Справа № 149/315/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.,

за участю: секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

сторін у справі: позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

представника позивача (відповідача за зустрічним позовом)-адвоката Костюк Г.М.,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом)-адвоката Приленського І.Г.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Літин цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини даних про батька та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомостей про ОСОБА_7 , як батька цих дітей.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 61 рік раптово помер батько позивачки ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилась спадщина на майно. Спадкоємцями першої черги є дружина ОСОБА_5 та діти ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 . Також заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 подала відповідачка ОСОБА_8 , як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_6 . Окрім цього, ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання спадкової справи відкритою з порушенням, зобов`язання вчинити дії. Позивачу достеменно відомо, що її батько сумнівався у тому, що малолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_6 є його біологічними дітьми, та ним була замовлена генетично-молекулярна експертиза для встановлення кровного споріднення, однак результати даної експертизи не відомі, так як даний висновок може бути отриманий лише замовником такого дослідження. Батько позивача помер від фатального випадку, дану трагедію передбачити було не можливо, відповідно він не встиг упорядкувати усі формальні питання щодо малолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_6 . Крім того, під час проведення підготовчого судового засідання у згадуваній цивільній справі №149/2966/22 стали відомі факти, які також приводять до висновку щодо відсутності кровного споріднення між батьком позивачки та малолітніми ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , оскільки відповідачка ОСОБА_2 з 22.06.2009 по 07.12.2016 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 , а малолітні діти ОСОБА_6 , ОСОБА_6 народились ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 06.05.2020 виключено з актового запису про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про ОСОБА_9 , як батька цих дітей. Однак у вище вказаному рішенні відсутні посилання на те, що ОСОБА_7 є біологічним батьком цих малолітніх дітей. Також звертає увагу суду на те, що відповідачка ОСОБА_2 не зверталась до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання малолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_6 . Беручи до уваги зазначені обставини, вважає, що актовий запис про народження малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , в яких ОСОБА_7 записаний батьком, не відповідає дійсності. Це і примусило позивача оспорити батьківство.

Позиція відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)

Представником відповідача за первісним позовом-адвокатом Приленським І.Г. подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про виключення з актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про ОСОБА_7 , як її батька.

Позовні вимоги за зустрічним позовом представник мотивує тим, що 17.12.1988 зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . При цьому, первісний позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто через 4 місяці та 3 дні з моменту реєстрації шлюбу. Зазначає, що походження дитини від батьків є процесом з моменту зачаття дитини до моменту її народження. Вагітність у жінки, це період, коли зародок розвивається всередині матки жіночого тіла. Вагітність починається із зачаття і закінчується народженням або викиднем, триває приблизно 40 тижнів або 280 днів. В даному випадку, після реєстрації шлюбу вагітність тривала орієнтовно 125 днів, що безапеляційно вказує на те, що зачаття дитини відбулося набагато раніше реєстрації шлюбу. Тому, в даному випадку походження дитини не від батьків, які перебувають між собою в шлюбі. ОСОБА_7 також не визнавав батьківства за ОСОБА_1 згідно ч.1 ст.53 КЗпШС, як такою що немає походження від батьків у зареєстрованому шлюбі, а зачата до реєстрації шлюбу. Вищенаведене дає обгрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 не є дочкою ОСОБА_7 , оскільки не походить від нього. Разом з тим, вагітність ОСОБА_5 фактично спонукала зареєструвати шлюб ОСОБА_7 . За життя ОСОБА_7 постійно піддавав сумніву, що він є біологічним батьком ОСОБА_1 , оскільки діти успадковують від батьків генетику в першу чергу, але нічого спільного у них генетично не було, особливо це почало проявлятися, коли в ОСОБА_7 народилися діти ОСОБА_6 та ОСОБА_6 10.01.2014, яким він приділяв увесь свій час. Тоді як ОСОБА_1 на свій день народження 20.04.2021 взагалі прогнала ОСОБА_7 із урочистого святкування, та між ними виникла бійка. ОСОБА_1 разом із свої чоловіком у 2021 році взяла на себе, але не виконала грошові зобов`язання на суму більше 500 тис. доларів США, які у повному обсязі сплатив ОСОБА_7 і т.д. Усі ці обставини породили сумніви в походженні ОСОБА_1 від ОСОБА_7 у нього самого, але він фатально загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому за життя не встиг скерувати позову до суду про оспорювання батьківства.

Крім того, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) ОСОБА_2 та її представником-адвокатом Приленським І.Г. подано відзиви на первісну позовну заяву, у яких просили в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дітей даних про батька відмовити повністю. Свої відзиви мотивували тим, що ОСОБА_7 помер після народження своїх дітей, за життя не пред`являв позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, а також знав, що записаний батьком дітей, оскільки особисто визнавав батьківство. Вважають позовну заяву безпідставною, невмотивованою та необґрунтованою, посилаючись на норми ст.136, 137 СК України.

Рух справи в суді

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08.02.2023 провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01.03.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруна стороні відповідача Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.07.2023 призначено у справі судову імуно-молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16.08.2023 ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.07.2023 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі залишено без змін.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19.10.2023 поновлено провадження у справі з метою розгляду клопотання експерта.

Після задоволення відводу та самовідводів, розпорядженням голови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 18.12.2023 справу передано на розгляд до Літинського районного суду Вінницької області, як до найбільш територіально наближеного.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 12.01.2024 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.02.2024.

31.01.2020 до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою від 13.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Власюка І.Т. про залучення ОСОБА_12 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, повернуто оригінал позовної заяви ОСОБА_12 до ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства.

Підготовче судове засідання 13.02.2024 відкладено на 28.02.2024. Судове засідання 28.02.2024 відкладено до 13.03.2024. 13.03.2024 справу знято з розглядом у зв`язку з оскарженням ухвали від 13.02.2024 та витребування справи Вінницьким апеляційним судом. Після повернення справи підготовче судове засідання призначено на 15.05.2024. Ухвалою від 15.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті на 06.06.2024. Ухвалою від 06.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивачки (відповідачки за зустрічним позовом)-адвоката Костюк Г.М. про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи.

Розгляд справи

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом)-адвокат Костюк Г.М. в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позові та заперечила проти задоволення зустрічного позову.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позицію свого представника.

Одночасно,позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що вона народжена в шлюбі своїх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . За життя, батько не оспорював своє батьківство щодо неї, позовів до суду та нотаріально посвідчених заяв не подавав. Після смерті батька, вона разом з братами та його дружиною подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак згодом їй стало відомо, що заяву було подано також ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , тоді їй стало відомо про те, що ОСОБА_7 записаний батьком цих дітей. Під час судових процесів вона ознайомилась із свідоцтвами про народження та виявила, що вони видані у 2020 році, тоді як діти народились у 2014 році, а в той час ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з іншим чоловіком. Пояснила, що вони з батьком жили у невеликому містечку, де ходили слухи про позашлюбних дітей ОСОБА_7 , а тому вона запитала у батька чи це правда. Батько відповів, що у неї можуть бути брати та сестри, однак він в цьому не впевнений. Після смерті батька вона знайшла у його робочому кабінеті рекламні брошури експертних установ, які проводять тести ДНК, однак самого висновку експерта вона не бачила. Повідомила, що їй не відомо чи звертався її батько до нотаріуса із заявою про невизнання батьківства чи з позовом до суду про оспорювання батьківства. Не відомо чи приймав він участь у вихованні цих дітей та чому вони проживають у його квартирі.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом)-адвокат Приленський І.Г. в судовому засіданні заперечив проти задоволення первісного позову та підтримав вимоги за зустрічним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_7 , за життя, особисто визнав батьківство, не подав до нотаріуса заяви заяв про невизнання батьківства, не пред`явив позову про оспорення батьківства та знав, що записаний батьком дітей, оскільки особисто визнав батьківство шляхом подачі відповідної заяви, що повністю не узгоджується зі ст.137 СК України, виключає можливість ініціювання цього судового процесу.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 підтримала позицію адвоката Приленського І.Г. та зазначила, що досить довго перебувала у відносинах з ОСОБА_7 та, перебуваючи у шлюбі з іншим чоловіком, у неї з ОСОБА_7 народились діти ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , однак батьком був записаний її колишній чоловік. Певний час вона не розривала шлюб із колишнім чоловіком, щоб не привертати зайвої уваги, адже у їх населеному пункті вже ходили чутки. Згодом вони все таки розірвали шлюб та колишній чоловік подав позов про виключення його з актового запису про народження дітей, оскільки діти не його, а ОСОБА_7 хотів бути записаний батьком своїх дітей. Потім, вони із ОСОБА_7 в 2020 році звернулись до органу ДРАЦС та внесли відповідні зміни в актові записи про народження дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_13 , щодо їх батька ОСОБА_7 .. З приводу їх спільних дітей, в сім`ї ОСОБА_7 розпочались конфлікти, що змусило їх в 2018 році виїхати з м. Гнівань до м. Хмільник. ОСОБА_7 не розривав шлюб зі своєю дружиною, оскільки це викликало проблеми з поділом майна. Зауважила, що син ОСОБА_7 ОСОБА_14 відбирав у її дітей, коли їм було 3 роки, зразки слини для проведення тесту ДНК, однак результат їй не відомий. При цьому, ОСОБА_7 продовжив визнавати своє батьківство ОСОБА_13 та ОСОБА_13 .

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У свою чергу підстави звільнення від доказування визначені у ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Крім того, за змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дотримуючись вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав сторін відповідно за пред`явленими ними первісними та зустрічними позовними вимогами, встановив наступне.

Встановлені судом обставини

17 грудня 1988 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданим повторно 13.09.1991 Гніванською міською радою Тиврівського району Вінницької області (а.с.125 том1).

ОСОБА_7 зазначений батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 07.07.1989 Виконкомом Гніванської міської ради Тиврівського району (а.с.7 том1).

ОСОБА_1 змінила своє прізвище на « ОСОБА_16 » при укладенні 02.08.2012 шлюбу із ОСОБА_17 , згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00037929574 від 23.12.2022 (а.с.8,9 том1).

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 виданого 22.03.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 змінила своє прізвище з « ОСОБА_16 » на « ОСОБА_18 » (а.с.141 том1).

ОСОБА_7 зазначений батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 28.06.1985 (а.с.10 том1).

ОСОБА_7 зазначений батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим повторно 26.12.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області (а.с.11 том1).

ОСОБА_7 зазначений батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим повторно 17.08.2020 Тиврівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00038516214 від 15.02.2023 (а.с.12 том1, 83-87 том2). Запис про ОСОБА_7 , як батька дитини, здійснено за заявою про визнання батьківства №6/20 від 14.08.2020 після виключення відомостей про ОСОБА_9 , як батька, на підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06.05.2020 у справі 149/395/20.

ОСОБА_7 зазначений батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим повторно 17.08.2020 Тиврівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00038516042 від 15.02.2023 (а.с.13 том1, 88-92 том2). Запис про ОСОБА_7 , як батька дитини, здійснено за заявою про визнання батьківства №5/20 від 14.08.2020 після виключення відомостей про ОСОБА_9 , як батька, на підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06.05.2020 у справі 149/395/20.

Згідно інформації веб-сайту «Судова влада» та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 06.05.2020 у справі 149/395/20 виключеноз актового запису про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №10 від 16.01.2014 року та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №11 від 16.01.2014 року відомості про ОСОБА_9 , як батька цих дітей (а.с.14-16 том1).

Квартира АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 15.12.2021, яку йому подаровано ОСОБА_3 , придбану ним на підставі договору купівлі-продажу у ВАТ «Гніванський кар`єр» від 15.12.2021 (а.с.93-97 том2).

ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_6 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади (а.с.98-100 том2).

На фотознімках зображено ОСОБА_7 з ОСОБА_6 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які проводили разом час на морі, природі, риболовлі, катку тощо (а.с.101 том2).

Згідно довідки №134, виданої 05.10.2022 ліцеєм №2 Управління освіти, молоді та спорту Хмільницької міської ради, діти ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_6 навчаються у ліцеї у 3-б класі, батько ОСОБА_7 брав участь у вихованні дітей, приводив до школи і забирав після уроків у період з 01.09.2020 до 24.02.2022 (а.с.102 том2).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 виданим 08.03.2022 Тиврівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с.6 том1).

Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перша статті 18 СК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У доктрині процесуального права позови про визнання поділяються на позитивні та негативні.

По своїй суті позов про оспорювання батьківства, після смерті особи, яка записана батьком дитини ,є негативним, в якому позивач стверджує, що певний чоловік не є батьком дитини. В такому разі за допомогою цього позову відбувається захист приватного інтересу позивача (зокрема, в сфері спадкування).

Стосовно первісного позову суд зазначає наступне.

Статтею 125 СК Українивизначено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до частини першоїстатті 126 СК Українипоходження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.2ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Як встановлено судом, ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки записаний батьком за спільною заявою із ОСОБА_2 в порядку статті 126 СК України.

Відповідно до ч.1 ст.136СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У пунктах 11, 12Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»роз`яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

У зазначених випадках батьківство оспорюється шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини.

При цьому, судом встановлено, ОСОБА_7 , за життя, особисто визнав батьківство, не подав до нотаріуса заяви заяв про невизнання батьківства, не пред`явив позову про оспорення батьківства та знав, що записаний батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_6 . Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до положеньст.137 Сімейного кодексу України, якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер післяпред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці. Якщо через поважні причини особа не знала проте, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти. До вимоги про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Тлумачення статті 137 СК України, з урахуванням розумності свідчить, що вказана норма визначає випадки, за яких батьківство особи може бути оспорено після смерті особи, яка записана батьком дитини; перший випадок стосується випадку, коли чоловік ще під час вагітності жінки подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства. У такому разі після смерті чоловіка оспорити батьківство можуть його спадкоємці (частина перша статті 137 СК України); другий випадок охоплює ситуацію коли чоловік за життя подав позов до суду про виключення запису про нього як батька дитини. У цьому разі його спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень статті 55 ЦПК про процесуальне правонаступництво (частина друга статті 137 СК України); третій випадок оспорювання батьківства стосується випадків, коли через поважні причини чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, і помер. Однак на відміну від перших двох випадків можливість оспорити батьківство належить лише таким його спадкоємцям як дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).

Позивачами не доведено, що померлий ОСОБА_7 подавав позов про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , чи не знав, з поважних причин, що він записаний батьком дитини ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , а навпаки зворотне підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.

Таким чином, суд доходить до висновку, що померлий ОСОБА_7 достеменно знав, що саме він записаний батьком дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_6 . Вказане, на думку суду, беззаперечно вказують на вільне виявлення померлим ОСОБА_7 бажання визнати себе батьком. Доказів зворотного позивачем не надано.

Враховуючи викладене, суд вирішуючи питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

НормамиЦПК Українине передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Відповідно до частини першоїстатті 48 ЦПК Українисторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Дочка померлого ОСОБА_7 , ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дітей, посилаючись на положення ст. 136, 137 Сімейного кодексу України.

У той же час, відповідно до ст. 136 СК України оспорити батьківство може лише особа, яка записана батьком дитини. Спадкоємці померлого можуть оспорити батьківство лише відповідно до вимог ст. 137 СК України, і лише у випадках чітко визначених цією нормою.

Аналогічні правові висновки сформовані Верховним судом у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 461/3122/19 від 31.07.2023; постанові Касаційного цивільного суду у справі №542/1042/17 від 20.10.2021.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 не наділена правом на звернення до суду з позовом про виключення запису як батька з актового запису про народження дітей, з огляду на те, що позивачкою не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про невизнання ОСОБА_7 батьківства щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_6 та докази оспорення факту батьківства та доказів того, що через поважні причини померлий ОСОБА_7 не знав про те, що записаний батьком дітей.

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшисьу тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 607/14378/21, провадження № 61-5246св22 (ЄДРСРУ № 106940414) від 25 жовтня 2022 року.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню.

Стосовно зустрічного позову суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто спірні правовідносини виникли до набрання чинності СК України, а тому спірні правовідносини регулюються положеннями КпШС України.

Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 17 грудня 1988 року.

Згідно норм ст.52 КЗпШС України, які діяли на момент спірних правовідносин, походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

Згідно ч.1, 2 ст.56 КЗпШС особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років. Особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір`ю дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.

Згідно із роз`ясненнями Верховного Суду України, викладеними у п. 15 постанови його Пленуму № 16 від 12 червня 1998 року «Про застування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю», який роз`яснював застування положень закону, що регулює спірні правовідносини, відповідно до ст. 56 КпШС в судовому порядку батьківство (материнство) може бути оспорені як у випадках, коли в акті про реєстрацію народження батьками дитини вказано осіб, які уклали між собою шлюб, так і тоді, коли батьками дитини при реєстрації встановлення батьківства на підставі спільної заяви батька й матері дитини записано осіб, які в шлюбі не перебувають.

Оскільки перебіг встановленого ст. 56 КпШС річного строку на оспорювання батьківства починається з того часу, коли особа, яка з її відома записана батьком дитини, дізналася або повинна була дізнатися про вчинення запису, та обставина, що особа, з відома якої вчинено запис, дізналася, що вона не є батьком дитини, після закінчення цього строку, не змінює порядок його обчислення, але може бути врахована при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку.

Зі змістузустрічної позовноїзаяви тапояснень учасниківсправи всудовому засіданнівбачається,що відповіднодо ч.1ст.56КпШС України,протягом рокупісля реєстраціїнародження доньки ОСОБА_1 та внесеннявідповідного записупро батькадитини доактового записупро народженнядитини їїбатько ОСОБА_7 із позовними вимогамипро оспорення батьківства не звертався.

Згідно вимог ч. 1 ст. 56 КпШС України, в строки визначені вказаною нормою, з позовноюзаявою провиключення зактового записупро народженнядитини відомостейпро батька,мала право звернутися особа, яка записана батьком дитини, а не позивачка за зустрічним позовом, що виключає її процесуальну правосуб`єктність бути позивачем по вказаному позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Щодо інших аргументів учасників у даній справі, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дотримуючись вищевикладених норм та рекомендацій, суд вважає за можливе не надавати відповіді у рішенні на інші аргументи і доводи сторін у справі, оскільки вони не впливають на правильне вирішення спору.

Щодо судових витрат

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України та, у разі відмови в позові, покладає їх на позивача.

Керуючись ст.2,4, 5, 10-13,77-81, 89, 141, 259, 263-266, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини даних про батька.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.06.2024.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_12 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_13 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницької області, код ЄДРПОУ 34983505.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом) Тиврівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: вул. Тиверська, буд.53, с-ще Тиврів, Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 20089893.

Суддя : Верещинська Я. С.