Справа № 522/23042/23

Провадження № 2/522/2897/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення грошової суми, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення грошової суми.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач придбав у відповідача товар «ТЕН парогенератора 87.01.016», за який позивач сплатив відповідачу 8239 грн. Після детального огляду товару позивач зрозумів, що цей товар не задовольняє його за моделлю та не може бути використаний за призначенням. У зв`язку із цим, позивач звернувся до відповідача з проханням розірвати договір купівлі-продажу та повернути йому сплачені за товар грошові кошти. Відповідач обіцяв вирішити питання, але цього не зробив, що змусило позивача звернутися до суду. Правовою підставою своїх вимог позивач навів ст.42 Конституції України, ч.ч.1, 3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 року, справа передана судді Шенцевій О.П.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач надав заяву про проведення судового засідання за його відсутності, в якій також підтримав позов та просив його задовольнити, заперечень проти винесення заочного рішення не надійшло.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відзив до суду не подавав.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі N 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно з ст. ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи викладене, згідно з ч. 8ст. 178 ЦПК Українисуд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно дост. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований, доведений та підлягає задоволенню частково.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

14 вересня 2023 р. позивач, з метою придбання товару, сплатив 8239 грн., що є ціною «ТЕН парогенератора 87.01.016» (7950.00 грн.), з урахуванням вартості його доставки та пересилки, що підтверджено платіжною інструкцією №3589287120 від 14.09.2023 р. Сплата коштів була проведена на користь відповідача.

Після отримання товару, позивач передав його до ремонтної організації для ремонту пароконвектомата, яка зробила висновок, що ТЕН не підходить для ремонту необхідної позивачу моделі пароконвектомата і потрібен інший ТЕН.

У зв`язку із викладеним, враховуючи, що позивач не використовував придбаний у відповідача товар, було збережено товарний вигляд, споживчі властивості, а також розрахунковий документ, виданий разом з проданим товаром позивач звернувся до відповідача з проханням по телефону щодо повернення товару та отримання назад сплачених за товар коштів.

Також, 21.09.2023 р. позивач звернувся до відповідача з листом (з описом вкладення), в якому просив відповідача повернути кошти за товар в сумі 7950 грн. відповідно до банківських реквізитів позивача, а також зобов`язався відправити відповідачу після повернення коштів отриманий товар. Лист був отриманий відповідачем, але залишений без відповіді.

Додатково, оскільки товар був придбаний позивачем із використанням інтернет-ресурсу (сайту) «Prom.ua», де розміщена сторінка відповідача, позивач також звернувся адміністрації вказаного сайту зі скаргою на дії відповідача. У своєму зверненні, позивач просив вказану адміністрацію (команду розгляду суперечок Prom.ua) у разі відмови відповідача від повернення грошових коштів після звернення до нього надати позивачу повні реєстраційній дані відповідача для подальшого звернення до судових та правоохоронних органів. Адміністрацією сайту «Prom.ua» була надана відповідь про те, що вони не можуть допомогти позивачу, оскільки замовлення було здійснено не через кошик Prom, але звернення позивача було передано відповідачу.

Позивачем також було надано до суду листування адвоката позивача із відповідачем, в якому відповідач, не заперечуючи продажу товару позивачу, висловив вимогу аби йому більше не писали та не дзвонили.

Таким чином, спірні питання щодо досудового урегулювання спору між сторонами, не були вирішені.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 704 ЦК України, якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред`явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Відповідно до п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Стаття 3 Закону України від 03.09.2015 року № 675-VIII «Про електрону комерцію» встановлює, що електронна комерція це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно зі статтею 8 Закону № 675-VIII права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів». Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 1023-XII споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Згідно з частиною другою цієї статті, якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов`язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону № 1023-XII при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

За змістом ч.ч. 4, 7 ст. 13 Закону № 1023-XII споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою - дев`ятою статті 12 цього Закону.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону № 1023-XII у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості.

У відповідності до приписів ч.9 ст. 12 Закону № 1023-XII, якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що 14.09.2023 р. між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу товару «ТЕН парогенератора 87.01.016» за ціною 7950.00 грн. Протягом 14-денного строку з моменту отримання товару, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення сплачених позивачем за товар грошових коштів та зобов`язався відправити (повернути) відповідачу товар після отримання коштів. Вказана заява залишена відповідачем без виконання та без відповіді.

Зважаючи на викладене, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача вартості вказаного вище товару у сумі 7950.00 грн.

Одночасно із цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 289 гривень «відшкодування послуг Нової пошти, які сплачував позивач» за доставку товару, оскільки така вимога не ґрунтується на положення Закону № 1023-XII та інших нормах законодавства України.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цих Кодексом.

За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача, в межах заявлених вимог, підлягає стягненню сума коштів, що складає вартість придбаного позивачем у відповідача товару в розмірі 7950 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову (96,49%) та відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає пропорційно в сумі 1035,92 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 76-82, 141, 258, 259,280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення грошової суми задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) кошти у розмірі 7950 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати, що складаються із судового збору - 1035,92 грн. (одна тисяча тридцять п`ять) гривень 92 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 21 травня 2024 року.

Суддя: