621/4419/23

2/621/227/24

РІШЕННЯ

іменем України

05 червня 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

судді - Бібіка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сосницької К.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Сергієнко С.М.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Гофельд Г.С. ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївського міського голови Чугуївського району Харківської області ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Зміївського міського голови Чугуївського району Харківської області ОСОБА_2 , в якій просить визнати поширені Зміївським міським головою Чугуївського району Харківської області ОСОБА_2 висловлювання на її адресу такими, що носять явно образливий характер та ображають честь, гідність та ділову репутацію; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 2684 грн та судові витрати.

На обґрунтування позову зазначено, що 04.11.2023 р. під час виконання професійних обов`язків журналіста ПП "Медіа-Зміїв" позивач перебувала на зустрічі мешканців 9-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 з представниками Зміївської міської ради та ПП "Будкор". Під час відеозйомки Зміївський міський голова ОСОБА_2 звернувся до позивачки зі словами про те, що вона бігає за ним як собака. Даний вислів завдав психологічних страждань, викликав переживання та стрес.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.11.2023 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, у підготовче судове засідання.

13.02.2024 р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача ОСОБА_3 просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

27.02.2024 р. надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача ОСОБА_4 на задоволенні позову наполягала.

11.03.2024 р. представником відповідачса ОСОБА_3 надано заперечення на позовну заяву, в яких просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11.03.2024 р. підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 наполягали на задволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що з міським головою ОСОБА_2 відносини добрі, часто звертається до нього на прийом. 04.11.2023 р. збори мешканців відбувалися з приводу ремонту. На зборах виступав ОСОБА_2 , журналіст ОСОБА_1 знімала як проходять збори, потім сюжет вийшов у новинах. Коли все закінчилося, ОСОБА_2 пішов до машини, за ним пішла оператор ОСОБА_1 і продовжувала його знімати. ОСОБА_2 сказав "Що ти бігаєш за мною як собачка". У цей час ОСОБА_1 виконувалв свої професійні обов`язки. Біля будинку собак не було. Чи були на зборах присутні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сказати не може. Коршунов на зборах був присутній. Жодних тварин не було. Збори проходили біля під`їзду, а коли закінчилися, то люди разом з оператором пішли за ОСОБА_2 . Оператор йшла окремо за ОСОБА_2 . Сюжет в новинах йому показала ОСОБА_1 напередодні судового засідання. Слова ОСОБА_2 "що ти бігаєш як собака" чув добре. Пояснив, що для нього собака це гарно, друг людини, але вираз "що ти бігаєш як собака" є образливим, тим паче, що ОСОБА_1 виконувала професійні обов`язки. Попередньо було оглошення про збори мешканців, присутні були всі бажаючі. До цього він ходив на прийоми, гавкав скрізь як собака. Спочатку на зборах виступив ОСОБА_2 , потім мешканці. Вважає, що міському голові потрібно слідкувати за своїми висловлюваннями.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що 04.11.2023 р. була присутня на зборах мешканців будинку, де були ОСОБА_2 , ОСОБА_9 і ще якийсь чоловік. ОСОБА_2 задавали питання з приводу ремонту. Потім він пішов до автомобіля, його знімала на відео ОСОБА_1 і він сказав "що ти бігаєш як собака". Збори проходили біля другого під`їзду, машина ОСОБА_2 стояла біля третього під`їзду. На наступний день після зборів відеосюжет побачила у новинах у совєму мобільному телефоні. На зборах показувала ОСОБА_2 фото того, що коїться у під`їзді, у своєму мобільному телефоні. Вислів ОСОБА_2 "що ти бігаєш як собака" чула добре. Їй відомо, що ОСОБА_1 журналіст і 04.11.2023 р. під час зборів мешканців виконувала професійні обов`язки. ОСОБА_2 висловився саме на адресу ОСОБА_1 , оскільки більше там нікого не було. Вона чула як ОСОБА_1 спитала у ОСОБА_2 "це ви мені?", на що ОСОБА_2 відповів "тобі". Собак біля будинку не було.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що 04.11.2023 р. відбувалися збори мешканців будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 бачила лише на зборах. Коли все закінчилося і ОСОБА_2 пішов до третього під`зду, ОСОБА_1 пішла за ним, він їй сказав "що ти бігаєш як собачка", на шо ОСОБА_1 спитала "Ви мені?", і ОСОБА_2 відповів " ОСОБА_11 ". ОСОБА_2 пішов, а ОСОБА_9 і ще один чоловік залишилися. Сприймає слова ОСОБА_2 вважає образливими, тим паче, що ОСОБА_1 виконувала професійні обов`язки.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що працює бухгалтером в ПП "Зміїв - Медіа". ОСОБА_1 виявила бажання звільнитися. Була засмучена. На даний час ОСОБА_1 працює. Між міським головою та ПП "Медіа-Зміїв" неприязні стосунки з приводу оренди приміщення.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_1 вранці після подій з`явилася на роботі приголомшена, розгублена, з червоними очима. Сказала, що хоче звільнитися, працювати далі в цьому напрямку не бажає. Пізніше прийшла ОСОБА_14 і сказала, що заяву не підпише. Вони разом ходили до міського голови, але він не вибачився. ОСОБА_1 розповідала, що ОСОБА_2 принизив її перед усіма.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що він є засновником "Буд кор". 04.11.2023 р. проводилися збори мешканців будинку по АДРЕСА_1 , на яких були присутні міський голова ОСОБА_2 , журнліст ОСОБА_1 . Під час зустрічі ОСОБА_1 питань не задавала, вола вела зйомку і цим спровокувала ситуацію, бо знімала з короткої відстані, камеру тримала на рівні грудей. Коли збори закінчилися, ОСОБА_2 пішов до машини, яка стояла біля іншого під`їзду. Відстань від місця, де стояли люди, до автомобіля, на його думку, було 24 метра. За ним пішла ОСОБА_1 Словесної перепалки мід ОСОБА_2 та ОСОБА_1 він не чув, увага людей не відовлікалаася, він продовжував бесіду з людьми. Збори завершилися добре. Присутність ОСОБА_1 вплинула на те, що не було прийняте позитивне рішення. Ініціаторами зустрічі були мешканці будинку АДРЕСА_1 , оскільки раніше зверталися до міського голови. Регламенту не було. Він не чув, щоб ОСОБА_2 перед тим як поїхати, говорив, що час зустрічі завершено, про наступну зустріч з мешканцями не домовлявся. Діалогу мід ОСОБА_2 та ОСОБА_1 він не чув. Тварин на місці зустрічі не бачив. Чи залишалася ОСОБА_1 після того як поїхав ОСОБА_2 він не пам`ятає. Якби на його адресу прозвучала фраза "що ти бігаєшь за мною як собачка" він напевно не відреагував.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що 04.11.2023 р. був присутній на зборах мешканців будинку АДРЕСА_1 . Із представників міської радим на зустрічі були він, ОСОБА_2 , також був пристуній ОСОБА_15 . Чи був на зустрічі ОСОБА_17 точно сказати не може. Збори проводилися біля середнього під`їзду. На зборах він знаходився з самого початку і до кінця. На зустрічі була присутня ОСОБА_1 ОСОБА_2 дав розпорядження організувати зустріч з мешканцями, оскільки раніше вони зверталися до міського голови. Час зустрічі був не обмежений, зустріч закінчилася, коли до ОСОБА_2 не було запитань, він попрощався і пішов до машини. З ним пішла і ОСОБА_1 . Чи поверталися вони, він не бачив, оскільки стояв до них спиною, продовжував спілкуватися з мешканцями будинку. Розмова йшла про покрівлю. Люди свою увагу з розмови на щось інше не переключали. ОСОБА_1 в ході зустрічі проводила відеозйомку, провокацій ніяких не було. Фразу "що ти бігаєшь за мною як собачка" від ОСОБА_2 він не чув.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що 04.11.2023 знаходився біля будинку для внутрішньо переміщеніих осіб, який розташований поруч з дев`ятиповерхівкою по АДРЕСА_1 . Особисто на зустрічі не був.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до довідки серії АБ № 427595 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженої наказом Держкомстату України за № 164 від 12.06.2007 р., одним із видів діяльності ПП "Медіа-Зміїв" є діяльність у сфері телевізійного мовлення (а.с. 14)

Згідно ліцензії на мовлення серії НР № 01645-м ПП "Медіа-Зміїв", код ЄДРПОУ 34172855, видано ліцензію на кабельне мовлення (а.с. 15)

Наказом керівника ПП "Медіа-Зміїв № 4 від 01.08.2022 р. ОСОБА_1 прийнято на посаду журналіста з 02.08.2022 р. (а.с. 16)

08.02.2023 р. Зміївським міським головю ОСОБА_2 видано розпорядження № 9 "Про надання акредитації ПП "Медіа - Зміїв" для висвітлення роботи Зміївської міської ради VІІІ сликання" (а.с. 91)

23.01.2023 р. директор ПП "Медіа - Зміїв" за вих. № 07/01 звернулася до Зміївського міського голови ОСОБА_2 з заявою про надання безстрокових акредитаційних карток (а.с. 105) та 31.01.2023 р. за вих. № 09/01 з заявою про надання акредитації (а.с. 106)

Зміївським міським головою надано відповідь про те, що при зверненні з питань акредитації необхідно врахувати положення ст. 26 ЗУ "Про інформацію" (а.с. 107)

З інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області б/н вбачається, що у 2023 році на території Зміївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області зареєстровано 4 випадки сказу: сказ кота с. Таранівка Зміївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області (звіт про результати дослідження патологічного матеріалу Харківської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 02.10.2023 р. № 001154 п.м. /23); сказ кота с. Водяне Зміївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області (звіт про результати дослідження патологічного матеріалу Харківської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 27.10.2023 р. № 001415 п.м. /23); сказ собаки с. Артюхівка Зміївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області (звіт про результати дослідження патологічного матеріалу Харківської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 05.12.2023 р. № 001154 п.м. /23); сказ кота с. Лісне Зміївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області (звіт про результати дослідження патологічного матеріалу Харківської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 11.12.2023 р. № 001424 п.м. /23). Станом на 22.01.2024 р. карантинні обмеження по сказу продовжують діяти в 2 неблагополучних пунктах с. Артюхівка та с. Лісне Зміївської територіальної громади Чугуївського району Харківської області (а.с. 54)

Матерали справи містять заяву ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 06.11.2023 р., у зв`язку з тяжким емоційним психологічним станом, що був спричинений зі сторони Зміївського міського голови ОСОБА_2 (а.с. 77)

Статтею 34 Конституції Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас відповідно достатті 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Устатті 201 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК Українивизначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другоїстатті 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (рішення ЄСПЛ від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-центр» проти України», заява № 16695/04).

Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації.

У постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 712/1141/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 760/11161/17, від 21 січня 2019 року у справі№ 757/11377/17-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 757/15956/16-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 462/4634/17-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 757/72390/17-ц, від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18-ц, від 15 квітня 2019 року у справі № 182/6720/17-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17 сформульовано висновки, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18 зроблено такі висновки: отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Відповідно до роз`яснень, наведеним судом у абзацах третьому, п`ятому пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обгунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «LINGENS v. AUSTRIA» № 12/1984/84/131, p. 28, пункт 46).

Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження 12-110гс19) зроблено правовий висновок такого змісту: при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями.У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Із наданого на обгрунтування позову та дослідженого в судовому засіданні відеозапису від 04 листопада 2023 із записом 31:4 вбачається, що із 02:36 по 02:32 відповідач висловив фразу "Харош за мной бігать як собака і знімать на камеру яку то хе...." (а.с. 18)

Такий вислів є порівняльним зворотом, який образно характеризує предмети, дії, ознаки шляхом порівняння їх з іншими предметами, діями, ознаками. Де присудком у вказаному реченні є дієслово "бігаєш", підметом є займенник "ти". Отже, із вказаної фрази неможливо зробити однозначний висновок про те, що відповідач порівняв позивачку із собакою, яка наділена негативними рисами. У контексті озвученої фрази акцент зроблено на біг (швидко чи повільно) собаки за відповідачем.

Крім того, як вбачається із вказаного відеозапису (20:00) відповідач звернувся до зібрання та сказав: "Все, друзья". Далі 10 хвилин спілкування тривало без нього. Потім відеозапис неодноразово переривався і тільки на другій половині 36 секунди відповідач сказав фразу, яка є предметом судового розгляду. З відеозйомки вбачається, що до спірної фрази відповідач йшов сам, пройшов відстань по ширині не менше 5 легкових автомобілів і в кадрі, крім нього, асфальтованої доріжки та припаркованих автомобілів, нікого не було.

Після сказаної фрази, що є предметом судового розгляду, відповідач повернувся до зібрання мешканців та продовжив розмову. Жоден зі свідків зі сторони позивачки не заявив будь-якої стурбованості з приводу фрази, яка образила ОСОБА_1 .

Таким чином, де відповідач порівняв переміщення позивачки у просторі із бігом собаки, неможливо витлумачити цей вислів як твердження про факти.

Зокрема, зоонім як складова порівняння на позначення рис характеру людини з огляду на поширеність і певну універсальність зоонімної лексики в мовах світу, дослідження зоонімних художніх порівнянь нерідко свідчать про частковий або обмежений характер.

Будь-яка мова зображає не тільки сучасний стан культурного розвитку соціуму, а й забезпечує збереження культурних набутків минулих, а також допомагає духовному і матеріальному розвитку національної спільноти. Мова невід`ємно пов`язана з культурою народу, адже мова вербалізує культурні концепти і, таким чином, є передумовою її виникнення.

Злежність мови від мислення зумовлює концептуальні інтерпретації дійсності людиною й формує картину світу, тобто внутрішню форму мови, яка історично склалася в буденній свідомості представників окремого мовного суспільства та відображає всю сукупність понять про світ й виступає як певний спосіб концептуалізації дійсності.

В мові закріплюються й фразеологізуються саме ті образні висловлення, які асоціюються з культурно-національними еталонами, стереотипами, що при вживанні в мовленні відтворюють характерний для тієї чи іншої лінгвокультурної спільноти менталітет. У зоолексиці найяскравіше виражаються особливості осмислення позамовної реальності. Це характеризується індивідуальністю образного мислення конкретного народу й про відмінності в ціннісній картині світу різних етносів, що є частиною складних асоціативно-психологічних процесів.

Фауна, як екстралінгвістична база лексикологічного аналізу, знаходить, таким чином, своє специфічне відображення в мові, формуючи її лексичну 46 підсистему, всередині якої виникають свої закономірності, що вимагають спеціального опису в різних соціальних конотаціях слів й сталих виразів у різних мовних культурах.

В українських прислів`ях зоонім собака має широку символіку, зокрема є символом: вірності вірний як собака, іти як собака на посвист, собача відданість, дивитися собачими очима; багатства багатий як пес кудлатий, хто волохатий, той буде багатий; хитрощів, улесливості (облесливий, як собака); фізичного стану людини змерз як собака, голодний як собака).

Дослідивши семантику зоонімів важливо зазначити, що певні зооніми можуть використовуватися для оцінки суб`єкта лише в негативному чи, навпаки, позитивному ракурсі. Це означає, що з часом кожну тварину було наділено певними специфічними рисами (характеру, зовнішності чи поведінки) і тепер, з точки зору носія культури та мови відповідно, ця тварина є еталонним показником вираження цих рис.

Отже, в українській мові однакових конотації набули такі пари зоонімів: за рисами характеру пес вірність, обездоленість.

Проте більшість зоонімів не є однозначними та можуть виступати об`єктом порівняння на основі різних спільних ознак, тобто у ролі основи порівняння можуть виступати різні, як позитивні, так і негативні ознаки суб`єкта.

Отже, усі зооніми мають антропоцентричне спрямування, тобто описують людину за характером діяльності, емоціями, почуттями, психологічними станами, соціальним становищем, розумовими здібностями, стосунками, характером та зовнішністю. Усі ці фразеологічні одиниці з зоокомпонентом відображають різні аспекти поняття «людина» і відбивають культурні, соціальні, процеси даної нації (соціуму). Специфіка вживання зоонімів для характеристики людини свідчить про те, що мовна картина світу з її об`єктивністю та цілісністю є інтерпретацією відображення світу для кожного носія мови.Наявність спільних та відмінних рис у структурах зоонімів, характер і змістова спрямованість асоціацій зумовлені не властивостями тварин, а їх «життям» у національному фольклорноміфологічному та літературному контекстах кожного народу, особливістю його світосприйняття, а також схожістю соціально-історичних умов життя та загальними закономірностями розвитку людського буття.

Суд враховує статус позивача ОСОБА_1 як акредитованого журналіста під час зустрічі 04 листопада 2023 зі Зміївським міським головою ОСОБА_2

Обов`язок преси поширювати відповідно до своїх зобов`язань і обов`язків інформацію та ідеї з усіх питань, що становлять суспільний інтерес. Мало того, у неї є завдання повідомляти таку інформацію та ідеї: громадськість також має право на їх отримання. Якщо б це було інакше, преса була б не в змозі грати свою життєво важливу роль сторожового громадськості Це не тільки завдання преси - поширювати подібну інформацію та ідеї, - суспільство також має право отримувати їх. Інакше чи здатна була б преса відігравати цю життєво важливу роль "вартового пса демократії" (див.БладетТромсе і Стенсаас проти Норвегії[GC], №. 21980/93, §§ 59 і 62, Європейська конвенція про захист прав людини 1999 III).

Отже, позивачем не доведено, що фраза "Харош за мной бігать як собака" є твердженням позивача, що принижує її чість, гідність та ділову репутацію.

Крім того, не доведено факт поширення цієї інформації в мережі інтернет чи в інший спосіб.

До показань свідків зі сторони позивача про те, що вони чули цю фразу, суд ставиться критично, так як відеозапис у момент озвучення цієї фрази відповідачем не містить зображень жодного зі свідків, та враховуючи відстань, яка відділяла відповідача в момент озвучення фрази, а також живе обговорення учасників зібрання нагального питання та шум, який вони створювали в процесі обговорювання, призвели до того, що свідки зі сторони позивачки не змогли точно відтворити фразу, яку сказав відповідач та яку позивачка сприйняла як образливу.

Крім того, свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 пояснили, що відеоролик цієї зустрічі вони переглянули у мережі Інтернет, а сама позивач ОСОБА_1 не заперечувала, що вона особисто виклала цей сюжет у мережу Інтернет.

Тобто, відповідач не вчинив жодної дії для поширення спірної інформації.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 ЗУ "Про інформацію" журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти, тощо) за власним підписом (авторським), або під умовним ім`ям (псивдонімом).

Відповідно до ч. 6 ст. 26 ЗУ "Про інформацію" журналіст зобов`язаний дотримуватися встановлених суб`єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб.

Щодо вислову відповідача, який міститься на тому ж відеозаписі та включає фразу «і знімаєш на камеру всяку "хе…..", то слово «Хе…..» відноситься за семантичним значенням до ефемізму(грец. е??змйум?тпом`якшений вислів) слово або вислів, які вживають для непрямого, прихованого, пом`якшеного чи ввічливого позначення певних предметів, явищ, дій замість їх прямої назви, вже наявної при перейменуванні або логічно найбільш умотивованої при первинному найменуванні. Джерела евфемізму у явищах табу, прагненні уникати прямої назви предмета шляхом заміни небажаної назви її нейтральної, позитивним або негативним еквівалентом.

Як вбачається із відеозапису від 04 листопада 2023 із 02:36 до 02:32, позивач йшла за відповідачем і знімала припарковані автомобілі, асфальтовану доріжку, по якій йшов відповідач сам. Це на суб`єктивне сприйняття відповідача і призвело до оцінки дій позивачки у спосіб вживання евфемізму.

Доказів про те, що цей вислів є однозначним негативним еквівалентом позивачем не надано, а інше тлумачення слова « хе…..» у перекладі з латинського слова hernia звучить як грижа.

Щодо визнання відеозапису недопустимим доказом суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IVелектронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IVоригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручногопідпису відповідно доЗакону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. (постанови КГС ВС від 21.06.2023 у справі №916/3027/21)

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України, фактичні обставини встановлюються електронними доказами, що і було досліджено у судовому засіданні.

Суд критично оцінює такий письмовий доказ як заява про звільнення з роботи позивача ОСОБА_1 , так як вказана заява не містить вхідного номеру, що не відповідає вимогам із загального діловодства. Цей доказ з точки зору стороннього спостерігача може бути оцінений як штучно створений.

Крім того, суд враховує при оцінці електронного доказу наявність перерв у часі та його монтування. Метою чого могли бути неприязні відносини між ПП "Зміїв - Медіа" працівником якого є позивачка ОСОБА_1 та Зміївським міським головою ОСОБА_2 з приводу відмови продовження договору оренди між ПП "Зміїв - Медіа" та юридичною особою, яка входить до сфери управління Зміївської міської ради, про що у судовому засіданні повідомила свідок ОСОБА_12 .

Інформація, що міститься на відеозаписі з 02:36 по 02:32, а саме фраза "харош за мной бігать як собака і знімать на камеру яку то хе...." є оціночним судженням та з урахуванням рішення ЄСПЛ про те, що журналіст є "вартовий пес демократії", отже цей зоонім наповнено позитивним змістом тож висловлювання відповідача є його особистою думкою про діяльність позивача, яка ґрунтується на особистих припущеннях останнього. Спростовувана інформація з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, зокрема, порівняння тагіперболи, не містить фактичних даних, які можна перевірити на істинність.

Недоведення поширення інформації з боку позивача та оцінка отриманої інформації є оціночними судженнями відповідача, які ґрунтуються на її особистому трактуванні інформації, а не твердженням.

За наведеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання поширеними ОСОБА_2 висловлюваннь на її адресу такими, що носять явно образливий характер і такими, що ображають її честь, гідність та ділову репутацію та стягнення зі Зміївського міського голови ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 2684,00 грн належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Зміївського міського голови Чугуївського району Харківської області ОСОБА_2 про визнання поширеними ОСОБА_2 висловлюваннь на адресу журналіста ОСОБА_1 такими, що носять явно образливий характер і такими, що ображають її честь, гідність та ділову репутацію та стягнення зі Зміївського міського голови ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня отримання копії судового рішення.

Повне рішення складено 14.06.2024 р.

Суддя: