14.06.2024

Справа № 642/2910/24

Провадження № 3/642/1041/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року м.Харків

Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , тимчасово не працюючого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 186-8 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Харкова надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №556889 від 25.05.2024, відповідно до якого 25.05.2024 близько 21:00 год. громадянин ОСОБА_1 знаходився за адресою: м.Харків, пл.Привокзальна,1 на території залізничного вокзалу станції «Харків-Пасажирський» та був одягнений у формену куртку із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних сил України, не маючи на це права, оскільки він не є військовослужбовцем Збройних сил України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 186-8 КУпАП, а саме носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами, які не мають на це права.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за вказаною в протоколі адресою, поштову кореспонденцію отримав, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв від нього на адресу суду не надходило, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначив, що дійсно носив формену куртку ЗСУ, вину визнає.

Частиною 1статті 277КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 3 квітня 2008року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, статтею 268КУпАП передбачено, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч.1ст.186-8КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи є обов`язковою, тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.7КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.9КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.ст.252,280 КУпАП України прирозгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 186-8 КУпАПповністю підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №556889 від 25.05.2024, рапортом інспектора СРПП ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області Стеценка В., поясненнями ОСОБА_1 , рапортами, поясненнями ОСОБА_2 , поясненнями ОСОБА_3 , квитанцією про отримання на зберігання речових доказів № 1, довідкою, фотозображеннями.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч.1ст.186-8КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки він носив військову форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами, не маючи на це права.

Згідно ст.33 КУпАПпри накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що згідно зі ст. 34- 35 КУпАП, пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

У статті 17Закону Українивід 23.02.2006року «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Суд, при вирішенні питання про накладення стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , який не працює, вчинене правопорушення не завдало тяжких наслідків вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді попередження.

Згідно зі ст.40-1КУпАПсудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

З ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до п.5 ч. 2ст.4 ЗУ «Про судовий збір»підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст.23,33,34, ч. 1 ст.184,251,283-284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.186-8КУпАП та призначити стягнення у видіпопередження, із конфіскацією відповідної форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави605,60(шістсот п`ять гривень 60 копійок)(отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Холодног/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA088999980313101206000020656, код 22030101, ЄДРПОУ 37874947).

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяця.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. М. Гримайло