Справа № 202/15522/23

Провадження № 2/202/489/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючої-судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх баба ОСОБА_5 .

Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 : на 1/2 частину - в порядку спадкування за законом та на 1/2 частину - в порядку спадкування за заповітом.

За життя вона склала заповіт, яким заповіла вищевказану квартиру їх батьку ОСОБА_6 та відповідачу ОСОБА_2 в рівних частках.

Їх батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто раніше спадкодавця.

Відповідно до частини 1 статті 1266 ЦК України вони за правом представлення мають право на спадкування частини спадщини, яка б належала їх батьку, а саме 1/4 частини вищевказаної квартири (по 1/8 частині кожний).

Вони звернулися до нотаріуса за консультацією з приводу оформлення спадкових прав та їм було роз`яснено, що у зв`язку з дією воєнного стану в Україні строк для прийняття спадщини становить десять місяців з моменту відкриття спадщини.

Проте, коли 02.08.2023 року вони звернулися до державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори, то у видачі їм свідоцтва про право на спадщину було відмовлено з підстав пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного ЦК України.

В свою чергу, відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.07.2023 року за № 4-664 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позивачі звертають увагу, що на момент смерті спадкодавця була чинною постанова Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 року в редакції від 29.06.2022 року.

Відповідно до пункту 3 цієї постанови перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державною і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 24 грудня 1997 року № 8-зп/1997 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, на думку позивачів, оскільки спадщина відкрилася в день смерті спадкодавця - 03.12.2022 року, то до даних правовідносин слід застосовувати положення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 року в редакції від 29.06.2022 року, яка діяла на момент відкриття спадщини.

За цих підстав відповідачі просять визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.07.2023 року за № 4-664 в частині його видачі на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та визнати за кожним із них право власностіна 1/8частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2023 року у справі було відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Під час підготовчого провадження відповідачем був поданий відзив на позов, в якому він вважає позові вимоги такими, що не ґрунтуються на законодавстві. Звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у справі № 676/47/21 зроблений висновок, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постав Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» зазначений пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» виключений.

17 липня 2023 року він отримав свідоцтво про право на спадщину. На думку відповідача, позивачами обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

За цих підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2024 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Шостої дніпровської державної нотаріальної контори надала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі.

Суд, заслухавши сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав:

Судом установлено, що ОСОБА_5 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

13.01.1999 року ОСОБА_5 був складений заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори в реєстрі за № 3-262, відповідно до якого вона заповіла належну їй частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, з квартири АДРЕСА_1 .

11 травня 2023 року син спадкодавця ОСОБА_2 звернувся до Шостої дніпропетровськоїдержавної нотаріальноїконтори з заявою про прийняття спадщини.

17 липня 2023 року державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Михайлюку Сергію Васильовичу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в реєстрі за № 4-663.

Також 17 липня 2023 року державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Михайлюку Сергію Васильовичу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на іншу 1/2 частину вищевказаної квартири, яке зареєстровано в реєстрі за № 4-664.

31 липня 2023 року діти померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті їх баби ОСОБА_5 .

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори від 04 серпня 2023 року було відмовлено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав пропуску встановленого частиною 1 статті 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Між сторонами наявний спір щодо прийняття позивачами спадщини після смерті ОСОБА_5 та права відповідача на спадщину в цілому.

Зокрема, заявляючи позовні вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.07.2023 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , та визнання за ними права власностіна частину квартири в порядку спадкування за законом, позивачі посилаються на постанову Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», а саме щодо зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану та видачу спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину після закінчення строку для прийняття спадщини.

При вирішенні між сторонами спору, суд виходить із того, що відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1, 2 статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частиною 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. Уразі відсутностізаповіту,визнання йогонедійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною 1, 5 статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття1272 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першоїстатті 252 ЦК Українистрок визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першоюстатті 253 ЦК Українивизначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Вказаний пункт був виключений з 18.06.2023 року постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» № 469 від 09.05.2023 року.

Разом із цим суд враховує, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Так, у постанові Верховного Суду від 25 січня2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22) відзначено, що основним актом цивільного законодавства України єЦивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно доКонституції Українита цьогоКодексу(далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін доЦивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін доЦивільного кодексу України(частина другастатті 4 ЦК України).

Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цьогоКодексуабо іншому закону, застосовуються відповідні положення цьогоКодексуабо іншого закону (частина четвертастатті 4 ЦК України).

У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношенняКонституціїта законів(як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії міжЦКяк кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанніЦКосновним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі) (див.Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. Т. 1: Загальні положення. Особи / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Харків: ЕКУС, 2020. - С. 45).

Стосовновиміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то встатті 4 ЦК Українизакріплюється пріоритет нормЦК(як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Причому, що такий спосіб вирішення колізії нормЦКіз нормами інших законів, із констатацією пріоритету нормЦКнад нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України (див. постанову Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15), Великою Палатою Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20).

Щодовиміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то встатті 4 ЦК Українивстановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. КрімКонституції України,ЦК Українита інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключноКонституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положеннямЦК Українита інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положеннямЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положенняЦКабо іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установленихКонституцією Українита законом.Таким чиномможливість виданняактів цивільногозаконодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 490/7071/16-ц (провадження № 61-25815св18).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (стаття 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина першастатті 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюютьсяЦивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті1270,1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина другастатті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третястатті 1272 ЦК України); законодавець як устатті 1270 ЦК України, так і в інших нормахЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; пункт 3постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 175/1404/19, від 20лютого 2024 року по справі № 279/3762/23, від 08 квітня 2024 року по справі № 334/2358/23.

Суд враховує, що позивачі у визначений у статті 1270 ЦК України шестимісячний строк з часу відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не зверталися. Фактично звернулися з такою заявою до нотаріуса 31 липня 2023 року, тобто з пропуском установленого законом строку. Відповідач як спадкоємець, який прийняв спадщину, не надав письмової згоди на подання позивачами як спадкоємцями, які пропустили строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини. Позивачі з позовом про визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини як пропущеного з поважної причини не зверталися і судом додатковий строк для прийняття спадщини позивачам не був визначений. Відтак відсутні підстави вважати, що позивачі прийняли спадщину.

Доводи позивачів, викладені в позовній заяві, щодо дії нормативно-правових актів у часі, зокрема, що у період строку для прийняття спадщини діяв пункт 3постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», суд вважає безпідставними, оскільки строк для прийняття спадщини визначається законом і вказаний пункт постанови суперечив статтям 1270,1272 ЦК України, до яких законодавцем відповідні зміни не вносилися, а тому не може бути застосований.

Щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано на ім`я відповідача, то суд виходить із того, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Приймаючи до уваги, що позивачами у встановлений законом строк спадщина після смерті ОСОБА_5 не була прийнята, єдиним спадкоємцем, який в установленому порядку прийняв спадщину, є відповідач, підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано на ім`я відповідача, немає.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою понесені судові витрати позивачам не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія Марченко