Є.у.н.с.512/249/24

Провадження №2/512/158/24

"05" червня 2024 р. смт Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про переведення нежитлового приміщення в житлове та визнання права власності на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Терновенко Р.М. звернувся до суду з позовною заявою до Савранської селищної ради Одеської області про переведення нежитлового приміщення в житлове.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 03.09.2014 на підставі рішення Савранського районного суду Одеської області по цивільній справі №512/514/14-ц за ОСОБА_1 було визнано право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою дане рішення позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності 26.02.2019, індексний номер витягу 1577545006, номер запису про право власності: 30399502, яке було внесено в реєстр Савранською районною державною адміністрацією Одеської області. 04.03.2024 позивачем було отримано в користування на підставі договору оренду землі земельну ділянку строком на 49 (сорок дев`ять) років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0278 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5124355100:02:001:0282, дата державної реєстрації в реєстрі речових прав 28.03.2024 року №54323750. На даній земельній ділянці розташована належна позивачеві на праві власності нежитлова будівля (магазин) літ. «А» загальною площею 54,3 кв.м., з допоміжними будівлями, сарай - літ. «Б», вбиральня - літ. «В», споруди І, які знаходяться адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем в 2022 році було реконструйовано нежитлову будівлю (магазин) під житловий будинок садибного типу, при цьому загальна площа житлового будинку після реконструкції становить 54,6 кв.м. Під час проведення будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення в житлове, позивачем були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми. Додатково позивач зазначив, що з початку реконструкції будівлі ніяких заяв, претензій скарг щодо реконструйованого житлового приміщення - не надходило, це свідчить про те, що позивачем не були порушені права інших осіб реконструкцією зазначеного нерухомого майна. 02.08.2022 року комісією з обстеження стану жилих будинків при виконавчому комітеті Савранської селищної ради було складено акт обстеження стану нежитлової будівлі щодо встановлення відповідності санітарним та технічним вимогам, визнання приміщення придатним для проживання, якою було встановлено, що нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в задовільному стані, відповідає санітарно-технічним нормам, придатна для проживання та може використовуватись як житловий будинок садибного типу. Даний акт був затверджений рішенням виконавчого комітету Савранської селищної ради Одеської області №8/15 від 24.08.2024. Після завершення реконструкції був виготовлений новий технічний паспорт на житловий будинок садибного типу, яким встановлено, що житлова будівля - (літера «А») знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , також 29.06.2023 року ФОП ОСОБА_2 було проведено технічне обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкту даної будівлі щодо можливості його надійної та безпечної експлуатації, що підтверджується звітом «про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта», який вказує на можливість та готовність до безпечної експлуатації вище вказаної споруди. Позивачем було отримано довідку щодо відповідності місця розташування об`єкта будівництва вимогам державних будівельних норм, щодо розміщення будинків садибного типу на території населених пунктів, від 04.09.2023 року №08-16/09 відділу архітектури, містобудування та охорони праці, в якій зазначено, що дана житлова будівля відповідає вимогам ДБН 52.2-12:2019 Планування та забудови територій. 12.03.2024 року Савранська селищна рада Одеської області надала відповідь на заяву позивача, про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки в АДРЕСА_2 , в якій було зазначено, що в зв`язку із відсутністю затвердженого Генерального плану смт.Саврань, Подільського району, Одеської області або детального плану забудови території, надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 , немає можливості. Враховуючи ту обставину, що Позивач не може отримати містобудівні умови для подальшого переведення належної йому будівлі з нежитлового фонду в житловий фонд в позасудовому порядку, у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду для захисту свого порушеного права шляхом переведення належної йому нежитлової будівлі (магазину з нежитлового фонду в житловий фонд та визнати за собою право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 11.04.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.05.2024; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву і усіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с. 37-38).

Ухвалою суду від 08.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05.06.2024 (а.с.45).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте 08.05.2024 подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 42-43).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте 08.05.2024 подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі їх представника, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 41).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №157545006 підтверджується, що об`єктом нерухомого майна є нежитлова будівля (магазин), який розташований АДРЕСА_1 (а.с.8).

З технічного паспорту на нежитлову будівлю (магазин) вбачається, що до приміщень нежитлової будівлі входять: торгова зала 27,3 кв.м.; кладова 2,8 кв.м.; кухня 5,7 кв.м.; кімната 4,5 кв.м.; котельна 3,1 кв.м.; кімната 10,9 кв.м. (а.с.9-11).

Згідно з договором оренди землі укладеного між орендодавцем Савранською селищною радою, в особі секретаря Савранської селищної ради, виконуючого обов`язки селищного голови Жируна О.М. та орендарем ОСОБА_1 від 04.03.2024 вбачається, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмір 9 264 грн. 41 коп. на рік, що складає 7,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.12-14).

Рішенням Савранської селищної ради Одеської області №2594 V-III від 28.02.2024 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі громадянину ОСОБА_1 площею 0,0278га за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №371808565 вбачається, що ОСОБА_1 має право на оренду земельної ділянки, кадастровий номер 5124355100:02:001:0282 (а.с.16).

З технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами вбачається, що до будинку садибного типу входять: коридор 2,8 кв.м.; санвузол 5,7 кв.м.; кімната 8,1 кв.м.; кімната 10,9 кв.м.; кухня 27,1 кв.м. (а.с.17-28).

Згідно звіту в стислій формі про оцінку майна від 23.01.2024 вбачається, що оціночна вартість житлового будинку загальною площею 54,6 кв.м. становить 228000,00 грн. (а.с.30).

З довідки Відділу архітектури, містобудування та охорони праці Савранської селищної ради Одеської області №08-16/09 від 04.09.2023 вбачається, що місце розташування будівлі відповідає вимогам державних будівельних норм щодо розміщення будинків садибного типу на території населених пунктів (а.с.32).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Савранської селищної ради Одеської області №8/15 від 24.08.2023 вбачається, що нежитлова будівля, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , знаходиться в доброму стані, відповідає санітарно-технічним нормам, придатна для проживання та може використовуватися, як житловий будинок (а.с.33).

Однак, відповідно до листа Відділу архітектури, містобудування та охорони праці Савранської селищної ради Одеської області №08-16/03 від 12.03.2024 вбачається, що в зв`язку з відсутністю затвердженого Генерального плану смт.Саврань Подільського району Одеської області або детального плану забудови території, надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 , не має можливості (а.с.34).

Згідно з положеннями статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положеньстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно достатті 47 Конституції Україникожен має право на житло і держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати, придбати у власність або взяти в оренду.

Відповідно достатті 380 Цивільного кодексу Українижитловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. При цьому використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 317 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) визначено зміст права власності, зокрема це право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Згідностатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно зістаттею 379 ЦК Українижитлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до частини 1статті 8 Житлового Кодексу Українипереведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до статті 8-1 ЖК України громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідностатті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади.

Частиною 1 статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Отже, рішенням відповідного органу місцевого самоврядування має затверджуватися Порядок надання дозволу на перепланування та/або переобладнання житлових та нежитлових приміщень, переведення нежитлових приміщень у категорію житлових, житлових будинків квартирного типу у будинок садибного типу, а також переведення житлових будинків і житлових приміщень у нежитлові. Відповідно до встановленого Порядку власник нежитлового приміщення подає заявку про переведення нежитлового приміщення в житлове.

Отже, переведення майна із нежитлового стану в житловий має вирішуватися в позасудовому порядку і правові підстави для зобов`язання відповідача перевести із нежитлового стану в житловий приміщення магазину згідно технічної документації, у судовому порядку відсутні.

Згідно з положеннямистатті 328 Цивільного кодексу Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно достатті 182 Цивільного кодексу Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Представник позивача адвокат Терновенко Р.М. посилається на статтю 392 Цивільного кодексу України, згідно якоївласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставістатті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об`єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об`єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об`єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 4 Житлового Кодексу Української РСР(далі -ЖК Української РСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Стаття 6 ЖК Української РСРпередбачає, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Згідно з частиною третьоюстатті 9 ЖК Української РСРгромадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно достатті 380 ЦК Українижитловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до частини першоїстатті 50 ЖК Української РСРжиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Такі вимоги та правила встановлені державними будівельними нормами - ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року № 87 (далі - ДБН В.2.2-15:2019).

У пунктах 3.12, 3.15 ДБН В.2.2-15:2019 визначено, що житлове приміщення (житлова кімната) - це опалювальне приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання; квартира - це комплекс взаємопов`язаних приміщень, що використовуються для проживання однієї сім`ї різного чисельного складу, який включає: основні приміщення - житлову (житлові) кімнату та допоміжні приміщення - кухню, ванну кімнату (душову), туалет (або суміщений санвузол), а також передпокій, комору чи вбудовану шафу.

Частиною першоюстатті 8 ЖК Української РСРпередбачено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другійстатті 7 цього Кодексу.

Частиною 2статті 7 ЖК Української РСРпередбачено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Правові основи приватизації державного житлового фонду визначеніЗаконом України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду»(далі - Закон № 2482-ХІІ).

Відповідно до частини першоїстатті 2 Закону № 2482-ХІІдо об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 8 Закону № 2482-ХІІприватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Так, переведення нежитлового приміщення в житлове є зміною його цільового призначення.

Порядок надання дозволу на перепланування та/або переобладнання житлових та нежитлових приміщень, переведення нежитлових приміщень у категорію житлових, переведення житлових будинків і житлових приміщень у нежитлові затверджується рішенням органів місцевого самоврядування.

Однак, докази затвердження Савранською селищною радою Одеської області такого порядку, зокрема щодо переведення нежитлового приміщення в категорію житлового, у справі відсутні.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не визначає порядок переведення нежитлового приміщення у житлове. Однак, аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що таке переведення можливе за сукупності наступних умов: наявність волевиявлення власника приміщення на зміну його правового статусу, благоустроєність приміщення та його придатність для постійного або тимчасового проживання громадян, відповідність приміщення встановленим санітарним і технічних вимогам.

Так, в матеріалах справи міститься Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта від 24.06.2023 (а.с.20-23) згідно якого вбачається, що житловому будинку (літера «А»), одноповерховому, площею забудови 69,9 кв.м., загальною площею приміщень 54,6 кв.м., будівельним об`ємом 185,0 куб.м. встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації.

Однак, а ні позивачем, а ні його представником суду не надано доказів, зокрема, експертного висновку про відповідність житлового приміщення, що відповідає саме санітарним вимогам, а також суду не надано клопотань про проведення відповідної експертизи з метою встановлення придатності приміщення для проживання, хоча судом було призначено підготовче судове засідання, на яке позивач та його представник не з`явились, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 42).

Поряд з цим з аналізу вищенаведених норм права, переведення нежитлового приміщення у житлове має здійснюватися за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Водночас, вирішення питання про переведення нежитлового приміщення у житлове знаходиться поза межами компетенції суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року, справа № 671/1433/19, провадження № 61-1024ск21.

Поряд з цим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті206ЦПКУкраїни у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить законуабо порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки стаття 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (статті 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (стаття 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимогстатті 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, понесені ним судові витратипокладаються на його рахунок.

Керуючись статтями12,13,77,81, 141,263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про переведення нежитлового приміщення в житлове та визнання права власності на житловий будинок відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений і підписаний головуючим суддею 14.06.2024.

Суддя: О.Ю. Брюховецький