Справа № 756/16997/20

Номер провадження № 1-кп/756/411/24

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі суду присяжних:

судді, що головує ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

прокурорів ОСОБА_12 , ОСОБА_13

обвинуваченого ОСОБА_14 ,

захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

потерпілої ОСОБА_21 ,

представника потерпілого ОСОБА_22 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 15 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, у відношенні:

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчинені злочинів, передбачених п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. У невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 25.07.2015, у ОСОБА_14 та невстановленої особи, за попередньою змовою, виник умисел, спрямований на вчинення вбивства ОСОБА_23 з корисливих мотивів, з метою заволодіння належним потерпілому майном, зокрема грошовими коштами.

Готуючись до вчинення злочину, ОСОБА_14 та невстановлена особа, зібрали відомості про ОСОБА_23 , після чого визначили час та місце вчинення злочину. При цьому, заздалегідь підшукали знаряддя вбивства - невстановлену вогнепальну зброю, споряджену саморобними набоями калібру 9 мм, які пристосовані до пострілу фрагментом металевого шурупу з різьбою для заподіяння людині максимальної шкоди, тобто вбивства, а також підшукали засоби, за допомогою яких можна закрити обличчя - балаклави.

Пізніше, реалізуючи наведений умисел, 25.07.2015, у проміжок часу між 19:00 год. та 19:50 год., ОСОБА_14 та невстановлена особа прибули до буд. АДРЕСА_2 та увійшли в 1-й під`їзд вказаного будинку. ОСОБА_14 та невстановлена особа, піднялись на третій поверх де очікували біля квартири ОСОБА_23 на сходовому майданчику.

Близько о 19:50 год. ОСОБА_14 та невстановлена особа, побачили як ОСОБА_23 піднявся на третій поверх, де розташована квартира останнього. У цей час, ОСОБА_14 та невстановлена особа, наблизились до потерпілого та використовуючи попередньо підготовлену зброю, реалізуючи свій умисел, заподіяли потерпілому тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних поранень голови, здійснивши з вказаної зброї два прицільні постріли з близької відстані в життєво важливий орган - голову потерпілого, у результаті чого ОСОБА_23 впав на підлогу сходового майданчику.

Після цього, ОСОБА_14 та невстановлена особа заволоділи мобільним телефоном марки «Леново 780», IМЕІ: НОМЕР_1 , вартістю 3 012 грн 53 коп., що знаходився в кишені одягу ОСОБА_23 , та ключами від дверей до квартири, за допомогою яких у подальшому проникли до квартири потерпілого. Але, коли відкрили квартиру та проникли в неї, їх дії були викриті мешканцями будинку, у зв`язку із чим ОСОБА_14 та невстановлена особа залишили місце злочину, вийшли з під`їзду будинку та попрямували у невідомому напрямку.

25.07.2015, близько о 21:00 год., ОСОБА_23 було доставлено до Київської міської клінічної лікарні ШМД, де о 05:45 год. 29.07.2015 ОСОБА_23 помер. Смерть останнього настала внаслідок вогнепального сліпого поранення голови, яке призвело до розвитку набряку-набухання головного мозку.

1.2. Указаними діями ОСОБА_14 учинив злочини, передбачені пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України - умисне заподіяння смерті іншій людини, з корисливих мотивів, учинене за попередньою змовою групою осіб, а також ч. 4 ст. 187 КК України - заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, (розбій), учинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням до житла та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиції сторін захисту та обвинувачення.

2.1.1. Прокурор у судовому засіданні вважав, що в судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміновані ОСОБА_14 кримінальні правопорушення за п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України вчинено останнім, тому просить суд визнати ОСОБА_14 винуватим та призначити покарання, ураховуючи положення ст. 70 КК України в виді позбавлення волі строком на 15 років із конфіскацією майна. При цьому, при наданні оцінки доказам, прокурор просив урахувати, що зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми саме для доведення винуватості ОСОБА_14 у пред`явленому обвинуваченні за п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, зокрема в заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, а також заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), учинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням до житла та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Зокрема, на думку прокурора, достеменно встановлено, що ОСОБА_14 знав про наявність грошових коштів в квартирі, де мешкав ОСОБА_23 , а отже у ОСОБА_14 був умисел саме на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_23 з метою заволодіти майном останнього.

Просив урахувати, що надані ним та зібрані під час досудового розслідування докази є належними, достовірними та допустимими, незважаючи на позицію сторони захисту.

Між тим прокурор просив критично поставитись до показань свідків сторони захисту так і показань обвинуваченого, бо вони спростовуються доказами, зібраними під час досудового розслідування. При цьому, прокурор просив відмовити в задоволенні клопотань сторони захисту про визнання доказів недопустимими з підстав їх необґрунтованості.

2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України не визнав, заперечував щодо висунутого обвинувачення, оскільки вважав, що зібрані під час досудового розслідування докази недостовірні та недопустимі, у зв`язку з чим, просить суд його виправдати. При цьому погодився надати суду показання.

2.1.3. Захисник ОСОБА_20 в судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого щодо невизнання винуватості, а тому просив суд ухвалити виправдувальний вирок через недоведеність пред`явленого обвинувачення.

При цьому захисник ОСОБА_20 , в обґрунтування правової позиції, посилався на те, що ОСОБА_14 було інкриміновано заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, а також заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством. При цьому, досудове розслідування, на думку захисника, було проведено з порушенням вимог КПК України, а отже усі зібрані докази мають бути визнані судом недопустимими.

Зокрема, захисник просив визнати недопустимими: протокол пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_24 (доказ т. 2 а.п. 141; клопотання т. 2 а.п. 189, т. 7 а.п. 73, 82), висновок експерта № 1182 мб від 19.02.2016 (доказ т. 2 а.п. 149; клопотання т. 2 а.п. 198, т. 7 а.п. 87, 175), додаток до протоколу огляду місця події від 25.07.2015 (т. 2 а.п. 65; клопотання т. 7 а.п. 7, т. 6 а.п. 232), протокол допиту за участі ОСОБА_24 (т. 4 а.п. 98), протокол огляду місця події від 25.07.2015 (т. 2 а.п. 61; клопотання: т. 7 а.п. 9, т. 6 а.п. 228), показання свідка ОСОБА_25 (клопотання т. 7 а.п. 12), протокол огляду місця події від 29.07.2015, яким є приміщення моргу (т. 2 а.п. 125; клопотання: т. 7 а.п. 67, 172), протокол огляду місця події від 26.07.2015, яким є службове приміщення лікарні Швидкої медичної допомоги (т. 2 а.п. 123; клопотання т. 7 а.п. 70, 168), усі матеріали здобуті органом досудового розслідування (клопотання т. 6 а.п. 224, 226, 236, 240, т. 7 а.п. 76, т. 7 а.п. 178, т. 6 а.п. 234), копію висновку експерта № 2343 від 10.02.2020 (т. 3 а.п. 114; клопотання т. 6 а.п. 236, т. 7 а.п. 95, 101, 107, 114, 188), рапорт (т. 2 а.п. 59), висновок експерта № 1857/2 від 28.08.2015 (т. 2 а.п. 132 - 138), висновок експерта 541хс від 12.08.2015 (т. 3 а.п. 182 - 183), висновок балістичної експертизи № 637 від 26.07.2015 (т. 3 а.п. 162, 164-170), висновок експерта № 10-1992 від 25.09.2020 (т. 3 а.п. 143 - 151).

Крім того, захисник просив урахувати та надати оцінку, щодо неконкретності обвинувачення, зокрема, на думку захисника обвинувачення є надуманим, бо майже все обвинувачення побудовано на тому, що ОСОБА_14 діяв при невстановлених слідством обставинах та з невстановленою особою, з невстановленою зброєю, із надуманих мотивів, які не підтверджуються бо обвинувачення вважає, що ОСОБА_14 намагався заволодіти коштами, які збирав потерпілий ОСОБА_23 як священик на будівництво храму, хоча будь-які докази цього представлені не були.

Матеріали досудового розслідування, на думку захисника, мають також розбіжності в частині часу та дати подій нападу на потерпілого. Бо в одних постановах слідчого зазначено «25.07.2015, приблизно о 20:10…», а в інших «о 19:50 год. 25.07.2015».

Не відповідає дійсності, на думку захисника також і місце вчинення злочину, зокрема в обвинувальному акті вказано «біля квартири АДРЕСА_3 », у той же час, в суді встановлено, у тому числі з показань свідків, які були очевидцями злочину, що це місце зовсім інше, а саме сходова площадка третього поверху.

Обвинувачення, висунуте ОСОБА_14 , на думку захисника повністю спростовується висновком судово медичної експертизи від 28.08.2015 № 1857/2 (том 2 а.с. 132 - 138), бо, на думку захисника ушкодження у потерпілого виникли понад три доби до настання смерті, яка згідно з обвинувальним актом мала місце 27.07.2015, о 05:45, а отже тілесні ушкодження утворились не раніше 05:45 год. 24.07.2015.

Просив захисник також урахувати, що судом констатовано неможливість прослухати аудіозапис показань свідка ОСОБА_24 , якого допитано в судовому засіданні, а отже, за вказаних обставин, уважається, що технічний запис судового засідання відсутній. З цих підстав, на думку захисника, суд не може враховувати показання свідка ОСОБА_24 у вироку, бо за таких обставин свідок не був допитаний фактично судом. При цьому, суд не пересвідчився в особі свідка, бо щодо останнього вжито заходів безпеки, а отже відповідно до ч. 1 ст. 352 КПК України, перед допитом свідка суддя, що головує не встановив особу свідка.

Більше того, на думку захисника сторона обвинувачення не спростувала показання свідків сторони захисту, зокрема ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , які довели, що 25.07.2015 ОСОБА_14 не знаходився в Києві, а був в іншому місці у с. Бобровиці Чернігівської області, відтак, ОСОБА_14 не вчиняв і не міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

2.1.4. Потерпіла ОСОБА_21 у судовому засіданні просила суд прийняти рішення про винуватість або невинуватість обвинуваченого, а у випадку прийняття рішення про винуватість ОСОБА_14 - призначити покарання на розсуд суду. Також потерпіла просила задовольнити її цивільний позов та стягнути в якості моральної шкоди 1 000 000 грн 00 коп., якщо суд дійде висновку про винуватість обвинуваченого.

2.2. Надані стороною обвинувачення докази.

2.2.1. Потерпіла ОСОБА_21 у судовому засіданні надала показання, що потерпілий ОСОБА_23 був її чоловіком. У той день 25.07.2015 він вранці був ще вдома, коли вона пішла на роботу. Працювала касиром у ресторані. Близько о 20:00 год. зателефонував їх сусід ОСОБА_28 , який повідомив, що за їх місцем мешкання щось відбувається. При цьому, ОСОБА_29 повідомив, що його дружина відкрила двері побачила, що все в крові, якийсь чоловік збирає гільзи. Після дзвінка вона замовила таксі та протягом 10 хвилин приїхала за місцем проживання. На 3 поверсі, де їх квартира, побачила чоловіка, який в той момент ще мав ознак життя, був в крові. У цей час прибула карета швидкої допомоги, працівники якої дозволили їй наближатись до чоловіка. У під`їзду побачила багато крові, яка була на сходинковому майдачинку, біля ліфту, у квартирі. Побачила, що лежить один туфель її чоловіка, годинник та окуляри. У квартирі були перекинуті всі речі, витягнута швейна портативна машинка, були відкриті двері, також лежав обрізаний пластиковий «наручник» та була кров на підлозі. Після вже зрозуміла, що у чоловіка зник мобільний телефон. Окрім цього впевнено не може сказати чи зникло ще щось. Сусідка їй повідомила, що побачила як один з нападників душив її чоловіка. Чоловік був священиком, закінчив духовну семінарію, мав намір разом з громадою побудувати храм Св. ОСОБА_30 , подавав документи, боровся за земельну ділянку в Оболонському районі для будівництва храму, яке навіть почалось, бо було закладено фундамент. Гроші для будівництва надходили від прихожан та батьків чоловіка, але вони перебували на банківському рахунку, який належить громаді. Їй не відомо, хто міг спричинити смерті чоловіку, або її бажати. Годинник, що належав її чоловіку та був вилучений з місця події, був придбаний не новим, а зі значною знижкою, хоча коштував понад тисячу доларів США, марка годинника «Longines». Після смерті її чоловіка, матір останнього через незначний період часу, унаслідок нервового зриву через смерть сина, померла.

2.2.2. Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні надала показання, що 25.07.2015, близько о 20:00 год., виходила у справах з квартири, коли через дверний глазок двох чоловіків, один з яких більш високий. Один з чоловіків був в балаклаві. Ці чоловіки ключами відкрили тамбурні двері та пройшли в кінець коридору до квартири, де мешкали ОСОБА_23 та ОСОБА_21 . Чоловіки знаходились в квартирі десь хвилину. У цей час вона також побачила на сходовому майданчику плями крові, а також деякі речі, що лежали на підлозі. Один з чоловіків щось збирав на підлозі. Після цього, вона повернулась до своєї квартири та викликала поліцію. Особу, яка б лежала на підлозі не бачила. Детально описати осіб, яких бачила в той день не може, як і впізнати, бо пройшов значний час. Між тим, одна з осіб, нібито мала світле волосся та коротку стрижку. Один, що вище, був в чорній футболці, а другий, що нижче - в балаклаві яскравого кольору, можливо червоний або помаранчевий, але точно сказати не може.

2.2.3. Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні надав показання, що близько п`яти років тому, влітку, у суботу, близько о 21:00 год., точний час не пам`ятає, знаходився в квартирі АДРЕСА_4 , почув гучні звуки, які були схожі на хлопки, які згодом, як стало зрозуміло були пострілами. Його дівчина вийшла та за 2-3 хвилини повернулася дуже перелякана. Розповіла, що бачила невідомих їй осіб біля ліфту. Коли він підійшов до дверей то через домофон побачив побачив двох осіб, які були в масках, схожих на шапку, одягнену на обличчя з отвором для очей. Між тим в одній з осіб, яка була вдягнена в таку маску, яка була трохи піднята, тому можна було роздивитися частину обличчя. Колір маски був світлим, близьким до коричневого, однак точний колір назвати не може через те, що спостерігав через монітор домофону, а якість його зображення не дає змогу точно визначити колір. У монітор домофону бачив лише одну людину, яка була в масці. Ця людина щось збирала і було дуже багато крові. На зовнішніх дверях загального коридору, невідома особа відкрила ці двері ключем, що дуже його здивувало. Він побачив, як вказана ним особа побігла до кінця коридору в сторону квартири, де проживав ОСОБА_23 , і наведеною особою було відкрито двері квартири ключем. Указані особи в квартирі перебували декілька хвилин, потім вибігли назад. Коли приїхала поліція, він вийшов з квартири та одразу ліворуч побачив сліди крові в коридорі на підлозі. Плями крові мали такий вигляд ніби когось тягнули, через що утворилися певні сліди волочіння. Пізніше, коли він зайшов в ліфтову кабіну, теж побачив сліди крові. Уже пізніше, підійшовши до сходів, побачив ОСОБА_23 , який там лежав на підлозі, але ще подавав ознаки життя, зокрема хрипів, мав судороги. Бачив, що під головою ОСОБА_33 була велика калюжа крові, однак ран на голові не бачив, чи не запам`ятав через стан, в якому перебував в той момент.

2.2.4. Свідок ОСОБА_34 у судовому засіданні надав показання, що в день подій, а саме в літку 2015 року, він вийшов з будинку АДРЕСА_2 разом з дружиною. Коли спускалися сходинами, почув шум з верхнього поверху, зокрема звук схожий на хрип чоловіка. Він вирішив піднятися. Піднявшись, побачив чоловіка, який лежав на підлозі, на горлі якого була нога людини, одягненої в камуфляжні штани. Цю особу в увесь зріст він не бачив. Після цього він спустився в низ та попросив консьєржа та дружину викликати поліцію. Через деякий час двоє чоловіків швидко вибігли з будинку, були схвильовані, казали, що виникла витік газу. Але бачив указаних чоловіків зі спини, а обличчя чоловіки прикривали руками. Окрім цього, у момент коли чоловіки проходили повз них, він заштовхнув дружину в кімнату консьєржа, а після намагався наздогнати вказаних осіб. Він навіть намагався домовитися з іншими особами аби ті допомогли затримати осіб, однак останні не повною мірою розуміли його прохання. Між тим, він побачив, що два чоловіки прямували у напрямку будинку АДРЕСА_2 , у сторону дитячого садку, і були вже досить далеко аби їх наздогнати. Бо коли він зайшов за будинок, уже нікого не було. Одна з осіб була одягнена в камуфляжні штани та взуття в виді берців, а інша - у клітчату сорочку. Точно не пам`ятає, чи булі особи в балаклавах, та чи тримали щось у руках, але пам`ятає, що особи мали різний зріст, та на його думку мали спортивну тілобудову.

2.2.5. Свідок ОСОБА_35 у судовому засіданні надала показання, що понад 5 років тому, в літку, з 19:00 до 20:00 год., вона із чоловіком вийшли з під`їзду будинку, що за адресою АДРЕСА_2 . У цей момент почули сильний хрип та звук рингтону мобільного телефону, але аби хтось взяв слухавку вона не чула. Вона пішла до низу сходами далі, а чоловік піднявся сходами на верх, аби подивитися, що сталось. Після того, як чоловік спустився до неї, попросив одразу викликати поліцію. У цей момент вона побачила двох чоловіків, які сходами вибігли з будинку. Відбувалось все дуже швидко, бо один з чоловіків штовхнув її в кімнату консьєржа. Коли двоє чоловіків покинули будинок, вона піднялась до гори та побачила, що на підлозі лежала людина. Було дуже багато крові. Чоловік цей був їй не відомим. Їй здалось, що ушкодження в чоловіка за потилиці, оскільки більша частина крові була на потилиці, на стінах. У чому була одягнена людина, що лежала на підлозі, не пам`ятає, але одяг потерпілого мав вигляд, ніби цю людину обшукували. Після цього вона викликала поліцію і швидку. Через те, що була дуже схвильована від подій, згадати, як виглядали чоловіки та в що були одягнені, вона не може.

2.2.6. Свідок ОСОБА_36 у судовому засіданні надав показання, що він працював консьєржем у будинку АДРЕСА_2 . У кінці липня на початку серпня 2015 року, близько о восьмої вечора, коли почався футбол, ліга чемпіонів, та закінчувався перший тайм, перебував на роботі, зокрема в приміщенні консьєржа на першому поверсі. Почув два хлопки, що схожі на постріли та в цей момент до нього підійшли сусіди, які також чули якийсь шум та повідомили, що когось нібито вбивають. Після чого, він піднявся на третій поверх та на повороті сходинкового майданчику побачив, що людина в масці схожій на балаклаву. Ця балаклава мала темний, або близько до нього, колір, яка мала вигляд саморобної, зробленої з якоїсь шапки. Указана людина наступила на горло іншої людини, яка лежала на спині, давила ногою на горло. Зазначив, що все відбувалось швидко і він дивився на нападника та зустрівся з ним поглядом, після чого останній одразу пішов у бік квартири потерпілого. Нападника бачив лише в той момент одного, який на вигляд був 1 метр 70 - 80 см, не спортивної, середньої тілобудови, колір очей не запам`ятав, можливо, очі в нападника були темного кольору. По слідам крові зрозумів, що потерпілого тягнули з квартири, крові та слідів від останнього було багато. Сусіди йому повідомили, що бачили, як інший нападник намагався потрапити до приміщення квартири. Також, сусіди бачили, що нападники були в одному одязі, а пізніше його змінили. Цю обставину він теж помітив, але лише щодо однієї особи. Після того, як нападник, якого бачив, побіг, він одразу спустився до першого поверху та вийшов на вулицю, сусіди в цей час вже викликали поліцію. Перебуваючи на вулиці, біля вказаного будинку, побачив, що двоє осіб вибігли з будинку через приблизно 1 - 2 хвилини як він вийшов на вулицю. Зазначив, що ці двоє осіб були спочатку в светрах, а після цього вийшли з будинку в сорочках і попрямували за будинок АДРЕСА_5 . Не може точно сказати, що саме ця людина, що вийшла з будинку та здійснила напад - є одна і та сама особа, бо не одразу зрозумів, що особи, які скоїли вбивство, виходили з під`їзду будинку. Про це йому повідомили пізніше мешканці, тобто знає зі слів. Масок на вулиці на чоловіках вже не було. За зовнішнім описом особи мали коротку стрижку, русявий колір волосся, мали звичайну статуру на вигляд було років за 30. Зріст мали близько 180 см, однак один з них був вищий, а другий - нижчий. Коли обидва виходили з будинку, обличчя не прикривали, прямували праворуч за будинок АДРЕСА_5 , виходили спокійно, не бігли. Він особисто допомагав працівникам швидкої виносити тіло потерпілого.

2.2.7. Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні надав показання, що в літку, 5-6 років тому, гуляв у районі будинку АДРЕСА_2 . Було світло. Біля дороги швидкою ходою рухались двоє чоловіків назустріч йому. Нервували. Було видно, що поспішають. Спочатку йшли йому на зустріч, але потім повернули, і він із ними розминувся, зустрівшись лише поглядами. Чоловіки пройшли повз нього в 2 - 3 метрах. Обидва чоловіка подивились на нього. Коли вони пройшли повз, він обернувся і побачив, що один з них викинув балаклаву, і після цього розбіглись в різні сторони. Один з чоловіків побіг по траві, інший дорогою в ліво. Той, що кинув балаклаву був на вигляд близько 30-32 років, волосся було коротке. Після цього, особа яка викинула балаклаву побігла в сторону 16-ти поверхового будинку, а він підійшов та подивився, що саме викинули, зокрема побачив чорну балаклаву. Інших речей не бачив. Після цього, присів на лавочку та невизначений час чекав коли приїздить поліція та надавав показання слідчому.

Один з чоловіків був нижче за нього, іншого не запам`ятав, як і одягу, окрім того, що той, що кинув балаклаву був, в футболці, берцях і під футболку щось ховав.

Під час допиту вдруге йому показували фотографії, серед яких упізнав особу, яка в той день пройшла повз нього та викинула балаклаву чорного кольору.

Його допитували двічі, спочатку в 2015 році, а потім вже в 2020 році. При першому допиті надавав опис осіб, як їх запам`ятав. У 2020 році спочатку був допит того що відбувалось, а потім впізнання, і все було в один день. Особу під час впізнання впізнав по зачісці, очах, бровах. У наданому фото на впізнанні, у особи вже з`явились зморшки. Слідчий експеримент за його участі не проводився.

Прокурор йому надав перед допитом можливість ознайомитися з показаннями, які ним надані під час досудового розслідування. Він їх читав. Між тим, показання, що були надані під час досудового розслідування та показання, які він надає наразі, є, на його думку, ідентичними.

2.2.8. Довідка № 146 від 26.07.2015 ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_23 з 25.07.2015 перебував на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії де останньому встановлено діагноз - вогнепальне поранення черепа, внутрішньомозкова гематома лобно-тім`яній ділянці справа, інородне тіло в ділянці задній черепній ямці (т. 2 а.п. 60).

2.2.9. Протокол огляду місця події від 25.07.2015 з ілюстративною таблицею, згідно з яким, у присутності понятих та представника потерпілого, проведено огляд сходового майданчика третього поверху, що за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого виявлено білий пакет, усередині якого знаходиться кепка світло-сірого кольору, кепка синьо-зеленого кольору, рулон скотчу, чотири стяжки та клітчата сумка, також, було виявлено плями бурого кольору, електрошокер «958Type», чоловічий черевик на ліву ногу чорного кольору, недопалки. Під час огляду загального коридора (третій поверх) біля ліфтового приміщення виявлені сліди бурого кольору, на дверях загального коридора виявлено сліди папілярного узору, у приміщенні загального коридору (третій поверх) виявлено сліди бурого кольору та наручний годинник, стріляна гільза та гумова куля. Між квартирами № 16-19 в загальному коридорі на підлозі виявлений слід від взуття. Під час огляду приміщення квартири АДРЕСА_6 за вказаною адресою виявлено пластикову стяжку та плями речовини бурого кольору, барсетка та посвідчення водія, що належать ОСОБА_23 . Всі вказані речі наведені в відповідній фото таблиці, яка долучена до вказаного протоколу огляду (т. 2 а.п. 61 - 111).

2.2.10. Протокол огляду місця події від 25.07.2015 з ілюстративною таблицею, згідно з якими, у присутності понятих, проведено огляд земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , під час якого виявлено шапку чорного кольору з отворами для очей з логотипом «Пума», пара рукавиць червоного кольору з вставками чорного кольору. Згідно з планом-схемою, яку долучено до протоколу огляду місця події, розташування знайдених речей - між двома багатоповерховими будинками № 43 та 41, що за адресою АДРЕСА_2 (т. 2 а.п. 112).

2.2.11. Акт про застосування розшукової собаки від 25.07.2015, яка від площадки сходинкового майданчику третього поверху будинку АДРЕСА_2 , де на газоні винайдено рукавички червоного кольору та шапку чорного кольору (т. 2 а.п. 121).

2.2.12. Протокол огляду місця події від 26.07.2015, а саме службового приміщення лікарні Швидкої медичної допомоги, що за адресою АДРЕСА_8 . Під час проведеного огляду виявлено та вилучено особисті речі, які належали потерпілому ОСОБА_23 (т. 2 а.п. 123).

2.2.13. Протокол огляду місця події від 29.07.2015 з доданою фототаблицею, а саме приміщення моргу (секційна зала № 2), що розташоване за адресою АДРЕСА_9 , де здійснено огляд трупа ОСОБА_23 та виявлено і вилучено металевий предмет з різьбою довжиною 5 мм. (т. 2 а.п. 125).

2.2.14. Висновок експерта № 1857/2 від 28.08.2015, згідно з яким при проведенні експертизи трупа ОСОБА_23 виявлені:

- вогнепальна рана в правій щічній ділянці, з відходженням від неї ранового каналу, за ходом якого ушкодженні м`які тканини обличчя, що має ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я;

- вогнепальна рана в правій лобно-тім`яній скроневій ділянці, з відходженням від неї ранового каналу, за ходом якого ушкоджені права тім`яна кістка, оболонки та тканина правої півкулі мозку в лобній тім`яній скроневій ділянці, підкіркові вузли правої півкулі мозку, правий зоровий горб, стовбур мозку, ліва півкуля мозочку, де під твердою оболонкою мозку в ділянці задньої черепної ямки ліворуч рановий канал закінчується чужорідним тілом, у вигляді фрагменту металевого предмету з нарізами.

Указаний комплекс ушкоджень має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, і між даним комплексом ушкоджень та настанням смерті вбачається прямий причинно наслідковий зв`язок.

Смерть ОСОБА_23 настала внаслідок вогнепального сліпого поранення голови, що призвело до розвитку набряку-набухання головного мозку. Згідно з медичною документацією, біологічна смерть ОСОБА_23 настала 27.07.2015 о 05:45 год., яку було констатовано в приміщенні КМКЛ ШМД. Хоча зміст висновку (дослідницька частина) містить посилання на медичну документацію, згідно з якою ОСОБА_23 помер 29.07.2015 о 05:45 год. (т. 2 а.п. 132 - 138).

2.2.15. Акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 577 від 11.08.2015, згідно з яким кров трупа ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В (т. 2 а.п. 139).

2.2.16. Акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1006 від 26.08.2015, згідно з яким при дослідженні внутрішніх органів трупа ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4, виявлено крововиливи в зоні радіарних розривів тканини мозку стовбура субарахноїдальні крововиливи та крововиливи в зоні радіарних розривів тканини мозку лівої півкулі мозочку, правої тім`яної частки з клітинною тканини головного мозку з паретичним повнокров`я вен та діапездними крововиливами. ішемічна дистрофія нейроцитів з вогнищами нейролізису (т. 2 а.п. 140).

2.2.17. Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.08.2020, згідно з яким свідок ОСОБА_24 за загальними рисами обличчя впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 2 та яка 25.07.2015 перебувала поблизу будинку АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою долученою до протоколу впізнання на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_14 (т. 2 а.п. 141 - 144).

2.2.18. Висновок експерта № 1182 мб від 19.02.2016 з супровідним листом та довідкою про вартість експертизи, згідно з якими було проведено дослідження шапки (балаклави) чорного кольору з логотипом «Puma», під час чого виявлено клітини з ядрами, визначено генетичні ознаки ДНК профілю, які окрім того є змішаними (т. 2 а.п. 147 - 154 ).

2.2.19. Копія висновку експерта № 10-2343 від 10.02.2020 згідно з яким проведено дослідження букального епітелію, узятого в ОСОБА_14 та встановлені відповідні генетичні ознаки ДНК (ДНАК профіль), проведений у кримінальному провадженні, внесеного 18.12.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110140001706 за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України (т. 3 а.п. 114 - 119).

2.2.20. Висновок експерта № 10-1346 від 04.06.2020 згідно з яким проведено дослідження клітин з ядрами, що містяться на шапці (балаклаві) та генетичні ознаки букального епітелію ОСОБА_14 . Згідно з проведеним дослідженням встановлено збіг за генетичними ознаками зразків букального епітелію ОСОБА_14 та генетичних ознак клітин з ядрами виявлених на шапці (балаклаві) - рівень збігу 22 локуси з 24, оскільки 2 локуси ДНК профілю з шапки (балаклави) та визначені при проведенні експертизи 19.02.2016 (т. 3 а.п. 129).

2.2.21. Протокол від 31.07.2020 отримання зразків для експертизи у кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015, згідно з яким слідчим, у присутності захисника, було відібрано біологічні зразки букального епітелію у підозрюваного ОСОБА_14 - підозрюваний самостійно узяв вушні палички та зробив мазки з внутрішньої порожнини роту, які надав слідчому. Зауважень від слідчого та підозрюваного не надходило (т. 3 а.п. 135).

2.2.22. Висновок експерта № 10-1992 від 25.09.2020 згідно з яким проведено порівняльне дослідження клітин з ядрами, які виявлені у зразку букального ептілею ОСОБА_14 та інформацію про генетичні ознаки клітин з ядрами на шапці (балаклаві), вилученої під час огляду місця події 25.07.2015, згідно з копією висновку експерта № 1182 мб від 19.02.2016. Відповідно до проведеного дослідження встановлено збіг за генетичними ознаками зразків букального епітелію ОСОБА_14 та генетичних ознак клітин з ядрами на шапці (балаклаві) за 22 локусами з 24 частково (частковий збіг щодо визначення кількості та цифрового показника лілей), а за 19 локусами - повністю (т. 3 а.п. 143 - 151).

2.2.23. Висновок експерта № CE-19/111-20/50133-ТВ від 19.10.2020 згідно з яким проведено дослідження мобільного телефону марки «Lenovo», моделі «Р780», у корпусі чорного кольору та визначено ринкову вартість вказаного майна станом на 2015 рік, яка складає 3012 грн 53 коп. (т. 3 а.п. 158).

2.2.24. Висновок експерта № 637 від 26.07.2015 згідно з яким проведена балістична експертиза у кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015 та встановлено, що вилучені під час огляду місця події 25.07.2015 за адресою АДРЕСА_2 , гільзи, є частинами стріляних шумових набоїв марки «S&B 9 мм PA Blanc», калібру 9 мм, Р.А., що найімовірніше усього, були споряджені кулями з еластичного губоподібного матеріалу саморобним способом. Дані гільзи були викинуті (стріляні) із самозарядної зброї під патрон калібру 9 мм Р.А., ймовірніше всього - з пістолета турецького виробництва модельного рядку «Zoraki Stalker». Одна куля, ймовірніше всього, є частиною стріляної кулі 9 мм набою несмертельної дії. Куля могла складати одне ціле, тобто один набій з числа наданих гільз. Визначити з якої зброї було стріляно набій, не надається можливим тип та вид стріляної гільзи та кулі, а також вид вогнепальної зброї, з якої імовірно було здійснено постріли (т. 3 а.п. 164 - 170).

2.2.25. Висновок експерта № 54-тр від 06.08.2015, згідно з яким проведено дослідження двох замків, які вилучені з дверей квартири АДРЕСА_3 , які складаються з двосторонніх циліндрових механізмів, які відповідно до проведеної експертизи не мають слідів відмикання сторонніми предметами та перебувають у справному стані (т. 3 а.п. 173 - 178).

2.2.26. Висновок експерта № 541хс від 12.08.2015 згідно з яким проведено дослідження металевого предмету з різьбою, який вилучено при розтині тіла ОСОБА_23 , встановлено, що наданий на дослідження металевий предмет з чорного кольору з різьбою, довжиною 6 мм, виготовлений із сплаву на основі заліза, а також містить цинк. Маса предмету 0,234 грам (т. 3 а.п. 182 - 183).

2.2.27. Висновок судово-психіатричного експерта № 443 від 13.08.2020 згідно з яким проведено психіатричну експертизу ОСОБА_14 та встановлено, що у період вчинення правопорушення ОСОБА_14 не виявляв ознак будь-якого психічного розладу, міг усвідомлювати діяння та керувати ними, не знаходився в стані афекту. У теперішній час так само не виявляє ознак будь-якого психічного розладу, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, та примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_14 має нормативний рівень функціонування інтелектуально-мнестичної сфери (т. 3 а.п. 190 - 193).

2.2.28. Протокол затримання від 08.07.2020, відповідно до якого у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 відповідно до ухвали слідчого судді від 08.07.2020 було затримано підозрюваного ОСОБА_14 (т. 3 а.п. 217 -219).

2.2.29. Протокол огляду предметів від 25.11.2020 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, згідно з яким було оглянуто шапку (балаклаву), яку вилучено під час огляду місця події 25.07.2015 (т. 4 а.п. 14).

2.2.30. Протокол огляду предметів від 25.11.2020 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, згідно з яким було оглянуто речі, які вилучено під час огляду місця події 25.07.2015 (т. 4 а.п. 15 - 17).

2.3. Надані матеріали досудового розслідування.

2.3.1. Витяги з ЄРДР за № 12015100050007126 від 25.07.2015, відповідно до яких, 25.07.2015 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні з підстав того, що 25.07.2015, близько о 20:10 год., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_14 та не встановлена органом досудового розслідування особа, за попередньою змовою, заподіяли смерть ОСОБА_23 з метою заволодіння майном останнього. Органом досудового розслідування визначено СВ Оболонського РУ ГУМВС України м. Києві, а процесуальне керівництво здійснюється групою прокурорів Оболонського району м. Києва. Витяг станом на 10.12.2020 (т. 2 а.п. 4-5).

2.3.2. Постанова від 25.07.2015 про створення слідчої групи від 25.07.2015 з числа слідчих СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві у кримінальному провадженні № 12015100050007126 (т. 2 а.п. 6).

2.3.3. Постанова від 25.07.2015 про призначення групи прокурорів з числа прокурорів прокуратури Оболонського району м. Києва в кримінальному провадженні № 12015100050007126 (т. 2 а.п. 7).

2.3.4. Постанова від 15.05.2020 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу, а саме СУ ГУНП Національної поліції у місті Києві в кримінальному провадженні № 12015100050007126 (т. 2 а.п. 8-9).

2.3.5. Постанова від 15.05.2020 про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12015100050007126 з числа прокурорів Київської місцевої прокуратури № 5 та Київської місцевої прокуратури № 8 (т. 2 а.п. 10).

2.3.6. Доручення про проведення досудового розслідування (у порядку статті 214 КПК України) від 18.05.2020 у кримінальному провадженні № 12015100050007126 (т. 2 а.п. 11);

2.3.7 Постанова від 18.05.2020 про створення слідчої групи з числа слідчих СУ ГУНП у м. Києві у кримінальному провадженні № 12015100050007126 (т. 2 а.п. 12 - 13).

2.3.8. Клопотання слідчого від 21.08.2020 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100050007126 до чотирьох місяців (т. 2 а.п. 14 - 18).

2.3.9. Постанова від 27.08.2020 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100050007126 до чотирьох місяців (т. 2 а.п. 19 - 23).

2.3.10. Постанова від 25.09.2020 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12015100050007126 з числа прокурорів Київської міської прокуратури (т. 2 а.п. 24 - 25).

2.3.11. Клопотання слідчого від 21.10.2020 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100050007126 (т. 2 а.п. 26 - 30).

2.3.12. Постанова від 28.10.2020 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100050007126 до шести місяців (т. 2 а.п. 31 - 34).

2.3.13. Постанова від 06.11.2020 про внесення змін до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 12015100050007126 (т. 2 а.п. 35 - 36).

2.3.14. Рапорт та дозвіл від 27.11.2020 на внесення до ЖЕО щодо встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України за наслідком проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо вбивства ОСОБА_23 (т. 2 а.п. 37 - 38).

2.3.15. Повідомлення від 27.11.2020 про початок досудового розслідування, внесеного 27.11.2020 до ЄРДР за № 12020100000001047 за ч. 4 ст. 187 КК України щодо розбійного нападу на ОСОБА_23 (т. 2 а.п. 39).

2.3.16. Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні за № 12020100000001047 щодо розбійного нападу на ОСОБА_23 . Витяг станом на 27.11.2020 (т. а.п. 40).

2.3.17. Доручення від 27.11.2020 на проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12020100000001047 (т. 2 а.п. 41).

2.3.18. Постанова від 27.11.2020 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеного 27.11.2020 до ЄРДР за № 12015100050007126 (т. 2 а.п. 42).

2.3.19. Постанова від 27.11.2020 про об`єднання матеріалів досудового розслідування, зокрема матеріалів кримінальних проваджень за № 12015100050007126 та № 12020100000001047 (т. 2 а.п. 43).

2.3.20. Постанова від 27.11.2020 про визначення загального строку досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 102015100050007126, а саме до 08.01.2021 (т. 2 а.п. 44 - 45).

2.3.21. Постанова від 04.12.2020 про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження щодо невстановленої під час досудового розслідування особи (т. 2 а.п. 46 - 57).

2.3.22. Рапорт слідчого Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_37 про здійснення виїзду за адресою АДРЕСА_2 за зверненням ОСОБА_21 (т. 2 а.п. 58).

2.3.23. Рапорт чергового Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_38 про надходження повідомлення по спецлінії «102» від лікаря щодо надання медичної допомоги особі, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 (т. 2 а.п. 59).

2.3.24. Постанова від 29.07.2015 згідно з якою слідчим призначено судово-медичну експертизу в кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015 (т. 2 а.п. 130).

2.3.25. Постанова від 25.07.2015 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи із супровідним листом в кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015 (т. 2 а.п. 145).

2.3.26. Лист Київського НДЕКЦ МВС України від 19.02.2020, згідно з яким - встановлено збіг за регіональним обліком генетичних ознак людини, а саме під час перевірки генетичних ознак (ДНК профілю) зразку букального епітелію підозрюваного ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який узятий у підозрюваного в рамках кримінального провадження, внесеного 18.12.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110140001706, виявлено співпадіння із змішаними генетичними ознаками клітин з ядрами, які узяті з шапки (балаклави), яка була досліджена в рамках кримінального провадження, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 (т. 2 а.п. 155).

2.3.27. Запит від 20.05.2020 слідчого у кримінальному провадженні № 12015100050007126 щодо надання належним чином посвідченої копії висновку з кримінального провадження № 12019110140001706, та відповідь на вказаний запит(т. 3 а.п. 112 - 113).

2.3.28. Постанова від 29.05.2020 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи в кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015, згідно з якою слідчим призначено молекулярно-генетичну експертизу та поставлені відповідні питання експерту, зокрема чи містяться генетичні ознаки ОСОБА_14 серед змішаних генетичних ознак встановлених в шапці (балаклаві) відповідно до висновку експерта № 1182 мб від 19.02.2016 (т. 3 а.п. 125 - 126).

2.3.29. Постанова прокурора від 15.07.2020 про відібрання біологічних зразків судової молекулярно-генетичної експертизи в кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015, згідно з якою слідчим призначено молекулярно-генетичну експертизу та поставлені відповідні питання експерту, зокрема чи містяться генетичні ознаки ОСОБА_14 серед змішаних генетичних ознак встановлених в шапці (балаклаві) відповідно до висновку експерта № 1182 мб від 19.02.2016 (т. 3 а.п. 133 - 134).

2.3.30. Постанова про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 04.08.2020 в кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015, згідно з якою слідчим призначено молекулярно-генетичну експертизу та поставлені відповідні питання експерту, зокрема щодо виявлення клітин з ядрами в зразках букального епітелію ОСОБА_14 , визначення ДНК - профілю підозрюваного ОСОБА_14 та щодо наявності їх серед змішаних генетичних ознак встановлених в шапці (балаклаві) (т. 3, а.п. 137 - 140).

2.3.31. Постанова слідчого від 12.10.2020 про призначення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015 на підставі якої слідчим призначено судову товарознавчу експертизу та поставлено експертній установі відповідні питання, зокрема щодо ринкової вартості мобільного телефону марки «Lenovo», моделі «Р780», у корпусі чорного кольору станом на 25.07.2015 (т. 3 а.п. 152 - 154).

2.3.32. Постанова слідчого від 26.07.2015 про призначення балістичної експертизи відповідно до якої слідчим у кримінальному провадженні № 12014100050000013 від 25.07.2015 призначено балістичну експертизу та поставлені експерту питання, зокрема щодо патронів та виду зброї, з якої було здійснено постріл (т. 3 а.п. 162).

2.3.33. Постанова слідчого від 29.07.2015 про призначення криміналістичної експертизи згідно з якою, слідчим у кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015 призначено трасологічну експертизу, а експерту поставлені питання щодо справності механізмів замків та наявності факту їх відмикання (т. 3 а.п. 171).

2.3.34. Постанова про призначення експертизи металів та сплавів від 29.07.2015 згідно з яким слідчим у кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015 призначено експертизу металів та сплавів та поставлено питання щодо виду металу (сплаву) з якого виготовлено металевий предмет наданий на дослідження (т. 3 а.п. 179).

2.3.35. Постанова про призначення судової амбулаторної комісійної психолого-психіатричної експертизи від 03.08.2020 у кримінальному провадженні № 12015100050007126 від 25.07.2015 згідно з якою слідчим призначено експертизу та експерту поставлені питання щодо наявності психічних розладів в ОСОБА_14 станом на час вчинення кримінального правопорушення та інших питань, що впливають на стан осудності ОСОБА_14 на час учинення останнім кримінального правопорушення (т. 3 а.п. 184 - 188).

2.3.36. Повідомлення про підозру від 08.07.2020 згідно з якою ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (т. 3 а.п. 194 - 204).

2.3.37. Клопотання від 08.07.2020 про дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_14 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 (т. 3 а.п. 205 - 211).

2.3.38. Ухвала слідчого судді від 08.07.2020 про надання дозволу на затримання з метою приводу ОСОБА_14 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 (т. 3 а. п. 212 -216).

2.3.39. Клопотання від 08.07.2020 про застосування запобіжного заходу в виді тримання під варту щодо ОСОБА_14 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 (т. 3 а.п. 220 - 225).

2.3.40. Ухвала слідчого судді від 09.07.2020 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_14 запобіжного заходу в виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 (т. 3 а. п. 226 - 230).

2.3.41. Клопотання від 28.08.2020 про продовження строку дії запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо ОСОБА_14 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 (т. 3 а.п. 231 - 237).

2.3.42. Ухвала слідчого судді від 03.09.2020 про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_14 в виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 (т. 3 а. п. 238).

2.3.43. Клопотання від 28.10.2020 про продовження строку дії запобіжного заходу в виді тримання під варту щодо ОСОБА_14 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 (т. 3 а.п. 239 - 245).

2.3.44. Ухвала слідчого судді від 02.11.2020 про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_14 в виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 (т. 3 а. п. 245а).

2.3.45. Повідомлення про підозру від 30.11.2020 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 щодо підозрюваного ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України (т. 3. а.п. 246 - 250).

2.3.46. Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 03.12.2020 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 підозрюваному ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України (т. 4. а.п. 2 - 9).

2.3.47. Постанова від 17.08.2015 про визнання та долучення до справи речових доказів у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, згідно з яким в якості речових доказів визнано скотч, білу сорочку в клітинку, чорний реглан та чорну футболку з написом «дізель», блайзер чорного кольору з білою вставкою, які було виявлено та вилучено під час огляду місця події від 25.07.2015 у приміщенні буд. АДРЕСА_2 (т. 4 а.п. 10).

2.3.48. Заяви про надання речей та документів потерпілою слідчому та отримання їх від слідчого (т. 4 а.п. 11 - 13).

2.3.49. Постанова слідчого від 25.11.2020 про визнання речових доказів у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, згідно з якою речовими доказами визнано речі, які вилучені під час огляду місця події 25.07.2015 (т. 4 а.п. 18 - 23).

2.3.50. Постанова від 09.07.2020 про визнання речових доказів у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, згідно з якою було визнано речовими доказами речі, які вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 (т. 4 а.п. 24 - 27).

2.3.51. Клопотання слідчого від 09.07.2020 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, а саме майно, яке вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 (т. 4 а.п. 28 - 32).

2.3.52. Ухвала слідчого судді від 15.07.2020 (провадження 761/20672/20) про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, а саме майно, яке вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 (т. 4 а.п. 33).

2.3.53. Заява підозрюваного ОСОБА_14 від. 04.11.2020 про повернення майна - ноутбука, вилученого під час проведення обшуку за місцем його проживання, а також розписка від 04.11.2020 про отримання ноутбуку від слідчого (т. 4 а.п. 34, 35).

2.3.54. Ухвала слідчого судді від 20.10.2020 про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, а саме з ноутбуку, який вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 (т. 4 а.п. 37).

2.3.55. Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, щодо виконання вимог ст. 290 КПК України (т. 4 а.п. 221 - 249, т. 5 а.п. 1 - 21).

2.3.56. Лист Обухівської окружної прокуратури Київської області від 17.10.2022, згідно з яким в матеріалах кримінального провадження № 12019110140001706 наявний запит слідчого у кримінальному провадженні № 12015100050007126 про надання посвідчених копій постанови про проведення судово-молекулярної-генетичної експертизи від 26.12.2019, постанови про отримання біологічних зразків від 19.12.2019, висновку експерта від 10.02.2022 № 10-2343, протоколу отримання зразків для проведення експертизи від 21.12.2019 (т. 6 а.п. 248).

2.3.57. Лист Київської міської прокуратури від 16.03.2023, Київської обласної прокуратури 07.04.2023, витяг з ЄРДР № 12019110140001706, постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019110140001706, постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019110140001706, постанова про доручення провадження досудового розслідування групою слідчих № № 12019110140001706, постанова про отримання біологічних зразків у кримінальному провадженні № 12019110140001706, протокол отримання біологічних зразків у кримінальному провадженні № 12019110140001706 для проведення експертизи, постанова про проведення судово-молекулярної-генетичної експертизи у кримінальному провадженні № 12019110140001706, супровідний лист (т. 9 а.п. 47 - 63).

2.3.58. Відповідь СУ ГУНП від 15.07.2023 згідно з якою, свідки ОСОБА_39 та ОСОБА_40 відвідували приміщення УСР в м. Києві ДСР НП України за адресою м. Київ, вул. Антоновича, 114, 03.06.2020 (т. 9 а.п. 100 - 103, 122 - 128).

2.3.59. Лист слідчого СУ ГУНП у м. Києві від 16.07.2020 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 про надання інформації щодо характеристики ОСОБА_14 за місцем проживання (т. 2 а.п. 216).

2.3.60. Характеристика ЖЕК «Липкижитлосервсі» від 21.07.2020 згідно з якою на ОСОБА_14 за місцем проживання скарг від мешканців сусідніх квартир з приводу порушення громадського порядку не надходило (т. 2 а.п. 217).

2.3.61. Лист слідчого СУ ГУНП у м. Києві від 15.07.2020 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 про надання інформації щодо перебування ОСОБА_14 на обліку в лікаря нарколога (т. 2 а.п. 218).

2.3.62. Довідка № 433675 від 21.07.2020 видана КМНКЛ «Соціотерапія» про те, що ОСОБА_14 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває (т. 2 а.п. 219).

2.3.63 Лист слідчого СУ ГУНП у м. Києві від 15.07.2020 у кримінальному провадженні, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126 про надання інформації щодо перебування ОСОБА_14 на обліку в лікаря психіатра на якому міститься відмітка Київського міського центру судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_14 на вказаному обліку не перебуває (т. 2 а.п. 220).

2.4. Надані докази стороною захисту.

2.4.1. Обвинувачений ОСОБА_14 надав суду показання, що до інкримінованих йому подій він не причетний. Потерпілого та його дружину, він не знав та не знає. Він живе в місті Києва, але в його батьків є домоволодіння в АДРЕСА_10 , у яке він час від часу їздить, доглядає, бо батьки старі. У липні 2015 року він був в с. Бобровиця. Зокрема, 25.07.2015 він цілий день допомагав сусідці ОСОБА_25 із ремонтом підлоги, разом з іншим сусідом ОСОБА_27 , за межі села не виїжджав. У той день приїхала донька ОСОБА_25 - ОСОБА_26 , з якою він також давно знайомий. Тим більше, ОСОБА_26 приїжджає до матері лише по суботах, бо працює в за в Києві, та повертається в неділю. Після того як вони залили підлогу, він залишився в гостях, ОСОБА_25 пригощала його, вони спілкувались. Зокрема він розповів про те, що у його сина буде день народження на наступному тижні, зокрема синові мало виповнитися 16 років. Але він із сином та колишньою дружиною тривалий час не спілкувались. Але в цей раз син його запросив на свій день народження, і він не знав як вчинити, зокрема чи їхати чи ні. ОСОБА_26 та ОСОБА_25 його вмовляти поїхати. За вказаних обставин, він не визнає своє винуватість в пред`явленому обвинуваченні, бо не був 25.07.2015 в Оболонському районі міста Києва, тим більше біля АДРЕСА_5. Звідки взялось ДНК на шапці, яку було вилучено під час огляду місця події, йому не відомо. Раніше він в Оболонському районі працював бригадиром на будівництві та для своїх підлеглих купляв балаклави та рукавички. Тому, якщо було вилучено балаклаву, це могла бути одна з тих, що він купляв. У липні 2020 року, перед затриманням, працював водієм в таксі Bolt. Наразі працює кур`єром в юридичній фірмі.

2.4.2. Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні надала показання, що ОСОБА_14 знає давно, оскільки батьки ОСОБА_14 мають домоволодіння в с. Бобровиця поряд з домоволодінням її матері. Тому вони час від часу бачаться, іноді спілкуються при зустрічі в селі. ОСОБА_14 допомагає іноді по господарству її матері.

Зокрема день, місяць та рік вона не пам`ятає, але впевнена, що коли була подія злочину ОСОБА_14 знаходився с. Бобровиці, Чернігівської області, бо вона тоді приїхала до своєї мами, яка мешкала в с. Бобровиці. Приїхала по обіді, приблизно о 12 год., це була субота, бо приїжджає до матері лише по суботах. ОСОБА_14 допомагав її матері заливати підлогу в будинку разом з іншим сусідом ОСОБА_27 . У ОСОБА_14 є син ОСОБА_41 , у якого 30 липня день народження. Синові мало виповнитися 16 років, і син запросив ОСОБА_14 на день народження. Це для ОСОБА_14 була значна подія, бо останній тривалий час не спілкувався із колишньою дружиною та сином. Тому вона, мама та ОСОБА_14 сиділи та розмовляли у вечорі, після того як зробили підлогу. ОСОБА_14 навіть казав, що не поїде, а вони його переконували поїхати. ОСОБА_14 живе в 5 хвилинах від них. ОСОБА_14 перебував майже цілий день в них на подвір`ї та протягом цього часу вона бачила його. Зокрема ОСОБА_14 якщо і виходив з подвір`я, але не довше ніж на 40 хвилин, аби помитися та вирішити свої справи. Потім ОСОБА_14 повертався та перебував до першої години ночі.

Тому, незважаючи на те, що дату вона не пам`ятає, але вона відштовхується від того, що бачила ОСОБА_14 саме в суботу, тобто перед днем народження сина якому мало виповнитесь 16 років, а отже це мало бути лише в 2015 році, але точно не пам`ятає. У поліцію її не викликали та не допитували, але допитували її маму. З часом дізналась, що ОСОБА_14 звинувачують у вчиненні злочинів, але хто і коли сказав, уже не пам`ятає.

2.4.3. Свідок ОСОБА_27 у судовому засідання надала показання, що з ОСОБА_14 знайомий, оскільки батьки останнього мають домоволодіння в с. Бобровиця. ОСОБА_25 є сусідкою, у якої він разом із ОСОБА_14 робили ремонт. ОСОБА_25 неодноразово прохала допомогти з ремонтом будинку. Останній раз коли робив ремонт, домовились із нею. Між 08:00 та 09:00 годинами зустрілись з ОСОБА_14 у ОСОБА_25 , допомагали робити підлогу. За весь час ОСОБА_42 нікуди не відходив. Це була субота, але яке число, місяць та рік пригадати не може. Коли працювали разом, інколи виходили з будинку відпочити та під час перекурів розмовляли про синів. ОСОБА_14 повідомив, що десь днів за 5 - 6 має поїхати до свого сина. Пізніше, близько о вечері, біля 18:00 год. прийшла донька ОСОБА_25 , після чого він пішов до себе. Де був ОСОБА_14 після 18:00 год. достеменно йому не відомо, зокрема чи був він вдома у ОСОБА_25 чи ні.

Донька ОСОБА_25 , а саме ОСОБА_26 приїжджає тільки по суботах, тому це пам`ятає, однак не може назвати місяць, число та рік. Під час допиту в поліції на нього намагались впливати, однак не пам`ятає коли та в який час його допитували. До нього до дому приїжджали працівники правоохоронного органу, вимагали від дружини, аби вона надала його номер мобільного телефону.

2.4.4. Свідок ОСОБА_43 у судовому засіданні надав показання, що до неї приїздили чоловіки, били в ворота, представились працівниками поліції з м. Києва, просили надати можливість поспілкуватися із чоловіком ОСОБА_27 щодо обставин справи за обвинуваченням ОСОБА_14 . Між тим, вона повідомила, що чоловік мобілізований до лав ЗСУ, а отже, там де він перебуває відсутній зв`язок. Вона спізнювалась на роботу, але вказані чоловіки її не відпускали. Від вокзалу в с. Бобровиця до місця її проживання можна дістатись маршруткою. Вона знає ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , бо живуть в одному селищі, бачить їх іноді в селі. Обставини справи за обвинуваченням ОСОБА_14 їй не відомі, але знає, що о 2014 чи 2015 роках ОСОБА_14 затримували.

2.4.5. Свідок ОСОБА_44 у судовому засіданні надав показання, що подія відбулась досить давно, потерпілого ОСОБА_23 особисто не знає. За все життя відвідував приміщення храму, де здійснював службу ОСОБА_23 один або два рази. Так як події були в 2015 року, він нічого не пам`ятає, як і викликався чи ні до органу досудового розслідування, та з яких підстав. Але, якщо є протокол допиту де він давав показання, то так і було, такий протокол можливо підписував.

2.4.6. Свідок ОСОБА_45 у судовому засіданні надала показання, що працює журналістом. У 2015 році надавала для благодійного фонду «Правовий сектор» статтю про те, що священнослужитель ОСОБА_23 хотів будувати церкву на Оболонській набережній, поставив там намет (палатку) куди пізніше приходили прихожани, саджали ялинки. Пізніше цього священнослужителя вбили. Люди казали через наявність земельного конфлікту, бо він хотів будувати на цій землі храм. Однак, їй достеменно не відомо з яких підстав. ОСОБА_23 був волонтером, їздив на фронт, чи були у потерпілого гроші віряни не казали. ОСОБА_23 був патріотом, приймав участь на майдані та їздив на фронт як волонтер, хоча він був священиком УПЦ МП, але остання його притискала. З чужих слів їй відомо, що ОСОБА_23 вбили та викрали його телефон, який пізніше здали в ломбард та за цим телефоном було знайдено вбивцю. Люди хотіли зробити капличку де ОСОБА_23 намагався отримати земельну ділянку, навіть залили фундамент, збирали кошти. Ініціатором будівництва була ОСОБА_46 .

2.4.7. Свідок ОСОБА_47 у судовому засіданні надав показання, що влітку, після свого дня народження, близько в середині липня 2015 року, він перебував біля парковки за АТБ по вул. Мінській в Оболонському районі міста Києва, зокрема біля ресторану «Макдональдс». Із ним були знайомі ОСОБА_48 , ОСОБА_49 . Під час прогулянки побачив на землі мобільний телефон марки «Lenovo», який був в чохлі, можливо коричневого кольору та мав пошкодження на екрані. Він його підібрав та вирішив залишити собі. Після цього ходив з цим телефоном близько шести днів, користувався ним, вставляв свою сім-карту та пізніше вирішив його продати в АДРЕСА_11 , на «кругу» в переході, в місці ремонту мобільних телефонів. Після двох днів як продав цей телефон, до нього прийшли працівники поліції з приводу проданого телефону та проводили обшук за місцем мого мешкання.

Коли підібрав телефон то показав своїм знайомим ОСОБА_50 та ОСОБА_51 та давав їм його потримати. У самому телефоні нічого не було.

У поліції дізнався про обставини справи так як спочатку підозрювали його в учиненні вбивства, та вживанні наркотичних засобів. У поліції провів цілий день, після чого відпустили. Пізніше, через деякий час, близько двох років тому викликали повторно для здійснення допиту.

2.4.8. Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні надала показання, що в неї і в її подруги були сини, вони завжди допомогали один одному, тому ОСОБА_14 знає давно. Коли вона втратила сина, ОСОБА_14 був завжди за помічника та ніколи не відмовляв в допомозі.

На передодні дня, коли трапилась подія, батьки ОСОБА_14 та вона вирішили займатись ремонтом в будинках, тому ціле літо ОСОБА_14 перебував в с. Бобровиці та допомагав їй з ремонтом також. Зауважила, що в ОСОБА_14 зламався власний транспортний засіб, а останній весь час знаходився в с. Бобровиці, через що, постійно бачила його кожен день, щонайменше два рази на день.

Так, 25.07.2015 сусід ОСОБА_27 та ОСОБА_14 весь день разом заливали підлогу у її прихожій. Пізніше, близько о 18:00 год. в цей день приїхала її донька - ОСОБА_26 з Києва, а ОСОБА_27 пішов до себе додому. У цей час ОСОБА_14 припинив заливати підлогу, і оскільки приїхала донька, всі разом почали відпочивати та пити чай. Близько до 12 год. вечора всі втрьох розмовляли, у тому числі про день народження сина ОСОБА_14 - ОСОБА_52 , якому мало виповнитися 16 років та який запросив ОСОБА_14 на свій День народження, однак ОСОБА_14 вагався щодо такої поїздки. Останній перебував в її будинку близько до 12 год. вечора після чого повернувся до свого будинку, бо зателефонувала його мати.

Також, незважаючи на те, що ОСОБА_14 весь час влітку перебував в с. Бобровиці, близько за тиждень 25.07.2015, коли необхідно було підготувати приміщення для ремонту та викидати стару підлогу, то вона це робила разом з рідною сестрою ОСОБА_53 , яка приїхала ще на початку липня, приблизно 10 липня 2015 року та пробула біля двох тижнів. ОСОБА_54 знає ОСОБА_14 та бачила його в той час, тобто коли була.

Окрім цього повідомила, що для того аби доїхати з с. Бобровиці до Києва в Оболонський район без автомобіля треба їхати до вокзалу, близько 5-ти км, у місто курсують маршрутки. Графіки підпорядковані таким чином, щоб підвозити людей до електрички. Останній автобус повертається в 22:45 з вокзалу. Електричкою з Бобровиці до Києва їхати 1 год. 40 хв. Отже, якщо о 20-21 годині вечора перебувати на Оболонському районі в м. Києві, то до с. Бобровиці вже не добратися. У зв`язку з чим уважає, що в день вбивства ОСОБА_23 , ОСОБА_14 не міг покинути с. Бобровиці та поїхати до Києва, а потім знову повернутися в с. Бобровиці, бо на це необхідний значний час, ураховуючи й те, що в останнього був зламаний транспортний засіб.

2.4.9. Свідок ОСОБА_55 у судовому засіданні надав показання, що працював адміністратором інтернет-проекту «Я люблю Оболонський район» та зазначив, що це було не офіційною роботою, а є лише хоббі, бо це сторінка в ОСОБА_56 та на сайті в Інтернет мережі. Сайт з`явився пізніше, спочатку публікації були лише на фейсбуці. Він публікував відомості щодо життя громади в Оболонському районі, у тому числі публікував інформацію щодо будівництв та їх законності. 01.08.2014 з`явилася інформація в виданні «У місті» про початок робіт на кінцевій 24 тролейбусу на Прирічній, біля будинку АДРЕСА_12 . Було зазначено, що розпочалось нібито будівництво церкви. Указана інформація була перепублікована, також була фотографія церкви. Було обговорення, однак людям це не було дуже цікаво, у зв`язку з чим і йому з часом це питання не стало цікавим. У 2015 році знову він побачив розміщення статей про початок здійснення робіт щодо будівництва церкви, бо мешканці почали писати про це. Окрім фейсбуку ніяких інших публікацій не бачив. Пізніше була опублікована інформація щодо вчинення вбивства священника, який будував церкву, і що до вказаного злочину можуть бути причетні люди, яким належить паркова за адресою АДРЕСА_12 , оскільки за проектом на території церкви мала бути паркова, яка є і наразі платною. У 2015 році була теж парковка, однак щодо законності в нього не було відомостей. Знав, що були конфлікти щодо земельної ділянки, щодо законності будівлі, зокрема парковки. Певний час він спілкувався з людьми і чув різні версії, люди також його питали щодо припущень та версій вбивства. Тому і він зробив статтю припущення щодо можливої версії вбивства, пов`язаною саме з земельною ділянкою. А отже, достовірними відомостями або інформацією щодо того, кому належала парковка за адресою АДРЕСА_12 , і хто причетний до вбивства, він не володіє.

2.4.10. Лист СУ ГУНП згідно з яким, в останніх відсутня інформація, що ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 проходили в приміщення СУ ГУНП за адресою АДРЕСА_13 протягом часу з 01.06.2020 до 10.06.2020, на запит адвоката ОСОБА_20 в рамках кримінального провадження № 42017101090000016 (т. 7 а.п. 74).

2.4.11. Лист Київської міської прокуратури на запит адвоката ОСОБА_20 , згідно з яким протягом часу з 25.07.2015 до 29.07.2015 перший заступник прокурора Оболонської районної міста Києва прокуратури ОСОБА_62 на лікарняному та у відрядженні не перебував, але з 30.07.2015 до 14.08.2015, тобто строком на 16 днів надано відпустку (т. 7 а.п. 78 - 80).

2.4.12. Клопотання підозрюваного ОСОБА_14 на ім`я слідчого від 09.11.2020 щодо допиту в якості свідків осіб, які разом із ним 25.07.2020 здійснювали ремонт будівлі в с. Бобровиця (т. 2 а.п. 229).

2.4.13. Фотографії з зображенням хлопця, жінки та обвинуваченого ОСОБА_14 , а також дві фотографії з портретом осіб, які розшукувались органом досудового розслідування у зв`язку із заподіянням смерті потерпілому ОСОБА_23 (т. 2 а.п. 230 - 232).

2.4.14. Фотографії з зображенням чоловіка та жінки (т. 2 а.п. 233, 234).

2.5. Матеріали надані стороною захисту.

2.5.1. Роздруківка з сервісу «Bolt», згідно з якої ОСОБА_63 отримав 7531 грн 00 коп. з 01.07.2020 до 05.07.2020 за надані ним пасажирські перевезення у період часу з 29.06.2020 до 05.07.2020 (т. 2 а.п. 203 - 218).

2.6. Оцінка наданих сторонами доказів.

2.6.1. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

2.6.2. Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення та захисту докази (2.2., 2.4.), суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та спроможність на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, сторона захисту просила визнати всі надані стороною обвинувачення матеріали досудового розслідування, усі докази, а також кожен з доказів окремо - недопустимими. А отже в силу положень ст. 26 КПК України суд зобов`язаний надати оцінку відповідним матеріалам досудового розслідування, які відповідають вимогам статті 84 КПК України.

2.6.3. Інші документи, які надані сторонами обвинувачення та захисту (2.3, 2.5.) не є доказами. Бо хоча матеріали досудового розслідування складаються здебільшого з документів, але не всі вони є доказами. Зокрема, вони складаються з процесуальних рішень, які прийняті слідчим та прокурором під час досудового розслідування, супровідних листів тощо. Тому вони є іншими документами, які надають певні статуси чи визначають певні процедури, а також містять відомості щодо особистості певних учасників кримінального провадження. З цих підстав, лише ті документи, які відповідають вимогам статей 84, 99 КПК України можуть бути оцінені судом в порядку, визначеному статтею 94 КПК України, а отже можуть бути визнані недопустимими в порядку статей 86, 87 КПК України, і тому суд їх не оцінював відповідно до положень ст. 94 КПК України.

З цих підстав суд відмовляє стороні захисту в задоволенні клопотань про визнання всіх матеріалів досудового розслідування недопустимими, які не є доказами.

2.6.4. Тут також варто урахувати, що сторона захисту має право подавати скарги на рішення слідчого та прокурора під час судового провадження, які не мала права оскаржити під час досудового розслідування, а також заперечення на ухвали слідчих суддів. Між тим, процесуальний закон визначив для цього певну стадію кримінального провадження - підготовче судове провадження, як стадію, коли фактично такі дії та бездіяльність можуть бути оскаржені. Але, як видно з матеріалів судового провадження, під час підготовчого судового провадження питання залучення до матеріалів судового провадження будь-яких скарг та заперечень - судом не вирішувалось, бо такі скарги та заперечення стороною захисту - не подавались.

2.6.5. Між тим, ураховуючи покликання сторони захисту на допущені стороною обвинувачення порушення при проведенні певних процесуальних дій, суд має їх перевірити з точки зору впливу на порядок збирання доказів та справедливість досудового розслідування в кримінальному провадженні в цілому.

Варто також урахувати, що дійсно, імперативною законодавчою забороною є використання результатів процесуальних дій як доказів, коли недотримано процедуру їх проведення, але що безпосередньо призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

У кожному із зазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України. А в разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося. Тобто, оцінюючи докази на предмет допустимості відповідно до критеріїв, встановлених кримінальним процесуальним законом, суд виходить з обставин конкретної справи і також повинен вмотивувати своє рішення.

Аналогічні висновки зроблені ВП Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17.

2.6.6. Так, під час судового провадження сторона захисту просила визнати недопустимим протокол огляду місця події та додаток до протоколу огляду місця події (фототаблицю) від 25.07.2015 (пункт 2.2.9), у зв`язку з тим, що слідчим не внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а отже останній не був вповноваженим проводити вказану слідчу дію - огляд місця події (клопотання т. 7, а.п. 7, 9, т. 6, а.п. 232). Варто зауважити, що додаток не можна визнати недопустимим доказом, бо доказом є саме протокол відповідно до вимог ст. 104 КПК України. Між тим, слідчий, яким складався протокол огляду місця події виконував повноваження в якості слідчого в складі СОГ за повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. При цьому, огляд місця події - слідча дія, яку відповідно до вимог КПК орган досудового розслідування має право проводити до внесення відомостей до ЄРДР. А отже, такі дії слідчого не лише відповідали вимогам КПК України, а також Наказу МВС № 1107 від 20.10.2014 «Про застереження інструкції про порядок створення та організації діяльності слідчих груп та слідчо-оперативних груп», навіть ураховуючи, що на момент проведення слідчих дій, відомості вже внесені до ЄРДР та визначено групи слідчих, до якої не включено слідчого, яким проводиться огляд місця події, але розпочата процесуальна дія розпочата та не .

2.6.7. Просила визнати недопустимим сторона захисту і показання свідка ОСОБА_25 , які надані 25.11.2020 під час досудового розслідування, оскільки слідчий, який здійснював допит свідка, не був уповноваженим суб`єктом досудового розслідування та не був визначеним у групі слідчих в цьому кримінальному провадженні (клопотання т. 7 а.п. 12). Між тим, закріплені в протоколі допиту показання суд, як слідчий суддя, міг використовувати лише під час досудового розслідування, а вказаного свідка суд допитав в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту. А отже, саме показання надані вказаним свідком в судовому засіданні суд сприймає як доказ та буде оцінювати в порядку ст. 94 КПК України, зокрема з точки зору допустимості, що відповідає вимогам ст. 23 КПК України.

2.6.8. Захист просив також визнати недопустимим протокол огляду місця події від 29.07.2015 (пункт 2.2.13) де слідчим було здійснено огляд приміщення моргу (секційна зала № 2), що розташоване за адресою АДРЕСА_9 , та оглянуто труп ОСОБА_23 , оскільки слідчим під час проведення огляду не було дотримано належної правової процедури та не залучено до вказаної слідчої дії судово-медичного експерта або лікаря участь якого є обов`язковою при здійсненні огляду трупа (т. 7 а.п. 67, 172).

Дійсно, положення статті 238 КПК України визначають як обов`язкову вимогу при проведенні огляду трупа участь експерта чи лікаря, оскільки необхідність в такому огляді покликана фіксацією тілесних ушкоджень або інших обставин, необхідних для досягнення в найкоротші строки (до проведення експертизи) завдань кримінального провадження, для проведення яких необхідні спеціальні знання (медичні). Між тим, у даному випадку слідчий провів огляд місця події, де хоча і вказано, що було оглянуто труп, але метою огляду було вилучення предмету, який вже до цього було вилучено лікарями з тіла потерпілого. А отже, слідчий не проводить ніяких медичних втручань в тіло померлого.

При цьому в клопотанні сторони захисту, так і судом при дослідженні вказаних обставин, тобто при перевірці в межах наведених доводів, не знайдено підстав уважати, що дії слідчого призвели до порушень чиїхось прав і свобод, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України, зокрема обвинуваченого, ураховуючи необхідність проведення подальших розшукових дій, а саме експертиз із предметом, який був використаний із метою вбивства людини. А отже, ураховуючи висновки, які судом зроблені в пункті 2.6.6, за вказаних обставин відсутні істотні порушення, які можуть бути підставою для визнання вказаного огляду місця події недопустимим доказом.

2.6.9. На думку сторони захисту недопустимим є і протокол огляду місця події від 26.07.2015 ( пункт 2.2.12), під час якого слідчим здійснено огляд службового приміщення лікарні Швидкої медичної допомоги, що за адресою АДРЕСА_8 , оскільки слідчим порушено процесуальний порядок проведення огляду, зокрема слідчий ОСОБА_64 не мав права здійснювати такий огляд у зв`язку з тим, що не зазначений в групі слідчих (т. 7 а.п. 70, 168).

При цьому в клопотанні сторони захисту, так і судом при дослідженні вказаних обставин, тобто при перевірці в межах наведених доводів, не знайдено підстав уважати, що дії слідчого призвели до порушень чиїхось прав і свобод, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України, зокрема обвинуваченого. Тим більше, убачається, що вказаний слідчий діяв в межах СОГ, СГ тобто в порядку та на підставі Наказу МВС від 20.10.2014 № 1107 «Про застереження інструкції про порядок створення та організації діяльності слідчих груп та слідчо-оперативних груп». Зокрема, продовжував здійснювати першочергові дії щодо збирання та відшукання відомостей, які необхідні задля досягнення завдань конкретного кримінального провадження на наступний день після здійснення нападу на потерпілого. Тим більше, слідчим вилучались особисті речі потерпілого, із метою проведення першочергових дій - призначення експертиз, із метою досягнення завдань кримінального провадження.

Тому сам факт проведення огляду місця події слідчим, що не входив до складу слідчої групи, якій доручено досудове розслідування, на думку суду, не призвело до звуження прав сторони захисту, та не вплинуло на проведення справедливого досудового розслідування.

А отже, ураховуючи висновки, які судом зроблені в пункті 2.6.6, на думку суду відсутні істотні порушення, які за вказаних обставин могли бути підставою для визнання наведеного огляду місця події недопустимим доказом.

2.6.10. Покликається захист і на недопустимість протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2020 за участю свідка ОСОБА_24 (т. 2 а.п. 189, т. 7 а.п. 73, 82). Такими підставами, на думку захисту, є неможливість допитати понятих, які були присутні під час проведення впізнання, зазначення однакового часу в протоколі впізнання як і в протоколі допиту свідка ОСОБА_24 , розбіжності в наданих на впізнання фотознімках, проведення впізнання за фотознімками, а не представлення особи для впізнання особисто свідкові, а також не зазначення свідком конкретних ознак, за якими свідок буде впізнавати особу.

З часу прийняття Кримінального процесуального кодексу, судова практика постійно змінювалась та змінюється щодо надання оцінки доказам, зокрема і протоколу впізнання. Оскільки наведені стороною захисту обставини можуть впливати на достовірність та в цілому можливість правильного сприйняття особою, яка впізнає, обставин, подій та осіб, які надаються для впізнання. Наразі Верховним Судом (як і Верховним Судом України) зроблено тисячі різних за змістом висновків щодо визнання як допустимими так і недопустимими протоколів впізнання за вказаних обставин.

На думку суду, у даному випадку, хоча сумніви, ураховуючи наведені обставини, у достовірності проведенні процесуальної дії можуть мати місце, але вони не є жодною з підстав для визнання цього доказу - недопустимим у порядку, визначеному як частинами 1, 2 ст. 87 так і статтею 86 КПК України, тобто такими, які не є істотними та порушують чи порушили права і свободи, передбачені Конвенцією та/або Конституцією України обвинуваченого. А отже, вагомість та достовірність цього доказу буде перевірена у сукупності з іншими доказами.

2.6.11. Зокрема, у цілому в суду відсутні підстави вважати, що при проведення впізнання було порушено процедуру. Дійсно, суд не міг допитати в якості свідків понятих, які були присутні під час проведення впізнання, але це не є підставою для визнання недопустимим в якості доказу протокол впізнання, оскільки цей доказ був би недопустимим при проведенні цієї слідчої дії за відсутності понятих. При цьому, судом за клопотанням сторони захисту витребовувалась інформація щодо відвідування понятими ОСОБА_39 та ОСОБА_65 у приміщенні СУ ГУНП в місті Києві. Зокрема, СУ ГУНП листом від 13.07.2023 повідомило суд, що вказані свідки відвідували приміщення УСР в м. Києві ДСР НП України за адресою АДРЕСА_13 , саме 03.06.2020 (т. 7 а.п. 100 - 103, 122 - 128).

Варто урахувати, що сторона захисту посилалась на те, що на адвокатський запит було надано іншу відповідь (т. 7 а.п. 74). Однак адвокатський запит подано в межах іншого кримінального провадження - 42017101090000016, і щодо інших осіб, а отже така відповідь не може вказувати на відсутність понятих при проведенні впізнання 03.06.2020, і відповідно вказувати, на що посилався захисник, що орган досудового розслідування спотворює інформацію щодо подій, зокрема проведених слідчих дій.

2.6.12. Так саме, не є недопустимим доказом вказаний протокол впізнання і через те, що впізнання було за фотознімками, оскільки положення КПК не визначають обов`язковою умовою проведення впізнання особи лише особисто, тим більше ураховуючи, що стосовно свідка було вжито заходів безпеки.

2.6.13. Не може суд погодитись також з посиланням на недопустимість вказаного доказу з підстав зазначення однакового часу в протоколі впізнання як і в протоколі допиту, оскільки проведення впізнання та допит проводились не в різних місцях, не різними особами (слідчими) та за своїм змістом є однією дією - особа надає показання, яке є джерелом доказів та які в подальшому перевіряються шляхом проведення впізнання.

2.6.14. Дійсно, слід погодитись зі стороною захисту, що одне з фото має дефект зображення. Однак у цілому всі чотири фото мають спільні ідентифікаційні ознаки очей, носу, зачіски, та не виділяються один від одного, навіть ураховуючи вказані недоліки. Також варто врахувати, що хоча і не зазначено конкретних ознак, за якими свідок буде впізнавати особу окрім як - за загальними рисами обличчя, але слід погодитися з тим, що всі надані на впізнання особи не мають якихось видатних особливостей (шрамів, татуювань, родимих плям тощо), а отже в даному випадку відсутні підстави вважати, що свідок не міг впізнати надану йому на впізнання особу.

2.6.15. Надаючи цій обставині оцінку варто урахувати, що стороною захисту було надано суду в спростування версії сторони обвинувачення, зроблений органом досудового розслідування, на підставі показань свідка ОСОБА_24 ще в 2015 році, портрет особи, яку вказаний свідок бачив 25.07.2015. На думку суду, наявність портрету, здійсненого на показаннях свідка ОСОБА_24 підтверджує факт того, що вказаний свідок бачив особу, запам`ятав її риси та міг відповідно в подальшому впізнати - відтворити словесно. При цьому, зачіска та форма носу співпадають з наданими на впізнання фотознімками.

Слід урахувати, що окрім вказаного свідка, інших осіб під час досудового розслідування, які надавали показання та чітко зазначали про можливість впізнання - не було встановлено, а отже портрет було виготовлено саме на показаннях свідка ОСОБА_24 .

2.6.16. Захист уважає також недопустимими і показання, які надані свідком ОСОБА_24 під час судового розгляду, оскільки судом не було встановлено особу вказаного свідка. Між тим, суд не може погодитись із цим, оскільки перед проведенням допиту з іншого приміщення із застосуванням заходів безпеки, складу суду прокурором надані матеріали щодо вжиття заходів безпеки відносно свідка ОСОБА_24 , і відповідно суд перевірив особу, яку буде допитувати. Зокрема, надані матеріали містили документи, що посвідчують особу свідка, документи на підставі яких та з яких підстав вжито заходів безпеки. При цьому, судом складено відповідні довідки щодо отримання вказаних документів та повернення їх прокуророві (т. 1 а.п. 166, 167). Указане свідчить, що такі дії суду відповідають вимогам КПК України, а також Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», а отже показання свідка ОСОБА_24 не можуть бути визнані недопустимими з цих підстав.

Окрім того, твердження захисту про те, що їм невідомо, що за особа дає показання і щодо якої вжито заходів безпеки спростовується і тим, що сторона захисту не лише активно здійснювала пошук свідка щодо якого вжито заходів безпеки, на що вказував і захисник у судовому засіданні, а й надала фото цього свідка та його дружини суду (пункт 2.4.14), вказуючи, що не лише цей свідок був на місці події, а й дружина останнього.

Наведе доводить беззаперечно, що сторона захисту знає особу свідка ОСОБА_24 , незважаючи на вжиті щодо нього заходи безпеки, а отже і відсутні з цих підстав визнавати показання цього свідка недопустимими.

2.6.17. Захист просив визнати недопустимими показання свідка ОСОБА_24 , які надані ним у судому засіданні. Зокрема з тих підстав, що аудіозапис судового засіданні, яким зафіксовано допит вказаного свідка, неможливо прослухати, бо такий засіб технічно спотворений. Дійсно, за клопотання сторони захисту судом, у складі суду присяжних, було відтворено аудіозапис допиту свідка ОСОБА_24 та констатовано, що технічні засоби, які були в розпряжені суду на той час, ураховуючи особливість допиту свідка, до якого вжито заходів безпеки, не дозволяли в повній мірі почути усі надані показання. З указаних обставин суд пропонував прокурору забезпечити свідка ОСОБА_24 задля повторного допиту та фіксування його показань. При цьому суд, на що вказувала постійно сторона захисту, не констатував, що допит не вчинено, чи він є спотворений, або такий, що не відбувся. Слід зауважити, що ці обставини мали місце вже після подій 24.02.2022, а отже, як зазначив прокурор, свідок ним не може бути забезпеченим, та просив приймати рішення на підставі тих показань, які надані саме суду.

Тож варто урахувати, що свідок надавав показання саме суду, і відповідно саме суд сприймав особисто його показання (суд присяжних). При цьому технічні засоби відтворення, які перебували в розпорядження суду при постановленні вироку, надали можливість суду, ураховуючи вже наведене (сприйняття показань свідка особисто), відтворити показання задля їх відтворення в рішенні суду (вироку) та наданні їх оцінці. А отже, за вказаних обставин відсутні підстави для визнання недопустимими показань свідка в якості доказу.

2.6.18. Сторона захисту вважала, що показання свідка ОСОБА_24 є окрім того недостовірними. Слід урахувати, що поняття достовірності КПК України - не містить. Між тим, беручи до уваги сталу судову практику, зокрема Верховного Суду, а також роботи ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , під достовірністю слід вважати - процесуальну властивість, яка відображає безсумнівність їх змісту, встановлену суб`єктом доказування в ході здійснення перевірки та оцінки доказів, і придатність на її основі використовувати для встановлення фактів й обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Отже, іншими словами, щодо конкретних обставин цього провадження, - докази, які створені за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для кримінального провадження.

При цьому, під час судового розгляду суд не отримав підстав уважати показання свідка ОСОБА_24 недостовірними, оскільки, як убачається з матеріалів досудового розслідування та показань самого свідка, первинні показання ним надано ще в 2015 році, як і перші відомості щодо осіб, яких він бачив, як і характерні риси обличчя, які були відтворені ним в протоколі допиту в 2015 році, а пізніше вже у 2020 році в повторних показаннях та при проведенні впізнання.

Звісно суд урахував, що сторона захисту посилалась на те, що свідкові було надано перед допитом в судовому засіданні його протокол допиту, що зокрема підтвердив і сам свідок під час допиту. Між тим, указані обставини не можуть бути підставою для визнання показань недостовірними чи не допустимими, бо вказаний свідок вже був неодноразово допитаний під час досудового розслідування, і в цілому не плутався та вільно орієнтувався в поставлених йому питаннях, і надавав мотивовані, детальні відповідні.

А отже, у суду відсутні підстави вважати, що показання надані свідком ОСОБА_24 надані під впливом із метою спрямування на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для кримінального провадження.

2.6.19. Суд вже зазначав (пункт 2.6.3.), що відсутні підстави для визнання усіх матеріалів, здобутих органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, недопустимими. Зокрема, оскільки недопустимим можна визнати лише докази, якими не є всі матеріали досудового розслідування. Між тим, оскільки до них входять і докази, то суд має надати оцінку впливу, який мають певні порушення і на зібрані докази (т. 6 а.п. 224, 226, 236, 240, т. 7 а.п. 76, т. 7 а.п. 178, т. 6 а.п. 234).

З цих підстав не підлягає задоволенню клопотання захисту (т. 2 а.п. 59), про визнання недопустимим рапорту чергового Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_38 (2.3.23.), бо останній не є доказом в кримінальному провадженні.

2.6.20. Зокрема, на думку захисту усі докази є недопустимими через те, що досудове розслідування проведено неналежним суб`єктом, зокрема постанова про призначення групи прокурорів від 25.07.2015 є сфальсифікованою з огляду на те, що особа яка підписувала таку постанову не перебувала на робочому місці протягом 25.07.2015 та 26.07.2015 так як був вихідний день (т. 7 а.п. 178). Між тим, указані обставини не підтверджуються будь-якими наданими суду матеріалами, та є за своєю суттю - надуманими, як і враховуючи вже наведену судом позицію щодо неможливості визнати всі матеріали недопустимими (пункт 2.6.4.).

2.6.21. На думку захисту висновок експерта від 19.02.2016 № 1182мб є недопустимим, у зв`язку з порушенням вимог процесуального закону яка полягає у відсутності відомостей про особу, яка повідомила експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також через те, що висновок експерта в порушення п. 6 ч. 1 ст. 102 КПК України не містить відомостей про методи застосовані під час дослідження, опису результатів та їх експертної оцінки, що на думку захисту є істотним порушенням. Окрім цього, захисник просив врахувати й те, що експертом використано методику молекулярно-генетичних досліджень, яка на час проведення експертизи не існувала. (т. 1, а.п. 153, т. 2 а.п. 198, т. 7, а.п. 87, 175);

Між тим, як убачається із вказаного висновку, експерт ОСОБА_80 з правами, обов`язками та відповідальністю, що передбачені статтями 69, 70 КПК України ознайомлений. За відмову від дачі висновку без поважних причин, за дачу свідомо неправдивого висновку, відповідальність за що передбачена статтями 384, 385 КК України експерт ОСОБА_80 повідомлений, на що вказує підпис ОСОБА_81 та відтиск печаті експертної установи в абзаці 3 першого аркушу висновку вступної частини (т. 2 а.п. 149). Таке формулювання попередження про кримінальну відповідальність, на думку суду, не суперечить положенням ч. 2 ст.102 КПК України та виключає наявність сумніву про необізнаність експерта ОСОБА_81 про наявність кримінально-правових наслідків щодо неналежного дослідження, який за своїм висновком міг би спричинити наявність в суду хибного або спотвореного уявлення про об`єктивну істину обставин в учиненні злочину. При цьому, не має значення наявність відомостей про особу, яка попереджає експерта про кримінальну відповідальність ураховуючи й те, що така вимога не передбачена КПК України, а отже не є обов`язковою. Кінцевою метою попередження експерта про кримінальну відповідальність є наявність внутрішнього ставлення та усвідомлення особою, яка проводить відповідне дослідження, про важливість правдивості та достовірності висновків які в подальшому будуть використані для доведеності або недоведеності винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Ураховуючи викладене, у суду відсутні сумніви про відсутність обізнаності в експерта про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку без поважних причин, за дачу свідомо неправдивого висновку, а отже з цих підстав відсутні порушення, які за вказаних обставин могли бути підставою для визнання наведеного висновку недопустимим доказом.

2.6.22. Суд урахував покликання захисту щодо відсутності відомостей про методи застосовані під час дослідження, опису результатів та їх експертної оцінки у висновку (пункт 2.2.18.), що на думку захисту є істотним порушенням, на підставі чого просить визнати висновок експерта від 19.02.2016 № 1182 мб недопустимим.

Так, указану експертизу було призначено постановою слідчого від 25.07.2015. На момент проведення експертного дослідження діяла редакція Закону України «Про судову експертизу» зі змінами та доповненнями (внесеними згідно № 580-VIII ( 580-19 ) від 02.07.2015, ВВР, 2015, N 40-41, ст.379). Відповідно до абзацу 3 ст. 8 наведеного Закону, методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, при цьому положення цієї норми є незмінним під час ухвалення рішення.

Оскільки експерту необхідно здійснити дослідження речового доказу, а саме балаклави, та встановити наявність відповідних біологічних зразків, то таку експертизу слід вважати медичною, а отже такою, яка не потребує атестованих методик які підлягають державній реєстрації. При цьому, порядок проведення експертизи, а також застосовані програми та засоби, описані в висновку експерта. Отже, суд відкидає доводи сторони захисту з цих підстав і вважає висновок експерта від 19.02.2016 № 1182мб допустимим.

2.6.23. Захист просить визнати висновок (пункт 2.2.14) недопустимим оскільки всупереч вимог закону експерт самостійно здійснював збирання об`єктів дослідження оскільки експерту було надано труп ОСОБА_23 , а будь якої медичної документації складеної за результатами госпіталізації, лікування та смерті ОСОБА_23 експерту надано не було. Між тим, це спростовується тим, що експерт досліджував саме медичну документацію ОСОБА_23 , що вбачається з дослідницької частини висновку, де деталізовано описано заходи, які вживались із метою лікування потерпілого, зокрема реанімаційні заходи саме 29.07.2015. Крім того, КПК не передбачає обов`язковою умовою надання разом із матеріалами досудового розслідування медичної документації, яка повертається медичному закладу після проведення експертизи. А отже, з цих підстав указаний висновок не є недопустимим.

2.6.24. Сторона захисту вважає недопустимим доказом висновок експерта (пункт 2.2.26.) з тих підстав, що висновок експерта не відповідає вимогам КПК України, що полягає у відсутності відомостей про методики здійсненого дослідження предмет, що був наданий на дослідження, а саме частину шурупу по дереву вилучений під час огляду місця події 29.07.2015 в приміщенні моргу який не був досліджений судом, а огляд місця події проведений із порушенням процедури передбаченої кримінально-процесуальним законодавством, в тому числі через те, що проведене не уповноваженою особою. Між тим, суд надав вже оцінку порядку вилучення шурупу по дереву, повноваженням особи, яка його вилучила, як і затвердженню певних методик для проведення експертиз (пункти 2.6.8., 2.6.9., 2.6.22.). А отже у суду відсутні підстави для визнання і цього доказу недопустимим.

При цьому, не дослідження безпосередньо частини шурупу в судовому засіданні, не утворює підстав недопустимості цього предмета, оскільки питання дослідження певних речей та документів вирішувалось судом із урахуванням позицій сторін кримінального провадження, які не просили суд досліджувати вказаний предмет.

2.6.25. Просить визнати сторона захисту недопустимим також і копію висновку експерта від 10.02.2020 № 10-2343, у рамках кримінального провадження 12019110140001706 (п. 2.2.19.), оскільки на думку захисника такий доказ здобутий з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, оскільки це лише копія висновку, яка належним чином не засвідчена. Також, захисник в обґрунтування клопотання просить звернути увагу на те, що висновок експерта здобутий в результаті слідчих дій, проведених в рамках іншого кримінального провадження, а отже його використання в цьому кримінальному провадженні унеможливлює його використання (т. 7, а.п. 95, 101, 107, 114, 188).

2.6.26. Між тим, під час судового провадження встановлено, що стороною обвинувачення було здійснено запит до органу досудового розслідування, яким здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019110140001706, у рамках якого було відібрано біологічні зразки букального епітелію ОСОБА_14 , а також проведено експертизу задля визначення ДНК профілю останнього. Саме після чого було отримано повідомлення від Київського НДЕКЦ МВС України від 19.02.2020 про наявність збігу із базою даних генетичних ознак (ДНК профілів) зразку букального епітелію, зокрема про збіг із ДНК профілем, який вже перебував в базі даних при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 12015100050007126, та отриманий на підставі зразків, узятих з шапки, які вилучено 25.07.2015 під час огляду місця події. Такі дії органу досудового розслідування та Київського НДЕКЦ МВС України узгоджуються із приписами ст. 93 КПК України, а саме право органу досудового розслідування на збирання доказів, зокрема і шляхом витребування та отримання від органів, установ та організацій - речей, документів, відомостей, висновків експертів тощо.

Суд не вбачає в таких діях органу досудового розслідування жодних порушень, тим більше порушень, визначених частинами 1, 2 ст. 87 КПК України. Варто також урахувати, що орган досудового розслідування не міг надати оригінал висновку, а лише копію, ураховуючи те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні тривало. Тим більше, указаний висновок був лише підставою для подальших слідчих та розшукових дій, а його висновки не були підставою для пред`явлення обвинувачення.

2.6.27. Суд також урахував, що і сторона обвинувачення вважала недопустимими та недостовірними показання, які надані свідками сторони захисту (пункти 2.4.2, 2.4.3., 2.4.8.), зокрема з підстав того, що останні є знайомими обвинуваченого, а отже можуть казати не правду із метою допомоги обвинуваченому уникнути суворої кримінальної відповідальності. Між тим, суд не знайшов підстав для визнання показань вказаних свідків недопустимим. Хоча суд і погоджується, що показання осіб, які перебувають в дружніх відносинах можуть бути не об`єктивними, чи викривленими, але це не є підставою для визнання їх недопустимими чи недостовірними. А тому, щодо достовірності вказаних показань як доказів, суд надасть оцінку у сукупності, зокрема при перевірці з іншими доказами.

Бо докази сторони захисту не можуть бути відкинуті виключно на тій підставі, що вони спростовуються доказами обвинувачення. Оскільки у цьому випадку однаково правильним є висновок, що докази обвинувачення спростовуються доказами захисту. Отже, якщо суд без достатнього обґрунтування відкидає докази, що свідчать на користь обвинуваченого, це суперечить основоположній вимозі, що сторона обвинувачення має довести висунуте обвинувачення, і одному з фундаментальних принципів кримінального права, а саме in dubio pro reo. З цих підстав, суд ретельно має перевірити та надати оцінку доказам сторін обвинувачення та захисту (постанова Верховного Суду від 12.03.2023 справа № 191/4689/19).

2.6.28. Із зазначених судом в пункті 2.6.26 підстав, у суду відсутні підстави для визнання недопустимим висновок експерта (пункт 2.2.24), на що посилалась сторона захисту.

Крім того, суд урахував, що вказана експертиза була призначена на підставі постанови (пункт 2.3.32.) у якій зазначено інший номер кримінального провадження, а саме 12014100050000013 від 25.07.2015. Між тим, сама постанова містить інші ідентифікуючі ознаки, а саме дата, місце тощо, які ідентифікують вказану постанову саме як рішення слідчого у кримінальному провадженні, внесене 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126, та вказують на наявність описки, і що не підставою для визнання недопустимим доказом висновок експерта, який проведено на підставі цієї постанови.

2.6.29. Суд також урахував покликання сторони захисту на розбіжності в постановах та інших процесуальних документах сторони обвинувачення (слідчого) щодо часу подій, і місця події. Однак такі незначні розбіжності, тим більше в документах ,які не є доказами, не утворюють підстав для визнання зібраних на їх підставі доказів - недопустимими, бо такі описки та помилки не є істотними, та не впливають в цілому на справедливість досудового розслідування.

2.6.30. З наведених міркувань, суд не знайшов підстав для визнання недопустимими доказів як сторони захисту так і сторони обвинувачення.

2.7. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні.

2.7.1. При вирішенні питання доведеності винуватості ОСОБА_14 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ураховує правові позиції Верховного Суду, викладені у справах № 712/13361/15 (провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387), а також в справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445).

Зокрема, рішення суду має відповідати стандарту доведення винуватості - поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

При цьому, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

2.7.2. У цьому кримінальному провадженні, на підставі наданих та досліджених відповідно до вимог ст. 94 КПК України доказів, було встановлено, що 25.07.2015, приблизно о 19:50 год., на третьому поверсі першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , було скоєно напад на ОСОБА_23 . Унаслідок нападу ОСОБА_23 отримав два вогнепальні поранення, від одного з яких (вогнепальне сліпе поранення голови, що призвело до розвитку набряку-набухання головного мозку), ОСОБА_23 помер 29.07.2015 о 05:45 год. в приміщенні КМКЛ ШМД в м. Києві.

Ці обставини підтверджуються показаннями свідків (пункти 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.7.), медичною документацією (пункт 2.2.8), а також висновками експертів (пункти 2.2.14., 2.2.24., 2.2.25., 2.2.26.), які між собою повністю узгоджуються.

При цьому, як видно з показань свідків (пункти 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.7.), нападниками були дві особи чоловічої статі, які мали на голові шапки, які сприймались свідками як балаклави.

Під час судового провадження, досліджуючи показання свідків та матеріали досудового розслідування, судом отримано відомості про те, що нападники були або в шапках або в балаклавах. Однак, на думку суду, фактично ці предмети є одними тими самими, і ці розбіжності не є суттєвими, ураховуючи надані свідками опис цих предметів - річ з тканини, що закриває обличчя та має отвори для очей, та в цілому не впливає на доведення обставин, які підлягають доказуванню. Розбіжності цих предметів в описах свідків також має колір, за версією одних це темний (чорний), за версією інших - світлий (помаранчевий, червоний). Однак, щонайменше, одна з балаклав мала чорний колір, міркування про що суд надасть надалі.

2.7.3. Окрім того, свідки (пункти 2.2.4, 2.2.5, 2.2.6) також вказують, що нападники вийшли з під`їзду через незначний період часу та розійшлись по різних напрямках, що також, ураховуючи узгодженість вказаних показань свідків, відсутні підстави вважати їх недостовірними.

При цьому, указані свідки бачили не лише осіб, а і їх дії, зокрема після нападу та здійснення пострілів зі зброї, про які вказані свідки розповіли в показаннях, нападники обшукали потерпілого, та за допомогою ключів останнього, проникли в квартиру, у якій перебували певний час. Один з нападників при цьому душив потерпілого, який лежав на спині, ногою. Так само, нападники залишили місце події одразу, як вказують показання свідків (пункт 2.2.6.), коли один зі свідків піднявся на третій поверх та його побачив один з нападників.

Слід також урахувати, що під час огляду місця події (п. 2.2.9.), було виявлено та вилучено дві гільзи, гумову кулю (гумовий шарик), сумку, в якій перебувала інша скручена сумка, шокер, кепки, стяжки, а смерть потерпілого настала, як вже було наведено від вогнепального поранення, яке було спричинено з вогнепальної зброї (п. 2.2.14), а при наданні медичної допомоги потерпілому, зі скроневої частини голови вилучено частину саморізу ( шурупу по дереву) (п. 2.2.13).

2.7.4. Також варто урахувати, що обвинувачення містить посилання те, що особи, які вчинили напад, заволоділи мобільним телефоном марки «Леново 780», МЕІ: НОМЕР_1 , що знаходився в кишені одягу ОСОБА_23 .

Надаючи висновки цьому, суд ураховує показання свідка (пункт 2.2.5), що він чув як під час нападу лунала музика - рингтон мобільного телефону потерпілого, а після того, як нападники залишили місце події, та було проведено огляд місця події, телефон не був віднайдений. А як стверджував свідок ОСОБА_47 (2.4.7), вказаний телефон він знайшов на території Оболонського району, який пізніше здав в ломбард.

З цих підстав суд вважає доведеною ту обставину, що нападники заволоділи вказаним мобільним телефоном потерпілого.

2.7.5. Указані висновки на думку суду доводять, поза розумним сумнівом, що особи, які заподіяли смерть потерпілому ОСОБА_23 діяли за попередньою змовою, зокрема узгоджені між собою та сплановано, оскільки знали де живе ОСОБА_23 , о котрій годині повертається додому, мали при собі відповідний одяг, засоби та зброю, які не могли бути не заготовленими завчасно, а також мали відповідний умисел, який ними доведений в частині вбивства ОСОБА_23 . Також наведене доводить і умисел, а саме напад із метою заволодіння майном потерпілого, оскільки нападники мали при собі додаткову сумку, відшукали ключі від квартири потерпілого, та після доведення свого умислу на вбивство до кінця, проникли до квартири, де намагались знайти майно потерпілого, яке становило їх інтерес. Про що вказують не лише показання свідків (п. 2.2.2., 2.2.3., 2.2.7. ), а також сліди речовини бурого кольору - крові потерпілого, у слідових залишках, залишеного взуттям нападників в квартирі, а також частиною пластикових стяжек, які з сумки нападників потрапили в квартиру.

Суд вже наводив показання свідків, які вказали, що нападники залишили місце події, і як їх дії було викрито. А отже, на думку суду, нападники не довели умисел на заволодіння майном, через вказані обставини. Однак це не впливає на кваліфікацію, оскільки злочин в цьому випадку є закінченим з моменту нападу, тим більше - заподіяння смерті.

2.7.6. Суд погоджується із кваліфікацію щодо корисного мотиву, хоча суд достеменно не зміг встановити, яким саме майном намагались заволодіти нападники. Слід урахувати, що сторона обвинувачення сформулювала в обвинувальному акті мотив як заволодіння грошовими коштами ОСОБА_23 , оскільки останній збирав та мав намір побудувати на них храм. Хоча потерпіла надала показання, які відсутні підстави ставити під сумнів, що гроші вдома були відсутні, бо ті гроші, що збирала громада знаходились на банківському рахунку, що було відомо громаді, але, за вказаних вже обставин, не відомі нападникам.

Отже, ураховуючи, що нападники шукали майно, намагались ним заволодіти, але їх дії було викрито, суд хоча і виключив посилання з обвинувачення щодо мети заволодіння грошовими коштами на будівництво храму, але вважає, що нападники мали на меті відшукати майно, зокрема і грошові кошти, але не досягли цієї мети.

Варто зауважити, що насильницькі злочини, що посягають на життя, які мають в основі корисливий мотив (умисне вбивство з корисливих мотивів), проявляються в тому, що особа бажає одержати в зв`язку з цим відповідні матеріальні блага особисто або для інших осіб (наприклад, заволодіти майном, грошима тощо), отримати або зберегти за собою відповідні майнові права, чи взагалі, позбавитись матеріальних витрат, зобов`язань (наприклад, одержати спадщину, звільнитися від повернення боргу тощо) або досягти якоїсь матеріальної вигоди іншого характеру. А отже, нападники бажали протиправно збагатитись за рахунок іншої особи (потерпілого), намагаючись обернути певне майно на власну користь (або ж на користь третіх осіб) чи отримати майнову вигоду без обернення на свою користь відповідного майна.

2.7.7. Також варто урахувати, що потерпілий не помер на місці, хоча нападники вчинили всі дії, які від них залежали. Зокрема, нападники здійснили два постріли набоями, які є переробленими з шумових набоїв, які мали замість куль - гумову кулю (шарик) та частину чорного саморізу (шурупу по дереву) (пункти 2.2.13., 2.2.14., 2.2.24., 2.2.26.). Окрім того, як знов таки вказують показання свідка (п. 2.2.6.), один з нападників намагався довести умисел на вбивство до кінця, здавлюючи ногою горло потерпілого, який лежав на спині. При цьому, як вказують показання свідка (пункт 2.2.3.), потерпілої (пункт 2.2.1. ), за показаннями одних ОСОБА_23 не мав ознак життя, а за версією інших - подавав ознаки життя, хрипів (пункти 2.2.4, 2.2.5.). Це вказує на те, що нападники сприймали потерпілого, який вже не подавав ознак життя як померлого, або такого, що помирає. Бо дії, зокрема - постріли з близької відстані в життєво важливий орган - голову потерпілого, вказують саме на умисел на вбивство, а не на умисел на заподіяння легких чи тяжких тілесних ушкоджень.

2.7.8. Суд також урахував, що висунуте обвинувачення не конкретизує особи, якою здійснено постріл зі зброї. Натомість, на думку суду, ураховуючи наведене, зокрема сплановані та узгоджені між нападниками дії, завчасно підшукані речі та предмети, доводять, що вчинення нападу та вбивство за допомогою вогнепальної зброї, є узгоджене між ними. А отже, не зазначення особи, яка безпосередньо здійснила постріли, не спростовує кваліфікацію злочину, та охоплює дії обох нападників, оскільки останні діяли, на думку суду, за попередньою змовою.

2.7.9. Суд також зауважує, що наведені вже ним висновки вказують про відсутність ексцесу виконавця (вчинення одним з виконавців дій, які не охоплювались умислом іншого співучасника). Оскільки як вже вказано (пункти 2.7.2, 2.7.5., 2.7.6., 2.7.7., 2.7.8.) дії обох нападників були узгоджені між собою, і навіть після заподіяння вбивства, були обидва нападники продовжили завчасно розроблений план, який ними не було доведено з підстав, які вказані вже судом, тобто не встановлення під час судового розгляду дії, які суттєво відрізнялись від дій, доведені в судовому засіданні як заплановані нападниками спільно.

2.7.10. За наведених обставин, єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є версія подій, яка викладена в обвинувальному акті щодо мотиву, дати, часу, місця та наслідків.

2.7.11. Вирішуючи питання, чи вчинене кримінальне правопорушення саме обвинуваченим ОСОБА_14 , суд виходить з того, що після вже наведених обставин, і що підтверджується свідками (п. 2.2.4, 2.2.6), у під`їзді на першому поверсі та біля під`їзду були мешканці, а де хто з осіб проходив повз будинок АДРЕСА_2 . Такою особою був і свідок ОСОБА_24 . Зокрема, останній бачив двох осіб (чоловіків) біля будинку АДРЕСА_2 , коли стався напад на потерпілого ОСОБА_23 . Один з яких викинув якийсь предмет у районі будинку АДРЕСА_2 , який пізніше свідок роздивився і побачив шапку із прорізами для очей чорного кольору - балаклаву, яку пізніше було вилучено (пункт 2.2.9.) саме з тих підстав, що на неї вказав цей свідок.

2.7.12. Слід узяти до уваги, що після вчинення злочину та приїзду на місце події слідчо-оперативної групи, було застосовано кінологічний підрозділ, зокрема службову собаку (пункт 2.2.11.), яка за слідовим запахом, який узяла на місці події (сходова клітина третього поверху, першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 ), привела до місця, де було віднайдені шапка (балаклава) та рукавчики - земельна ділянка поряд з будинком АДРЕСА_2 .

Саме після цього, як вказують показання свідка ОСОБА_24 , останній надав показання органу досудового розслідування, а пізніше складено портрет ймовірних нападників (п. 2.2.17).

Окрім того, під час експертного дослідження, проведеного в 2016 році (пункт 2.2.18), якому суд надавав оцінку з точки зору допустимості (п. 2.6.22.), було віднайдені клітини з ядрами та визначено генетичні ознаки ДНК профілю. І лише у 2020 році було отримано відомості (п. п. 2.2.22 ) про те, що віднайдені співпадіння з генетичними ознаками ДНК профілю, які вилучені з балаклави, з генетичними ознаками ДНК профілю обвинуваченого ОСОБА_14 , які внесені до бази генетичних ознак в іншому кримінальному провадженні, за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 194 КК України. Указані обставини були в подальшому перевірені та підтверджені шляхом проведення ряду експертиз (п. 2.2.19, 2.2.20.).

У подальшому, 03.07.2020 зі свідком ОСОБА_24 було проведено допит та впізнання за фотознімками (п. 2.2.17), якому суд надавав оцінку (п. 2.6.11, 2.6.12), та під час вказаної слідчої дії свідок впізнав на одному з чотирьох фотознімків особу, яку бачив 25.07.2015 біля будинку АДРЕСА_2 , та яка викинула шапку, а саме на фото із зображенням ОСОБА_14 .

Варто урахувати, що портрет, який зроблено в 2015 році та зображення, які надані свідкові для впізнання, разом з фотографією де зображено ОСОБА_14 , мають однакові риси, про що вже наведено в пунктах 2.6.10 - 2.6.15 цього рішення, а саме форму розташування на голові волосся (фолікулів).

2.7.13. Отже, генетичні ознаки обвинуваченого виявлені на балаклаві, яку віднайдено поблизу місця злочину, а між місцем злочину та місцем віднайдення балаклави існував слідовий запах, який встановлений службовою собакою, і ці обставини мали місце ще за п`ять років до того, як було визначено належність обвинуваченому ДНК профілю, що виключає можливість спотворення (викривлення) обставин та доказів, із метою їх підшукання щодо певної особи - обвинуваченого ОСОБА_14 .

2.7.14. За час судового провадження судом було досліджено як докази сторони обвинувачення так і сторони захисту, зокрема допитано відповідних свідків сторін. Між тим, будь-якої версії, яка хоч за якоюсь вірогідністю описувала би спосіб потрапляння ДНК обвинуваченого на балаклаву в 2015 році, як і створення портрету, на якому зображено характерні риси обвинуваченого, судом не отримано. А отже, ураховуючи також інші наведені судом обставин, зокрема впізнання обвинуваченого за фотознімками, утворюють єдину версію, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність установлених фактів судом - версія подій, яку описано в обвинувальному акті, і яка дає підстави для визнання обвинуваченого ОСОБА_14 винуватим за пред`явленим обвинуваченням.

2.7.15. Указуючи на це, суд не вказує, що таку версію не було наведено стороною захисту, бо сторона захисту узагалі не зобов`язана доводити будь-які обставини, бо це обов`язок сторони обвинувачення (пункт 2.7.1.). Між тим, однією з засад кримінального провадження є змагальність (ст. 22 КПК України), і сторона захисту в цьому провадженні була активною, висувала версії, надавала докази, у спростування позиції (версії) сторони обвинувачення, заявляла клопотання тощо.

Суд звісно урахував, що сторона захисту посилалась на те, що обвинувачений ОСОБА_14 не міг перебувати в Києві, зокрема в Оболонському районі біля будинку АДРЕСА_2 , 25.07.2015, оскільки в той день та час знаходився в селищі Бобровиця Чернігівського району. Зокрема, саме такі показання надані обвинуваченим та свідками сторони захисту (пункти 2.4.1., 2.4.2., 2.4.3., 2.4.8.)

Однак варто зауважити, що сторонами хоча і надаються докази з посиланням на те, що саме цей доказ, чи їх сукупність, спростовує чи доводить обвинувачення, однак окремі докази, без їх сукупності самі по собі нічого не доводять, а вказують на існування певних обставин.

Зокрема, у цілому суд не вбачає підстав ставити під сумнів показання свідків сторони захисту (2.4.2., 2.4.3., 2.4.8.), як і показанням обвинуваченого ОСОБА_14 (пункт 2.4.1.), у частині, що останній допомагав свідкові ОСОБА_25 по господарству, і ймовірно дійсно це відбувалось в одну з субот. Між тим, версія, за якою ці поді мали місце 25.07.2015, не спростовує виявлення органом досудового розслідування балаклаву із ДНК обвинуваченого у 2015 році поряд із місцем злочину, та впізнанням особи обвинуваченого свідком, як особи, яка цю балаклаву викинула.

2.7.16. Варто звісно урахувати, що на балаклаві виявлені не лише ДНК профіль обвинуваченого ОСОБА_14 , а й біологічні зразки іншої особи, на що вказують 9 з 24 локусів, які мають понад 2 лілеї кожен (пункт висновку 2.2.18). Отже, указану балаклаву носило або тримало щонайменше дві особи. У цьому аспекті варто урахувати, що події в 2015 році відбувались влітку, та як вказують свідки (пункт 2.2.2 - 2.2.7), нападники вчиняли активні дії, перебуваючи в балаклавах у закритому приміщенні. А отже, оскільки загально-відомою обставиною, що не підлягає доказуванню є те, що фізіологічно людина пітніє, тим більше влітку в шапці, а отже піт, який містить відповідну ДНК особи, має залишатись на шапці в значній кількості. При цьому, як видно з висновку експерта (пункт 2.2.18) у 2015 чи 2016 року експерт узяв довільно із шапки її зразки в місцях найбільшого контактування з обличчям (аркуш № 149 дослідницька частина, абзац 4 вказаного висновку), за результатом чого отримав чіткий ДНК профіль саме обвинуваченого ОСОБА_82 , а профіль іншої особи виявлено лише в певній залишковій кількості. На думку суду це вказує, що саме ОСОБА_83 був тією останньою особою, яка перебувала в балаклаві, і що саме мало місце 25.07.2015.

Також суд урахував покликання сторони захисту на те, що ДНК на балаклаві могло утворитися з тих підстав, що ОСОБА_14 працював бригадиром на будівництві, і відповідно купляв підлеглим інвентар та одяг. Однак, у судовому засіданні було встановлено, що балаклава - саморобний предмет з чорної шапки зі значком «Puma», шляхом прорізання двох отворів в районі очей. Окрім того, експерт довільно узяв частки балаклави в місцях, як вже було наведено, найбільшого контакту з обличчя, що також виключає можливість утворення залишків ДНК при випадковому контакті з цим предметом, не одягаючи його та не перебуваючи в ньому певний час.

2.7.17. Указане, на думку суду, доводить, що якщо ОСОБА_14 разом зі свідком ОСОБА_27 , у ОСОБА_25 , у присутності ОСОБА_26 хоча і проводили ремонтно-будівельні роботи, але не 25.07.2015, а в інший день, чи навіть місяць або рік. Або ОСОБА_14 був відсутнім у домоволодінні ОСОБА_25 у проміжок часу між 18:00 год. та 21:00 год., що в цілому узгоджується зі всіма наданими суду доказами та дослідженим обставинами. Зокрема узгоджуються і з показаннями вказаних свідків, що ОСОБА_14 у певний час був відсутній, але свідки не могли сказати як довго, ураховуючи, що події мали місце в 2015 році, а їх допит відбувався вже протягом 2022 та 2024 років.

З цих підстав суд не стверджує, що свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 умисно спотворили відомі їм обставини, а лише вказує на можливу сумлінну (добросовісну) помилку наведених свідків, і з цих підстав вважає показання цих свідків недостовірними в частині того, що ОСОБА_14 перебував 25.07.2015 в селищі Бобровиця, та не залишав у проміжок часу з 19:00 год. до 20:00 год. подвір`я ОСОБА_25 .

Так само, при наданні такої оцінки, суд урахував, що наведені свідки не вказували точних дат та часу, а прив`язувались до певних подій, які хоча і могли мати місце на думку суду, але як вже було наведено, мали місце в інші дні, години. Хоча варто урахувати, що така інформація є дуже важливою (чутливою) та критичною для цього провадження в цілому, і має бути безсумнівною, ураховуючи відносини, які мали місце між обвинуваченим та свідками, а отже можливості, які і бажання - видавати уявне за бажане .

2.7.18. Не спростовується висунуте обвинувачення ОСОБА_14 , на думку суду, на що посилався захисник, опискою (пункті 2.2.14.), яку зроблено експертом в висновку від 28.08.2015 № 1857/2 (том 2 а.с. 132 - 138), оскільки судом безперечно встановлено, що потерпілий помер лише 29.07.2015 о 05:45 год., що зафіксовано матеріалами провадження. При цьому, суд за клопотанням сторони захисту здійснював виклик судово-медичного експерта. Між тим суду було надано відповідь про те, що експерт не працює, звільнений за власним бажання, а отже його виклик за місцем роботи неможливий.

З цих підстав суд роз`яснив стороні захисту, що для здійснення повторного виклику суду необхідні відповідні відомості про місце проживання, роботи реєстрації вказаного судово-медичного експерта, і що сам суд не вповноважений шукати вказані відомості, бо є стороною кримінального провадження, яка уповноважене відповідно до статей 22 КПК України здійснювати збір доказів. Між цим, відомостей, які були би достатніми для виклику вказаної особи, суду так надано і не було, та це питання більше сторонами не піднімалось. За цих обставин, суд не знайшов підстав вважати, що виявлені в потерпілого тілесні ушкодження заподіяння останньому раніше ніж 25.07.2015.

2.7.19. Сторона захисту суду в якості доказу надавала портрет (2.4.13.), який згідно її позиції було зроблено органом досудового розслідування після 25.07.2015 із метою відшукання осіб, які вчинили напад. При цьому, вирішуючи питання надання оцінки доказів, суд посилався на вказаний доказ, бо на думку суду, надання в якості доказів речей та документів, зокрема і стороною захисту, надає суду право оцінки таких доказів, яке не обмежується межами позиції сторони захисту задля її застосування в провадженні в цілому, що убачається із загальних засад кримінального провадження (ст. 18 КПК України), а також положень ст. 63 Конституції України (Mirandа rule).

2.7.20. Суд також урахував посилання сторони захисту на те, що обвинувачений надавав відомості щодо існування в нього алібі, а саме перебування в іншому місці під час подій, які мали місце 25.07.2015, зокрема про наявність відповідних свідків. На підтвердження вказаних обставин стороною захисту суду надано клопотання підозрюваного ОСОБА_14 на ім`я слідчого від 09.11.2020 щодо допиту в якості свідків осіб, які разом із ним 25.07.2015 здійснювали ремонт будівлі в с. Бобровиця (т. 2 а.п. 229). Між тим, пояснень від сторони захисту - коли саме це клопотання було написано, коли та за яких обставин воно подавалось стороні обвинувачення (слідчому) та яким способом - суду не надано. Слід урахувати, що обвинувачений ОСОБА_14 на час, який зазначений в клопотанні, перебував в умовах слідчого ізолятору, а отже листування останнього здійснювалось за правилами, передбаченими Наказом № 1304/5 від 02.07.2013 «Про затвердження Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах». Тобто, таке клопотання мало бути зареєстровано слідчим ізолятором та спрямовано відповідному органу досудового роздування (мають бути відповідні резолюції на аркуші паперу). Між тим, надане суду клопотання, не містить будь-яких реквізитів щодо його реєстрації, принаймні, посадовими особами слідчого ізолятору. Тим більше, указане клопотання є фактично оригіналом (виконане кульковою ручкою), а не копією, яка спрямовувалась слідчому. А отже, таке клопотання можливо і було написано обвинуваченим, але не подавалось слідчому, або ж узагалі, було написано набагато пізніше - під час судового провадження, що виключає його урахування судом.

2.7.21. У даному аспекті треба також узяти до уваги позицію сторони обвинувачення (прокурора), якою зазначено, що протягом всього досудового розслідування обвинувачений не виявив бажання надати жодні показання, зокрема і щодо наявності ймовірного алібі. Звісно, суд вже зазначав, що сторона захисту має право мовчати та не зобов`язана доводити свою невинуватість. Між тим, активна поведінка сторони захисту, зокрема надання суду відповідного клопотання, яке не було надано слідчому без зазначення пояснень та підстав, як і не реєстрації в слідчому ізоляторі такого клопотання, викликає сумнів в достовірності в існуванні такого клопотання взагалі на стадії досудового розслідування, а отже і підтвердження правдивості (достовірності) показань таких свідків у цілому.

2.7.22. Ураховуючи наведене, на думку суду, поза розумним сумнівом, було доведено, що ОСОБА_14 вчинив злочин, передбачений пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України - умисне заподіяння смерті іншій людини, з корисливих мотивів, учинене за попередньою змовою групою осіб, а також злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України - заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, (розбій), учинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням до житла та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

2.8. Уточнення викладених в сформульованому обвинуваченні обставин.

2.8.1. Крім того, судом уточнено викладені в сформованому обвинуваченні обставини, а саме судом вказано дату смерті потерпілого ОСОБА_23 як 29.07.2015, заміть вказаного 27.07.2015. Бо як вбачається з висновку експерта, останнім у висновку № 1857/2 від 28.08.2015 досліджувалась медична документація. Згідно з якою 27.07.2015 потерпілому ОСОБА_23 виконано операції, а 29.07.2015 о 05:05 стан хворого різко погіршився, зафіксовано зупинку серцевої діяльності, проведено реанімаційний заходи, та вже о 05:45 год. 29.07.2015 констатовано біологічну смерть ОСОБА_23 , що на думку суду сталось через описку експерта та констатовано судом в пункті 2.7.18.

Також суд виключив зі змісту висунутого обвинувачення посилання на висновок експерта щодо зброї, оскільки він не визначає достовірно марку зброї, а надає лише певну ймовірність її. Хоча визначення, що це є вогнепальна зброя, з якої здійснено постріл, є достатнім для цього провадження.

Виключив суд також посилання на вартість сім-карти мобільного оператора стільникового зв`язку ПАрТ «Київстар», за номером НОМЕР_2 , оскільки вартість 25 грн 00 коп. ніякими доказами не підтверджена.

У пункті 2.7.5. суд також вже навів міркування, що ним виключено з обвинувачення посилання на те, що ОСОБА_23 був священиком та збирав гроші на будівництво храму, що хоча і було версією (припущенням) сторони обвинувачення, але так нею залишилось.

2.8.2. Такі уточнення, які ґрунтуються на встановлених під час судового розгляду обставинах (доказах), на думку суду відповідає вимогам абз. 1 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, а саме, що в мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

При цьому такі уточнення формулювання не є зміною висунутого обвинувачення, яким обмежений суд відповідно до частин 1, 3 ст. 337 КПК України чи виходом за його межі. Оскільки під час змін формулювання не відбулось зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, та не встановлено нових фактичних обставин кримінального правопорушення, зміни яких властиві лише стороні обвинувачення - прокурору.

2.8.3. Аналогічну позицію зазначено в Постанові Верховного Суду від 25.02.2021, справа 428/6594/17, провадження № 51-3199км20.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні не було встановлено будь-яких обставин, які підпадали би під визначення ст. 66 КК України, як і обставини, які відповідають вимогам ст.67 КК України.

3.2. У зв`язку з чим, на думку суду, обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 - відсутні.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_14 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться категорії особливо тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України. Їх вид та суспільна небезпечність, що кримінальні правопорушення стосується посягання на життя людини, яка є найвищою соціальною цінністю відповідно до Конституції України, із метою заволодіння майном. А отже, обвинуваченим завдано шкоди, яку неможливо відшкодувати як в матеріальному так і моральному вимірі. При цьому, як вказує цивільний позов, потерпілій, яка є дружиною померлого, завдано як матеріальної так і моральної шкоди, яка обвинуваченим не визнавалась, а отже і не відшкодовувалась.

Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який хоча раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має вищу освіту, на час вчинення злочину не працював.

4.3. Суд урахував, що сторона обвинувачення протягом судового провадження посилалась на те, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності в інших судах України.

Дійсно, відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру.

З матеріалів судового провадження убачається, що у кримінальному провадженні № 12019110140001706 ОСОБА_14 було повідомлено про підозру та спрямовано обвинувальний акт до суду за ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України. Але станом на час розгляду цього провадження кримінальне провадження № 12019110140001706 було закрито судом в порядку, передбаченому п. 10 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК України. Наразі ОСОБА_14 притягується до кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні, внесеного 28.05.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100090006187 за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, разом з іншою особою за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187, ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України.

Між тим, суд не має права ураховувати вказані обставини в якості доказів, відповідно до вимог ст. 88 КПК України, або ставитися до обвинуваченого як до винуватої особи у кримінальному провадженні, у якому не прийнято рішення, передбачене ст. 374 КПК України, бо це суперечить загальним засадам (ст. 17 КПК України), а також положенням ст. 62 Конституції України.

А отже, ураховуючи викладене, при призначенні покарання та при наданні оцінки особи обвинуваченого, незважаючи на покликання на це сторони обвинувачення, суд не враховує відомості про притягнення обвинуваченого ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності в інших кримінальних провадженнях.

4.4. При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статтями 69, 69-1, 75 КК України, судом не встановлено.

4.5. Ураховуючи наведені особистісні відомості щодо обвинуваченого суд вважає, що є підстави для призначення ОСОБА_14 за вчинення злочину, передбаченого за ч. 4 ст. 187 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією належного на праві власності майна, а за вчинення злочину, передбаченого пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно слід призначити ОСОБА_14 покарання в виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років з конфіскацією належного на праві власності майна.

4.6. Призначення ОСОБА_14 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, є необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

5. Підстави для задоволення цивільного позову, відмови у ньому, залишення його без розгляду.

5.1. У рамках кримінального провадження заявлено цивільний позов, а саме позов ОСОБА_21 до ОСОБА_14 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.

5.2. 29.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду в судовому провадженні у рамках кримінального провадження, внесеного 25.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050007126,

5.3. Як убачається з позовної заяви, підставою пред`явлення позову є те, що ОСОБА_14 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, заподіяли потерпілому ОСОБА_23 смерті шляхом нанесення тілесних ушкоджень у вигляді вогнепального поранення голови, здійснивши з заздалегідь заготовленої вогнепальної зброї два прицільні постріли з близької відстані в життєво важливий орган - голову потерпілого, внаслідок чого ОСОБА_23 впав на підлогу сходового майданчику, а через декілька днів помер в лікарні.

5.4. Позивач в обґрунтування вимог посилається на положення статей 127, 128 КПК України.

5.5. Відповідачем та його представником відзиви на позов не надавались суду.

5.6. Під час судового розгляду, поза розумним сумнівом, було встановлено, що і зазначено в розділі 2.7. рішення, винуватість ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України - умисне заподіяння смерті іншій людини - потерпілому ОСОБА_23 , з корисливих мотивів, учинене за попередньою змовою групою осіб, а також ч. 4 ст. 187 КК України - заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, (розбій), учинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням до житла та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

5.7. Указане, на думку суду, доводить обґрунтованість підстав задля подання ОСОБА_21 цивільного позову до ОСОБА_14 щодо відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди.

5.8. Питання відшкодування моральної шкоди регламентується Цивільним кодексом України, зокрема - цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, але якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, і КПК України не врегульовані, застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, тобто на підставі положень Цивільного кодексу.

Згідно до 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1168 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

5.9. Оцінюючи вимоги позивача про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід виходити з того, що в судовому засіданні було встановлено факт заподіяння обвинуваченим разом із невстановленою особою потерпілому ОСОБА_23 смерті.

Під час судового провадження встановлено, що потерпіла ОСОБА_21 є дружиною померлого ОСОБА_23 , мешкала із ним, вела спільне господарство, інших членів сім`ї не мали, зокрема дітей. Указані обставини визнані учасниками справи, оскільки суду не надано на їх спростування жодних доказів чи посилань, а отже, відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України, наведене не підлягає доказуванню. Окрім того, суд уважає, що під час досудового розслідування ОСОБА_21 було визнано потерпілою саме з цих підстав, а скарг чи заперечень на таке рішення або відповідні дії слідчого з цього приводу - стороною захисту не подавалось.

При цьому загальним відомим фактом, який не потребує доказуванню, є те, що заподіяння смерті є дією і наслідком, які є невідворотними, а відповідно - не можуть бути відновленими за будь яких умова та обставин. Тому близька людина, зокрема дружина померлого, відчуває душевний біль, нервові переживання, від чого отримує душевні страждання протягом всього життя, пов`язані з втратою близької людини - чоловіка, що дійсно змінило фактично весь уклад життя потерпілої, зокрема теперішнє та майбутнє. Такі страждання, на думку суду, не можуть бути компенсованими будь-якими чином.

А отже суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди в цьому випадку не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Виходячи з наведених висновків та розглядаючи заявлені потерпілою вимоги, ураховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також майновий стан обвинуваченого, виходячи з принципу зваженості та справедливості, оцінки рівня втручання та вимушених змін, оскільки позивач втратила чоловіка, тривалості вимушених змін та тривалості душевних страждань, за встановлених судом обставин, сума в 1 000 000 грн 00 коп. буде цілком рівнозначною та достатньою, ураховуючи та співставляючи цю суму з прожитковим мінімумом для працездатної особи та мінімальною заробітною платою, тобто рівнем соціального захисту населення в Україні наразі.

Цивільну позовну заяву ОСОБА_21 до ОСОБА_14 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_21 в якості відшкодування моральної шкоди 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 коп.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

6.1. Стосовно обвинуваченого було застосовано запобіжний захід в виді особистого зобов`язання із покладенням обов`язків. Між тим, суд дійшов висновку винуватість обвинуваченого у вчиненні особливо тяжких злочинів. При цьому, ураховуючи відомості щодо особи обвинуваченого, обставини установлені під час розгляду справи (розділи 2.7., 3, 4), на думку суду, відповідно до вимог ст. 377 КПК України є підстави для обрання ОСОБА_14 , до набуття вироком законної сили, запобіжного заходу в виді тримання під вартою, узявши ОСОБА_14 під варту в залі суду негайно.

6.2. Суд також урахував, що ОСОБА_14 у рамках кримінального провадженні обирався запобіжний захід в виді тримання під вартою 08.07.2020, який дів до 17.06.2021, а 17.06.2024 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. З цих підстав, у порядку ст. 72 КК України слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення з 08.07.2020 до 17.06.2021, а також з 17.06.2024 до набуття вироком законної сили відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України №838-VIIІ від 26.11.2015), зокрема, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі. Оскільки злочин учинено в липні 2015 року, на який розповсюджуються положення ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIIІ від 26.11.2015, відповідно до статей 4, 5 КК України (висновок Великої палати Верховного Суду в справі № 663/537/17).

Крім того, з 18.06.2021 ОСОБА_14 слід рахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк дії запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту, а саме з 18.06.2021 до 24.03.2022, відповідно до положень ст. 72 КК України, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

З наведених підстав, строк покарання обвинуваченому ОСОБА_14 відповідно до вимог ст. 17 КПК України та ст. 1 ЗУ «Про попереднє ув`язнення» слід рахувати з дня набуття вироком законної сили.

6.3. Під час досудового розслідування було накладено арешт, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.07.2020 (провадження 761/20672/20) а саме на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 , як на речові докази. А отже, оскільки слід вирішувати питання речових доказів, вказаний арешт підлягає скасуванню.

6.4. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні: а саме витрати на проведення експертиз № 534 від 03.08.2015 у розмірі 245 грн 52 коп., № 527 від 28.07.2015 у розмірі 613 грн 80 коп., № 208/ікт від 03.08.2015 у розмірі 614 грн 40 коп., № 207/ікт від 04.08.2015 у розмірі 1843 грн 20 коп., № 164/д від 28.07.2015 у розмірі 491 грн 04 коп., № 524 від 26.07.2015 у розмірі 491 грн 04 коп., № 523 від 26.07.2015 у сумі 242 грн 52 коп., № СЕ-19/111-20/47120-ТР від 20.11.2020 у сумі 1307 грн 60 коп., № 10-1/1441 мб від 22.05.2017 у сумі 1784 грн 64 коп., № 1416 мб від 02.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1415 мб від 01.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1418 мб від 02.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1420 від 27.04.2016 у сумі 2 116 грн 96 коп., № 1419 мб від 27.04.2016 у сумі 1852 грн 34 коп., № 1422 мб від 27.04.2016 у сумі 1852 грн 34 коп., № 1413 мб від 16.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1412 мб від 03.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1411 мб від 03.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп.,№ 1414 мб від 13.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1421 від 27.04.2016 у сумі 2116 грн 96 коп., № 1444 від 09.08.2016 у сумі 1852 грн 34 коп., № 1442 мб від 02.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 206/ікт від 01.08.2015 у сумі 1228 грн 80 коп., № 217/ікт від 06.08.2015 у сумі 1228 грн 80 коп.,№ 10-1/1489 мб від 06.04.2017 у сумі 3043 грн 13 коп., № 1272 мб від 03.11.2015 у сумі 1107 грн 96 коп., № 1271 мб від 04.11.2016 у сумі 1107 грн 96 коп., № 1445 мб від 01.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1443 від 01.03.2016 у сумі 2646 грн 20 коп., № 1440 мб від 07.06.2016 у сумі 1587 грн 72 коп., № 1323 мб від 18.04.2016 у сумі 2778 грн 51 коп., № 1325 від 18.04.2016 у сумі 2778 грн 51 коп., № 1324 від 18.04.2016 у сумі 2778 грн 51 коп., № 1257 мб від 29.06.2016 у сумі 2910 грн 82 коп.,№ 523 від 26.07.2015 у сумі 245 грн 52 коп., № 10-1/11913 мб від 18.05.201 у сумі 4015 грн 44 коп., № 1256 від 03.11.2015 у сумі 1107 грн 96 коп., № 1186 мб від 02.11.2015 у сумі 2031 грн 26 коп., № 1183 мб від 23.02.2016 у сумі 2215 грн 92 коп., № 1184 мб від 24.02.2016 у сумі 2215 грн 92 коп., № 1188 мб від 26.05.2016 у сумі 5292 грн 40 коп., № 10-1347 від 04.06.2020 у сумі 2288 грн 30 коп., № 1185 мб від 25.02.2016 у сумі 2031 грн 26 коп., № 1187 мб від 12.05.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1233 мб від 10.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1189 мб від 19.05.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1236 мб від 13.04.2016 у сумі 1107 грн 96 коп., № 1182 мб від 19.02.2016 у сумі 1846 грн 60 коп., № 10-1346 від 04.06.2020 у сумі 2190 грн 23 коп., № 10-1992 від 25.09.2020 у сумі 5007 грн 00 коп., № СЕ-19/111-20/50133-ТВ від 19.10.2020 у сумі 653 грн 80 коп., № 637 від 26.07.2015 у сумі 738 грн 64 коп., № 54/тр від 06.08.2015 у сумі 552 грн 42 коп., № 541 хс від 12.08.2015 у сумі 691 грн 20 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_14 на користь держави в сумі 112 961 (сто дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят одна) грн 73 коп.

6.5. Суд урахував, що під час судового розгляду в якості доказів сторона обвинувачення не надавала всі висновки експертів, які проведені під час досудового розслідування, хоча надала відповідні квитанції щодо витрат на їх проведення. Однак не надання висновків, якими не доводиться винуватість, не є підставою для не вирішення питання про їх стягнення із особи, яку судом визнано винуватою. А отже саме з цих підстав, відповідно до ст. 124 КПК України, суд вважає, що всі понесені стороною обвинувачення витрати при проведенні досудового розслідування мають бути стягнуті з ОСОБА_14 на користь держави.

6.6. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України:

- ноутбук марки «TOSHIBA», у пластиковому корпусі синього кольору і ознаками пошкодження, реєстраційний номер НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Самсунг», в корпусі чорного кольору, із IMEI 1: НОМЕР_4 тa IMEI 2: НОМЕР_5 , S/N: НОМЕР_6 , які перебувають в камері зберігання речових доказів центру забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві, слід конфіскувати;

- ноутбук марки «НР» з маркуванням 584037-001 на зворотній стороні та зарядний пристрій до нього із S/N: НОМЕР_7 , який передано на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_14 (т. 4 а.п. 30), слід конфіскувати;

- дві пластикові, округлої форми заглушки, копія паспорту виданого на ім`я ОСОБА_84 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_8 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру на ім?я ОСОБА_84 за № НОМЕР_9 , на 1 аркуші, пластикова сім-карта мобільного оператора, без маркування в пластиковому корпусі синього та жовтого кольорів, банківська картка «Monobank» за № НОМЕР_10 , чорного кольору, банківська картка «Ощадбанка» за № НОМЕР_11 », банківська картка «Приватбанк» за № НОМЕР_12 , пластиковий примач із під сім-карти мобільного оператора «Київстар» за № НОМЕР_13 , пластиковий тримач із під сім-карти мобільного оператора «Київстар» за № НОМЕР_14 , пластиковий приймач із під сім-карти мобільного оператора «Vodafone» за № НОМЕР_15 , які перебувають в камері зберігання речових доказів центру забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві, знищити;

- бабіна скотчу, біла рубашка в клітинку, чорний реглан, чорна футболка «Дізель», блайзер чорного кольору з білою вставкою, які передано за зберігання в камері зберігання речових доказів Оболонського УП ШУНП, слід знищити;

- системний блок, ключі, документацію на релігійну громаду Української православної церкви (надані Ніколаєво. Т. Ю.), GPS навігатор, чохли білого кольору, годинник наручний фірми «Лонжин», 2 серцевини та 2 ключі, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_21 , слід залишити у володінні останньої;

- шапка чорного кольору з вирізами для очей та нашивкою у вигляді торгівельного знаку «Puma» «балаклава», яка знаходиться в сейф-пакеті за № НОМЕР_16 , слід папілярного узору з дверей в коридорі біля ліфту, який знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_17 , паперовий стаканчик який знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_18 , недопалок цигарки який знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служб МВС України» за № НОМЕР_19 , чоловічий черевик який знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС У країни» за № НОМЕР_20 , гумова куля яка знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_21 , пакет чорного кольору, пакет білого кольору, сумка господарська які знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_22 , один блайзер чорного кольору, який находиться в паперовому конверті, коричневого кольору, блайзер бежевого кольору, який знаходиться в паперовому конверті, білого кольору, металевий предмет з різьбою, яка знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_23 , зразки букального епітелію підозрюваного ОСОБА_14 , які знаходяться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № 5322637, змиви з правої та лівої рук ОСОБА_23 . Зрізи нігтів з правої та лівої рук ОСОБА_23 , які знаходяться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_24 , зразок букального епітелію ОСОБА_85 , які знаходяться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № 2512901, два недопалки з коридору третього поверху за адресою: АДРЕСА_2 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_86 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_87 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_88 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_21 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_89 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_90 , які знаходяться в паперовому конверті, 4 електрокопії дактилоскопічних карт, які знаходяться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № 3034383, електрошокер «958Type», пластикові жгути 4 шт, кепка світло-сіра, кепка синьо-зелена, клітчата сумка, пара рукавиць червоного кольору з вставками чорного кольору, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів центру забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві, слід знищити.

- дві стріляні гільзи з маркуванням «S&B 9 mm PA Blanc», калібру 9 мм P. A., які передано на зберігання до Центральної кулегільзотеки ДНДЕКЦ МВС України, слід залишити в володіння останньої;

- чорний туфель, пара носків чорного кольору, штани болотного кольору з плямами червоно-бурого кольору, сорочка білого кольору з плямами червоно-бурого кольору, які поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів центру забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві, слід знищити;

- посвідчення водія на ім`я ОСОБА_23 , барсетка ОСОБА_23 , які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів центру забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві, слід повернути потерпілій ОСОБА_21 .

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128-129, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_14 визнати винуватим у вчинені злочинів, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією належного на праві власності майна;

- за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією належного на праві власності майна.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно слід призначити ОСОБА_14 покарання в виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією належного на праві власності майна.

Запобіжний захід ОСОБА_14 в вигляді особистого зобов`язання до набуття вироком законної сили - змінити на тримання під вартою, узявши ОСОБА_14 під варту в залі суду негайно.

Строк покарання ОСОБА_14 рахувати з дня набуття вироком законної сили, зарахував у строк призначеного покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення з 08.07.2020 до 17.06.2021, з 17.06.2024 до набуття вироком законної сили ураховуючи, що відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України №838-VIIІ від 26.11.2015), одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі, а також цілодобовий домашній арешт з 18.06.2021 до 24.03.2022, ураховуючи, що відповідно до ст. 72 КК України трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

Цивільну позовну заяву ОСОБА_21 до ОСОБА_14 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_21 в якості відшкодування моральної шкоди 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 коп.

Процесуальні витрати: а саме витрати на проведення експертиз № 534 від 03.08.2015 у розмірі 245 грн 52 коп., № 527 від 28.07.2015 у розмірі 613 грн 80 коп., № 208/ікт від 03.08.2015 у розмірі 614 грн 40 коп., № 207/ікт від 04.08.2015 у розмірі 1843 грн 20 коп., № 164/д від 28.07.2015 у розмірі 491 грн 04 коп., № 524 від 26.07.2015 у розмірі 491 грн 04 коп., № 523 від 26.07.2015 у сумі 242 грн 52 коп., № СЕ-19/111-20/47120-ТР від 20.11.2020 у сумі 1307 грн 60 коп., № 10-1/1441 мб від 22.05.2017 у сумі 1784 грн 64 коп., № 1416 мб від 02.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1415 мб від 01.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1418 мб від 02.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1420 від 27.04.2016 у сумі 2 116 грн 96 коп., № 1419 мб від 27.04.2016 у сумі 1852 грн 34 коп., № 1422 мб від 27.04.2016 у сумі 1852 грн 34 коп., № 1413 мб від 16.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1412 мб від 03.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1411 мб від 03.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп.,№ 1414 мб від 13.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1421 від 27.04.2016 у сумі 2116 грн 96 коп., № 1444 від 09.08.2016 у сумі 1852 грн 34 коп., № 1442 мб від 02.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 206/ікт від 01.08.2015 у сумі 1228 грн 80 коп., № 217/ікт від 06.08.2015 у сумі 1228 грн 80 коп.,№ 10-1/1489 мб від 06.04.2017 у сумі 3043 грн 13 коп., № 1272 мб від 03.11.2015 у сумі 1107 грн 96 коп., № 1271 мб від 04.11.2016 у сумі 1107 грн 96 коп., № 1445 мб від 01.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1443 від 01.03.2016 у сумі 2646 грн 20 коп., № 1440 мб від 07.06.2016 у сумі 1587 грн 72 коп., № 1323 мб від 18.04.2016 у сумі 2778 грн 51 коп., № 1325 від 18.04.2016 у сумі 2778 грн 51 коп., № 1324 від 18.04.2016 у сумі 2778 грн 51 коп., № 1257 мб від 29.06.2016 у сумі 2910 грн 82 коп.,№ 523 від 26.07.2015 у сумі 245 грн 52 коп., № 10-1/11913 мб від 18.05.2016 у сумі 4015 грн 44 коп., № 1256 від 03.11.2015 у сумі 1107 грн 96 коп., № 1186 мб від 02.11.2015 у сумі 2031 грн 26 коп., № 1183 мб від 23.02.2016 у сумі 2215 грн 92 коп., № 1184 мб від 24.02.2016 у сумі 2215 грн 92 коп., № 1188 мб від 26.05.2016 у сумі 5292 грн 40 коп., № 10-1347 від 04.06.2020 у сумі 2288 грн 30 коп., № 1185 мб від 25.02.2016 у сумі 2031 грн 26 коп., № 1187 мб від 12.05.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1233 мб від 10.06.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1189 мб від 19.05.2016 у сумі 3175 грн 44 коп., № 1236 мб від 13.04.2016 у сумі 1107 грн 96 коп., № 1182 мб від 19.02.2016 у сумі 1846 грн 60 коп., № 10-1346 від 04.06.2020 у сумі 2190 грн 23 коп., № 10-1992 від 25.09.2020 у сумі 5007 грн 00 коп., № СЕ-19/111-20/50133-ТВ від 19.10.2020 у сумі 653 грн 80 коп., № 637 від 26.07.2015 у сумі 738 грн 64 коп., № 54/тр від 06.08.2015 у сумі 552 грн 42 коп., № 541 хс від 12.08.2015 у сумі 691 грн 20 коп. стягненню з ОСОБА_14 на користь держави в сумі 112 961 (сто дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят одна) грн 73 коп.

Заходи забезпечення кримінального провадження - арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.07.2020 (провадження 761/20672/20), скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні:

- ноутбук марки «TOSHIBA», у пластиковому корпусі синього кольору і ознаками пошкодження, реєстраційний номер НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Самсунг», в корпусі чорного кольору, із IMEI 1: НОМЕР_4 тa IMEI 2: НОМЕР_5 , S/N: НОМЕР_6 , які перебувають в камері зберігання речових доказів центру забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві, слід конфіскувати;

- ноутбук марки «НР» з маркуванням 584037-001 на зворотній стороні та зарядний пристрій до нього із S/N: НОМЕР_7 , який передано на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_14 (т. 4 а.п. 30), слід конфіскувати;

- дві пластикові, округлої форми заглушки, копія паспорту виданого на ім`я ОСОБА_84 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_8 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру на ім`я ОСОБА_84 за № НОМЕР_9 , на 1 аркуші, пластикова сім-карта мобільного оператора, без маркування в пластиковому корпусі синього та жовтого кольорів, банківська картка «Monobank» за № НОМЕР_10 , чорного кольору, банківська картка «Ощадбанка» за № НОМЕР_11 », банківська картка «Приватбанк» за № НОМЕР_12 , пластиковий примач із під сім-карти мобільного оператора «Київстар» за № НОМЕР_13 , пластиковий тримач із під сім-карти мобільного оператора «Київстар» за № НОМЕР_14 , пластиковий приймач із під сім-карти мобільного оператора «Vodafone» за № НОМЕР_15 , які перебувають в камері зберігання речових доказів центру забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві, знищити;

- бабіна скотчу, біла рубашка в клітинку, чорний реглан, чорна футболка «Дізель», блайзер чорного кольору з білою вставкою, які передано за зберігання в камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП, слід знищити;

- системний блок, ключі, документацію на релігійну громаду Української православної церкви, GPS навігатор, чохли білого кольору, годинник наручний фірми «Лонжин», 2 серцевини та 2 ключі, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_21 , слід залишити у володінні останньої;

- шапка чорного кольору з вирізами для очей та нашивкою у вигляді торгівельного знаку «Puma» «балаклава», яка знаходиться в сейф-пакеті за № НОМЕР_16 , слід папілярного узору з дверей в коридорі біля ліфту, який знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_17 , паперовий стаканчик який знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_18 , недопалок цигарки який знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служб МВС України» за № НОМЕР_19 , чоловічий черевик який знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС У країни» за № НОМЕР_20 , гумова куля яка знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_21 , пакет чорного кольору, пакет білого кольору, сумка господарська які знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_22 , один блайзер чорного кольору, який находиться в паперовому конверті, коричневого кольору, блайзер бежевого кольору, який знаходиться в паперовому конверті, білого кольору, металевий предмет з різьбою, яка знаходиться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_23 , зразки букального епітелію підозрюваного ОСОБА_14 , які знаходяться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № 5322637, змиви з правої та лівої рук ОСОБА_23 . Зрізи нігтів з правої та лівої рук ОСОБА_23 , які знаходяться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № НОМЕР_24 , зразок букального епітелію ОСОБА_85 , які знаходяться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № 2512901, два недопалки з коридору третього поверху за адресою: АДРЕСА_2 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_86 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_87 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_88 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_21 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_89 , які знаходяться в паперовому конверті, зразок букального епітелію ОСОБА_90 , які знаходяться в паперовому конверті, 4 електрокопії дактилоскопічних карт, які знаходяться в сейф-пакеті «Експертної служби МВС України» за № 3034383, електрошокер «958Type», пластикові жгути 4 шт, кепка світло-сіра, кепка синьо-зелена, клітчата сумка, пара рукавиць червоного кольору з вставками чорного кольору, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів центру забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві, слід знищити;

- дві стріляні гільзи з маркуванням «S&B 9 mm PA Blanc», калібру 9 мм P. A., які передано на зберігання до Центральної кулегільзотеки ДНДЕКЦ МВС України, слід залишити в володіння останньої;

- чорний туфель, пара носків чорного кольору, штани болотного кольору з плямами червоно-бурого кольору, сорочка білого кольору з плямами червоно-бурого кольору, які поміщено до поліетиленового пакету зеленого кольору, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів центру забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві, слід знищити;

- посвідчення водія на ім`я ОСОБА_23 , барсетка ОСОБА_23 , які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів центру забезпечення № 1 ГУНП у м. Києві, слід повернути потерпілій ОСОБА_21 .

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) з дня проголошення, а обвинуваченим - із моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя, що головує ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Присяжні ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5