Справа № 147/865/24

Провадження № 2-о/147/48/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого суддіНатальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Лимар А.В. звернувся до суду в інтересах заявника ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Заява обґрунтована тим,що у 2022році дочказаявниці ОСОБА_2 захворіла накоронавірусну інфекціюCOVID-19,перебіг хворобипроходив важко,вона булапоміщена настаціонарне лікуваннядо закладуохорони здоров`яв м.Сімферополі,де відповідновиявили ураженнялегень. ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сімферополь Автономної Республіки Крим, що з 20.02.2014 знаходиться в тимчасовій окупації, вона померла.

З метою належної реєстрації смерті заявник звернулася до Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , з долученням копії вищевказаного свідоцтва про смерть. За результатами розгляду вказаної заяви, 07.06.2024 Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану надав відмову у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 (копія додається). Причиною відмови було пред`явлення документів, які не є підставою для державної реєстрації смерті і не відповідають визначеним законодавством умовам.

Зазначені обставини змушують Заявника звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.

Вказано, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 породжує юридичні наслідки для ОСОБА_1 при цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті. Відсутність свідоцтва про смерть перешкоджає у відкритті спадкової справи та отриманні свідоцтва про право на спадщину. За таких умов, від встановлення факту смерті напряму залежить реалізація спадкових прав заявника. На підставі вищевикладеного, враховуючи, відсутність лікарського свідоцтва про її смерть, встановленого діючим законодавством України форми, та неможливістю проведення державної реєстрації смерті особи, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду із вказаною заявою, оскільки реєстрація смерті її дочки неможлива без відповідного рішення суду.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.06.2024 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. Разом із заявою про встановлення факту представником заявника, адвокатом Лимаром А.В. було подано заяву про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 . Заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився. Від начальника відділу ДРАЦС надійшла заява про розгляд справи без представника заінтересованої особа. При ухваленні рішення по суті, покладаються на розсуд суду.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03.11.2022 відділом реєстрації смерті м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сімферополь, РФ, Республіка Крим.

Факт того, що заявник ОСОБА_1 є матір`ю померлої підтверджується копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_2 , виданого 07.06.2024 Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

У своїй заяві заявник ОСОБА_1 посилалася на те, що вона має намір оформити спадщину після смерті дочки, однак органами ДРАЦС їй було відмовлено у реєстрації факту смерті ОСОБА_2 із причини відсутності підстав для її державної реєстрації, тому що надані документи на підтвердження відповідного факту є недійсними на території України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Так, згідно до норм п.7 ч.1 ст.11 вищезазначеного Закону, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Згідно з нормами ч.3 ст.9 ЗУ №1207-VII від 15.04.2014р будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Автономна Республіка Крим та місто Сімферополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014.

Окрім того, станом на 13.06.2024, територія Автономної Республіки Крим віднесено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 17.08.2023 за №224.

Факт смерті дочки заявниці у вказаному місці, а саме в м.Сімферополь, яке є тимчасово окупованою територією, було підтверджено копією свідоцтва про смерть.

Разом з тим, оскільки вказаний документ виданий на території не підконтрольній Україні, тому заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть належного зразка у відповідності до положень статті 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», в якій зазначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах «Loizidou v. Turkey» «Cyprus v. Turkey»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр 5 проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація смерті ОСОБА_2 в органах державної реєстрації на території України не проводилась.

Судом встановлено, що заявник позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію смерті дочки у позасудовому порядку.

Оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає встановленим факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, а тому заява підлягає до задоволення.

В силу положень ч. 4 ст. 317 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду.

Керуючись ст. 76, 81, 247, 259, 264, 268, 272, 317 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка м.Первомайськ, м.Золоте Луганської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду направити до Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) для реєстрації факту смерті ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), адреса місцезнаходження: 24300, Вінницька область, Гайсинський район, смт Тростянець, вул. Соборна, 90; код ЄДРПОУ-42054184.

Повний текст рішення складено 13.06.2024.

Суддя О.А. Натальчук