Справа №487/4502/24
Провадження №1-кс/487/3147/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2024 Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Джанкой, АР Крим, Україна, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України
ВСТАНОВИВ:
22.05.2024 слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_5 за погодженням із прокурором ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000660 від 09.03.2017 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 .
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуває на тимчасово окупованій території України, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив про його задоволення.
Захисник у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000660 від 09.03.2017, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 прийняла Присягу працівника прокуратури, відповідно до змісту якої вона, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі, урочисто присягнула: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
Наказом прокурора Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 призначено на посаду начальника відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави у суді прокуратури АР Крим.
Також, встановлено, що у березні 2014 року, більш точний час та дату органу досудового розслідування не вдалося встановити, усупереч загальновизначеним нормам міжнародного права внаслідок збройної агресії відбулась окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, яка є невід`ємним адміністративно-територіальним суб`єктом суверенної Української держави.
Всупереч вимогам ст. 73, п. 2 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 6,18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст.ст. 6, 6-1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим 06.03.2014 прийнято незаконну постанову за № 1702/6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму» з визначенням 16.03.2014 датою такого волевиявлення, на яке виносилось, зокрема, питання про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.
У приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , колишніми депутатами 17.03.2014 прийнято незаконну постанову за № 1745/6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою на підставі «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачергових пленарних засіданнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим 11.03.2014 та Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення так звану «Республіку Крим».
У подальшому, Верховною Радою Автономної Республіки Крим ухвалено постанову від 17.03.2014 за № 1748-6/14 «Про правонаступництво АР Крим», у пункті першому якої вказано, що з моменту проголошення так званої «Республіки Крим», як незалежної суверенної держави вищим органом влади так званої «Республіки Крим» є «Державна Рада Республіки Крим».
Крім того, між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 18.03.2014 підписано договір про входження території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації.
Разом з тим, статтями 5, 72, 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією України.
Утім, незважаючи на наявність легітимного керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим, колишнім старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов`язків прокурора Автономної Республіки Крим
з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників прокуратури.
Так, у березні 2014 року, більш точний час та дату органу досудового розслідування не вдалося встановити, за допомогою не встановлених органом досудового розслідування осіб, ОСОБА_10 , перебуваючи на вищевказаній посаді, запропонувала ОСОБА_6 перейти та продовжити працювати в незаконно створеній так званій «прокуратурі Республіки Крим», яка увійшла до складу прокуратури Російської Федерації та виконувати лише розпорядження і накази, які видані нею.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_10 на посаду прокурора так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого відбулось відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць від України та приєднання їх до складу Російської Федерації, у березні 2014 року, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України, ОСОБА_6 , вчинила активні дії у створенні та забезпеченні подальшої діяльності прокуратури Російської Федерації на території України, які полягали у вступі за власним бажанням до незаконно створеної так званої «прокуратури Республіки Крим» та продовженні здійснення своєї трудової діяльності у складі незаконно створеної так званої «прокуратури Республіки Крим», яка увійшла до складу прокуратури Російської Федерації без підпорядкування Генеральній прокуратурі України, а також виконанні незаконних розпоряджень та наказів, наданих ОСОБА_10 .
Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_6 , перебуваючи на території Автономної Республіки Крим та обіймаючи посаду начальника відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави у суді прокуратури АР Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час органу досудового розслідування не вдалося встановити, погодилась на прийняття її до незаконно створеної так званої «прокуратури Республіки Крим» та призначення на так звану посаду «начальника відділу нагляду за додержанням прав підприємців», а також погодилась на виконання вказівок і розпоряджень незаконних так званих керівників зазначеної «прокуратури».
ОСОБА_6 , будучи громадянкою України, начальником відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави у суді прокуратури АР Крим, нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, впродовж 2014 року продовжила свою трудову діяльність у складі незаконно створеної так званої «прокуратури Республіки Крим», яка увійшла до складу прокуратури Російської Федерації без підпорядкування Генеральній прокуратурі України та сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
Незаконне створення та діяльність на території України так званого «правоохоронного органу» іноземної держави, до якого перейшла працювати та в якому продовжила свою трудову діяльність ОСОБА_6 , призвели до посилення окупації півострова Крим, забезпечили належне функціонування незаконних органів та злочинної організації на чолі з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Таким чином, перехід ОСОБА_6 на роботу до незаконно створеної так званої «прокуратури Республіки Крим», яка діяла у складі прокуратури Російської Федерації, а також продовження ОСОБА_6 трудової діяльності у незаконно створеній так званій «прокуратурі Республіки Крим», є державною зрадою - надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
14.05.2015 у кримінальному провадженні № 42015000000000173 від 16.02.2015 складено письмове повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 278 КПК України в редакції, що діяла на час складання підозри, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Разом з тим ст. 135 КПК України, в редакції чинній на час складання підозри, передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув`язнення. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
З повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 14.05.2015 вбачається, що його було вручено захиснику ОСОБА_4 , який діяв на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень КПК України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням.
При цьому в обгрунтування підозри, слідчим було приєднано до матеріалів клопотання копію анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ПІБ ОСОБА_6 , не посвідчену довідку про роботу в минулому ОСОБА_6 , протокол огляду інтернет-видань.
В судовому засіданні прокурор зазначав про наявність в матеріалах кримінального провадження інших доказів, які беззаперечно вказують на обгрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Тобто аналізуючи у сукупності вищенаведене можна дійти висновку, що слідчий суддя може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутністю підозрюваного у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати: що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Разом з тим п. 1 ч. 3 ст. 184 КПК України передбачено, що до клопотання про застосування запобіжного заходу додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
При дослідженні матеріалів клопотання встановлено відсутність будь-яких доказів того, що ОСОБА_6 , на час розгляду клопотання, перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошена у міжнародний розшук, що не дає можливості слідчому судді розглянути клопотання у порядок передбачений ч. 6 ст. 193 КПК України.
Слідчий та прокурор своїх обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 185 КПК України, а саме: якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов`язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням, не виконали.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання.
Керуючись ст. 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ
У задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1