ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 рокусправа № 380/7463/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , далі позивач) звернувся з вказаним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , далі - відповідач) в якому просить суд:

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до Наказу командира військової частини № НОМЕР_4 гід 13.03.2023 р.. а саме визначити вислугу років ОСОБА_1 наступним чином: календарна вислуга років становить: 12 років 5 місяців 5 днів, у пільговому обчисленні: 1 рік 4 місяці 24 дні, загальна вислуга: 13 років 9 місяців 29 днів;

Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною;

Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплат ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022- 2023 роки протиправною;

Визнати бездітність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік протиправною;

Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000 гривень за період від 01 лютого 2023 року по 13 березня 2023 року протиправною;

Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною;

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розміні 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 12 років, в сумі 128 538, 68 грн.;

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік в сумі 21 422, 78 грн.;

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 роки 21 422, 78 грн.;

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки (14 днів) як учаснику бойових дій за 2022 рік. в сумі 11 666, 67 грн.;

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000 гривень за період з 01 по 28 лютого 2023 року, в сумі 30 000 грн.;

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000 гривень за період з 01 березня по 13 березня 2023 року, в сумі 13 000 грн.;

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в повному обсязі, а саме 11 років 05 місяців 28 днів, що складає 137 повних календарних місяців служби, що в сумі складає 117 396, 83 грн.

Ухвалою суду від 17 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 02.05.2023 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 30.05.2023 витребувано у відповідача докази, а саме: відомості про всі належні ОСОБА_1 виплати на момент звільнення з військової служби з зазначенням дати та суми здійснення відповідного розрахунку по кожній виплаті, а саме одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 2023 роки; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000 гривень за період з 01 по 28 лютого 2023 року, в сумі 30 000 грн.; одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в повному обсязі, а саме 11 років 05 місяців 28 днів, що складає 137 повних календарних місяців служби, а також будь-які інші документальні дані, які на думку відповідача мають значення для вирішення даної справи. Зобов`язано витребувані докази надіслати на адресу суду у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали суду.

Ухвалою від 05.07.2023 суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засіданні.

Ухвалою від 18.04.2024 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позиція позивача:

06.04.2022 позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаду номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 . 13.03.2023 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я. Однак, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №72 від 13.03.2023 йому було встановлено вислугу років 11 років 11 місяців 05 днів, не встановлено пільгової вислуги років, що позивач вважає неправомірним. Окрім того, позивач вважає, що при звільненні відповідачем протиправно не було здійснено нарахування та виплати: одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2022-2023 роки; грошового компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; додаткової винагороди згідно постанови КМ України від 28.02.2022 №168 у розмірі 30000 грн. за лютий та березень 2023 року; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25% місячного грошового забезпечення в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити у повному обсязі.

Заперечення відповідача:

27.06.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення, просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2023 №72, позивача виключено зі всіх списків особового складу та всіх видів забезпечення, обчислено вислугу років у розмірі 11 років 11 місяців 05 днів, у тому числі пільгова вислуга років 0 років 0 місяців 0 днів. Відповідач вказує, що станом на 07.09.2017 вислуга років позивача складала у календарному обчисленні 11 років 5 місяців та 28 днів. В подальшому, 06.04.2022 його було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Після цього, 13.03.2023 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я та обчислено вислугу років 11 років 11 місяців 05 днів, у тому числі пільгова 0 років 0 місяців 0 днів. Пільгова вислуга не обчислена, оскільки станом на 13.03.2023 безпосередня участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України не включено у перелік підстав для обчислення пільгової вислуги років. Враховуючи також те, що в Україні воєнний час введено не було, підстав для зарахування вислуги років на пільгових умовах немає. Додатково зазначає, що позивач стверджує, що йому не було враховано вислуги років за період з 01.09.2005 по 01.09.2006, коли він був студентом Львівського державного університету внутрішніх справ. Але відповідних документів, які підтверджують цей факт він не надав.

Щодо позовних вимог в частині одноразової грошової допомоги в розмірі 50% за кожний повний календарний рік служби відповідач вказує, що оскільки у 2022 році рапорт про виплату матеріальної допомоги позивач у військову частину не подавав, вказаний вид допомоги йому не здійснювався.

Щодо позовних вимог в частині матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік відповідач вказує, що у 2022 році рапорт про виплату матеріальної допомоги позивач у військову частину НОМЕР_1 не подавав.

Щодо позовних вимог в частині матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023 рік відповідач вказує, що оскільки позивач до моменту звернення до суду з вказаним позовом не надав жодних документів, які б підтверджували наявність будь якої з підстав для виплати такої допомоги, що передбачені рішенням Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з, тому нарахування та виплата йому матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2023 рік проводитись не могла.

Щодо позовних вимог в частині грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідач вказує, що враховуючи положення ст.24 Закону України «про відпустки», компенсація за дні невикористаної відпустки учаснику бойових дій не передбачено.

Щодо позовних вимог в частині додаткової винагороди згідно з постановою КМ України від 28.02.2022 №168 за період з 01 по 28 лютого 2023 року та з 01 по 13 березня 2023 року відповідач вказує, що відповідно до «Книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини НОМЕР_1 » за номенклатурою справ 2023 року №22, ОСОБА_1 перебував на лікуванні до 06.02.2023, тому не міг виконувати бойові завдання у вказаний період. Крім того, в рапортах командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних)завдань позивач не зазначений.

Щодо позовних вимог в частині одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен календарний місяць служби відповідач вказує, що позивачем не було подано документів на підтвердження факту неотримання при звільненні з військової служби грошової допомоги, передбаченої п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Натомість, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2023 №72 виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 40% грошового місячного забезпечення в розмірі 8569,11 грн. (загальна вислуга років станом на 13.03.2023 становить 11 років 11 місяців 05 днів).

З врахуванням вищенаведеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

26.10.2023 відповідачем подано додаткові пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у поясненнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 06.09.2017 №1019-о «Про звільнення ОСОБА_1 », звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.64 пп. «ж» (за власним бажанням майора податкової міліції ОСОБА_1 старшого слідчого з особливо важливих справ четвертого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС, 07.09.2017; вислуга на 07.09.2017складає в календарному обчисленні 11 років 05 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні немає.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.04.2022 №33, солдата запасу ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, призначено на посаду кулеметника кулеметного відділення військової частини НОМЕР_1 , ВОС-101627А, з 06 квітня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважати таким, що з 06.04.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з посадовим окладом за 4 тарифним розрядом в розмірі 2730 грн. на місяць, шпк «солдат». Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 247% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2023 №72, солдата ОСОБА_1 , номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 01.03.2023 №16-РС у відставку за п. «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.03.2023 виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 13.03.20223 становить: календарна 11 років 11 місяців 05 днів, пільгова 0 років 0місяців 0 днів. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 544% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років 01.03.2023 по 13.03.2023. Матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань за 2023 рік, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.06.2018 №260 не виплачена. Відповідно до п.1 Прядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби затвердженого Постановою КМ України від 17.09.2014 №460, виплатити 40% місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення. Виплатити компенсацію за 24 дні невикористаної щорічної основної відпустки за період служби з 06 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року та за 35 днів невикористаної щорічної основної відпустки за період служби з 01 січня 2023 по 13 березня 2023. Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до грошового атестату від 18.03.2023 №1626/1591, ОСОБА_1 виплачено такі види грошового забезпечення:

-оклад за військовим званням (530 грн.) до 13.03.2023 в сумі 222,26 грн.;

-посадовий оклад за 3 тарифним розрядом (2640 грн) до 13.03.2023 в сумі 1107,10 грн.

-надбавка за вислугу років 35% до 13.03.2023 в сумі 465,28 грн.;

Обчислена на 01.03.2023 вислуга років становить:

-11 років 10 місяців 23 дні в тому числі пільгова 0 років 0 місяців 0 дні.

Щомісячні додаткові види грошового забезпечення:

-надбавка за особливості проходження служби 65% до 13.03.2023 в сумі 1166,52 грн.;

-премія 544% до 13.03.2023 в сумі 6022,62 грн.;

-надбавка за роботу з таємними документами 0%;

-надбавка за шифр роботу 0%;

-додаткова винагорода 0 грн.;

Одноразові додаткові види грошового забезпечення:

-грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік виплачена в сумі 1422,78 грн.;

-матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань за 2023 рік не надавалась.

-одноразова грошова допомога після укладення першого контракту не надавалась;

-виплачена одноразова грошова допомога в разі звільнення з військової служби в сумі 8569,11 грн.

-індексація грошового забезпечення не надавалась;

-виплачено компенсацію за 59 днів невикористаної щорічної основної відпустки за період служби з 06.04.2022 по 13.03.2023 в розмірі 40772,39 грн.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен рік служби, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби а також з визначенням йому вислуги років, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до Наказу командира військової частини № 72 гід 13.03.2023 р., а саме визначити вислугу років ОСОБА_1 наступним чином: календарна вислуга років становить: 12 років 5 місяців 5 днів, у пільговому обчисленні: 1 рік 4 місяці 24 дні, загальна вислуга: 13 років 9 місяців 29 днів.

Відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 06.09.2017 №1019-о «Про звільнення ОСОБА_1 », звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.64 пп. «ж» (за власним бажанням майора податкової міліції ОСОБА_1 старшого слідчого з особливо важливих справ четвертого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС, 07.09.2017; вислуга на 07.09.2017складає в календарному обчисленні 11 років 05 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні немає.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2023 №72, солдата ОСОБА_1 , номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 01.03.2023 №16-РС у відставку за п. «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.03.2023 виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 13.03.20223 становить: календарна 11 років 11 місяців 05 днів, пільгова 0 років 0місяців 0 днів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до положень Закону №2232-XII.

Статтею 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст.2 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до ст.6 Закону №2011-ХІІ до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно з абз.2 п.1 ст.8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, час проходження військової служби в особливий період зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Статтею 17-1 Закону № 2262-XII обумовлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Постанови КМ України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі -Постанова №393), до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

а) один місяць служби за три місяці:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

- час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року;

- час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Бойові дії це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (ст.1 Закону України «Про оборону України»).

Таким чином, пільгова вислуга років обчислюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню (особисту) участь в бойових діях, або в антитерористичній операції, чи беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях.

Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 затверджене Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).

Відповідно до п.2.3 розділу ІІ Положення №530, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): 1) один місяць служби за три місяці: час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії.

Судом встановлено, що позивач статус учасника бойових дій з 09.08.2018 року.

Відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 06.09.2017 №1019-о вислуга років позивача на 07.09.2017 складає в календарному обчисленні 11 років 05 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні немає.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2023 №72, вислуга років у Збройних Силах України станом на 13.03.2023 позивача становить: календарна 11 років 11 місяців 05 днів, пільгова 0 років 0місяців 0 днів.

Як вказує відповідач у поясненнях, комісією військової частини проведено розрахунок вислуги позивача на підставі наданого ним витягу з послужного списку відповідно до Постанови КМ України №393 від 17.07.1992, та враховано, що відповідно до послужного списку позивач:

-з 21.09.2006 по 10.07.2009 курсант факультету з підготовки слідчих Львівського університету внутрішніх справ (вислуга років за вказаний період 02 роки 10 місяців 10 днів);\

-з 11.07.2009 по 08.01.2014 служба на різних посадах в структурі МВС України (вислуга років за вказаний період 04 роки 05місяців 27 днів);

-з 16.01.2014 по 07.09.2017 служба в податковій міліції та Державній фіскальній службі (вислуга років за вказаний період 03 роки 07 місяців 21 день);

-з 06.04.2022 по 13.03.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (вислуга років за вказаний період складає 00 роки 11 місяців 07 днів);

-загальна вислуга років 11 років 11 місяців 05 днів.

Позивач вважає, що має право на зарахування періоду навчання у Львівському державному університеті внутрішніх справ з 01.09.2005 по 01.09.2006 до вислуги років.

Відповідно до послужного списку, долученого позивачем до позову, у п.8 «Самостійна трудова діяльність крім служби в Збройних силах, Військово Морському Флоті, у військах і органах СБУ і МВС» вказано, що позивач був студентом Львівського державного університету внутрішніх справ з 01.09.2005.

Відтак, поданими доказами спростовуються твердження відповідача про ненадання позивачем документів на підтвердження того, що він був студентом Львівського державного університету внутрішніх справ з 01.09.2005 по 01.09.2006.

Окрім того, позивач вказує, що в період з 18.08.2022 по 27.10.22 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи у Донецькій області, де отримав травму(захворювання). В період з 25.10.2022 по 06.02.2023 перебував на лікуванні в закладах охорони здоров`я. Тому вважає, що пільгова вислуга років за ці періоди має складати 1 рік 04 місяці 24 дні.

Відповідно до довідки від 14.03.2023 №925, що видана військовою частиною НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно у період з 18.08.2022 по 27.10.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи у Донецькій області, н.п. Торське.

Окрім того, відповідно до долучених позивачем довідок підтверджується факт перебування його на лікуванні у період з 25.10.2022 по 06.02.2023 (а.с.37-46).

Однак, всупереч положенням п.3 Постанови КМ України від 17.07.1992 №393 та п.2.3 розділу ІІ Положення №530 не враховано даних обставин, що вплинуло на невірне зазначення відповідачем вислуги років позивача у наказі від13.03.2023 №72.

Окрім того, слід звернути увагу на ту обставину, що відповідачем не обґрунтовано підстав неврахування ними при визначенні вислуги років позивача відомості про попередню вислугу років, вказану у наказі Офісу великих платників податків ДФС від 06.09.2017 №1019-о.

З огляду на вищенаведене, зазначена відповідачем у наказі №72 від 13.03.2023 вислуга років позивача станом на 13.03.2023 є необґрунтованою.

Відповідно до п.6 розділу ІV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо. Оголошення вислуги років для командира військової частини здійснюється наказом вищого командира за підпорядкованістю.

Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті. Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини (п.7 розділу ІV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»).

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача у цій частині, тому такі підлягають до задоволення у спосіб зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років та внести відповідні зміни до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 72 від 13.03.2023 (по стройовій частині) щодо вислуги років ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 280/5986/23.

Щодо позовних вимог в частині матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022- 2023 роки.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 (далі Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до пп. 3 п. 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого

Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок №260) врегульовано виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань :

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - до шести років, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може надаватися у встановленому порядку.

Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.

Військовослужбовцям, які були призвані (прийняті) на військову службу та до призову (прийняття) працювали в бюджетних організаціях, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання за попереднім місцем роботи матеріальної допомоги, встановленої відповідними нормативно-правовими актами України за рік, в якому вони були призвані (прийняті).

Військовослужбовцям, які прибули до Збройних Сил України після відрядження до державних органів, установ та організацій або прикомандирування до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування із залишенням на військовій службі, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання цієї допомоги за місцем відрядження (прикомандирування) за рік, в якому вони прибули.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до п.6 Наказу Міністерства оборони України від 30.01.2022 №30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік», матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав, зокрема:

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C;

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов`язані з захистом Батьківщини.

Відповідач вказує про невиплату позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань у 2022 році відсутністю його рапорта.

Позивач стверджує, що можливості подати такий рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2022 році у нього не було можливості, оскільки до кінця 2022 року він перебував на лікуванні, що підтверджується довідками. Тому такий рапорт ним було подано після прибуття в частину 21.02.2023 (належним чином засвідчені копії рапортів від 21.02.2023 долучено до матеріалів справи а.с.101).

Позивач перебував на лікуванні у зв`язку з хворобою більше 30 днів поспіль, що підтверджується копією виписного епікризу №405/58 від 06.02.2023.

Відповідно до довідки від 14.03.2023 №925, що видана військовою частиною НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно у період з 18.08.2022 по 27.10.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи у Донецькій області, н.п. Торське.

Доказів отримання позивачем матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік за попереднім місцем праці відповідачем не подано.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік.

Відповідно до п.6 рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав, зокрема:

поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів.

Як вказує відповідач у відзиві, виплата позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2023 рік не проводилась у зв`язку з ненаданням жодних підтверджуючих документів, які б підтверджували наявність однієї з вищенаведених підстав, вказаних в рішенні Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з.

Разом з рапортом від 21.02.2023 позивачем вказано свідоцтво про хворобу.

Відповідно до виписного епікризу №405/58, позивач перебуаву стаціонарі з 05.01.2023 по 06.02.2023 Військово медичному клінічному центрі СР (В/ч НОМЕР_6 ) ,тобто більше 30 днів поспіль.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 рік.

Відтак, з метою захисту порушеного права позивача, слід зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022- 2023 роки.

Щодо позовних вимог в частині одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до розділу ХХХІІ Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідач у відзиві мотивує невиплату такої допомоги відсутністю рапорту за 2022 рік.

Однак, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2023 №72, солдата ОСОБА_1 , номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 01.03.2023 №16-РС у відставку за п. «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.03.2023 виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, такий рапорт поданий позивачем 21.02.2023 командиру військової частини.

З врахуванням вищенаведеного ,оскільки позивач звільнений у відставку за п. «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відтак позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відтак, бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є протиправною. Тому, з метою захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Щодо позовних вимог в частині грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням, копія якого наявна в матеріалах справи.

21.02.2023 звернувся з рапортом щодо виплати йому такої компенсації.

Однак, така компенсація відповідачем не була виплачена, оскільки вважав ,що грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку працівникам виплачується тільки у випадку наявності дітей або повнолітньої дитини особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки», про що вказано відповідачем у відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно із п. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно із п. 18 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в ст. 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені п. п. 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п. 12 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.

Разом з цим, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Підсумовуючи, суд зазначає, що оскільки позивач як учасник бойових дій не використав додаткову відпустку у 2022 році, він набув право на отримання грошової компенсації замість неї у зв`язку із звільненням зі служби.

Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку про задоволення двох взаємопов`язаних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік.

Щодо позовних вимог в частині додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000 гривень за період від 01 лютого 2023 року по 13 березня 2023 року.

Позивач вважає, що в період з 01.02.2023 по 13.03.2023 перебував у складі військової частини НОМЕР_1 та виконував бойові (спеціальні) завдання, однак йому не виплачено додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000 гривень.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин 1-3 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кібер захисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 17 розділу I Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався у подальшому.

Відповідно до постанови КМ України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до п.2 Наказу Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Відповідно до п.4 Наказу Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, у період з 01.02.2023 по 06.02.2023 позивач перебував на лікуванні.

Відповідно до рапортів, поданих командиру військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2023 та від 01.03.2023 у списках осіб, які брали безпосередню участь у виконані бойових завдань у складі діючого угрупування військ Сил оборони держави за лютий та березень 2023 року позивач не зазначається.

Відповідно до пояснень командира роти вогневої підтримки капітана ОСОБА_2 від 09.12.2023, до 06.02.2023 солдат ОСОБА_1 перебував на лікуванні; з 06.02.2023 по 13.03.2023 солдат ОСОБА_1 перебував у населеному пункті Яковлівка Донецької області у тимчасовому пункті дислокації роти вогневої підтримки. В цей період в зону бойових дій не виїздив і до виконання бойових розпоряджень не залучався. Оскільки населений пункт Яковлівка Донецької області не входила в той момент до переліку населених пунктів, що визначені такими, що перебувають в зоні бойових дій, підстави внести солдата ОСОБА_1 в рапорт на отримання додаткової винагороди у нього були відсутні.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у період з 01.02.2023 по 13.03.2023 у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), відтак позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та безпідставними. Не підлягають до задоволення і похідні вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000 гривень за період з 01 по 28 лютого 2023 року, в сумі 30 000 грн. та за період з 01 березня по 13 березня 2023 року, в сумі 13 000 грн..

Щодо позовних вимог в частині одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п.1 постанови КМ України №460 від 17.09.2014 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно п.2 постанови КМ України №460 від 17.09.2014 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, при звільненні позивача військовою частиною НОМЕР_1 нараховано та виплачено позивачу одноразова грошова допомога в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен календарний місяць служби, а саме у розмірі 40% грошового місячного забезпечення в сумі 8569,11 грн. При цьому, відповідачем врахована загальна вислуга років, обчислена станом на 13.03.2023 11 років 11 місяців 05 днів.

Враховуючи те, що судом встановлено невірне зазначення відповідачем вислуги років позивача у наказі від 13.03.2023 №72, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 та внести відповідні зміни до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 72 від 13.03.2023 (по стройовій частині) щодо вислуги років ОСОБА_1 , тому дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною станом на 13.03.2023 є протиправними. З метою захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з врахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати щодо сплати судового збору, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії задоволити частково.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 та внести відповідні зміни до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 72 від 13.03.2023 (по стройовій частині) щодо вислуги років ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2022-2023 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2022- 2023 роки.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною станом на 13.03.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з врахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна