ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 р. Справа № 520/9948/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 25.04.24 у справі №520/9948/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду позовною заявою (за підписом його представника) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році в повному розмірі, без обмеження індексації пенсії максимальним розміром 1 500,00 грн. з 01.03.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2023 з урахуванням індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році в повному розмірі, без обмеження індексації пенсії максимальним розміром 1 500,00 грн. та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000,00 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, право на отримання якої визначено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 по справі № 520/30747/23.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску; уточненої позовної заяви з належним обґрунтуванням позовних вимог; документа про сплату судового збору в сумі 1 937,92 грн.

22.04.2024 року представник позивача за допомогою системи "Електронний суд" направив до Харківського окружного адміністративного суду заяву щодо недоліків позовної заяви, в якій обґрунтував свою правову позицію у зв`язку з ухвалення судом першої інстанції наведеної вище ухвали та просив відкрити провадження у даній справі. До вказаної заяви було додано ордер про надання правової допомоги, платіжну інструкцію та квитанцію про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (за підписом його представника), в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №520/9948/24, як таку, яка перешкоджає розгляду справи, а справу №520/9948/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи; порушення судом першої інстанції норм процесуального права, порушення судом прав позивача як людини, а саме права як людини. Зазначає, що висновки, викладені в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №520/9948/24 щодо повернення позовної заяви, є помилковими. Посилається на те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Вважає, що повертаючи позовну заяву позивачу з підстав необґрунтованості позовних вимог та пропущення строку звернення до суду, суд першої інстанції порушив право позивача на доступ до правосуддя.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З урахуванням наведеної вище норми, суд розглядає апеляційну скаргу на оскаржувана ухвалу суду першої інстанції в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для поновлення строку звернення позивача до суду, а також того, що позивач не надав до суду уточненої позовної заяви з належним обґрунтуванням позовних вимог та у поданій заяві не виклав обґрунтувань та не надав відповідних доказів щодо порушення прав позивача на здійснення перерахунку, з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, а тому оскільки у вказаний судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунув, повернув позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1 ст.122 КАС України).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено з матеріалів даної справи, позивачем оскаржується у даній справі бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягає, як на думку позивача, в ненарахуванні та невиплаті йому індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році в повному розмірі, без обмеження індексації пенсії максимальним розміром 1 500,00 грн. з 01.03.2023 та у зв`язку з цим, як на його думку, необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити йому пенсію з 01.03.2023 з урахуванням індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році в повному розмірі, без обмеження індексації пенсії максимальним розміром 1 500,00 грн. та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000,00 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, право на отримання якої визначено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 по справі № 520/30747/23.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перерахунок пенсії передбачає перегляд розміру вже призначеної пенсії у випадках визначених законом, зокрема у зв`язку з прийняттям нових законодавчих актів або наданням додаткових документів, які дають право на подальший перегляд розміру призначеної пенсії, за результатами якого, такі суми вважаються нарахованими та підлягають виплаті. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

В свою чергу, строки, за які підлягає виплаті пенсія, врегульовані також нормами законодавства у сфері соціального захисту, які є спеціальними.

Колегія суддів зазначає, що спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме ст.46 Закону №1058-IV визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до частини другої ст.55 Закону №2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми закону стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України.

Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціального закону є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій.

Аналіз зазначених положень свідчить про відсутність строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Наведений вище правовий висновок було викладено в постанові від 04.03.2021 року у справі №480/1704/19.

Аналізуючи заявлені у даній справі позивачем вимоги, колегія суддів вважає за можливе застосування до спірних правовідносин спеціальних строків, визначених ст.46 Закону №1058-ІV і ст.55 Закону №2262-ХІІ.

Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом положень частини другої статті 122 КАС України, яка, за загальним правилом, встановлює шестимісячний строк звернення до суду який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, як наведено вище, у цій справі підлягають застосуванню норми ст.46 Закону №1058-ІV та ст.55 Закону №2262-ХІІ, які є спеціальними по відношенню до ст.122 КАС України, а отже така норма до спірних правовідносин не застосовується.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що вимоги позивача, у т.ч., стосуються зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок, нарахування та виплату пенсії з 01.03.2023 з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000, 00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", при цьому, як зазначає позивач, право отримання якої визначено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 по справі №520/30747/23. Вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили 05.03.2024.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведеному вище, а саме питанню дотримання строку звернення із позовом, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки при прийнятті оскаржуваної ухвали суду.

Окрім того, щодо висловлених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суду висновків про те, що позивач не надав до суду уточненої позовної заяви з належним обґрунтуванням позовних вимог та у поданій заяві не виклав обґрунтувань та не надав відповідних доказів щодо порушення прав позивача на здійснення перерахунку, з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачеві.

Наведене вище узгоджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.03.2023 року у справі №160/19144/21.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Наведене вище узгоджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2022 року у справі №640/33582/20.

Таким чином, підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені ним в оскаржуваній ухвалі є необґрунтованими та передчасними, а відтак останнім було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання у даній справі.

Інші доводи у даній справі не впливають на вирішення даного питання та на оцінку правильності висновків суду апеляційної інстанції у даній справі.

Враховуючи приписи норми ч.5 ст.242 КАС України, у даній справі підлягають врахуванню судом висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції у даному рішенні (постанові) вище, а не ті на які посилається скаржник.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статтіКонституції Україникожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань та посадових осіб.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet V., France, рішення від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94) Європейським судом з прав людини, висловлено позицію про те, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватися таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Окрім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №520/9948/24 скасувати.

Направити справу №520/9948/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко