П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32668/23

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

повний текст судового рішення

складено 07.02.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" до Національного банку України , Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" з позовом до Національного банку України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України, оформлене листом Національного банку України «Про визнання структури власності юридичних осіб непрозорими» № 27-0007/48072 від 05.07.2023 року за підписом директора Департаменту ліцензування Михайла Федоренко в частині повідомлення про те, що Національний банк України 08.05.2023 року прийняв рішення про визнання структури власності ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» непрозорою (п. 2 даного листа);

-визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом Міністерства юстиції України № 88174/104354-10-23/19.4 від 06.07.2023 року «Щодо направлення вказівки», яким направлено вказівку про внесення до Єдиного державного реєстру відмітки про визнання Національним банком України структури власності ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» непрозорою;

-зобов`язати Міністерство юстиції України направити державному реєстратору повідомлення/вказівку про необхідність виключення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відмітку про визнання Національним банком України структури власності ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» непрозорою.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував, що з вересня 2022 року позивачем розпочато процес припинення надання страхових послуг, після відкликання НБУ ліцензій на здійснення страхової діяльності, позивачем розпочато підготовку документів для звернення до НБУ із заявою про відкликання останньої ліцензії та виключення позивача із реєстру фінансових установ. Позивач вказував, що повноваження Національного банку України з питань нагляду, контролю, регулювання діяльності, визначення відповідності або невідповідності структури власності юридичної особи не розповсюджуються на позивача, оскільки Товариство не надає фінансові послуги, не має наміру проводити діяльність на ринку фінансових послуг, та з 30 червня 2023 року виключено із Державного реєстру фінансових установ. Рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових установ НБУ № 21/821-рк 8 травня 2023 року про визнання структури власності позивача непрозорою є індивідуальним актом, який містить індивідуальні приписи, які розраховані на врегулювання правовідносин, в яких сторони перебували до 30 червня 2023 року. Отже, юридична чинність та обов`язковість рішення № 21/821-рк 8 травня 2023 року вичерпана. Таким чином, Національний банк України не мав права складати та надсилати на адресу Міністерства юстиції України лист про визнання структури власності позивача непрозорою, відповідно рішення Національного банку України.

Позивач звертав увагу на те, що на момент видання листа № 27-0007/28072 від 5 липня 2023 року Товариство вже знаходилося поза межами регуляції Національного банку України. Отже, форма та зміст структури власності Товариства з моменту його виключення із Державного реєстру фінансових установ повинна відповідати «Положенню про форму та зміст структури власності», яка затверджена наказом Міністерства фінансів України № 163 від 19.03.2021 року, а вимоги Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.04.2021 № 30 на структуру власності Товариства вже не розповсюджуються.

Крім того позивач наголошував, що законом чітко встановлений граничний строк протягом якого Національний банк України повинен надіслати на адресу держателя Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України) повідомлення про визнання структури власності юридичної особи непрозорою не більше 10 робочих днів. Однак, НБУ лист було складено, підписано та направлено до Міністерства юстиції України майже через два місяці після прийняття Національним банком України рішення про визнання структури власності Товариства непрозорою. Враховуючи той факт, що лист Міністерства юстиції України від 6 липня 2023 року було складено та надіслано виключно у зв`язку із отриманням листа Національного банку України, то рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом від 6 липня 2023 року також повинно бути визнано протиправним та скасовано.

Також у відповідях на відзив позивач зазначив, що Товариство не скористалося своїм правом на подання до Національного банку України пакету документів необхідних для прийняття рішення про визнання структури власності Товариства прозорою до 30 червня 2023 року, оскільки ще з кінця 2022 року Товариством було прийнято рішення про припинення діяльності на страховому ринку, та розпочато процедуру виходу із страхового ринку України. В подальшому, Національним банком України прийнято рішення № 21/705-рк від 17.04.2023 про відкликання ліцензій Товариства (усіх, окрім останньої). Таким чином, Товариство було допущено до процедури добровільного виходу із страхового ринку, що є свідченням виконання Товариством всіх вимог необхідних для початку такої процедури. Зазначена обставина також є свідченням того, що у Національного банку України були відсутні підстави не допускати Товариство до такої процедури, в тому числі, у зв`язку із відсутністю заперечень щодо структури власності Товариства. Національним банком України за результатом вивчення документів щодо структури власності Національного банку України не заперечувалася їх достовірність та правомірність набуття ОСОБА_1 відповідних прав кінцевого бенефіціарного власника. Станом на сьогоднішній день структура власності Товариства відрізняється від структури власності, яка була предметом розгляду Комітету Національного банку України, та за результатами вивчення якої було прийнято рішення № 21/821-рк від 8 травня 2023 року. Таким чином, Товариство не має можливості здійснювати будь-які дії, які передбачають зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки в реєстрі на підставі листа Міністерства юстиції України № 88174/104354-10-23/19.4 від 06.07.2023 року наявна відмітка про визнання Національним банком України структури власності Товариства непрозорою. Крім того, Товариство не має права та можливості звернутися до Національного банку України із заявою про визнання структури власності прозорою, оскільки з 30 червня 2023 року Товариство знаходиться поза межами регуляції Національного банку України.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити його позов.

У доводах апеляційної скарги зазначається про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача у справі, зокрема з приводу такого:

- 3 моменту відкликання останньої ліцензії та виключення Товариства із Державного реєстру фінансових установ, Товариство знаходиться поза межами регуляції Національного банку України. На Товариство на момент прийняття оскаржуваних рішень вже не розповсюджувалися норми Закону України «Про Національний банк України», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.04.2021 року №30, та інших законів та підзаконних актів;

- Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» чітко встановлений граничний строк протягом якого Національний банк України повинен надіслати на адресу держателя Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України) повідомлення про визнання структури власності юридичної особи непрозорою - не більше 10 робочих днів;

- У спірній ситуації відсутні законодавчі підстави для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб відмітки про визнання Національним банком України структури власності непрозорою;

- Апелянт до подання позовної заяви звертався до Національного банку України із проханням відкликати лист від 05.07.2023 № 27-0007/48072 як такий, що складений та направлений із порушенням законодавства. Однак, Національний банк у листі- відповіді на звернення Апелянта зазначив, що позбавлений повноважень відкликати лист від 05.07.2023 № 27-0007/48072, при цьому єдиною підставою, яка унеможливлює відкликання листа Національним банком є виключно відсутність відповідних положень законодавства. Інших підстав для відмови т відкликанні листа від 05.07.2023 № 27-0007/48072, Національний банк України не вказує. Таким чином, Національний банк України прямо підтвердив протиправність складання та направлення Міністерству юстиції України відповідного листа від 05.07.2023 №27-0007/48072 в частині повідомлення про те, що Національний банк України 08.05.2023 року прийняв рішення про визнання структури власності ПАТ «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код 31277606) непрозорою;

- Станом на сьогоднішній день, структура власності Товариства відрізняється від структури власності, яка була предметом розгляду Комітету Національного банку України, та за результатами вивчення якої було прийнято рішення № 21/821-рк від 8 травня 2023 року, яким визнано структуру власності Товариства непрозорою, що підтверджується відповідною випискою про операції з цінними паперами за період з 30.08.2023 по 30.08.20023 року та випискою про стан рахунку в цінних паперах на 30.08.2023 року (додані до позову).

Відповідачі надали відзиви на апеляційну скаргу ПАТ «Одеська регіональна компанія» у яких навівши доводи, фактично аналогічні тим, які були вказані у відзивах на позов, вказали на хибність та помилковість доводів скаржника, просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У відкритому судовому засіданні, яке відбулось 30.05.2024р. за участю представників сторін, були заслухані пояснення представників, досліджені письмові докази, та з`ясувавши думки представників, судова колегія під час наради на місці постановила перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство "ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.12.2000 р. з видами діяльності: 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя (основний); 65.20 Перестрахування; 66.29 Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення.

21.08.2004 року ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" внесене до Державного реєстру фінансових установ.

Відповідно до структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" станом на 01.01.2022 року, ОСОБА_1 володів часткою у розмірі 6,0357% статутного капіталу Товариства.

Листом від 27.01.2023 року №1440, що зареєстрований у Національному банку 30.01.2023 року за №281/10173, ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" повідомило Національний банк про те, що ОСОБА_1 з 09.03.2022 року збільшив розмір участі у Товаристві до 75,147271% статутного капіталу.

Національний банк надіслав позивачу лист від 06.02.2023 року №27-0037/8086 "Про невідповідність структури власності ПРАТ "ОРСК" вимогам щодо прозорості", яким повідомив про невідповідність структури власності Товариства окремим вимогам, передбаченим у розділі III Положення №30, а також встановив строк два місяці, з дня отримання листа, для приведення структури власності Товариства у відповідність до вимог Положення №30.

Лист від 06.02.2023 року №27-0037/8086 ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" отримало 09.02.2023 року.

17.04.2023 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг прийнято рішення № 21705-рк «Про відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення страхової діяльності", яким відкликано у ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" ліцензії на здійснення страхової діяльності, що видані згідно з рішенням директора департаменту страхового нагляду від 16.09.2005 №497-л, від 26.04.2007 №348-л, від 27.02.2008 №157-л, рішенням директора департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур від 02.12.2011 №3702-лр, а також зобов`язано внести до Державного реєстру фінансових установ інформацію про відкликання (анулювання) ліцензій.

У доповідній записці №В/27-0037/52919 від 05.05.2023 року "Щодо визнання структури власності ПРАТ "ОРСК" непрозорою" директор Департаменту ліцензування зазначив, що оскільки ПРАТ "ОРСК" не привело структуру власності у відповідність до вимог Положення №30 у строк, встановлений НБУ, то пропонує Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг розглянути питання про визнання структури власності ПРАТ "ОРСК" непрозорою та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України №21/821-рк від 08.05.2023 року визнано структуру власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою та встановлено строк до 19 червня 2023 року для приведення структури власності у відповідність до вимог Положення №30.

30.06.2023 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг прийнято рішення № 21/1207-рк «Про відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення страхової діяльності та виключення відомостей про ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" з Державного реєстру фінансових установ", яким відкликано (анульовано) ліцензію на здійснення страхової діяльності у формі добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), видану згідно з рішенням директора департаменту страхового нагляду від 16.09.2005 року №497-л, а також виключено відомості про ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" з Державного реєстру фінансових установ.

Національним банком України до Міністерства юстиції України надіслано лист №27-0007/48072 від 05.07.2023 року, яким повідомлено про прийняття рішення від 08.05.2023 року про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою.

На виконання листа НБУ, Міністерством юстиції України листом від 06.07.2023 №88174/104354-10-23/19.4 було направлено до Юридичного департаменту ОМР вказівку про внесення до Єдиного державного реєстру відмітки про визнання Національним банком України структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою, про що повідомлено Національний банк листом від 07.07.2023 №88585/104354-10-23/19.4.

Вважаючи відповідні рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції фактично виходив з того, що відповідачами доведено правомірність своїх дій та прийнятих спірних рішень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Відповідно до пункту 8-1 статті 7 ЗУ «Про Національний банк України», Національний банк виконує такі функції: зокрема здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншими законами України;

Частиною 5 статті 9 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що Структура власності фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, повинна відповідати вимогам щодо прозорості, а також іншим вимогам, встановленим законами України та нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно з п. 3-1 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національний банк України у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною першою статті 21 цього Закону: визначає вимоги до осіб, які мають намір провадити/провадять діяльність з надання фінансових послуг, включаючи вимоги до їх структури власності, системи корпоративного управління, управління ризиками та внутрішнього контролю, умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії (ліцензійні умови), та порядок контролю за їх додержанням.

Як визначено ч.14 ст.9 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотну участь у фінансовій установі (крім корпоративного інвестиційного фонду та фінансових установ, що надають фінансові послуги, визначені пунктами 3-8, 11, 14 частини першої статті 4 цього Закону) або збільшити її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного (складеного) капіталу такої фінансової установи чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах фінансової установи, зобов`язана отримати письмове погодження органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

У відповідності до пп.7 п.72 глави 5 розділу ІІ Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24.12.2021 №153, Особа, яка має намір провадити/провадить діяльність з надання фінансових послуг на день звернення для отримання ліцензії/протягом усього строку дії ліцензії повинна відповідати таким вимогам (не поширюються на заявників, які мають намір отримати/мають статус лізингодавця): структура власності заявника/небанківської фінансової установи відповідає вимогам нормативно-правового акта Національного банку, яким установлено вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг (вимога не поширюється на кредитні спілки та об`єднані кредитні спілки).

Підпунктом 1 пункту 205 глави 22 розділу III Положення №153 передбачено, що особа зобов`язана погодити з Національним банком набуття або збільшення істотної участі в страховику, якщо вона прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володітиме 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу (далі - рівні володіння) страховика чи правом голосу за придбаними акціями (частками) у страховику та/або незалежно від формального володіння справлятиме значний вплив або здійснюватиме контроль (вирішальний вплив на управління або діяльність) такого страховика.

Відповідно до пункту 11 статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» порядок здійснення органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, контролю за дотриманням вимог щодо структури власності фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, визначається нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, мають право визначати наявність значного впливу та/або контролю над управлінням або діяльністю фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, та визнавати особу власником істотної участі у фінансовій установі або особі, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги. Ознаки наявності значного впливу та/або контролю над управлінням або діяльністю фінансової установи або особи, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, визначаються нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Вимоги до структури власності небанківських фінансових установ, осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність з надання фінансових послуг, регулювання і нагляд за якими здійснює Національний банк України (далі - надавач фінансових послуг), та порядок подання ними відомостей про структуру власності до Національного банку України (далі - Національний банк), встановлено Положенням про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14.04.2021 №30.

Пунктом 28 Розділу ІІІ Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг, передбачено, що структура власності надавача фінансових послуг має відповідати вимогам щодо прозорості, визначеним у розділі III цього Положення.

Пунктом 29 Розділу ІІІ Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг, передбачено, що структура власності надавача фінансових послуг є прозорою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

1) відомості про структуру власності надавача фінансових послуг дають змогу визначити: усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у надавачі фінансових послуг або можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність надавача фінансових послуг; усіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами надавача фінансових послуг; характер взаємозв`язків між надавачем фінансових послуг та/або особами, зазначеними вище;

2) документи про структуру власності надавача фінансових послуг відповідають вимогам цього Положення;

3) набуття/збільшення істотної участі в надавачі фінансових послуг погоджено всім особам, які володіють такою істотною участю в порядку, установленому законодавством України (не застосовується до юридичних осіб, які мають намір провадити діяльність з надання фінансових послуг);

4) у структурі власності надавача фінансових послуг відсутні особи, яким відповідно до законодавства їхнього постійного місця проживання або громадянства заборонено володіти корпоративними правами надавача фінансових послуг та/або здійснювати значний або вирішальний вплив на діяльність надавача фінансових послуг.

Пунктом 30 Розділу ІІІ Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг, передбачено, що Структура власності надавача фінансових послуг є непрозорою, якщо:

1) структура власності надавача фінансових послуг не відповідає вимогам, визначеним у пункті 29 розділу III цього Положення;

2) у структурі власності наявна трастова конструкція, інститут спільного інвестування, іноземні фонди або інші подібні правові утворення і водночас не дотримано вимог пунктів 31, 32 розділу III цього Положення;

3) структура власності надавача фінансових послуг є циклічною;

4) документи про структуру власності містять недостовірну інформацію;

5) неможливо встановити особу/осіб, яка/які здійснює(ють) значний вплив на управління або діяльність надавача фінансових послуг;

6) наявні обставини, визначені в пункті 44 розділу V цього Положення.

Згідно пункту 42 Положення №30 Національний банк направляє письмову вимогу надавачу фінансових послуг у разі наявності обставин, що можуть свідчити про недотримання надавачем фінансових послуг вимог цього Положення:

1) у формі електронного документа, підписаного КЕП уповноваженої посадової особи Національного банку, - на електронну пошту надавача фінансових послуг для офіційної комунікації з Національним банком; або

2) у паперовій формі/у формі паперової копії електронного документа, засвідченого уповноваженою посадовою особою Національного банку (у разі неотримання Національним банком підтвердження доставлення письмової вимоги на електронну пошту протягом двох робочих днів із дня її направлення), - на поштову адресу надавача фінансових послуг.

Відповідно до пункту 43 Положення №30 Національний банк зазначає в письмовій вимозі:

1) підстави, що зумовили потребу її направлення;

2) перелік інформації/документів/копій документів, які потрібно надати Національному банку, та/або питання, на які Національний банк вимагає надати пояснення;

3) строк надання відповіді надавачем фінансових послуг на письмову вимогу, але не менше ніж 10 робочих днів із дня направлення письмової вимоги.

Пунктом 44 Положення №30 передбачено, що Національний банк за результатами здійснення контролю за дотриманням надавачем фінансових послуг вимог цього Положення складає доповідну записку в разі недотримання надавачем фінансових послуг вимог, зазначених у розділі III цього Положення.

Відповідно до пункту 50 Положення №30 Національний банк за результатами розгляду доповідної записки, визначеної в пункті 44 розділу V цього Положення, приймає рішення про визнання структури власності надавача фінансових послуг непрозорою та встановлює строк для приведення структури власності надавача фінансових послуг у відповідність до вимог цього Положення, рішення приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг (далі - Комітет з питань нагляду)], якщо структура власності надавача фінансових послуг не відповідає вимогам щодо прозорості, визначеним у розділі III цього Положення.

Національний банк повідомляє надавача фінансових послуг про визнання структури власності надавача фінансових послуг непрозорою. Відповідне повідомлення разом із копією рішення надсилається надавачу фінансових послуг протягом п`яти робочих днів із дня прийняття відповідного рішення.

Надавач фінансових послуг, структура власності якого була визнана непрозорою, у разі приведення своєї структури власності у відповідність до вимог цього Положення протягом строку, встановленого Національним банком, подає до Національного банку відповідне клопотання, документи про структуру власності та підтвердні документи протягом п`яти робочих днів із моменту приведення структури власності у відповідність до вимог цього Положення (п.51 Положення №30).

Відповідно до частини 7 статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі Закон №361-IX) у разі прийняття Національним банком України рішення про визнання структури власності юридичної особи непрозорою (прозорою) Національний банк України протягом 10 робочих днів з дня прийняття такого рішення направляє повідомлення про це держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таке повідомлення є підставою для направлення держателем Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вказівки державному реєстратору про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відмітки про визнання Національним банком України структури власності юридичної особи непрозорою (прозорою).

Пунктом 2 Положення про Міністерство юстиції України від 02.07.2014 №228 встановлено, що Мін`юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб підприємців, регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі Закон №755-IV).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №755-IV державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема, як державна реєстрація за заявницьким принципом та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Пунктом 5 частини 1 статті 9 Закону передбачено, що відомості вносяться до Єдиного державного реєстру, зокрема, на підставі інформації від Національного банку України про визнання структури власності юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, непрозорою (прозорою).

Частиною 1 статті 7 Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону держателем Єдиного державного реєстру є Міністерство юстиції України, яке вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиного державного реєстру.

Апеляційним судом встановлено, що листом від 27.01.2023 №1440, ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" повідомила Національний банк про те, що ОСОБА_1 09.03.2022 року збільшив розмір опосередкованої участі у Товаристві з 6,0357% до 75,147271% статутного капіталу.

Згідно вимог законодавства, ОСОБА_1 , як кінцевий власник Товариства, був зобов`язаний отримати письмове погодження Національного банку на набуття істотної участі в ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія", однак як вбачається з матеріалів справи, останнім не отримано такого погодження.

Враховуючи не отримання такого погодження, Національним банком направлено лист від 06.02.2023 року №27-0037/8086, відповідно до якого позивач мав привести структуру власності відповідно до вимог Положення №30 протягом двох місяців, а саме до 10.04.2023 року. Однак, у визначений НБУ строк, позивач не привів структуру власності відповідно до вимог Положення №30.

Оскільки позивачем не було приведено структуру власності у відповідність до вимог законодавства, Національним банком правомірно прийнято рішення від 08.05.2023 року №21/821-рк про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою.

Колегія суддів оцінює критично посилання скаржник в обґрунтування своєї позиції стосовно не подання до Національного банку України пакету документів необхідних для прийняття рішення про визнання структури власності Товариства прозорою до 30 червня 2023 року, оскільки ще з кінця 2022 року Товариством було прийнято рішення про припинення діяльності на страховому ринку, та розпочато процедуру виходу із страхового ринку України, та оскільки Товариство було допущено до процедури добровільного виходу із страхового ринку, це є свідченням відсутності заперечень НБУ щодо структури власності Товариства, адже як доцільне зауважив суд першої інстанції в судовому рішенні, відповідно до вимог законодавства, структура власності надавача фінансових послуг, - має відповідати вимогам Положення №30.

У той же час, юридична особа вважається надавачем фінансових послуг на час дії ліцензій з надання фінансових послуг, а також до моменту її виключення з Державного реєстру фінансових установ.

Апеляційний суд враховує, що остання ліцензія ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" на надання фінансових послуг анульована 30.06.2023 року, цією ж датою позивача виключено з Державного реєстру фінансових установ.

Відтак, суд першої інстанції ґрунтовно виснував, що як станом на 06.02.2023 року, так і на 10.04.2023 року позивач мав дотримуватися вимог законодавства щодо структури власності надавача фінансових послуг, та відповідно у наданий Національним банком строк привести структуру власності відповідно до вимог Положення №30, з огляду на те, що на той час ще мав ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Відповідно до встановлених обставин справи, структура власності Товариства не відповідала вимозі, визначеній у пп.3 п.29 розділу III Положення №30, оскільки набуття істотної участі в Товаристві погоджено не всіма особами, які володіють такою істотною участю в порядку, установленому законодавством.

З урахуванням викладеного, враховуючи наявність у позивача на час прийняття рішення від 08.05.2023 року №21/821-рк про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою ліцензії на здійснення страхової діяльності та не ним приведення структури власності відповідно до вимог законодавства, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність прийняття рішення Національним банком України про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою.

Апеляційний суд при цьому також звертає увагу, що позивач не оскаржує рішення Національного Банку України про визнання структури власності непрозорою, а оскаржується саме частина листа Національного банку №27-0007/48072 від 05.07.2023 року, який надсилався Національним банком України до Міністерства юстиції України для повідомлення про прийняття рішення від 08.05.2023 року про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою.

В свою чергу, такий лист №27-0007/48072 від 05.07.2023 року, як вірно вважав суд першої інстанції, не є рішенням відповідно до Закону України "Про Національний банк України", не є актом індивідуальної дії в розумінні КАС та Закону України "Про Національний банк України", оскільки правом на прийняття рішень Національним банком України наділене Правління або відповідний комітет, яким є Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових установ, водночас відповідний лист породжує правові наслідки, адже у зв`язку із його підписанням та направленням на адресу Міністерства юстиції України, у останнього виник обов`язок направити вказівку державному реєстратору про внесення відмітки про непрозору структуру власності позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що лист №27-0007/48072 від 05.07.2023 року не рішенням (актом індивідуальної дії), а саме діями, вчиненими Національним банком України відносно прав та обов`язків позивача.

З даного приводу суд апеляційної інстанції наголошує апелянту, що в силу вимог ч.1 ст.33 КАС України, правомірність дій чи бездіяльності Національного банку України належить до оскарження в адміністративному порядку.

Колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю доводи Товариства щодо необхідності скасування указаного вище листа від 05.07.2023 року №27-0007/48072 з огляду на те, що на дату його направлення позивач був виключений з Державного реєстру фінансових установ та знаходився поза межами регуляції Національного банку України, з огляду на наступне.

Крім того, скаржуваний позивачем лист Національного банку України від 05.07.2023 року №27-0007/48072 складений та направлений до Міністерства юстиції на підставі рішення від 08.05.2023 року №21/821-рк про визнання структури власності ПрАТ "Одеська регіональна страхова компанія" непрозорою, яке було прийняте під час перебування позивача під наглядом Національного банку.

Згідно з ч.7 статті 5-1 Закону №361-IX, у разі прийняття Національним банком України рішення про визнання структури власності юридичної особи непрозорою НБУ протягом 10 робочих днів з дня прийняття такого рішення направляє повідомлення про це держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За вказаного, враховуючи прийняття Національним банком рішення про визнання структури власності позивача непрозорою, НБУ був зобов`язаний звернутися з до Мін`юсту з відповідним листом-повідомленням про прийняття відповідного рішення, що відповідачем було зроблено листом від 05.07.2023 року №27-0007/48072, що прямо передбачено у законі.

У той же час, як вже було зазначено судом вище, рішення про визнання структури власності позивача непрозорою прийнято ще під час визначення позивача як фінансової установи та наявності відомостей щодо нього в Державному реєстрі фінансових установ.

Відтак, оскільки Національний банк, направляючи лист, діяв на вимогу законодавства, то суд не вбачає підстав для визнання його протиправним та скасування.

Апеляційний суд приймає до уваги посилання скаржника на те, що відповідачем було

порушено встановленого ч.7 ст.5-1 Закону №361-IX десятиденний строк для складення та направлення вищезазначеного листа НБУ від 05.07.2023 року до Міністерства юстиції, однак указана обставина пропуск строку, не є підставою для ненаправлення такого повідомлення взагалі, адже структуру власності позивача рішенням НБУ визнано непрозорою, таке рішення не скасоване, відповідно відомості щодо непрозорості структури власності обов`язково мають бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд першої інстанції також ґрунтовно звернув увагу, що Законом №755-IV визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З огляду на викладене, у разі визнання судом протиправними дій щодо повідомлення Міністерства юстиції України про визнання структури власності позивача непрозорою, буде порушено мету ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, адже в реєстрі міститимуться дані, які не відповідають дійсності.

Отже, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що порушення Національним банком десятиденного строку звернення з повідомленням до Міністерства юстиції, не є підставою для скасування відповідного повідомлення, виходячи з принципу розумності та об`єктивності.

Що стосується вимоги про скасування рішення Міністерства юстиції від 06.07.2023 №88174/104354-10-23/19.4, яким направлено вказівку про внесення до Єдиного державного реєстру відмітки про визнання структури власності позивача непрозорою, колегія суддів звертає увагу, що приписами ч. 7 статті 5-1 Закон №361-IX чітко визначено порядок направлення Міністерством юстиції вказівки про внесення змін до Єдиного державного реєстру, а саме, що виключно повідомлення Національного банку про визнання структури власності юридичної особи непрозорою є підставою для направлення Мін`юстом вказівки державному реєстратору про внесення до Єдиного державного реєстру такої відмітки.

Враховуючи наведене, вбачається обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Міністерство юстиції у спірній ситуації діяло у чіткій відповідності до норм чинного законодавства, з дотриманням встановленої процедури, тому відсутні підстави для скасування листа Міністерства юстиції від 06.07.2023 №88174/104354-10-23/19.4.

З огляду на викладене підстави для задоволення у вищенаведеній частині вимог повивача відсутні.

З тих самих підстав не підлягає задоволенню вимога Товариства про зобов`язання Міністерства юстиції направити державному реєстратору вказівку про виключення із Реєстру відмітку про визнання структури власності непрозорою, адже такі вказівки Мін`юст направляє виключно на підставі повідомлення Національного банку про визнання структури власності юридичної особи прозорою, у той же час, структура власності позивача прозорою не визнавалася.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи та заперечення сторін не мають принципового значення для правильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийняв судове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Одеська регіональна страхова компанія» з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим у ст. 242 КАС України вимогам.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на викладене, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №420/32668/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій Ю.В. Осіпов