Справа № 621/158/20

Провадження № 2/621/14/24

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання Лацько А.В.,

позивач - Чугуївська окружна прокуратура Харківської області, представник позивача - прокурор Юр`єв І. Д., в інтересах держави в особі:

позивач 1 - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України,

позивач 2 - Державне агентство лісових ресурсів України,

представник позивача 2 - Діжевська В. О.,

позивач 3 - Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства,

позивач 4 - Національний природний парк "Гомільшанські ліси",

представники позивача 4 - Кириченко О. О., Беличко А. Д., Сергієнко С.М.,

відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

представники відповідача 1 - Даугуль В. Я., Словйова Т. С., Крайник К. О., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Шавлак В.Р.,

відповідач 2 ОСОБА_3 ,

відповідач 3 ОСОБА_4 ,

третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації,

представник третьої особи - Тимчук А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку "Гомільшанські ліси", до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність держави, третя особа Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації,

у с т а н о в и в:

22.01.2020 заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Довжич Є.в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України; Державного агентства лісових ресурсів України; Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства; Національного природного парку "Гомільшанські ліси" звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, з наступними вимогами: 1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12 липня 2016 року №6155-СГ про надання дозволу ОСОБА_3 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 2 га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; 2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20 жовтня 2016 року №11480-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність ОСОБА_3 , земельної ділянку площею 2 га., в тому числі сіножаті, площею 2 га., з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805 для ведення особистого селянського господарства; 3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2 га., з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805 від 23 грудня 2016 року, який посвідчено приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Лещенко Л.В., за №2356, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; 4. Витребувати у ОСОБА_4 , земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805, площею 2 га., у відання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси"; 5. Судові витрати покласти на відповідачів.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Чугуївською місцевоюпрокуратурою,правонаступником якоїє Чугуївськаокружна прокуратура,вивчено питаннянаявності підставдля представництваінтересів державив судіу сферіземельних правовідносин,встановлено порушеннявимог законодавствапід часпередачі уприватну власністьземельної ділянки,розташованої натериторії Задонецькоїсільської радиЗміївського району,з кадастровимномером 6321782500:01:000:0805.

Так, Указом Президента України "Про створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" № 1047/2004 від 06.09.2004 на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області створено національний природний парк "Гомільшанські ліси", який підпорядковано Державному комітету лісового господарства України.

Площу НПП "Гомільшанські ліси" установлено в розмірі 14 314,8 га, у тому числі 3 377,3 га земель, які мають бути надані у постійне користування НПП "Гомільшанські ліси", та 10 937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Перед виданням вказаного Указу Науково-дослідною установою "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем" в порядку статті 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" було розроблено проект створення вказаного національного природного парку, яким визначено територію парку, а також його функціональне зонування.

Проект розроблений на виконання Указу Президента України № 79/94 від 10.03.1994, яким було зарезервовані відповідні цінні природні території приблизною площею 15 000 га для наступного заповідання, відповідно до якого прийняття рішення про створення або розширення в установленому порядку природних заповідників та національних природних парків землі, що резервуються, залишаються у державній власності й приватизації не підлягають.

НПП "Гомільшанські ліси" є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, що створений з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

З урахуванням того, що з моменту створення і до цього часу проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду щодо НПП "Гомільшанські ліси" не розроблений та не затверджений, його межі в натурі не встановлені, то його межі визначаються відповідно до проекту створення, як то передбачено статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

"Проект створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" та "Проект організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси" затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.11.2011 № 478.

Водночас, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 6155-СГ від 12.07.2016 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 11480-СГ від 20.10.2016 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передано у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначених наказів, державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Пашук В.В. 28.10.2016 прийнято рішення № 32097475 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що внесений запис про право власності № 17147974.

У подальшому ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2016 № 2356, продала вказану земельну ділянку ОСОБА_4 .

На підставі договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. 23.12.2016 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_4 про що внесений запис про право власності № 182261151.

Вивченням матеріалів, що передували видачі вказаних наказів встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту, яка була зареєстрована в управлінні 24.06.2016.

Під час розгляду вказаної заяви матеріали щодо направлення Управлінням до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області листа з проханням надати позицію щодо можливості надання Головним управлінням дозволу на розроблення документацій із землеустрою, на підставі яких земельна ділянка може бути передана у власність (користування), а також перевірити її бажане місце розташування на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади, - відсутні.

Без отримання інформації органу місцевого самоврядування можливість відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства саме на бажаній ОСОБА_3 земельній відсутня.

Крім цього, на запит Головного управляння Держгеокадастру у Харківській області Відділом у Зміївському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області забезпечено надання відомостей з Державного земельного кадастру разом із викопіюванням з індексної кадастрової карти (плану) на земельну ділянку площею 2 га., що розташована за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області, яку ОСОБА_3 бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства.

Листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 05.02-16-4898 від 30.09.2014 до Головного управління Держземагентства у Харківській області направлявся перелік наявних картографічних даних по територіям та об`єктам природно-заповідного фонду області станом на 30.09.2014, в який було включено НПП "Гомільшанські ліси".

Проте, незважаючи на вказані відомості органами Держгеокадастру інформацію про розташування земельної ділянки на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, наявності відповідних охоронних зон, обмежень, обтяжень, з урахуванням її розташування на території НПП, не зазначено.

Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 04.01-22-6554 від 10.12.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805 з урахуванням "Проекту створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" та "Проекту організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси", - знаходиться в зоні регульованої рекреації НПП.

На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території об`єкта природно-заповідного фонду України (НПП), надання її у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства, необхідною умовою було погодження Департаментом, як структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.Саме до компетенції Департаменту належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Проте, відповідно до вказаного листа Департаменту проект землеустрою щодо формування та відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805 для погодження не надходив та не погоджувався.

Таким чином, формування вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805, яка розташована на території НПП, проведено усупереч вимогам пункту 3 частини 1 статті 186 Земельного кодексу України.

Наведені порушення призвели до порушення цілісності земель НПП, що створює загрозу його існування. Аналогічні факти знайшли своє відображення у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 371/463/17-ц.

Також, відповідно до інформації НПП "Гомільшанські ліси" від 09.12.2019, листи про відведення вказаної земельної ділянки у власність, відповідна документація землеустрою до адміністрації парку не надходили, відповідні погодження не надавались.

Крім того, відповідно до шару Кадастрової карти України "умовна прибережна захисна смуга" вказана земельна ділянка знаходиться у водоохоронній зоні р. Сіверський Донець.

Встановлені обставини свідчать про підстави для висновку про набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку усупереч вимогам чинного законодавства України.

Зазначені порушення можуть перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку, та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів.

Усупереч вимогам статті 20 Земельного кодексу України, ані органом державної виконавчої влади, ані органом місцевого самоврядування не приймалося рішення щодо визначення категорії та зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805, яка розташована на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, з урахуванням її знаходження на території НПП.

Наявність охоронного зобов`язання у об`єкта природно-заповідного фонду з урахуванням положень частини 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", яке оформлене центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища, визнається достатнім для підтвердження статусу відповідної територій як належної до земель природно-заповідного фонду. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Крім цього, вказаною постановою Верховного Суду звернута увага на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №544/1336/13-а, зокрема на те, що повноваження в частині зміни меж національних природних парків за законом належать виключно Президенту України. Статус НПП як об`єкта природно-заповідного фонду підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо Указом Президента України від 06.09.2004 № 1047/2004.

Таким чином, передача управлінням Держгеокадастру вказаної земельної ділянки у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж НПП в частині їх зменшення.

Землі, які відповідно до проекту створення входять в межі НПП "Гомільшанські ліси", є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну.

Заборона передачі цих земель у приватну власність знайшла своє підтвердження у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 554/10377/16-ц.

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

НПП є власністю держави та об`єктом з особливим режимом ведення діяльності, а використання природних ресурсів на земельній ділянці вочевидь його порушуватиме.

Таким чином, ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить статусу і завданням НПП, оскільки може перешкоджати збереженню НПП в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення, такі дії були здійснені усупереч процедури, встановленої законом.

Ділянки мають природоохоронне, еколого-освітнє, рекреаційне та естетичне значення. Рослинні угрупування: угруповання, занесені до зникаючих природних середовищ існування за Бернською конвенцією: індекс 37.25 заболочені високотравні угруповання з домінуванням. Рідкісні види тварин: біотопи рахкавки звичайної (Hyla arborea), занесеної до Червоної Книги МСОП, Додатку ІІ Бернської Конвенції та Червоного списку Харківської області, черепахи болотяної європейської (Emys orbicularis), занесеної до Додатку ІІ Бернської Конвенції та Червоного списку Харківської області, ропухи сірої (Bufo bufo), занесеної до Червоного списку Харківської області тощо.

При цьому, запропонований режим збереження: заборонити викошування та випалювання водно-болотної рослинності.

За викладених обставин, накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.07.2016 № 6155-СГ та від 20.10.2016 № 11480-СГ, є такими, що суперечать актам цивільного законодавства, порушують цивільні права та інтереси позивачів та підлягають визнанню незаконними і скасуванню; запис про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а земельна ділянка має бути повернута у відання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси" відповідачем, яка, в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною НПП.

Загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес громадянина у збереженні права на земельну ділянку.

В цьому випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу) відбулося внаслідок ігнорування органом Держгеокадастру встановленого на законодавчому рівні порядку відведення земельної ділянки в силу прагнення передати у власність земельну ділянку без відповідного погодження Департаменту та інших уповноважених органів, які в силу закону є обов`язковими, та заборони передачі у приватну власність земель під об`єктами природно-заповідного фонду, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави, у вигляді вибуття земельної ділянки площею 1,73 га із земель НПП.

Пред`являючи позов, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблеми суспільного значення, існування якої виправдовує застосування механізму визнання незаконним та скасування наказів Головного Управління Держгеокадастру Харківській області, скасування запису про проведену державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.

При цьому, зволікання із захистом інтересів держави у вказаній сфері є недопустимим, враховуючи значну площу вибулих із власності держави земель, у т.ч. спірної, які можуть бути забудованими у будь-який час, та встановлений факт правопорушення (який підтверджено результатами проведеного досудового розслідування належними, допустимими, достовірними та достатніми, у розумінні статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України, доказами).

Таким чином, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Викладене свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 05 лютого 2020 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.02.2020.

19.02.2020 до канцелярії суду від директора Департаменту екологіїта природнихресурсів Харківськоїобласної державноїадміністрації Тимчук А. О. подав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника Департаменту, позовні вимоги прокуратури підтримав в повному обсязі (т. 1 а. с. 64-65).

24.02.2020 до канцелярії суду від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Даугуля В.Я. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_3 звернулася до Головного управління із заявою та доданими матеріалами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області для подальшої передачі у власність за вх. № К-12303/0/20-16 від 24.06.2016. До заяви додала: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка із звітності з кількісного обліку земель); копію паспорта громадянина; копію ідентифікаційного коду. За результатом розгляду заяви та доданих до неї документів винесено наказ про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою.

В подальшому, ОСОБА_3 звернулася із заявою від 05.10.2016 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської рада Зміївського району Харківської області та передачі зазначеної земельної ділянки у власність. За результатами розгляду вказаної заяви, управлінням був прийнятий наказ про затвердження документації землеустрою і передано у власність земельну ділянку. Перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. На час видання спірних наказів, земельна ділянка відносилася до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення, а тому органом, що мав право розпоряджатись зазначеними землями було ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Твердження, що землі, які відповідно до проекту створення входять в межі НПП "Гомільшанські ліси", є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну суперечать вимогам чинного законодавства.

Листом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 24.12.2019 № 4956/06-10 повідомлено, що під час останньої перевірки НПП "Гомільшанські ліси" державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, а також права постійного користування та права оренди земельних ділянок НПП "Гомільшанські ліси" не проведено. Межі НПП "Гомільшанські ліси" не закріплено в натурі (на місцевості) межовими знаками. У зв`язку із чим, проекти землеустрою щодо організації та встановлення меж території, відсутні. За наявною інформацією, проект створення НПП "Гомільшанські ліси", проект організації території НПП "Гомільшанські ліси", охорони відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області або відділу у Зміївському районі не надходили, а проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на який був наданий дозвіл, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1024-р від 18.12.2018, не розроблений, не погоджений та не затверджений. Крім того, цей проект до позовної заяви не доданий.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. Тобто, у складі НПП можуть бути різні категорії земель, (в тому числі, і землі житлової та громадської забудови, рекреаційного, лісогосподарського, сільськогосподарського призначення та інші, і різних форм власності, що не свідчить про зміну меж парку.

Отже, вимога, що наданням спірним наказом управління земельної ділянки у приватну власність відбулася зміна меж НПП "Гомільшанські ліси", є припущенням, яке не містить належного правового обґрунтування та не підтверджено належними доказами.

Також, управлінню не встановлено обов`язку отримувати інформацію від органів місцевого самоврядування стосовно висловлення позиції щодо надання управлінням дозволу на розроблення документації їх землеустрою. Лист Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 05.02-16-4898 від 30.09.2014 не є належним, достовірним, достатнім доказом приналежності земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду чи іншого природоохоронного призначення.

Крім того, прибережні захисні смуги встановлюються окремими проектами землеустрою або межі, встановлених прибережних захисних смуг, зазначаються в документації із землеустрою, яка стала підставою для формування земельної ділянки, отже посилання щодо перебування земельної ділянки у водоохоронній зоні р. Сіверський Донець з посиланням на інформацію з Публічної кадастрової карти України, не є належним та достовірним.

Також, вважав безпідставною вимогу щодо зобов`язання повернути спірну земельну ділянку у відання держави, оскільки НПП не є а ні власником, а ні законним користувачем цієї ділянки.

Інформації стосовно наявності охоронного зобов`язання щодо території НПП "Гомільшанські ліси" не надано.

У позовній заяві не обґрунтовані підстави для представництва в суді саме прокурором, а на час розгляду справи в суді вже сплинули строки позовної давності, оскільки спірні накази винесені у 2016 році, а позов поданий лише у січня 2020 році (т. 1 а. с. 75-86).

24.02.2020 до канцелярії суду від міністра Міністерства енергетики та захисту довкілля України ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення щодо позову, за якими останній підтримав позов прокурора, оскільки вбачає порушення вимог норм законодавства, а саме неправомірну, з порушенням порядку, передачу земельної ділянки, що належить до земель НПП "Гомільшанські ліси", у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 88-97).

25.02.2020 у зв`язку з неявкою відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підготовче засідання відкладено до 16.03.2020.

20.03.2020 до канцелярії суду від представника позивача Державного агентства лісових ресурсів Діжевської В.О., надійшов лист, з проханням здійснювати розгляд справи за відсутності представника, позовну заяву підтримала (том 1 а.с. 116-120).

16.03.2020 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва підготовче засідання відкладено до 02.04.2020.

02.04.2020, 04.05.2020, 03.06.2020, 23.06.2020, 21.07.2020, 11.08.2020, 09.10.2020, 30.10.2020, 02.12.2020, 23.12.2020, 18.01.2021, 05.02.2021, 26.02.2021 та 24.03.2021 в зв`язку з епідеміологічною обстановкою в Україні, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19", в умовах якої учасники справи до суду не прибували та заявляли відповідні клопотання про відкладення, підготовчі засідання відкладено.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29.04.2021.

29.04.2021 за клопотанням представника відповідача Головного управляння Держгеокадастру у Харківській області Соловйової Т. судове засідання відкладено до 24.05.2021.

24.05.2021 за клопотанням представника позивача прокурора Колот Н.М. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Крайник К. судове засідання відкладено до 10.06.2021.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 10 червня 2021 року, задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача Міністерства енергетики та захисту довкілля України - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, судове засідання відкладено до 19.07.2021.

19.07.2021 представник позивача прокурор Юр`єв І. Д. подав для долучення до матеріалів справи додаткові письмові докази (т. 2 а. с. 84-96).

19.07.2021 за клопотанням представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Крайник К. судове засідання відкладено до 05.08.2021.

22.07.2021 від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Соловйової Т.С. до суду надійшло заперечення на клопотання про долучення письмових доказів поданих прокурором (т. 2 а. с. 99-104, 105-107).

05.08.2021 за клопотанням представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Соловйової Т.С. судове засідання відкладено до 05.10.2021.

05.10.2021 за клопотанням представник позивача прокурор Юр`єв І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Соловйової Т.С. судове засідання відкладено до 27.10.2021.

27.10.2021за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника НПП "Гомільшанські ліси" Сергієнко С.М. судове засідання відкладено до 18.11.2021.

18.11.2021 у зв`язку з відсутністю в Зміївському районному суді Харківської області електропостачання, судове засідання не проводилося розгляд справи відкладено до 08.12.2021.

08.12.2021 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Соловйової Т. судове засідання відкладено до 12.01.2022.

12.01.2022 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. судове засідання відкладено до 22.02.2022.

22.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню, судова справа № 621/14/22, судове засідання не проводилося, розгляд справи відкладено до 16.03.2024.

16.03.2022 у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та неявкою учасників судове засідання не проводилося, розгляд справи відкладено до 20.05.2022.

20.05.2022 у зв`язку з неявкою учасників судове засідання відкладено до 20.06.2022.

20.06.2022 та 21.07.2022 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. судові засідання відкладено.

18.08.2022 за клопотанням представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю судове засідання відкладено до 06.10.2022.

06.10.2022 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Саранчі В. судове засідання відкладено до 02.11.2022.

02.11.2022 за клопотанням представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю судове засідання відкладено до 28.11.2022.

28.11.2022 у зв`язку з відсутністю в Зміївському районному суді Харківської області електропостачання, судове засідання не проводилося розгляд справи відкладено до 19.12.2022.

19.12.2022 у зв`язку з відсутністю в Зміївському районному суді Харківської області електропостачання, судове засідання не проводилося розгляд справи відкладено до 12.01.2023.

12.01.2023 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю судове засідання відкладено до 23.02.2023.

17.02.2023 від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. надійшли додаткові пояснення, а яких містились посилання на висновки Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 щодо обрання неефективного чи неналежного способу захисту, постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 щодо вимог про визнання незаконними та скасування наказів, які пред`явлені до управління Держгеокадастру, що задоволенню не підлягають (т. 3 а. с. 19-27).

23.02.2023 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю судове засідання відкладено до 20.03.2023

13.03.2023 від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю. В. надійшла заява про застосування позовної давності у справі (т. 3 а. с. 31-40).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.03.2023 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 11.04.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11.04.2023 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 04.05.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 04.05.2023 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В., продовжено строк розгляду та відкладенено судовий судовий розгляд справи до 30.05.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 30.05.20233 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 22.06.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 22.06.2023 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 24.07.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24.07.2023 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 16.08.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16.08.2023 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 02.10.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02.10.2023 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 25.10.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 25.10.2023 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д., та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 22.11.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 22.11.2023 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 19.12.2023.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19.12.2023 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д., представника НПП "Гомільшанські ліси" Сергієнко С.М., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 17.01.2024.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 17.01.2024, задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області - Чугуївську окружну прокуратуру Харківської області, судовий розгляд відкладено до 20.02.2024.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.02.2024 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д., та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 12.03.2024.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.03.2024 задоволено клопотання представника позивача прокурора Юр`єва І. Д., та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В., продовжено строк розгляду та відкладено судовий судовий розгляд справи до 04.04.2024.

04.04.2024 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці судове засідання не проводилося розгляд справи відкладено до 22.04.2024.

22.04.2024 у зв`язку з відсутністю в Зміївському районному суді Харківської області електропостачання судове засідання не проводилося розгляд справи відкладено до 14.05.2024.

14.05.2024 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д., та представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Кундрюкова Ю.В, судове засідання відкладено до 04.06.2024.

04.06.2024 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не прибули.

Представник позивача прокурор Юр`єв І.Д. до канцелярії суду надав заяву відповідно до якої просив розглянути позов прокурора за його відсутності , позовні вимоги підтримав в повному обсязі на їх задоволенні наполягав і одночасно просив врахувати висновок Верховного суду від 01.02.2023 по справі № 621/3476/19, викладений за результатами розгляду аналогічного по змісту позову в частині визнання вказаної категорії позовів негаторними.

Представник Державного агентства лісових ресурсів Діжевська В.О. до канцелярії суду на стадії підготовчого провадження надавала заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Представник НПП "Гомільшанські ліси" Сергієнко С.М. до канцелярії суду надала заяву, відповідно до якої просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представники Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, причини неявки у судове засідання не повідомили, будь яких заяв чи клопотань в тому числі з процесуальних питань до суду не надходило.

Представник третьої особи Тимчук А. О. подав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання, представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не з`явився, в матеріалах справи міститься неодноразове заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з запровадженням на території України воєнного стану.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на їхню адресу місця реєстрації судом та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки суду відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не повідомляли, відзив на позов не надавали, будь яких заяв з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило

Відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і реалізувати свої процесуальні права.

За змістом статей 43, 44 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Проте, суд зазначає, що клопотання представника відповідача, який повторно не з`явився у судове засідання, про відкладення розгляду справи не є безумовною правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Так, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки відповідача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки відповідача, суд має право розглянути справу на підставі наявних доказів, якщо нез`явлення відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Зазначена норма дисциплінує відповідача, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо відповідач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Суд, звертає увагу на те, що введення військового стану не обмежує права учасників судового засідання на доступ до суду та дозволяють їм безпосередньо приймати участь у судовому засіданні.

Отже, суд зазначає, що учасники справи повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання, зокрема, розгляд справи в режимі відео конференції із використанням власних технічних засобів, а тому клопотання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру в Харківській області Чернявського А.В. про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Виходячи з того, що що за час перебування справи в провадженні суду учасники справи зокрема представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області скористалися своїми цивільними процесуальними правами на подачу відзиву на позов та письмових пояснень щодо суті спору; про необхідність подачі або витребування додаткових доказів, які мали б значення для вирішення цієї справи учасники не заявляли, будь-яких інших клопотань, які б впливали на вирішення справи не подавали, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності тих учасників справи, які не з`явилися на судове засідання.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі №361/8331/18).

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Дослідивши доводи заяв по суті спору, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.06.2016 відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, за заявою ОСОБА_3 складено довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 97-20.20-0.3-1138/14-16, (т. 1 а. с. 20 зворот).

ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Деджгеокадастру у Харківській області із письмовою заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу земель сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя - сіножаті, розташовану за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області, для подальшої передачі їй у власність (т. 1 а. с. 20).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.07.2016 № 6155-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" громадянці ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, орієнтовним розміром 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 18).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.10.2016 № 11480-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність" було затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, та передано у власність громадянці ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі сіножаті площею 2,0000 га. з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805, із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області (т. 1 а. с. 19).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 194718976, дата формування: 24.12.2019 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:07805, площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, за адресою: Харківська обл., Зміївський р., с/рада Задонецька, зареєстровано за ОСОБА_3 . Номер запису про право власності: 17147974 від 28.10.2016. Державну реєстрацію права власності проведено державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Пашук Вікторією Володимирівною, індексний номер рішення: 32097475 від 28.10.2016 (т. 1 а. с. 16-17).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Лещенко Л. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2356, ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321782500:01:012:0805, цільове призначення - для для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Харківська область, Зміївський район, с/рада Задонецька (том 1 а. с. 40).

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, яка знаходиться в приватній власності ОСОБА_4 загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (землі сільськогосподарського призначення) за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, складеного 12.12.2019 ФО-П ОСОБА_6 , її вартість складає 1372 500 грн 00 коп. (т. 1 а. с. 34-39).

10.12.2019 Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації звернувся до Чугуївської місцевої прокуратури з листом № 04.01-22-6554, яким повідомив, що за результатами аналізу графічних матеріалів проекту організації території Національного природного парку "Гомільшанські ліси", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів" було виявлено, що до зони регульованої рекреації Проекту входить ділянка, яку надано в приватну власність для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805, площею 2 га (т. 1 а. с. 21, 22).

Статус Національного природного парку "Гомільшанські ліси" як об`єкта природно-заповідного фонду, підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо Указом Президента України від 06.09.2004 № 1047/2004 (т. 1 а. с. 32).

10.01.2007 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області видало ДП "Зміївське лісове господарство" охоронне зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території НПП "Гомільшанські ліси" створеного в межах Зміївського району, площею 7 610,7 га, що включені до складу частини території НПП "Гомільшанські ліси" без вилучення у землекористувача, в тому числі з розташованою спірною земельною ділянкою у їх складі. Також зазначено, що в зонах регульованої, стаціонарної рекреації та господарської забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території НПП "Гомільшанські ліси" (т. 2 а. с. 88).

30.09.2014 Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації надав інформацію на лист Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо проведення інвентаризації картографічних матеріалів, що знаходяться у департаменті та використовуються в повсякденній роботі (т. 2 а. с. 86).

12.02.2020 Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації надав інформацію Чугуївській місцевій прокуратурі, що згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі, їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів ПЗФ (т. 2 а. с. 87).

19.12.2019 НПП "Гомільшанські ліси" листом № 02-36/483 звернувся до прокуратури з повідомленням про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805 у зоні регульованої рекреації парку, тобто на землях природно-заповідного фонду (т. 1 а. с. 33).

З висновку спеціалістів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805 відносно території НПП "Гомільшанські ліси" вбачається, що зазначена земельна ділянка знаходиться у межах території НПП "Гомільшанські ліси" (згідно меж проекту його створення). На основі розрахунку в ГІС, площа земельної ділянки 2,000006 га (т. 2 а. с. 94-95).

Також прокурором було надано докази на електронному носії інформації, а саме картографічні данні НПП "Гомільшанські ліси" де визначено зонування та квартали парку, а також його структура. Зі звіту спеціалістів у кримінальному провадженні вбачається визначення меж та координат парку.(т.2 а. с. 90)

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вилучатися з постійного користування державних підприємств, установ, організацій без їхньої згоди та без згоди органів (організацій), до сфери управління (відання) яких вони належать, і передаватися у постійне користування іншим державним підприємствам. У разі якщо відомості про земельні ділянки, що вилучаються, не внесені до Державного земельного кадастру, замовлення розроблення документації із землеустрою, необхідної для внесення таких відомостей, здійснюється державним підприємством, якому передаються вилучені земельні ділянки. У разі вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які належать закладу освіти, установі, організації, підприємству системи освіти, що перебуває у державній власності, на праві постійного користування, площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які залишаються у такої юридичної особи після вилучення, не може становити більше 100 гектарів.

Положення абзацу другого цієї частини не поширюються на вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій Національної академії наук України, а також на вилучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Частинами першою та четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Частинами першою та третьою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За змістом статей 317-318 Цивільного кодексу України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Згідно зі статтею 324 цього Кодексу земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

У статті 87 Водного кодексу України передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

На території водоохоронних зон забороняється: 1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар`єри тощо), а також у потічки.

У статті 51 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зміна меж, категорії та скасування статусу територій об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.

Так, рішення про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу Національного природного парку "Гомільшанські ліси", відповідно до статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалося.

Під час судового розгляду встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах земель природно-заповідного фонду Національного природного парку "Гомільшанські ліси", створеного на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області на підставі Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" від 06.09.2004 № 1047/2004.

За таких обставин, передача Головним управлінням Держземагенства у Харківській області у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства спірної земельної ділянки, загальною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, призвело до фактичної зміни меж Національного природного парку "Гомільшанські ліси", в частині її зменшення.

Отже, наданими доказами підтверджується факт розташування спірної земельної ділянки, площею 2,0000 га, на території Національного природного парку "Гомільшанські ліси", що є об`єктом природно-заповідного фонду.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Отже, в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_3 проявивши розумну обачність, повинна була знати про те, що спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною Національного природного парку "Гомільшанські ліси".

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18) і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).

Згідно зі статтями 43-45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів (стаття 20 цього Закону).

За змістом статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4 та 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

З огляду на вказане, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес у збереженні права на земельну ділянку, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 554/10377/16-ц (провадження № 61-34334ск19).

За умовами частини третьої статті 12, частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805 знаходиться у межах земель території Національного природного парку "Гомільшанські ліси", які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну, ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням Національного природного парку "Гомільшанські ліси", оскільки може перешкоджати збереженню Національного природного парку в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення.

За таких обставин, слід дійти висновку, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, відбулося всупереч процедури, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Отже, оскільки оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 прийняті з порушенням норм закону, тому суд вважає, що вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Доводи представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області викладені у відзиві на позовну заяву не знайшли свого підтвердження і спростовуються зазначеними вище належними та допустимими доказами у справі.

При цьому, суд взяв до уваги, що відповідачами не заперечувалася та обставина, що спірна земельна ділянка дійсно розташована в межах територій, які відповідно до проекту створення НПП "Гомільшанські ліси" входять до його складу. Посилання ж на відсутність відповідної землевпорядної документації НПП "Гомільшанські ліси", як підстави для заперечення факту належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, суперечать положенням статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", відповідно до якої до встановлення меж парку в натурі його межі визначаються відповідно до проекту створення.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині 2 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України вказано, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (стаття 216 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 по справі №910/14328/17.

Отже, враховуючи те, що у розглядуваній справі підлягають визнанню незаконними та скасуванню накази Головного управління Держгокадастру у Харківській області від 12.07.2016 № 6155-СГ, від 20.10.2016 № 11480-СГ, за якими безкоштовно передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0000 га, в тому числі сіножаті площею 2,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, оскільки ОСОБА_3 не набула права власності на вказану земельну ділянку, договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805 від 23.12.2016, який посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В., за № 2356, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належить визнати недійсним, із зобов`язанням ОСОБА_4 повернути цю земельну ділянку у відання держави в особі Національного природного парку "Гомільшанські ліси".

З приводу заяви представника відповідача 1 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21 викладений правовий висновок, який, у свою чергу, врахував висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). З наведеного слідує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. При цьому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, у цій справі відсутні підстави вважати, що позивачем пропущений строк позовної давності, а від так і відсутні підстави для застосування наслідків його пропуску.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Право держави витребувати земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність факту належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду на підставі доказів, які в ході судового розгляду не спростовані, отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку "Гомільшанські ліси", до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність держави, третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.07.2016 № 6155-СГ про надання дозволу громадянці ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, орієнтовним розміром 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.10.2016 № 11480-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, та передачі у власність громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 2,0000 га, в тому числі сіножаті площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805, із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805 від 23.12.2016, який посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2356, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зобов`язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0805, площею 2,0000 га, у відання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси".

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Харківської обласної прокуратури з кожного по 13 446 (тринадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 75 к. на відшкодування витрат по сплаті судового збору, які зарахувати на р/р UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800, Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 13.06.2024.

Позивач - Чугуївська окружна прокуратура Харківської області, місцезнаходження: вул. Харківська, буд. 98, м. Чугуїв, Харківська область, 63500; код ЄДРПОУ прокуратури області: 02910108.

Прокурор, який бере участь у справі: працівник Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, місцезнаходження: вул. Адміністративна, 6 м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.

Позивач 1 - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035; код ЄДРПОУ: 37552996.

Позивач 2 - Державне агентство лісових ресурсів України, місцезнаходження: вул. Шота Руставелі, 9-a, м. Київ, 01023; код ЄДРПОУ: 37507901.

Позивач 3 - Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, місцезнаходження: вул. Пушкінська, 86, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ: 35246550.

Позивач 4 - Національний природний парк "Гомільшанські ліси", місцезнаходження: вул. Монастирська, буд. 27, с. Коропове, Чугуївський район, Харківська область, 63436; код ЄДРПОУ: 33292652.

Відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145; код ЄДРПОУ: 39792822.

Відповідач 2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач 3 ОСОБА_4 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: м-н Свободи, 5 Держпром, 4 під`їзд, 7 пов., кім. 380, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ: 3039813338.

Головуючий: