно - технічну експертизу, з метою з`ясування питання належності трансформаторної підстанції ТП 6507 до об`єктів передачі електричної енергії або до лінійного об`єкта енергетичної інфраструктури, а також можливість розгляду трансформаторної підстанції як самостійного об`єкта нерухомого майна та питання використання спірної земельної ділянки в межах однієї категорії земель, з одночасним встановлення відповідності Технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку вимогам земельного законодавства та іншим нормативно - правовим документам з питань землеустрою та землекористування.

В свою чергу, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/1562/22 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/1562/22 про призначення комплексної судової експертизи скасовано та справу №910/1562/22 направлено до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду, у зв`язку з чим під час нового розгляду даної справи та оцінки наданих прокурором та сторонами доказів та правових позицій в обґрунтування вимог та заперечень суд позбавлений можливості в повному обсязі виконати вказівки Верховного Суду та виходить під час розгляду справи по суті виключно з наявних матеріалів, а відтак надає оцінку наявним доказам, в т.ч. технічного характеру, з урахуванням загальновідомих для суду першої інстанції спеціальних знань.

Поряд із цим суд констатує, що саме прокурором було ініційовано апеляційний перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі №910/1562/22 про призначення комплексної судової експертизи, яку в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 року №209 електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.

Пунктом 4 вказаних Правил мереж обов`язок підприємств, установ, організацій та громадян, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об`єкти електричних мереж, вживати належних заходів до збереження зазначених об`єктів.

Крім того, відповідно до вимог пункту 15.2. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» при використання спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства мають бути враховані протипожежні відстані, встановлені для відповідної категорії об`єктів.

На виконання зазначених приписів та вимог нормативно-правових актів ТОВ «ГЕО КОНСАЛТИНГ» під час розробки Технічної документації із землеустрою визначено блок обмежень для земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007, який включає: Охороні зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (електричний підземний кабель) площею відповідно 0,0482 га, 0,0024 га, 0,0072 га (пункт 3); Охороні зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (трансформаторна підстанція) площею 0,178 га (пункт 4).

Крім цього, Технічною документацією із землеустрою передбачено ще шість інших охоронних та санітарно-захисних зон, які покривають всю площу (0,5902 га) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007. Аналогічна інформація міститься і в Переліку обмежень щодо використання земельної ділянки на вул. Народного ополчення, 25, літ. «Б» (аркуші 25 та 26 Технічної документації із землеустрою).

З огляду на викладені обставини належна експлуатація та обслуговування ТП №6507 як лінійного об`єкта енергетичної інфраструктури, а також інших інженерних мереж, запобігання їх ушкодження, а також зменшення негативного впливу на людей і суміжні землі можуть буди забезпечені тільки за умови використання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТІК-ЮА» всієї площі (0,5902 га) земельної ділянки кадастровим номером 8000000000:72:292:0007, а не лише тієї частини, на якій находиться будівля трансформаторної, літера «Б», у зв`язку з чим відповідні твердження прокурора судом до уваги не приймаються як необґрунтовані.

При цьому судом врахована правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі № 910/12366/18, за змістом якої ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє саме проект землеустрою, за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа (та, зокрема, і "геометричні розміри") земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться. При поданні позову з підстав надмірності площі земельної ділянки порівняно з площею розташованої на ній нежитлової будівлі, слід враховувати, що одним із можливих способів доказування, окрім експертизи, є саме обставини наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою чи той факт, що проект землеустрою не відповідає вимогам закону або є необґрунтованим. Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним ґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

Суд зазначає, що доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, покладається на сторони у судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, врегульованих статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 ГПК України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами, зокрема, але не виключно експертним висновком, обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). При цьому оцінка зазначених доказів повинна здійснюватися судами з дотриманням стандартів вказування, передбачених ГПК України щодо їх належності, допустимості, обґрунтованості та вірогідності.

Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову, у зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розмішеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі №922/1323/20).

Так, згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» для будівництва, експлуатації, та обслуговування автотранспортного підприємства на вул. Народного ополчення, 25 (літ «Б») у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007), вид використання земельної ділянки «будівництва, експлуатації, та обслуговування автотранспортного підприємства», код цільового призначення земельної ділянки - 12.04 (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) та категорія земель - код 900 (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) - залишаються незмінними та прийняті відповідно до витягу з ДЗК.

Технічна документація визначає межі зон обмеження щодо використання земельної ділянки, в т.ч. охоронні зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (електричний підземний кабель) площею відповідно 0,0482 га, 0,0024 га, 0,0072 га (пункт 3); охоронні зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (трансформаторна підстанція) площею 0,178 га, інші охоронні та санітарно-захисні зони, які покривають всю площу (0,5902 га).

Жодних доказів невідповідності зазначеної Технічної документації приписам законодавства прокурором не надано, позаяк останнім не наведено доказів та обґрунтувань, які вказують на недоліки Технічної документації із землеустрою щодо спірної ділянки, яка була розроблена ТОВ «ГЕО КОНСАЛТИНГ», та які б обґрунтовували розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування трансформаторної підстанції ТП 6507 та інших зовнішніх інженерних мереж, а також прокурором не наведено конкретних положень і приписів Державних будівельних та санітарних норм, яким суперечить оспорюване рішення Київської міської ради від 23.09.2021 року №2698/2733 і якими може бути обґрунтований менший розмір земельної ділянки для експлуатації та обслуговування придбаного майна автомобільно-транспортного підприємства.

Додатково судом враховано зміст рішення Київської міської ради № 2698/2739 від 23.09.2021року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «Логістик-ЮА» для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства на вул. Народного ополчення, 25 (літ. «Б») у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007), тобто за наслідками розгляду технічної документації з землеустрою, яка є підставою для передачі в оренду земельної ділянки площею саме 0,5902 га.

В частині посилань прокурора в обґрунтування позовних вимог на те, що спірним рішенням Київської міської ради передано земельну ділянку ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» площею 0,5902 га не для обслуговування та експлуатації нерухомого майна - трансформаторної підстанції, а для нового будівництва, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" будівництво - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва.

Пунктом 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (в редакції постанови КМУ від 26.08.2015 року № 747) визначено, що будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.12 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» будівництво - нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва. Об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси або частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Під новим будівництвом п. 3.11 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» визначає будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва

Таким чином, враховуючи вищенаведене нормативне врегулювання, нове будівництво є лише одним із видів будівництва (будівельних робіт), яке передбачає створення окремого об`єкта (будівлі, будинку, споруди тощо).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувач, якщо інше не передбачено законом або договором, має право самостійно господарювати на землі, а також споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Оскільки до ТОВ «Логістик-ЮА» право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007 перейшло з цільовим призначенням «для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства», яке будо визначено попередньому власнику нерухомого майна ВАТ "АК "Укртранс", зокрема, з урахуванням реалізації проекту електропостачання в рамках виконання основного проекту «Будівництво автотранспортного підприємства ВАТ «АК «Укртранс», прокурором під час розгляду справи не спростовано можливість відповідача 2 в установленому законом порядку користуватись земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення та містобудівної документації, в тому числі з метою забезпечення надійності експлуатації та збереження об`єкта передачі електричної енергії (обов`язок, передбачений п. 4 Правил охорони електричних мереж) здійснювати реконструкцію (розширення), реставрацію, капітальний ремонт або технічне переоснащення ТП № 6507 і зокрема будівлі трансформаторної літера "Б".

Наразі, доказів проведення на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 з моменту прийняття оскаржуваного рішення Київською міською радою та до цього часу будівництва прокурором суду не надано.

Суд акцентує увагу, що як під час розгляду даної справи, в межах якої прокурором було подано заяву про забезпечення позову, так і під час розгляду судом апеляційної інстанції скарги прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 року про відмову в забезпеченні позову, відсутні будь-які докази фактичного здійснення або наміру здійснення нового будівництва на спірній земельній ділянці.

Отже, враховуючи наведене, а також той факт, що на час прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення будівництво об`єктів автомобільно-транспортного підприємства, зокрема, трансформаторної підстанції ТП 6507, вже було завершено, що підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та Актом технічної комісії, за відсутності доказів звернення до компетентних органів з метою отримання дозвільних або погоджувальних документів на проектування та будівництво об`єктів на спірній земельній ділянці, а також наявності таких документів на нове будівництво висновки прокурора про передачу земельної ділянки площею 0,5902 га в оренду під нове будівництво є безпідставними та необґрунтованими.

Додатково щодо доводів прокурора про те, що на вказаній земельній ділянці передбачено будівництво торгівельного центру відповідно до рішення Київської міської ради від 20.12.2016 року №681/1685 «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва» суд зазначає, що вказаний детальний план містить інформацію про розподіл території між землекористувачами (таблиця 1.1.1), згідно з яким будівництво торговельного центру передбачено на земельній ділянці 72:257:005, площею 0,71 га (п. 4 таблиці 1.1.1). При цьому земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 (72:292:007) у вказаному ДПТ взагалі відсутня, в той же час, згідно з пояснювальної записки від 13.05.2019 №ПЗ-37852 до проекту рішення Київської міської ради про передачу ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» в оренду земельної ділянки для експлуатації, та обслуговування автотранспортного підприємства на вул. Народного ополчення у Солом`янському районі міста Києва, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0002 площею 2,4403 га, яка є суміжною з земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007, зазначено, ця земельна ділянка за функціональним призначенням належить до комунально - складської території відповідно до детального плану території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.12.2016 року №681/1685 та Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.02 №370/1804 (таблиця 1.1.1).

В свою чергу пунктом 2.2. вказаного Детального плану території (арк.34) визначені переважні, супутні і допустимі види використання території. Зокрема, супутній вид використання території - вид використання, який є дозволеним та необхідним для забезпечення функціонування переважного виду використання земельної ділянки (абз.1 арк. 35).

Інженерно-технічні об`єкти, споруди та комунікації, що забезпечують реалізацію переважних та допустимих видів використання території (електро-, водо-, газозабезпечення, каналізація, телефонізація тощо), є також дозволеними, за умови їх відповідності будівельним нормам та правилам, технологічним стандартам безпеки, що підтверджуються при узгодженні містобудівної документації (абз.5 арк. 35).

Враховуючи, що інженерно-технічні об`єкти, споруди та комунікації (електромережа, вулична водопровідна магістраль, каналізація та водовідведення) були збудовані на спірній земельній ділянці відповідно до затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації та прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією, яка підтвердила відповідність збудованих об`єктів вимогам будівельних норм та правил, технологічних стандартів, проекту тощо, експлуатація цих об`єктів має розглядатися як супутній вид використання території незалежно від її функціонального призначення.

Також судом враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року № 925/929/19, згідно якої відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 -37 цього Кодексу.

Наразі, як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 сформована як об`єкт цивільних прав 18.02.2008 року відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 23.10.2007 року, за змістом якого, зокрема, згідно висновку Київської міської санепідемстанції від 25.09.2006 року №1192 земельна ділянка придатна для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства ВАТ «АК «Укртранс»; за висновком Головного управління земельних ресурсів КМДА від 28.02.2007 №03¬16/267 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВАТ «АК «Укртранс» для будівництва, експлуатації, та обслуговування автотранспортного підприємства, а згідно висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА від 15.11.2005 року №19-9807 відповідно до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.02 №370/1804, територія за функціональним призначенням належить до комунально - складської території.

Отже, як свідчать наявні у справі докази, згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «ЛОГІСТІК-ЮА» для будівництва, експлуатації, та обслуговування автотранспортного підприємства на вул. Народного ополчення, 25 (літ «Б») у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) (далі - Технічна документація), вид використання земельної ділянки «будівництва, експлуатації, та обслуговування автотранспортного підприємства», код цільового призначення земельної ділянки - 12.04 (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) та категорія земель - код 900 (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) - залишаються незмінними та прийняті відповідно до витягу з Державного земельного кадастру.

Наведене в сукупності, за висновками суду, також спростовує доводи прокурора про те, що оспорюваним рішенням Київради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:292:0007 передано для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню, передбаченому містобудівною документацією, та додатково засвідчує відповідність Технічної документації приписам чинного законодавства.

Додатково, враховуючи аргументацію прокурора щодо порушення права територіальної громади за наслідками позаконкурсної передачі в оренду земельної ділянки, зокрема, можливості встановлення більш економічної вигідної вартості оренди суд зазначає про відсутність будь - яких інших господарюючих суб`єктів, які претендують або можуть набути статус користувача спірної земельної ділянки, а також недосягнення мети конкурсу на набуття права оренди земельної ділянки в частині неотримання територіальною громадою доходів від надання права користування земельної ділянкою внаслідок тривалості процедури проведення земельних торгів та укладення нового договору оренди.

Також суд акцентує увагу, що прокурором під час звернення до суду з даним позовом, метою якого, в першу чергу, є захист інтересів держави та суспільного інтересу, зокрема, їх економічної складової, не враховано добросовісність виконання відповідачем 2 обов`язків землекористувача та можливий протилежний за наслідками результат визнання недійсним в судовому порядку оспорюваного рішення Київської міської ради, який може мати місце з моменту вступу рішення в законну силу до моменту проведення земельних торгів щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду, а саме у випадку відсутності будь - яких інших, окрім ТОВ «Логістик-ЮА», претендентів на отримання ділянки в оренду.

Окрім цього, в позовній заяві прокурором не наведено обставин порушення прав інтересів держави та суспільного інтересу, позаяк, посилаючись на незаконність набуття прав на земельну ділянку ТОВ «Логістик-ЮА», прокурором не надано суду та матеріали справи не містять доказів спричинення відповідачами 1 та 2 збитків державі, а обґрунтування позовних вимог у вказаній частині ґрунтується виключно на теоретичних припущеннях прокурора щодо можливості отримання збільшеного розміру орендної плати за наслідками можливого надання зазначеної земельної ділянки в оренду на найвигідніших умовах та отримання відповідного прибутку, у випадку звернення інших осіб як вірогідних учасників торгів з метою отримання спірної земельної ділянки в оренду та проведення відповідних торгів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вони прямо пов`язують надання земельної ділянки на позаконкурсних засадах саме з розташуванням на цій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна.

Отже, враховуючи розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007 лінійного об`єкт енергетичної інфраструктури, а саме - ТП № 6507 разом з будівлею трансформаторної, літера "Б", що перебуває у власності ТОВ "Логістік-ЮА" та враховуючи викладені вище обставини щодо будівництва та подальшої експлуатації цього об`єкта у складі автомобільно-транспортного підприємства, виходячи з положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, рішення Київської міської ради від 23.09.2021 року № 2698/2739 про передачу відповідачу 2 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007 площею 0,5902 га не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини, оскільки прокурором належними та допустимими доказами не доведено наявність порушень законодавчих норм в частині прийняття відповідачем 1 оспорюваного рішення 23.09.2021 року № 2698/2739 про передачу відповідачу 2 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0007 площею 0,5902 га в оренду, які могли б бути підставою для визнання протиправним та скасування прийнятого Київською міською радою рішення, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради Київської міської ради від 23.09.2021 року № 2698/2739 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автотранспортного підприємства на вул. Народного ополчення, 25 (літ. "Б") у Солом`янському районі міста Києва".

Щодо заявлених прокурором позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки площею 0,5902 га кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) на вул. Народного ополчення, 25 (літ "Б") у Солом`янському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 28.12.2021 року за № 1032 суд зазначає, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому, зміст правочину відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, за приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю чи в частині.

Тобто, виходячи з наведених приписів прокурор, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору в частині, зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Суд зазначає, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі №626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17, від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19).

Відповідно, під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами, зокрема, про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

При цьому, оскільки за висновками суду прокурором не обґрунтовано та не доведено належними та вірогідними засобами доказування наведених в позовній заяві доводів щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 року № 2698/2739, відповідно, відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,5902 га кадастровий номер 8000000000:72:292:0007) на вул. Народного ополчення, 25 (літ "Б") у Солом`янському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Логістік-ЮА", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі 28.12.2021 за № 1032, як такого, що укладений на підставі зазначеного рішення Київської міської ради та безпосередньо пов`язаний з дійсністю та правомірністю останнього.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що прокурор не довів в розумінні приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв`язку з відсутністю фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування недійсним і настання відповідних юридичних наслідків, а також в частині визнання недійсним укладеного на підстави оспорюваного акту договору оренди, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити прокурору в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон