ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/39919/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Штульман І.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Черпака Ю.К.,

при секретарі судового засідання Верес П.О.,

за участю:

ОСОБА_1 - представник позивача; Чухрай Наталія Миколаївна , - представник відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_1 , до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальний дошкільний навчальний заклад №361 "Софія" (вальдорфська) м. Києва, про визнання протиправним та нечинними нормативно-правового акта в частині,

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2023 року в Київський окружний адміністративний суд ОСОБА_1 звернувся в інтересах малолітньої доньки, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальний дошкільний навчальний заклад №361 "Софія" (вальдорфська) м. Києва, про визнання протиправним та нечинним пункт 3.8 Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради від 13 вересня 2018 року №1369/5433, зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради "Про затвердження змін до Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" від 08 вересня 2022 року №5407/5448 (далі - Порядок №1369/5433), у частині встановлення щомісячної плати за надану освітню послугу в комунальному закладі дошкільної освіти територіальної громади міста Києва в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради про бюджет міста Києва на відповідний рік, у разі повторного курсу навчання дітей, яким станом на 01 вересня поточного року виповнилось шість років, у групах комунальних закладів дошкільної освіти.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та нечинним пункт 3.8 Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради від 13 вересня 2018 року №1369/5433, зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради "Про затвердження змін до Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" від 08 вересня 2022 року №5407/5448, у частині встановлення щомісячної плати за надану освітню послугу в комунальному закладі дошкільної освіти територіальної громади міста Києва в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради про бюджет міста Києва на відповідний рік, у разі повторного курсу навчання дітей, яким станом на 01 вересня поточного року виповнилось шість років, у групах комунальних закладів дошкільної освіти. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської міської ради (адреса: вулиця Хрещатик, 36, місто Київ, 01044, ідентифікаційний код 22883141). Зобов`язано Київську міську раду невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повторне перебування дитини у старшій групі закладу дошкільної освіти (дитячому садку) після досягнення нею шестирічного віку не передбачає здобуття нею додаткових компетентностей у порівнянні з дітьми цієї ж групи, які не досягли шестирічного віку станом на 01 вересня поточного року і здобувають дошкільну освіту безоплатно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, Київська міська рада (надалі - апелянт) подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник відповідача зазначає, що заклади дошкільної освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва утримуються за кошти бюджету столиці, відтак, з метою раціонального використання цих коштів, Київська міська рада 08 вересня 2022 року прийняла рішення №5407/5448 "Про затвердження змін до Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості", яким, зокрема, внесла зміни до Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості та передбачила плату за надання освітньої послуги (повторне проходження навчання за програмою старшої групи) після досягнення вихованцем закладу освіти шестирічного віку станом на 01 вересня поточного року.

В судовому засіданні Чухрай Н.М. , - представник відповідача, підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, мотивуючи це слідуючим.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою свого батька ОСОБА_1 від 11 вересня 2021 року вх. №265, наказом від 16 серпня 2021 року №96, з 01 вересня 2021 року зарахована до Комунального дошкільного навчального закладу №361 "Софія" (вальдорфська) м. Києва.

З метою розвитку мережі закладів дошкільної освіти та задоволення потреб громадян в здобутті дошкільної освіти в комунальних закладах дошкільної освіти територіальної громади міста Києва та інших суб`єктах освітньої діяльності, що забезпечують здобуття дошкільної освіти, у тому числі, приватних або корпоративних закладах дошкільної освіти міста Києва, захисту прав членів територіальної громади міста Києва у здобутті дошкільної освіти, 13 вересня 2018 року Київська міська рада рішенням №1369/5433 затвердила Порядок здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку №1369/5433 базовий фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - це місячний обсяг коштів для забезпечення виховання однієї дитини віком від трьох до шести/семи років у групі з 12-годинним режимом роботи комунального закладу дошкільної освіти та п`ятиденним робочим тижнем відповідно до умов базового компоненту дошкільної освіти.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №1369/5433 базовий фінансовий норматив бюджетної забезпеченості однієї дитини дошкільного віку в розрахунку на місяць затверджується рішенням Київської міської ради про бюджет міста Києва на відповідний рік.

Пунктом 2.2 Порядку №1369/5433 передбачено, що базовий фінансовий норматив бюджетної забезпеченості (далі - БФН) однієї дитини дошкільного віку в розрахунку на місяць за статистикою комунальних закладів дошкільної освіти територіальної громади міста Києва розраховується за формулою: БФН = 1/ННГ х СЗП х Кс + 1/ННГ х СЗП х Кс х Кіс + Нк + Нп, де Кс - кількість ставок на 1 групу дітей віком від трьох років по штатних нормативах комунальних закладів дошкільної освіти територіальної громади міста Києва (вихователь, помічник вихователя, музичний керівник, інструктор з фізкультури, керівник гуртка); ННГ - максимальна нормативна наповнюваність груп для дітей віком від трьох до шести (семи) років у комунальних закладах дошкільної освіти територіальної громади міста Києва (що відповідно до статті 14 Закону України "Про дошкільну освіту" = 20); Кіс - коефіцієнт приведення ставок інших працівників у комунальних закладах дошкільної освіти територіальної громади міста Києва, не зазначених в показнику Кс, становить 0,36; СЗП - середньомісячна заробітна плата працівників у комунальних закладах дошкільної освіти територіальної громади міста Києва з нарахуваннями на фонд оплати праці на плановий бюджетний період; Нк - показник середніх1 витрат на оплату комунальних послуг на одну дитину в місяць. Обсяг видатків на оплату комунальних послуг розраховується виходячи з обсягу фактичного річного споживання за попередній період закладів дошкільної освіти (ясла, ясла-садки, дитячі садки), вартості енергоносіїв, уточненої на коефіцієнт зміни цін і тарифів, та контингенту дітей дошкільного віку; Нп - показник середніх витрат на поточні видатки на одну дитину в місяць (витрати на медикаменти, господарчі та канцелярські товари, текстильні вироби, поточне обслуговування).

Згідно з рішенням Київської міської ради від 08 вересня 2022 року №5407/5448 "Про затвердження змін до Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" Розділ 3 Порядку №1369/5333, зокрема, доповнено пунктом 3.8 такого змісту: "у разі повторного курсу навчання дітей, яким станом на 01 вересня поточного року виповнилося шість років, у групах комунальних закладів дошкільної освіти, дошкільних підрозділів закладів загальної середньої освіти загального розвитку, установлюється щомісячна плата за харчування дитини та за надану освітню послугу в комунальному закладі дошкільної освіти, дошкільному підрозділі закладу загальної середньої освіти територіальної громади міста Києва в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради про бюджет міста Києва на відповідний рік".

Відповідно до рішення Київської міської ради від 08 грудня 2022 року №5828/5869 "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" з 01 січня 2023 року базовий фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну дитину дошкільного віку становить 4548 грн, а з 01 квітня 2023 року - 4934 грн із застосуванням контингенту дітей, зарахованих у заклади, що надають дошкільну освіту.

Оскільки станом на 01 вересня 2023 року позивачу ОСОБА_3 виповнилося шість років, третя особа по даній справі - Комунальний дошкільний навчальний заклад №361 "Софія" (вальдорфська) м. Києва, запропонувала її батькам підписати згоду на щомісячну сплату базового фінансового нормативу бюджетної визначеності, який з 01 квітня 2023 року складає 4934 грн, відповідно до вимог пункту 3.8 Порядку №1369/5433 в редакції від 08 вересня 2022 року, а також згоду на щомісячну плату за харчування дитини з розрахунку за кожен день відвідування цього комунального закладу дошкільної освіти.

Представник позивача ОСОБА_1 згоду на сплату базового фінансового нормативу бюджетної визначеності не підписував, а підписав 01 вересня 2023 року виключно розписку про ознайомлення його з вимогами пункту 3.8 Порядку №1369/5433 в редакції від 08 вересня 2022 року (копія міститься в матеріалах справи). З метою забезпечення допуску доньки до Комунального дошкільного навчального закладу №361 "Софія" (вальдорфська) м. Києва ОСОБА_1 систематично сплачує базовий фінансовий норматив бюджетної визначеності (4934 грн), що підтверджується платіжними інструкціями від 15 вересня 2023 року (плата за вересень), від 16 жовтень 2023 року (за жовтень 2023 року), від 17 листопада 2023 року (за листопад 2023 року), а також вносить щомісячну плату за харчування доньки у комунальному дошкільному навчальному закладі (платіжні інструкції від 16 жовтня 2023 року, від 17 листопада 2023 року), які містяться в матеріалах справи.

Незгода з правомірністю встановлення такого нормативу за надання освітньої послуги стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Право на освіту гарантується кожній людині на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України. Визнання права кожної людини на освіту відповідає, зокрема, Загальній декларації прав людини (стаття 26), Міжнародному пакту про економічні, соціальні та культурні права (стаття 13).

Статтею 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: вводять безплатну й обов`язкову початкову освіту; сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Дошкільна освіта в Україні здійснюється згідно із Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", Закону України "Про охорону дитинства", іншими нормативно-правовими актами, якими, зокрема, вирішуються питання створення мережі навчальних закладів освіти, їх фінансування.

Конституційний суд України в Рішенні від 04 березня 2004 року №5-рп/2004 надав офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України та зазначив, що в аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 53 Конституції України "держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах" у контексті частин першої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти так: доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права; безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначеного законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина друга статті 19 Закону України "Про охорону дитинства" закріплює, що держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти; надання стипендій та пільг здобувачам освіти таких закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути фахову передвищу та вищу освіту в державних і комунальних закладах освіти на конкурсній основі.

Відповідно до частин першої і другої статті 3 Закону України "Про освіту" кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про освіту" держава забезпечує: безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства.

За приписами абзацу третього частини другої статті 3 Закону України "Про дошкільну освіту" держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних закладах дошкільної освіти у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) та обов`язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку.

В силу приписів частини другої статті 28 Закону України "Про дошкільну освіту" дитина має гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.

Відповідно до частини четвертої статті 4 цього ж Закону старший дошкільний вік становить від п`яти до шести (семи) років.

Згідно частини першої статті 12 Закону України "Про дошкільну освіту", відповідно до потреб громадян України створюється, зокрема, такий заклад дошкільної освіти як дитячий садок - це заклад дошкільної освіти для дітей віком від трьох до шести (семи) років, де забезпечується їх розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.

Частинами третьою і четвертою статті 12 Закону України "Про освіту" установлено, що повна загальна середня освіта має три рівні освіти: початкова освіта тривалістю чотири роки; базова середня освіта тривалістю п`ять років; профільна середня освіта тривалістю три роки. Початкова освіта здобувається, як правило, з шести років. Діти, яким на початок навчального року виповнилося сім років, повинні розпочинати здобуття початкової освіти цього ж навчального року.

Відповідно до пункту 13 Положення про заклад дошкільної освіти, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12 березня 2003 року №305 (зі змінами), відрахування вихованців з державного (комунального) закладу дошкільної освіти може здійснюватися, зокрема, у разі досягнення вихованцем станом на 1 вересня повних семи років (для дітей з особливими освітніми потребами - повних восьми років), що передбачає його відрахування до 31 серпня поточного року.

Вищевикладене вказує про право дитини на здобуття безоплатної дошкільної освіти, у тому числі в дитячому садку комунальної власності, для дітей у віці від шести до семи років. Однак спірним пунктом (у частині встановлення щомісячної плати за надану освітню послугу в комунальному закладі дошкільної освіти територіальної громади міста Києва в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості) відповідач створив перешкоду малолітній ОСОБА_3 в реалізації її конституційного права на доступ до безоплатної дошкільної освіти і тим самим запровадив нерівні умови для здобуття дошкільної освіти (зокрема, відвідування дитячого садка) для дітей старшого дошкільного віку, яким станом на 01 вересня поточного року виповнилося шість років (за плату) у порівнянні з дітьми старшого дошкільного віку, яким станом на 01 вересня поточного року не виповнилося шість років (послуга їм надається безкоштовно).

Відповідач спірне рішення обґрунтовує тим, що встановлення щомісячної плати за надану освітню послугу в комунальному закладі дошкільної освіти територіальної громади міста Києва в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості доводом про необхідність додаткового фінансування бюджетних видатків на надання "повторної освітньої послуги" (повторного проходження навчання за програмою старшої групи, вихованцем закладу дошкільної освіти, який станом на 01 вересня поточного року досягнув шестирічного віку і залишився в комунальному закладі дошкільної освіти). Разом з тим, з метою економії бюджетних коштів, Київська міська рада оспорюваним пунктом Порядку №1369/5433 в редакції від 08 вересня 2022 року фактично покладає обов`язок з фінансування витрат на здобуття дошкільної освіти (відвідування дитячого садка) для дітей, яким станом на 01 вересня поточного року виповнилося шість років і які залишилися в закладі дошкільної освіти (дитячому садку), на батьків таких дітей.

У Ршенні від 04 березня 2004 року №5-рп/2004 (справа про доступність і безоплатність освіти) Конституційний Суд України зазначив, що безоплатність здобуття громадянами освіти забезпечується фінансуванням навчальних закладів державної і комунальної форм власності за рахунок державних і місцевих бюджетних асигнувань згідно з визначеними законами та іншими правовими актами нормативами їх фінансового і матеріально-технічного забезпечення, що не виключає можливості фінансування галузі освіти за рахунок розвитку позабюджетних механізмів залучення додаткових коштів, як це визначено законодавством про освіту.

Однак доступність та безоплатність дошкільної освіти необхідно розглядати як невід`ємні складові права на отримання дошкільної освіти. Одним з елементів доступності освіти є забезпечення належного фінансування закладів освіти, яке здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

З урахуванням наведеного, основним джерелом фінансування видатків на отримання дитиною (у тому числі дитиною, яка станом на 01 вересня поточного року досягла шестирічного віку) освітньої послуги в комунальному закладі дошкільної освіти територіальної громади міста Києва має бути місцевий бюджет, а не кошти батьків дитини.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року по справі №1940/1387/18 зазначив, що доступність та безоплатність дошкільної освіти необхідно розглядати як невід`ємні складові права на отримання дошкільної освіти. Одним із елементів доступності освіти є забезпечення належного фінансування закладів освіти, яке здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Верховний Суд дійшов висновку, що кошти батьків можуть бути одним із джерел фінансування закладу дошкільної освіти, але не основним і не обов`язковим, а безоплатність освіти, як конституційна гарантія реалізації права на дошкільну освіту, означає можливість здобуття цієї освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту" освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання.

Закони України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про охорону дитинства" не містять визначення такого поняття як "повторна освітня послуга".

За змістом частини другої статті 4 Закону України "Про дошкільну освіту", дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про дошкільну освіту" завданнями дошкільної освіти є, зокрема, формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду; виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту.

Згідно з приписами частини першої статті 22 Закону України "Про дошкільну освіту" базовий компонент дошкільної освіти - це державний стандарт, що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті. Виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти є обов`язковим для всіх закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, інших форм здобуття дошкільної освіти. Процедура досягнення здобувачами дошкільної освіти результатів навчання (набуття компетентностей), передбачених Базовим компонентом дошкільної освіти, визначається освітньою програмою закладу освіти.

Освітня програма - це єдиний комплекс освітніх компонентів, спланованих і організованих закладом дошкільної освіти для досягнення вихованцями результатів навчання (набуття компетентностей), визначених Базовим компонентом дошкільної освіти. Основою для розроблення освітньої програми є Базовий компонент дошкільної освіти (частина перша статті 23 Закону України "Про дошкільну освіту").

Відповідно до частини десятої статті 23 Закону України "Про дошкільну освіту" додаткові освітні послуги, які не визначені Базовим компонентом дошкільної освіти, вводяться лише за згодою батьків дитини або осіб, які їх замінюють, за рахунок коштів батьків або осіб, які їх замінюють, фізичних та юридичних осіб на основі угоди між батьками або особами, які їх замінюють, та закладом дошкільної освіти у межах гранично допустимого навантаження дитини.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції учасниками справи не надано доказів, що після досягнення шестирічного віку у ОСОБА_3 у дошкільному навчальному закладі змінилася освітня програма. Більше того, ОСОБА_1 стверджує, що після досягнення шестирічного віку його донька продовжила навчання в тій самій групі Комунального дошкільного навчального закладу №361 "Софія" (вальдорфська) м. Києва. Також відповідач не надав доказів того, що позивач отримує додаткові освітні послуги, які не визначені Базовим компонентом дошкільної освіти та вводяться лише за згодою батьків дитини і за їхні кошти.

Проаналізувавши матеріали справи та норми права, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що повторне перебування дитини у старшій групі закладу дошкільної освіти (дитячому садку) після досягнення нею шестирічного віку не передбачає здобуття нею додаткових компетентностей у порівнянні з дітьми цієї ж групи, які не досягли шестирічного віку станом на 01 вересня поточного року і здобувають дошкільну освіту безоплатно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо посилання представника Київської міської ради на те, що залишення дитини у старшій групі (віком від 5 до 6 років) загального типу закладу дошкільної освіти на повторний рік здобуття освіти (навчання) після досягнення нею 6-річного віку, позбавляє гарантованого державою права на доступність та безоплатність дошкільної освіти у комунальних закладах дошкільної освіти дітей молодшого віку (від 3 років), які також мають таке право та потребу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на слідуюче.

Дошкільна освіта є обов`язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні (стаття 4 Закону України "Про дошкільну освіту"). Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду. Базовими етапами фізичного, психічного та соціального становлення особистості дитини є вік немовляти, ранній вік, передшкільний вік. Вікова періодизація: немовлята (до одного року); ранній вік (від одного до трьох років); передшкільний вік (від трьох до шести (семи) років): молодший дошкільний вік (від трьох до чотирьох років); середній дошкільний вік (від чотирьох до п`яти років); старший дошкільний вік (від п`яти до шести (семи) років).

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що діти від трьох до семи років мають право відвідувати дошкільний заклад, а у віці від п`яти до семи років відвідувати старшу групи.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що у вищезазначених нормах права відсутні поняття, як повторне відвідування дошкільної групи, а тому пункт 3.8 Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради від 13 вересня 2018 року №1369/5433, зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради "Про затвердження змін до Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості" від 08 вересня 2022 року №5407/5448 суперечить Конституції України та законам України "Про освіту", "Про дошкільну освіту".

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року про наявність правових підстав для задоволення позову та не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, аргументи та доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на наявність порушень норм матеріального права.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги Київської міської ради висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: Н.Є. Маринчак

Ю.К. Черпак

Повний текст постанови складено: 13 червня 2024 року