ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шевяков І.С.

14 червня 2024 р. Справа № 440/4004/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, скасування наказу, стягнення моральної шкоди, -

В с т а н о в и в:

14.04.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган) по притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді неповної службової відповідності ОСОБА_1 , завідувача сектору організації правової роботи юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправними;

- скасувати наказ ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.04.2022 року № 1-С «Про попередження про неповну службову відповідність ОСОБА_1 »;

- стягнути з ГУ ПФУ в Полтавській області на його користь 50000 грн моральної шкоди заподіяної незаконними діями ГУ ПФУ в Полтавській області;

- направити рішення суду до Національного агентства України з питань державної служби та до Пенсійного фонду України для відповідного реагування та недопущення ГУ ПФУ в Полтавській області порушень законодавства в подальшому та притягнення винних осіб у порушенні законодавства про державну службу до відповідальності.

Також позивач просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області подати до суду протягом 10 днів звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Головного управління від 10.01.2022 року № 15-О стосовно нього порушено дисциплінарну справу на підставі доповідної записки ОСОБА_2 від 16.12.2021 року № 6/01-16 відповідно до ст. 68 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 року № 1039 (далі - Порядок № 1039). Головним управлінням недотримано вимог ст. 69 Закону № 889-VIII та вимог Порядку № 1039, під час формування дисциплінарних комісій з розгляду дисциплінарних справ, а саме: дисциплінарне провадження здійснювалося дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ, яка утворена одноразово наказом Головного управління № 82 від 30.05.2016 року (до введення в дію Порядку № 1039) та діє на постійній основі. Пунктом 2 Порядку № 1039 визначено, що процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісі; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи. Зазначеною нормою визначено послідовність дій під час здійснення дисциплінарного провадження, а відтак, формування дисциплінарної комісії та її складу відбувається після прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження.

Також позивач зазначив, що на час проведення дисциплінарного провадження він був відсторонений від роботи з 09.11.2021 року у відповідності до наказу Головного управління від 08.11.2021 року № 504-О зі змінами по 01.03.2022 року (наказ № 7-О від 01.03.2022 року), а норма ст. 72 Закону № 889-VIII передбачає, що навіть при відстороненні від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушено строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки ст. 65 Закону № 889-VIII передбачає, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного просту, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці. В доповідній записці ОСОБА_2 від 16.12.2021 року № 6/01-16 зазначається, що ним здійснювалися порушення з 27.04.2021 року, тобто на момент порушення дисциплінарного провадження (10.01.2022 року) минуло понад 6 місяців.

Також позивач зазначає, що Дисциплінарною комісією допущено порушення ч. 2 ст. 76 Закону № 889-VIII, а саме: не надано йому можливості для надання додаткових документів і матеріалів, що стосуються обставин дисциплінарної справи, про що він просив у дисциплінарної комісії. Також Дисциплінарною комісією, навіть після висновку про наявність конфлікту між ОСОБА_2 та ним не поставлено під сумнів «докази» надані ОСОБА_2 стосовно поширення чуток, обговорення і особистого життя. Не досліджено яким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які вже не працювали довгий час в Головному управлінні, одночасно звернулися до ОСОБА_2 з однаковими заявами про те, що він цікавився приватним життям ОСОБА_2 - його майном. Дисциплінарною комісією не були викликані для надання пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки саме їх заяви стали приводом притягнення його до дисциплінарної відповідальності, натомість дисциплінарна комісія не зрозуміло з яких підстав та яких норм права дійшла до висновку, що його вина виражається у формі необережності, проявилася у вигляді протиправної самовпевненості.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ ПФУ в Полтавській області від 24.01.2022 року, за твердженням голови дисциплінарної комісії ОСОБА_5 , надано начальнику ГУ ПФУ в Полтавській області 26.01.2022 року. Натомість наказ № 1-С від 01.04.2022 року «Про попередження про неповну службову відповідність ОСОБА_1 » прийнято через 65 календарних днів.

Також позивач зазначає, що дисциплінарну справу було порушено стосовно нього - заступника начальника юридичного управління - начальника відділу організації правової роботи, а притягнуто до дисциплінарної відповідальності - завідувача сектору організації правової роботи юридичного управління.

Протиправні дії відповідача призвели до фізичних страждань, негативних змін стану його здоров`я, постійного перебування у стані нервового струсу, артеріальної гіпертензії, головного болю, розчарування, відчуття несправедливості, постійну тривогу, неповагу до його особистості, честі та гідності, не справедливого та не шанобливого ставлення з боку керівників та колег.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ПФУ в Полтавській області зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування.

Також відповідач зазначає, що не надано доказів тиску на нього з боку першого заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_2 , а самі його твердження про наявність такого тиску не відповідають дійсності. Відповідач стверджував, що позивач без визначення конкретної мети та без погодження з керівництвом юридичного управління та керівництвом ГУ ПФУ в Полтавській області були прийняті спроби до необґрунтованого збору конфіденційної інформації.

Щодо легітимності складу дисциплінарної комісії відповідач зазначив, що під час здійснення самого провадження позивач не заперечував і не вносив жодних клопотань проти складу цієї Комісії, що свідчило про згоду і довіру всім членам цієї Комісії.

Стосовно можливості дисциплінарного провадження у разі відсторонення від роботи відповідач зазначав, що нормами Закону № 889-VIII не передбачено заборону на проведення дисциплінарного провадження щодо відстороненого державного службовця від роботи у зв`язку з не підтвердженням профілактичного щеплення проти СOVID-19 та ненаданням медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації. Дисциплінарне провадження стосовно позивача порушено наказом ГУ ПФУ в Полтавській області від 10.01.2022 року № 15-О. Беручи до уваги відмову позивача 11.01.2022 року ознайомитися з наказом, його було направлено 12.01.2022 року цінним листом за адресою фактичного проживання позивача та на електронну пошту позивача Листом від 14.01.2022 року, направленим на електронну пошту позивача, позивача повідомлено про формування дисциплінарної справи, запрошено на засідання дисциплінарної комісії 21.01.2022 року для надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та пропозицією надати таке пояснення в електронному вигляді. 21.01.2022 року позивач на засіданні комісії надав свої пояснення щодо фактів, викладених в доповідній записці ОСОБА_2 від 16.12.2021 року № 6/01-16 як усно, так і письмово. В цей же день йому було надано копії документів дисциплінарної справи. Листом від 26.01.2022 року № 1600-0501-8/6700 (направлений електронною поштою) позивача повідомлено про внесення 26.01.2022 року начальнику ГУ ПФУ в Полтавській області подання та відповідно до ст. 75 Закону № 889-VIII про необхідність надати письмове пояснення.

Відповідач зазначив, що твердження ОСОБА_1 про те, що з приводу обговорення майнового стану ОСОБА_2 позивач обмежувався лише фактами за результатами ознайомленням з декларацією не відповідає дійсності, з огляду на наявність письмових показань колишніх працівників юридичного управління ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .. Зокрема, в показаннях ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначається, що позивач не тільки систематично цікавився майновим станом ОСОБА_2 , а й висловлював твердження про сумнівні джерела походження майна та погрози про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Справжність цих показань перевірялася начальником відділу по запобіганню і виявленню корупції Головного управління в ході розгляду справи по корупційному правопорушенню.

Щодо термінів притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідач звертав увагу суду на системність порушень позивача, які викладені в доповідній записці ОСОБА_2 від 16.12.2021 року, запровадження в Україні карантинних обмежень та воєнного стану.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 року частково задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.04.2022 року № 1-С «Про попередження про неповну службову відповідність ОСОБА_1 ».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Висновок суду вмотивований тим, що Комісією у протоколах та поданні не конкретизовано, яка саме поведінка ОСОБА_1 призвела до порушення Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, в чому саме полягає її протиправність; які шкідливі наслідки були спричинені поведінкою ОСОБА_1 .

Суд критично оцінив пояснення колишніх працівників юридичного управління ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , покладені в основу висновку дисциплінарного провадження та в основу спірного наказу, з огляду на наявність дружніх стосунків між сином ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та написанням пояснень на його прохання. Цей факт підтверджено самими свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Крім того, досліджені у судовому засіданні пояснення вказаних осіб (т.1 а.с. 84, 85) є однаковими за змістом, що вказує на організованість їх написання та подання.

Крім того, суд вказав, що зміст наданих пояснень вказаних осіб не надає відповідь на те, які саме вислови ОСОБА_1 коли й де були ним вчинені як такі, що можливо б було кваліфікувати як порушення правил етики державного службовця.

Суд вказав, що прояв державним службовцем, позивачем у цій справі, інтересу до загальнодоступних даних щодо приватного життя першого заступника керівника державного органу обласного рівня не може бути розцінений як порушення етики державного службовця та покараний у спосіб дисциплінарного переслідування, якщо тільки виявлений інтерес та обговорення не перейшли межу, визначену термінами «наклеп» та «завідомо неправдиве звинувачення».

Крім того, суд зазначив, що ГУ ПФУ в Полтавській області порушено строки притягнення ОСОБА_1 як державного службовця до дисциплінарної відповідальності та порушено встановлений 10-денний термін для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення з дня отримання подання дисциплінарної комісії.

Стосовно можливості дисциплінарного провадження у разі відсторонення від роботи суд зазначив, що нормами Закону України «Про державну службу» не передбачено заборону на проведення дисциплінарного провадження щодо відстороненого державного службовця від роботи у зв`язку з не підтвердженням профілактичного щеплення проти СOVID-19 та ненаданням медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації. Наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи станом на дату прийняття судом рішення не скасовано. Водночас, суд вважав, що відсторонення відповідача у даному випадку не вплинуло на права ОСОБА_1 в частині надання пояснень, присутності на засіданнях комісії, можливості ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження тощо.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 50000 грн моральної шкоди, заподіяної незаконними діями ГУ ПФУ в Полтавській області, суд зазначив, що позивачем не надано доказів, які прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому моральної шкоди внаслідок прийняття відповідачем наказу, визнаного судом протиправним, в задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди належить відмовити.

Щодо клопотання про направлення рішення суду до Національного агентства України з питань державної служби та до Пенсійного фонду України для відповідного реагування та недопущення ГУ ПФУ в Полтавській області порушень законодавства в подальшому та притягнення винних осіб у порушенні законодавства про державну службу до відповідальності суд зазначив, що не вбачає підстав для направлення рішення суду, оскільки належним захистом прав позивача є саме скасування наказу, яким порушено його права.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області подати до суду протягом 10 днів звіт про виконання судового рішення суд вказав, що встановити заходи судового контролю можливо за рішенням суду, що носить зобов`язальний характер. В цій справі рішення зобов`язального характеру не має, позивач у позовних вимогах також не просив зобов`язати відповідача вчиняти будь-які дії.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким вимоги адміністративного позову задовольнити у повному обсязі.

Аргументи, наведені представником відповідача в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 працює в ГУ ПФУ в Полтавській області на посаді заступника начальника управління - начальника відділу правової роботи з 24.03.2017 року.

04.10.2021 року ОСОБА_3 письмово повідомила першого заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_2 , що під час її трудової діяльності, ОСОБА_1 постійно цікавився приватним життям ОСОБА_2 , а саме: матеріальним становищем, рухомим та нерухомим майном, та на які кошти воно було придбано. Крім того, ОСОБА_1 висловлював наміри щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності (т. 1 а.с. 84).

05.10.2021 року ОСОБА_4 письмово повідомила першого заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_2 , що під час її трудової діяльності, ОСОБА_1 висловлював зацікавленість особистого майнового стану ОСОБА_2 та піддавався оцінці джерел походження майна. Також висловлювалися погрози щодо вжиття заходів з притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності (т. 1 а.с. 85).

16.12.2021 року перший заступник начальника ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_2 звернувся з доповідною запискою № 6/01-16 до начальника ГУ ПФУ в Полтавській області Володимира Тараторіна, якою повідомив про наявність підстав для порушення дисциплінарного провадження щодо перевищення посадових повноважень ОСОБА_1 , крім іншого, в частині порушення етики державного службовця (т. 1 а.с. 76-82).

Наказом ГУ ПФУ в Полтавській області від 10.01.2022 року № 15-О відповідно до ст. 68 Закону № 889-VIII, пункту 3 Порядку № 1039, на підставі доповідної записки першого заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_2 від 16.12.2021 року № 6/01-16 порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 заступника начальника управління - начальника відділу правової роботи (т.1 а.с. 86).

Листом від 14.01.2022 року №1 600-0501-8/3832 ОСОБА_1 повідомлено про формування дисциплінарної справи, дату, час та місце проведення засідання дисциплінарної комісії ГУПФУ в Полтавській області, запрошено на засідання дисциплінарної комісії для надання пояснень та запропоновано надати пояснення у письмовому вигляді (т. 1 а.с. 125).

24.01.2022 року дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ГУ ПФУ в Полтавській області внесено подання начальнику ГУ ПФУ в Полтавській області, яким повідомлено, що на підставі фактів, наведених у письмових показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ ГУ ПФУ в Полтавській області більшістю голосів дійшла висновку про наявність у діях державного службовця заступника начальника юридичного управління - начальника відділу організації правової роботи Головного управління ОСОБА_1 факту порушення правил етичної поведінки державних службовців, а саме абзацу 4 п. 3 розділу II Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 року № 158 (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 28.04.2021 року № 72-21) - поширення чуток, обговорення особистого або сімейного життя колег, членів їх сімей та інших близьких осіб.

Обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку - це конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який стався під час виконання їх посадових обов`язків. Вина ОСОБА_1 , на думку дисциплінарної комісії, виражається у формі необережності, яка проявилася у вигляді протиправної самовпевненості. Оскільки державна служба здійснюється з дотриманням принципу професіоналізму - компетентного, об`єктивного і неупередженого виконання посадових обов`язків держслужбовцем (стаття 4 Закону № 889-VIII) самовпевненість та недбалість не можуть бути пом`якшуючими обставинами при виконанні функцій держави.

Комісією запропоновано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність відповідно до ст. 66 Закону № 889-VIII (т. 1 а.с. 123-124).

Листом від 26.01.2022 року № 1600-0501-8/6700 відповідач повідомив ОСОБА_1 про внесення дисциплінарною комісією подання начальнику ГУ ПФУ в Полтавській області разом з матеріалами дисциплінарної справи та необхідність ОСОБА_1 надання пояснень начальнику ГУ ПФУ в Полтавській області (т. 1 а.с. 127).

02.02.2022 року ОСОБА_1 надані пояснення (вх. № 3295/8) по суті дисциплінарного провадження (т. 1 а.с. 89-95).

Наказом ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.04.2022 року № 1-С відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII ОСОБА_1 завідувача сектору організації правової роботи юридичного управління ГУ ПФУ в Полтавській області попереджено про неповну службову відповідність (т. 1 а.с. 142-143).

В обґрунтування спірного наказу відповідачем зазначено, що на підставі наведених фактів та зібраних документальних доказів дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 факту порушення правил етичної поведінки державних службовців, а саме абзацу 4 пункту 3 розділу II Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 року № 158 (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 28.04.2021 року №72-21) - поширення чуток, обговорення особистого або сімейного життя колег, членів їх сімей та інших близьких осіб.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, перевіряючи рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон № 889-VIII.

Так, згідно з частиною 1 ст. 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до статті 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Згідно зі статтею 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII).

Частиною 2 статті 65 Закону № 889-VIII, встановлено, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду (ч. 3 ст. 65 Закону №889-VIII).

Приписами частини 1 статті 66 Закону № 889-VIII встановлено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

При цьому, дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії (ч. 6 ст. 66 Закону № 889-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення (ч. 10 ст. 69 Закону № 889-VII).

Статтею 73 Закону № 889-VIII передбачено наступне.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Частиною 5 статті 74 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема є порушення Присяги державного службовця, за допущення якого застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення виключно за пропозицією Комісії, а дисциплінарне стягнення на державного службовця може накладатися не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, але не пізніше одного року після його вчинення.

Частиною 1 статті 36 Закону № 889-VII визначено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:

«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця. Такого висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 11.03.2011 року у справі №2-рп/2011.

За такого правового врегулювання порушенням Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Наказом Національного агентства з питань державної служби від 05.08.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2016 року за № 1203/29333 затверджено Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (далі - Правила етичної поведінки), які є узагальненням стандартів етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов`язані керуватися під час виконання своїх посадових обов`язків, які ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, у сфері запобігання корупції і спрямовані на зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, репутації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також на забезпечення інформування громадян про норми поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.

При прийнятті на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування особа ознайомлюється з цими Загальними правилами. Відмітка про таке ознайомлення додається до особової справи державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування.

Пунктами 3, 4, 5 розділу I Правил етичної поведінки визначено, що основною метою діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є служіння народу України та територіальній громаді, охорона та сприяння реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

Поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має забезпечувати довіру суспільства до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Етична поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування ґрунтується на принципах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, визначених Законами України «Про державну службу» і «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також загальних вимогах до поведінки цих осіб, визначених Законом України «Про запобігання корупції».

Згідно з пунктом 6 розділу II Правил етичної поведінки державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані виконувати свої посадові обов`язки чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій.

Також, згідно з Правилами етичної поведінки державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані виконувати свої посадові обов`язки чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 факту порушення правил етичної поведінки державних службовців, а саме порушення абзацу 4 пункту 3 розділу II Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 року № 158 (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 28.04.2021 року № 72-21) - поширення чуток, обговорення особистого або сімейного життя колег, членів їх сімей та інших близьких осіб.

В чому саме полягає порушення правил етичної поведінки державного службовця, в поширенні яких саме чуток, коли саме, про кого саме з колег, обговорення чийого особистого чи сімейного життя, з ким саме обговорював особисте чи сімейне життя колег ОСОБА_1 , які негативні наслідки спричинило таке обговорення, ані в оскаржуваному наказі, ані в протоколах засідань дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ ПФУ в Полтавській області не зазначено.

Склад дисциплінарного проступку утворюють об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Об`єктом дисциплінарного проступку державного службовця є відносини, які забезпечують нормальне функціонування державного апарату, а також відносини, що становлять зміст службової діяльності державного службовця. Об`єктом дисциплінарного проступку є службовий обов`язок, при чому його зміст з формальної точки зору однаковий для всіх державних службовців. Суть цього обов`язку полягає в достойній поведінці як при здійсненні службових повноважень, так і поза службою, у виконанні всього, що передбачає службова етика, і в утриманні від того, що з нею несумісно.

Таким чином, державний службовець, порушуючи свої обов`язки і обмеження, пов`язані з проходженням державної служби, спричиняє шкоду таким суспільним відносинам, які становлять зміст службової діяльності державного службовця, правопорядку у сфері державно-службових відносин та авторитету державної служби взагалі. Тобто державний службовець при вчиненні дисциплінарного проступку безпосередньо завдає шкоди службовій дисципліні та авторитету державного органу, в якому він працює.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку державного службовця, як обов`язкова ознака його складу, є зовнішнім вираженням протиправної поведінки державного службовця. Об`єктивні риси дисциплінарного проступку виявляються у здійсненні діяння, що завдає або може завдати шкоди певним суспільним відносинам. Протиправне діяння дисциплінарного проступку може бути здійснено у формі дії або бездіяльності, яке несе негативні наслідки, що визначають як завдану шкоду об`єкту такого проступку.

Отже, об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта, шкідливих наслідків діяння і причинного зв`язку між ними.

Таким чином, на Комісію, яка проводила службове розслідування, було покладено обов`язок з`ясування наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, про який зазначено у доповідній записці від 16.12.2021 року №6/01-16.

Разом з тим, Комісією у протоколах та поданні не конкретизовано, яка саме поведінка ОСОБА_1 призвела до порушення Загальних правил етичної поведінки державних службовців, в чому саме полягає її протиправність, які шкідливі наслідки були спричинені поведінкою ОСОБА_1 , ані в оскаржуваному наказі, ані в поданні дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ ПФУ в Полтавській області не зазначено конкретних даних щодо обставин, місця та часу вчинення позивачем дисциплінарного проступку, не конкретизована і сама суть проступку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час проведення дисциплінарного провадження відповідачем надано загальну оцінку виниклій ситуації стосовно ОСОБА_1 . Ознак конкретного діяння, яке б підпадало під ознаки саме дисциплінарного проступку і мало б наслідком настання дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, матеріали дисциплінарного провадження не містять.

У той же час, факт зацікавленості ОСОБА_1 у майновому стані (перегляд декларації ОСОБА_2 , яка є публічною інформацією та перебуває у загальному доступі) та/або приватному житті ОСОБА_2 не може розцінюватися як порушення державним службовцем правил етичної поведінки та вчинення проступку, який шкодить авторитету державної служби чи ОСОБА_2 .

Позивач не заперечував обговорення ним певних питань майнового стану ОСОБА_2 . Однак зазначав, що це обговорення стосувалося відкритих даних, які розміщені у загальному доступі як відомості декларування майна публічним службовцем.

Суду не надано доказів вчинення позивачем висловів, які можливо було б сприймати як погрозу чи наклеп; або ж надмірного обговорення деталей особистого життя першого заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області.

Колегія суддів зазначає, що прояв державним службовцем, інтересу до загальнодоступних даних щодо приватного життя першого заступника керівника державного органу обласного рівня не може бути розцінений як порушення етики державного службовця та покараний у спосіб дисциплінарного переслідування, якщо тільки виявлений інтерес та обговорення не перейшли межу, визначену термінами «наклеп» та «завідомо неправдиве звинувачення».

Відтак, застосування до позивача дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність є таким, що не ґрунтується на повному, об`єктивному та ретельному встановленні доведених фактів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ч. 5 ст. 74 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

У доповідній записці ОСОБА_2 від 16.12.2021 року № 6/01-16 (т. 1, а.с. 76-82) зазначалось, що ОСОБА_1 здійснювалися порушення з 27.04.2021 року, тобто на момент порушення дисциплінарного провадження (10.01.2022 року) минуло понад 6 місяців.

Таким чином, ГУ ПФУ в Полтавській області порушено строки притягнення ОСОБА_1 як державного службовця до дисциплінарної відповідальності (наказ про попередження про неповну службову відповідність видано 01.04.2022).

Крім того, ч. 1 та 2 ст. 77 Закону № 889-VIII визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі.

Таким чином, відповідачем порушено встановлений 10-денний термін для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення з дня отримання подання дисциплінарної комісії, подання внесено 26.01.2022 року, а спірний наказ прийнято 01.04.2022 року.

Пунктом 5 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04.12.2019 року № 1039 (далі Порядок № 1039) встановлено, що строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.

У порушення зазначених норм, дисциплінарне провадження розпочато 10.01.2022 року, а закрито 01.04.2022 року, (тобто тривало 80 днів замість 60).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказу від 01.04.2022 року № 1-С здійснено відповідачем без достатніх підстав і з порушенням установленого порядку накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, а сам наказ є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга в цій частині не вмотивована та не містить доводів щодо неправомірності рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило