ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4275/24 Справа № 202/14786/23 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л.А. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Барильської А.П., Демченко Е.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним правочинну про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним правочинну про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин.

Позов мотивовано тим, що позивач перебував у договірних відносинах з АТ КБ «ПриватБанк». Листом від 06 червня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» його повідомлено про те, що Банком 23 грудня 2022 року прийнято Рішення про відмову від підтримання ділових відносин та відмову в обслуговуванні шляхом розірвання цих відносин у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику, ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, подання недостовірної інформації, подання інформації з метою введення в оману банк. Внаслідок прийнятого рішення про відмову достроково за ініціативою банку розриваються укладені договори банківського обслуговування, депозитні (вкладні) договори та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків, та закриваються поточні/ депозитні та інші рахунки після здійснення завершальних операцій. Запропоновано протягом 30 днів від дня відправлення цього повідомлення звернутись у відділення Банку із заявою про перерахування залишків коштів на рахунках в інший банк.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 є фігурантом у кримінальному проваджені №12022100100000443 від 05 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.3 ст.15, 4.3 ст. 190, 4.4 ст.190, ч.1 ст.258-5, 4.3 ст.361 КК України. Водночас позивач не надав суду належних доказів, не спростував інформацію, котра досліджувалася АТ КБ «ПриватБанк», та оцінка котрої призвела до встановлення його, як клієнта, з неприйнятно високим ризиком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у договірних відносинах з АТ КБ «ПриватБанк», позивачеві було відкрито банківський рахунок.

Листом від 26 червня 2023 року №20.1.0.0.0/7 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору і закриття рахунку. Зазначено, що вказане рішення прийнято у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненедання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/ або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману Банк. Зазначено, що внаслідок прийнятого Рішення про відмову достроково за ініціативою Банку були розірванні укладені договори банківського обслуговування+депозитні (вкладні) договори та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків, та закриті поточні/депозитні та інші рахунки після здійснення завершальних операцій.

Під час розгляду справи представник АТ КБ «ПриватБанк» вказав, що Банку стало відомо про наявність кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 258-5 КК України, щодо шахрайських дій ОСОБА_1

22 грудня 2022 року позивачем ОСОБА_1 , у зв`язку з отриманням від АТ КБ «ПриватБанк» повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/ відмову в обслуговування шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору та закриття рахунку, підписано заяву про закриття всіх рахунків/дострокове розірвання депозитних договорів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк», ознайомившись з характером фінансових операцій позивача, його діяльністю, дійшов висновку про те, що його діяльність може нести реальну або потенційну небезпеку використання Банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, у зв`язку з чим АТ КБ «ПриватБанк» прийняв рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику та про його відмову від підтримання ділових відносин. ОСОБА_1 є фігурантом у кримінальному проваджені №12022100100000443 від 05 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.3 ст.15, 4.3 ст. 190, 4.4 ст.190, ч.1 ст.258-5, 4.3 ст.361 КК України. Водночас позивач не надав суду належних доказів, не спростував інформацію, котра досліджувалася АТ КБ «ПриватБанк», та оцінка котрої призвела до встановлення його, як клієнта, з неприйнятно високим ризиком.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч.3 ст.1066 ЦК).

Положеннями частини першої і другої ст. 1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Відповідно до частини першої ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Частиною другою ст. 1075 ЦК України визначено, що Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: 1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; 3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 4) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі: відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку; наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту; наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

У статті 6 Закону України N?361-IX визначено, що банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч. 2 ст. 8 Закону N?361-1Х суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов?язаний забезпечувати згідно вимог, встановлених відповідним суб?єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином дозволить виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин із клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноваженому органу, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб?єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій у протиправних цілях; проводити належну перевірку нових клієнтів та існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі здійснюваних на користь клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявної у суб?єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи у разі потреби інформацію про джерело коштів, пов?язаних з фінансовими операціями.

Відповідно до пункту 34 ч. І ст. 1 Закону N?361-IX, одним із заходів належної перевірки є проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявної у суб?єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, у разі потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями).

Згідно з пунктом 67 частини 1 ст. 1 Закону N?361-1Х, порогові та підозрілі фінансові операції фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу.

Фінансова операція, що дорівнює чи перевищує 400 000 грн., у тому числі еквівалент в іноземній валюті, і здійснюється у готівковій формі (внесення,переказ, отримання) відповідно до ст. 20 цього Закону відноситься до порогових операцій.

Фінансова операція незалежно від суми є підозрілою, якщо банк має підозри або підстави вважати її пов`язаною зі злочинною діяльністю, фінансуванням тероризму, поширенням зброї масового знищення (ст. 21 Закону N?361-IX).

Відповідно до Постанови Національного банку України «Про особливості виконання окремих вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) протягом дії воєнного стану» від 23.03.2022 N? 60, Банк самостійно у своїх внутрішніх документах визначає випадки обов`язкового встановлення джерел походження коштів, перелік необхідних документів/відомостей, що мають надаватися клієнтом для встановлення джерел їх походження.

Пунктами 39, 66 частини 1 статті 1 Закону України N?361-1Х визначено, що неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб?єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються суб?єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до частини першої ст. 15 Закону України N?361-IX, суб?єкт первинного фінансового моніторингу зобов?язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб?єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником суб?єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб?єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб?єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, встановлення кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією с неможливим.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України № 361-1X, суб?єкт первинного фінансового моніторингу зобов?язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов?язки або мінімізувати виявлені ризики, пов?язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Так судом встановлено, що підставою для припинення відносин з клієнтом - ОСОБА_1 стало встановлення неприйнятно високого рівня ризику за результатами переоцінки ризику клієнта, а саме, в результаті виявлених наявність кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 258-5 КК України, щодо шахрайських дій ОСОБА_1 ..

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Банк припинив договірні відносини з позивачем в односторонньому порядку, оскільки здійснюючи свої функції суб`єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів 11 Закону №1702-VII, встановлено, що діяльність позивача може нести реальну або потенційну небезпеку використання Банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення та вказані дії не суперечать чинному законодавству, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко