ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5888/22 Номер провадження 22-ц/814/1964/24Головуючий у 1-й інстанції Семенова Л.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Браташа Ю.П., на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 липня 2023 року

у справізапозовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У жовтні 2022 року позивач АТ «Універсал Банк» в особі уповноваженого представника (далі по тексту Банк) звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якої прохав стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість у розмірі 27925,18 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту), а також судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 2 481 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проєкту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація клієнта відбувається через мобільний додаток, а видача платіжної картки здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Крім того, разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку.

25.09.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» було підписано в електронному вигляді Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Відповідно до змісту цієї анкети-заяви ОСОБА_1 прохав відкрити йому поточний рахунок у Банку НОМЕР_1 у гривні та встановити йому кредитний ліміт на суму, вказаному у мобільному додатку; також сторони погодили, що ця заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, на підставі договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 20 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_2 , спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_3 .

У зв`язку із порушенням умов договору у відповідача перед Банком станом на 12.07.2022 виникла заборгованість у розмірі 27925,18 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 липня 2023 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» № б/н від 25.09.2020 в розмірі 27925,18 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у сумі 2481,00 грн.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку через свого представника адвоката Браташа Ю.П.

В апеляційній скарзі прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим, винесеним з неповним з`ясуванням обставин справи та недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими.

Вказував, що суд дійшов суперечливих висновків, оскільки спочатку встановив укладення 25.09.2020 між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, але надалі суд вказує, що відповідний договір був укладений в електронній формі на сайті.

Разом з тим, відповідач підписав Анкету-заяву, що підтверджується наявністю власноручно здійсненного підпису на відповідній Анкеті-заяві, при цьому, остання містить лише анкетні дані відповідача, проте, розмір кредитного ліміту, інших істотних умов кредитування, вказана Анкета-заява не містить.

Відповідач з Умовами і Правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» не був ознайомлений, що підтверджується відсутністю його підпису на них. Банк мав підтвердити, що на час укладення договору діяли самі Умови в тій редакції, що додані до позову, а не інші, і що саме з ними він ознайомився, підписавши анкету-заяву. В Анкеті-заяві конкретної редакції Умов і Правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» не вказано.

Отже, факт узгодження між сторонами порядку і розміру сплати відсотків є недоведеним, тому були відсутні підстави для стягнення Банком з нього процентів за користування кредитними коштами, що не узгоджені в письмовому вигляді.

Також, в апеляційній скарзі зазначено, що з Анкети-заяви не вбачається, що відповідач отримав від банку грошові кошти або кредитний ліміт, а тому саме по собі підписання Анкети-заяви не вказує про виникнення між ОСОБА_1 та Банком кредитних правовідносин. Прийняті до уваги місцевим судом докази, які на думку суду, підтверджують факт отримання кредитних коштів та використання їх відповідачем, були подані позивачем до суду першої інстанції з порушенням процесуального порядку, а саме виписка по рахунку не була подана Банком разом із позовом без поважних причин та не відповідає вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, а інші долучені до позову докази (зокрема, розрахунок заборгованості та довідка про встановлення кредитного ліміту) не були належним чином завірені, та завірені неповноважною особою), однак суд безпідставно прийняв їх до уваги при ухваленні рішення, не постановляв ухвалу про поновлення або продовження строку позивачу для подання доказів.

Крім того, звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що навіть у разі припущення обставин щодо укладення відповідного кредитного договору, враховуючи недоведеність факту узгодження між сторонами порядку і розміру сплати відсотків та беручи до уваги те, що згідно з наданим позивачем до суду документом (довідкою про рух коштів по картці від 02.06.2023), сума витрат за період становить: 172 589,36 грн, сума зарахувань за період становить: 162 883,18 грн, відповідно, різниця між ними становить 9 706,18 грн, що не відповідає розміру заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача (27 925,18 грн).

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

встановлені судомпершоїінстанціїта неоспореніобставини,атакожобставини,встановленісудомапеляційної інстанції,івизначенівідповідно донихправовідносини;доводи,зякимисуд апеляційноїінстанціїпогодивсяабо непогодивсязвисновками судупершоїінстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що 25.09.2020 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.

Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язувався виконувати його умови.

Проставлянням, власноруч, свого підпису під цією анкетою-заявою, він:

- погоджується із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови;

- підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується, з тим, що про зміни доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток;

- просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 037A8FCF8F99097C80BBFEC2FBC832E7975C5BB8289E8FE67DFCC1F84C81A293ED, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису;

- підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.

На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 25.09.2020, яка міститьпідписипредставникабанку тапозичальника, зі світлокопіями його паспорту та ІПН, а також печатку Monobank ПАТ «Універсал Банк», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.

Таким чином форма та порядок укладання договору відбулось у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг «monobank» шляхом засвідченнягенерацієюключовоїпари зособистимключемта відповіднимйомувідкритимключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).

Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 243/6552/20, від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19, від 12.06.2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20.

До Анкети-заяви Банк додав Витяг з Умов і Правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджених рішенням Правління АТ «Універсал Банк», а також додатки: Тарифи, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки «monobank», Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідач погодився на умови договору кредитування, згідно з яким позивач відкрив відповідачу рахунок № НОМЕР_1 (поточний рахунок № НОМЕР_2 ) у гривні, встановивши кредитний ліміт у розмірі 20 000 грн 00 коп на поточний рахунок, видавши платіжну картку № НОМЕР_4 , тип рахунку «Чорна картка», валюта UAH, статус картки активна до 12/24 (а.с. 119, 181).

Карткою відповідач почав користуватись 02.10.2020, що підтверджується випискою по рахунку (рух коштів по картці) (а.с. 69-83 121-135, 183-197).

Крім того, 21.03.2021 ОСОБА_1 підписав заяву Клієнта № 20.30.0002859052 (а.с. 199-200): вид кредиту - Покупка частинами, тип кредиту - не відновлювальна кредитна лінія, мета кредиту - придання товару, ліміт кредиту 11 999 грн 00 коп, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту, - № НОМЕР_4 .

Тобто картку № НОМЕР_4 ОСОБА_1 використовував для оформлення іншого кредиту для придбання товару.

Позивач свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, відповідач свої зобов`язання за даним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом має заборгованість перед банком.

Розрахунком, наданим позивачем, підтверджується наявність заборгованості відповідача перед Банком, яка станом на 12.07.2022 у сумі 27 925 грн 18 коп, з яких:

- 27 925 грн 18 коп - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту),

- 00 грн 00 коп - заборгованість за відсотками,

- 00 грн 00 коп - заборгованість за пенею,

- 00 грн 00 коп - заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий суд виходив з того, що в Анкеті-заяві відповідач погодився з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. На підтвердження факту укладення кредитного договору Банк надав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг і витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи (ресурс: Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 9-11) та з виписки по рахунку (рух коштів по картці) (а.с. 69-83 121-135, 183-197), відповідач користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, що, у свою чергу, свідчить про отримання останнім кредитної картки з кредитним лімітом у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Позивачем доведено на підставі належних доказів, з урахуванням особливостей проекту monobank, волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема, погодження Банком заявки позичальника на його укладення, а також підставності стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, заявленому до стягнення, та не спростованого відповідачем.

Суд приймає до уваги, що ні умовами кредитного договору, ні законом не передбачено процедури здійснення взаємозаліку між внесеними позичальником на свій картковий рахунок коштами, в якості відсотків та неустойки, за рахунок яких можливо було б погашати існуючу заборгованість по тілу кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 2 481 грн 00 коп.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначеністаттею 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третястатті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннямистатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першоїстатті 638 ЦК Українидоговір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінаціяцифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Як вбачаєтьсязматеріалівсправи,міжсторонами25.09.2020булоукладенодоговір пронаданнябанківськихпослуг в електронному вигляді у відповідності з проектом «Monobank», шляхом підписання сторонами Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.

З Анкети-заяви вбачається, що вона підписана цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку Monobank.

В анкеті-заяві (пункт 6) ОСОБА_1 прохав вважати його власноручний підпис або його аналоги (у т.ч. удосконалений електронний підпис - далі УЕП) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. З цією метою, він засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем:

037A8FCF8F99097C80BBFEC2FBC832E7975C5BB8289E8FE67DFCC1F84C81A293EDВін буде використовуватися УЕП у мобільному додатку для засвідчення його дій. Він визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Він підтвердив, що всі наступні правочини (у т.ч. підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним з використанням простого електронного підпису або УЕП.

Тобто, використання позичальником електронного підпису при укладенні договору погоджено між сторонами в Анкеті-заяві.

Місцевий суд вірно зазначив, що форма та порядок укладання договору відбулось у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг «monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).

Доводи апеляційної скарги про суперечливість висновків місцевого суду щодо способу підписання відповідачем Анкети-заяви є безпідставними.

Місцевий суд вірно зазначив, що із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору на сайті є неможливим. Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 243/6552/20, від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19, від 12.06.2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт підписання Анкети-заяви відповідачем у справі не оспорюється, та підтверджується наявною в матеріалах справи Анкетою-заявою від 25.09.2020 та поясненнями, викладеними відповідачем у відзиві на позов. (а.с. 13, 96-102 т. 1)

Доводи апеляційної скарги, що підписання цієї Анкети-заяви між сторонами не свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин є помилковими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну абоприпинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору.

Відповідно допункту3Анкети-заяви позичальник прохав встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Пільговий періодзакористуваннякредитним лімітомстановитьдо62днів.Уразівиходу зпільговогоперіодуна кредитбуденараховуватисявідсоткова ставка3,1%намісяць. Решта умов, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначені в Договорі та Тарифах. Він беззастережно погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Банк своє зобов`язання виконав надав позичальнику у користування кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно, у останнього виник обов`язок повернути банку використані кошти кредитного ліміту.

З розрахунку заборгованості, виписки по рахунку та довідки про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що Банком 25.09.2029 було встановлено відповідачу на вказаний ним в Анкеті-заяві рахунок кредитний лімітусумі20000грнтамайже одразу (з 02.10.2020) вбачається користування кредитними коштами на різні цілі (оплатапослугметро,придбаннятоварівв магазинах«Сільпо»,«Епіцентр»,«Мегамаркет», «Фора»,«Великакишеня»,«Простор»,оплатапослугтаксі «Болт»,«Новапошта»тощо).

Як вбачається з виписки по рахунку, відповідач перевищив використання кредитного ліміту.

Цивільне судочинствоздійснюєтьсяназасадах змагальностісторін.Сторонитаінші особи,якіберутьучасть усправі,маютьрівніправа щодоподаннядоказів,їхдослідженнята доведенняпередсудомїх переконливості.Кожнасторонаповинна довеститіобставини,наяківона посилаєтьсяякнапідставу своїхвимогабозаперечень,крімвипадків,встановлених ЦПКУкраїни. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Факт користування кредитними коштами відповідачем не спростовано, у тому числі, користування в межах укладеного договору про надання банківських послуг послугою «Покупка частина» згідно із заявою клієнта № 20.30.0002859052 від 21.03.2021, підписаною цифровим власноручним підписом позичальника на екрані смартфону у мобільному додатку Monobank, перевірений узгодженим в анкеті-заяві від 25.09.2020 відкритим ключем базової ключової пари електронного підпису. (а.с. 198-199 т. 1) Згідно із цією заявою клієнта від 21.03.2021: мета кредиту придбання товару, ліміт кредиту 11999 грн, строк кредиту 7 місяців, процентна ставка (фіксована) 0,00001% на рік, розмір щомісячного платежу 1499,88 грн, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - НОМЕР_5 .

З виписки по рахунку вбачається, що позичальник періодично виходив на негативний баланс, Банком здійснювалось списання відсотків, позичальник погашав кредит шляхом внесення платежів, що не покривали залишок для повного погашення заборгованості, що останній не заперечував і навпаки підтвердив поясненнями апеляційної скарги, вказуючи про визнання боргу тільки на суму 9706,18 грн. Останній платіж, згідно з розрахунком заборгованості, здійснений 31.10.2020 у сумі 4600 грн.

Не знайшли свого підтвердження і доводи відповідача щодо неузгодження між ним та Банком в письмовій формі відсотків за користування кредитом, оскільки в підписаній сторонами Анкеті-заяві від 25.09.2020 (пункт 3) чітко визначено розмір відсотків на місяць 3.1, що становить 37,2 % на рік. Саме такий розмір відсотків нараховувався Банком згідно з розрахунком заборгованості.

Таким чином, сторонами було погоджено в належній (письмовій) формі розмір відсотків за користування кредитними коштами, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження. Правомірність дій Банку із збільшення суми кредиту на суму заборгованості по відсоткам у зв`язку із невистачанням на рахунку клієнта власних коштів для оплати такої заборгованості за відсотками стороною відповідача не оспорювалась.

Щодо твердження скаржника про недопустимість поданих позивачем доказів у справі та порушення місцевим судом норм процесуального права при прийнятті доказів, апеляційний суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України визначено право учасників справи подавати докази.

Разом із тим, згідно з п. 4 ч. 2 вказаної статті визначено обов`язок учасників справи подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч. ч. 1-4 статті 12 ЦПК України)

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Процесуальний порядок подання доказів до суду передбачений статтею 83 ЦПК України (в редакції, що діяла станом на час вчинення процесуальної дії).

Так, вказаною статтею передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 83 ЦПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 83 ЦПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Докази,якінедодані допозовноїзаявичи довідзивунанеї,якщоіншене передбаченоцимКодексом,подаютьсячерезканцелярію суду,звикористаннямЄдиної судовоїінформаційно-комунікаційноїсистемиабов судовомузасіданнізклопотанням проїхприєднаннядо матеріалівсправи. (ч. 10 ст. 83 ЦПК України)

Частиною 2 статті 174 ЦПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до статті 178 ЦПК України передбачено вимоги до відзиву на позов.

Зокрема,згіднозп.1ч.5статті178ЦПКУкраїнивизначено,щодовідзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Статтею 179 ЦПК України передбачено вимоги до відповіді на відзив, зокрема, частиною 3 вказаної статті передбачено, що до відповіді на відзив застосовуються правила, встановленічастинами третьою - п`ятоюстатті 178 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище норм процесуального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом позивач подає на підтвердження своїх вимог докази, що підтверджують його вимоги, що не позбавляє його права надати докази і до відповіді на відзив на рахунок спростування заперечень, викладених у відзиві відповідача на позов.

В апеляційній скарзі відповідач вказував на порушення місцевим судом норм процесуального права (ст. ст. 83, 127 ЦПК України) щодо прийняття до уваги виписки по рахунку, яка не була подана Банком до позову без поважних причин і судом не продовжувався чи не поновлювався процесуальний строк для подачі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви представником позивача було долучено наступні докази: розрахунок заборгованості, довідку про встановлення кредитного ліміту, анкета-заява, персональні документи позичальника, Витяг з Умов та Правил обслуговування в Банку, паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачів, умови чорної картки монобанку, рішення правління Банку, Витяг із Статуту, виписку, банківську ліцензію, документи на повноваження представника.

Дійсно, виписка по рахунку не була подана Банком разом із позовом.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що виписка по рахунку була надана Банком до письмових пояснень, що надійшли до суду першої інстанції спочатку на електронну адресу суду 09.03.2023 (з ЕЦП) та 17.03.2023 поштовим відправленням через канцелярію суду (а.с. 58-86, 110-138 т. 1), які фактично за своїм змістом є відповіддю на відзив позивача на позов. З їх змісту вбачається, представник Банку звернув увагу суду, що Банком було отримано відзив відповідача на позов, у якому відповідач заперечував здійснення ним розрахунків по операціям з використанням платіжної картки, у зв`язку із чим на підтвердження руху коштів Банком надається виписку про рух коштів. Відповідно до прохальної частини, представник Банку прохав долучити долучені докази до матеріалів справи.

Доводи про невідповідність виписки по рахунку вимогам первинного документа відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року є безпідставними.

Таким чином, виписка по рахунку була надана Банком до суду з дотриманням процесуального порядку (до відповіді на відзив), є належним чином оформленою, відповідає вимогам первинного документу, підписана заступником голови Правління Банку та скріплена печаткою Банку, тому правомірно прийнята місцевим судом до уваги при вирішенні справи по суті та є належним і достатнім доказом на підтвердження факту користування відповідачем кредитними коштами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на рахунок заперечень сторони відповідача щодо належного засвідчення інших доказів (зокрема, довідки про встановлення кредитного ліміту) представником Банку до письмових пояснень було долучено довідку про встановлення кредитного ліміту, підписану заступником голови Правління банку, скріплену печаткою Банку.

Розрахунок заборгованості, що долучений до позову, враховуючи те, що виготовлений за допомогою програмного забезпечення Банку, належним чином завірений представником Банку.

Позивачем у справі належними, допустимими та достатніми доказами доведено наявність заборгованості відповідача перед Банком у сумі 27225,18 грн.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків місцевого суду не спростували.

висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Браташа Ю.П., - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді О.О. Панченко

Т.В. Одринська