Справа № 309/2245/24

Провадження № 2/309/540/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

секретаря судового засідання: Свистак К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до

Хустської державної нотаріальної контори, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

про скасування заборони на нерухоме майно,

суд,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Плешинець М.В. звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що у квітні місяці позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса для оформлення речових прав будівництва. Під час перевірки документів позивачу стало відомо про накладення 30.10.2006 року арешту (обтяження) на належне майно до якого входить будинок. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.03.2024 № 371582507, вбачається запис про обтяження: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 . Підстава обтяження: повідомлення б/н, 21.10.1992, Хустське відділення Ощадбанку. При зверненні до Хустської державної нотаріальної контори для з`ясування причин внесення в Реєстр заборон обтяження на будинок їй повідомили, що жодних документів щодо заборони на нерухоме майно на будинок немає та надати будь-які відомості щодо обставин виникнення обтяження не має можливості. Вважає, що вказане обтяження втратило своє значення, оскільки з дня чинності заборони минуло 32 роки та будинок знаходиться в законному користуванні позивача. Крім того, чоловік позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя Мороз за спільне життя не отримували кредитів у банківських установах. Вищевказане обтяження позбавляє можливості реалізувати своє право на реєстрацію житлового будинку в належний спосіб. У зв`язку з цим позивач просить суд позов задовольнити та зняти обтяження у виді заборони на нерухоме майно.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Представник позивача адвокат Плешинець М.В., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги, надав суду заяву про проведення судового засідання без його участі. Позов підтримує повністю, просить його задовольнити.

Представник відповідача Хустської державної нотаріальної контори в судове зсідання не зявився. Завідувач Хустської державної контори Турчин В.Ф. надала суду лист від 22.05.2024 р. про проведення судового розгляду без участі уповноваженого представника. Заперечень щодо позову немає.

Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Земляной Д.В., діючий на підставі довіреності, просив розглядати справу без його участі, надавши відзив, в якому просив відмовити у позові посилаючись на те, що вказаний у позові відповідач не є належним відповідачем, реєстрація заборон функція державного реєстратора, позивач перед відповідачем заборгованості не мав, договірні відносини з банком відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви позивача та клопотання представника відповідача про розгляд справи без їх участі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у квітні місяці 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу для реєстрації речових прав будівництва, яке побудовано до 05.08.1992 року за спрощеною системою, який був спільною сумісною власністю подружжя та не зареєстрований в реєстрі речових прав належним чином.

Згідно довідки Хустського державного підприємства технічної інвентаризації № 1572 від 15.11.2023 р. станом на 31.12.2012 р. за адресою АДРЕСА_1 майно, як житловий будинок, не зареєстровано.

При формуванні низки документів для проведення реєстрації будинку АДРЕСА_1 , адресу якого змінено у зв`язку з внесенням змін до Державного реєстру назви вулиць на АДРЕСА_2 встановлено, що в реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна наявне обтяження № 3970738, яке зареєстроване 30.10.2006 р. Хустською державною нотаріальною конторою за повідомленням б/н 21.10.1992 р. Хустського відділення Ощадбанку, власник ОСОБА_2 .

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 31.10.2013 року, виданого виконавчим комітетом Нанківської сільської ради Хустського району стверджується, що чоловік позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 377 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) позикові операції банків і державних трудових ощадних кас регулюються законодавством Союзу РСР.

Згідно статті 383 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) позички громадянам видаються банками СРСР у випадках і в порядку, що визначаються законодавством Союзу РСР.

Зазначене повідомлення на думку суду свідчить про необхідність погашення у визначений строк суми позики.

Стаття 54 Закону Української РСР «Про державний нотаріат» від 25.12.1974 N 3378-VIII в редакції на час внесення відповідного повідомлення містить перелік випадків, коли державний нотаріус накладає заборону на відчуження жилого будинку (частини будинку). Так, заборона зокрема накладається тоді, коли установа банку, підприємство чи організація видає громадянинові позичку на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку.

На час накладення заборони законодавством було встановлено, що накладені заборони та арешти підлягають обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до пунктів 150-152 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. № 45/5, накладення заборони провадиться шляхом напису про це за встановленою формою на повідомленні у тому числі установи банку. Примірник повідомлення з написом державного нотаріуса про накладення заборони надсилається виконавчому комітету відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори, примірник - у відповідну установу банку, госпрозрахункове підприємство чи установу, що видали позичку, і примірник повідомлення залишається в державній нотаріальній конторі. Накладення заборони реєструється в реєстрі для реєстрації заборон. Про накладення заборони чи арешту робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон і арештів. Державний нотаріус, одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства чи організації про погашення позички або повідомлення про припинення договору про заставу чи про припинення або розірвання договору довічного утримання, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири, накладання заборони реєструється державним нотаріусом в реєстрі для реєстрації заборон.

Аналіз наведених правових норм вказує, що станом на 1990 рік повідомлення установи банку про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників слугувало визначеною законом підставою для накладення державним нотаріусом або службовою особою виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем знаходження жилого будинку заборони відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

Разом з тим, чинне на час виникнення спірної заборони законодавство передбачало реєстрацію заборон винятково на паперових носіях - в реєстрах для реєстрації заборон, з вчиненням відповідного запису в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.

Станом на 2005 рік обтяження заборони, правові, економічні, організаційні засади системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав визначались Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952-IV). Цей Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відтак, з дати набрання чинності Законом №1952-IV, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється виключно у випадках: 1) вчинення правочинів щодо нерухомого майна, 2) за заявою власника (володільця) нерухомого майна. При цьому, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Наказом Міністерства юстиції від 18.08.2004 N85/5 (далі - наказ Мін`юсту № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 року за № 1020/9619 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1844/5 від 14.12.2012) «Про внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України» (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України №111/5 від 28.12.2006), з метою вдосконалення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, збереження та захисту даних, що містяться у ньому, підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, а також профілактики злочинів проти власності, внесено зміни та доповнення до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 №31/5, зареєстрованого в Мін`юсті 10.06.99 за № 364/3657, виклавши його в новій редакції, та затверджено Інструкцію про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

При цьому, пунктом 3 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 №85/5 наказано Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України: здійснити заходи щодо створення програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яке відповідало б новим сучасним стандартам збереження та захисту інформації (абзац другий пункту 3 в редакції Наказу Міністерства юстиції України №111/5 від 28.12.2006); забезпечити належне перенесення бази даних електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до нової бази;забезпечити безперебійну роботу державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів у перехідний період.

Пунктом 4 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 №85/5 визначено, що перенесення інформації з бази даних раніше створеного прикладного програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - база даних раніше створеного реєстру) до бази даних нового прикладного програмного забезпечення (далі - база даних модернізованого реєстру) здійснюється частинами за окремими нотаріальними округами.

Пунктом 5 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 N85/5 установлено, що припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру визначається у кожному нотаріальному окрузі окремо, про що державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України або його регіональні філії повідомляють нотаріусів даного нотаріального округу та відповідне управління юстиції.

Згідно з пунктами 6, 7 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 N85/5 установлено, що до припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру, у порядку, передбаченому пунктом 4 цього наказу, перевірка відсутності або наявності заборони відчуження та арештів об`єктів нерухомого майна здійснюється за допомогою баз даних раніше створеного та модернізованого реєстрів. Після повного перенесення бази даних раніше створеного реєстру до бази даних модернізованого реєстру державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України забезпечує довічне зберігання бази даних раніше створеного реєстру.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 року за №1020/9619, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон (пункт 1.1).

Держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Реєстру заборон та забезпечує його функціонування (пункт 1.3).

Адміністратором Реєстру заборон є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон (пункт 1.4).

Реєстраторами Реєстру заборон є:державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу;державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон (пункт 1.5).

Користувачі Реєстру заборон (далі - Користувачі) - юридичні або фізичні особи, які мають доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу на підставі відповідних договорів з Адміністратором, та отримують витяги з Реєстру заборон для власних потреб (пункт 1.6).

Надання доступу Реєстраторам і Користувачам до Реєстру заборон здійснюється Адміністратором на підставі відповідних договорів (пункт 1.7).

Таким чином, вищезазначене обтяження зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в подальшому відповідні відомості були перенесені у вищезазначеному порядку.

Так, зобов`язання з приводу надання позики не є такими, що нерозривно пов`язані з особою боржника, а відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Водночас стаття 1282 ЦК України передбачає обов`язок спадкоємця задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

В той же час, АТ «Ощадбанк» повідомив у відзиві про відсутність будь-яких претензій до позивача та про відсутність у позивача будь-якого боргу перед відповідачем, тому за таких обставин суд вважає, що матеріалами справи підтверджується відсутність заборгованості позивача перед АТ «Ощадбанк» та доводи відповідача щодо того, що згідно інформації про обтяження суб`єктом обтяження є Хустська державна нотаріальна контора не змінює факту того, що власником майна зазначено саме спадкодавця, тоді як чітко вбачається що обтяження здійснено на користь Хустського відділення Ощадбанку.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 15.05.2013 року у справі № 6-26 цс 13, згідно з якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами,установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Крім цього, у п. 2 постанови Пленуму ВССУ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суд звертає уваги на те, що правова природа у забороні на майно полягає у реальному забезпеченні зобов`язання, тоді як в дійсній справі відсутні відомості про те, що зобов`язання щодо наданої позики державним ощадним банком продовжує діяти зі спливом вже більше 30 тридцяти років з моменту надання такої позики, все це з урахуванням відсутності відомостей про здійснення будь-яких виконавчих дій щодо відповідних боргових зобов`язань чи інших дій , які б були направлені на забезпечення погашення боргу чи навіть наявності будь-якого боргу свідчить про те, що наявна спірна заборона не виконує свою основну роль й не направлена на реальне забезпечення зобов`язання.

Оскільки судом не встановлено наявності на даний момент відповідного зобов`язання щодо позики наданої позивачу, в забезпечення виконання чого було накладено заборону відчуження на нерухоме майно, а також суб`єкт, в інтересах якого зареєстровані заборони на відчуження, не здійснював протягом більше ніж 30 років будь-яких дій направлених на забезпечення погашення боргу й саме відповідачем заявлено про відсутність перед ним боргу зі сторони позивача, проте саме позивач є на даний момент власником майна щодо якого накладена заборона, права якого обмежені, наявна заборона не направлена на реальне забезпечення зобов`язання, тому існування такого обтяження на думку суду є суттєвим втручанням у здійснення позивачем його права на реєстрацію нерухомого майна, яке порушує баланс між публічним й приватним інтересом, у зв`язку з чим необхідно припинити відповідне обтяження.

Вищезазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду , викладеною у постанові від 28.10.2020 року у справі 446/1366/18.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 263-265 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати обтяження у виді заборони на нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час адреса: АДРЕСА_2 ), особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 3970738 від 30.10.2006 року, реєстратор: Хустська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення б/н 21.10.1992 Хустське відділення Ощадбанку. Додаткові дані: архівний номер: 2350194LVOV38, Архівна дата: 29.09.2000, дата виникнення: 21.10.1992, № реєстру: 279122-206, внутр. № 2F01CE3E2AF14D2D4247, коментар: 213/1992.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.