Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/56/24

Провадження № 2/382/242/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року Яготинський районний суд Київської області

у складі:

головуючого судді Савчака С.П.,

секретар судового засідання Купрієнко В.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Бориспільського району Київської області в порядку загального позовного провадження цивiльну справу за позовною заявою ОСОБА_2 подану та підписану представником ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області про визначення додаткового строку для відчуження земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 08.01.2024 року з позовом до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області звернувся ОСОБА_2 за яким просив визнати пропуск ним законодавчо встановленого строку на відчуження належної йому земельної ділянки таким, що пропущений з поважних причин, та визначити йому додатковий строк терміном на один рік для відчуження належної йому земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є громадянином російської федерації та власником земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127, площею 5,8986 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яготинської ОТГ. Право власності на земельну ділянку він набув у порядку спадкування у листопаді 2018 року зареєструвавши його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2018 р.

У визначений законодавством строк, а саме до 28.11.2029 року, він не зміг відчужити належну йому земельну ділянку, оскільки тривалий час хворів: 15.11.2019 року переніс операцію на ступнях обох ніг, у зв`язку з чим з 15.11.2019 по 20.11.2019 року включно перебував на стаціонарному лікуванні в медзакладі, потім протягом одного місяця продовжував лікування амбулаторно, а також тривалий час продовжувався реабілітаційний період, а тому він не мав можливості приїхати в Україну для вирішення питання щодо відчуження земельної ділянки.

Неможливість його прибуття в Україну для вирішення питання щодо відчуження земельної ділянки у подальшому також пояснюється поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та введенням внаслідок цього Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 карантину на всій території України строк якого неодноразово продовжувався.

Відповідно до п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України під час дії карантину строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Введення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України є форс-мажорною обставиною. Крім того, і запровадження в Україні з 24.02.2022 року воєнного стану також є форс-мажорною обставиною.

Зазначені обставини об`єктивно перешкоджали вчинення ним правочину щодо припинення цивільних прав відносно земельної ділянки у визначений річний термін. Крім того, на це вплинуло відсутність регламентованого порядку відчуження земель, ринку землі та далекою відстанню між містом Яготином Київської області і містом санкт-петербург рф, подолання якої вимагає значних зусиль та матеріальних витрат. Він має на меті та хоче здійснити відчуження належної йому земельної ділянки маючи намір подарувати її сестрі громадянці України.

Прямої правової норми, яка б регулювала порядок поновлення судом, передбаченого ч. 4 ст. 81 ЗК України строку, або такої, яка б забороняла поновлення такого строку, законодавством не містить, а тому суд може застосувати аналогію закону на підставі ст. 8 ЦК України та застосувати аналогію закону, а саме ст. 251 та ч. 3 ст. 1272 ЦК України та здійснити відповідно до ст. 127 ЦПК України його поновлення чи продовження за умови визнання причин його пропуску поважними.

За відзивом на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки іноземці не можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а у разі набуття права власності внаслідок прийняття спадщини, такі землі протягом року підлягають відчуженню її власником. Якщо земельна ділянка не була відчужена іноземцем протягом року, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 та ним порушено вимоги ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 22, 81, 145 ЗК України та він вважає за доцільне застосувати аналогію закону (ст. 8 ЦК України), а саме ст. 251 та ч. 3 ст. 1272 ЦК України, ст. 127 ЦПК України.

У даній справі неможливо застосувати аналогію закону ч. 3 ст. 1272 ЦК України щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В даному випадку підстави для застосування аналогії закону відсутні, оскільки дані правовідносини врегульовано нормами Земельного кодексу України, які регулюють порядок і строк відчуження земельної ділянки іноземним громадянином, який відраховується з моменту переходу такого права і такий строк є преклюзивним і змінюватися не може. Строк відчуження земельної ділянки є чітким та не потребує додаткового судового врегулювання.

Посилання позивача на ст. 127 ЦПК України є безпідставними, оскільки вказана норма регулює поновлення процесуальних строків під час здійснення цивільного судочинства.

З моменту реєстрації права власності на земельну ділянку, виникнення обов`язку відчуження земельної ділянки і до лікування його хвороби, до 15.11.2019 року пройшло майже 12 місяців, але позивачем не здійснено жодних заходів спрямованих на відчуження земельної ділянки та дотримання ним норм ч. 4 ст. 85 ЗК України.

Підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 стало рішення Яготинського районного суду Київської області від 05.02.2018 року у справі 382/1350/17, яким визнано за ним право власності на вказану земельну ділянку. Отже, позивачем було здійснено активні дії щодо набуття права власності, проте жодних дій, які б свідчили про намір добровільного відчуження згаданої земельної ділянки ним не було здійснено до моменту відкриття провадження у справі № 382/991/23 за позовом в.о. керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_2 про конфіскацію земельної ділянки.

За відповіддю на відзив позивачем було надано належні та допустимі докази обставин того, що у визначений законодавством України строк, а саме до 28.11.2019 року, позивач не зміг відчужити належну йому земельну ділянку, оскільки тривалий час хворів не міг самостійно без болю ходити, а 15.11.2019 по 20.11.2019 року включно переніс операцію на ступнях обох ніг, у зв`язку з чим з 15.11.2019 по 20.11.2019 року включно перебував на стаціонарному лікуванні в медзакладі, а потім протягом одного місяця лікування продовжував амбулаторно, а також тривалий час продовжувався реабілітаційний період, а тому він не мав можливості приїхати в Україну для вирішення питання щодо відчуження земельної ділянки, яку мав намір подарувати своїй сестрі громадянці України. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення цих дій. Поняття поважних причин пропуску на вчинення юридично значущих дій, як і процесуальних строків, є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Крім того, станом на час, коли у позивача виник обов`язок з відчуження належної йому земельної ділянки, були чинними правові норми, які унеможливлювали вчинення акту відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Так, відповідно до п. 15 р. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, до 01 січня 2024 року заборонялося купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)…

Також, станом на час, коли у позивача виник обов`язок з відчуження належної йому земельної ділянки, Верховною Радою України закон про ринок землі не був прийнятий, а тому було відсутнє законодавче врегулювання порядку відчуження земель з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», а також відсутній ринок земель вказаного цільового призначення. Лише ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31.03.2020 року, дозволено з 01.07.2021 року продаж в Україні земельних ділянок (паїв) фізичним особам.

Аналогія закону полягає у застосуванні компетентним органом державної влади правових норм, що регулюють правові відносини, подібні до тих, які є предметом розгляду в межах конкретної правової ситуації або правового спору. Необхідність застосування аналогії закону пов`язана з тим, що навіть найрозвиненіше законодавство об`єктивно не здатне заздалегідь унормувати всі нетипові ситуації, які потребують правового регулювання. За допомогою аналогії закону суб`єкт правозастосування офіційно заповнює певну законодавчу прогалину, але не усуває її цілком й назавжди. Можливість застосування аналогії передбачена нормами чинного законодавства України. Зокрема, у ч. 1 ст. 8 ЦК України зазначено, що коли цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами законодавства або договором, на них поширюються ті самі правові норми цього Кодексу, інші акти цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 5 ст. 22, ч. 4 ст. 81, 145 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України. Чинним законодавством України не передбачено заборона на продовження строку для відчуження земельної ділянки згідно з ч. 4 ст. 81 ЗК України. При цьому, прямої правової норми, яка б регулювала порядок поновлення судом передбаченого ч. 4 ст. 81 ЗК України строку, законодавство України не містить, тому суд у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 8 ЦК України може за аналогією закону застосувати положення ст. 251 та ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Відповідно до норми ст. 127 ЦПК України, суд наділено повноваженнями щодо поновлення чи продовження строків, встановлених законом, за умови визнання причин цього строку поважними.

Ухвалою суді від 23.01.2024 року відкрито загальне позовне провадження в справі, призначено у справі підготовче засідання та встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву. Ухвалою суду від 26.03.2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду, встановлено позивачу строк для надання відповіді на відзив, встановлено позивачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив.

В судові засідання 27.02.2024 року, 26.03.2024 року, 01.05.2024 року, 07.06.2024 року представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, про поважність причин не з`явлення суд не повідомив, заперечень на відповідь на відзив суду не надав.

В судові засідання 27.02.2024 року, 26.03.2024 року, 01.05.2024 року, 07.06.2024 року позивач не з`явився. У зв`язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил рф в Україну було розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією. Посольство України в москві та консульські установи України на території рф були вимушені припинити виконання своїх функцій.

01.12.2022 року прийнято ЗУ № 2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 2022 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року. Вказаним законом зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 2022 року у відносинах з російською федерацією.

Відповідно до ст. 36-001.2, 17-143 та 17-219 Регламенту Всесвітньої поштової конвенції АТ «Укрпошта» припинила обмін поштовими відправленнями з 24 лютого 2022 року до/з російської федерації. З 24.02.2022 року не здійснюється пересилання відправлень до російської федерації, в тому числі, шляхом транзиту через інші країни.

Для повідомлення позивача про дати, час та місце судових засідань судом відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України застосовано аналогію норм ч. 11 ст. 128 ЦПК України, ч. 1 ст. 12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та повідомлено ОСОБА_2 про їх проведення через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, ОСОБА_2 відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вважається повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань внаслідок повідомлення про це його представника.

В судовому засіданні 07.06.2024 року представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав зазначених в позові та відповіді на відзив.

Заслухавши представника позивача та дослідивши письмові докази у справі суд встановив.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер якої 3225581400:03:004:0127, площею 5,8986 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Київська область, колишній Яготинський район, колишня Двірківщинська сільська рада. Право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2018 року рішенням державного реєстратора від 05.12.2018 року на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області у справі № 382/1350/17 від 05.02.2018 року.

Земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Агрофірма Яготинська» орендодавцем якої виступає ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 28.01.2006 року з додатковою угодою до нього від 11.02.2019 року.

Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 20.09.2023 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.09.2023 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2018 року, актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права від 15.06.2019 року.

Відповідно доч.1,2,4,7ст.319ЦК Українивласник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власник маєправо вчинятищодо свогомайна будь-якідії,які несуперечать закону. Власність зобов`язує. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно доч.1,9,10ст.79-1ЗК Україниформування земельноїділянки полягаєу визначенніземельної ділянкияк об`єктацивільних прав.Формування земельноїділянки передбачаєвизначення їїплощі,меж тавнесення інформаціїпро неїдо Державногоземельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

На підставі зазначеного право власності у ОСОБА_2 на зазначену вище земельну ділянку виникло з моменту реєстрації такого права в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, тобто 28.11.2018 року.

Відповідно дост.14Конституції Україниземля єосновним національнимбагатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно дост.41Конституції Україникожен маєправо володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Право приватноївласності набуваєтьсяв порядку,визначеному законом. Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийправа власності.Право приватноївласності єнепорушним. Примусове відчуженняоб`єктівправа приватноївласності можебути застосованелише яквиняток змотивів суспільноїнеобхідності,на підставіі впорядку,встановлених законом,та заумови попередньогоі повноговідшкодування їхвартості.Примусове відчуженнятаких об`єктівз наступнимповним відшкодуваннямїх вартостідопускається лишев умовахвоєнного чинадзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно доч.1ст.130ЗК Українинабувати правовласності наземельні ділянкисільськогосподарського призначенняможуть громадяни України.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно доп.д ст.140ЗК Українипідставами припиненняправа власностіна земельнуділянку є конфіскація за рішенням суду.

Відповідно доч.1,2,4ст.145ЗК Україниякщо доособи переходитьправо власностіна земельнуділянку,яка зацим Кодексомне моженабуватися неюу власність,ця ділянкапідлягає відчуженнюїї власникомпротягом рокуз моментупереходу такогоправа. У разіякщо відповіднодо законувласник земельноїділянки зобов`язанийвідчужити їїпротягом певногостроку іземельна ділянкане булавідчужена нимпротягом такогостроку,така ділянкапідлягає конфіскаціїза рішеннямсуду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

ОСОБА_2 є громадяном російської федерації та проживав в м. санкт-петербург з 11.10.2016 по 09.06.2023 року, що підтверджується його копією паспорту.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, не є громадянином України, а тому мав обов`язок здійснити її відчуження протягом року з моменту переходу такого права, тобто з 29.11.2018 року до 29.11.2019 року включно.

Відповідно доч.1,2ст.251ЦК Українистроком єпевний періоду часі,зі спливомякого пов`язанадія чиподія,яка маєюридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

З урахуванням зазначеного, у випадку невиконання ОСОБА_2 вказаного обов`язку щодо відчуження земельної ділянки з 29.11.2018 року по 29.11.2019 року наступає наслідок у вигляді можливості звернення до суду відповідної особи з позовом про конфіскацію земельної ділянки. При задоволенні позову судом земельна ділянка конфіскується з дня набрання законної сили рішенням суду, підлягає продажу на земельних торгах та ціна продажу земельної ділянки виплачується її колишньому власнику, тобто ОСОБА_2 .

Відповідно доч.1,5ст.1268ЦК Україниспадкоємець зазаповітом чиза закономмає правоприйняти спадщинуабо неприйняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно доч.1,3ст.1272ЦК Україниякщо спадкоємецьпротягом строку,встановленого статтею1270цього Кодексу,не подавзаяву проприйняття спадщини,він вважаєтьсятаким,що неприйняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, наслідком пропуску подання заяви спадкоємцем про прийняття спадщини є її неприйняття, тобто не виникнення у нього права власності на спадщину. І саме через такі наслідки суд може визначити такому спадкоємцю через поважність причин пропуску такого строку додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

ОСОБА_2 перебував на лікуванні в ТОВ «Медилюкс-ТМ» з 15.11.2019 по 20.11.2019 року та йому було здійснено оперативне втручання ендоскопічне видалення деформації Ханглунда обох стоп. Виписаний з медичного закладу на амбулаторне доліковування. ОСОБА_2 рекомендовано спостереження у травматолога-ортопеда, перев`язки 1 раз на 2 доби, зняття швів через 12-14 діб після операції, обмеження активних фізичних навантажень 3 місяці після операції, ходіння на пряму стопу без навантажувальних рухів у гомілкостопному суглобі 2 тижні, що підтверджується виписним епікризом виданим 20.11.2019 року ТОВ «Медилюкс-ТМ».

Відповідно доч.1,2ст.12ЦК Україниособа здійснюєсвої цивільніправа вільно,на власнийрозсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно доч.1,2ст.13ЦК Україницивільні праваособа здійснюєу межах,наданих їйдоговором абоактами цивільногозаконодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки має право відповідно до ч. 1, 2, 4, 7 ст. 319 ЦК України розпоряджатися нею на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та не порушують права інших осіб. Враховуючи, що Земельний кодекс України не передбачає заборон на відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення після закінчення річного строку для її відчуження, а тому ОСОБА_2 має право здійснити продаж, дарування цієї земельної ділянки до припинення права власності на неї, тобто до набрання рішення суду про її конфіскацію законної сили.

Право ОСОБА_2 на відчуження земельної ділянки не порушене відповідачем, а тому не підлягає судовому захисту. При цьому, права держави також, не будуть порушенні таким відчуженням, оскільки держава у випадку конфіскації матиме необхідність здійснити йому відповідне відшкодування повернення вартості/ціни проданої земельної ділянки. Конфіскацією земельної ділянки досягається мета забезпечення не перебування у власності іноземців земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а не збагачення держави чи відшкодування їй збитків.

У зв`язку з зазначеним у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити. Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову, а тому відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 1211,21 грн. слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-13, 19, 76-81, 95,128, 206, 133-142, 259, 263-265, 273, 351-355 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покласти на ОСОБА_2 .

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, місце знаходження за адресою: Київська область, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550.

Повне рішення суду складене та підписане 17 червня 2024 року.

Суддя С.П. Савчак