ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 рокусправа № 380/14720/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправними дій.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду 20.10.2022 звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі відповідач, ГУ НП у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії під час прийняття рішення про надання відпустки (наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 05.08.2022 року №154 о/с-в) та які полягають в самостійному поділі щорічної чергової відпустки за 2022 рік на частини, без погодження з позивачем, та встановленою забороною вільно пересуватися територією України та виїзді за межі території України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась з рапортом на ім`я начальника ГУ НП у Львівській області з проханням надати їй відпустку тривалістю 11-ть днів та вказала, що планує відбувати відпустку за межами області, а також за кордоном. Додатково у зверненні на ім`я начальника ГУ НП у Львівській області від 05.08.2022 повідомила, що погоджується відбути у відпустку лише у разі можливості реалізувати своє право на відпочинок у спосіб, визначений у рапорті. Зазначає, що у 2022 році мала право на щорічну відпустку тривалістю 30 діб основної відпустки та 10 діб додаткової відпустки. У серпні 2022 року позивачка мала право на відпустку повної тривалості, а її перенесення чи скорочення тривалості може бути лише погоджене з нею. Вказує, що зважаючи на ситуацію в державі вирішила скористатись таким правом лише у кількості 11 діб відпустки, що узгоджується із рекомендаціями НП України від 03.05.2022 №5353/01/12-2022 про строки надання відпустки 14 діб (при мінімальній тривалості відпустки 10 діб). Проте наказом ГУ НП у Львівській області від 05.08.2022 №154 о/с-в їй надано відпустку тривалістю лише 10 днів, із обмеженнями права виїзду за межі Львівської області.

Позивач вважає, що приймаючи рішення про надання їй щорічної відпустки за 2022 рік відповідач допустив низку порушень: 1) позивача своєчасно не проінформовано про надання їй відпустки ні усно, ні письмово; витяг з наказу для ознайомлення не надано ні завчасно, ні станом на день початку відпустки; 2) встановлено заборону виїзду за межі Львівської області під час відпустки, що є грубим порушення конституційних прав на відпочинок та вільне пересування; 3) рішення про скорочення строку надання відпустки з 11 діб до 10 діб прийнято відповідачем без погодження з позивачем.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що частиною 4 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності, з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Із запровадженням в Україні воєнного стану, з метою відсічі збройної агресії російської федерації та захисту незалежності та територіальної цілісності України, для належного забезпечення роботи органів та підрозділів ГУ НП, керівником 14.03.2022 службовою телеграмою №733/01-13-2022 зобов`язано поліцейських: забезпечити суворе дотримання службової дисципліни і законності серед підпорядкованого складу; кожному поліцейському постійно перебувати на зв`язку із керівництвом, а у разі його втрати вжити невідкладних заходів для повідомлення про своє місцезнаходження; заборонити виїзд за межі Львівського гарнізону без належно оформленого дозволу. У разі необхідності такого виїзду подавати до управління кадрового забезпечення (УКЗ) рапорти на ім`я начальника ГУ НП з викладенням обставин, що зумовлюють виїзд (перевезення, відвідування близьких родичів, тощо), із зазначенням періоду виїзду (терміном не більше 2-х діб) та серії та номеру службового посвідчення, після чого отримувати письмовий дозвіл в УКЗ ГУ НП. Дана термінова службова телеграма зареєстрована в секторі запобігання корупції ГУ НП (СЗК) 25.03.2022 вх. №256, та згідно з резолюцією керівника ОСОБА_2 25.03.2022 доведена до відома, зокрема, ОСОБА_1 .

Окрім цього, згідно з пунктом 2.8 розділу IV Протоколу №39 від 03.05.2022 відеоселекторної наради керівництва ГУ НП зобов`язано начальників структурних підрозділів ГУ НП забезпечити надання відпусток згідно з графіками у кількості не більше 10 діб. Вказано довести інформацію про можливість (за необхідності) виїзду за межі області та кордону за попереднім погодженням начальника ГУ НП. У разі виїзду за кордон необхідно надати до рапорту копії підтверджуючих документів щодо мети перебування в іншій країні. Вимоги даного Протоколу, зареєстрованого в СЗК 09.05.2022 вх. №298, доведено до відома особового складу сектору запобігання корупції 09.05.2022, зокрема, ОСОБА_1 . Також, згідно з Протоколом наради особового складу СЗК ГУ НП від 27.06.2022, начальник СЗК ОСОБА_3 довів присутнім, зокрема, позивачу вимоги Протоколу №39 від 03.05.2022 щодо надання відпусток у кількості не більше 10 діб, а у разі виїзду за кордон необхідність подання до рапорту підтверджуючих документів щодо мети перебування у іншій країні.

Проте позивачем не повідомлено про причини виїзду за межі Львівської області та за кордон, не надано підтверджуючих документів. У зв`язку з відсутністю станом на 05.08.2022 обґрунтування ОСОБА_1 наміру виїзду за межі Львівської області та додаткового обґрунтування щодо надання їй відпустки понад 10 діб, ГУ НП у Львівській області видано наказ від 05.08.2022 №154 о/с-в «Про особовий склад», відповідно до якого ОСОБА_1 надано частину основної щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 10 діб з 08.08.2022 по 17.08.2022, без виїзду за межі Львівської області.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, а також, з урахуванням особливостей несення служби поліцейськими в посиленому варіанті несення служби, наданих чинним законодавством додаткових повноважень щодо тимчасових обмежень прав, в т.ч. і позивача, керівником ГУ НП вжито заходи щодо дотримання підлеглими службової дисципліни, однакового підходу щодо надання відпусток поліцейським ГУ НП, не порушуючи при цьому принцип дискримінації та уникнення потенційного характеру можливих маніпуляцій поліцейськими в питаннях надання відпусток, тощо. При цьому, такі обмеження не стосуватись захищеної категорії поліцейських, які перебували у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 року у справі №380/14720/22 в задоволенні позову відмовлено повністю /Т.І арк.спр.191-195/.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №380/14720/22 без змін /Т.І арк.спр. 287-294/.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №380/14720/22 (адміністративне провадження №К/990/20794/23) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду /Т.ІІ арк.спр. 73-80/.

При цьому, у зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що суд першої інстанції, вирішуючи спір з метою своєчасного судового розгляду, не дотримався передбачених частиною першою статті 2 КАС України вимог стосовно справедливого судового розгляду, що призвело до того, що справа розглянута за відсутності представника позивача з порушенням загальних принципів адміністративного судочинства. Дискреційні повноваження щодо вирішення питання про відкладення судового розгляду суд першої інстанції використав без дотримання принципу пропорційності. Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, не перевірив та не надав належної оцінки доречним доводам позивачки.

Таким чином, встановлені обставини розгляду справи судом першої інстанції за відсутності представника позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, є достатньою підставою для скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023.

Адміністративна справа №380/14720/22 надійшла на адресу суду 13.03.2024 (вх. №19116) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Мартинюку В.Я. /Т.ІІ арк.спр. 83а-83б/.

Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято справу до провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження /Т.ІІ арк.спр. 84-85/.

Ухвалою суду від 04.04.2024 заявлений позивачем відвід визнано необґрунтованим, та вирішено передати його для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду, в порядку, передбаченому частиною 1 статті 31 КАС України /Т.ІІ арк.спр. 115-116/.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду заяви про відвід судді Гавдику З.В. /Т.ІІ арк.спр.118/.

Ухвалою суду від 08.04.2024 заяву позивача про відвід судді Мартинюка В.Я. задоволено, та вирішено відвести суддю ОСОБА_4 від розгляду справи №380/14720/22, а справу передати для визначення складу суду згідно з частиною 1 статті 31 КАС України /Т.ІІ арк.спр.120-123/.

Згідно з повторним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Ланкевичу А.З. /Т.ІІ арк.спр. 135/.

Ухвалою суду від 15.04.2024 прийнято справу до провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін /Т.ІІ арк.спр. 136-137/.

Ухвалою суду від 19.04.2024 задоволено заяву про самовідвід ОСОБА_5 та передано справу №380/14720/22 до канцелярії суду для визначення складу суду згідно з частиною 1 статті 31 КАС України /Т.ІІ арк.спр. 164-166/.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Кравціву О.Р. /Т.ІІ арк.спр. 169/.

Ухвалою суду від 25.04.2024 суддя Кравців О.Р. прийняв адміністративну справу №380/14720/22 до провадження. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 03.05.2024 заяву позивача про відвід судді Кравціва О.Р. в адміністративній справі №380/14720/22 визнано необґрунтованою та передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду, в порядку, передбаченому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України /Т.ІІ арк.спр.197-199/.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Желік О.М. /Т.ІІ арк.спр.205/.

Ухвалою суду від 07.05.2024 відмовлено в задоволенні заяви позивача про відвід судді /Т.ІІ арк.спр.206-208/.

Ухвалою суду від 12.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Ухвалою суду від 12.06.2024 відмовлено в задоволенні заяви про залучення Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» до участі у справі третьою особою.

Позивач подала до суду заяву про зміну позовних вимог /Т.ІІ арк.спр.145-146/, в якій просила позовні вимоги викласти в такій редакції: «визнати дії Головного управління Національної поліції у Львівській області під час прийняття рішення про надання відпустки (наказ ГУНП у Львівській області від 05.08.2022 №154 о/с-в) та які полягають в самостійному поділі щорічної чергової відпустки за 2022 рік ОСОБА_1 на частини, без погодження з нею та встановленою забороною вільно пересуватися територією України та виїзді за межі території України, протиправними. Зобов`язати ГУНП у Львівській області внести зміни до наказу ГУНП у Львівській області від 05.08.2022 №154 о/с-в, в частині, що стосується ОСОБА_1 шляхом виключення з наказу тексту наступного змісту: «без виїзду за межі Львівської області».

Відповідач подав до суду додаткові пояснення /Т.ІІ арк.спр.222-228/, в яких наголосив що суд касаційної інстанції не встановлював порушень судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а надав правову оцінку дотримання норм процесуального права.

Повторно наголосив про доведення до відома позивача керівником ОСОБА_6 службової телеграми №733/01-13-2022, зареєстрованої в секторі запобігання корупції ГУ НП (СЗК) 25.03.2022 вх. №256; вимог наказу Національної поліції України від 08.04.2022 №242 «Про деякі питання посиленого варіанту несення службової діяльності та період дії на території України воєнного стану»; вимог Протоколу №39 від 03.05.2022 відеоселекторної наради керівництва ГУ НП, зареєстрованого в СЗК 09.05.2022 вх. №298.

Зазначив, що позивач подала рапорт, датований 01.08.2022, згідно з яяким позивач просить надати їй частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 11 діб з 08.08.2022, із виїздом за межі Львівської області. Під час відпустки можливо виникне необхідність виїзду за кордон до країн Європейського Союзу. Безпосередній керівник позивача ОСОБА_3 наклав резолюцію, відповідно до якої він не заперечив надання позивачу 10 діб відпустки без виїзду за кордон та подав рапорт керівнику ГУ НП щодо не зазначення ОСОБА_1 у рапорті вагомих причин надання відпустки понад 10 діб та обставин, що зумовлюють її виїзд за межі Львівської області та виняткових причин виїзду до країн Європейського Союзу. За результатами розгляду рапорту ОСОБА_2 , ГУ НП повідомило безпосереднього начальника позивача та саму ОСОБА_1 , що під час дії воєнного стану на території Україні, у зв`язку з посиленим варіантом службової діяльності відпустка надається у кількості не більше 10 діб, встановлено заборону підлеглим працівникам виїзд за кордон, окрім виняткових причин, які необхідно поліцейським зазначати у рапорті, та виїзд за межі Львівського гарнізону без належно оформленого дозволу, а у разі такої необхідності поліцейські мають подати відповідні рапорти із зазначенням обставин, що зумовлюють такий виїзд. Оскільки неодноразові спроби безпосереднього керівника та УКЗ довести до відома ОСОБА_1 необхідності вчинення таких дій для перетину нею державного кордону України під час відпустки та її тривалості, виявилися безуспішними, тому з урахуванням часових рамок (01.08.2022 рапорт про відпустку з 08.08.2022) ГУ НП до відбуття позивача у відпустку видано наказ №154 о/с-в від 05.08.2022, який позивачем не оскаржено в судовому порядку.

Відповідач подав до суду заяву, в якій просив прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду справи та прийняти до уваги дану заяву при вирішенні питання про розподіл судових витрат /Т.ІІ арк.спр.239-248/.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, додаткових пояснень, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Капітан поліції ОСОБА_1 проходить службу на посаді старшого інспектора сектору запобігання корупції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Позивач подала 01.08.2022 рапорт, згідно з яким просила надати їй частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 11 діб з 08.08.2022 із виїздом за межі Львівської області. Також, вказала, що під час відпустки можливо виникне необхідність виїзду за кордон до країн Європейського Союзу.

Даний рапорт зареєстровано в Управлінні кадрового забезпечення ГУ НП у Львівській області (далі УКЗ) 02.08.2022 за №Рп-2023. Безпосереднім керівником позивача ОСОБА_6 начальником сектору запобігання корупції ГУ НП (далі СЗК), на рапорті поставлено резолюцію: «Не заперечую в кількості 10 діб, без виїзду за кордон/ посада/ підпис/ дата 01.08.2022».

На підставі рапорту позивача начальником ОСОБА_7 01.08.2022 подав рапорт керівнику ГУ НП у Львівській області, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 у рапорті не зазначила вагомих причин надання відпустки понад 10 діб та не вказала обставини, що зумовлюють її виїзд за межі Львівської області та не зазначила виняткових причин виїзду до країн Європейського Союзу.

УКЗ листом від 03.08.2022 №Рп-2023/13/01-2022 доведено до відома ОСОБА_1 , що для належного розгляду рапорту про надання відпустки їй необхідно зазначити в яку саме область планує виїжджати та звернутись до УКЗ для отримання письмового дозволу. При цьому, повідомлено, що відповідно до наказу голови Національної поліції України №242 від 08.04.2022, протоколу відеоселекторної наради керівництва ГУ НП від 03.05.2022 №39, службової телеграми ГУНП від 14.03.2022 №733/01/13-2022 під час дії воєнного стану на території Україні, у зв`язку з посиленим варіантом службової діяльності відпустка надається у кількості не більше 10 діб, встановлено заборону підлеглим працівникам виїзд за кордон, окрім виняткових причин, які необхідно поліцейським зазначати у рапорті, та виїзд за межі Львівського гарнізону без належно оформленого дозволу, а у разі такої необхідності поліцейські мають подати відповідні рапорти із зазначенням обставин, що зумовлюють такий виїзд.

Наказом №154 о/с-в від 05.08.2022 «Про особовий склад» капітану поліції ОСОБА_1 старшому інспектору сектору запобігання корупції ГУ НП на підставі рапорту від 01.08.2022 надано частину основної щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 10 діб з 08.08.2022 по 17.08.2022 без виїзду за межі Львівської області. Про прийнятий наказ повідомлено ОСОБА_1 в телефонному режимі.

Вважаючи дії відповідача щодо самостійного поділу щорічної чергової відпустки позивача за 2022 рік на частини, без погодження з нею та встановлення заборони вільно пересуватися територією України та виїзду за межі території України, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Згідно з статтею 2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частиною 1 статті 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частини 4 статті 8 Закону №580-VIII під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина 1 статті 59 Закону №580-VIII).

Відповідно до статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом (частина 1).

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина 2).

Частинами 1-4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються (частина 1).

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина 2).

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів (частина 3).

Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (частина 4).

Відповідно до частин 8-11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться (частина 9).

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім`ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини (частина 10).

Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом керівника відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 11).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389).

Статтею 1 Закону №389 передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону №389).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону №389 в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 (далі Указ №64/2022) у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на теперішній час.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу №64/2022 військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 Указу №64/2022 передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Законом України «Про Національну безпеку України» визначаються та розмежовуються повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони, створюється основа для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, функції яких стосуються національної безпеки і оборони, сил безпеки і сил оборони, визначається система командування, контролю та координації операцій сил безпеки і сил оборони, запроваджується всеосяжний підхід до планування у сферах національної безпеки і оборони, забезпечуючи у такий спосіб демократичний цивільний контроль над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони. Сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов`язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.

До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

Суд звертає увагу, що за приписами частини 4 статті 8 Закону №580-VIII під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частин 2, 3 статті 24 Закону №580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Відповідно до вимог Законів України «Про Національну поліцію», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, Указу Президента України від 21.07.1994 №396 «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» розроблено «Інструкцію про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності», яка затверджена наказом МВС України №1560 від 10.12.2015, зареєстрованим в у Міністерстві юстиції України 05.01.2016 за №12/28142 (далі Інструкція), яка визначає організаційно-правові основи та порядок переведення органів Національної поліції України (далі НПУ) на посилений варіант службової діяльності, організацію управління та особливості діяльності поліції в умовах його введення.

Згідно з пунктом 2-5 Розділу І Інструкції посилений варіант службової діяльності (далі посилений варіант) комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов`язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо.

Залежно від обставин, що склалися, посилений варіант може бути оголошений як для всіх працівників органів поліції, так і для її окремого органу або відокремленого підрозділу.

Дія цієї Інструкції поширюється на поліцейських та державних службовців системи Національної поліції України (далі поліцейські).

Метою введення посиленого варіанта є найшвидша нормалізація оперативної обстановки та відновлення правопорядку, усунення загрози життю чи здоров`ю громадян, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших соціальних інститутів суспільства.

Правовою основою діяльності поліцейських в умовах посиленого варіанта є Конституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти МВС та ця Інструкція.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Інструкції рішення щодо переведення на посилений варіант приймають: 1) Голова НПУ або особа, яка виконує його обов`язки, стосовно всіх поліцейських як у масштабі держави, так і в окремих її регіонах; 2) начальники головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі ГУ НП) або особи, які виконують їх обов`язки, стосовно поліцейських, які проходять службу в апараті ГУ НП та відповідних підрозділах територіальних органів НПУ на території обслуговування або в окремих районах, населених пунктах; 3) начальники відділів, відділень поліції в районах, містах, районах у містах або особи, які виконують їх обов`язки, щодо підпорядкованих поліцейських.

Поліцейські, які проходять службу в регіональних підрозділах міжрегіональних територіальних органів поліції, на час запровадження посиленого варіанта перебувають в оперативному підпорядкуванні ГУ НП. Їх функціональне використання визначається начальником відповідного ГУ НП за погодженням з керівниками зазначених вище органів.

До посиленого варіанта не залучаються поліцейські з числа одиноких матерів, вагітних жінок, батьків, які виховують дитину без матері, у тому числі в разі тривалого перебування матері в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до наказу Національної поліції України «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» №242 від 08.04.2022 (далі Наказ №242) службова діяльність поліцейських та державних службовців (далі працівників) підпорядкованих органів до завершення (скасування) на території України воєнного стану здійснюється у посиленому варіанті, згідно з правовими засадами діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану.

Керівників ГУ НП зобов`язано:

- організувати до завершення на території України воєнного стану службову діяльність поліцейських та державних службовців підпорядкованих органів у посиленому варіанті згідно з правовими засадами діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану;

- установити шестиденний робочий тиждень та відмінити вихідний день суботу і святкові дні;

- посилити добові наряди чергових служб;

- забезпечити чергування поліцейських у кількості, необхідній для виконання поставлених службових завдань; заборонити підлеглим працівникам виїзд за кордон (окрім виняткових причин);

- у разі погіршення оперативної обстановки та необхідності залучення додаткових сил відкликати працівників із відпусток (окрім відпусток у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що позивач подала 01.08.2022 рапорт, в якому просила надати частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 11 діб з 08.08.2022 із виїздом за межі Львівської області. У даному рапорті позивач також вказала, що під час відпустки можливо виникне необхідність виїзду за кордон до країн Європейського Союзу /Т.І акр.спр.30 (зворотній бік)/.

Даний рапорт зареєстровано в Управлінні кадрового забезпечення ГУ НП у Львівській області (далі УКЗ) 02.08.2022 за №Рп-2023. Безпосереднім керівником позивача ОСОБА_6 начальником сектору запобігання корупції ГУ НП (далі СЗК), на рапорті поставлено резолюцію: «Не заперечую в кількості 10 діб, без виїзду за кордон/ посада/ підпис/ дата 01.08.2022».

На підставі рапорту позивача начальником СЗК А.Труханом 01.08.2022 подано рапорт керівнику ГУ НП у Львівській області, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 у рапорті не зазначила вагомих причин надання відпустки понад 10 діб та не вказала обставини, що зумовлюють її виїзд за межі Львівської області та не зазначила виняткових причин виїзду до країн Європейського Союзу /Т.І арк.спр.111/.

УКЗ листом від 03.08.2022 №Рп-2023/13/01-2022 доведено до відома ОСОБА_1 , що для належного розгляду рапорту про надання відпустки їй необхідно зазначити в яку саме область планує виїжджати та звернутись до УКЗ для отримання письмового дозволу. При цьому, повідомлено, що відповідно до наказу голови Національної поліції України №242 від 08.04.2022, протоколу відеоселекторної наради керівництва ГУ НП від 03.05.2022 №39, службової телеграми ГУНП від 14.03.2022 №733/01/13-2022 під час дії воєнного стану на території Україні, у зв`язку з посиленим варіантом службової діяльності відпустка надається у кількості не більше 10 діб, встановлено заборону підлеглим працівникам виїзд за кордон, окрім виняткових причин, які необхідно поліцейським зазначати у рапорті, та виїзд за межі Львівського гарнізону без належно оформленого дозволу, а у разі такої необхідності поліцейські мають подати відповідні рапорти із зазначенням обставин, що зумовлюють такий виїзд /Т.І арк.спр.6/.

Листом від 05.08.2022 №140/77-2022 начальник СЗК повідомив УКЗ, що з отриманого 04.08.2022 від ОСОБА_1 повідомлення, позивач перебуває на лікуванні у медичному закладі, а тому, 05.08.2022 о 10:13 фотокопію листа УКЗ від 03.08.2022 №Рп-2023/13/01-2022 скеровано ОСОБА_1 у месенджері «WhatsApp» з метою уточнення інформації щодо виїзду її за межі Львівської області. В телефонній розмові необхідної інформації від позивачки отримано не було /Т.І арк.спр.7/.

Наказом №154 о/с-в від 05.08.2022 «Про особовий склад» капітану поліції ОСОБА_1 старшому інспектору сектору запобігання корупції ГУНП надано частину основної щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 10 діб з 08.08.2022 по 17.08.2022 без виїзду за межі Львівської області. Про прийнятий наказ повідомлено ОСОБА_1 в телефонному режимі /Т.І арк.спр.37/.

Позивач 05.08.2022 подала начальнику ГУ НП у Львівській області запит на публічну інформацію, який зареєстрований в ГУНП 06.08.2022 за №П-414, в якому просила повідомити чи прийнято начальником ГУ ПН у Львівській області остаточне рішення за результатами розгляду її рапорту про надання щорічної відпустки. У разі прийняття рішення про надання їй відпустки просила надати витяг з відповідного наказу, а якщо ні надати копію всіх резолюцій, накладених під час розгляду вказаного рапорту від 01.08.2022 /Т.І арк.спр.32/.

Листом від 11.08.2022 №П-193/Зі/05/13-2022 відповідач повідомив позивача про надання їй з 08.08.2022 відпустки тривалістю 10 діб, додатково проінформована, що відповідно до Наказу №242 встановлено заборону підлеглим працівникам виїзд за кордон, окрім виняткових причин, які позивач мала зазначити та скеровано витяг з наказу ГУ НП від 05.08.2022 №154 о/с-в. Лист скеровано на зазначену в запиті електронну пошту позивача /Т.І арк.спр.127/.

Позивач 17.08.2022 подала рапорт, датований 13.08.2022, на ім`я керівника ГУ НП про перебування її на лікуванні з 04.08.2022 по 12.08.2022 та долучено довідку про тимчасову непрацездатність від 04.08.2022 /Т.І арк.спр.73(зворотній бік)-75/.

Наказом ГУ НП у Львівській області від 17.08.2022 №170 о/с-в позивачу продовжено щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 5 діб з 18 по 22 серпня 2022 у зв`язку з перебуванням її на лікуванні під час такої відпустки.

Листом від 17.08.2022 №2224/13/01-2022 УКЗ ГУ НП скеровано керівнику ОСОБА_8 лист про продовження відпустки ОСОБА_1 тривалістю 5 діб з 18 по 22 серпня 2022 року згідно з наказом ГУ НП від 17.08.2022 №170 о/с-в, з вказівкою про необхідність доведення цієї інформації до відома ОСОБА_1 /Т.І арк.спр.76/.

Отже, предметом розгляду справи є протиправні на думку позивача дії ГУ НП у Львівській область, які полягають у наданні 10 діб щорічної відпустки замість 11, а також заборона ОСОБА_1 під час відпустки залишати межі Львівської області та території України.

Як вже зазначав суд, відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

На переконання позивача протиправні дії відповідача спричинили порушення конституційного права щодо свободи пересування, вільно залишати територію України, встановлених статтею 33 Конституції України.

Слід зауважити, що викладена норма статті 64 Конституції України передбачає вичерпний перелік конституційних прав, які не можуть бути обмеженими, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану та містить у ньому статті 33.

Тому, суд висновує, що під час дії воєнного стану право особи на свободу пересування та вільний перетин державного кордону України, тобто вільне залишення території України, може бути обмежено в умовах воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на теперішній час.

Відповідно до Закону України «Про Національну безпеку України» до складу сектору безпеки і оборони входять, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України.

Частина 4 статті 8 Закону №580-VIII передбачає, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Положеннями Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, яка затверджена наказом МВС України №1560 від 10.12.2015 встановлено, що посилений варіант службової діяльності комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов`язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо.

Залежно від обставин, що склалися, посилений варіант може бути оголошений як для всіх працівників органів поліції, так і для її окремого органу або відокремленого підрозділу.

Дія цієї Інструкції поширюється на поліцейських та державних службовців системи Національної поліції України.

Правовою основою діяльності поліцейських в умовах посиленого варіанта є Конституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти МВС та ця Інструкція.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Інструкції рішення щодо переведення на посилений варіант приймають: 1) Голова НПУ або особа, яка виконує його обов`язки, стосовно всіх поліцейських як у масштабі держави, так і в окремих її регіонах; 2) начальники головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі ГУ НП) або особи, які виконують їх обов`язки, стосовно поліцейських, які проходять службу в апараті ГУ НП та відповідних підрозділах територіальних органів НПУ на території обслуговування або в окремих районах, населених пунктах; 3) начальники відділів, відділень поліції в районах, містах, районах у містах або особи, які виконують їх обов`язки, щодо підпорядкованих поліцейських.

Поліцейські, які проходять службу в регіональних підрозділах міжрегіональних територіальних органів поліції, на час запровадження посиленого варіанта перебувають в оперативному підпорядкуванні ГУ НП. Їх функціональне використання визначається начальником відповідного ГУ НП за погодженням з керівниками зазначених вище органів.

Відповідно до наказу Національної поліції України №242 службова діяльність поліцейських та державних службовців підпорядкованих органів до завершення (скасування) на території України воєнного стану здійснюється у посиленому варіанті, згідно з правовими засадами діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану.

Керівників ГУ НП зобов`язано:

- організувати до завершення на території України воєнного стану службову діяльність поліцейських та державних службовців підпорядкованих органів у посиленому варіанті згідно з правовими засадами діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану;

- установити шестиденний робочий тиждень та відмінити вихідний день суботу і святкові дні;

- посилити добові наряди чергових служб;

- забезпечити чергування поліцейських у кількості, необхідній для виконання поставлених службових завдань; заборонити підлеглим працівникам виїзд за кордон (окрім виняткових причин);

- у разі погіршення оперативної обстановки та необхідності залучення додаткових сил відкликати працівників із відпусток (окрім відпусток у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Таким чином, викладеними положеннями нормативно-правових актів передбачено, що під час дії воєнного стану на працівників Національної поліції України, як на орган, що входить до органів сектору безпеки і оборони, покладено додаткові повноваження для забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Тому, працівники поліції несуть службу в посиленому варіанті та відносно поліцейських запроваджуються певні обмеження, які мають тимчасовий характер.

При цьому, в умовах воєнного стану в Україні керівники територіальних підрозділів Національної поліції України, окрім основних повноважень, які визначені Положеннями про такі територіальні підрозділи, наділені і додатковими повноваженнями щодо організації діяльності та здійснення управлінням підпорядкованими підрозділами.

Згідно з Положенням про Головне управління Національної поліції у Львівській області керівник організовує роботу структурних підрозділів, організовує виконання основних планових та позапланових заходів, наказів НП України, доручень Міністра внутрішніх справ України, Голови Національної поліції з питань, що належать до компетенції ГУ НП, підписує обов`язкові до виконання накази та доручення, а також, здійснює контроль за їх виконанням.

З метою відсічі збройної агресії російської федерації та захисту незалежності та територіальної цілісності України, у зв`язку із запровадженням в Україні правового режиму воєнного стану, для належного забезпечення роботи органів та підрозділів ГУ НП, начальником ГУ НП у Львівській області 14.03.2022 службовою телеграмою №733/01-13-2022 /Т.І арк.спр.70/ зобов`язано поліцейських: забезпечити суворе дотримання службової дисципліни і законності серед підпорядкованого складу; кожному поліцейському постійно перебувати на зв`язку із керівництвом, а у разі його втрати вжити невідкладних заходів для повідомлення про своє місцезнаходження; заборонити виїзд за межі Львівського гарнізону без належно оформленого дозволу. У разі необхідності такого виїзду необхідно подавати до управління кадрового забезпечення (УКЗ) рапорти на ім`я начальника ГУ НП з викладенням обставин, що зумовлюють виїзд (перевезення, відвідування близьких родичів, тощо), із зазначенням періоду виїзду (терміном не більше 2 діб) та серії та номеру службового посвідчення, після чого отримувати письмовий дозвіл в УКЗ ГУ НП.

Крім цього, згідно з пунктом 2.8 розділу IV Протоколу №39 від 03.05.2022 /Т.І арк.спр.71-72/ відеоселекторної наради керівництва ГУНП, зобов`язано начальників структурних підрозділів ГУ НП забезпечити надання працівникам відпусток згідно з графіками у кількості не більше 10 діб. Вказано довести інформацію про можливість (за необхідності) виїзду за межі області та кордону за попереднім погодженням начальника ГУ НП. У разі виїзду за кордон необхідно надати до рапорту копії підтверджуючих документів щодо мети перебування в іншій країні.

Суд звертає увагу, що позивач ознайомлена із даними актами, що підтверджується протоколом наради особового складу СЗК №3 від 27.06.2022 /Т.І арк.спр.72 (зворотній бік)-73/. На момент подання рапорту про надання відпустки (01.08.2022) їй було відомо про встановленні обмеження щодо кількості днів відпусти в кількості 10 діб, заборони залишити межі Львівського гарнізону (області), подання відповідного рапорту з підтверджуючими документами для отримання відповідного дозволу у разі потреби виїзду за межі області та кордону України.

Водночас позивач на пропозицію відповідача повідомити про обставини, що зумовлюють необхідність виїзду за межі Львівської області під час відпустки та виїзду за межі території України, додаткової інформації не надала, як і не подала до рапорту підтверджуючих документів щодо мети перебування в іншій країні.

Суд зазначає, що вказані обмеження прав поліцейських на відпочинок та свободу пересування введені з об`єктивних причин, що пов`язані з запровадженням в Україні правового режиму воєнного стану, щоденними бойовими діями на значній території України та особливим статусом та завданнями, які покладені на Національну поліцію України в цілому та на кожного поліцейського зокрема.

Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка в першу чергу спрямована на виконання покладених на поліцію повноважень. Складаючи присягу кожен працівник поліції повинен усвідомлювати свою високу відповідальність перед суспільством та обов`язок вірно служити Українському народові, а також необхідність сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Тому, в даному випадку певні обмеження конституційних прав поліцейських на період дії правового режиму воєнного стану першочергово пов`язані з їх особливим статусом.

З викладеного суд висновує, що встановлені керівництвом ГУ НП у Львівській області обмеження в тривалості відпусток поліцейських та вимога повідомляти про мету і напрямок виїзду під час відпустки за межі Львівської області, є обґрунтованими. При цьому, такі обмеження не є абсолютними, та встановлюються керівником в кожному випадку індивідуально, з урахуванням конкретних обставин, повідомлених поліцейським.

Оскільки позивач всупереч встановленим вимогам не повідомила посадових осіб відповідача про підстави та напрямок виїзду за межі Львівської області та не вказала країну Європейського Союзу, в яку вона мала намір виїхати під час відпустки та жодних підтверджуючих документів щодо мети перебування в іншій країні, відповідач розглянув рапорт позивача від 01.08.2022, з урахуванням положень службової телеграми від 14.03.2022 №733/01-13-2022 та Протоколу №39 від 03.05.2022, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини, та надав позивачу щорічну відпустку строком на 10 діб, без виїзду за межі Львівської області та кордону України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ГУ НП у Львівській області під час прийняття рішення про надання ОСОБА_1 відпустки строком на 10 діб, без права виїзду за межі Львівської області та кордону України діяло правомірно, на підставі та в межах наданих йому повноважень.

Позивач подала до суду клопотання, в якому просила звернутися до Уповноваженого з прав людини для отримання висновку у цій справі щодо питання про заявлену дискримінацію щодо позивача.

Щодо такого клопотання та покликання позивача про її дискримінацію зі сторони відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно з пунктом 3 частиною 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» непряма дискримінація ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» пряма дискримінація ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

З викладеного суд висновує, що для встановлення факту дискримінації необхідні порівнювані ознаки, які ставлять особу в менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами, які перебувають в аналогічному становищі.

Позивач зазначила, що з травня 2022 року відпустки працівникам ГУ НП надавалися масово та без обмежень виїзду за межі області чи території України та тривалістю понад 10 діб.

Однак предметом розгляду даної справи є правомірність дій відповідача щодо розгляду поданого позивачем рапорта від 01.08.2022 та прийняття відповідного рішення за результатами його розгляду.

Вище суд зазначив, що спірні обмеження у даній справі не є абсолютними, та встановлюються керівником в кожному випадку індивідуально, з урахуванням конкретних обставин, повідомлених поліцейським.

Позивач не може порівнювати себе з іншими працівниками поліції, оскільки нею не наведено критеріїв чи порівнюваних ознак, властивих їй та іншим особам, що перебувають в аналогічній ситуації.

Крім того, суд встановив, що позивач мала можливість надати необхідну додаткову інформацію та отримати відповідний дозвіл, проте не вчинила жодних із запропонованих відповідачем дій. Тому, відсутні підстави стверджувати, що відповідач допустив ситуацію, в якій позивач мала менш сприятливі умови чи становище ніж інші поліцейські.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Інші процесуальні питання.

Позивач подала до суду клопотання про постановлення окремої ухвали /Т.ІІ арк.спр.187-189/, в якій просила винести окрему ухвалу та скерувати її до Львівської обласної прокуратури для внесення відомостей до єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 376-1 Кримінального кодексу України за фактом умисного внесення неправдивих відомостей до автоматизованої системи, що функціонує в Львівському окружному адміністративному суді по справі №380/14720/22 службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, що полягає в реєстрації справи, яка надійшла 23.02.2024 лише 13.03.2024, та відповідно проведення автоматичного розподілу судової справи лише 13.03.2024, а не 23.02.2024, а також, реєстрації справи після задоволення заяви про самовідвід судді 22.04.2024, а не 19.04.2024 та відповідно проведення автоматичного розподілу судової справи лише 22.04.2024.

Вирішуючи клопотання суд керується таким.

Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Частиною 2 статті 249 КАС України передбачено, що в разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

У клопотання позивач просить винести окрему ухвалу на посадову особу Львівського окружного адміністративного суду, якій надано доступ до системи Автоматизованої системи документообігу суду (далі АСДС), що здійснювала внесення даних у справі №380/14720/22.

Суд зауважує, що позивач неодноразово подавала заяви про відвід суддів та зазначала підставою для відводу, зокрема, дії посадової особи щодо несвоєчасного внесення даних або внесення неправдивих даних у справі №380/14720/22 до АСДС. Таким чином, дії посадових собі суду, яким надано доступ до АСДС досліджувались під час розгляду заяв про відвід різних суддів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача.

Також, суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 4 статті 45 КАС України).

Позивач подала клопотання про повернення сплаченого нею судового збору за подання цього позову в сумі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 02.11.2022 №0.0.2728774549.1 /Т.ІІ арк.спр.211, 220/.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

На новий розгляд справа надійшла до суду першої інстанції та прийнята із зазначеною в заяві позивача квитанцією. За результатами розгляду справи вперше суди першої та апеляційної інстанції відмовили в задоволенні позову, а тому, відповідно до норм статті 139 КАС України судові витрати покладені на позивача. Суд касаційної інстанції питання розподілу судових витрат не здійснював.

Суд звертає увагу, що відповідно до ухвали суду від 12.06.2023 позивачу повернуто з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 198 (сто дев`яносто вісім) грн. 48 коп. У разі задоволення позовних вимог повністю, поверненню підлягає судовий збір у сумі 793 (сімсот дев`яносто три) грн. 92 коп.

Проте оскільки за результатами нового розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, отже відповідно до статті 139 КАС відшкодування судових витрат позивачу не передбачено.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович